Реферати українською » Психология » Специфіка дітей у різних структурою сім'ях


Реферат Специфіка дітей у різних структурою сім'ях


1. ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ І БЕЗРОБІТТЯ.

ДЖЕРЕЛА ДАНИХ.

Зайнятість - одну з найважливіших социально-эконо мических проблем ринкової економіки. Її статистичне отраже ние неодноразово обговорювалося на міжнародних конференціях статистиків праці (1949, 1957, 1982, 1993 рр.), проведених Між народним бюро праці (р. Женева) - основним робочим органом Між дународной організації праці (МОП).

Відповідно до концепцією робочої сили в, відповідає між дународным стандартам, зайнятості й суспільстві безробіття рассматрива ются як дві взаємодоповнюють характеристики. Рівновазі економічної системи відповідає певний рівень за нятости. У цьому зазвичай попит на працю перевищує існую щий обсяг зайнятості, що зумовлює наявність безробіття. Разом про те це перевищення не безмежно задля забезпечення економічної та соціальній стабільності суспільства. Тож у країнах із ринковою економікою зайнятості й суспільстві безробіття изуча ются систематично. Статистичні дані необхідні при регулювання ринку праці, забезпеченні соціального захисту на селища, організації своєчасної професійної подготов кі і перепідготовки кадрів.

Перед статистикою зайнятості і безробіття стоять сліду ющие завдання:

· збір даних про кількість зайнятих і безробітних як із ставных частинах робочої сили в;

· вимір рівня зайнятості і безробіття для вивчення стану, тенденцій ринку праці;

· вивчення працевлаштування населення з метою оцінки ситуації ринку праці і його прогнозування;

· вивчення складу зайнятих і безробітних про те, щоб разра файно ботати програму зайнятості;

· вимір взаємозв'язку між зайнятістю, доходом, утримуючи нием та інші мотиваціями роботи з метою розробки програми зайнятості.

              Виконання з завдань створює умови для виміру предло жения робочої сили й її фактичного використання. Їх реше ние полягає в поєднанні низки джерел інформації.

              У нашій країні до розрахунку загальної у регіонах чисельності зайнятих протягом року є дані поточної звітності за працею: форма № 1-Т «Звіт за працею» (місячна, квартальна, річна). З цієї формі звітують в усіх підприємства. Для підприємств чисельність зайнятих може бути отримана з об'єднані тимчасового звіту: № 1-МП «Про основні показники діяльно сти малого підприємства» протягом року. Вивчення складу зайнятих за галузями народного господарства, секторам економіки виробляє ся з балансів трудових ресурсів, составляемым на середину (1 липня), кінець (початок - 1 січня) року і середньому протягом року. Вони узагальнюється як інформація підприємств, отримувана гаразд поточної звітності за працею, а й даних податкової ін спекции про кількість зайнятих індивідуальним працею, працюю щих за наймом в окремих громадян, і навіть чисельність работни ков, учитываемая в централізованому порядку.

              Важливим джерелом інформації про кількість безробітних є дані служб зайнятості, котрі об'єднали 1991 р. ра неї діяли наукові центри й бюро працевлаштування громадян. Працівники служб зайнятості ведуть первинну дисконтну документа цию працевлаштування і зайнятість населення, у якому вхо дят картка персонального обліку громадянина, шукає роботу, № 1 і картка котрий звернувся на службу зайнятості за консуль тацией № 2, і навіть щомісяця у органи госу дарчої статистики «Звіт з працевлаштування і зайнятість населення». Проте чи все що потребують роботі звертаються до послуг служб зайнятості. Вони фіксується лише чисельність офіційно зареєстрованих безробітних (наприкінці перио так: місяці, кварталу, року).

            Поруч із даними поточної звітності з метою оцінки загальної чис ленности безробітних починаючи з 1992 р. використовуються матеріали вибіркових обстежень населення за проблемам зайнятості. Обследованию протягом тижня підлягають громадяни віці 15-72 років. Висока верхня вікова кордон дозволяє уточнити можливу участь ринку праці пенсіонерів, а низька - під паростків. Результати обстежень дозволяють оцінити чисельність безробітних, їх розподіл для розслідування обставин не зайнятості, зі способів пошуку роботи. Що особливо важливо, оскільки ринок праці може функціонувати як і організованою, і у неорганізованою формі.

            Використання вибіркових обстежень разом із данны ми поточної звітності визначення чисельності безробітних рекомендовано МОП і практикується у низці країн. Наприклад, аме риканское Бюро статистики праці інформацію про безробіття зі бирает через поточні обстеження населення, проводячи выбороч ные обстеження 60 тис. сімей, опитуваних щомісяця.

Певну допомогу у зборі даних про зайнятості можуть ока зать і матеріалів вибіркових обстежень підприємств. З 1991 р. у Росії щомісяця проводиться моніторинг підприємств і бан ков організацією "Російський економічний барометр" (РЕБ). Нині РЕБ єдина організацією, осу ществляющей аналіз економічної ситуації Росії з урахуванням конвенціональних методів опитувальної статистики. Мережа респонден тов РЕБ налічує понад 1000 господарських одиниць із всіх деяких галузей і регіонів Росії.

Оскільки розмір безробіття широко використовують у междуна рідний практиці як незмінний показника поточного стану економіки нашої країни, то природно включення до програми даних обстежень питань, що уточнюють ситуацію ринку праці і дозволяють прогнозувати її. Через важливості такий информа ции Уряд Російської Федерації затвердив від 22 березня 1995 р. положення про всеросійське моніторингу социально-трудо виття сфери. Організація і ведення моніторингу социально-трудо виття сфери покладено на Міністерство праці РФ і Держкомстат Росії з участю Міністерства економіки, Міністерства соці альной захисту населення, Федеральної служби зайнятості, Феде ральной міграційної служби Росії.

2. УРОВНИ ЗАЙНЯТОСТІ І БЕЗРОБІТТЯ.

 

              Відповідно до рекомендаціями МОП, як було зазначено раніше, статистика розглядає чисельність зайнятих і безработ ных як дві складові економічно активного населення, т. е. робочої сили в.

              Під економічно активним населенням (робочої силою) подра зумевается більшість населення, забезпечує пропозицію рабо чий сили для товарів та послуг. Чисельність экономи чески активного населення вимірюється стосовно визначено ному періоду і включає зайнятих і безробітних. Наприклад зазначимо, що кількість економічно активного населення до кін цу квітня 1996 р. становила Росії 73,1 млн людина·

              Чисельність економічно активного населення оце нивают за даними вибіркових обстежень населення за про блемам зайнятості. У міжнародні стандарти рекомендується вказувати мінімальний вік, ухвалений виміру атмосферного явища эконо мически активного населення. Він може бути прийнятий лише на рівні 6 років (Єгипет), 10 років (Бразилія) і підвищуватися до 16 років (США, Шві ция). У багатьох країн вона становить 14-15 років. У деяких країнах передбачені два мінімальних краю: нижчий -щоб одержати інформацію про економічної роботи і не скільки вищий - для угруповання економічно активного населення: наприклад, у Канаді - 14 і 15 років, таки в Індії - 5 і 15, Венесуелі - 10 і 15[1], у Росії - 15 і 16 років.

              Крім мінімального у низці країн встановлено максимальний вік. Це означає, що встановлюються особи старшою за нього виключають із расче та чисельності економічно активного населення. Наприклад, у Данії, Швеції, Норвегії, Фінляндії встановлено верхня межа в 74 року. У Росії її під час проведення обстежень населення за проблемам зайнятості обмежуються віком 72 року. Разом про те при подальшої угрупованню населення в зайнятих і безра ботных, як в більшості країн, максимальний вік не встановлено.

              Щоб уявити про рівень економічної активно сти населення (регіону), визначається частка економічно активного населення загальній чисельності населення. У Росії її наприкінці 1995 р. рівень економічної активності населення була дорівнює 49,4%. Це означає, що у загальній чисельності населення стра ны 49,4% становлять жителі, щоб забезпечити пропозицію рабо чий сили. У тому числі 67,1 млн людина (91,7%) були задіяні усіма видами економічної роботи і 6,0 млн людина (8,3%) або не мали заняття, але активно його шукали і згідно з методоло гией МОП классифицировались як безработные[2].

              Правильне вимір економічно активного населення зави сит від цього, як точно визначено його дві складові: заня тые і безробітні. Опис цих категорій робочої сили в примі нительно до національних особливостей Росії дано в постанов лении Держкомстату Росії від 25 травня 1993 р.

              Дозайнятим ставляться особи обоего статі у віці 16 років і більше, і навіть особи молодших вікових груп, які у рассматрива емый період:

1)  виконували роботу з найму за винагороду (за умов повного або неповного робочого дня), і навіть іншу приносячи щую дохід роботу (самостійно, чи в окремих громадян);

2)  тимчасово були відсутні на роботі через хворобу, травми, із нагоди відпустки та інших причин; 

3)   виконували роботу безоплатно на сімейному підприємстві.

              До безробітних відносяться особи 16 років і більше, які у аналізований період:

1)  або не мали роботи (дохідного заняття);

2)  займалися пошуком роботи (зверталися до службу занятос ти, до підприємства, використовували особисті зв'язки, поміщали оголошення пресі й ін.) чи робили крок до організації власного справи;

3)  були готові розпочати роботу.

          При віднесення до безробітних повинні бути все три критерію, перелічених вище. До безробітних відносяться також особи, котрі за напрямку служб зайнятості чи выполня ющие оплачувані громадські роботи, одержувані через служби зайнятості. За методологією МОП до безробітних можна віднести і студенти, студенти, пенсіонери і інваліди, якщо він займався пошуком роботи були готові до неї приступити. У складі безробітних виділяються особи, незайняті трудовий діяльністю, зареєстровані у службі зайнятості як шукають роботу, і навіть визнаних безробітними.

            Ситуація ринку праці оцінюється як через абсолют ную чисельність зайнятих і безробітних, а й через рівень без работицы і культурний рівень зайнятості, визначених як удель ный вагу відповідної категорії робочої сили чисельності економічно активного населення в початок (кінець) періоду:

=

 
рівень чисельність безробітних                                             

безробіття чисельність економічно 100    

  (в %)                                  активного населення (в %)

 

=

 
рівень чисельність зайнятих                                              

зайнятості чисельність економічно 100

  (в %)                                  активного населення (в %)

         

          Так, до кінця 1995 р. у Росії безробіття становив 8,3%, відповідно рівень зайнятості - 91,74%. Наприкінці квітня 1996 р. ці показники були рівні 8,8 і 91,2%.

          Рівень зайнятості характеризує рівень використання трудо здатного населення сфері суспільно корисного праці. Ве машкара цього показника відбиває сформовану економічну ситуації у країні. Вона залежить з розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу у суспільстві, рівня добробуту населення. Розрізняють повну, часткову і приховану зайнятість.

          Повна зайнятість передбачає створення таких умов життя, у яких кожному працездатному людині предостав ляется можливість за його бажання робити чи незаня тым. Повна зайнятість значить, що це працездатне насе ление у віці має бути обов'язково заня тым. З низки обставин окремі працездатні особи можуть участь у процесі праці (жінки, що доглядають дітей; люди й не працюючі оскільки бажають змінити професію, і ін.). Повна зайнятість досягається, коли попит на робочої сили збігаються з її пропозицією, що доволь але рідкісним подією умовах ринкової економіки.

          Часткова зайнятість передбачає заздалегідь зумовлену роботу у протягом неповного робочого дня, неповної робочої неде чи. Вона властива країн із високий рівень економічного раз вітія, де стан науки створює економічних умов для часткової зайнятості. Нині питому вагу чисельно сти частково зайнятих в економічно активному населенні склад ляет: в Норвегії - 25,6%, Великобританії - 24,7%, Швеції — 24,7%, Австралії - 20,2%, США - 17,3%, у Японії - 12%. Зростання категорії частково працюючого населення передбачає досить високий рівень оплати праці. Неповний робочого дня (тиждень) може більше широко вживатись і нашій країні, особливо у жінок, не ніж вимушена, бо як свідомо обрана форма організації праці.

            Особливої уваги заслуговує прихована зайнятість (потенциаль ная безробіття), коли він працівники трудяться за своїй волі у режимі неповного зайнятості, користуються відпустками з ініціативи адміністрації без збереження чи з частковим збереженням зара ботной плати. Така неповна видима зайнятість применшує реальна кількість безробітних. За даними Держкомстату Росії, до кінця 1994 р. 4,8 млн людина вимушено трудилися у режимі неповного робочого тижня і глядачі знаходилися в неоплачуваних чи частково оп лачиваемых відпустках. Тому з урахуванням цієї категорії работни ков загальний потенціал безробіття становив 10,1 млн людина, чи 13,5% економічно активного населення.

            Зайняті і безробітні (економічно активне населення) є складовою трудових ресурсів регіону. Тож у літературі нерідко рівні зайнятості і безробіття определя ются як питому вагу зайнятих та питома вага безробітних у загальному обсягу трудових ресурсів. Знайдені так показники уров ній зайнятості і безробіття в своїм величинам виявляються нижче, ніж розглянуті раніше. Між ними існує взаимо зв'язок приблизно наступного виду:

 

  рівень частка экономи- рівень

  =

 

 

Схожі реферати:

Навігація