Реферати українською » Социология » Соціальний захист населення в Республіці Білорусь


Реферат Соціальний захист населення в Республіці Білорусь

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

1. Визначення соціального захисту населення, історія розвитку та виникнення інститутів соціального захисту до й Німеччини

2. Національна модель соціального захисту Республіки Білорусь у, особливості її формування

2.1 Структура органів державного управління області соціального захисту населення

2.2 Джерела формування бюджету органів соціального захисту населення

2.3 основні напрями використання коштів органами соціального захисту населення

>3.Проблеми і розвитку соціального захисту населення Республіці Білорусь (порівняти зі США можуть)

Укладання

Список використовуваної літератури


Запровадження

Здійснення радикальних реформ економіки і політичною життя, соціальної та напрямів культурної практиці в усьому світі показує, що жодне держава не може уникнути спеціалістів у галузі Школі соціальної роботи.

Соціальна робота це специфічний вид професійної діяльності, надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя, надання індивідуальної допомоги людині, родині або за групі осіб.

Насамперед соціальну роботу слід розглядати, як самостійну науку, який визначає її місце у системі наук. Як і кожна наука, соціальна робота має власний предмет, об'єкт, категоріальний апарат. Об'єктом дослідження Школі соціальної роботи є процес зв'язків, взаємодій, засобів і коштів регуляції поведінки соціальних груп, і особистостей у суспільстві.

Предметом Школі соціальної роботи є закономірності, що зумовлюють характері і спрямованість розвитку соціальних процесів у суспільстві. Ш. Рамон і Т. Шанін, англійські вчені, визначають соціальну роботу як організацію особистісної служби допомоги людині. Вона спрямовано те що полегшити людям за умов особистого та сімейного кризи повсякденному житті, і навіть, наскільки можна, кардинально розв'язати їхні проблеми. Соціальна робота є важливим з'єднувальним ланкою для людей, яким треба допомогти, і державним апаратом, і навіть законодавством.

До основних цілей Школі соціальної роботи можна віднести:

· збільшення ступеня самостійності клієнтів, їх спроможність контролювати своє життя й ефективніше розв'язувати виниклі проблеми;

· створення умов, у яких клієнти можуть у якнайкраще вияву його можливості й одержати усе, що їм належить згідно із законом;

· адаптація чиреадаптация людей суспільстві;

· створення умов, коли людина, попри фізичне каліцтво, душевний зрив чи життєвий криза, може жити, зберігаючи відчуття власної гідності й повагу до з боку навколишніх;

· як і кінцевою метою - досягнення того результату, коли потреба у допомоги соціального працівника у пацієнта “відпадає”.

Сучасне розуміння основ соціального розвитку розмірковує так, що соціальна політику держави має бути спрямована створення умов, які забезпечують гідного життя так і вільний розвиток людини.

Останнім часом однією з найбільш істотних тенденцій соціальної полі-тики є становлення системи соціального обслуговування, широке використання у працювати з населенням сучасних технологій і методик.

Соціальне обслуговування населення одних роботах сприймається як сучасна парадигма Школі соціальної роботи, за іншими - яквисокоеффективная соціальна технологія, що дозволяє надавати результативну соціальну підтримку громадянам за умов складної соціально-економічну ситуацію, зростання кількості людей доходом нижче прожиткового мінімуму підвищення напруженості ринку праці, зростання боргу виплаті зарплати, пенсій і соціальної допомоги, а по-третє, як принципово важливий сектор соціальної сфери.

Метою згаданої роботи є підставою розгляд сутності поняття соціального захисту та основних її інститутів.

Завдання дослідження:

- дати визначення соціального захисту населення;

- розглянути історію розвитку та виникнення інститутів соціального захисту;

- проаналізувати структуру органів державного управління області соціального захисту населення.

- виділити джерела формування бюджету органів соціального захисту населення.

- показати основних напрямів використання коштів органами соціального захисту населення.

- відбити проблеми і перспективи розвитку соціального захисту населення Республіці Білорусь.

У процесі дослідження використані статистичний, аналітичний, порівняльний метод.

Під час написання роботи застосовуваласяучебно–методическая література, статистичні збірники, періодичних видань, законодавчі акти, кошти інтернет.


1.   Визначення соціального захисту населення, історія розвитку та виникнення інститутів соціального захисту до й Німеччини

 

Система соціального захисту – це сфера життєво важливих інтересів населення. Її якісні ці характеристики свідчать про рівень соціального та розвитку держави і. Право на соціальний захист – це визнана міжнародним науковим співтовариством і гарантована державою можливість людини задовольняти свої фізіологічні, соціальні й духовні потреби у обсязі, необхідному підтримки життя. Отже, система соціального захисту передбачає забезпечення мінімальних життєвих стандартів всім членів товариства. Теоретичне обгрунтування такий підхід запропонувалиДж.Роулзом, вважаючи, що й людині просто немає передбачити своє майбутнє, він може бути захищений від різноманітних соціальних та знайти економічних ризиків шляхом участі у системі страхування, організованою державою. Отже, організація системи соціального захисту є одним із найважливіших функцій держави.

Термін «соціальний захист» було вжито до закону про захист США в 1935 р., який визначив новий з цією країни інститут страхування у разі старості, смерті, інвалідності і безробіття. Невдовзі цей термін став широко застосовуватися у багатьох країнах і Міжнародної організацією праці, оскільки він і однозначно висловлював сутність проблеми з організації національних програм, тож систем допомоги старим і непрацездатним. Надалі цього визначення значним чином розширилися, а ролі суб'єктів соціального захисту додалися такі категорії, як малозабезпечені сім'ї, люди, жертви бойових дій, природних і техногенним катастрофам та інші.

Система соціального захисту є однією з інститутів реалізації соціально-економічної політики, мету, якої полягає у забезпеченні соціальної стабільності та сталого економічного розвитку суспільства. Досягнення цього необхідний ефективного механізму захисту працездатного населення від соціальних ризиків.Социальними ризиками є: хвороба, інвалідність, втрата годувальника, травматизм, безробіття, міграція, втрата житла, старість, убогість й ним бути піддається кожна людина протягом свого життя [1].

Під соціальний захист населення час розуміється сукупність законодавчо встановлених економічних, соціальних, юридичних гарантій і, соціальних інститутів власності та установ, що забезпечують їхню реалізацію та створює умови підтримки життя різних соціальних верств населення та груп населення, передусім, соціально уразливих.

Система соціального захисту має гарантувати:

1) гідне соціальне існування людини, повагу його честі і достоїнств;

2) максимально повне охоплення соціального простору, бо неможливо захищати тих, хто входить у систему;

3) рівномірний і рівноважний розподіл послуг, виплат й відповідних пільг у межах всієї соціальної системи;

4) ефективність функціонування установ соціального захисту.

Об'єкт соціального захисту - все групи населення. Проте особливі пріоритети у своїй мають його уразливі верстви: сім'ї з низьким достатком, інваліди, старі, діти-сироти, самотні і багатодітні батьки, жертви екологічного лиха тощо.

У світовій практиці виділяють два типи соціальної захисту населення - активну і в пасивну соціальний захист. Активна соціальний захист орієнтована на працездатних членів суспільства і передбачає створення умов самозахисту людей першу чергу, через активних дій ринку праці і крізь їх у соціальне страхування. Пасивна соціальний захист заглиблена унетрудоспособние та соціально уразливі верстви населення і ще полягає, передусім, у прямій матеріальної підтримці.

У зв'язку з цим є кілька основних підходи до розуміння сутності соціального захисту:

1) соціальний захист - то соціальна забезпечення громадян, і членів їхнім родинам, що трансформувалося до нових соціально-економічним умовам:

2) соціальний захист населення - це соціальні допомоги, яка надається окремих категоріях людей вигляді надання соціальних виплат, натуральної допомогу й соціальних послуг і має адресний характер;

3)Социальнаязащита — гарантії допомоги, що надає держава, і навіть приватні організації всьому населенні чи, що частіше, потребують допомоги категоріям: самотнім матерям, багатодітних сімей, сім'ям соціального ризику, пенсіонерам, інвалідам тощо.

Міжнародне організація праці (МОП) відносить соціальної захисту соціальне страхування і соціальної допомоги. У конвенціях МОП сформульовані основні засади соціального захисту населення, регламентується мінімальний рівень різних видів соціального захисту та категорії населення, куди вони мають поширюватися. Національні системи соціального захисту формуються з урахуванням конвенцій МОП з огляду на специфіку економічного, соціального і охорони культурної розвитку конкретної країни [2].

Система соціального захисту населення і побудову професійна соціальна робота тісно пов'язані Шекспір і взаємозалежні. Як справжній вид діяльності соціальна робота припускає наявність необхідною законодавчою і нормативної бази, розвиненою інфраструктури, підготовлених кадрів, словом, всього, що одне може представляти соціальний захист як соціальна інституція. Система соціального захисту, передусім, на мікрорівні є своєрідною «>организационно-правовим полем» для Школі соціальної роботи. Натомість, з допомогою коштів Школі соціальної роботи реалізуються функції соціального захисту. Прихід на соціальну роботу підготовлених західних спеціалістів підвищує ефективність заходів для соціальний захист.

Нині країни з ринковою економікою використовуються різноманітні організаційно-правові форми соціального захисту населення. Провідними, як було вище, нині є соціальне страхування і соціальний допомогу, які включають у собі різні виплати і житлово-комунальні послуги. У різних країнах ці зазначені форми формувалася залежність від історичних умов і тому, попри однотипність завдань, мають відмінностей у підходах, і методах.

Особливості розвитку інститутів соціального захисту.

У, як пишуть американські вчені, федеральне уряд "довгий час не відчувала у себе ніякої відповідальності за благодійність". Звісно, воно створювало лікарні, агентства, але, загалом, політику не визначало. Дослідники вважають, що це було пов'язано особливостям виникнення держави США. ШтефанБечки пише, що у Сполучені Штати довго панувало переконання, що кожна людина є ковалем свого щастя держава повинна втручатися у його життя, оскільки успіх визначений усевишнім. Турботу в бідних брали він, як уже зазначалося вище, благодійних організацій. Важливим ознакою американського суспільства, побудованого попринципу "допоможи сама", була готовність людей допомогти одна одній. Допомога опинялася сусідами всередині етнічних груп, і була подолання труднощів, що з переселенням. Вона сприяла формуванню феноменального почуття відповідальності кожного за загальне благодіяння. Потреба і бідність розглядалися як результат особистих помилок. Тому людини очікувалося, що він знайде у собі і зможе відмовитися від допомоги для іншим. І коли індустріалізація почала стрімко перетворювати США, з'ясувалося, що бідність не наслідком помилок людини.

Перші кроки у цьому напрямі зробили влади штатів у роки минулого століття. Вони почали виділяти кошти й створювати офіційні організації, які відають допомогою. Тобто, розвиток державної йшло знизу вгору. Пригадаємо, що час вже були професійні соціальних працівників, які критикували діяльність чиновників, розробляли свої методи роботи. Термін «соціального забезпечення» поширився тоді ж, що й термін «соціальна робота» - на початку 20-го століття. Поступово поняття "система соціального забезпечення" стала означати програми розвитку й агентства, а термін "соціальна робота" - їхня діяльність. Забігаючи наперед, скажімо, термін "соціальна служба", на думку американців, означає тип агенції та що їх їм функції.

У 1935 року президенту Рузвельту приймає Закон про соціальне страхування, що включає у собі страхування з старість і виплату допомоги безробітним. Дослідники вважають, вихід цього закону України є початком сучасної системи соціального забезпечення у США. З 1935 року соціальна робота розвивається у Північній Америці у тих активного втручання у соціальної сфери. А до 1930-х років соціальної політики США панував принцип "твердого індивідуалізму", а державне втручання оголошувалосянеамериканским підходом. Тому американську модель соціального забезпечення деякі вітчизняні автори називають американський індивідуалізм.

Європейську модель називають «європейський традиціоналізм», протиставляючи американської. Однак поділ це у реальності суто умовний. Слід вести мову щодо власне американської чи європейської моделі Школі соціальної роботи, йдеться про моделях здійснення соціальної полі-тики, про різні форми реалізації концепції соціального добробуту.

Становлення сучасних форм і моделей державної соціальної полі-тики в другій половиніХIХ століття країнах Західної Європи і сподівалися зумовлювалося потребами індустріалізації їх економік і регламентації суспільного ладу. Доти періоду, державна влада, дотримуючись переважно принципів лібералізму і індивідуалізму, робила повної свободи дій, крім надання деяких видів гарантій і допомоги (переважно пенсій) військовослужбовцям та державних службовців.

Зміни, викликані індустріалізацією і пов'язаними з нею урбанізацією життя, трансформацією великої родини в малу (внуклеарную), і навіть становленням робітничого руху зажадали нової парадигми соціального захисту, що грунтується державною регулюванні питань найму працівників, запровадження інституціональних форм соціального забезпечення престарілих, з онкозахворюваннями та інвалідів, і навіть сімейної підтримки.

Основними формами соціального захисту населення в доіндустріальному етапі були сімейні, общинні, цехові форми самопідтримки населення і ще церковна благодійність, що спочаткуХVII століття доповнилися страховими касами у разі хвороби та інвалідності робочих, організованими на добровільній основі, і навіть підтримкою (у межах місцевого самоврядування) престарілих муніципальних службовців.

“Повернутися” до соціальних проблем держава змусили дві причини:

>o небувале зубожінням "пролетарського населення" (люмпенізація робітничого класу, посилення соціальної напруги, що супроводжується відкритими протестами робочих проти сформованого суспільного ладу);

>o усвідомлення необхідності державного регулювання умов відтворення населення.

Становлення економіки індустріального типу, і відповідного суспільного ладу вимагало чіткої регламентації трудових відносин, що, своєю чергою, було з потреби у нормативному упорядкування соціального захисту найманих працівників і членів їхнім родинам.

Як справедливо зазначає відомий американський соціолог Елвін Тоффлер, індустріальний тип організації виробництва, праці, сфери послуг й інших сфер життя спирається ми такі базові принципи: стандартизацію, спеціалізацію, синхронізацію, концентрацію, максимізацію, централізацію.

Великобританія – перша капіталістична країна, що у 80-ті рокахХVIII століття запровадила законодавче регулювання організації роботи з допомогою фабричного законодавства, а 70-ті рокахХIХ століття прийняла нормативні акти по обов'язковому страхуванню окремих категорій робітників у разі втрати працездатності з виробництва. Починаючи з 1960-х роківХIХ століття аналогічні види фабричного законодавства формуються та за іншими західноєвропейських країнах – Німеччини, Франції, Австрії, і з 80-х - у Росії.

На думку відомого іспанського філософа Хосе Ортега-і-Гассет, інженерні форми організації праці стали найважливішими характеристиками індустріальної епохи, було визначено у ролі домінуючого вХIХ і ХХ століттях "інженерний тип мислення", сформували "інженерний стиль життя", породили феномен "технічного розуму" і "людини техніка".

Це вплинуло

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація