Реферат Мій Пушкін

Іванка Польченко

Мій Пушкін…-- Що знаю про ці кількома словами? Так говорила Марія Цвєтаєва. Так напевно говорили Сергій Єсенін, Антон Чехов, Лев Толстой і ще. Мені завжди здавалося, що так заслуговують лише кращі, найвизначніші люди свого, які можуть збагнути то досконалість, з яким в мене була пов'язана творчість Пушкіна. Проте, у маємо щось найулюбленіша, найближче, найдорожче з Шевченкових творінь, що він зберігає у глибині душі. Творчість поета стало невід'ємною частиною нашого життя. Стільки рядків, цитат, фраз, стали крилатими, надійно ввійшли наша і мислення, іноді говоримо словами Пушкіна, не помічаючи, а часто – не знаючи цього. І коли звідси подумаєш, раптом розумієш, що яскраве творчість Пушкіна, таке особисте рідний, водночас є загальним, присутнім усюди, і тому – майже непомітним. І тоді водночас, творчість Пушкіна –-- таке неоціненне багатство, про яку можуть мріяти все народи світу. То що таке – “"Пушкін"”? – Ні, вірніше, що таке “"Пушкін"” мені, “мій Пушкін”?

Передусім, це, ясна річ, казки. Казки, знайомі кожному від самого народження, поруч із російськими народними казками і тими творами Р. Х. Андерсена. Вони почали настільки рідними, що нині важко уявити, що кожна з них –-- самостійний літературний твір. Кому у дитинстві не читали казки Пушкіна про мертву царівну, про царя Салтана, про спритному Балде, про золоту рибку, про царя Додоне і золотом петушке? Усі їхні я знала напам'ять, й вони –-- неповторна атмосфера дитинства. У них уперше зіштовхнулася з добро і зло, з чарами і любов'ю. Насправді, казки –-- це перші уроки життя. І “перші вчителя” людини --– зразки російської літератури та мови - твори Пушкіна.

Казки --– такої вже легкий жанр, як може видатися. Що спонукало Пушкіна написати їх: бажання показати легкість оперування пером, результатом чого стала, наприклад, “Гавриилиада”, чи прагнення до чогось доброго, світлого, чарівному, чогось, пов'язаному з “преданьями старовини глибокої”, з нянькою, зі справжньою Росією - Руссю, якої “пахне” у кожному казці? Гадаю, що став саме друге, тому вони так вдалися поетові, тож так любила в дитинстві і люблю досі. А поза сумнівом, що Крим коли-небудь відкрию ці казки перед іншим маленьким чоловічком, щоб разом із знову ввійти у їх чудовий світ.

Але казки –-- це тільки один бік таланту, один бік улюбленого поета. Мій Пушкін – це що й проза. Людина до певного віку лише накопичує спостереження, враження, відчуття; аналізувати усвідомлювати їх, чітко формулювати своїх поглядів він починає пізніше. Це стосується, насамперед, літератури. По-справжньому оцінити й зрозуміти прозу Пушкіна я змогла, лише перечитавши її. Справді, лише таким чином і потрібно писати: “просто, коротко, ясно”. У віршах Пушкіна незмінно відзначають їх звучність, незвичайну легкість мови, досконалість розміру й ритму, але й проза нітрохи не поступається віршам! У ньому стільки надзвичайної краси, гумору, вишуканості; вона наповнена любов'ю, добротою, іскрометним сміхом, нерідко смутком, і це стриматися від захоплення, як і могла стримати усмішку чи сльози при зачитуванні. Кожна фраза завершена, відшліфовано, як дорогоцінний камінь, надзвичайно певуча і воістину прекрасна - “скарб”, як про прозі Пушкіна Л. М. Толстой. Жаль, що не володію цим досконалістю, адже, коли кажеш про Пушкіна, хочеться бути гідної висоти його творінь!

І все-таки, мій Пушкін --– це, передусім, “Моцарт і Сальєрі”, бо мене саме тут творі розкривається як Пушкин-творец, а й Пушкин-человек, Пушкин-личность. Звісно, порівняння Моцарта і Пушкіна вже затерлось, здається, що ні варто звертати нею увагу, однак це справді такий! І недаремно їх порівнюють нерідко: генія музики і генія літератури.

Читаючи Пушкіна, я незмінно уявляю його легким, витонченим, щирим, мудрим і молодим. Він ніби ширяє з нас, як музика Моцарта. Його твори досконалі, вони –-- “священний дар”, “безсмертний геній”, котрі можуть самого тебе змусити злетіти над “потребами низькою життя”, ввійти у вузьке коло “обраних, щасливців”. І “нечувана простота” і легкість пушкінських творів, яку порівнюють із моцартівської ясністю і гармонією, - не випадкова знахідка і приклад здійснення творчих задумів. Це доказ великого дару письменника, оскільки у цій простоті приховується нескінченна глибина думок та почуттів, розмаїття усього життя. І це дозволяє кожному побачити в геніально і невигадливих фразах Пушкіна щось своє, відбиток душі в момент. Тож кожної людини, щоразу, що він відкриє їх, твори ці матимуть єдиний сенс, неповторне значення.

Мені відомі, що напевно навіть є люди, вважають Пушкіна “безумцем”, якого було ниспослан Божий дар. Так рахували й багато його сучасники, називаючи поета “"порожнім людиною”", “"аморальним"”, “"вітряним", як колись Моцарта величали “"гулякою несерйозним". За історичними джерелам ми можемо зараз будувати висновки про Пушкине-человеке. Так, можу сказати, що у життя був цинізм, поражавший навіть сучасників, була догідливість, була дрібна мстивість, було навіть грубість і вульгарність… Але тим щонайменше мені --– Пушкін прекрасний. Прекрасен, попри що, оскільки душа його відрізнялася нез'ясованим шляхетністю, величчю і глибиною. На моє переконання, що людина неспроможна брехати, що він творить! Душа Пушкіна крізь усе брудна, наносне, прищеплене епохою, запалила його творчості яскравим полум'ям, навіть у дні туги та душевних страждань “він зробив стільки світлих захоплених пісень, у яких жодна слово не висловило мінливе його зневіри”, бо його творчому доробку горді та пристрасні “"У глибині сибірських руд"…” і “"До Чаадаєву…", прекрасно-нежные “"Я вас любив", “"Пригадую чудесна мить…". Це полум'я висвітлило все життя великої до його останніх хвилин: “"Смерть виявила характері Пушкіна усе, що був у ньому доброго і прекрасного. Усі, що у його життя безладного, бурхливого, болючого, було даниною людської слабкості, обставинам, людям, суспільству. Скільки був у цієї исстрадавшейся душі великодушності, сили, глибокого самовідданості!" --” – писав П. А. Вяземський.

Згадайте, ні щодо одного творі Пушкіна, як і в Моцарта, ми ніколи не знайдемо темного, ні лютого, ні лиховісного й лякаючого. - Усе правильно: “геній і лиходійство – дві речі неспільні”!

Список літератури

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту http://www.pereplet.ru/

Схожі реферати:

Навігація