Реферати українською » Социология » Соціальна політику держави


Реферат Соціальна політику держави

ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ

ГОСУДАРСТВЕННОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ

ВИЩОЇ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОСВІТИ

Інститут економіки та бізнесу

Факультет управління

Кафедра економічної теорії

КУРСОВАЯ РОБОТА

на задану тему:

Соціальна політику держави

 

Ульянівськ 2008


Зміст

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

1.СУЩНОСТЬ СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

1.1ЗАДАЧИ І ФУНКЦІЇ СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛІТИКИ

1.2ПОЛИТИКА ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ДОХОДІВ

1.3ПРОТИВОРЕЧИЯ СОЦИАЛЬНОЙ СПРАВЕДЛИВОСТІ І ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

2. ОСНОВНІ НАПРЯМКУ СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛІТИКИ

2.1СОЦИАЛЬНЫЙ РИЗИК І СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

2.2 ПІДТРИМКА БІДНИХ СЛОЕВ НАСЕЛЕННЯ

2.3ПОЛИТИКА ДЕРЖАВИ НА РИНКУ ПРАЦІ

3. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЇ У ПЕРЕХОДНЫЙ ПЕРІОД

3.1 КРИЗИСНОЕ СТАН СОЦИАЛЬНОЙ СФЕРИ У РОСІЇ У ПЕРЕХОДНЫЙ ПЕРІОД

3.2 ОСОБЛИВОСТІ СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛІТИКИ РОСІЇ У ПЕРЕХОДНЫЙ ПЕРІОД

ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛІТЕРАТУРИ


Запровадження

Оскільки економіку прийнято вважати системою життєзабезпечення чоловіки й суспільства, то правомірно замислитися з того, якою мірою і як якість нашому житті пов'язані з станом та розвитком економіки. Принагідно розібратися й у цьому, що розуміється під чином, рівнем і якість життя, ніж характеризуються ці соціальні категорії, як економіка здатна поліпшити життя.

У широкому значенні слова соціальним прийнято називати усе, що безпосередньо належить до суспільства, людям, їхнього життя. Оскільки економіка – це система життєзабезпечення покупців, безліч суспільства, то своєї цільової спрямованості все економічні процеси у тому чи іншою мірою одночасно мають соціальне забарвлення.

Разом про те є і вужча область економіки, яка з соціальними явищами і що називається соціальної сферою. До соціальної сфери відносять економічні об'єкти і процеси, види економічної діяльності, безпосередньо пов'язані і що торкаються життя людей, споживання населенням потребує матеріальних та духовних благ, послуг, задоволення кінцевих запитів людини, сім'ї, колективів, груп, суспільства загалом.

 До зони дії соціальної економіки потрапляють прибутки різноманітних верств населення та груп населення. Види, природа виникнення, джерела, рівень доходів, включаючи насамперед грошові доходи населення, - усе це питання соціальної економіки.

Міра відповідності прибутків і витрат, споживчі бюджети людини й родини стосовно різноманітним половозрастным, територіальним, професійним групам також становлять предмет соціальної економіки.

Соціальна економіка входять такі категорії, як грошові заощадження, накопичення, майновий стан людей.

Отже, усе, що належить безпосередньо добробуту людей, є соціальна область економіки.

Економіка праці, у тому своєї частини, де вона характеризує його умови, оплату, зайнятість, безробіття, теж соціальна область, хоч і відносна, відособлена, що має специфікою свого предмета, об'єкта.

Безпосередньо соціальної економіці відносять всі види соціального забезпечення, тобто грошового утримання, матеріальної допомоги, які надають окремим, найчастіше непрацездатним верствам й категоріям населення, які мають власних доходів населення і джерел існування, або мають їх в обмеженою ступеня. Особливу сфера соціальної економіки утворює сприяння людям, що потрапили у біду, постраждалим від природних і соціальних катастроф, від стихійних лих.

Соціальна економіка – головний міст, який би з'єднав економіку з політикою, основний збудник політичних сил є і течій.

Як кажуть, соціальної сфери економіки має значення у розвитку держави, і тому важливо проводити ефективну соціальну політику, механізм, завдання й проблеми якої хочу розглянути у своїй курсової роботі.

Досягнення даної мети перетвориться на роботі поставлені такі:

- Досліджувати сутність соціальної політики та роль держави у перерозподілі доходів.

- Визначити основних напрямів соціальної полі-тики.

- Проаналізувати основні елементи системи соціального захисту населення.

- Розглянути особливості соціальної полі-тики за умов перехідною економіки.

Робота складається з трьох глав, запровадження і укладання, оснащена списком використаної літератури.

1.Сущность соціальної держави

 

1.1Задачи і функції соціальної полі-тики

Під соціальної політикою розуміють сукупність заходів, вкладених у задоволення державою соціальних потреб населення, підтримку прийнятного є рівень життя, коригування різких відмінностей у прибутки і споживанні населення, надання населенню соціальних послуг, забезпечення закріплених переважно законі країни соціальних гарантій. Соціальна політика становитиме з найважливіших сфер концепцію діяльності будь-якого держави й розглядається як інструмента управління соціально-економічним розвитком суспільства.

Соціальний захист і економічна політику держави – взаємозв'язані й взаємозумовлені.

Ефективність соціальної держави, масштаби і можливості його реалізації визначаються основному ефективністю функціонування реального сектору економіки країни, рівнем її економічного розвитку. Разом про те соціальна політика чинить величезний зворотний вплив на ефективність розвитку національного господарства і має самостійного значення у соціально-економічному розвитку суспільства. Ефективність соціальної полі-тики залежить тільки від економічної бази країни, а й від самої держави як основного суб'єкта, її визначального та практично що реалізовуватиме.

Соціальна політика має низку функцій, які у кінцевому підсумку визначають гуманістичний характер держави, прагне через політично створювані громадські фонди підтримати стан індивідів у цьому соціальний статус, який було б обтяжливим йому. До цих функцій можна віднести такі функції:

- компенсаторну, спрямованої ліквідацію зовнішніх стримуючих умов, які дають можливість індивіду бути діяльним учасником існуючих у суспільстві відносин;

- элективную, спрямованої визначення обставин і властивостей самого індивіда, дозволяють віднести його до розряду нужденних;

- кумулятивний, накапливающая соціальний потенціал держави, відтворений у залежності індивідів від соціально-політичної діяльності держави.

Всі ці функції тим, у більшою мірою представлені у соціальної політики держави, ніж у більшою мірою соціальна політика перебуває у тісній залежність від політики держави взагалі.

Соціальна політика спрямовано рішення наступних завдань:

1) стабілізація життєвий рівень населення Криму і недопущення масову бідність;

2) стримування зростання безробіття і матеріальна підтримка безробітних, і навіть підготовка трудових ресурсів такого разме ра і забезпечення якості, які відповідають потребам суспільно го виробництва;

3) підтримку стабільного рівня реальних доходів населення їм проведення антиінфляційних заходів і індексації доходів;

4) розвиток галузей соціальної сфери (освіту, охорону здоров'я, житлове господарство, культура і мистецтво).

Отже, політика доходів є складової частини соціальної держави. Остання спрямована, зокрема, послаблення диференціації доходів населення і майна, пом'якшення протиріч між учасниками ринкової економіки та запобігання соціальних конфліктів на економічному грунті.

Тому важливою завданням соціальної полі-тики є адресна (тобто. призначена для конкретних груп населення) соціальна підтримку з державного боку, насамперед, слабко захищених верств населення. Виконання цього завдання має своєю метою підтримку оптимальних співвідношень між доходами активної (зайнятою) частини населення Криму і непрацездатних громадян механізмом податків і соціальних трансфертів.

1.2 Політика перерозподілу доходів

Ринкова економіка за своєю природою передбачає певне соціальне вирівнювання, оскільки ринок із головним механізмом – конкуренцією, в певною мірою формою компромісу між його учасниками. Усі суб'єкти ринкових відносин — взаємопов'язані: дохід одного служить витратою іншого і навпаки.

Разом про те світова практика свідчить, що не забезпечує вирівнювання прибутків навіть у країнах із високим їх рівнем, у розрахунку населення. Ступінь соціальної диференціації – різна країнами й переважно відмінностями в що займається суб'єктами місці у виробництві та розподілі національного доходу, в освіти та спеціальної підготовці, в майновому становищі на період вступу до працездатний вік тощо.

Зазвичай, країни з низькому рівні економічного розвитку характерна різка диференціація прибутків. З підвищенням рівня економічного розвитку диференціація прибутків населення скорочується за рахунок збільшення зарплати всіх працюючих, і рахунок збільшення реальні можливості держави для реалізації активної соціальної полі-тики.

Для виміру ступеня диференціації прибутків західна економічна теорія і практика пропонує використовувати кілька показників.

З метою наочності розподіл доходів за групами населення зображують у вигляді графіки, названих кривою Лоренца, який демонструє величину відхилення кривою реальних доходів від прямий абсолютного рівності.

Рис. 1. Крива Лоренца

На графіці бісектриса ОД ділить квадрат навпіл і характеризує абсолютне рівність, тобто. кожної з 20-ти% групи населення належить рівна 20% частка дохідної частини. Таке однакову розподіл доходів — ідеальна можливість, що практично може бути реалізована. Якби реалізацію ідеальної схеми розподілу грошового доходу можна було б здійснити, це зруйнувало б мотивації до праці, як в підприємців, і в працівників. Але практично таку схему реалізувати неможливо. Спроба реалізації соціальної рівності у радянській системи та зрівняльного розподілу призвела до зниження ефективності виробництва та соціальної диференціації у радянському суспільстві з урахуванням дії механізмів, які пов'язані із кращими досягненнями в ефективному праці: близькості до державної влади доступу до розподілу дефіцитних товарів. У ринковій ж економіці її механізми господарювання спрямовані на соціальну диференціацію у суспільстві.

У реальному житті доходи розподіляються нерівномірно. Зазвичай, меншою частки населення належить більшість дохідної частини.

Ідеальне розподіл доходів характеризується биссектрисой ОД, фактичне їх розподіл показує крива Лоренца — ОВСД. Чим більше розташовується крива Лоренца від биссектрисы, що вона має як опуклий характер, тим більша ступінь нерівності у розподілі доходів. На нашому графіці Крива Лоренца характеризує диференціацію прибутків населення економічно розвинутих країн.

Для сучасної Росії крива Лоренца ОВСД має як опуклий характер, який свідчив про істотною диференціації прибутків населення.

Італійський економіст До. Джині запропонував кількісну оцінку ступеня нерівномірності розподілу доходів чи його нерівності, у шедшую в економічну науку як коефіцієнт Джині.

Коефіцієнт Джині обчислюється розподілом площі ОВСД на площа прямокутника ОДЕ, тобто.

                     ОВСД

Коэфф.Дж. =

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація