Реферати українською » Религия и мифология » Православна оцінка впливу технократичної цивілізації на внутрішній світ сучасної людини


Реферат Православна оцінка впливу технократичної цивілізації на внутрішній світ сучасної людини

Страница 1 из 5 | Следующая страница

прот. Павло Велетнів

Чи можна сьогодні змогла знайти чоловіка, який ніколи не стикався з технікою, витлумаченої у якнайширшому буквальному розумінні? Навряд чи. Адже з вигнання предків з раю починається історія техніки, як “тактики всього життя нацелом”[1] землі, злочином людини яка виявилася у ворожому ставлення до нього замість колись яка панувала гармонії, проклятою відтеперпроизращать лише “>терния іволчци” (Побут. 3.18). І простежуючи літопис цієї історії до нашого часу, мушу помітити, що ХХ століття істотно відрізняється від України всього попереднього часу небаченим колись злетом технічних винаходів, інтенсивністю впровадження в повсякденне життя покупців, безліч, як цього, освітою навколо людини “>технизированной довкілля”, реальності організованою - відмінній і південь від органічної, і південь від неорганічної природної реальності. “Людина має справу не з дикою природою, створеною Богом, і з нової реальністю, створеної людиною і цивілізацією, з реальністю машини, техніки, що у природінет”[2]. Зараз очах відбувається стрімке витіснення природного довкілля проживання людей їїтехнизированним сурогатом. Цю велику відмінність між оточенням сучасної людини й всіх їхніх попередників тонко помітивБ.П.Вишеславцев: “Уявіть собі Сократа, - пише він, - раптово перенесеного до Англії чи Францію XVIII століття; він швидко і легко орієнтувався у цій життя: тих самих методів роботи, самі ткачі, той самий навігація на вітрилах, самі лампи (трохи удосконалені), самі колісниці, звані тепер колясками, самі кінніристания, звані стрибками. Що міг би здивувати його, то хіба лише вогнепальну книгодрукування. Крім цього йому залишалося б вивчити англійська мова і ознайомитися з катехізисом англіканській церкві, і міг би продовжувати свої діалоги в салонах Лондона. Але перенесіть Сократа, чи Апостола Павла, на сучасний Нью-Йорк, чи Париж, і це відразу ж відчуєте неймовірну дистанціювеков”[3].

Але ж ця “дистанція століть” - як зовнішня; й інша, ще більше значуща, саме - дистанція внутрішніх світів. Якщо розвиток техніки, яке має місце у всіх народів та в усі часи, зазвичай належала до певних сфер діяльності, то сьогодні сучасна техніка вторгається практично у всі сфери життя - як особистої, і громадської. “Техніка оточує нас як суцільний кокон без просвітів, робить природу... геть безглуздій, покірної, вторинної, малозначною. Що має значення - то це Техніка. Природа виявилася демонтована,дезинтегрирована науками і технікою: техніка становила цілісну середовище проживання, усередині якої людина живе, відчуває, мислить, набуває досвід. Усі глибокі враження, одержувані їм, дійдуть нього зтехники”[4]. З'являються таких форм руху осіб, які колись бачилися лише що у казках; спілкування людей, опосередковане технічними засобами (телефон, комп'ютерні мережі) дає людям колись нечувані можливості, практично зводячи нанівець всі просторово-часові кордону. Кошти масової інформації, занурюючи людини у свій воістину бездонний океан, одночасно виявляються наймогутнішим органом формування суспільної свідомості, причому незрівнянно сильнішим, ніж які були незалежно від тоталітарному режимі. Оснащений міццю сучасної техніки, людина вже бачить себе здатним робити практично все, що він заманеться: і гори пересувати, і річки спрямовувати назад, і літати до інших планет, і робитимногое-многое інше, що у голову будь-коли спадало нашим прадідам... Сьогодні людина могла цілком обгрунтовано пишатися - і він пишається! - силою власного розуму, з допомогою техніки фактично що зробила його господарем планети, - але екологічна криза, що ставить під сумнів цінність хіба що всіх досягнень науково-технічного прогресу, а водночас кризою - “злісний і відчайдушний песимізм сучасного людства, який би існує поруч із усіма успіхами цього людства у сфері наукової, технічної, економічної і політичною і, попри ці успіхи, і навіть зростає, посилюється пропорційно їм, цимуспехам”[5].

Це наявність глибокої кризи внутрішньої злагоди сучасної людини, відчуття спустошеності і безглуздості життя поряд зі збільшенням “благ” техногенної цивілізації, мають за мету саме позбавити людини від усіх проблем, як фізичних, і душевних, були не привернути увагу філософів і психологів. Починаючи з кінця ХІХ століття поступово виробляється “філософія техніки” - до цього часу однозначного визначення її предмети й змісту не знайдено. Практично одне із мислителів сучасності не обминув проблему взаємовідносини чоловіки й техніки. З багатьох досліджень, присвячених цієї проблематики, треба сказати роботи основоположників філософії техніки Еге.Каппа,Ф.Дессауера,Л.Мемфорда,Х.Ортега-и-Гассет,М.Хайдеггера, Ж.Эллюля,Ф.Раппа, і навіть праці О.Шпенглера,А.Бергсона, К.Ясперса, Г.Маркузе, Ж.Бодрийяра,Х.Сколимовски,Э.Фромма[6].Проблематике технократичного суспільства було також присвячено чималороманов-антиутопий, у тому числі найяскравіші “Про чудовий у новий світ” О.Хакслі, “Ми”Е.Замятина, “1984” Дж.Оруелла.

Першим із вітчизняних мислителів, котрі звернули свою увагу феномен техніки, був інженерП.К.Энгельмейер. Ще 1912 р. їм було створено дослідницька програма з філософіїтехники[7], що була зустрінутанепониманием[8]. Згодом до цього питання зверталисяП.Е.Астафьев,И.В.Киреевский,Н.А.Бердяев, І.Ільїн, прот. Сергій Булгаков, В.Соловйов,свящ. Павло Флоренський,В.Н.Лосский,Б.П.Вишеславцев,В.Ф.Эрн. Особливе становище займає філософія “спільної справи”Н.Ф.Федорова. Слід зазначити, що з послідовниківВ.Соловьева “проявилися й вкрай витончені технократичністремления”[9].Софии-Премудрости “відводилася роль патронеси науково-технічного прогресу і господарського оволодіннямиром”[10]. Для радянської ідеології ніякої філософії техніки бо й бути просто більше не могло: ще ж початку століття була успішно затаврована як “ідеалістичнаконцепция”[11],подривавшая основи воістину “моторошного” (>Н.А.Бердяев[12]) радянського технічного будівництва. Тільки за останні через два десятиліття у зв'язку з дедалі сильнішим екологічним кризою і глибинними соціально-політичними змінами у державі вітчизняна філософія техніки починає інтенсивно розвиватися. Цікаві роботиТавризянГ.М., БатуринаЮ.М., Гуревич П.С.,Деменчонок Е.В., Бондаря А.В.,Ворониной Т.П.,Ракитова А.І.,ХоружегоС.С.

Підбиваючи короткий підсумок дослідженням, проведеним західноєвропейськими, американськими і російськими авторами, можна сказати, що вони визнають зросле останнім часом вплив техногенного середовища на політичну, економічну, соціальну, культурне життя суспільства, як і поява відчуження людини від природи, іншим людям і зажадав від себе. У чому немає ніякої одноголосності - то це у причинах появи сучасного феномена техніки, його витоках і можливі шляхи виходу із ситуації технократії. Питання техніці виявився набагато глибший, чому це уявлялося здавалося б; своїм корінням він іде в онтологію іантропологию[13]. І якщо перемоги авторка у свої дослідження немає наріжним каменем вчення православної церкви про витворі людини її призначення, про гріхопадіння та її наслідки, будь-які спроби найбільш досвідченого розуму зрозуміти причини сучасних явищ технократичної цивілізації виявляються власне безплідні, хоча часто трапляються й облачені, подібно євангельської фіговім дереві фіг, багатьма листям фактів, доказів і залученні цікавих роздумів...

“Проблема техніки дуже тривожна для християнського свідомості, - писавН.А.Бердяев у статті “Людина й машина” , - вона була християнамиосмислена”[14]. Понад півстоліття минув, якою була написана ця стаття, проте казати про виробленої богословами православної концепції філософії техніки не доводиться. На жаль, серед православних нерідко зустрічається спрощення цієї проблеми, зведення її в немає через визнання техніки лише як знаряддя, причому гармати самого собою нейтрального, що можна однаково використовувати як добрих, так поганих цілей. Тож питання значно звужується і повністю переноситься сферу застосування техніки, область суто моральну, з якої вже вилучено сама ідея можливості зворотного впливутехногеной середовища на людини, його світогляд і поведінку. “У самому злом полоні техніки ми опинимося тоді, коли вбачаємо у ній щось нейтральне; таке уявлення... робить нас цілком сліпими до їїсуществу”[15]. Курт Хюбнер в “Критиці наукового розуму” підкреслює, що “техніка будь-коли не буде джерелом неприємностей, поки базується головним чином ідеалах раціональності, точності й діють прогресу, отже, неминуче породжує такі типи суспільну поведінку, що або ніяк не, або взагалі узгоджуються з традиційними й остаточно вкоріненими у культурі цінніснимипредставлениями”[16].Н.А.Бердяев зазначав, що “діалектика технічного прогресу у тому, що машину є створення чоловіки й вона іде проти людини, що вона породжена духом і поневолюєдух”[17]. Якщо, відповідно до Про.Шпенглеру, питання техніці - питання зброю, йдеться проборьбе[18], а, по думкиМ.Хайдеггера техніка є “вид розкриттяпотаенности”[19],по-став (>Ge-stell), розумієш, що це далеко за межі лише моральної проблематики правильного чи неправильного використання техніки.

У Своєюпервосвященнической молитві Господь наш Ісус Христос молився про Своїх послідовниках: “Не благаю, щоб Ти взяло їх зі світу, але щоб зберіг їхнього капіталу відзла”(Ин. 17.15). І Церква, й у цьому світі, але будучи за своєю сутністюнеотмирной, постійно сидить над питанням, як і допустити проникнення “духу світу цього” у середу своїх вірних чад, як обмежити і применшити вплив цього згубного духу. Перед віруючими нерідко виникає запитання, наскільки то, можливо шкідливе їхньої духовної життя ту чи іншу зустріч із продукцією технічного прогресу (наприклад, роботу з комп'ютером, регулярний перегляд телепередач, використання аудіовізуальної техніки й багато іншого з розряду явищ повсякденних для сучасної людини, але зовсім невідомих колишнім поколінням). Дозвіл про таке не може тим, що під час написання практично всього корпусу святоотецькій літератури нічого й близько нагадує сучасну техніку був. Існують певні цікаві пророцтва, наприклад, преподобногоКосмиЭталоса,предсказавшего такі явища, як телефонний зв'язок, комп'ютер, військово-повітряна авіація, автомобіль (докладніше до цих прогнозам ми звернемося у таких розділах). Але оскільки більшість святих батьків зверталося саме до свого часу, те й аналізовані ними явища відповідали строю їхнього життя. Проте “духовний судить про всьому” (>1Кор. 2.15), і вони справді, в святоотецькій скарбниці можна знайти відповіді про всяк питання духовного життя; складність ж нашого становища здебільшого у тому, як зуміти розгледіти під складним; і різноманітним покровом сучасного техніцизму ті ж проблеми “старого людини”, про які і казали суперечку святих отців у творах, як і докласти їхні відповіді до сучасного життя.

Сьогодні неминуче виникає запитання про кордони застосування техніки у Церкві. Звісно, для православного свідомості заміна дзвонів механічним, поява мікрофонів на СвятомуПрестоле, заміна живого співу та молитви відтворенням аудіозаписів - усе це однозначно здається неприпустимим блюзнірством. Проте поширеність даних явищ, наприклад, у Греції, Демшевського не дозволяє почуватися цілком у безпеки тільки від подібного, а й від більшого вторгнення технічних елементів в богослужбову і навіть духовне життя (як, наприклад, поширені в протестантському світі “електронні сповідальня” - якийсь комп'ютерний варіант сповіді і психологічного тесту через мережу).

Сучасний західнийсекуляризованний світ, намагаючись знайти вихід із екологічної кризи, у своєму осліпленні домовляється до необхідності якнайшвидшого повернення до відвертому поганству. Зараз нерідкісне явище стали голоси, знаходять коріння сучасної екологічної кризи у “юдео-християнської духовноїтрадиции”(ЛиннУайт)[20]. Християнство звинувачують у зверхнє ставлення до природи, заснованому на “сподіванні нового піднебіння та новоїземли”(Апок. 21.1). Засуджуючи християнство над його боротьбу з язичництвом, наслідком якої, вважають, виявилося порушення гармонійної містичної зв'язку у вигляді духів лісів, рік і ін. між природою, і людиною, замість пропонується щось нове, “яке долає обмеженість християнства”, саме - “екологічна духовність” як “прославляння божественного єдності всіх речей побожним людським свідомістю... Релігійне свідомість - теза, технологічне свідомість - антитезис, екологічне свідомість виступає як синтезу, бо вона знаменує повернення до духовності без підпорядкування релігійнимдогмам”[21]. Тому перед православним богослов'ям виникає завдання ще йапологетическая: “екологічної”псевдодуховности протиставити справжню, засновану насвятоотеческом переказі православну духовність як дії освячення,о-Духо-творения світу та визволення людини.

Мета цієї роботи має як спроба формулювання православної концепції філософії техніки. Єдина завдання, позначена в назві роботи - показати, що являє собою навколишня сучасного віруючу людину техногенна середовище, її генезис; наскільки сильно то, можливо її впливом геть чоловіки й у яких це може знайти своє вираз; як має сприйматися ця середовище з позицій православної духовності, зазначити певні способи обмеження впливу технократичної цивілізації на внутрішній світ людини. Автор живить глибоку надію, що з часом Православна Церква дасть гідний і обгрунтований у відповідь сучасну технічну проблематику, либонь у наших руках - не хитрощі “>лжеименного людськогоразума”[22], а багата скарбниця спадщиниБогопросвещенних чоловіків, твори яких недарма становлять непроста, але Священне Переказ Єдиної Святої Соборної і апостольської церкви!

Метод праці полягає у зіставленні православного вчення про внутрішній світі людини із сучасною реальністю і з'ясуванні значення техногенного середовища у зміні душі під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників, соціальній та оцінці цих змін з погляду православної моральності.

Під “внутрішнім світом” мають на увазі сукупність всього, що відбувається у дух і людини - це життя розуму, волі, почуттів, все, ніж живе людина, що становить йому цінність, що віндвижит, що його радує чи засмучує. У I-го главі проведено розбір генези технократичної цивілізації; такі глави, зII-й поIV-ю, присвячені розгляду на головні складові душі - відповідно розум, волю і відчуття; вV-й главі дається оцінка впливу техногенного середовища терпіти чоловіки й характеристика загальноїнаправлености технократичної цивілізації у сфері моральності. Наприкінці підводиться короткий підсумок дослідженню і визначаються деякі можливі шляхи подальшої розробки даної проблематики.

Перш ніж розглядати історію виникнення техніки у тих Святого Письма, необхідно зупинитися на етимологічному аналізі поняття “>техника”.В.Шадевальд будує корінь до індоєвропейській основіtekp - що означає “деревообробку,плотницкое справа”. Ця основа зустрічається вже в Гомера - “будівельник, тесля”. Від неї є і слово, що означає “мистецтво чи майстерність теслі і будівельника, а загальнішому плані - мистецтво у різного родупроизводстве”[23]. Тому техніка і механіка протипоставлено єству,природе”[24], чи, як стверджуєВ.Шадевальд, “імітуютьприроду”[25].

Коротко підсумовуючи наведені у різних дослідженнях сутнісні характеристики техніки, слід зазначити таке:

1. Техніка є штучне освіту -артефакт[27], чи, інакше кажучи,

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація