Реферати українською » Психология » Формування часової перспективи в онтогенезі


Реферат Формування часової перспективи в онтогенезі

Предыдущая страница | Страница 3 из 3
охоплює й визначення її методу. Методи, тобто. шляху пізнання, - це способи, з яких пізнається предметнауки.[22] Будь-яка наукові праці об'єктивна у своїй методиці, завжди реалізує той чи іншийметодологию.Методология у сенсі практикується як система принципів, і способів організації та побудови теоретичної і з практичної діяльності, і навіть як вчення про цю систему .Одною з найбільш чітких концепцій рівнів методології належить Є.Г. Юдіну.

Вищий рівень утворює філософська методологія. Її зміст становлять загальні принципи пізнання і категоріальний лад науки загалом. Вона немає у вигляді особливого розділу філософії – методологічні функції виконує всю систему філософського знання. На даному рівні виділяється принцип детермінізму – одна з головних пояснювальних принципів наукового пізнання, вимагає пояснювати студійовані феномени закономірним взаємодією доступних емпіричному контролю чинників.Детерминизм - причинність, як сукупності обставин, які передують у часі цієї події і викликають його.

Формування тимчасової перспективи особистості має власну причинність і обумовленість, т. до. формування чогось неспроможна відбуватися саме собою.

Другий рівень методології - рівень загальнонаукових принципів, і форм дослідження. До нього ставляться: змістовні загальнонаукові концепції, виконують методологічні функції і які впливають попри всі чи деяку сукупність фундаментальних наукових дисциплін це й формальні розробки та теорії, пов'язані з рішенням досить кола методологічних завдань.

Наступний рівень – це >конкретно-научная методологія, тобто. сукупність методів, принципів дослідження та процедур, застосовуваних виття чи іншого спеціальної наукової дисципліни.

Принцип розвитку – розгляд того, як явища змінюються у розвитку під впливом які виробляють їх про причини і водночас включає постулат про зумовленості перетворення цих явищ їхвключенностью в цілісну систему, утворену їхвзаимоориентацией.[23]

Формування тимчасової перспективи особистості розвивається поступово. Воно залежить від вікових і особистісних характеристик й утворюється у вигляді цілісної системи організму.

Також до методології цієї теми належить принцип системності – пояснювальний принцип наукового пізнання, вимагає досліджувати явища у тому залежність від внутрішньо пов'язаного цілого, що вони утворюють, набуваючи таким чином властиві цілому нові риси (Петровський А. У.,Ярошевский М. Р., 1996).

Формування тимчасової перспективи особистості відбувається послідовно і з певної закономірності, взаємозалежне з усіма процесами, що відбуваються в організмі й психіці людини.

Останній рівень методології утворюютьметодику та техніка дослідження- це набір процедур, які забезпечують отримання одностайної емпіричного матеріалу та її первинну обробку, після якого він лише може входитимуть у масив готівкового знання.

Кожен із виділених рівнів методологічного знання виконує свої особливі функції у науковому пізнанні. Рівні методологічного знання поки не утворюють жодної наукової дисципліни. Їх об'єднує те, всі вони є аналіз способів отримання нового знання. Саме у будь-якому конкретному дослідженні реально вони тісно переплетені, хоча кожен із новачків виконує свої особливі функції.

Метод дослідження: бібліографічний аналіз.


Укладання

Правильна організація свого часу є одним із найважливіших завдань у час прогресу і нових технологій,т.к. з кожним роком, обсяг котра надходить інформації збільшується, отже, людині потрібно пристосовуватися до змінюваним обставинам. Отже, колег і ситуативна корекція тимчасової перспективи особистості є складовою цілісної загальної стратегії поведінки людини. Хоча цей проблема дуже актуальна нашого часу, не є досить вивченій.

У результаті вивчення бібліографічних джерел було виявлено результати, що підтверджують гіпотезу у тому, що особливості ситуації у залежність від особистісних параметрів по-різному впливають зміну у створенні часу. Були виділено такі типи, як типи особистості, більш включені на соціальну динаміку і типи особистості, слабко включені в соціальні процеси. У класифікації У. І. Ковальова було винесено такі типи:стихийно-обиденний,функционально-действенний, споглядальний,творчески-преобразующий. Л. Ю.Кублицкене класифікувала типи особистості так: оптимальний, дефіцитний, спокійний, виконавчий, тривожний, неоптимальний. Особистість організує своє тимчасове простір залежно від приналежність до тому чи іншому типу. Також важливе значення мають ситуаційні чинники, до них належить ті параметри ситуації, у яких виявляються в умовах сучасного суспільства, характеризується прискоренням всіх процесів соціального розвитку. Аналіз отриманих результатів показав, що з високої особистісної тривожності вплив ситуаційних чинників викликає підвищене рівня активності у практичної організації часу, зниження позитивного ставлення до минулого, але планування та усвідомлення часу й ставлення до майбутнього і справжньому залишаються незмінними. За помірної особистісної тривожності вплив виділених параметрів ситуації приводить до підвищення рівня розвитку планування усвідомлення часу у своїй у ставленні часу й рівень активності залишаються незмінними.

Також теоретичний аналіз підтвердив другу гіпотезу у тому, формування тимчасової перспективи життя відбувається які і спроможність до адекватної оцінці часу формується в дітей віком до 15-16 років. Для дитини із усіх вимірів часу найважливішим є справжнє, «зараз». Усі значимі переживання дитини пов'язані з його обмеженим особистим досвідом, майбутнє видається їй аж у загальному вигляді. З яким віком помітно пришвидшується суб'єктивна швидкість течії часу. Зміна тимчасової перспективи пов'язані з переорієнтуванням юнацького свідомості з уведенням зовнішнього контролю на самоконтроль та зростання потреби у досягненні конкретних результатів. Розширення тимчасової перспективи - зближення особистого історичного часу.

Отже, під час дослідження обидві гіпотези отримали наукове підтвердження.


Висновки

У цьому роботі були виконано завдання проведення теоретичного аналізу літератури з формуванню тимчасової перспективи в онтогенезі.

Досліджувався поняття «тимчасової перспективи» на психологічній науці. До. Левін визначив це поняття "як «включення майбутньої України і минулого життя жінок у контекст справжнього».Т.к. коли переживає своє справжній стан, неминуче пов'язане його очікуваннями, бажаннями й уявлення про майбутньому й минулому. Також було розглянуті різні види перспектив, взаємозалежних між собою, але з зумовлюючих одне одного. До них належать життєва, особистісна і психологічна перспективи. Висвітлювалися чинники, що впливають організацію та влитися формування тимчасової перспективи особистості. Як особистісних детермінант виділили такі чинники як особистісна тривожність, локус контролю тасамоеффективность. До ситуаційним чинникам віднесли такі параметри: дефіцит часу, досвід невдачі у минулому і жахаюча невизначеність вимог до діяльності. Описано кілька класифікацій потипологиям особистості формою організації тимчасової перспективи.

Були проаналізовані особливості сприйняття часу людиною в онтогенезі. Дослідження засвідчили, що з деякими стадіямионтогенетического розвитку пов'язані здатність до певним формам оцінки часу. Недооцінка малих та переоцінка великих проміжків в середньому в дітей віком і підлітків більше, ніж в дорослих. Якщо в дорослих переоцінка хвилинних проміжків близько 133%, те в дітей від 7 до 19 років вони можуть досягати 175%. Вже на 6-7 років діти можуть досить точно відмірювати короткі тимчасові інтервали, але переоцінюють їх словесно кілька десятків раз. Сповна спроможність до адекватної оцінці часу формується в дітей віком до 15-16 років. Зниження точності усвідомленої оцінки відбувається до глибокій старості з що відбуваються фізіологічних особливостей.


Список літератури

 

>1.Аарелайд А. Категорія часу у сучасної науці, і проблема людського часу// Вісті АНЭССР. Громадські науки, № 27/3, Рига, 1978.

>2.Абульханова, До. А.; Березина, Т. М. Час особи і тривалість життя. СПБ.:Алетейя, 2001.

3. >Абульханова-СлавскаяК.А. Стратегія життя. - М.: Думка, 1991.

4. АнаньєвБ.Г. Людина як пізнання. Вид-во ЛДУ, 1968.

>5.Арестова О.Н. Вплив мотивації на структуру визначення мети //Вестн. МДУ.Сер. 14. Психологія. 1998. № 4.

6.Арестова О.Н. Мотивація і перспективне визначення мети в мисленнєвої діяльності //Вестн. МДУ.Сер. 14. Психологія. 1999. № 3.

>7.Арестова Про. М.Операциональние аспекти тимчасовоїпеспективи особистості // Зап.психол. 2000. № 4.

8.Ахундов М.Д. Концепції простору й час. Витоки, еволюція, перспективи. М.: «Наука». 1982.

9.Болотова О.К. Психологія часу у міжособистісні стосунки // Час та розвитку особистості онтогенезі М.:МПСИ, 1997.

>10.Брагина М.М.,ДоброхотоваТ.А.Функциональние асиметрії людини. М.: Медицина.

11.Вудроу Р. Сприйняття часу // Експериментальна психологія / Під ред. Р. Р.Стивенса. М., 1966. Т. 2.

12. ГранінД.А. Річка часів. – М.: Щоправда, 1985.

13. Джеймс У. Психологія. М.: «Педагогіка». 1991.

14.Зейгарник Б. У. Теорія особистості До. Левіна. М.: Вид-во МДУ. 1981

15. Ковальов В.І. Особистісну час як психологічного дослідження// Психологія особи і час. Тези доповідей і повідомлень Всесоюзній науково-теоретичної конференції. Чернівці: 1991.

16.КублицкенеЛ.Ю. Особистісні особливості організації часу.Автореф.дис.канд.психол. наук. М., 1989.

17. Леонтьєв О.Н. Діяльність, свідомість, особистість. М., 1975.

18. Логінова Н.А. Розвиток особистості та її життєвий шлях// Принцип розвитку на психології. М.: «Наука». 1978.

19.Лой О.Н., Шинкарук Є.В. Час як категорія соціально-історичного буття// Питанняфил. 1979. № 12.

20.Луцковская З. Д. Ставлення до часу у досвіді дошкільнят // Зап.психол. 2000. №4.

21.Мясищев У. М. Особистість і неврози. Л., 1973.

22. Петровський А.В.,Ярошевский М. Р. Історія життя та теорія психології. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 1996.

23. РубінштейнС.Л. Основи загальної психології. – СПб: Пітер, 2002.

24.Фресс П., Піаже Ж. Експериментальна психологія.Вип. VI. М.: «Прогрес», 1978.

25. Юдін Є.Г. Системний підхід і принцип діяльності. - М.: Наука, 1978.



[1]Ахундов М.Д. Концепції простору й час. Витоки, еволюція, перспективи. М.: “Наука”. 1982.

[2]Ахундов М.Д. Концепції простору й час. Витоки, еволюція, перспективи. М.: «Наука». 1982.

[3] Логінова Н.А. Розвиток особистості та її життєвий шлях// Принцип розвитку на психології. М.: «Наука» 1978.

[4]Лой О.Н., Шинкарук Є.В. Час як категорія соціально-історичного буття// Питанняфил. 1979. № 12.

[5]Абульханова, До. А.; Березина, Т. М. Час особи і тривалість життя. СПБ.:Алетейя, 2001.

[6]Аарелайд А. Категорія часу у сучасної науці, і проблема людського часу// Вісті АНЭССР. Громадські науки, № 27/3, Рига, 1978.

[7]Фресс П., Піаже Ж. Експериментальна психологія.Вип. VI. М.: «Прогрес», 1978

[8] РубінштейнС.Л. Основи загальної психології. – СПб: Пітер, 2002

[9]Вудроу Р. Сприйняття часу// Експериментальна психологія. М.: Іноземна література. Т. 2. 1963

[10] Джеймс У. Психологія. М.: «Педагогіка», 1991.

[11] АнаньєвБ.Г. Людина як пізнання. Вид-во ЛДУ, 1968.

[12]Зейгарник Б. У. Теорія особистості До. Левіна. М.: Вид-во МДУ. 1981

[13] Брагіна М.М.,ДоброхотоваТ.А.Функциональние асиметрії людини. М.: Медицина. 1981.

[14]Абульханова, До. А.; Березина, Т. М. Час особи і тривалість життя. СПБ.:Алетейя, 2001.

[15]Абульханова, До. А.; Березина, Т. М. Час особи і тривалість життя. СПБ.:Алетейя, 2001.

[16] >Абульханова-СлавскаяК.А. Стратегія життя. - М.: Думка. 1991.

[17]Мясищев У. М. Особистість і неврози. Л., 1973.

[18]КублицкенеЛ.Ю. Особистісні особливості організації часу.Автореф.дис.канд.психол. наук. М., 1989.

[19]Болотова О.К. Психологія часу у міжособистісні стосунки // Час та розвитку особистості онтогенезі М.:МПСИ, 1997.

[20] РубінштейнС.Л. Основи загальної психології: У2-х т. Т. 1. М.: «Педагогіка». 1989 р.

[21] Юдін Є.Г. Системний підхід і принцип діяльності. - М.: Наука, 1978.

[22] РубінштейнС.Л. Основи загальної психології. – СПб: Пітер, 2002.

[23] Петровський А.В.,Ярошевский М. Р. Історія життя та теорія психології. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 1996.


Предыдущая страница | Страница 3 из 3

Схожі реферати:

Навігація