Реферати українською » Психология » Особливості міжособистісного спілкування в підлітковому віці


Реферат Особливості міжособистісного спілкування в підлітковому віці

Стаття: Особливості міжособистісного спілкування в такому віці

 

Людина - істота соціальне.Включенность особистості суспільні відносини зумовлює теза про першорядною ролі соціального спілкування у цьому. Підлітковий вік традиційно вважають найбільш важким в виховному відношенні. Найчастіше труднощі підліткового віку пов'язують із статевим дозріванням. У рішенні складних завдань виховання особистості значна роль належить вивченню вміння особистості спілкуватися. На погляд, розвиток організаторських і комунікативних якостей дуже важливе саме в такому віці. У такому віці спостерігається висока потреба у спілкуванні серед підлітків, поруч із низькими комунікативними і організаторськими навичками. Тому, щоб у майбутньому особистість була всебічно розвинена, слід розвивати навички спілкування.

Беручи, враховувати всі вищесказане, темою свого дослідження я вибрала проблему особливостей спілкування підлітків.

Об'єктом дослідження є підліток (підлітковий вік).

Предметом дослідження – процес спілкування підлітків з однолітками.

Мета курсового дослідження – виявити характерні риси міжособистісного спілкування в такому віці з метою поліпшення методик виховного процесу.

Завдання:

1) вивчення теоретичного матеріалу на проблеми спілкування в такому віці; 2) виділення вивчення психологічних особливостей спілкування підлітків; 3) проведення дослідження з урахуванням порівняння процесів спілкування серед дітей-підлітків 13-14 років, і 17-18 років із метою виявлення особливостей спілкування дітей підліткового віку; 4) аналіз стану та узагальнення результатів дослідження.

Гіпотеза курсового дослідження – в такому віці однією з найважливіших особливостей є високий рівень потреби у спілкуванні при недостатньо сформованих комунікативних і організаторських якостях і навичках.   

Значення спілкування у житті підлітків величезна і продовжує зростати, від цього в дедалі більшому мері залежать успішність професійної діяльності, активність у житті і, нарешті, особисте щастя кожного.

Спілкування – основа міжособистісних відносин, що є найпріоритетнішим виглядом спілкування в підлітків.

Один із головних особливостей підліткового віку – зміна значимих осіб і перебудова відносин із дорослими. Одну з важливих потреб перехідного віку стає потреба у звільнення контролю та уваги батьків, вчителів, старших взагалі, і навіть від встановлених ними правив і порядків. Причина цього, передусім, в психології дорослих, батьків, котрі хочуть помічати зміни внутрішньої злагоди підлітка. Міркуючи абстрактно, батьки знають свою дитину значно більше, ніж будь-хто інший, він сам. Але зміни, які з дитиною, відбуваються дуже швидко, як батьки досі бачать її такою, яким він був останні кілька років тому я. Поспіх невміння і небажання вислухати і зрозуміти те, що відбувається у складному юнацькому світі, постаратися подивитись проблему очима сина чи дочки, впевненість у власній непогрішності – ось що у першу чергу створює психологічний бар'єр між ростучими дітьми. На на одному моменті дослідники звертають уваги. Дорослі, бачачи дорослішання підлітка, найчастіше помічають у цьому лише негативні сторони: підліток став «неслухняним», «потайним» – і немає недобачають позитивного нового. Однією з таких паростків є розвиток в такому віці здібності підлітка до емпатії стосовно дорослим, прагнення допомогти їм, підтримати їх горі чи радість. Дорослі, у разі, готові самі проявити співчуття і співпереживання стосовно підлітку, але зовсім хто не готовий прийняти цей показник підлітка, таки треба бути із ним рівних.

Отже, одне з головних тенденцій перехідного віку – переорієнтування спілкування з батьками, вчителями, взагалі зі старшими, більш більш-менш рівних становищу. Роль емоційної функції спілкування проявляється у два аспекти: у придбанні досвіду емоційних відносин із людьми й у розвитку емоційного прийняття навколишньої дійсності.

Спілкування з однолітками дуже важливий специфічний канал інформації (дозволяє частина інформації з питань статі підліток отримувати одноліткам, тому відсутність може затримати йогопсихосексуальное розвиток чи зрадити йому нездоровий характер). Це специфічний вид міжособистісних відносин. Становище принципового рівностідетей-сверстников робить цієї сфери відносин особливо привабливим підлітка: це положення відповідає етичного змісту виникає у підлітка почуття власної дорослості. Ці на початку підліткового віку специфічні зрушення у розвитку визначають принципове подібність у підлітків нових потреб, прагнень, переживань, вимог стосунків з дорослими і товаришами. Це розвитку взаємин з однолітками всередину. У підлітка формуються цінності, що більше зрозумілі і близькісверстнику, ніж дорослим. Спілкування з дорослими не може повністю замінити спілкування з однолітками. Свідомість груповий приналежності, товариській взаємодопомоги дає почуття емоційного добробуту та стійкості. Хоча спілкування підлітків це часто буває егоїстичним, а потреба усамовиявлении, розкритті своїх переживань – вище інтересу почуттів і переживань іншого.

Отже, у І главі було розкрито проблеми спілкування в такому віці.

1) Відзначено, що у такому віці проявляється гостріша потреба у міжособистісному спілкуванні. Спілкування стає самоціллю, у якій підлітки реалізують свої інтереси, формують ставлення до собі та своїм про світ; 2) Основний тенденцією підліткового віку є переорієнтування спілкування з однолітками. Для підліткового віку характерно створення власної думки з урахуванням порівняння свою думку з думками однолітків. Цінним для підлітка є втягнутість в процес спілкування. Саме у ньому підліток реалізує себе, немов особистість, формує судження себе і навколишній світ; 3) Слід зазначити, що спілкування дуже впливає на становлення особистості підлітка. Оскільки спілкування – це обміну інформацією (наприклад, між вчителем історії та учнем), а й взаємодія, взаємовплив. Підліток «переживає» спілкування як на інтелектуальному, а й у фізіологічному і емоційному рівнях; 4) Виникають проблеми з батьками, переважно пов'язані з недостатнім розумінням (деякі батьки встигають за змінами, стрімко що відбуваються розмовляти із дітьми). З одного боку дитина прив'язаний до своїх батьків і жде від них розуміння, з іншого боку він претендує велику самостійність у вирішенні якихось справ України та проблем; 5) Відзначено, що у такому віці за високої потреби у спілкуванні, рівень комунікативних навичок і якостей, досить низький в більшості підлітків.

З метою підтвердження гіпотези було використано методикаКОС, авторБ.А. Федоришин (Додаток 1).ВопросникКОС призначений для діагностики комунікативних і організаторських здібностей для дітей раннього підліткового віку.

Методика включає 40 питань: 20 спрямовані на виявлення організаторських, а 20 визначення комунікативних здібностей. Кожна питання передбачено (+) чи (-) відповідь.

Для перевірки гіпотези і досягнення цієї мети праці були проведено емпіричні дослідження серед учнів 8 Р класу, школи № 6 міста Пермі. Школа № 6 – середня, з естетичним ухилом. Школа працює у дві зміни. У класі, де проводили дослідження 18 учнів, їх 8 хлопчиків, 10 дівчаток. Здебільшого учні, із яких прийнято називати сильними. Дуже розвиненими комунікативними і організаторськими якостями маютьЗахаркина А., Третьякова З., Калюжна Я.,Белозеров Р.,Сажина Еге. У класі є «важкі» учні –Черемних До., Олейников М.

Піддослідні оцінювалися за рівнем комунікативних якостей і були поділені п'ять груп: дуже високий, високий, середній, нижчий від середнього, низький. З дуже високий рівнем виділено 6 підлітків, 1 з великим, 6 із середнім, 1 з комунікативним рівнем нижчий від середнього, у 4 підлітків комунікативний рівень навичок – низький. Дуже високий рівень мають – 33% підлітків, високим лише – 5%, середнім – 33%, нижчий від середнього – 5%, низьким – 22%. Варто зазначити, що високий рівень добробуту й рівень нижчий від середнього немає, в такий спосіб, спостерігається досить великий розрив підлітками, які мають високими комунікативними навичками і підлітками, які мають ці навички низькі. З дослідження випливає, що з досліджуваних підлітковому, потреба у постійному спілкуванні відчувають порядку 91% дітей, при недостатньо розвинених комунікативних навичках (56%). У юнацькому віці відзначається спад потреби у спілкуванні як самоціль. Лише 60% потребують спілкуванні постійно, та заодно комунікативні і організаторські навички розвинуті в 93%.

Отже, у II главі провели емпіричне дослідження, яке підтвердило початкову гіпотезу - в такому віці однією з найважливіших особливостей є високий рівень потреби у спілкуванні при недостатньо сформованих комунікативних і організаторських якостях і навичках.   

 Покладаючись на дані цього дослідження, ми в змозі зробити такі висновки:

1. Дуже мало підлітків мають дуже високий рівнем розвитку комунікативних здібностей, що становить лише 6 людини, високим 4, середнім 2, нижчий від середнього 1 і низькому рівні має 1 учень. Ці дані говорять про невмінні підлітків спілкуватися, невмінні виявляти такі риси як справжність, щирість, довіру одне до друга. Саме тому на середні класи (підлітковий вік) доводиться розлад відносин із дорослими і однолітками; 2. Було виявлено, що, порівняно з юнацьким віком, підлітки відчувають велику потребу зі спілкуванням, при недостатньо сформованих комунікативних і організаторських навичках.

Укладання:

Зміни, що відбуваються в країні, - це реальність, обумовлена громадськими потребами.

Позаяк у такому віці спілкування висувається перше місце, він грає значної ролі у формуванні особистості. Відсутність навичок спілкування змушує підлітка бути похмурим, незадоволеним собою. Такі підлітки помітно відстають у навчанні, нерідко конфліктують із дорослими і з однолітками. Не успішність при спілкуванні з однолітками, батьками, педагогами часто призводить до болісним переживань підлітка. А, щоб уникнути, що така переживань, необхідно, саме, в такому віці розвивати комунікативні і організаторські навички. Оскільки, від спілкування в дедалі більшому мірою залежатиме успішність професійної діяльності, активності у життя, нарешті, особисте щастя кожного.

У такому віці й з батькам, переважно пов'язані з недостатнім розумінням (деякі батьки встигають за змінами, стрімко що відбуваються розмовляти із дітьми). З одного боку дитина прив'язаний до своїх батьків і жде від них розуміння, з іншого боку він претендує велику самостійність у вирішенні якихось справ України та проблем. Виходячи з цього потрібно; брати участь у життя підлітка, допомагати у вирішенні його проблем, бути йому ще й товаришем.

Однолітки – теж значна постать у житті підлітка. Зміна внутрішньої позиції призводить до того, що підлітку замало бути просто хорошим учнем, мати високі показники, отримувати схвалення вчителя. Для підліткового віку характерно створення власної думки з урахуванням порівняння свою думку з думками однолітків. Цінним для підлітка є втягнутість в процес спілкування. Саме у ньому підліток реалізує себе, немов особистість, формує судження себе і навколишній світ. Отже, непотрібно захищати дитини від спілкування з однолітками. Адже лише у ситуації спілкування з'являється відчуття емоційного добробуту та стійкості. А усе це надзвичайно важливо задля майбутній життя.

 


Схожі реферати:

Навігація