Реферати українською » Религия и мифология » Язичництво та християнство


Реферат Язичництво та християнство

План

>Вступ

1.Спільні тавідміннірисиязичницької тахристиянськоїідеологій

2.Чому Русьприйнялахристиянство

3.Боротьбапоганської тахристиянськоївіри

>Висновки

>Література


>Вступ

>Датоюофіційногозапровадженняхристиянства - як державноїрелігіїКиївськоїРусі -вважається 988рік.Цейрік ставшитієюмежею, котраподілилаісторіюсхідногослов’янства на дваперіоди:язичницький тахристиянський.

>ХрещенняРуси-України зачасівВолодимира Великого в10-мустоліттівважаєтьсянайважливішоюподією вісторії народу, котраспрямувала його дорогуХристової науки івизначиланапрямокрозвитку української культури.Прийнявши дарХристовоївіри, наш народвклавїї всвоє життя інесетисячолітнім шляхомсвійісторичний хрест.

На шкода,наші предкизалишили намдуже маловідомостей процюважливуподію.Найдавнішувідомість прохрещенняукраїнського народуподаєПочатковийлітопис із 12 ст., так звань “>літопис Нестора”.

>Дуже мало намвідомо простарувіру,якоїтримався Український народще доприйняттяхристиянства.Називаютьїїпоганськоювірою чи “>язичництвом”, таякщоприглянемось дотоївисокої культури, доякоїдійшли уже в тихчасимешканціКиївськоїРусі:спосібодруження, ставленняміж собою,шанування гостей, та,взагалі,величнийселянськийпобут,який наукащедотепердокладно нерозглянула, топереконаємось, що стараукраїнськавіра,може, і не був такоюзлою, якїїмалюють, йможливонауковціщепроаналізують йвиявлятьреальні ціностістароївіриукраїнського народу.

>Вирішальна роль усправізапровадженняхристиянськоговіровчення належалаВолодимируСвятославину.Вінрозумів, щохристиянізаціяпідданих його країнивідкриває шлях довизнання заКиївською Державоюсамостійногомісця втогочасномухристиянському світі,уможливлюєзакріплення заїїволодарем новихзнаків татитулів влади .


1.Спільні тавідміннірисиязичницької тахристиянськоїідеологій

>Слов’янськеязичництво було боднією зскладових комплексупоглядів,вірувань таобрядівпервісноїлюдинивпродовжбагатьохтисячоліть.Термін “>язичництво”доситьумовний, але йзагалом добропідходить у томубагатоманітного колаявищ (>магія,анімізм,демонізм,дуалізм таін.), якуозначаєпоняття “>первіснарелігія”.[1]

>Основоюслов’янськогоязичництваєобожнювання силприроди,віра вдухів, що населяли природу й життя, ісупроводжувалиїї віднародження до смерти.Дохристиянськівірування не булинезмінними - нарізнихетапахісторичногорозвиткуслов’янипоклонялисярізним богам, котріуособлювалинайважливішісилиприроди.

>Крімвіри уголовнихбогів нарізнихетапахрозвиткуязичництваіснувалавіра вбагатьохінших божеств, котрі населялиліси, поля, води, були покровителямирізнихгалузейгосподарства.Своїхбогів малі племена, народи,сімї.Поступово услов’янсформувався великий пантеонязичницькихбогів.

>Знайомство ізлітописними характеристикамиязичників та їхньоговірувань, ізповідомленнями прочастізіткнення ізхристиянамидаєпідстави длявисновку пропринциповувідмінністьязичницької тахристиянськоїідеологій, їхньогоорганічнунесумісність. Аліце негаразд.Звичайно,християнствовідрізнялося відязичництва.Відрізнялосясвоєюрелігійноюсуттю.Тоді як дляязичницькогосвітоглядусфероюобожнення був природа,християнствовивело Бога заїїмежі,оголосило йогонадприродною силою, Якакеруєсвітом.Політеїзмзмінивсямонотеїзмом.Відрізнялосяхристиянство відязичництва йсоціальноюприродою,розвинутимвченням пробожественний характер влади. Однак у реальномужитті новарелігіяутверджувалася нелише череззапереченнястарої, а і шляхомпристосуванняїї дотрадиційногоязичницькогосвітогляду. Невипадковохристиянствозапозичило багатоелементівстароїрелігії.Слов’янським богам далиновіімена.Річний циклязичницьких святийтакожвикористаларелігія.Новорічні святавідносили доцерковних святийРіздва йХрещення, день богаЯрилаоб’єднався ізхристиянськоюТрійцею, день ПерунаГромовержця - із днемІлліПророка.[2]Цейвимушений із боціправославної церквикомпроміс бувзумовленийїїнамаганнямпослабитипротидію широких народних масутвердженнюновоївіри.

 

2.Чому Русьприйнялахристиянство

>Аналізджерелпереконує, щозапровадженняхристиянства наРусі неслідрозглядати якодноактнудію,пов’язану ізчудеснимпрозріннямВолодимираСвятославина. Це бувтривалий йскладний процес,якийрозпочавсязадовго до йогокнязювання йтривав посленього.

>ЧомулюдністьКиївськоїРусіприйнялахристиянство?Спробамдативідповідь наце запитання скоро ужетисяча років,бопошукїїрозпочавсямайжевідразу послезануреннярусичів ухрещальнукупіль.Відповідейможе бутикількаваріантів.

перший -це,звичайно,богословський. КнязяВолодимира вело Божепровидіння.Такетлумаченняприйняттяновоївіри давшищеЯківМіх у “>Пам’яті іпохвалі князюруськомуВолодимиру ”: “... просвіти благодатьбожиасерце князюРускомуВолодимиру, синовіСвятославлю, онукуИгореву, івозлюбивьчеловеколюбивиибогь ”.[3]

Другаверсіявиходила ізпримітивності “неконкурентноздатних”язичницькихзвичаїв таобрядів іестетичноїпривабливостіправославноїлітургії. Апроте, як довелидослідникивіруваньсхіднихслов’ян, наРусііснували нелишепримітивнісільськіповір’я, а ідержавнаязичницькарелігія міст йсоціальнихверхів ізкосмологічнимепосом,уявленням пробожественнепоходженнявеликокнязівської влади,насиченим ритуалом,розвинутимієрархізованимжрецьким станом,якийволодівтаємницямивитонченоїсимволіки.

>Втім,відомо, щозміни вбудь-якійкультурі невідбуваютьсямиттєво, подвпливомякоїсьраптовоїакції.Їхнєпоширеннявимагаєоб’єктивногопідгрунття всамосвідомості широких мас, а чи нелишеволіякоїсь особини, ганьбинавіть йнепересічної.

>Виходячи із цого,більшістьдослідниківвбачаютьголовну причинуофіційноговизнання,введення іпоширенняхристиянства як державноїрелігії наРусі вневідповідності старихязичницькихпоглядівінтересампанівноїверстви.

 

3.Боротьбапоганської тахристиянськоївіри

>Важливиметапом ухристиянізаціїРусієперіодкнязювання вКиєві Аскольда.Здійснивши в 860роцістрімкийнапад на Константинополь й мало неоволодівши ним, русі,керовані Аскольдом,змусилиімперіюукласти із нимидоговір “світу йлюбові” .Однією знайважливіших його статей було бхрещенняРусі. Вісь так процезгадується влітописах: “>Підкорившисусіднінароди й черезцезанадто запишавшись, смердоті (русі)теперпомінялиеллінську йбезбожнувіру (>язичництво),якоїранішедотримувалися, нахристиянськевчення, ...й у якихрозгорілась такаспрагавіри йревнощів, що із великимосердямвиконуютьхристиянськіобряди”.[4] Алі для активногопоширенняхристиянстваще навизрілиумови. Новавіразустрічалаупертийопір нелише широких мас, а ізначноїчастинипануючоїверхівки.Свідченням цого сталонасильницькеусунення Аскольда ізкиївського престолу.

Зутвердженням уКиєві Олега дляхристиянських громад, можнагадати, насталиважкічаси.Свідчення літопису про ті, що Олег й йогомужі “поРускаму законукляласяоружьем своїм, і Перуном, богом своїм, і Волосом,скотьембогомь”[5] ,дозволяєприпуститивідродженняязичницькихзвичаїв.

>Ситуаціязмінилась после смерти Олега, коликиївським князем ставшиІгор.Йогоурядуванняхарактеризувалосявіротерпимістю. Ценегайнопозначилося напожвавленніхристиянськоївіри наРусі. ЗакнязюванняІгоряхристиянипереважалиязичників й морально, й взначенніполітичної ваги вдержаві.Ігор,безперечно,співчувавновійвірі, без чогоїїуспіхи були бнеможливі, але й самлишавсяязичником.

>Післявбивства в 945роціІгоря великимкиївським князем формально ставши його сін Святослав, але йфактично всяповнота владиперейшла до йогоматері -княгині Ольги.Цей фактмав великийвплив напоширенняхристиянськоїрелігії наРусі.

Княгиня Ольга багатозробила дляпоширенняхристиянства наРусі.Багато, але й далеко ще не все, що вон моглазробити якправителька країни. Наостаннійвирішальнийкрок -проголошенняхристиянстваофіційноюдержавноюрелігією - вона то й невідважилася. І справа над бо Русь був неготовою дохристиянізації.Київськікнязі непоспішали ізофіційнимзапровадженнямхристиянства не бочекали, коли Русь якщо “готова” до цого, а чи не моглипередбачитинаслідків такогокроку.

>Зустрічається думка, щохрещення Ольги, посуті, означало йхрещенняРусі,адже були бути такого стану, коли глава держави був біхристиянином, а йогокраїназалишаласьязичницькою. Уцихміркуванняхєпевнийсенс, але й надданомувипадку,адже Ольгаюридично не був великоюкнягинею.

>ХристиянізаціїРусі, Яка такуспішноздійснювалась заІгоря й Ольги, було бзавдановеликоїшкоди в роктаурядування їхнісина Святослава.Незважаючи нанеодноразовіспробинавернути його доновоївіри,вінлишавсяязичником,причомуязичникомпереконаним. Приньому наРусі взяла горутенденціянетерпимості дохристиянськоїідеології, було бзруйнованохрами,розгромленоправославніобщини. Святославборовся ізВізантією, аводночас із всім тім, що віднеївиходило. Упоширенніхристиянствавінвбачавпрагненнясвітовоїімперіїпідкоритисобі Русь,нав’язатиїйвасальну залежність.

>Зісмертю Святослава йвступом на престол йогосина Ярополкаязичницькібезчинства,санкціонованіранішеверховноювладою,змінилисявіротерпимістю, щотежвиходило від влади.Немаєдостатніхдоказіввважати Ярополкахристиянином, але й в йогоспівчутливомуставленні доцієїрелігії не можнасумніватися.

>Черговепорушеннярелігійноїідеології накористьязичництвасталося приВолодимиріСвятославичі. Цезумовлено не лишевдачею князя й йогоглибокоязичницькимсвітоглядом.Певну роль тутвідіграло йприродне для шкірного узурпатора владипрагненнявідмежуватися віддіянь свогопопередника. Аліосновним було бінше.Володимир як великийдержавнийдіяч, щозійшов на престол ізпевноюполітичноюпрограмою,шукавшляхиїївтілення. >Орієнтація надвовір’я, щопрактикувалася йогопопередниками, не могласлужити ідеїсильної й єдиноїРусі.Християнство жіще не затвердив собі удавньоруськомужиттінастільки,щоб його можна було бзробитизнаменом уборотьбі ізавтономізацієюплеміннихкняжінь.Окраїнних земельРусі, очевидно, воно тащезовсім незачепило. Там, як йраніше,палалиритуальні багаття, приносилисяжертвиязичницьким богам.Єдиноюдійовою силою (>принаймні в очахВолодимира й йогооточення), на якої можна було бспиратися,лишалосяязичництво.

>ПорівняношвидкоВолодимирпереконався, що ізвстановленнямязичницького пантеону настарокиївській горіКиїв неперетворився в Єдинийідеологічний центрвсієїРусі.Язичництво із йогобагатобожжям йвідсутністюєдиного верховного божества для всіхсхіднихслов’ян було б далеким від ідеїїїєдності.Дедалі понад вступало воно та всуперечність ізфеодальним способомвиробництва, щоутверджувався наРусі.Язичництво сталогальмомсуспільно-політичного й культурногорозвитку країни.Відмова віднього сталапотребою години.

>ПротеВолодимир Святославович,котрийприйшов до влади нахвиліязичницькоїопозиції й через труп свогобрата-християнина,змушений був допевного годиниорієнтуватися начастинупанівноїверхівки, котрадотримуваласьтрадиційнихязичницькихвірувань.Посиленняпротиязичницькихнастроївпанівноїверхівкитогочасногосуспільствазасвідчуєлітописнастаті 983 року.Київські “>старці йбояри”розв’язали тодісправжнюкомпаніюгонінь нахристиян. За їхньогонамовою,зокрема,вчиненофізичнурозправу надбагатим варягами,який “>прийшов був зГреків йпотайдержавсявірихристиянської”.[6]Його сін ставшижертвоюжорстокогоязичницького обряду. Це бувдосить продуманаакціяревнителів “>староївіри”,спрямованапроти новихідеологічнихвіянь тасуспільнихпорядків, щовладновторгалися вусісфери життя країни.

>ОхрещенняВолодимираСвятославина йнавернення вхристиянствопідданих його країнипов’язується звійськовим походомкиївського князя нагрецьке місто Корсунь.Володимирприйнявхрещення вКорсуні та узявшишлюб згрецькоюпринцесоюАнною.ПісляхрещенняВолодимираСвятославина, очевидно,відбулосямасовехрещення киян.Хрещенню киянпередувалознищеннязагальнодержавногоязичницького пантеону,зовсім недавноспорудженого вцентрістолиці. Князь доручивши, якповідомляєлітописець, “>поскидатикумирів – тихийпорубати, інших вогнювіддати”[7].

>Відразу послезнищенняязичницькихідолів уКиєвірозпочаласянасильницькахристиянізація населенняНовгородськоїземлі, якої проводилиурядовціДобриня таПутята. Великуактивність їхні у цьомузасвідчуютьскупі, але йдужепромовисті словановгородського книгаря: “>Хрестив насПутята мечем, аДобринявогнем”.[8]

ЗаправлінняВолодимираСвятославина не усідавньоруськіземлі було бцілкомхристиянізовано, але йєвагоміпідставивважати, щобільшість населення країнинавернулася,принаймні формально, вновувіру.Булозакладеноосновицерковноїорганізації.Розростаючись углиб й вширочінь, вонаоб’єктивновиражалаєдину длявсього населенняКиївської державиприналежність.Церквасприялазміцненнютериторіально-адміністративногоподілу,засновуючиєпископії вадміністративно-політичних центрахдавньоруськихземель-князівств, щоформувалися. Усіцевідповідалопотребамоб’єднавчої політикикиївського уряду тазгуртування країни.

Однак процесхристиянізації державийшовповільно, адеколи іхворобливо (>надто увіддалених відкиївського центру областях).НаселенняКиївськоїРусігострореагувало нановіідеологічнівіяння, щорозповсюджувалися навсій територї.Християнськіпроповідникинаштовхувалися наглухе чипряменезадоволення народу, якуінодіперехлюпувалося вінця йвиявлялося уформіфізичноїрозправи з них.Протягом одноголишедесятиліття вНовгородськійземлі було б забитотрьохєпископів.Першіпоставлені вРостовієпископиФедір йЛаріон,зустрівшись знезадоволеннямтамтешнього люду,змушенні булипокинутицей край. Небільшогоуспіху всправінавернення населенняРостовськоїземлі вновувірудосяг й їхньогонаступник -чернецьКиєво-ПечерськогомонастиряЛеонтій. “>Житіє” цого святителя,згодомпроголошеноцерквою святимо,повідомляє про ті, щоЛеонтій,узявшисьнавіюватихристиянськевіровченнядітям, бувскараний їхньогобатьками до страти.ТількиєпископуІсайї,котрий заступившиЛеонтія,вдалосявинищити гетькумирівязичницькихбогів,шанованихтамтешніми селянами.

>Ініціаторами іорганізаторами опорухристиянствувиступалинасампередслужителіязичницького культу -волхви.Вони,зокрема, булипризвідцямизаворушень уСуздальськійземлі, що малімісце 1024 року.Вонизвинувачувалимісцеву знати уприховуванніхліба відголодних,ганилихристиянськувіру.

Алізапровадженняхристиянства наРусі заВолодимираСвятославина, усе ж таки малобагатогранні ідалекосяжнінаслідки. Унекролозі до страти князя,вміщеному в ">Повістіминулихліт” , його авторчіткоусвідомлював, “... стільки добравінзрив уРуськійземлі,охрестившиїї, й до богапривів.”[9]


>Висновки

>Розглянуті вданійроботіматеріалирізнихісторичнихджерел танауковихпрацьдозволяютьзробитипевнівисновки.

1.Можнастверджувати, що колиКиївська Русьувійшла дохристиянського світу якрівноправний партнер, тоотрималазначніпозитивніімпульси, щобезумовносприялирозвитковіїї культуризагалом йрелігійноїсвідомостізокрема.

2.Водночасдавньоруськаепоха сталадобоюпротистояннястарої йновоїрелігійних систем,взаємопроникненняідей, щоспричинилопояву такої духовної феномена, як >двовірство. >Розвинене під часдержавотвореннясхіднослов’янськеязичництво невідразупоступилосямісцемновійвірі.

3.Апарат церкви запідтримкисвітської владипоступово, але йнеухильнозавойовувавпозиції в всіхкуточкахсхіднослов’янських земель й,зокрема, на територїпівденноруських земель.

4.Функціїязичницькихбогів перебрали у собіокреміхристиянськісвяті,деякіправославні святанаклалися надідівськіритуали.


>Література

1.Моця Про.Чому Русьприйнялахристиянство? //Людина й світло. – 1999. - №1. -С.21-23

2.Моця Про.,Ричка У.Київська Русь відязичництва дохристиянства. –Київ, 1996. –191 з.

3. Повістьвременнх років. - До.: Глобус, 1989. – 139 з.

4. РибаковБ.А.Язичество древніх слов'ян. – М., 1981. -367с.

5. Толочко П.Київська Русь. - До.: Абрис, 1996. - 360 з.

6. Філатов З.Язический виклик християнству // Дружба народів. - 1996. - № 3. - З. 139-143



[1] РибаковБ.А.Язичество древніх слов'ян. – М., 1981. -С.3

[2] РибаковБ.А.Язичество древніх слов'ян. – М., 1981. -С.354

[3]Моця Про.Чому Русьприйнялахристиянство? //Людина й світло. – 1999. - №1. -С.21.

[4] Філатов З.Язический виклик християнству // Дружба народів. - 1996. - № 3. - З. 139

[5] Повістьвременнх років. - З. 25

[6]Моця Про.,Ричка У.Київська Русь відязичництва дохристиянства. –Київ, 1996. – З 57.

[7] Там саме. – З. 67

[8]Моця Про.,Ричка У.Київська Русь відязичництва дохристиянства. –Київ, 1996. – З 69.

[9] Повістьвременнх років. - З. 41


Схожі реферати:

Навігація