Реферати українською » Русский язык » Антивоєнна і антиколоніальна спрямованість роману Г.Грина «Тихий американець»


Реферат Антивоєнна і антиколоніальна спрямованість роману Г.Грина «Тихий американець»

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

Антивоєнна і антиколоніальна

 спрямованість роману Г.Грина

«Тихий американець»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Выполнил: студент ин.яз.

Перевірила:

 

 

 

 

 

 

 

 

Орск 2003

План.


1.Грэм Грін: життєвий шлях збереження та творчість.

 

2.Антиколлониальный роман 50-х рр: основні риси.

 

3.Антивоенная і антиколоніальна тематика у романі «Тихий американець».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I.Грем Грін (р.1904) – сучасний англійський письменник, одне із нинішніх прозаїків Заходу. Автор численних творів, він здобув собі всесвітню славу і репутацію справжнього майстра прози – зокрема політичного роману. Гріна нерідко називають живим класиком. І роблять це стільки у знак шанування значному творчому стажу, скільки віддаючи належне художньому якості і захопливості його книжок. Інтерес Вільгельма до книгам письменника зрідка посилюється тому, що у природі його таланту – видобувати великі філософські узагальнення із найгостріших конфліктів сучасності.

Писати Грін почав рано, ще студентом Оксфордського університету, куди надійшов 1922г.. Як і більшість початківці віддав належне поезії, одночасно займаючись журналістської роботою. Вже 1925 року, коли їй було двадцять рік, побачив світ невеличкий збірку віршів – його і водночас останню книжку віршів. Надалі Грін писав розповіді та п'єси, дорожні нариси те есеїв, критичні рецензії і автобіографічну прозу. У той самий короткий час він приділяв багато уваги і журналістиці: зокрема з 1926 року протягом чотирьох років було редактором (помічником) газети «Таймс». Журналістика виявилася хорошою школою майбутньої прозаїка: назавжди пробудила інтерес до поточним подій, привчила до оперативності і лаконізмові. Будучи журналістом, багато подорожував, жив у Африці, Мексиці, В'єтнамі.

У 1926 року письменник прийняв католицтво, і це, безсумнівно, вплинув його творчості. Питання ще віри і безвір'я, гріха і благодаті, духу, і ? постійно опиняються у центрі уваги персонажів його книжок. Проте неправомірно було б слід його, як це роблять деякі зарубіжні критики «католицьким письменником», Його неприйняття будь-який догми включає й догми католицькій Церкві. Напевно, найкраще про значення релігію у його творчості сказав сам Грін: «Не католицький письменник, а що пише католик».

Попри жанрове розмаїтість творчості Гріна, справжню і заслужену славу принесли йому романи. Перший роман «Людина всередині» вирушив у 1929 року. Це книга письменника замолоду. У неї тієї стриманості і водночас тонкощі, прозорості стилю, що є одна з неперебутні достоїнств будь-якого зрілого твори Гріна. Але вже в перший роман він ставиться тими питаннями, які стануть маємо гранями у його подальшому творчості. Вже у самому першому історичному романі, дія якого відбувається на початку XX століття, звучать мотиви, залишаються улюбленими й у зрілих, вибороли славу книгах: мотив зрадництва, іноді мимовільного, і злочини і кари, фізичного поразки, і морального очищення і перемоги.

Для творчості Гріна характерні наступні особливості:

1.   Розмаїття географії у творах: його герої переважно англійці, найрідше жили на Батьківщині. Доля закидала в Швецію, до В'єтнаму, на Кубу. Литературоведами висловлювали думку, що, що не б місці земної кулі відбувалася дію книжок, воно усе одно відбувається у «Грінландії» - країні, рождённой уявою і хистом письменника. Проте «Гринлэнд» - зовсім на вигадана країна. Романи – «путівники» за нею рясніють точними прикметами реального часу й місця, що саме й надає особливий, як етнографічний, головне соціально – політичний колорит конфліктів, які досліджуються письменником. Грін свідомо вибирає місцем дії своїх романів «гарячі» точки планети – бореться з французькими колонізаторами В'єтнам («Тихий американець»), Кубу, де правил жорстокий режим Баллисты («Наша людина в Тайвані»).

2.   Вибір географічної місцевості обумовлений особливостями організації письменником сюжету. Грін особливий тим, що в багатьох про свої твори він створює критичні ситуації, які допомагають розкрити всю складність людських характерів. Персонажі романів Гріна потрапляють у екстремальні умови, які б розкриття їх моральної сутності, змушують робити вибір між порядністю і зрадою, за вірність зраджуючи своїх принципів їм доводиться розплачуватися свободою, або навіть життям.

3.   Гріна завжди хвилювали моральні категорії. Його займала Природа і сутність добра (для Гріна це, передусім людяність, жаль) і зла (догми, чёрствости, лицемірства).

4.   Говорячи про проблему прямування догми, треба сказати, що Грін – католик охоче прощає своїх героїв і відсутність віри, і свідомий атеїзм. Мабуть, єдине, що з нього неприйнятно ані за яких умовах, - сліпе проходження абстрактної догми.

5.   Однією з ключових питань для письменника було питання праві особистості бути активної. Проблема вибору між активної наукової та пасивної життєвої позицією – ключова більшість романів письменника, та її конкретне рішення істотно змінювалося протягом тривалого творчого шляху. У ранніх книжках схиляється до осуду повної свободи дій, вважаючи їх безглуздими, інколи ж згубними. У пізніх творах його думка радикально змінюється.

6.   На його творів бал характерний постійний мотив самотності й розпачу, і навіть мотив переслідування і приречення. Його герої одержимі думкою про яка має їх силі (що ніколи немає містичної), але перед нею людина завжди беззахисний. Герої, зрештою, або закінчують життя самогубством, або, однак, стають жертвами яка має сили.

7.   Однією з улюблених гриновских коштів розкриття життєвих явищ людських доль є парадокс. Вже романах 1930-х цей засіб органічно пов'язано, більше, прямо випливає з парадоксальності жизневосприятия самого письменника: його величезної жалості до людини, посиленою власної філософської концепцією («полюби людини наче бог, знаючи ньому гірше»), розумінням глибин падіння людини, розумінням найбільших протиріч, які можуть опинитися уживатися у свідомості. І на цій основі виникають спочатку образи Пінки і Феррешта, і потім Пайла, погубившего тис. чоловік і побілілого побачивши крові на своєму чоботі.

8.   З розпочала диверсифікацію своєї літературній діяльності Грін виступав у двох різнорідних жанрах – «розважального» роману з детективним ухилом і роману «серйозного», исследующего глибини людської з психології та пофарбованого філософськими роздумами про природу людини.


II.Однак у 50-ті роки у творчості Гріна намічається очевидне зрушення соціальної проблематики. Соціально-політичні конфлікти часу стали визначати драматичні колізії і теми Шевченкових творінь. Трагедію особистості Грін став вбачати у реформі світлі конфліктів політичного характеру. Грін стає однією з відомих письменників, автором антиколоніальних романів, у яких засуджує агресивні війни, колоніалізм, загарбницьку сутність імперіалізму, який називає «повільним сповзанням західного світу до варварством». Саме антиколоніальний роман стає однією з провідних напрямів в 50-ті роки. Це було історично зумовлено, оскільки з 1950-х років починається епоха антиімперіалістичної боротьби – час, коли колонії розвинених країн Західної Європи починає боротьбу визволення з гніту їх боржників. Основні риси антиколоніального роману:

 - дію, у романах відбувається у колоніальних, залежних країнах. Далі або реальні, або вигадані. У романах, поруч із В'єтнамом, Гватемалою, фігурують Бахраз, Нидия, Дельмина, під якими вгадуються Африка і Арабського Сходу.

 - конфлікт у антиколоніальних романах остродраматичен; події часто носять ієрархічний характер. Изображается наростання протесту народу і залежних країн і початку боротьбі.

 - переважають у всіх антиколонистских романах фігурують образи представників імперіалістичних кіл (Пайл «Тихий американець»; Уинтроп Еліот у романі Н.Льюиса «Вулканы з нас»).

 - цим героям протистоїть головним героєм – англієць, що у всіх таких книгах показаний може идейно-нравственного кризи, обостряющегося під впливом назрівання антиколоніальної боротьби. Герой поставлений перед необхідністю вибирати шлях. Цей вибір суто індивідуальний. За всіх розбіжностях У цих героїв загальне: усі вони «герої роздоріжжя», намагаються дати раду найскладніших проблемах сучасності, визначити своє ставлення до політичних подій.

 - для реалізму ці книжки характерно поєднання сатири і трагізму, событийности і психологізму.

Роман Гріна «Тихий американець» - одне з найбільш значних творів антиколониалистской літератури. Реалізм «Тихого американця» полягає в художньому освоєнні найважливіших соціально-політичних процесів часу, реалістична позиція автора – в засудженні колоніальних війн, у викритті війни.

Роман носить політичного характеру і порушує одне з найважливіших проблем сучасної літератури – проблему вибору. Книжка побудована детективний роман, майстерним майстром якого є Грін, на ретроспективному розкритті сюжету. Сталося жорстоке вбивство; розслідувати його, знайти вбивцю, з'ясувати причини разом із слідчими доведеться читачеві. Дія спектаклю відбувається у Вьетнаме,50-е роки, коли країна опинилася французької колонією. Проте художнє своєрідність книжки грунтується, передусім, на прийомі контрастної характеристики двох головних дійових осіб роману, з їхньої безупинному злуці й протиставленні. Англійський журналіст Фаулер, від імені якого йде розповідь, й молодий американський дипломат Пайл, пов'язані від початку роману далеко ще не простими взаємовідносинами.

Олден Пайл, прозваний «тихим американцем» упродовж свого що здається порядність й моральну врівноваженість, - співробітник американської місії економічної допомоги. Але, насправді, у його обов'язки входило организование саботажів і провокацій в такий спосіб, що вони нагадували справа рук в'єтнамських комуністів, борються під час визволення своєї країни. На руках Пайла кров багатьох. Але парадокс у тому, що Пайл – як кат, а й жертва. Оскільки виявився під впливом Йорка Гардинга (ідеї у тому, що Сходу потрібна «третя сила» від імені Заходу) і Пайл сліпо вірив цієї догми.

Його антиподом був англійський репортёр Фаулер – втомлений, душевно опустошённый людина, який сприймає себе, немов репортер, завданням якого є – давати одні факти. Людина, втративши ідеали й позбавлений будь-яких прагнень, Фаулер намагається залишитися стороннім спостерігачем тієї боротьби, і злодіянь, які развёртываются з його очах, і шукає розради від страждання у коханні. Саме через образ Фаулера – образ людини, який струменіє (як і багато інтелігентів у країнах) важкий шлях внутрішньої боротьби – автор висловлює свій протест проти колоніальної політики у В'єтнамі. Під час розгортання сюжету, простежується динаміка цього сюжету. Спочатку Фаулер намагається стояти осторонь. Своїм головним завданням вважає виклад фактів, як йому спочатку здається, їх стосується.

 «Політика мене не цікавить; я адже репортёр. Я у що ні втручаюся.» але, як мовив французький льотчик Труен: «Настане час і вам доведеться стати на чиюсь бік». Грін чудово показує, як і намагається їх у собі придушити і загасити. Вперше він каже «ненавиджу війну» під час епізоду нічний сутички на каналі Фат Дьем. Грін дає дуже реалістичне опис картини, яку побачив Фаулер після бою:

«Канал був практично повний трупів; він нагадував мені похлёбку, у якій занадто багато м'яса. Трупи налазили між собою; чиясь голова, сіра, безлика, як в каторжника, з голеним черепом, стирчала із води, точнісінько як буёк. Крові був: мабуть, її які вже змило водою».

       Через специфіку своєї діяльності, Фаулер стає очевидцем тих наслідків, які несе ця війна й у мирних жителів: їх житла знищують, які самих вбивають. Ось перед Фаулером маленька сільце; але… життя залишила її – навіть курки і тією не залишилося… З цих людей в щось верили…Они були живими істотами, а чи не сірими знекровленими трупами». Неподалік села французькі солдати знайшли жінку, і хлопчика. «Обидва були, безумовно, мертві: на лобі жінки був маленьким охайного згусток крові, а дитина здавався сплячим. Він мав років шість, і воно лежало, підтягнувши кістляві коліна до підборіддя, як зародок у череві матері».

  Поступово в Фаулере зріє протест. Вона у розмові з Пайлом відкрито каже:

«Не лізьте ви сходові зі своєю кудкудаканням про загрозу людської особистості…». І додає: «Це була їхня країна». Останньою краплею терпіння став вибух, організований американцями (у тому числі був і Пайл). Метою вибуху було знищення в'єтнамських генералів під час параду. Проте, він був перенесён більш ранній термін. Через війну постраждали лише мирні жителі:

  «Жінка сиділа землі, поклавши собі навколішки те, що успадкували від її немовляти: душевна делікатність змусила її прикрити дитини солом'яному селянської капелюхом. Вона стала тиха і нерухома… Безногий обрубок близько клумби усе ще дёргался, як хіба що зарізана курка. Судячи з сорочці, він був колись рикшею».

  Поражённый побаченим, Фаулер дає згоду видати Пайла в'єтнамським партизанам, це означало одне – загибель. Своєму рішенню Фаулер дає таке обгрунтування: «Він сослепу вривається в чуже життя, і вмирають за його дурості. Прикро, що ваші не прикінчили його за річці, що він плив з Нам-Дина. Доля багатьох була б зовсім інший».

   Визначивши своє ставлення до Пайлу, Фаулер цим визначив своє ставлення до війні та соціально-політичної несправедливості. Отже, конфлікт між американцем Пайлом і англійцем Фаулером покликаний розкрити головною проблемою книжки: як і насправді місія західної цивілізації у В'єтнамі. Ця політична проблема для Гріна пов'язані з моральної постановкою питання: чи має право взагалі один народ вирішувати одною її долю, як й у любові одна людина вирішувати за іншого, у чому його щастя. Відповідь питанням заключён в кінці роману. Загибель Пайла визначає позицію самого автора з цього питання – кожен народ повинна сама вирішувати долю.

   Роман «Тихий американець» є яскравим протестом Гріна проти колоніальної, загарбницької війни західної цивілізації у В'єтнамі. У своєму романі Грін показує реальні картини наслідків, які несе ця війна його жителів, він намагався донести її до всіх злочин, скоєне проти волі народів і щастя всього народу.

   Основна ідея його твору виявляється у словах головний герой Фаулера: «Вони хочуть досита рису. Вони хочуть, щоб стріляли.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Афоризми з комедії Д.И.Фонвизина Недоросль
    «Будь-яка вина винна», Тарас Скотинин (дію 1 явище 4) «Справи не роби, від справи не бігай»
  • Реферат на тему: Чехов
    ехов (Антоне Павловичу) - одне із найбільш видатних сучасних європейських письменників. Батько
  • Реферат на тему: Що ще краще істина чи состраданье
    П'єса М. Горького “На дні”. “ Що ще краще істина чи состраданье? План 1)Вступление. Знаменита
  • Реферат на тему: Школа
    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ШКОЛА № МАКСИМ ГІРКИЙ (1868-1936)
  • Реферат на тему: Шпоры (твори)
    ТЕМА ЛЮБОВІ У ТВОРЧЕСТВЕ БЛОКА Олександр Блок ввійшов у історію літератури, як видатний поет-

Навігація