Реферати українською » Социология » Духовно-моральне обличчя соціального Працівника


Реферат Духовно-моральне обличчя соціального Працівника

>Духовно-моральнеобличчясоціальногопрацівника


>Зміст

1.Духовно-моральнеобличчялюдини, що працює всоціальній сфері

2.Гуманістичнасутністьсоціальної роботи

3.Основоположна рольморалі всоціальнійроботі

>Бібліографічний список


1.Духовно-моральнеобличчялюдини, що працює всоціальній сфері

Усоціальнійроботіпоряд ізпрофесійнимизнаннями особливовелику рольвідіграютьособистісно-моральніякостіфахівця, котрієвизначальним чинникомуспішності таефективності їхньогодіяльності. Стильповедінкисоціальногопрацівника,обумовленийсукупністю йогоособистісно-моральнихякостей, йогоцінніснимиорієнтаціями таінтересами, увирішальніймірівпливає на системуміжособистіснихвідносин. Томувихованнядуховно-моральної культуримаєзаймативажливемісце впроцесіпідготовкисоціальнихпрацівників.Тількиоптимальнепоєднанняпрофесійних знань йнавичок ізвисокоюдуховно-моральноїкультуроюфахівцяєнеобхідноюумовою йоговисокоїкваліфікації.

>Моральність, якдуховнеякістьлюдини,її потребаприносити людям благо,є ядромособистостісоціальногопрацівника.Самеморальніякостіфахівця багато вчомувизначаютьповедінкуклієнта, йогосоціальнесамопочуття тапсихологічний стан.Розглянемоморальні ідушевніякості, котріхарактеризуютьдуховно-моральнеобличчясоціальногопрацівника.

>Совістьсоціальногопрацівникапроявляється якморальнепочуття, щодозволяєвизначатицінністьвласнихвчинків увідповідностізісвоїмиособистимиуявленнями про добро, благо йсправедливості ймістить всобі якраціональні, то йемоційнікомпоненти.Совість якякістьособистостіявляє собоюіндивідуалізовану формувідображеннявимог донеїсуспільства йпрофесійноїгрупи.Совістьнагадуєсоціальномупрацівнику про йогоморальніобов'язки, про відповідальність, якоївіннесе людей й собі за. як морального регуляторасовістьвиражає відповідальністьлюдини собі за яксуб'єктомвищих йзагальнозначущихцінностей йвимог йспонукає дотворчоїдіяльності, щовиключаєформальневиконанняморальних йпрофесійних норм.

>Чесністьєважливоюякістюсоціальногопрацівника.Чесність якділове,практичнеякістьвиражається увідкритості думок,почуттів йнамірівфахівця для таких людей.Чесність виннавиявлятися і у словах й впрактичнихдіях.Вінзобов'язанийвиконуватиобіцянку,дануклієнту.Соціальнийпрацівникзобов'язаний правдивоінформуватиклієнта прошляхи таможливостівирішеннянаявноїпроблеми, неприховуючитруднощів йзробленихпомилок.

>Уважність йспостережливість,безсумнівно,властивіхорошомуфахівцю.Соціальнийпрацівник виненвідчувати йрозуміти всю гаморупочуттів йпереживань, котрідолаютьклієнтом.Вінзобов'язанийбезпомилковооцінитивнутрішній станклієнта таорганізувативзаємодію ізурахуванням йогосамопочуття, настрою табажань.Уважність йспостережливістьдозволяютьсоціальномупрацівникусвоєчасно й правильноприйнятинайбільшоптимальнерішення втій чиіншійситуації.

>Терпимістьєнеобхідноюякістюособистостісоціальногопрацівника.Вонавиражається уфахівців усвідомомупридушенніпочуттянеприйняттявсьогоіншого,наявного уклієнтів.Терпимістьзумовлюєшанобливеставлення до чужого способу життя,поведінки,звичаїв,почуттів,інтересам, думок,ідей,звичкам,віруваньінших людей. У тієї ж годинутерпимість неозначає примиреннясоціальногопрацівника ізнегативнимиідеями чидіямиклієнта, котріздатнізавдатишкоди самомуклієнту,оточуючим його людям чисуспільству.

>Тактовність: зспецифікисвоєїдіяльностісоціальніпрацівникимаютьсправу із людьмислабкими,хворими,соціальнонеадаптованими,самолюбство які частостраждає відусвідомлення того, що смердоті,потрапивши ускрутне становище, сам неможутьвирішити своїпроблеми йзмушеніотримуватисоціальнудопомогу. Томутактовність якякістьособистостісоціальногопрацівникажиттєвонеобхідна йобумовлена йогодіяльністю.Соціальнийпрацівникзобов'язанийпередбачити усіоб'єктивнінаслідкисвоїхвчинків чидій та їхнісуб'єктивнесприйняттяклієнтом,колегами,іншими людьми.

>Самезавдякипрофесійному такту,виробленому наосновітактовності якособистісноїякості,соціальнийпрацівникможепрогнозувати усіможливіобставини, щоведуть донебажаного дляклієнтарозвиткуподій,визначатимірукорисностіконкретнихвчинків йдій.Спеціаліст виненпередбачати йвиключатитакіситуації, на бі бувпринижений чипоставлений внезручне становищеклієнт,зачепили йогосамолюбство.

>Витримка йсамовладання -ціякостіособистостісоціальногопрацівника, котрізначноюміроювизначаютьуспішність йогопрофесійноїдіяльності.Спілкуючись ізклієнтами,соціальнийпрацівникзавждимаєвраховуватиїхнійемоційний стан.Вінзобов'язанийзберігатиспокій,вмітикеруватисвоїмиемоціяминавіть у томувипадку,якщо повідношенню донього із боціклієнта якщопроявлятисягрубість,агресія таіншінегативніемоційні прояви.Якщосоціальнийпрацівник не якщовмітирегулюватисвійемоційний стан, в цьомувипадкувін незможе адекватнооцінитиситуацію йприйнятиправильнерішення.

Добротасоціальногопрацівникадіяльна йреалізується втурботі пролюдину,створеннісприятливих умів для йогожиттєдіяльності, позитивногоемоційного настрою, вуміннінадатисвоєчаснудопомогу йстворитинеобхідніумови, в якіклієнт самзміг бівпораєтьсязісвоїмитруднощами. Доброта неозначаєугодовства й скори усімпримхамклієнта.Соціальнийпрацівник вінтересах справ виненвмітипринциповоставитися доклієнта, говоритинавітьнеприємнуінформацію.

>Об'єктивність:соціальнийпрацівник виненпрагнути доігноруваннясвоїхсимпатій йантипатій.Вінзобов'язанийоб'єктивнооцінюватиситуацію,потенційніможливостіклієнта йвідповідно до цого будувати своюподальшу роботу.Об'єктивністьпотрібна й приоцінцінеобхідностінаданнядопомогигрупіклієнтів.Соціальнийпрацівник не винендопускатипомилки воцінцісукупностіобставин шкірного ізклієнтів йнадавати одномуклієнту болеезначнудопомогу на шкодуіншому.Коженклієнт виненотримуватидопомогу,адекватнуситуації, щосклалася.

>Любов людямдопомагаєсоціальномупрацівникудолатинерозуміння,відчуженість,недовіра із боціклієнта,створювати впроцесіспілкуваннядружню йдовірчуморально-психологічну атмосферу.Зустрічаючись із людьми котрі незавждивикликаютьсимпатію,соціальнийпрацівник, тім неменш, виненакцентувати своюувагу напозитивнихрисах йякостяхклієнта,дивитися на людей через призмулюбові.Почуттялюбовідозволяєсоціальномупрацівникудієвовпливати навнутрішній світлоклієнта,стимулюватирозвиток йогоособистості.Байдужеставлення долюдинирізкознижуєрівеньвзаємодіїсоціальногопрацівника йклієнта.

>Самокритичністьсприяєвдосконаленнюпрофесійноїмайстерностісоціальногопрацівника.Спеціаліст винен систематичноаналізувати своївчинки й дії,виявлятипомилки йвласнінедоліки.Критичнеставлення до собі йсвоєїповедінкидаєможливістьспеціалістурозвиватипозитивніриси йякості. разом із тімсоціальнийпрацівник не виненбрати на всюпровину заневдалийрозвитокподій,закриватиочі нанегативнийвплив у якихінших людей.Надмірнесамобичуванняможевикликати уфахівцябезвихідь,песимізм йневпевненість всобі йсвоїх силах.

>Терпінняєнеобхідноюякістюсоціальногопрацівника.Йому доводитисяспілкуватися із людьми, котрі звікових (>ослабленняпам'яті тощо) йемоційних (>дратівливість,упертість тощо)особливостейважкі вспілкуванні.Соціальнийпрацівникзобов'язаний ізготовністю йрозуміннямвислухатиклієнтанавіть у томувипадку,якщо йоговисловлюванняносятьмаячний,фантастичний характер,повторитиякщонеобхіднокількаразіводне і тісаме й т.д. Таким чином,фахівець виненпрагнути додосягненнявзаєморозуміння,довіриклієнта.Тільки в цьомувипадку діяльністьсоціальногопрацівникаможе принестипозитивнірезультати.

>Комунікабельність -одне ізголовнихякостейсоціальногопрацівника.Комунікабельністьєзапорукоюуспішноїпрофесійноїдіяльності, босаме впроцесіспілкуваннявідбуваєтьсязнайомство ізклієнтом й його проблемами,визначаються планспільнихдій,шляхи йзасоби йогореалізації,обговорюєтьсяхідреалізаціїприйнятихрішень йкінцевірезультати,здійснюється уразіпотребикоригування вспільнійдіяльності. Упроцесіспілкування ізколегамисоціальнийпрацівникзнайомиться ізкращимдосвідом роботи,використовує його усвоїйпрактиці йсприяє широкомупоширенню,обговорюєзагальніпроблеми йактуальні запитаннясвоєї роботи.Спілкування ізпредставникамидержавних йкомерційнихустановдаєможливістьвирішитиорганізаційні запитання,необхідні длянормальноїдіяльностісоціальноїслужби.

>Оптимізмнеобхіднийсоціальномупрацівнику зспецифіки роботи, Якарясніє великоюкількістюстресовихситуацій йвимагаєособливого душевного настрою.Незважаючи тих, щофахівець частостикаєтьсязі злом йнесправедливістю,бачитьнещасних,страждаючих людейвін не виненвтрачатинадію йвпадати взневіру, азобов'язанийзберігатидушевнийспокій,віру усправедливість й торжество добра, нести людямрадість,надію йвіру вкраще.Відсутністьоптимізму усоціальногопрацівникадеморалізуєклієнта,створює атмосферупесимізму,недовіри вполіпшеннііснуючогоположення, що негативновпливає нарезультати роботи.Враховуючиважливу рольпсихологічного настроюклієнта впроцесівирішенняіснуючих проблемслідвизнатиоптимізмобов'язковоюрисоюособистостісоціальногопрацівника.

Силаволі впрактичнійдіяльностісоціальногопрацівникавідіграєнадзвичайноважливу роль.Розвитоквольовихякостейспеціаліставідбувається впроцесіпрофесійноїдіяльності,глибокогоусвідомлення свогоборгу. Волясоціальногопрацівникапроявляється вуміннідоводитипочатусправу докінця, непасувати передтруднощами,мобілізовуватися длявирішенняпоставленихзавдань,долаючи собі й своїслабкості. Силаволіфахівцясправляєпозитивнийвплив наклієнтів,долаючи їхніневпевненість,нерішучість,розчарованість.Вольовевпливсоціальногопрацівникадопомагаєклієнтуповірити в своїсили, підвищитисамооцінку,зжитиставлення до собі, як доневдахи, нездатномузмінити життя накраще, підвищитиособистіснийпотенціал йсоціальнуактивність.

>Емпатіяєнеобхідноюрисоюособистостісоціальногопрацівника.Здатність доспівпереживання йспівчуттярозвивається впроцесінакопиченняфахівцемжиттєвого йпрофесійногодосвіду. Для людей, котрізвернулися подопомогу досоціальних служб,проявспівчуття,співчуття,співпереживання перед тим із боцісоціальнихпрацівниківвідіграєпершорядну роль.Навітьвисокопрофесійневиконання обовязків безпроявуспівчуття йспівчуттявикликаєпочуттянезадоволення уклієнтів.Навпаки,соціальномупрацівнику,небайдужій,щиро йглибокопроявляє доля вжиттіклієнта,прощаютьсявади впрофесіоналізмі.Такіфахівціпроводять болеесприятливевраження йкористуютьсядовірою йлюбов'юклієнтів.

>Прагнення досамовдосконалення усоціальногопрацівника впроцесіпрофесійноїдіяльності винневиявлятисяпостійно. Цеякістьнеобхіднокожнійлюдині, але й вдіяльностісоціальногопрацівникавідіграє особливоважливу роль.Постійнийсамоаналізсвоєїдіяльності таповедінки,моральнийпошуксенсу життя, і свогомісця вньому,прагнення довищихцінностейсприяєзростаннюпрофесіоналізму,духовності таморальностісоціальнихпрацівників.Прагненняфахівця допрофесійного тадуховно-моральноговдосконаленняєнаочним прикладом дляклієнта йсприяєрозвитку йогоморальнихякостей,соціальноїактивності.Якщо жсоціальнийпрацівник неприділяєналежноїувагисамовдосконалення, в такомувипадкувін неможерозраховувати нашанобливеставленняклієнта.Йогоособистіснийпотенціал якщо нерозкритий, що негативнопозначиться наякості його роботи.

>Творчемисленнянеобхідносоціальномупрацівнику для оптимальноговзаємодії ізклієнтом, це усоціальнійпрактицізустрічаютьсянайрізноманітнішіклієнти йситуації,Коженконкретнийвипадоквимагає відфахівцягнучкого, неординарноговідносини, щовраховує усіособливостірозв'язуваноїпроблеми.Нестандартне йсумліннеставлення довиконаннясвоїх обовязківдозволяєсоціальномупрацівникудосягатинайвищихрезультатів усвоїйроботі.Відсутністьтворчогомисленнязнижуєефективністьдіяльностіфахівця. У цьомувипадку,діючи шаблонно іодноманітно, невраховуючисвоєрідностіклієнта йситуації,соціальнийпрацівникможевикликати образу йрозчарування людей.

як видно, рольособистіснихякостейсоціальногопрацівниканадзвичайно велика в йогопрофесійнійдіяльності.Духовні ціностісуспільства тапрофесіїмаютьвплив наформування йрозвитокдуховно-моральнихякостейфахівця. У тієї ж годинупрактичнепрояввисокоїдуховно-моральної культурисоціальнихпрацівників благотворновпливає наморальнийкліматсоціуму,сприяєпідвищеннюрівнясуспільноїморалі.

>соціальнийморальнийдушевнийспівчуття

2.Гуманістичнасутністьсоціальної роботи

Убільшостікраїн ізрізнимиспецифічнимисоціально-культурними таекономічнимиумовамипрацясоціальнихпрацівників неєвисокооплачуваним. Томугуманістичніпереконання йідеали,альтруїстичнаспрямованістьособистостівідіграють роль головногоспонукального мотивацію привиборіпрофесіїсоціальногопрацівника.

>Термін «>гуманізм»використовуєтьсябагатьма авторамидосить широко.Іноді йоговикористовують яксинонімдоброти ймилосердя. А,щоб болееповнозрозумітизначення йзмістгуманізму,розглянемо йогопоходження йзміст.

>Гуманізмом вконкретно-історичномусенсі слованазиваютьпотужнелітературно-філософське йкультурний рух, щорозгорнувся вXIY-XYIстоліттях, вперіод Відродження. Уумовахкризифеодалізму,актуалізаціївсебічнихперетворень вєвропейськихкраїнахсформувалося, наосновіідейної спадщиниантичнихмислителів,новийсвітогляд, вцентріякого був людина, йогостосунки ізсуспільством.Громадськомуувазі бувзапропонований людина,вільний відстанових йсоціальнихобмежень.Булопроголошено, що сам пособі людина вільна відобмежує,спотворюєвпливусоціальногосередовища.

Напротивагуаскетичнимрелігійним догматамвозрожденческийгуманізмвідстоював декларація прощастя в реальномужитті, а чи не впотойбічному світі.Причомуземні,тілеснірадостіповноправно входили впоняттящастя.Повнотабуттялюдини немислилася безжіночоїкраси таплотськоїлюбові,смачноїїжі,дружньогоспілкування.Основним регуляторомлюдськоїповедінкизізнававсявільнийрозум, а чи нерепресивна,забороннацерковна мораль.Людинарозглядався як осередок світу,творець земногобуття, якміравсьогосущого.Гуманізмцієїепохистверджував права,свободи йгідність особини,характеризував їхні якприродніумовифункціонуванняцивілізованоїсуспільного життя.Значення такого родугуманізмупідкріплювалосявірою вприроднийпрогрессуспільства,заснований нарозвиткуекономіки,індустріальноговиробництваосвіти таосвіти.

>Ідеїренесансногогуманізму лежати восновітрадиційєвропейськогораціоналізмуепохиПросвітництва йнаступнихперіодів, котрізбагачувализасноване нарозумірозумінняприродилюдини таїївзаємовідносини ізсуспільством.Визнанняприродних,природженихлюдині прав, послужилоідейноюосновою як дляантифеодальнихреволюційнихрухів, то й дляформуваннягуманістичноїтрадиції,гуманістичногосвітогляду в широкомусенсі слова.

>Слідзазначити, щоєскладовоючастиноюідеології тасвітоглядуособистості йсуспільства,гуманізммає конкретно -історичнийзміст, щовизначаєтьсясоціально-економічнимиумовами й характеромсуспільнихвідносин. якдуховно-культурнеявище,гуманізмстановитьголовнийзмістцивілізаційногопроцесу,проявляючись увиглядіетичноїнорми,соціальногоідеалу,духовної ціності,свободиволі,взаємодопомоги таспівробітництва,поваги до прав йгідності особини,рівності йрівноправ'я,справедливості й т.д.

Для всіхгуманістів було бпритаманнеповагу догідностілюдини,турбота про благо людей, їхньоговсебічномурозвитку,прагненнястворитисприятливіумови для життялюдини всуспільстві йзахисту його прав.Їхоб'єднували ідеїсвободилюдськоїособистості,рівності йбратерства, декларація прозадоволенняжиттєвоважливихматеріальних йкультурних потреб людей на праворозвитку їхнього «>природноїприроди»,фізичних йдуховнихздібностей.

Досередини ХХстоліття законівбільшостікраїн йміжнародних документах правалюдини,проголошенігуманістами,отрималиправовевизнання. У зв'язку ізцимслідзгадатиЗагальнудекларацію правлюдини,прийняту в 1948роціОрганізацієюоб'єднанихнацій,ЄвропейськуКонвенцію ззахисту правлюдини таосновних свобод,Міжнародніпакти прогромадянські йполітичні права, атакож проекономічні,соціальні такультурні правалюдини.

>Соціальна роботає тімсоціальниммеханізмом,якийтрансформуєпотенційнопроголошені права в актуальнореалізовані.Сенссоціальної роботиполягає вкомпенсації тихий чиіншихсоціальнихзбитків,вирівнюванніможливостейрізнихіндивідів,сімей, груп укористуваннісвоїмисоціальними правами.

>Основнимпоказникомцивілізованостісуспільствазавжди булиставлення долюдини,наявність уньогопевних прав й свобод,рівеньдуховності йзмістдуховнихцінностей. Укожнійцивілізації було бсвоєрозуміннягуманізму, щовтілювалося всоціальне життявластивимиїйзасобами ймеханізмами.

Таким чином,гуманізм -цеісторичнозмінюється системапоглядів, щовизнаєсамоцінністьлюдини якособистості, його декларація про свободу,щастя,розвиток йпроявсвоїхздібностей.

Зпозиційсучасногогуманізму, благолюдиниєкритеріємоцінки всіхсоціальнихявищдійсності, а сама людинаможе бути дляіншоїлюдинилишеметою, але й незасобом, предметом дляманіпуляції чипридушення.Гуманістичнийсвітоглядвідображаєсоціальнудійсність не із точкизорусущого, а із точкизоруналежного:гуманізм як біпред'являєсуспільству йкожнійокремійлюдинівисоківимоги,відповідатияким непросто й всоціальномуплані, й вособистіснійпрактиці.Гуманізмєпотужнимдуховним чинником, щоз'єднуєособистість й сус-пільство. Аліджереломрозвиткусуспільствавінстаєлише до тоговипадку, колиперетворюється напереконання всіх людей, діяльність якіспрямовується наствореннядосконалішого за своїмзмістомбуття.Гуманізмпередбачаєнаявність укожноїособистостіпевнихсоціальних йдуховнихякостей:високусвідомість, широких знань, культури,професіоналізму,відповідальності,моральності таін.

Засвоєюприродоюсоціальна роботаорієнтована нагуманістичніцілі.Гуманістичнаорієнтаціяозначає, що життялюдиниєабсолютноюцінністю, що декларація проповагу ігіднеіснуваннямаєкожна людинанезалежно від йогонаціональних,расових,релігійних,вікових,статевих,індивідуальних чисоціальнихособливостей.Відповідно до цого принципу наркоман,злочинець,психічнохворийвиступаєнасамперед як людина, щопотрапила вбіду йпотребуєдопомоги.Якщоосновою всіх правлюдиниєвизнання його права на життя,гіднелюдини, тосвітлі цогозрозумілапостійнаактуальністьгуманістичного принципусоціальноїсправедливостіпротягомвсієїісторіїлюдства.Цей принципмаєвеликезначення, так як безгармонізаціїсоціальнихінтересів,усуненняявноїнесправедливості врозподілісуспільногобагатстваміж людьми,неможливостабільнийрозвитоксуспільства.

>Соціальніпрацівники,сприяючиіндивідам,сім'ям йгрупам уздійсненнісвоїхсоціальних прав,нерідкозустрічаютьпрохолоднеставлення із боцікерівнихпрацівників людям,маютьпроблеми в забезпеченнюсвоєїдіяльностінеобхідними ресурсами. Тім не менше,навітьберучи доуваги всюскладністьсоціально-економічноїситуації, щосклалася в даний година засуспільстві,соціальніпрацівникиповинні усвоїйдіяльностіпротидіятипорушенню правлюдини,послідовно йнеухильнопроводити в життя принципсоціальноїсправедливості. Уіншомувипадкуце якщо вести дозростаннясоціальноїнестабільності,дегуманізаціїсуспільнихвідносин.

>Іншимважливим принципомєвизнання правакожноїлюдини насамовизначення,тобто жити увідповідностізісвоїмибажанням й волею,виходячи ізособистих потреб йпереваг.Практичневтілення цого принципу в практикусоціальної роботиозначаєвідмову віднав'язуванняклієнтуспособіввирішення проблем,максимальневрахування йогопобажань.

>Соціальнийпрацівник виненуникати зла йпрагнути до добра.Суттєвийзміст добра вкінцевомупідсумкуполягає до того, що черезпідтримкупрогресивного йгуманістичного всьогоденні, передсуспільством,групою,особистістю переносити заподіяння намайбутнє, йця перспективадаєможливість жити,переносячитруднощі йтерплячипозбавлення.Якщо люди вперспективівідсутнягідна позначка, тоді нереалізується їхнітворчийпотенціал,слабшає тонусжиттєдіяльності.

>Моральнеутриманнясоціальної роботивизначаєвиникненняпевнихморальнихколізій, котріпостійно доводитисявирішуватикожномуфахівцю усвоїйроботі. Усоціальнійпрактиці, вкожнійконкретнійситуації не можна догматично йоднобічнотрактувати добро й зло,оскільки смердотіможутьпереходити як одного,міняти своїполюси прирізних точкахзору й нарізнихетапахрозвиткусоціальноїситуації.Ласкавонесе всобізародоксвоєїпротилежності, а зломіститьпотенцію добра. Томусоціальнийпрацівникзобов'язанийробитиретельнийаналізсоціальноїпроблеми йособливостейособистостіклієнта. При цьомувінзобов'язанийуникатинав'язуваннялюдині, щонадаєдопомогу,своїхсуб'єктивнихуявлень проморальнінорми, якєдиновірних.

>Соціальна робота якпрофесіявиникла наосновіблагодійноїдіяльності, котра бувоголошенахристиянськимбогоугодноюсправою, так как онавипливала зсутності Бога, щоє не щоінше, яклюбов людям.Безумовно,проявспівчуття,милосердя,доброзичливостієнеобхідноюумовоюнаданнядопомогинужденним.

>Соціальна роботаєспецифічним виглядомдіяльності,соціальним за своїмісторичним генезисом,сутності, умівпротікання йнаслідками,особливим виглядомлюдськихвзаємин.Сутністьсоціальної роботиполягає увідновленнісоціальноїсправедливості йрівності.Діяльністьсоціальногопрацівникаспрямована нарозкриттяпотенційнихможливостейклієнта,розвиток йогопсихологічних,моральних йсоціальнихякостей, котрі дозволили бйомусамостійновирішувати своїпроблеми. У цьомуполягаєособливість йвідмінністьсоціальної роботи відблагодійності.

>Соціальна робота всуспільствіявляє собоюособливий видсоціальноїдіяльності,спрямованої наформування йреалізаціюгуманістичнихцінностей таідеалів врезультатіякоївідбуваєтьсяперетвореннясоціальноїдійсності йстворенняможливостейдосягненнягуманістичногоідеалу йблагополуччяособистості йсуспільства.

>Безпосереднімипрактичнимизавданнямисоціальної роботиєполіпшеннясоціальногосамопочуттялюдини,вдосконалення умів його життя, забезпеченнягідногосоціальногоіснування, аїїосновна позначкаполягає вгармонізаціївсієїсистемивідносин - у сім'ї,колективі,нації, сус-пільство вцілому.

>Соціальна роботаєпоказникомрівняморальності тагуманностісуспільства повідношенню людям, котрімаютьтруднощі уздійсненніжиттєдіяльності.Вонависловлюєсоціальнесамосвідомістьнації,рівень культури йцивілізованості держави.

 

3.Основоположна рольморалі всоціальнійроботі

>Великезначення всоціальнійроботімаєвисокийрівеньморальностісоціальногопрацівника,якийєнеобхідноюумовоюуспішноїпрофесійноїдіяльності, так як лишевисокоморальна людиназдатнанайбільш адекватно,відповідно доситуаціїзрозумітиіншулюдину йтактовнонадатийомунеобхіднудопомогу. Таким чином,рівеньморальностієвизначальноюхарактеристикоюособистостісоціальногопрацівника.Моральністьпрацівникасоціальноїсфери,визначаючисьморальноюсвідомістю,реалізується в його моральномуповодженні. Тому такважливовивченняморальноїсвідомості йповедінкисоціальногопрацівника.

>Розглянемо структуруморальноїсвідомості.Моральнасвідомістьсоціальногопрацівникаскладається ізтрьохкомпонентів:моральнізнання,моральніпереконання й моральна потреба.

>Почнемо ізрозглядуроліморальних знань уповедінці йдіяльностісоціальнихпрацівників.

Усередніхспеціальних йвищихнавчальних заставах, але в курсах й факультетахпідвищеннякваліфікаціїсоціальніпрацівникиопановують основами знань ізобластіморалі. Упроцесінавчаннямайбутніфахівцізнайомляться ізісторієюетичнихнавчань,пізнають суть й структуруморалі.Отриманізнаннядопомагаютьїмкращезрозумітиморальніпроблеми всучасномусуспільстві,зіставитиособистіморальнінормативи ізпрофесійними,сформулювати своїморальніпринципи йморальнупозицію,виробитинавичкиморальноїповедінки упрофесійнійдіяльності.

>Соціальніпрацівники, котрі неотрималинеобхіднуетичнупідготовку внавчальних заставах, на курсах й факультетахпідвищеннякваліфікації тазаймаються лишепрактичноюдіяльністю,надходятьвідповідно до свогорозуміння добра й зла,соціальноїсправедливості,заснованому насуспільнихцінностях йособистомужиттєвомудосвіді. У цьомувипадкузростаєможливістьрозбіжностіособистих йпрофесійнихморальних установок.

разом із тімморальнізнаннямаютьсамостійність до тогосенсі, щоможутьзастосовуватися вконкретнихморальнихвчинкахчастково,повністю чи невикористовуватися.Буваютьвипадки, колисоціальнийпрацівник,теоретично добро знаючинормизагальної тапрофесійноїморалі,ігнорує їхнього напрактиці. Таким чином,хочаморальнізнання йєнеобхідноюумовоюморальноїповедінки, але й негарантують йогообов'язковою йавтоматичноїреалізації напрактиці. Назакінченняслідзазначити, що лишесоціальнийпрацівник, щомаєвисокийрівеньдуховно-моральної культури йпостійносамовдосконалюєтьсяпротягомусього життя, однозначноздатнийорганічновтілювати своїморальнізнання й установки впрактичнійдіяльності.

>Моральніпереконання -стійкасукупністьпоглядівсоціальногопрацівника нанормизагальної тапрофесійноїморалі.Вониформуються врезультатіжиттєвої тапрофесійноїдіяльності таприймаютьсяособистістюсоціальногопрацівника якєдиновірних.Моральніпереконанняхарактеризуютьморальний йпрофесійнийвиглядсоціальногопрацівника йєосновою для йогосвідомоїпрофесійноїдіяльності.Вонисприяютьрозвиткувольовихякостей йвиробленнястабільних форм моральногоставлення доявищсоціального життя. як йморальнізнання,моральніпереконаннямаютьвідноснусамостійність, бо незавжди, зрізних причинсоціальнийпрацівникпоступаєвідповідно довласнихпереконань.

>Моральна потребаєнайвищимрівнемморальноїсвідомостісоціальногопрацівника. Длянеї характернанаявністьморальноїпотреби вдотриманнівимогпрофесійноїетики. У цьомувипадкупроходження нормам йвимогампрофесійноїмораліперетворюється увнутрішню потребуфахівця,якийорганізовує своюповедінку й діяльністьвідповідно довимогморальності.Постійнедотримання норм тавимогпрофесійноїморалістаєякістюособистості, щонадаєвеликемобілізуючийвплив наособистістьсоціальногопрацівника.Поведінка й діяльністьсоціальногопрацівника,обумовлені йогоморальноїпотребою, як правило, незалежить відситуативнихвипадковостей йвідрізняютьсяморальноїспрямованістю,прагненням до добра йсоціальноїсправедливості.

>Моральністьсоціальногопрацівникаформується подвпливом нормморальноїповедінки,прийнятих вданомутрудовийколектив йвпливомморальнихвідносин, котріпанують усоціумі. При цьомуслідзазначити, що увизначенніморальноїпозиціїсоціальногопрацівника особливоважливу рольграєпрофесійна мораль, що служитиорієнтиром приоцінці тареалізації тихий чиіншихдій всуспільстві.Зв'язокморальних знань,переконань й потреб ізпрактичноюдіяльністюпроявляється врізномуступені йморальніпотреби внайбільшіймірізабезпечуютьїїстійкість.

>Моральнуповедінку впрофесійнійдіяльності, у томучислі і у сферісоціальної роботи, ажніяк незабезпечуєтьсяумовами йзмістом роботи,хочавизначається йпередбачається вдеякійміріпрофесійнимиобов'язками.Професійна діяльність неможеобмежитися лишепунктуальнимвиконаннямфункціональних обовязків.Обов'язки, що сталиморальнимобов'язком,виконуютьсяфахівцем ізвнутрішнімпереконаннямсвідомо йтворчо, беззовнішньоговпливу йстимулювання.Ефективна організаціясоціальної роботинемислима безвисокоїтворчоїактивностіфахівців, упроцесіякої рольмотивуванняпрофесійноїдіяльностіміркуваннями моральногоборгузростає.Моральнуповедінкусоціальногопрацівникапов'язане ізтворчимсумліннимвиконаннямпрофесійних обовязків, щосупроводжуєтьсяусвідомленнямособистоївідповідальності зарезультатисвоєїдіяльності.

>Розглянемопоняттяобов'язку йвідповідальності всоціальнійроботі.Боргєнайважливішоюкатегорією якзагальної, то йпрофесійноїетики,Останнявисловлюєгромадські тапрофесійнізв'язкифахівця йявляє собоюсукупність його обовязків перед Державою,суспільством,колегами,професією,клієнтами, собі за й відповідальність їх.Поведінкафахівця,дотриманняпевних нормморалі вповсякденнійпрактичнійдіяльності багато вчомузалежить відставлення його досвоєї справ. Навідміну відпрофесійних обовязків, котрісприймаютьсяфахівцем якзовнізадані,професійнийобов'язоквисловлюєвнутрішнюморальну потребу йморальнунеобхідністьналежноїповедінки. Таким чином,боргсоціальногопрацівника можнарозуміти якморальнунеобхідність,фіксовану яксуб'єктивного принципуповедінкистосовноконкретноїситуації.Сукупністьправових йморальнихвимог, щопред'являються допрофесіїсоціальногопрацівника,складаютьзміст йогопрофесійногоборгу.Професійнийборгобумовленийоб'єктивними (>обов'язки) йсуб'єктивними чинниками (>почуття,переконання,мотивипрофесійноїдіяльності тощо), щовпливають наповедінкуфахівця.

>Боргвиражаєімперативністьморалі йзмушуєлюдинудіяти увідповідностізісвоїмиморальнимицінностями йобов'язками.Почуттяобов'язкувладновимагає відсоціальногопрацівника усі своївчинки, дії йвідносини вконкретнихситуаціяхпогоджувати ізвимогами та нормамипрофесійноїморалі.Свідоме йтворчеставлення довиконанняпрофесійногообов'язкуєзапорукоюуспішноїдіяльностісоціальногопрацівника.

>Якщоморальнівимогивисловлюютьставленнясуспільства долюдини, тоборг -цеставленняособистості досуспільства. особистістьвиконуєпевніморальніобов'язки передсуспільством.Категорія «>борг»найповнішевиражаєсоціальний характердіяльностісоціальногопрацівника йнормативний характерпрофесійноїетики.Моральнийобов'язоквиступає якглибокоусвідомленанеобхідністьвизначеноїлініїповедінки,обумовленоїпрагненням додосягненнясоціальноїгармонії йсправедливості.Вінформується наосновіпрофесійногообов'язку йвисокийрівень йогорозвиткуєнеобхідноюумовоюпрофесійноїпридатностісоціальногопрацівника.Виконуючисвійморальнийборг,соціальнийпрацівник досвоїх обовязків переносититворчо, у более широкомуобсязі, ніжцедиктуєтьсявимогамипрофесійногообов'язку.

>Поведінка й діяльністьсоціальногопрацівника,професійним йморальнимобов'язком,реалізуєтьсявідповідно ізюридичними йпрофесійнимивимогами, ізурахуваннямможливихреакцій із боцісуспільства,професійноїгрупи йклієнта навиконання чиневиконання ним свогообов'язку. У тієї ж годинуповедінкасоціальногопрацівникахарактеризуєтьсяпроявомнаступних характеристик:

а "свобода. Зсистемисуспільнихморальнихнормативівсоціальнийпрацівниквибираєтакінорми, котрінайбільшевідповідають йоговнутрішнімпрагненням йуявленням про добро й благо;

б)свідомість.Прийняття того чиіншогорішенняздійснюється врезультатіусвідомленнянеобхідності,обумовленоїконкретноюситуацією,виборунайбільш оптимальноговаріанта;

в)добровільністьпроявляється до того, щопочуттяобов'язкустаєвнутрішнімпереконанням йосновним мотивомповедінки йдіяльностісоціальногопрацівника вповсякденнійпрактиці.

>Якщоборгсоціальногопрацівникаполягає до того,щобусвідомити,застосувати доокремогоположення, вякомувінзнаходиться, й практичнореалізуватиморальнівимоги, то запитання,якоюміроюце заподіяннявиконується чиякоюмірою людинавинен уїїневиконанні, -це запитання проособистоївідповідальностіфахівця.Відповідальність йобов'язоквзаємопов'язані йніколи нерозглядаютьсяізольовано.

>Відповідальністьсоціальногопрацівникахарактеризує йогоособистість із точкизоруморальнихвимог, щопред'являються донеї вчастиніпрофесійно-кваліфікаційних йособистіснихякостей йдіяльності.Відповідальністьвиступає якзасібрегуляціїповедінкиособистостісоціальногопрацівника із боцісуспільства, то й ізпозиціїборгу,совісті,честісамоїлюдини.

Длядіяльностісоціальногопрацівника характернависокаступіньсамостійності йморальноївідповідальності.Відповідальністьнерозривнопов'язана ізтворчістю йсамостійністю, ізуважнимставленнямсоціальногопрацівника людям, ізякимивінспілкується впроцесіпрофесійноїдіяльності.

>Відповідальністьсоціальногопрацівникаоцінюється конкретно, ізурахуванняморганічноїєдності прав йпосадових обовязків.Міравідповідальностісоціальногопрацівниказбільшується у зв'язку ззростанням йогосоціальнихповноважень йможливостей.

>Нерідкосоціальнийпрацівникпотрапляє вситуації, коли стандартно, безтворчогопідходунеможливовирішити ту чиіншу проблему.Дотримуючисьвнутрішньоїпотребичинитизавжди морально,соціальнийпрацівник виненвраховуватинаявну до системиморальних норм йцінностей.

У тієї ж годинуреалізаціяморальнихпринципівсоціальної роботи напрактиці частопредставляєетичну проблему.Реалізуючиетичніпринципи усвоїйдіяльності,соціальнийпрацівник виненвідповісти назапитання «як?»,Яким чиномвикористовувати їхнього уконкретнійситуації.Відповідаючи на запитання «>чому?»,Він так чиінакшенадходить вконкретнійситуації вумовахвиборудій,соціальнийпрацівникобґрунтовує своюповедінкувиходячи ізвищихпринципів.Подібного родуконфліктивиступають впрактичноїсоціальної роботи якетичнідилеми.Етичнадилема -цеситуація, вякійсоціальнийпрацівникстоїть передвибором двохрівноціннихможливостей.Необхідністьвиборувизначається тім, щосуб'єктисоціальної роботимаютьрізні, але ймаютьоднакововажливезначення,інтереси,вимоги й ціності. Доти жособисті тапрофесійні ціностісоціальногопрацівникаможутьвступати впротиріччя.

>Відомітакіпроблемніобласті, в яківиникаютьетичнідилеми.

1)випробуваннялояльностісоціальногопрацівникавідбувається настикуконфліктуінтересів: самогосоціальногопрацівника йклієнта;окремогоклієнта таінших людей;групиклієнтів;групиклієнтів йрештисуспільства; системустанов й групклієнтів;системи (>установи)спостерігача йсоціальнихпрацівників;різних группрофесіоналів;

2) сам собою фактдіяльностісоціальногопрацівника вякостіпомічника й вякості контролера.Виступаючи вролі контролера із боці держави,соціальнийпрацівникзобов'язанийусвідомитиетичнімоментицієїролі йступіньпридатностіїї увідповідності ізосновнимиетичними принципамисоціальної роботи;

3)протиріччяміжобов'язкомсоціальногопрацівниказахищатиінтересиклієнта йнеобхідністюдіятиефективно йраціонально. Проблемаактуалізується в зв'язку ізвикористаннямінформаційноїтехнології в сферісоціальної роботи.

>Етичнідилемистворюють длясоціальнихпрацівниківзначнітруднощі. Так,наприклад,соціальнийпрацівник,вважаючинезалежністьоднієї ізбазовихцінностей,будь-якийвплив наповедінкуклієнта якщовважатинеприпустимим йсуперечитьгуманістичноїструктуріпрофесії.

>Нерідко впрактицісоціальної роботизустрічаютьсяетичнідилеми,пов'язані ізконфіденційністю таінтересамисуспільства;необхідністю говорити правду йінтересамиклієнта;патерналізмом йсамовизначенням;зобов'язаннямдотримуватися законів йзахистомклієнта; принципомрівності йнерівнимрозподіломобмеженихресурсів;співвідношеннямміжособистими йпрофесійнимицінностями.Розглянемодеякі із них.

>Конфіденційність таінтересисуспільства.

>Середсоціальнихпрацівниківвідсутняєдина думка про ті, у яківипадкахможливепорушення праваклієнта назбереження танерозголошеннявідомостей про собі. У тієї ж годинувважаєтьсяможливимпорушенняконфіденційності увинятковихвипадках (>наприклад, колиєможливістьнанесенняшкодиклієнтоміншійлюдині таін.)

>Необхідність говорити правду йінтересиклієнта.

>Більшістьсоціальнихпрацівниківвважають, щоправдивуінформацію не можнаспотворювати чиприховувати відклієнта,хочадеякачастинасоціальнихпрацівниківдотримується думи проможливістьвідступу від цого правила вдеякихситуаціях.

>Зобов'язаннядотримуватися законів та безпекаклієнта.

>Більшістьсоціальнихпрацівниківвважаютьнеприпустимимігнорування законів йпостанов,хочачастина їхньогоколегвважаєможливимпорушення законів йетичних норм вінтересахдобробутуклієнта.

Укожномуокремомувипадку,перш ніжприйнятирішення,соціальнийпрацівник винензважитизобов'язання передклієнтом,роботодавцем,професією йсуспільством.Вищенаведеніприклади наочнопоказуютьскладність йнеоднозначністьдіяльностісоціальнихпрацівників. Томуважливоюумовоюїїуспішного та адекватноговиконанняєвисокадуховно-моральна культурасоціальнихпрацівників.

Таким чином,інститутсоціальної роботи, як гарантасоціальноїдопомогинужденним людям,покликаний бутитакожносіємвисокоїдуховності таморальності,найважливішиметичнимчинникомсуспільногорозвитку.


>Бібліографічний список

1. Абу альМаудуді.Спосіб життя вісламі. - М.: Наука, 2010.

2.БербешінаЗ.А.Етика та практикасоціальногопрацівника /Теорія й практикасоціальної роботи:проблеми,прогнози,технологія .- М.: Знання, 2009.

3.Бердяєв Н.А.Сенс творчости. - М.: Наука. 2009.

4.Бердяєв Н.А. Філософіявільного духу. - М.: Наука, 2008.

5. ВейсФ.Р.Моральніоснови життя. -Мінськ, 2008.

6.Шадріков В.Д.Духовність якреалізаціяособистісногосенсубуття. / / Школадуховності. - 2010. - № 2.

7.ГаранджаВ.І.Релігієзнавство:Навчальнийпосібник. - М.: Наука, 2010.

8. Гессен Ю. Історіяєврейського народу вРосії. - М.: Наука, 2008.

9. Гуревич П.С. Філософія культури:Підручник длявищої школи. - М.:NOTABENE, 2009.

10. Гусейнов А.А.,АпресянР.Г.Етика:Підручник. - М.:Гардарики. - 2009.


Схожі реферати:

Навігація