Реферати українською » Русский язык » Федот Кадушкін - трагічна постать свого часу (за романом І. Акулова «Касян Остудний»)


Реферат Федот Кадушкін - трагічна постать свого часу (за романом І. Акулова «Касян Остудний»)

Роман І.Акулова “КасьянОстудний” розповідає нам про долю російської села напередодні колективізації. Автор показує соціальну неоднорідність села кінця 20-х. ОбразФедотаФедотичаКадушкина вважається відкриттям автора, зумів показати, як бідняк завдяки запопадливому праці перетворюється на заможного селянина, готового “за кожне зернятко, за будь-яку соломину... закласти свою душу”. Проте та ж свитаФедотич виявляється заручником часу,наказавшего героя роману через те, що вона живе “своїм розумом”, як стверджує про неї Семен Григорович Оглоблін.

та ж свитаФедотичКадушкин — центральна постать розповіді першої книжки роману “КасьянОстудний”. Цей чоловік виявляє талант господарювання землі, діловитість і працелюбність.Акулов розповідає нам, що на обійстіКадушкина шість коней, сім голів великої рогатої худоби, вісімнадцять овець, нова молотарка, локомобіль. У віданні господарства він використовує найманої праці селян. “Я християнин і знаю, що гріхнезамолимий — їздити людині людині. Та якщо в нього вміння немає своє господарство вести? Адже навчаю я не розкраданню”, — говорить головний герой. Далі ми дізнаємося, що та ж свитаКадушкин допомагавТелятниковой Марфу, яка “тепер самотужки над козирів ходить”,Аркашке “за півціни” молотарку віддав.

У розмові із синомХаритоном та ж свитаФедотич каже: “...Ми,Харитоша, найнеобхідніші люди для радянської влади.Пахари ми. Опертя... На сильного, хлібного мужика держава опору завжди тримає. Намужика-трудовика”. Цей чоловік, який одержав можливість землі завдяки умовам, наданим непом, вірить, невдовзі з його ворота прапор повісять: “Скажуть: дорогуКадушкину.Вот-де з кого треба примірятися: б'ється мужик, не пиячить,лишку не спить, Бога забув заради роботи”.

Цей чоловік вбачає наближення нелегких часів. Адже саме такіФедотиКадушкини насамперед підпадали під розкуркулювання. На поради сина залишити господарство він каже: “Покинеш — інший підніме. Моє господарство — мені його й вести. Я людина старий будинок і буду доживати по-старому. Вже мені знайомі з зміною погоди линяти годі й говорити, як зайцю”.

Таких, як та ж свитаКадушкин, наприкінці 20-х — початку 1930-х очікувала трагічна доля. У минулому він був бідняком, торгуючим рогожею, тепер завдяки своєму безустанному праці вибився в люди. Найголовніша цінність у житті цієї людини — це земля і праця у ньому. Він вірить у радянську владу,открившую йому можливість жити осмислено, тому що йому хотілося. Тому та ж свитаКадушкин навіть допускає думки, такі трудівники, як і, може бути ображені цією владою.БеднякуТитушке він каже: “Закон влади Радянської кожного бідного до багатогосулится підняти, а чи не навпаки, щоб усеголью взялося... Не мене стануть опускати до твого оцього босого проживання, а тебе зі мною вирівнювати”.

Іншої думки дотримується член окружного виконкому Семен Григорович Оглоблін. Своєму племінникуАркадию він каже: “>Прозорливие,Аркаша, давно приміряються до середнякові, рівняються нею. Ось тільки такі, як кряжКадушкин так молодий Оглоблін, від життя, має, сил все збираються жити своїм розумом”.

Письменник показує суперечливість характеруФедотаКадушкина. Те, що він “Бога забув заради роботи”, і сам це визнає, каже нам про жагучому бажанні цієї людини розбагатіти. Багато чого у характері пояснюється саме цим. та ж свитаКадушкин “>присихает” свою власність. Ось, наприклад, яких слів він адресує своїй дитині й майбутньої невістці: “>Обноска.Смола липуча.Тляперхотная. Ну людина б... Так її — однією ногу ступлю, за іншу...Разорву мокрицю... Світом пущу обох... Нікому щось дам”. Хіба він відповідає прохання голова сільради ЯковаУмнова дати в борг? “Ось якби до Ради мені сподобався ЯківНазарич у яке справа — де можна б, так би мовити, в борг без віддачі... За інших місцях мені подружжя здоровані сидять у Радам”. Надлишки зерна та ж свитаФедотич готовий згодувати свиням, у ріку зсипати, тільки віддавати державі по твердим цінами. За всього своєму християнському ставлення до людині (“гріхнезамолимий — їздити людині людині”) та ж свитаКадушкин трохи вилами не проткнувВанюшку Вовка за недбайливу роботу.

Іноді в нічних роздумах та ж свитаФедотич приходить до думки, що треба було господарство звернути, частина передати синовіХаритону, а собі залишити корову так конячку. “Проте з настанням ранку по багаторічної звичці невтомно накидався працювати, за кожне зернятко, за будь-яку соломину був готовий закласти свою душу”.

Багато вчинкиФедотаКадушкина визначають гроші, зігрівальні його “осліплу в працях душу”. Семену ГригоровичуОглоблину,убеждающему його здати надлишки зерна державі,Кадушкин каже так: “Ти мені хорошу ціну поклади... Мені,голуба, хто від дасть. Хоч сам чорт”.

Яке ж ставлення самогоАкулова до головного герою першій його частині роману?

У тексті твори можна знайти відповіді це питання. “та ж свитаФедотичКадушкин багато років жив сліпим і оглухлим, — пишеАкулов. —Упоенний і турботами про господарстві, він давно вже не розумів світ, у якому складалися інакші взаємини. Новий світ дедалі більше стукав у його ворота, але та ж свитаФедотич не довіряв людям, ні близьким, ні далеким, знав тільки своє пісню. І теперподшибла його життя... — сьогодні вже їй немає стати, не піднятися, та й чого, на його погляд”.

Трагізм доліФедотаФедотичаКадушкина у цьому, що людина не зміг вчасно зорієнтуватися в обстановці. Мені здається, що, з одного боку, не бачив всієї глибининастигающей її на небезпеку, з другого, — як хотів нічого змінювати. Адже не можна просто взяти й викреслити зі свого життя десятиліття виснажливої праці. Тому та ж свитаКадушкин вбачає собі нічого іншого, як піти піти з життя, що навіть підтверджує слова, сказані колись синові: “І цепочую, що заважаю людям, сам піду…”

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайтуlitra/


Схожі реферати:

Навігація