Реферати українською » Религия и мифология » Православна оцінка впливу технократичної цивілізації на внутрішній світ сучасної людини


Реферат Православна оцінка впливу технократичної цивілізації на внутрішній світ сучасної людини

є “природа, пройшла через акт чоловіки й підпорядкована йогоцелям”[28].

2. Техніка непросто є інструментом, засобом, знаряддям задоволення тих чи інших людських потреб; більше - він є “тактика всього життя нацелом...Технику не можна розуміти інструментально. Йдеться щодо створенніинструментов-вещей, йдеться про способі роботи з ними; не зброю, йдеться проборьбе”[29].

3. Техніка завжди раціональніша; ірраціональною техніки існувати неспроможна.

4. Техніка є самостійну реальність, відрізняється від природної; вона вже є не природним організмом, але організацією [30].

5. Техніка визначається як і “зустріч природи й свідомості, причому природа як пізнається свідомістю відповідно до її законами, а й змінюється відповідно доидеями”[31].

Коли історії всього людства з'являється техніка? Не можемо з твердженням, що “техніка і творча людинанеразделими”[32], І що “здатність людини робити гармати й зробила йогочеловеком”[33]. Не ця здатність, але вкладений на людину при витворі образ Божий і як його головна відмінність від усієї тварі як істоти особистісного, вільного,ответственного[34]. “Бог створив людини тваринам, які мають веління стати Богом”, - каже святитель ВасильВеликий[35]. Щодо до світу Адам “мав любові до Богу, від України всього йогоотрешающей й те водночас всеосяжної, з'єднати рай з іншим земним космосом: носячи рай завжди у собі, вони перетворили в рай всю землю... Його подих і саме її тіло восторжествували б над простором, з'єднавши всю сукупність почуттєвого світу: землю небесної їїтвердью”[36], отже, долаючи поділ натварное-нетварное, черезобожение людини відбулося бобожение і лише космосу. Для цього він Господь поставляє людини уЭдеме і дає їй заповідь про обробленні та збереженні раю (Побут. 2.15). “Бог обдарував людини вільної волею, - каже святитель Григорій Богослов, - що він вільним визначенням вибрав Добро, й оселив їх у раю, що він обробляв безсмертні рослини, які, мабуть, позначаютьБожественниемисли”[37]. Преподобний. Іоанн Дамаскін каже, що чоловік у раю бувбеззаботен[38], йдеться про тому, що людина не обробляв землю, пишеФеофил[39]. Однак понад розлогого пояснення даної заповіді про обробленні та збереженні раю знайти вдається. Зрозуміло лише те, що обробляти рай Адам мав ні з допомогою сапки й лопати...

Про висоті ведення людини до гріхопадіння та її влади над природою свідчить розповідь книжки Буття пронаречении імен тваринам (Побут. 2.19). Тут бачимо, як “людина зсередини пізнає живі істоти, проникає у тому таємницю, велить їхнім: він - поет, як водиться поетом священик, він поет для Бога, оскільки Бог “навів їх (тварин) до людини, щоб повністю бачити, як і назвеих””[40]. Зрозуміло, влада людини над тварин і рослинним світом відбувається з її спроможність через винахід й застосування їх технічних засобів підкоряти собі світ довкола себе, а дарується Богом як заповідь через власнеобожение призвести до Нього всетварноебитие[41].

Отже, в раю ніякої техніки бо й не могло, оскільки первозданний людина, перебувають у повної гармонії з усім витвором і будучи поставлений Богом у безвихідь повновладного хазяїна Землі, у відсутності потреби у будь-яких штучно створених виборі засобів задля на природу. Та й навіщо було в неї впливати, коли вся тварина й дуже була покірна слову людини, “земля сама собоюприносила”[42] усе необхідне для повноцінного життя прабатьків, був “ні дощу, нізими”[43]? Адже техніка насамперед служить визволенню віднужди[44] - про яку техніці можна вести там, де було жодної потреби, де Сам Творець розмовляв із Адамом в прохолоді дня (Побут. 3.8)?

З гріхопадінням все змінюється: замість колись яка панувала гармонії природа перебувають у опозиційному ставлення до людині, тварина більше хоче коритися Адаму, “оскільки вбачала, що вінниспал від божественної слави”, - каже преподобний Симеон НовийБогослов[45]. Перше, що роблять прабатьки - прикриваютьсмоковними листям відкриту наготу (Побут. 3.8). Якщо проаналізувати даний вчинок через призму вищевказаних визначень техніки, він виявиться першим технічним дією людини: саме відбувається перша природи й ушкодженого людської свідомості; природа (листя смокви) проходить через руки чоловіки й підпорядковується йогоцели[46], отже з'являється перший артефакт як, не властиве природою нормі; цим дією людина виражає своє прагнення створити власний світ, окремий від Божого, відгородитися Нього (що ще яскравіше призвело до втечу Адама і Єви Божий - див. Побут. 3.8). Перед нами нічим іншим як основні сутнісні характеристики техніки, вищезазначені, причому техніки самечеловеческой[47].

Святитель Іоанн Золотоустий бачить у “шкіряних ризах”, якими Бог наділяє прабатьків перед вигнанням їх із раю, зокрема і науку, і ?????[48]. Усе це є “висловленням Промислу Йому вторив і милосердя про грішниках, - пише святитель Філарет (Дроздов). - І це сум'яття, яке змусило вони самі шукати одягу, перешкоджало зробити їїдостаточною ісовершенною: Богусовершает її те щоб вона й покровом сорому, ізащитою від дії зовнішніх сил на людське тіло. Одяг, винайдена грішниками,долженствовала бути пам'ятником гріха так само жахливим, як та нагота: Бог, до розраді їх,соделивает таку також пам'ятником свого про неїпопечения”[49]. Отже, шкіряні ризи, з одного боку, є свідченням, своєрідною “печаткою” гріхопадіння, з іншого - Божественного піклування у тому, щоб вигнані із Раю прабатьки змогли вижити в природні умови. Дане твердження має дуже важливого значення, бо дає ключі до правильному розумінню техніки щодо неї до людини. Технічна діяльність стає необхідній лише з вигнанням із Раю. Відтоді людина, втративши віру своєму Творцю і Господу і приречений в поті чола добувати їжу серед “терня іволчец”, лише з допомогою застосування знарядь міг забезпечити умови для виживання у світі, більше визнають людини своїм господарем. Проте таке положення ще може вважатися нормальним і природним; техніка не була природженою людині, вона завжди протиприродна як до людини, взагалі природі, бо коріння її - в відпаданні людини Божий і порушенні людської автономієюБогозданного космічного порядку. Відтепер людина завжди буде стояти постала дилема: або молитися Богу про “>благорастворениивоздухов, про достатку плодів земних івременех мирних”, звертаючи свій уявний погляд до старого райськомублагожитию і вважаючи все сподівання не так на свій розум і технічні “досягнення”, але милість Божу, або дедалі більше віддаляючись Божий до сфери матеріальної життя, самому “осмілюватися розігрувати рольбожества”[50], всіляко посилюючи свою автономію, чому технічний прогрес досить успішно сприяє.

Вже дітях Адама - “>каинитах” і “>сифитах” - стають яскраво видно два напрями у розвитку людства. Примітно, що закон просифитах згадується у вищій рядку 4-й глави як і справу “почали закликати ім'я Панове” (>Бит.4.26), до того ж часкаинитам приділяється вулицю значно більше уваги. Зупинимося у тому, як 4-та глава книжки Буття розгортає маємо картину розвитку богоборчої технократичної цивілізації.

Після вбивства свого брата Авеля і заявою, поданою Божий прокльони Каїн йде “від імені Господнього” в землюНод (>Бит.4.16), що у перекладі означає “втеча”. З уникнення Бог і погода починає історичні підвалини технократична цивілізація освіта, протилежне теократії, витлумаченої у сенсі слова. “Кляті обробленої землею,впитавшей у собі кров Авеля, вони (нащадки Каїна -П.В.) стають першими городянами, винахідниками техніки і мистецтва. З ними з'являється й цивілізація - величезна спроба заповнити відсутність Бога”, - пишеЛосский[51]. Етимологічно слово “цивілізація” походить від латинського словаcivis - “громадянин”, чи інакше - городянин, прикметникcivilis - “цивільний”, “>общественний”[52]. “Перший місто творить себе першим вигнанцем землі, і тих, який очікував граду, має непорушне підставу, якого зодчий й засновник є Бог (>Евр.11.10)”[53]. Місто постає маємо якот-городиться й навіть зміцнити свою автономію Божий і навколишньому середовищу; вона дозволяє тепер створити власний світик, вторгнення куди стає дуже складною через першого оборонного характеру міста,проистекавшего з глибоко укоріненого у середовищі нащадківбратоубийци страху завозмездие[54].

Це місто стає воістину скопищем людських пристрастей - саме тут з'являється багатоженство (>Бит.4.19),проституция[55], вбивство стає нормою поведінки (>Бит.4.23). Тут з'являється новий рід життя - кочовий, винахідник якогоИавал “мав у думках та спокій постійного житла й можливі вигоди від постійним зміни місця... він зробив догода і розкоші талюбостяжанию”[56]. Але тут винаходятьсяИувалом, “батьком всіх граючих нагуслях і сопілці” (Побут. 4.21), музичні інструменти для підміни вищих запитів душі “томливим розрадоюмузикой”(Лосский), і навіть для супроводу “колективних ритуальних оргій, у встановленні якихИувал грав головнуроль”[57]. Примітно, що задля цього використовуються не природні здібності людини, але технічні засоби. “Мистецтво з'являється тут як цінність культурна, а чи не культова; це - молитва, не яка доходила нікуди, вона не адресованаБогу”[58].

>Тувалкаином, “>ковачом всіх знарядь з мідіжелеза”(Бит. 4.22), закладаються самі основи металургії - цієї основи основ будь-якого виробництва. Також чоловікам створюються гармати війни, які “викликали появу захоплення його кровожерливогоотца”[59]. Примітно, що саме слово “машина” у минулому найчастіше застосовувалося саме до військових знаряддям і облоговим пристосуванням. Але ж і “механік” - насамперед будівельник військовихмашин[60]. Освальд Шпенглер зазначає, що завжди “хранителі ковальського мистецтва розглядалися іншими людьми, як щось цілком особливе, причому викликали боязке поклоніння або жненависть”[61]. Підтвердження цього можна знайти й в античному міф проГефесте. Пряме порушення заповіді, даної прабатькам, бачитьсяР.П.Зиферле у видобутку руди: “Людина проникає в надра землі і тим самим йде проти Божого завіту,благословившего людини добувати у природі необхідну життя їжу, але з руйнуватиее”[62].

СестріТувалкаина,Ноем, приписують “винахід ткацького мистецтва і вичинки матерії” - так з'являєтьсямода[63]. “Ці винаходи людського духу вважають початок культурі, як культу певної абстракції, де немає Про теПрисутствующего, до Якому може бути звернений всякийкульт”[64]. Примітно, що це три імені -Иавал,Иувал іТувалкаин етимологічно пов'язані з коренемlwb - “прагнути вперед”, “виробляти”, “>разрастаться”[65], що свідчить про властивоїкаинитам ідеї прогресу.

Суспільствукаинитов, як і стає очевидним з аналізу 4-й глави книжки Буття, притаманні дві характерні риси: висота технічної культури та паралельно із нею - надзвичайна розбещеність моралі. Саме найяскравіше світ постає маємо як сукупність пристрастей, “>мудрование плоті і тілеснежитие”[66]. Навпаки, побутописець зовсім нічого свідчить про рівні технічної культурисифитов. Мабуть, для протиставлення їх нащадкам Каїна було чимало самого нагадування про те, що вони відновили молитву до Бога, і це громадське богослужіння, а чи не турбота про підкорення природи й устрої свого матеріального добробуту, було найголовнішим робленням. Про це свідчать також те що, що зсифитов -Енох - який із людей узяли Богом живим на небо (Побут. 5. 24).

Проникнення з часом у середусифитов духу нащадків Каїна та його спільні шлюби поступово сприяли “великому розбещенню людей наземле”(Бит. 6.5). Нам цікавить розповідь книжки Єноха цей період, де розповідають про падінні 200 янголів, які спустилися до дочкам землі й у нагороду за розташування останніх навчили їх чарівництву, відкрили їм цілющі корені і рослини. Одне з янголів, під назвоюАзазел, “навчив людей робити мечі, і ножі, і щити, і панцири, й навчив їх бачити, було ними, й навчив їх мистецтвам, - зап'ястків, і предметів прикраси, і вживання білил і рум'ян, і прикрашанням брів, і вживаннядрагоценнейших і пречудових каменів, і різних кольорових матерій, і металів землі” (>Енох 8.1)[67]. “Тоді панувало велике безбожництво, люди займалися розпустою, потопають у помилках і всі шляхи до них шляхамипогибели”[68]. Навіть якби сумнівною достовірності джерела цікаве саме свідоцтво про тому, що у давнину багато технічні винаходи сприймалися як як плід людського розуму, а й як навіювання демонічних сил, якому нерідко слід було покарання Божий (можна порівняти з античними міфами про Прометея, Ікара та інших.).

Особливо цікава розповідь про всесвітній потоп і спасіння у ковчегу сімейства праведного Ноя. Розпочате по велінню Божу побудова ковчега виглядало у власних очах котрі оточували Ноя відвертим безумством, зокрема і з погляду. Тут ми вперше зустрічаємо в Святому Письмі, як Сам Бог дає людині конкретні вказівки суто технічного порядку, що собою мав подавати ковчег, його розміри, внутрішнє організацію, матеріал і загальнодосяжний спосіб виготовлення (>Бит.6.14-16). У цьому вся дії Божому видно, як за допомогою технічного кошти - ковчега - предмета глузувань людей “технічно освічених”,посрамляется “мудрість віку цього”, і “немудре Боже” виявляється “>премудрее людей” (>1Кор.1.25). У разі Господь благословляє створення і використання певного технічного споруди, з якого і мало відбутися порятунок праведного роду від що запанував коломнечестия і розбещення.

Вавилонська вежа (>Бит.11.1-9), цей “>узурпаторский порив безбожноюцивилизации”[69], - ще один щабель історія техніки.Ослепленний власної гординею людина хоче поставити на небесах замість Бога творіння власних рук і йогопокланяться. Місто, який планували побудувати, мав відігравати роль мегаполіса, певної єдиної, вселюдської цивілізації; вежа ж виступала як втілення світогляду цього міста. “Ця ідеологія поєднує у собі прагнення деспотичної влади людини над природою, через розвиток технократичної цивілізації, з свідомимпротивлением воліБога”[70]. Вежа будується як свідоме опір виконання пророцтва Ноя (Побут. 11.4). Так плем'яХамово, “щоб уникнутивозвещенного йому прокльони рабства,поспешало на загальнийвладичеству”[71]. Це “єдність без Бога” призвело до у себе “розсіювання далеко відБога”[72]. Святитель Філарет (Дроздов) вбачає такі цілі Промислу у поділі і розсіянні народів: “>Предохранить суспільства людські від крайнього гноблення; попередити розтління моралі, що у одному загальним царствідолженствовало зробитися загальним для роду людського; але яке, по поділі народів,погубляя них, залишає другий - у видаленні і невідомості

Схожі реферати:

Навігація