Реферати українською » Психология » Психологічне обгрунтування взаємовідносин між військовослужбовцями


Реферат Психологічне обгрунтування взаємовідносин між військовослужбовцями

Страница 1 из 3 | Следующая страница

1. Спілкування як категорія загальної психології

 

1.1 Аналіз підходів до вивчення поняття «спілкування»

Проблема спілкування завжди був у фокусі уваги наук про людину. Але протягом останніх 20–25 років то цієї проблеми одним з найпопулярніших у різноманітних галузях психології. Її висування першому плані пов'язаний із прагненням зрозуміти сутність спілкування як засобу з допомогою якого людина реалізує свої відносини з світом.

Серед перших торкнувся розв'язання проблеми До. Маркс. Саме йому вдалося показати «як у системі безособових відносин фігурує процес, за своєю природою вимагає «участі»личностей».1

Люди, вступаючи друг з одним в спілкування, належачи до представників різних соціальних спільностей, реалізують одночасно два типу стосунків: безособові і особистісні. Безликі відносини реалізуються, наприклад, трудящий і роботодавець (один оволодіває робочої силою, інший – засобами виробництва), але беручи реальна взаємодія друг з одним (наприклад, при найманні працювати) вони спілкуються «особистісно», тобто. реалізують як матеріальні (виробничі) відносини а й міжособистісні. Можна сміливо сказати, що міжособистісні стосунки існують всередині громадських відносин також виконують функцію «реалізації» безособових взаємин у діянь конкретних людей, у вигляді актів спілкування, і взаємодії: «…саме таке особисте індивідуальне ставлення індивідів друг до друга і взаємні відносини у ролі індивідів створило – і повсякденно відтворює існуючі відносини».

Аналізобщефилосовского змісту поняття «спілкування», даний До. Марксом послужив підвалинами подальшої розробки цієї проблеми, у психології.

Насамперед? потрібно було визначити місце спілкування в категоріальному апараті, зокрема вітчизняної психології, його співвідношення коїться з іншими фундаментальними поняттями психологічного аналізу, і навіть дати змістовне визначення спілкування як предмета психологічного дослідження.

У виконанні вітчизняної психології це завдання було вирішено у межахдеятельностного підходу, що дозволив розкрити психологічну суть спілкування через аналіз його зв'язку й співвідношення з такою фундаментальним поняттям у вітчизняній психології як діяльність. Адже реальному житті, спілкування існує абстрактно, взяте саме собою, а в єдність із діяльністю.

У виконанні вітчизняної психології є кілька підходів у визначенні співвідношень між банківською діяльністю та спілкуванням.

Одне з підходів про співвідношенні роботи і спілкування – це підхід

О.Н. Леонтьєва. У межах своїх працях він писав: «Спілкування у своїй вихідної зовнішньої формі; у вигляді спільної прикладної діяльності чи формі спілкування мовного чи тільки уявної, становить необхідне та специфічне умова розвитку людини уобществе».1Подчеркивая тут значимість спілкування, у розвиток в індивіді власне людського, О.Н. Леонтьєв розглядає спілкування як бік предметної діяльності людей, тобто. поняття спілкування вона вмикає в поняття діяльності.

>Содержательний аналіз спілкування як однією з основних «соціальних діяльностей», у тихобщепсихологической проблематики, був здійснено в працяхБ.Г.Ананьева. Йому належить ідея розглядати спілкування як із провідних видів діяльності які з такими її видами як працю й пізнання.

Характеризуючи цей підхід можна сказати, що проблеми співвідношення роботи і спілкування в підходіБ.Г.Ананьева щось подібно з рішенням підходу О.Н. Леонтьєва.

Проблема співвідношення роботи і спілкування аналізувалася й у роботахБ.Ф.Ломова, який пропонував кілька днів і з погляду може бути більш повний підхід. Він зазначав, що: «Реальний спосіб життя людини, визначальний його психічний склад, не вичерпуєтьсяпредметно-практической діяльністю. Вона становить лише один бік життя поведінки людини у широкому значенні. Інший аспект є спілкування як специфічна форма взаємодії людини коїться з іншими людьми. Саме процесі спілкування здійснюється передусім обмін ідеями, інтересами, «передача» чорт характеру, формуються установки особистості, її позиції».

ТутБ.Ф.Ломовим наголошується думка про тому, що спілкування і діяльність є дві сторони громадського буття людини. Поняття спілкування тут набуває ширший зміст і розглядається які з поняттям діяльності. У пізньої роботі він зазначав, діяльність і спілкування не існують незалежно друг від одну немов паралельні лінії життя. Вони уявляють собою єдине ціле його способу життя й можуть переходити один надругую.2

Основне відмінність категорії діяльності від категорії спілкування у тому, що кожна з категорій розкриває різні сторони людського буття. Категорія діяльності розкриває переважно стосунок «>субъект-объект».

Категорія спілкування розкриває іншу бік соціального буття людини – ставлення «>субъект-субъект (ти)».

Дане відмінність зовсім не від свідчить, що спілкування і діяльність стоїть протиставляти одна одній. Поняття спілкування, і діяльності взаємодоповнюють одне одного й взаємовпливають друг на друга


1.2 Сутність і структура спілкування

Надалі, розглядаючи різні аспекти, пов'язані з процесом спілкування, треба дати визначення поняття «спілкування». В усьому різноманітті психологічних напрямів існують різноманітні підходи до визначення поняття «спілкування».

Найповніше, на погляд, розкривається суть спілкування наступного визначенні: спілкування – 1).складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів для людей до складу якого у собі обміну інформацією, вироблення єдину стратегію взаємодії, сприйняття й розуміння іншу людину; 2) – здійснюване знаковими засобами взаємодія суб'єктів, спрямоване на значиме зміна може, поведінці й >личностно-смислових утворень партнера.

У цій визначенню сутність спілкування полягає, на погляд, у двох основних аспектах. У першій частині розкривається внутрішній аспект спілкування, що характеризує переважно структуру, тоді як у другій частині розкривається хіба що зовнішній бік цього настількиобъемного поняття.

При подальшому розгляді проблеми спілкування необхідно розкрити поняття «структура спілкування».

Найбільш сповнений спокус і завершений вигляд, на погляд, має система поглядів на структуру спілкування, запропонованаГ.М.Андреевой.1 Центральним моментом тут є пропозицію розглядати як структурних елементів спілкування три його взаємозалежних компонента (боку): комунікативний, інтерактивний іперцептивний.

Під комунікативним компонентом спілкування розуміють обмін ідеями, думками, інтересами, настроями, поглядами й т.п. упродовж спільного діяльності (тобто. обміну інформацією між спілкуються індивідами).

>Интерактивний компонент спілкування залежить від організації взаємодії між спілкуються людьми, тобто. в обміні як знаннями, ідеями а й діями.Г.М. Андрєєва підкреслює, що спілкування як взаємодія – це обмін знаками, призначених для «іншого» з метою змінити її поведінка й узгодити спільні дії, створені задля досягнення спільної учасників діяльності мети.

>Перцептивний компонент спілкування пропонується інтерпретувати як процес сприйняття одне одного партнерами зі спілкування і запровадження цій основі порозуміння. Виділення цього компонента як самостійного пов'язано, з погляду, з прагненням підкреслити наявністькогнитивих процесів (наприклад: усвідомлення) зі спілкуванням. Тобто акті спілкування має місце як обміну інформацією чи діями, а й прагнення зрозуміти й проінтерпретувати наміри «іншого» (які її мотиви, установки, із метою він обмінюється інформацією тощо.).

У наступному розділі ми зупинимо свою увагуперцептивном компоненті спілкування, тобто. час торкнутися безпосередньому аналізу предмета курсової роботи.


2. Взаємна сприйняття й розуміння військовослужбовцями одне одного

 

2.1 Характеристика сутності та змісту процесів взаємного сприйняття і розуміння військовослужбовців

Щодня ми зустрічаємо безліч людей, спостерігаємо їхня поведінка, слухаємо те, що кажуть, думаємо про неї, намагаємося зрозуміти їх. Нам здається, що ми лише бачимо, якого кольору ока і русяве волосся в одного чи тієї людини, високий він чи ні, сухорлявий чи повний, але те, сумно або йому весело, розумний він чи дурний, солідний чи ні таке інше.

Ми дуже часто здається, що психічні особливості людини – його, прагнення, почуття – сприймаються нами як і його фізичні дані. Більшість людей вважають, що сприйняття і пізнання інших відбуваються автоматично, і цього вони однозначно можуть питанням: яке з себе той чи інший людина? Такі люди починають сумніватися у своїх судженнях тільки під впливом надзвичайних обставин, які можна пояснити з допомогою звичних стереотипів мислення. Та оскільки сумніви – річ дуже обтяжлива, всі вони досить швидко витісняються.

Поширена уявлення у тому, що сприйняття інших грунтується більш більш-менш детальному відображенні об'єктивно заданих характеристик. Внутрішня активність сприймає суб'єкта, зазвичай, недооцінюється. Насправді «бачення» (використання цього терміну закріплює ілюзію об'єктивності сприйняття) і пізнання людей – це пасивне відбиток і фіксація деякою реальності, а активна діяльність, результати якої часто дуже різноманітні. Сприйняття й розуміння людей радше нагадують чи процес творення картини художником чи фільму режисером, ніж записування на магнітофон чи процес фотографування.

Дуже багато чинників й обставини можуть проводити те, як ми сприймаємо і пояснюємо оточуючих; про деякі їх я розповім у цій главі. Але вже від початку нам хотілося би підкреслити, що пізнання і сприйняття інших, чи це формування «першого враження» або як глибокий, аналіз, принципово відрізняється від сприйняття будь-яких інших предметів і явищ. Її треба аналізувати тільки у контексті тих міжособистісних відносин, у межах яких здійснюється той процес.

Щоб краще зрозуміти те, як відбувається сприйняття інших необхідно акцентувати увагу на з трьох основних елементах цього явища: 1) особистість сприйманого людини, того кого ми ще дивимося і кого намагаємося зрозуміти, 2) особистість сприймає суб'єкта, того, хто дивиться і пізнає, 3) ситуація, якої процес пізнання і сприйняття.

Аналізуючи взаємне сприйняття і пізнання людьми одне одного, ми враховували до уваги один дуже важлива річ, про який говорить Д.Нуттин у своїй знаменитій книзі «Структура особистості», називаючи його «пізнавальнимвзаимоприсутствием особистостей». Це означає, що людина, що є об'єктом мого сприйняття, непросто джерело сигналів, що їх отримую і опрацьовую. Я сприймаю її також як суб'єкта, сприймає мене, думаючого мене, оцінює, розуміє мене. Не тільки самий бачу когось, а й є об'єктом чийогось сприйняття. Позаяк я сприймаю іншу особистість як когось, хто зі свого боку сприймає мене, не тільки вводжу його до свого внутрішній світ, у світ моїх думок, образів і механізм почуттів, а роблятьетy особистість хіба що що існує у мене як когось, які у своє чергу вводить моїй своє внутрішнє світ.

Уявлення людини у тому, як він сприймають оточуючі значною мірою визначає її поведінка.

Різні припущення і її уявлення у тому, як сприймають оточуючі, можуть спричинити далекосяжних помилок і неправильного розуміння іншим людям. Зокрема, це може у приписуванні іншим тих оцінок і суджень на рахунок, які справді людина виносить сама. Отже, може стати як у «порочному колі» власних підозр і вагань, а світ оточуючих людей стає екраном, який він проектує фільм власної продукції. Тому, якщо ви хочеться точніше побачити й краще розуміти іншим людям, розумніше запитувати їх безпосередньо, як вони сприймають вас. Але ми невідь що часто користуємося можливістю поставити, наприклад, такої прямої питання: «Мені здається, ти сприймаєш мене так уже й так, правильно я розумію, що думаєш мене?» Хтось може заперечити з цього приводу і в чомусь прав – ставити такі і питання чекати ними відвертого відповіді можна лише за умов певного рівня розвитку відносин. Це правда, але з допомогою про таке таки можна знайти покращувати взаємовідносини.

2.2 Від чого залежить сприйняття людей?

Існує багато чинників, які впливають сприйняття й розуміння іншим людям. У тому числі: вік, підлогу, професія, індивідуальні особливості особистості, такі, як «Я» – образ і культурний рівень прийняття себе.

Поширена уявлення у тому, що людина, тим краще вона розуміє інших. Ця думка, проте, в експериментальному дослідженні не підтвердилося. Дослідження не підтвердили і те, що більш проникливі, ніж чоловіки. Щоправда, щодо останнього питання ще до кінця не з'ясований.

Нам здається, що кілька особливостей, що з індивідуальними рисами вдачі особистості, мають великої ваги, ніж підлогу та вік. Важливу роль грає, наприклад, образ «Я» і самооцінка – вони стоять ніби є психологічним фундаментом, у якому базуються різноманітні чинники, що впливають стосунки з людьми. Тут маю на увазі ті думки, оцінки, судження Молдові і утвердження щодо себе самої, які причетні ніби до тим зовнішнім, видимим проявам особистості, про які то вона може спокійно говорити. Маю на увазі ще й оцінки, які людина виносить своїм, прихованим з інших, але доступним він повинен, особливостям, й ті відчуття, що він остаточно не усвідомлює, проте вони турбують і хвилюють його. Нерідко саме ця елементи образу «Я», яких хоче позбудеться, витіснити їх чи взагалі забути, стають джерелом труднощів і у сприйнятті і розумінні оточуючих людей.

Однією з найбільш серйозних перешкод шляху до адекватному і глибокому самопізнання є система психологічного захисту «Я». Найчастіше це набір неусвідомлених коштів, вироблених кожним із нас у тому, щоб дбати про безпеку своєї постаті перед реальної чи уявлюваного загрози. Ефективність цих коштів заснована головним чином тому, що з допомогою суб'єкт так переінакшує картину зовнішньої або внутрішньої реальності, що стимули, викликають почуття занепокоєння чи страху, виявляються витиснутими. Кожен користується такими «захисними» спотвореннями при сприйнятті себе та інших як б забуваючи певну інформацію, не помічаючи чогось, перебільшуючи чи применшуючи щось, приписуючи свої риси іншим державам і навпаки.

Це нерідко допоможе нам справлятися з повсякденними труднощами, уникати хворобливих сутичок з реальністю та інші.

Серед сили-силенної чинників, які впливають сприйняття і пізнання людей, особливу роль грають засновані на догматичних установках вкорінені стереотипи мислення, оцінок і вчинків. Оскільки догматичність проявляється у нашому повсякденному спілкуванні частенько, слід зупинитися у цьому явище докладніше. І тому скористаємося положеннями видатного польського психолога АнджеяМалевского, багато працював над цією проблемою.

>Догматизм зазвичай співіснує з цими психологічними явищами, як ворожість до членів інших груп, прагнення чітко структурованої ієрархії влади й впливу, потреба у конформізмі і підпорядкуванні авторитетів, визнаним у тому чи іншого групі, недовіру до людей, небажання аналізувати себе, схильність приписувати провину ті чи інші

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація