Реферати українською » Психология » Особістісна трівожність молодших школярів


Реферат Особістісна трівожність молодших школярів

Страница 1 из 3 | Следующая страница

План

>Вступ

>Розділ 1. Сутьпоняттятривожностімолодшихшколярів татеоретико-методологічнийаналізпроблеми

1.1Методологічні йтеоретичніпроблемидослідженнятривожностіособистості

1.2Поняття протривогу ітривожність

1.3Причинитривожності

1Основніфакторишкільноїтривожності

>Розділ 2.Експериментальневизначенняособистісноїшкільноїтривожності удітеймолодшихкласів

2.1Визначенняшкільноїтривожності удітеймолодшихкласів,визначенняспіввідношення системнавчальноївзаємодії, котрівпливають нанеї. Методика «ШкалаявноїтривожностіСМAS», вадаптації А. М.Прихожан

2.2Виявленнярівняшкільноїтривожностісередучнівмолодшихкласів за тестомтривожності —Р.Теммл,М.Доркі,В.Амен

>Розділ 3.Психолого-педагогічніумови,шляхи йзасобиподоланняшкільноїтривожностімолодшихшколярів

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури

>Додатки

І. ШкалаявноїтривожностіСМAS (>адаптація А.М.Прихожан)

ІІ. Тесттривожності (>Р.Теммл,М.Дорки,В.Амен)

 


>Вступ

>Актуальністьпроблеми. >Всебічнийрозвиток йвихованняпідростаючогопокоління — нелише заподіяння, а іобов’язковаумовапобудови новогогуманно-демократичногосуспільства, щостосуєтьсяосновних проблем,пов’язаних ізрозбудовоюдержавності України.Вирішення цогозагального заподіянняреалізується черезформування духовно тафізичноздоровоїлюдини. Узв’язку ізцим впсихолого-педагогічнійнауці йпрактиціособливуактуальністьмаютьприкладніекспериментальнідослідження,спрямовані наподоланнянегативнихявищ, котрісупроводжуютьрозвитокособистості. Уумовахнестабільногосьогодення із йогосоціально-економічниминегараздами,невпевненістю взавтрашньомудні, зростаннямнасилля вчастішерозвитокдитинисупроводжуєтьсяпереживанняминегативноїмодальності й,перш на,високоютривожністю, щодегармонізуєстановленняособистості.

>Шкільні рокта –найважливішийетап ужиттілюдини,протягомякогонайактивнішеформуєтьсяїїособистість,відбуваєтьсяпсихічнийрозвиток,який частосупроводжуєтьсятривогою.Тривога –емоційний стан,якийвиникає вситуаціяхневизначеноїнебезпеки,пов’язаної ізочікуваннямневдач усоціальнійвзаємодії танесприятливогорозвиткуподій.Тривогаможеносити якконструктивний (>мобілізуюча ситуативнатривожність), то йдеструктивний (>дезорганізуючаособистіснатривожність) характер.

>Найбільшвираженіемоційніреакції,переживаннявиникають укритичнімоментирозбалансованості вдинамічномупроцесівзаємодіїдитини йсередовища, у такзвані “>критичніперіоди”.Саметакийперіодвиникає припереходідитини іздошкільного вмолодшийшкільнийвік.Дітям цоговікувластивіпсихологічніособливості, котрісприяютьвиникненнютривожності:підвищенаемоційначутливість дозовнішніхвпливів та сильназовнішня йвнутрішняреакція ними;недостатньорозвиненадовільністьпізнавальної й, особливо,емоційно-вольової сфер;безпосередністьсприйняттязовнішнього світу йобмеженість формадаптивнихреакцій навпливи;високийрівеньнаслідування таемоційногозараження; залежність відоцінокдорослих;низьказдатністьпротистоятичужійдумці тощо. Томусаме в цьомувіцітривожністьможезакріпитися яквластивістьособистості.

Зіншого боці,психологічні характеристикимолодшогошкільноговіку можнавважати йнайбільшсприятливими досоціально-організованих (>навчально-виховних)впливів, щодаєможливістьпроводитиефективнуформуючу йкоригуючу роботу ізподоланняособистісноїтривожностіучнівпочаткової школи.

>Високийрівеньтривожностіможеспричинитирозвиток неврозу удітей таускладнити процесформування їхніособистості. Томунеобхіднимєвизначення умів,дотримання якідастьможливістьподолатиценегативнеявище врозвиткуособистостідітеймолодшогошкільноговіку тапопередити йоговплив настановленняособистості внаступнихвіковихетапах.Науководостовірнезнання,обґрунтування таких умівєважливимзавданням Сучасноїпрактичноїпсихології. Тому темаданогодослідженняє >актуальною.

Таким чином,соціальназначущістьпроблеми,необхідністьподальшогорозширеннятеоретичних йекспериментальнихдослідженьособливостей йфакторіввиникненняособистісноїтривожності удітеймолодшогошкільноговіку тавизначення йузагальненняпсихолого-педагогічних умівподоланнятривожностіучнівпочаткової школи йобумовиливибір тиминашогодослідження “>Визначенняособливостейшкільноїтривожностімолодшихшколярів ”.

>Об’єктдослідження —особистіснатривожністьмолодшихшколярів.

Предметдослідження –визначенняособливостей танауковеобґрунтуванняпсихолого-педагогічних умівподоланняособистісноїтривожності удітеймолодшогошкільноговіку.

Метадослідження —виявитиосновніфакторивиникнення,розвитку йзакріпленнятривожностімолодшихшколярів упроцесінавчальноївзаємодії та, наційоснові,визначити,обґрунтувати таперевіритидійєвістьпсихолого-педагогічних умів тасистемипсихогімнастичнихтренінговихвправподоланняособистісноїтривожності удітеймолодшогошкільноговіку.

>Відповідно допоставленої метидослідження булипоставленінаступні заподіяння:

>Здійснититеоретичнийаналізпроблеми тарозкритизмістпоняття “>особистіснатривожність”.

>Експериментальновизначити йпроаналізуватиосновніфактори,критерії,рівнісформованостіособистісноїтривожностімолодшихшколярів тапоказники їхніпрояву.

>3.Виявити танауковообґрунтуватипсихолого-педагогічніумовиподоланняособистісноїтривожності удітеймолодшогошкільноговіку.

>Розробити таапробуватипрограмуподоланняособистісноїтривожностіучнівпочаткової школи.

>Теоретико-методологічноюосновоюдослідження були: принцип системногопідходу впсихології (>Б.Г.Ананьєв,О.В.Киричук,Т.М.Лисянська,Б.Ф.Ломов,О.Ф.Рибалко,О.В.Скрипченко);психологічний принципєдностісвідомості,самосвідомості ідіяльності (>Л.С.Виготський,Г.С.Костюк,О.М.Леонтьєв,С.Л.Рубінштейн,П.Р.Чамата);вчення просутністьособистості тазакономірностіїїформування (>Р.Ассаджолі,Л.С.Виготський,Г.С.Костюк,А.В.Петровський,Т.М.Титаренко);основнітеоретичніположення проспецифічну для шкірноговіковогоетапусоціальнуситуаціюрозвитку,провідну діяльність тановоутворення, котрієвихідним моментомдинамічнихзмін урозвиткудитини (>І.Д.Андрєєва,Л.І.Божович,Л.С.Виготський,П.Я.Гальперін,І.В.Дубровіна,А.В.Запорожець, С.Д. Максименко,Д.І.Фельдштейн).

Упроцесідослідження длявирішенняпоставленихзавдань бувзастосований комплекстеоретичних таемпіричних >методів:аналізнауково-теоретичнихджерел ізпроблемидослідження,соціометрія,включенеспостереження,усне таписьмовеопитування,бесіда,аналізпродуктівдіяльностіучнів,констатуючийексперимент,формуючийексперимент,проективні методики таметодистатистичноїобробкиданих.

>Експериментальна база:учніВеликоклецівськоїЗОШКорецького району.Дослідженнями було бохоплено 15учнівтретього класу, й 25учнівпочатковихкласівзагалом.

>Надійність тавірогідність >отриманихрезультатівзабезпечувались:застосуванням системногопідходу довивченняособистісноїтривожності удітеймолодшогошкільноговіку;методологічною йтеоретичноюобґрунтованістювихіднихданихдослідження,сукупністюстандартизованихваліднихметодів, адекватних предмета,меті йзавданнямдослідження;репрезентативністювибірки,поєднаннямкількісного таякісногоаналізуотриманихрезультатів.

>Наукова новизнадослідженняполягає:

векспериментальномувизначенніосновнихсоціально-психологічнихфакторіввиникненняособистісноїтривожності вучнівмолодшогошкільноговіку при їхньогоміжособистіснійвзаємодії впроцесінавчальноїдіяльності:загальненегативнеемоційнесамопочуття відперебування вшколі;проблеми увзаємостосунках із учителем таоднокласниками;незадоволеністьвласноюнавчальноюдіяльністю;незадоволеність собою яксуб’єктомнавчальноїдіяльності;

увиявленні йсистематизаціїкритеріїв (сила,тривалість й частота діїподразника;значущістьпотреби (віндивідуальному йвіковому аспектах), Якавикликаєцейподразник;здатністьдитиниадаптуватися до цогоподразника;особливостіпсихофізіологічнихемоційнихреакційдитини) тарівнівпрояву (>високий,середній,низький)особистісноїтривожності удітеймолодшогошкільноговіку.

>Теоретичнезначення роботиполягає упоглибленнінаукових знань провзаємозв’язокрозвиткуемоційно-вольової,мотиваційної тапізнавальної сферособистостіучнівпочаткової школи; удоповненні тарозширеннінауковогоуявлення продинаміку,індивідуальні тавіковіособливостівиникнення йрозвиткуособистісноїтривожності; увиявленні тасистематизаціїпсихологічнозначущихфакторіввиникненнятривожностімолодшихшколярів упроцесінавчальноїдіяльності; утеоретичномуобґрунтуванніефективностіпсихолого-педагогічних умівпрофілактики таподоланняособистісноїтривожностідітеймолодшогошкільноговіку.

>Практичнезначення роботиполягає в ботеоретичнообґрунтована таекспериментальноперевірена комплексна системапсихолого-педагогічних умів тапсихогімнастичнихтренінговихвправможе бутивикористанапрактичними психологами якзагальноосвітніх, то йспеціалізованихшкіл увзаємодії ізвчителями-класоводами йбатьками дляподоланняособистісноїтривожностідітеймолодшогошкільноговіку.

Структуракурсової роботи:дослідженняскладається звступу,трьохрозділів, з висновками, спискувикористаноїлітератури йдодатків. Списоклітературивміщує 39джерел.


>Розділ 1. Сутьпоняттятривожностімолодшихшколярів татеоретико-методологічнийаналізпроблеми

Психологипомітили, щошкільненавчання (>пізнання нового,перевіркаотриманихнавичок йвмінь)завждисупроводжуєтьсяпідвищеннямтривожності вдітей.Більше того,деякийоптимальнийрівеньтривогиактивізуєнавчання,робить йогоефективнішим. Туттривога — чинникмобілізаціїуваги,пам'яті,інтелектуальнихздатностей. Алі колирівеньтривожностіперевищуєцюоптимальну між,дитинуохоплюєпаніка.Прагнучиуникнутинеуспіху, вонаусувається віддіяльності, чи ставити усє надосягненняуспіху вконкретнійситуації і таквимотується, що ">провалюється" віншихситуаціях. І всецепідсилює страхневдачі,тривожністьзростає,стаючипостійноюперешкодою.

Ібатькам йвчителям добровідомо, якболіснопротікають роктанавчання длятривожнихдітей. Алі жшкільна час —основначастинадитинства:цей годинувідбуваєтьсяформуванняособистості,виборужиттєвого шляху,оволодіваннясоціальними нормами і правилами.Якщо ж лейтмотивомпереживань школяравиявляютьсятривога інепевність усобі, то іособистістьформуєтьсятривожна,недовірлива.Вибірпрофесії длятакоїлюдинизаснований напрагненнівідгородити собі відневдачі,спілкування ізоднолітками і вчителями — не так нарадість, атягар. Та іінтелектуальнийрозвиток школяра, коливінзв'язанийтривожністю по руках й ногах, несполучається ізрозвиткомтворчихздатностей,оригінальністюмислення,допитливістю.Аджетворча людина —це людина вільна таризикуюча.Вона небоїтьсязапропонуватиновий,нетрадиційнийпогляд чирішення,хочейти своїм шляхом,заміряється назагальноприйняте.Тривожні ж люди — рабі давноприйнятихнайчастішезастарілих, але й затібагаторазовоперевіренихжиттямваріантів. [3, 112]

>Впадає в окоіснуванняцілого рядулиховіснихтермінів дляпозначенняемоційнихпорушеньдитини-школяра:шкільнадезадаптація,шкільний невроз, страх школи і т.д.Найчастіше школалишевиявляє, яклакмусовийпапірець,особливостідитини,сформовані вродині.

>Проте не можна невизнати, що характернавчання до тоговигляді, уякомувінмаємісце до шкіл,міститьцілий "букет"факторів,здатнихвикликати,розвити іпоглибититривогу вучня.

Школа могла б (апо-хорошому і винна б) ">розчаклувати"тривожнудитину,вивестиїї ізполонустрахів. Учитель, що, як режисер,направляєхідподій укласі,може і винен статі "психотерапевтом" длятривожноїдитини.Адже внього до рукбезлічзасобів: йоцінка,якою можна не лишекарати інагороджувати, але й і ">лікувати", йгромадське життя колективу, й робота під час уроків, йпозакласні справ. [10, 35]

1.1Методологічні йтеоретичніпроблемидослідженнятривожностіособистості

>Більшістьдослідниківрозрізняютьтривогу як стан й як рисуособистості –>тривожність (I.Buller, T.Breen,Th.Goolsby,P.Peretti, M.Rogers, K.Swenson). [37, 19]

Стантривогивизначається якзміннийпсихічний стан,якийхарактеризуєтьсясуб’єктивнимвідчуттямнапруги,побоювання,підвищеннямактивностінервовоїсистеми (ситуативнатривожність).

>Тривога як рису (>особистіснатривожність)–відносностійкапсихічна структура ізвідповіднимиїй шаблонамиповедінки, котрівиражаються втенденціїреагувати наситуації, щосприймаються якзагрозливі,збільшенням станутривоги.Тривожністьєсуб’єктивнимпроявомнеблагополуччяособистості.

>Теоретичнийаналізпроблемидослідженнявимагавуточнення зрозуміти: “>тривожність”, “ситуативнатривожність”, “>особистіснатривожність”, “>подоланнятривожності”.

>Аналізлітературнихджерел показавшинеобхідністьрозрізненнятривоги як стану й як более чименшсталоїриси характеру,властивостіособистості (>особистіснатривожність). Показановзаємозв’язок тавідмінностіміж страхом,тривожністю йневротичнимиреакціями.Підкреслено, щонезадоволеністьосновних потребдитинипризводить дозатяжнихфрустрацій таконфліктів, котрі істаютьосновнимджереломособистісноїтривожності. [32, 109]

Зазмістовоюстороноюособистіснатривожністьєрисоюемоційного складуособистості, котрамаєумовно-рефлекторну природу.Швидкістьїївиникнення,закріплення йрозвиткучасткововизначаєтьсяіндивідуальними тавіковимиособливостямидитини, атакожзалежить відсоціальних умів, в якіживе йрозвиваєтьсядитина, таспрямованих нанеїстихійних йспеціальноорганізованих (>навчально-виховних)впливів.

>Особистіснатривожність –цеінтегративна негативнаіндивідуальнавластивість, щовизначаєсхильністьіндивіда досуб’єктивногопереживання такихемоційнихстанів, як страх,хвилювання,напруга.Вонавиявляється упочуттіневпевненості всобі,беззахисності,безпомічності,безсилля передреальнимиоб’єктивними чиуявними (>суб’єктивними)зовнішніми чивнутрішніми чинниками, котрімістятьнебезпеку йзагрозусамооцінці,рівнюдомагань,задоволеннюосновних потреб тощо (чисприймаються яктакі).Теоретичніаспектиособистісноїтривожностірозглядаються впсихологічнійлітературі,перш на, із точкизорупредставленняїї якпереживанняпевноїемоційноїмодальності,пов'язаного із мотивамиповедінки йдіяльності. Увитоківаналізу цогоявища стоятитакідослідники, якДж.Браун,А.Валлон,П.Жане,У.Кеннон,К.Левін,Х.Ліделла,В.М.Мясищев,Н.Міллер,Ж.Піаже,І.П.Павлов,Г.Сельє,Д.Хебб,П.Фресс,Р.Шульц,П.Янг,П.М.Якобсон.Психоаналітикирозглядаютьтривожність якявище, щовиникає уже вході самогопроцесународження йотримуєподальшийрозвиток подвпливомзовнішніхфакторів (>Ф.Грінейкр,М.Клейн,К.Майер,О.Ранк,Г.Салліван,К.Хорні,А.Фрейд,З.Фрейд,О.Феніхель,Н.Фоудор,Е.Фромм, К.Юнг).Близькі подивися намісцетривожності врозвиткуособистості (яквідсутностісоціальнихнавичок)висловлюютьбіхевіористи тапредставникитеоріїсоціальногонаучіння (>І.Блумер,Е.Дюркгейм,П.Жане,М.Кун,Дж.Мід,Б.Скіннер,Е.Толмен). [32, 110-111]

У межахекзістенціальногопідходутривожністьрозглядається як особістабеззахисність,загрозавласномуіснуванню, Яказалежить відвизнанняособистостііншими людьми, відоціннихставлень донеї (А.Камю,Дж.Сартр, М.Гайдеггер,К.Ясперс).Представникигештальтпсихологіїтлумачатьтривожність, якутрудненнядихання под годинузаблокованогозбудження приемоційнихреакціях нафрустраційнуситуацію, якнезавершеністьгештальту (>Е.Гуссерль,К.Левін,Ф.Перлз). [32, 112]

Проблематривожностідісталасвійрозвиток у роботів,пов’язаних ізвивченняміндивідуальнихособливостейлюдини, типуїї темпераменту (>Г.Айзенк,Р.Кеттелл,В.С.Мерлін,І.П.Павлов,Ч.Д.Спілбергер); ізсоціальними причинамиїївиникнення (>Л.І.Божович,С.В.Васьківська,І.В.Дубровіна,В.Р.Кисловська,Б.Кочубей,О.Новікова,К.Д.Шафранська); ізвивченнямпроблемиадаптації тадезадаптаціїдитини (>Ю.А.Александровський,Г.В.Бурменська,В.Г.Гарбузов,І.В.Дубровіна,О.Г.Захаров,В.Є.Каган,Р.В.Овчарова,К.О.Сантросян,А.С.Співаківська,А.О.Тутундисян). [32, 113]

Урядіробітрозкриваютьсяособливостітривожності ушколяріврізнихвікових груп (>Г.С.Абрамова,Г.Г.Аракєлов,І.В.Дубровіна,Н.Є.Лисенко,A.Matherus,Р.В.Овчарова,Н.Б.Пасинкова,А.М.Прихожан,Є.І.Рогов,F.Tallis,Є.К.Шотт). [32, 113-114]

>Проведенийаналізлітератури показавшивідсутністьузагальненихдосліджень просутність, природу,чинники тафакторивиникненняособистісноїтривожності удітеймолодшогошкільноговіку.

Таким чином,аналізписхолого-педагогічноїлітературизасвідчив, що насучасномуетапі акцент удослідженняхтривожності переноситипереважно нааналізіїї яквластивостіособистості, котравиникає йрозвивається внестабільнихумовахсьогодення. Урядіробітпропонується системавправ дляїїподолання. Разом із тім практичновідсутні роботи, де були бчітковизначеніпсихолого-педагогічніумовипопередженнявиникнення таподоланняособистісноїтривожності й,зокрема, впочатковийперіоднавчання.

 

1.2Поняття протривогу ітривожність

>Тривога —одне з самих тяжкихпереживань.Кожномузнайомепочуттянебезпеки, котрінасуваєтьсяневідомозвідки, колипотіютьдолоні,серцезавмирає, анастирливевідчуття: ">Треба щосьробити ітерміново!" недаєвсидіти намісці. Алі щосамеробити , чогопобоюватися, від чогобігти — ми незнаємо.

>Тривога — страхневідомого.Німецькийфілософ ПаульТилих писавши, щотривога —реакція напогрозунебуття.Острахчогось, що немаєаніназви,анічіткоговигляду, але йпогрожуючоголюдинівтратою собі,втратою свого "я". [29, 24]

>Тривогувизначають як ">відчуттянеконкретної,невизначеної,ненаправленоїпогрози,неяснепочуттянебезпеки.Очікуваннянебезпеки, котранасувається,сполучається ізпочуттямневідомості: людина неусвідомлює,звідки вонаможезагрожувати. Увідмінності відемоцій страху,тривога немаєпевногоджерела.Можнасказати, щотривога —"страхневідомого".

>Об'єднуючимпочатком для страху ітривоги якщопочуттязанепокоєння. Пригостровиникаючомупочуттізанепокоєння людинагубиться, незнаходитьпотрібнихслів длявідповіді, говоритиневлад,невиразним,тремтячим відхвилювання голосом й частозамовкаєзовсім.Поглядвідсутній,виразобличчяпереляканий.Усередині все ">опускається",холодіє,тілостаєважким, ногиватяними, уротіпересихає,подихперехоплює, ">ссе подложечкою", щеміти вобластісерця,долоністаютьвологими,обличчяблідне, й вся людина ">обливається потім".Одночасно вонаробить багатозайвихрухів,переминається із ноги на ногу,поправляє безкінцяодяг чистаєнерухливою йскованою.Перерахованісимптомигострогозанепокоєнняговорять проперенапругупсихофізіологічнихфункційорганізму. [29, 32-33]

Устанізанепокоєння ізперевагоютривожностівідзначаєтьсяруховепорушення,непослідовність увчинках,нерідконадмірнацікавість йпрагненнязайняти собібудь-якою,навітьнепотрібноюдіяльністю. Характернанестерпністьочікувань, щовиражається увиглядіважкокерованого потокуслів (>логорія).Типовабагатослівність,зайвадокладність уроз'ясненнях,якійсь дії, котрістворюютьвидимістьзайнятості,відчуттяніжності, щоусуває врядівипадків страхсамітності,прагнення всепогодити,передбачитиспрямоване напопередженнясамоїможливостіпоявиякоїсьнеприємноїситуації. Новезаперечується,ризиквиключається,поводженняздобуваєконсервативний характер,оскільки всеновесприймається якневідоме.Подібне ставленняздатневикликати привідповіднихумовахщебільшийприпливтривоги.

>Можнавиділитидвівеликігрупиознактривоги.Перша —внутрішні,соматичніознаки (відгрецького "сома" -тіло), щовиникають улюдини подвпливомхвилювання, друга —зовнішніповедінковіреакції увідповідь натривожнуситуацію.Складністьописуцихпроявівскладається до того, що усі смердотіможутьсупроводжувати не лишетривогу, але й ііншістани іпереживання,наприкладрозпач,гнів чинавітьрадість. [16, 43]

>Внутрішніознакитривогивідомікожному ізособистогодосвіду.Прискоренесерцебиття,поверхневийподих,сухість уроті, клубок угорлі,відчуття ваги чибіль уголові,почуття спеку,слабість у ногах,тремтіння рук, холод вобластісонячногосплетіння,біль уживоті,холодні івологідолоні,несподіванебажаннясходити до вбиральні,почуттявласноїнезручності,неакуратності,незграбності,сверблячка,поколювання то там, з дохідними статтями й багато чогоіншого.Цівідчуттяпояснюють нам,чомуученьйдучи додошки,ретельнотреніс,обсмикує костюм,чомукрейдатремтить у йогоруці іпадає напідлогу,чому под годинуконтрольноїхтосьзапускає всюп'ятірню уволосся,хтось неможепрокашлятися, ахтосьнаполегливо проситисявийти.Нерідкоцедратуєдорослих, котрінавіть такимприродних йбезневиннихпроявах годиноювбачаютьзлийнамір. [16, 44]

Навряд чипотрібно говорити, щоперерахованіознакимайженіколи незустрічаються в ">повномунаборі". Так,навітьзрозуміло, щокожний із них же в цьомувипадкусвідчити не протривогу, а про щосьзовсімінше,наприклад прозастуду,підвищену температуру.

>Якщо стантривогиповторюється,якщодитина незнаходить способувпоратися із собою,цівнутрішні проявиможуть перерости всимптомисерйознихпорушень. як образнопомітивА.Моруа, " перспективаважкогоіспитуінший раздіє на школярасильнішенайпотужнішогопроносного.Тривога і страх — сам пособіхвороби;нашаровуючись наіншу недуги, смердотіускладнюютьїїпротікання". [16, 46]

>Поведінковіознакитривогище болеерізноманітні,вигадливі інесподівані, ніжсоматичні.Відповідаючибілядошки,школяркасмикає і менісвій сарафан чиспідницю.Інодінапругатривожногоочікування така велика, що людинамимоволі самазаподіюєсобібіль.Звідси —згризенінігті,подряпані руки,несподіваніудари,падіння.Щобуникнутинеприємностейдитина годиноюприбігає добрехні,фантазій,стаєнеуважною,забудькуватою. Алічастішетакеповодженнявідображає уже не самутривогу, амарніспробивпорається із нею.

як лишетривогавиникає, удушідитинивключаєтьсяцілийнабірмеханізмів, котрі ">переробляють"цей стан у щосьінше, нехайтежнеприємне, але й ненастількинестерпне. Цеможе доневпізнанностізмінити всюзовнішню івнутрішню картинутривоги.Знати ірозуміти,яким чиномдитинаборетьсязісвоєютривогою, у котріформи вонаїїперетворить,необхіднохоча б у тому,щоброзпізнаватитривожність уситуаціях, колиїї проявиістотнозмінені. [29, 41]


1.3Причинитривожності

Причинамивиникненнятривогизавждиєвнутрішнійконфлікт,суперечливістьпрагненьдитини, колиоднеїїбажаннясуперечитьіншому, одна потребазаважаєіншій.Суперечливийвнутрішній стандитиниможе бутивикликаний:суперечливимивимогами донього, котрівиходять зрізнихджерел (чинавіть з одногоджерела:буває, що батькисуперечать самсобі, тодозволяючи, то грубозабороняючиодне і тісаме);неадекватнимивимогами,невідповіднимиможливостями йпрагненнямидитини;негативнимивимогами, котріставлятьдитину впринижене,залежнеположення. У всіхтрьохвипадкахвиникаєпочуття ">втрати опори";втратиміцнихорієнтирів ужитті,непевність унавколишньому світі.

Уосновівнутрішньогоконфліктудитиниможележатизовнішнійконфлікт —міжбатьками,міжродиною ішколою,міжоднолітками ідорослими. Однакзмішувативнутрішній йзовнішнійконфліктизовсімнеприпустимо;протиріччя внавколишньомуоточеннідитини далеко ще незавждистають йоговнутрішнімипротиріччями.Зовсім некожнадитинастаєтривожною,якщоїї матір і бабусянедолюблюють один одного івиховуютьїїпо-різному.Лише колидитинаприймаєблизько досерцяобидвісторониконфліктуючого світу, коли смердотістаютьчастиноюїїемоційного життя,створюються усіумови длявиникненнятривоги. [35, 168]

Удушідитиниконфліктують невиховнісистемимами ібабусі, аїївласнебажання незасмучувати маму,її жвласнепрагненняподобатисябабусі. Точнісінькотакож нерозпад родини сам пособіробитьдитинутривожною, авнутрішнянесумісність хорошихпочуттів дообох ізбатьків, котрі стали один одномуворогами.Чому жподібнізовніконфлікти тільки вдітейпроникають углибдуші, тоді якіншідітизалишаються перед тимбайдужими? Причин багато, але йголовна — котрівідносини длядитиниєзначимими.Якщоучневі не дорога думкавчителя,вінпостараєтьсяуникнутиконфлікту, але йщиросердечнихпереживаньдокори педагога невикличуть.Інша справа,якщорізкуоцінку йоговчинків чиздатностейвінодержує від тогочиї словазвиквінвнутрішньоопиратися,чиїмім'ям дорожити.

>Чимширше колоспілкування, тім понадситуацій, котріможутьдатипідставу длятривоги. Алі ііншенезаперечно:дитина неможеповноцінно жити і душевнорозвиватися,якщоїївідносинизісвітомзбіднені. Колі,приміром,єдиноюзначимоюфігурою длядитинивиявляється матір, то самнезначнітертя вїхніхвідносинахможутьперетворитися вщиросердечнутрагедію.Конфлікт не Веде дотривоги, колиєбезлічточок опори. [35, 169-170]

Аліякщоуникнутиконфліктів ані комувдається; чи означатице, щодитинаприречена натривогу?Зовсім ані.Дітей, щозанедужали неврозамилише бо їхнізлякала собака, котрараптово загавкала, чизасмутиввчительякийпідвищив голос, чививела з собі скандальна зварювання вродині, — такихдітейфактично неіснує.Стосовно такиходноразовихстресівдитинанабагатостійкіша, ніждумають. Природаоснастилалюдинупотужниммеханізмомзабування, щорятує нашусвідомість від обовязків нестиважкийвантажнеприємнихспогадів.

>Тривогапроникає в душудитини,лише коликонфліктпронизує всеїї життя,перешкоджаючиреалізаціїїїнайважливіших потреб.

Доцихнайважливіших потребвідносяться: потреба уфізичномуіснуванні (>їжі,воді,свободі відфізичноїпогрози і т.д.); потреба вблизькості, уприхильності долюдини чи людям; потреба внезалежності, усамостійності, увизнанні права навласне "я"; потреба всамореалізації, урозкриттісвоїхздатностей,своїхприхованих сил, потреба всенсі життя і мети.

>Однією ізнайчастіших причинтривожностієзавищенівимоги додитини,негнучка, догматична системавиховання, котра невраховуєвласнуактивністьдитини,їїінтереси,здатності ісхильності.Найпоширеніша системавиховання — ">ти винен бутивідмінником".Виражені проявитривогиспостерігаються в добровстигаючихдітей, яківідрізняютьсумлінність,вимогливість до собі усполученні ізорієнтацією наоцінки, а чи не на процеспізнання.Буває, що батькиорієнтують нависокі, недоступнідитинідосягнення вспорті,мистецтві ,нав'язуютьїй (>якщоце хлопчик) образсправжньогочоловіка, сильногосміливого,спритного, незнаючогопоразок, невідповідністьякому ( авідповідати цьому образунеможливо)болячеб'є похлоп'ячомусамолюбству. Доцієї жобластівідноситьсянав'язуваннядитині далекихїй (але й, котрівисокоцінятьсябатьками)інтересів,наприклад як туризм,плавання.Жодне зцих зайнятисаме пособі непогане. Однаквибірхобі виненналежатисамійдитині.Примусова долядитини всправах, котрі нецікавить школяра, ставити вситуаціюнеминучогонеуспіху. [35, 172]

>Прагнучивиробити вдитинитакіякості яксумлінність,слухняність,акуратність,вчителінерідкозбільшують й такнелегке становищедитини,збільшуючи презвимог,невиконання які приводити довнутрішніхпокарань. Безсумніву,сумлінне ставлення до справнеобхідне,однак справа школяра (>навчання) —особлива праворуч, біляякій процесважливіше результату іслабко із нимзв'язаний.Якщоробітник трудитисянасамперед зазаради результату,наприклад зазарадивиробництваякоїсьдеталі, тодитина вчитися задля того,щобвирішити ті чиінше заподіяння: воно та давновирішене івідповідьпоміщенанаприкінці задачника.Змістнавчання — у самомупроцесінавчання ірозвитку, аорієнтація на результат, а тім понад наоцінку яккінцеву мітку всіхстарань школяра всполученні ззавищенимивимогамибатьківсприяєперенапрузі його сил,псують їхніспрямованість.Відоцінки частозалежить ставлення додитинизначимих для таких людей.Дитинавідчуває, що ставлення донеї прямопропорційноїїуспішності, йоцінкистаютьзасобамидосягненнярозташуваннябатьків, учителів,однокласників.

Самаінтенсивністьпереживаннятривоги,рівеньтривожності вхлопчиків йдівчатокрізні. Удошкільному імолодшомушкільномувіці хлопчики понадтривожні, ніждівчата. Удев'ять-одинадцять роківінтенсивністьпереживань вобох статейвирівнюється, а последванадцяти роківзагальнийрівеньтривожності вдівчат уціломузростає, ахлопчиківтрохизнижується,хочасамесередхлопчиківзустрічаються хлопці зсерйознимипорушеннями вцій сфері.Різнятьсядівчата і хлопчики тім, ізякимиситуаціями смердотізв'язують своютривогу, якїїпояснюють, чогопобоюються. [35, 172-173]

>Віклюдинивідображає не лишерівеньфізичноїзрілості, але й і характерзв'язків ізнавколишнімсвітом,особливостіпереживань.Шкільна час —найважливішийетап ужиттілюдини,протягомякогопринциповоміняєтьсяїїпсихологічнийвигляд.Міняється і характертривожнихпереживань.

>Провідний страх уданомувіці — страх "бути не тім", про кого доброговорять, когоповажають,цінують йрозуміють.Інакшекажучи,це страх невідповідатисоціальнимвимогамнайближчогооточення, чице школа,середовищеоднолітків чи батьківщина.Конкретними формами страху бути "не тім"є страхи невстигнути,спізнитися,зробити не ті, негаразд, бутизасудженим чипокараним.Ці страхиговорять пронаростаючусоціальнуактивність, прозміцненняпочуттявідповідальності,боргуобов'язку,тобто разом узяте ті, щооб'єднано впонятті ">совість", щоєцентральнимпсихологічнимутвореннямданоговіку. [16, 49]

Станчистої чи якговорять психологи, ">вільноплаваючої",тривогивкрайважко перенести.Невизначеність,неясністьджерелапогрозиробитьпошуквиходу ізситуаціїдужеважким,складним.Відчуваючигнів, яможу боротися.Відчуваючи торб, яможушукатирозради. Алі встанітривоги я - неможуанізахищатися,ані боротися, бо не знаюпроти чого боротися ізахищатися.

як лишевиникаєтривога, удушідитинивключаєтьсяцілий рядмеханізмів, котрі ">переробляють"цей стан у щосьінше, нехайтежнеприємне, але й ненастількинестерпне.Такадитинаможезовнісправлятивраженняспокійної інавітьсамовпевненої, але йнеобхіднонавчитисярозпізнаватитривожність й "подмаскою".

>Внутрішнє заподіяння, щостоїть передемоційнонестійкоюдитиною: уморітривогизнайтиострівець безпеки іпостаратисяякнайкраще йогозміцнити,закрити із всіхбоків відбурхливиххвильнавколишнього світу.

Напочатковомуетапіформуєтьсяпочуття страху:дитинабоїтьсязалишатися втемряві, чиспізнитися до школи, чивідповідатибілядошки. Страх —першапохіднатривоги.Йогоперевага — у бо вньогоєграниця, авиходить, йзавждизалишаєтьсяякийсьвільнийпростір позацимиграницями. [16, 51]

 

1.4Основніфакторишкільноїтривожності

>Вступаючи напоріг нового життя,шкільного життядитиназіштовхується ізпоявою нового страху.Існуєнавітьтермін ">шкільнафобія", щомає наувазінав'язливий страхдеякихдітей передвідвідуванням школи. Алінерідко мовайде не скільки про страх школи, стільки про страхзалишання дому,розлуки ізбатьками, до якітривожноприв'язанадитина.

>Іноді батьки сам боятися школи імимоволівселяютьцей страхдітям чидраматизуютьпроблеми початкунавчання,виконуютьзамістьдітей заподіяння, атакожзайвоконтролюють їхнього.

як правило, невідчувають страху передвідвідуванням школивпевнені всобі,активні ідопитливідіти, котріпрагнутьсамостійновпорається з проблемаминавчання іналагодитистосунки ізоднолітками.Інша справа,якщо мовайде прогіпертрофованийрівеньдомагань, продітей, котрі ненабули до школинеобхідногодосвідуспілкування ізоднолітками,черезмірноприв'язані доматері інедостатньовпевнені всобі. У цьомувипадку смердотітакож боятися невиправдатиочікуваннябатьків,зазнаютьтруднощівадаптації вшкільномуколективі і страх перед учителем. [31, 79]

>Крімострахуйти до школи,нерідковиникає страхопитувань. Уоснові цого страхулежитьострахзробитипомилку,зробитидурість,сконфузитися, бутиосміяним. як правило, боятисявідповідати назапитаннятривожні,боязкідіти.Найбільше боятисявідповідатибілядошки.Дошка їм —це свого родулобовемісце.Самебілядошкиповноюміроюпроявляєтьсябеззахисністьдеякихдітей.Особливоце притаманноемоційночутливих, котрі частохворіють йослабленихдітей й особливо для тихий,хтоперейшов до школи, де ужевідбувся ">розподіл сил"усередині класу. [31, 81]

>Найчастіше силою, Якапом'якшуєвиникаючунавколодитинунапругу,виявляється батьківщина. Уродинідитина,насамперед,одержуєвизнання своголюдського "я", затверджується якособистість,знаходить коло людей, ізякимиможеподілитисясвоїмипереживаннями і — що неменшважливо —може неділиться,якщо невважаєпотрібним. Батьківщина, що недає цогоемоційного фундаменту,залишаєїїнезахищеною передтруднощами іпротиріччяминавколишнього великого світу.Тодіїй доводитисяшукатитакущиросердечну опорусередіншихдорослих.

>Звідсизрозуміло якобережно вартозвертатися догорезвісного принципу ">єдності родини і школи".Навітьгарнийвиховательможеперегнути палицю, учомусь неврахувавшиособливостейдитини. І вційситуації батьківщина і школа неповиннікопіювати дії один одного, агнучко їхнідоповнювати,щоб воднійзі сфер життядитина моглаодержати ті, щоїй надіншій. На шкода,цевкрайрідковраховують педагоги, котріхочутьщоб батьківщинасліповідтворювалашкільнівимоги.Найчастішеоб'єднання родини і школивиражаєтьсялише до того, що батькипереймають,засвоюють йнавітьрозвиваютьоціннийпідхід,відповідно доякогогарнадитина —це та,хто добровчиться, ладнати збатьками, приноситидодомупочесніграмоти, подяки таіншісвідоцтвасвоєїуспішності. При цьому батьківщина і школавиступаютьєдиним фронтом...протидитини.

>Частіше у хороших учителів небуваєскованихтривогоюдітей:якщотривожністьз'явилася до школи, ушколі вонзнижується,втрачає своюгостроту. Це бо організаціянавчальноїдіяльності вучителіввиключає покладанняпочуття страху.Навпроти смердотібачатьсвоє заподіяння до того,щобповернутивпевненість усвоїх силахдитині.

Однакпереважнабільшістьдітейнавчаються віншихумовах. Длябагатьох ушкільну пору непростозагострюютьсястарі,нажиті вродиніпроблеми, але й і перед тимдодаютьсянові,ще болеетяжкі — й часто попри всі життя.

>Було б несправедливоперекладати всю відповідальність заемоційніпроблемиучнів лише наплечі школи,забуваючи про батьківщину. Ужитті школяраці двафакторинерозривнозв'язані.Ідучи до школиучень неможезалишати за порогомбудинкускриню зсімейнимитрадиціями, ізвантажемпереживань, айдучидодомузабувати вшкільномугардеробі сумку ізподіями дня,вимогами учителів,новимиконфліктами.Більше тогостворюючисвій ">я-образ",дитинаподібнобджолі,збираєінформацію про собі уродині і ушколі, удворі ісекції, йзнову вшколі іродині.Тепле, добро ставлення уродині додитиниможекомпенсуватинегативніпереживання,зв'язанізішколою. Інавпаки,мінусивихованняможуть бутипогашені ічуйним учителем,доброзичливимвідношеннямоднокласників. [32, 115]

Цеможливо коли батьківщина і школадоповнюють один одного — вім'ядитини,створюючиїйгармонічний,цілісний світло. Алі на шкода, батьківщина і школаоб'єднують своїзусилля задляпідтримкидитини, аосудження іпокарання. Цестворює вучняпочуттябезвихідності:ніхто невірить внього,усі —проти.

>Нерідко приневдачахдітей ушколі батькивиходять з ">презумпціївиновності": нерозбираючись, невникаючивважаютьсина чи дочкувинуватими. Це приводити дозниженнісамооцінкидитини, арезультаті все до нових й новихневдач.

Частотривожністьпідсилюється подвпливомперевтоми. На шкода, режимшкільного життя, структуранавчального року сам пособісприяютьперевтомі, особливофізичноослаблених чиемоційнонестійкихдітей.Психогігієністи неодноразовопідкреслювали, що діяльністьнавчальноїчверті не виннаперевищувати шеститижнів, после якідітямнеобхідний7-10-деннийвідпочинок.Навчання всуботумалоефективні.Школярів, котріотримуютьдомашнє заподіяння напонеділок,відрізняє відсвоїх болеещасливихровесників, котрімаютьможливістьповноцінновідпочити внеділю,підвищенадратівливість,конфліктність,тривожність. Ііспити —найсильнішийстрес дляпереважноїбільшостіучнів. [32, 114]

Урізні роктанайбільшзначимим дляшколяріввиявляється ставленнярізних людей.Молодшішколярі, особливопершокласники, упершучергупрагнуть досимпатії учителів, зазаради цого смердотіготовівчитьсявідмінно.Якщо ж вчитель ставитипоганіоцінки,виходить, на думкумолодшого школяра, ">він мене ненавидьте".

>Рівеньтривожностімолодшихшколярівдуже сильнозалежить від того,наскількигармонійновдаєтьсясполучити усвоїйсвідомостівимоги двохнадзвичайнозначимих їмспільностей, членами якіраптомвиявляютьсяодночасно: родини (доїївимог віддавназвикли) й школи (>встановлені неювимоги недужевідомі, але йдужеважливі).Якщо батьківщинавипускає їхні "у світло", а школаприймає їхнього такими, котрі смердотіє, тоемоційних проблем я невиникає.

Однак негараздвідбувається.Або батьки невідпускаютьдитину від собі: на словахпереживають занавчання, але й, посуті, ">тримають"їїбіля собі,оскільки безнеї неможутьупоратисязісвоїмиособистими чиподружніми проблемами.Або школа недопомагаєучнюпристосуватися до нового життя:вчительвимагає віднього,щобвін був як усі , але й, колицедитині невдається,протиставляєїїоднокласникам. У цьомувипадку вмолодшого школяраможутьвиникнутисерйозніемоційніпорушення. Це йєшкільний невроз.Проявляєтьсявіннайчастіше внібитобезпричиннихзахворюванняхшлунка,підвищеннітемператури,головних болях й т.д.; чи вбурхливихреакціях протеступроти школи — скандалах,істериках,агресії; чинавіть удитячійдепресії —подавленомунастрої,слізливості, думках про смерть.Гострішевсьогореагуютьдіти ізнебагатимдосвідомвідносин ізоднолітками.

>Ще однією причиноюпідвищеннятривожностімолодшихшколярівнедостатнійрівеньфізіологічної іінтелектуальноїзрілості, щоспостерігається вбагатьохдітей й впевномузмістієзакономірним.Зарахування до школизбігається ізвіковоюкризою, ізякоюрізнідітивиходять урізний годину й ізрізнимипридбаннями.Хтосьактивний йкмітливий,іншийпригнічуєповільністю,третійдратуєвпертістю іагресивністю.Згодомшорсткостізгладяться,здатностідітейбільш-меншзрівняються —якщо смердоті незневіряться у

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація