Реферати українською » Психология » Креативність і мотив досягнення в структурі особистості


Реферат Креативність і мотив досягнення в структурі особистості

Страница 1 из 7 | Следующая страница

>НЕГОСУДАРСТВЕННОЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕУЧРЕЖДЕНИЕ ВИЩОЇПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОСВІТИСЕРГИЕВО-ПОСАДСКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

>КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ

>ДИПЛОМНАЯ РОБОТА

 

ТЕМА: «>КРЕАТИВНОСТЬ І МОТИВ ДОСЯГНЕННЯ УСТРУКТУРЕ ОСОБИСТОСТІ»

 

 

>Виполнил студент 5 курсу

факультету психології

Ахметов З. У.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук

>Шенцева М. М.

Рецензент:

кандидат психологічних наук

Допустити до захисту_____________

Завідуюча кафедрою психології,

Кандидат психологічних наукСтюхина Р. А.

Сергієв Посад

2005

Зміст:

Запровадження

Глава 1.  >Креативность як особистісна характеристика.

1.1 Поняття креативності

1.2 Структура і змістом креативності

1.2.1 Біологічний компонент креативності

1.2.2Когнитивний компонент креативності

1.2.3 Чинники актуалізації креативності

1.2.4 Вікові аспекти креативності

1.2.5 Висновки

Глава 2. Мотивація досягнення.

2.1 Поняття мотивації досягнення

2.2.Компонент навчання

2.2.1 Виховання, що сприяє формуванню мотиву досягнення

2.3Когнитивний компонент

2.3.1 Теорія розвитку компетентності До.Двек

2.3.2Иерархическая модель мотивації наближення і уникнення

2.3.3 Висновки

Глава 3. Мотив досягнення у структурі креативної особистості

3.1 Теоретичні основи експерименту

Глава 4. Експериментальне дослідження взаємозв'язку рівня мотивації досягнення і підвищення рівня креативності.

4.1 Організація і процедуру проведення експериментального дослідження

4.2 Аналіз і інтерпретація даних

Укладання

Література

Додатка


Запровадження

 

Актуальність дослідження нашої теми зумовлена тим, що мотиваційний аспект творчій особистості мало вивчений. Дослідження у цій галузі носили описовий характері і мало систематизувалися.

Ступінь вивченості проблеми. Проблема мотивації і мотивів поведінки й діяльності сприймається як одну з ключових у сфері сучасної психології. Вивченням мотивації, що є двигуном розвитку психіки, займалися вчені різних психологічних шкіл, що, проте, не вичерпало проблему, а лише підкреслило її глибину й визначило ряд напрямів з вивчення природи мотивації, форм її проявів, потреб людини.

Мотивації і мотивів присвячено дуже багато досліджень з проблемі мотивації і мотивів супроводжується і безліччю точок зору їх природу і значення у процесі становлення особистості.

Привертає увагу розмаїтість у витлумаченні поняття мотивів, що розглядаються як намір, уявлення, переживання (Л. І.Божович), потреби, схильності (Х.Хекхаузен), установки (Д. М. Узнадзе), морально-політичні установки, помисли (Р. А. Ковальов), предмети зовнішнього світу (А. М. Леонтьєв), умови існування (До.Вилюнас), внутрішні детермінанти діяльності (Р. З. Вайсман, У. До.Вилюнас та інших.), відносини (У. М.Мясищев, У. З. Мерлін), особистісні диспозиції – стійкі властивості особистості (М. Ш.Магомед-Эминов, До. До. Платонов). Численні дослідження (Д.Аткинсон, Д.Мак-Клелланд, А. До. Маркова, Ю. М. Орлов, Х.Хекхаузен та інших.) свідчать, що мотивація досягнення успіху і мотивація уникнення невдач важливі видами людської мотивації. Їх, вважають дослідники, великою мірою залежить доля і становище особи у суспільстві.

Проблемам креативності присвячували свою працю такі вітчизняні психологи, як Я. А. Пономарьов, Д. Б.Богоявленская, Р. М.Грановская, У. М. Дружинін, Л. Б.Ермолаева-Томина, У. М.Козленко та інші. До того ж такі зарубіжні автори: Дж. Гілфорд, Є.Торранс, До. Тейлор, М.Боден, Еге.Дебоно та інші. Питаннями мотиваційного компонента креативної особистості займалися Д. Б.Богоявленская, М. У. Купріна, А. Маслоу та інші.

Проте багато хто основні проблеми креативності, а саме, її природа, чинники що впливають креативність, компоненти, зокрема мотиваційний, залишаються мало освітленими. І з цим було сформульовано мета дослідження.

Мета дослідження: розгляд взаємозв'язку мотиву досягнення і підвищення рівня креативності.

Відповідно до метою та гіпотезою дослідження поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати існуючі підходи до вивчення креативної особистості.

2. Проаналізувати підходи до вивчення мотиву досягнення та її місця у структурі креативної особистості.

3. Організувати експериментальне дослідження з виявлення рівня креативності і мотиву досягнення.

4. Провести експериментальне дослідження з виявлення рівня креативності і мотиву досягнення.

5.Проинтерпретировать отриманих результатів.

6. Провести обробку даних із застосуванням математико-статистичних методів.

Гіпотеза: рівень креативності і мотив досягнення є взаємопов'язаними характеристиками особистості.

Об'єкт дослідження: рівень креативності і мотив досягнення особистості.

Предмет дослідження: взаємозв'язок рівня креативності і мотиву досягнення.

Методи дослідження:

Як основних та додаткових методів використовувалися:

теоретичний аналіз літератури з проблем креативності і мотивації;

проективний тест Д. А. Яковлєва «Малюнки тварин»;

особистісний опитувальник «Визначення рівня мотивації досягнення успіху» А.Мехрабиана;

якісний аналіз стану і змістовна інтерпретація результатів;

статистичний аналіз (кореляційний аналіз).

>Методологической основою дослідження з'явилися: принцип детермінізму, принципдеятельностного підходу, концептуальні положення теорії мотивації і креативності.

Теоретичною основою цього дослідження є праці наступних учених, котрі розробляють проблеми психології творчості:Д.Б.Богоявленская, В.М. Дружинін, А.В.Брушлинский, Дж. Гілфорд, Є. П.Торранс та інші; мотивації:Ю.М. Орлов, А. Маслоу, Д.Мак-Клелан, Д.Аткинсон, До.Двек та інші. 

Наукова новизна даної роботи залежить від спробі розгляду взаємозв'язку мотиву досягнення і уникнення й досяг рівня креативності у структурі особистості.

Практична значимість цього дослідження залежить від можливості використання отриманих успіхів у роботі практичних психологів під час проведення психологічного дослідження особистості, педагогів із метою врахування мотиваційного компонента у розвитку креативності.

База дослідження. Дослідження проводилося з урахуванням Російського художньо-технічного Коледжу іграшки (>РХТКИ).

У експериментальну групу було включено 30 студентів. Вікова категорія – від 17 до 18 років.


Глава 1.Креативность як особистісна характеристика
1. 1 Поняття креативності

Поняття «креативність» найчастіше пов'язують із поняттям творчість і сприймається як особистісна характеристика.

>Л.С. Виготський розглядає особистість як інтегроване освіту. Розвиток особистості відбувається протягом життя людини і однією з найважливіших критеріїв особистості є творчість, що у процесі життя розвивається уяву як внутрішній механізм, який би прояв творчості.Креативность – характеристика особистості, що свідчить про здатність до творчості.

>Л.С. Виготський досліджуючи психологію творчості, свідчить про необхідність прояви й розвитку здатність до створення нової, однаково, буде це створене який-небудь річчю зовнішнього світу чи відомим настроєм розуму чичувства.[1]

>С.Л. Рубінштейн розуміє творчість як діяльність «>созидающую щось нове, оригінальне, що притому входить у історію розвитку самого творця, а й у історію розвитку науки, мистецтва іт.д.»[2].

Я. А. Пономарьов зазначає, що повноцінної творчої діяльності може лише людина, у якого розвиненим внутрішнім планом дій, що дозволяє йому асимілювати за потрібне чином суму спеціальних знань у тій чи іншій галузі діяльності, яка потрібна на її її подальшого розвитку, і навіть затребувати особисті якості, без яких не можна справжнєтворчество.[3]

Я. А. Пономарьов, застосовуючи системний підхід до вивчення творчості, сформулював важливий принцип формування, розвитку та реалізації творчі здібності – законЭУС (етапи, рівні, щаблі): в розвиненому психологічному механізмі поведінки етапи його розвитку, трансформуючись, перетворюються на структурні рівні її і виступають як функціональні щаблі рішення творчих завдань. Системний чинник тут – здатність діяти «про себе» (>СДУ), обумовлена високий рівень розвитку внутрішнього плану дій. Основна особливість центральної ланки психологічного механізму творчості – єдність інтуїтивного логічного. Функція інтуїтивного (несвідомого) – творення нового, функція логічного (раціонального, рефлексивного) – його виявлення.

З здатністю до творчості, на думку Я. А. Пономарьова, поєднані два особистісних якості – інтенсивність пошукової мотивації і чутливість до «побічним» продуктам діяльності. Тобто суть креативності є інтелектуальну активність і чутливість (>сензитивность) до побічним продуктам своєї діяльності. Адже творча людина бачить побічні результати, що є витвором нового, а нетворчий вбачає лише доцільні результати, проходячи повз новизни.

Отже, теорія творчості Я. А. Пономарьова дає можливість окреслити такі важливі якості, які б процесу творчості, отже, і становленню креативності людини.

Психологічна гнучкість дозволяє легко взаємодіяти раціональному і інтуїтивного аспектам психіки людини, що дозволяє реалізації цілісності психологічного механізму творчості.

Сила творчої мотивації підтримує завзятість людини з пошуку нового континенту в досить невизначеною, тобто психологічнофрустрирующей ситуації. Ця мотивація втримує людину від поспішного виходу із творчої ситуації чи відставки до зони конкретності, визначеності.

Широта та глибина усвідомлення людиною різноманітних предметних, соціокультурних й інших контекстів дозволяє йому впізнати «побічні» інноваційні продукти власного творчого пошуку.

Вченими вирізняються такі основні чинники, щоб забезпечити творчу активність людини:

-          креативність,

-          творчий потенціал,

-          інтелектуальна активність (Д. Б.Богоявленская),

-          >надситуативная активність (У. А. Петровський).

>Креативность – це «сукупність тих особливостей психіки, що забезпечують продуктивні перетворення на діяльностіличности».[4] Ознаки креативності, визнані більшістю авторів: наявність інтелектуальної творчої ініціативи, своєрідна відкритість досвіду, чутливість до нового, вміння побачити й ставити існують, та ін.

Творчий потенціал – це «як здатність до творення нового континенту в науці чи мистецтві, а й нестандартність ставлення до, своїй роботі, спілкуванню, взаємодії коїться з іншими людьми, рішенню найрізноманітніших проблемних ситуацій і загалом до життя жінок уцелом».[5]

У. А. Петровський для характеристики механізму творчу активність ввів принцип >надситуативной активності. Він постулює здатність суб'єкта підніматися над рівнем вимог ситуації, визначати цілі, надлишкові з погляду вихідної завдання. З цього суб'єкт долає зовнішні та внутрішні обмеження («бар'єри») діяльності. Отже, творча активність розуміється У. А. Петровським як надлишкова стосовно стимулу діяльність, що характеризується самостійністю вибору об'єкта мислення, виходом межі завдання, перетворенням завдання й стимулу, тобто творчість не стимульованої ззовні перетворюючої і пошукової активністю.

Д. Б.Богоявленская також креативність якситуативно-нестимулированную активність,проявляющуюся із метою вийти межі заданої проблеми. Ця психолог пише, що креативний тип особистості притаманний усім новаторам незалежно від виду. Нею пропонується ролі системотворного чинника творчості інтелектуальна активність, яка сприймається як інтегральне освіту, властивість цілісної особистості, що відбиває процесуальна взаємодія інтелектуальних і мотиваційних компонентів системи у тому єдності та забезпечує здатність особистості до ситуативнонестимулированной продуктивноїдеятельности.[6]

У емпіричних дослідженнях прояви творчу активність (Л. Б.Ермолаева-Томина) було виявлено вибірковість лише її вияви залежно від форм, змісту завдання, з його труднощі й провокації на самостійність рішення.

При спробі виділити «>креативогенние» риси характеру, порівнюючи дві групи з великим і низьким рівнями творчу активність, виявилося, що як перша група показала значно більшу варіативність неповторність у поєднанні індивідуальних особистісних якостей, ніж друга. При дослідженні когнітивних процесів обох груп піддослідних було виявлено вищаперцептивная активність що в осіб з вищої творчої активністю.

Оптимальним у розвиток творчого мислення є, з одного боку, конкретність і повнота сприйняття, з другого – бачення можливих трансформацій об'єкту і внесення творче начало в сам акт сприйняття. Через війну комплексних досліджень зірвалася виявити «генеральний» чинник, визначальний ступінь творчоїактивности.[7]

Отже, прояв творчу активність людини не пов'язані з соціальними умовами її, немає жорсткої психофізіологічної детермінації і відбивається у типовості особистісних проявів. Єдиними загальними рисами творчо активних людей є яскраво виражена індивідуальність та емоційну гнучкість.

1.2 Структура і змістом креативності

>Креативность міцно пов'язана і з цікавістю і дослідницьким поведінкою, і з її пошуком нових відчуттів – бажанням зробити щось нове і урізноманітнити своєї діяльності.

Одні автори стверджують, що її треба визначати як спроможність до рішенню завдань (>Cattell, 1971;Klahr & Simon, 1999). Інші автори вважають, що креативність – риса особистості (>MacKinnon, 1999). Відповідно до цього визначенню, частина людей має нею, іншу – немає. Треті пропонують визначення, пов'язану з здатністю генерувати ідеї (>Guilford, 1967). Але він виключає зі низки креативних тих осіб, які, хоча не процвітали у цьому, здатні розпізнати творчу думку чи продукт. Деякі автори вважають, що у визначення необхідно включити здатність розпізнавати креативні ідеї (>Tyler, 1978).

1.2.1 Біологічний компонент креативності

Дослідники думають, що креативність пов'язані з активністюпрефронтальной кори правого півкулі, яка відповідальна за нашу спроможність до цілісного баченню і до маніпулюванню образами (>Dozier, 1998). Остання дозволяє нам оцінювати порядок подій, будова предметів, і навіть комбінувати їхній кругозір новими способами. Вже ранньому віці діти люблять прикріплювати голову одного тваринного до тулуба іншого чи лапи одного до іншого. Діти часто малюють задля здобуття права закарбувати реальність, а, намагаючись з'ясувати, що буде, якщо по-новому скомпонувати відомі предмети.

>Креативность пов'язана з позитивним афектом. Передбачається, що його причиною яких є підвищення рівня дофаміну, посилюючого в поясної звивині когнітивну гнучкість і що полегшує вибір різних когнітивних позицій. Це дозволяє людині подивитись ситуацію з різних точок зору (>Ashby,Isen &Turken, 1999).

Творчість часто розглядають як ігрову діяльність, коли він ми дозволяємо собі створити нового стану чи нове поєднання різних речей. Вчені, що досліджують цієї проблеми, відзначають, що митці часто поводяться як діти. Вони, очевидно, мають свого роду розкутістю (>Klahr & Simon, 1999). Багато авторів підкреслюють, що залученню до таку гру перешкоджає природне прагнення комбінувати предмети звичним чином (>DeBono, 1970, 1987).

Одна з головних чинників креативності – мотивація. Тому творчості здатний всякий, хто не готовий використовувати ресурси, необхідних цього. Творчість розглядають як із видів захопленості. Це - досвід, що дає відчуття радість і щастя (>Csikszentmihalyi, 1997). Однією з перешкод шляху творчості є відчуття тривоги й загрози. Важко бути творчим, коли твоє життя піддається небезпеки.

1.2.2Когнитивний компонент креативності

ЕдвардДебоно (>EdwardDeBono, 1970, 1987) присвятив чимало робіт питанням креативності. Він, що під час еволюції розвивалася спроможність до вичленовуванню передбачуваного та сталого. Досліджуючи світ довкола себе, індивід пов'язує різні елементи впливає нею стимулу. Це дозволяє сформувати образ останнього, навіть коли наявна особистість існує лише один елемент.

Проблема, як стверджуютьДебоно, у тому, коли ми розглядаємо елементи лише як частину чогось загального, нам важко скласти їх якимось новим, оригінальним способом.

>ЭлленЛенгер (>EllenLanger, 1989) розмірковує приблизно таке ж, коли пояснює недолік креативності. Ця психолог пише, що діти наші дії стають звичними, автоматичними і неусвідомленими, а поведінка – несвідомим,неосмисленним. Як багато іДебоно, вона визнаєадаптивную роль виконання дій, коли немає активного міркування них. І це дозволяє нашому розуму зосередиться інших завданнях. Проте зворотним боком глибоко закорінених звичок виявляється те, що починають управляти нашим поведінкою.

>Ленгер переконана, що то вона може поводитися осмислено з власної волі. У цьому вся вона погоджується зДебоно, котрі вважають, що можуть навчиться бути креативними. І тому їм потрібні мотивація, і навіть комплекс прийомів, які допомагають відшукати нові альтернативи.

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація