Реферати українською » Социология » Соціалізація як фактор розвитку особистості


Реферат Соціалізація як фактор розвитку особистості

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Федеральне агентство за освітою

Державне освітнє установа вищого професійної освіти

Всеросійський заочний фінансово-економічний інститут

Кафедра Філософії

Контрольна робота

Соціологія

Варіант № 22

Соціалізація як головний чинник розвитку особистості

Перевірила:

>Неровная О.М.

Челябінськ 2008 р.


План

Запровадження

1. Особистість і соціальний середовище. Соціальна динаміка особистості: суть і стала зміст процесів соціалізації особистості

2. Стадії, засоби і способи соціалізації особистості

3. Соціалізація неспроможна зводитися лише у навчання й виховання дитини. Пояснити чому? Чи можна подовжити чи скоротити процес соціалізації? Чому?

Укладання

Тести

Список літератури


Запровадження

 

Соціологія особистості є вчення стосовно особи як соціальному суть які існують у тому чи іншому суспільстві. Багато мислителі минулих епох, особливо епохи Просвітництва (18 в.) обгрунтували великій ролі особистості розвитку суспільства. Йшлося про цілеспрямоване вихованні людей, формуванні освічених і суспільству особистостей. Людиною народжуються, а особистістю стають, тоді як якими особистостями стають ті чи інші люди – це від характеру суспільства, де вони живуть, діючу пенсійну систему ньому системи освіти і традиції виховання.

>Элементами будь-яких соціальних систем, є люди. Включення людини у суспільство здійснюється через різні соціальні спільності, які кожна конкретна особистість персоніфікує: соціальні групи, соціальні інститути, соціальні організації та системи які у суспільстві і цінностей, т. з. через культуру, Через це людина опиняється включеним у безліч соціальних систем, кожна з яких надає нею систематизоване вплив. Людина стає, в такий спосіб, як елементом соціальної системи, однак і він становить систему, має надзвичайно складну структуру. Соціологія не розглядає особистість в усьому її різноманітті, т, е. як продукт природи, а вивчає зі як сукупність громадських відносин, т. із, як продукт суспільства.

З усіх проблем, із якими зіштовхувалися в ході історії всього людства, мабуть, найбільш заплутаною є загадка самої людської природи. У яких тільки напрямах не велися пошуки, яке масу різноманітних концепцій було висунуто, але відвертий і точний відповідь досі йде від нас. Істотна труднощі у тому, що нами дуже багато відмінностей. Люди відрізняються як своїм зовнішнім виглядом. Але й вчинками, найчастіше надзвичайно складними і непередбачуваними. Серед понад п'яти мільярдів людей на планеті не зустрінеш двох з точністю схожий один на друга. Ці величезні відмінності ускладнюють, а то й роблять взагалі неможливим, вирішення завдання для встановлення того загального, що об'єднує представників людської раси.

Астрологія, теологія, філософія, література і соціальні науки - ось тільки що з течій, у руслі яких чиняться спроби зрозуміти всю складність людської поведінки і сутність людини. Деякі з цих шляхів виявилися тупиковими, до того ж час інші напрями перебувають у порозі свого найбільшого розквіту. Сьогодні проблема стоїть гостро. Як ніколи, оскільки більшість серйозних недуг людства - стрімке зростання чисельності населення, глобальне потепління, забруднення довкілля, ядерні відходи, тероризм. Наркоманія, расові забобони, злидні - є наслідком поведінки людей. Не виключено, і що якість життя жінок у майбутньому, як, можливо, і саме існування цивілізації, залежатимуть від цього, наскільки ми просунемося у сенсі себе та інших.

Особистість й суспільство взаємодіють у процесі соціалізації: суспільство передає соціально-історичний досвід, норми, символи, а особистість засвоює норми, символи й соціально-історичний досвід, який передає суспільство.

Від самого дитинства дитини оточують люди, які передають йому навички та вміння взаємодії станеться з суспільством. Досягненням цивілізації є затвердження, що народжуються рівними перед Богом, як він подобу, а Конституції держав свідчать, що рівні перед законом.


1. Особистість і соціальний середовище. Соціальна динаміка особистості: суть і зміст процесів соціалізації особистості

 

Людина входить у життя як цілісний феномен. Життєва діяльність людини завжди несе у собі відбиток рівня її розвитку, як особи в її різнобічності. Життєва позиція особистості формується сукупністю всіх соціальних впливів на людини, і системою громадського виховання.

Поняттям «індивід» звичайно позначається людина як одиничний представник тій чи іншій соціальної спільності. Поняття «особистість» застосовується стосовно кожній людині, оскільки вона індивідуально висловлює значимі риси цього товариства. Неодмінними характеристиками особи є самосвідомість, ціннісні орієнтації й соціальні відносини, відносна самостійність стосовно суспільству, і відповідальність за вчинки, та її індивідуальність — те специфічне, що відрізняє одну людину з інших, включаючи як біологічні, і соціальні властивості, успадковані або куплені.

Кожна особистість представляє одночасно продукт сучасної їй епохи й як наслідок всесвітньо-історичного розвитку людства, досвід, якого, втілений у змісті накопичених знань, існуючих видів роботи і творів мистецтва, вона засвоює, живе у тій чи іншій країні складі певного народу.

У кінцевому підсумку, становлення та розвитку особистості, її соціалізація виступають як формування системи її специфічних соціальних характеристик. Фактично кожному зі своїх проявів особистість – це певна система її елементів, як яких виступає її соціальні властивості. Зрозуміти соціальну суть і роль кожного елемента можна лише з урахуванням її зв'язків із зарубіжними елементами особи і його у її системі. З іншого боку, аналіз взаємодії елементів особистості дозволяє їм отримати уявлення про неї цілому. Тим самим було підхід особистості як до системи її соціальних характеристик є обов'язковою умовою її науково соціологічного вивчення.

Будь-яка особистість постає як досить складна й відкритої системи її динамічно виявляються соціальних властивостей – виробничо-економічних, політичних,семейно-битових, моральних, естетичних, релігійних та інших. Відкритий характер системи особистісних властивостей проявляється, передусім, у взаємодії самих особистостей, виступають вони власними силами чи складі певних соціальних груп, зрештою, у взаємодії особистостей з усією довкіллям їх соціальної життєдіяльності, в обмін інформацією, знаннями, досвідом, діяльністю коїться з іншими суб'єктами.

Треба сказати, що систему соціальних властивостей особистості функціонує розвивається під прямим і непрямим впливом всього змісту громадського життя і завжди проявляється у конкретних соціально-історичних параметрах. Вона містить у собі систему її громадських відносин також міжособистісного спілкування, сформованих видів її діяльність, систему її духовного світу. Усі вони функціонують і розвиваються як основні підсистеми цілісної системи особистості – системи всіх його соціальних властивостей.

Особистість не тільки наслідок, а й причиною соціально етичних дій, скоєних у цій соціальному середовищі. Економічні, політичні, ідеологічні і соціальні відносини історично певного типу суспільства переломлюються і виявляються по-різному, визначаючи соціальне якість кожної людини, утримання і характер його практичної діяльності. Саме на її процесі людина, з одного боку, інтегрує соціальні відносини довкілля, з другого — виробляє окреме ставлення до світу.

До елементам, що становить соціальні рис людини, ставляться соціально певна мета своєї діяльності; займані соціальні статуси і що їх соціальні ролі; очікування щодо цих статусів і ролей; норми і які (т. е. культура), яким він керується у процесі діяльності; система знаків, що він використовує; сукупність знань; рівень освіти та спеціальної підготовки; соціально-психологічні особливості; активність і рівень самостійності прийняття рішень. Узагальнене відбиток сукупності повторюваних, істотних соціальних якостей особистостей, які входять у якусь соціальну спільність, фіксується в понятті «соціальний тип особистості». Шлях від аналізу суспільної інституції до аналізу особистості, зведення індивідуального до своєрідного соціального дозволяють розкрити в особистості істотне, типове, закономірноформулирующееся в конкретно-історичної системі соціальних відносин, у межах певного класу, або соціальної групи, соціального інституту та соціальної організації, до яких належить особистість. Коли йдеться про осіб як членах соціальних груп, і класів, соціальних інститутів власності та соціальних організацій, то маю на увазі не властивості окремих осіб, а соціальні типи особистостей. Кожна людина має власні ідеї, й мети, помисли і почуття. Це індивідуальні якості, що визначають утримання і характер її поведінки.

Поняття особистості є лише у системі громадських відносин, лише там, де можна казати про соціальної ролі й сукупності ролей. У цьому, проте, вона передбачає не своєрідність і розмаїття останніх, а, передусім специфічне розуміння індивідом своєї ролі, внутрішнє ставлення до неї, вільне і зацікавлена (навпаки — вимушене та формальну) її виконання. Людина як індивідуальність висловлює себе у продуктивних діях, і їх учинки його цікавлять нас лише тією мері, якою вони отримують органічне предметне втілення. Постать можна сказати зворотне: у ній цікаві саме вчинки. Самі звершення особистості (наприклад, трудові досягнення, відкриття, творчі успіхи) витлумачуються нами, насамперед у ролі вчинків, тобто навмисних, довільних поведінкових актів. Особистість — це ініціатор послідовного низки життєвих подій.Достоинство особистості визначається й не так тим, чи багато людині вдалося, відбувся він або відбувся, а й тим, що він узяв під свою відповідальність, що вона сама собі ставить.

У соціології особистість сприймається як підсумок розвитку індивіда, найповніше втілення всіх людських якостей. Індивід – це одиничний представник людського роду, конкретний носій всіх соціальних і психологічних чорт людства: розуму, волі, потреб, інтересів тощо.

Особистість є системне і тому «>сверхчувственное» якість, хоча носієм цієї особливості є цілком почуттєвий, тілесний індивід із його уродженими й надбаними властивостями. Вони, ці якості, припадає лише умови формування та функціонування особистості, як і його зовнішні умови й обставини життя, які частку індивіда.

Характеризуючи «особистість», маю на увазі «цілісність», але ту, що народжується у суспільстві. Індивід постає як переважногенотипическое освіту, основу дозрівання якої лежать переважно адаптивні пристосувальні процеси.

Становлення особистості проходить у процесі засвоєння людьми досвіду і ціннісними орієнтаціями цього товариства, що називається соціалізацією. Людина навчається виконувати особливі соціальні ролі, тобто. навчається поводитись відповідність до роллю дитини, студента, службовця, чоловіка, батька тощо.

Соціальна особистість складається у спілкуванні людей, починаючи з первинних форм спілкування матері з дитиною. Дитина постійно входить у ті чи якихось інших форм громадської практики, і якщо відсутня її спеціальна організація, то виховне вплив на дитини надають готівкові, традиційно сформовані її форми, результат дії яких може у суперечності з цілями виховання.Форматирование людину, як особистості жадає від суспільства постійного насилля і свідомого організовуваного вдосконалення системи громадського виховання, подолання застійних, традиційних, стихійно сформованих форм.

Виступаючи й суб'єктом і результатом і результатом громадських відносин, особистість формується через її активні громадські дії, свідомо перетворюючи й довкілля саму себе у процесі цілеспрямованої діяльності. Саме процесі цілеспрямовано організовуваній діяльності формується у людині найважливіша, що його як розвинену особистість потреба у благо іншого.

Цілеспрямоване формування особистості людини передбачає її проектування, але не основі загального всім людей шаблону, а відповідність до індивідуальним кожному за людини проектом, враховує конкретні фізіологічні і психологічні особливості.

Головна мета розвитку особистості – докладніша реалізація людиною себе, своїх здібностей і можливостей, повніше самовираження і саморозкриття. Але це якості не розвиваються й без участі іншим людям, в ізоляції і протиставлення себе суспільству.

Механізм та інформаційний процес формування особистості розкривається у соціології з урахуванням поняття «соціалізація». Соціалізація – це процес, з якого індивідом засвоюються основні елементи культури: символи, сенси, цінності, норми.

За підсумками цього засвоєння під час соціалізації відбувається формування соціальних якостей, властивостей, діянь і умінь, внаслідок чого людина стає дієздатним учасником соціального взаємодії. Соціалізація – це процес становлення соціального «Я».

2. Стадії, засоби і способи соціалізації особистості

Вирвана з початкового єдності із дикою природою, людина прагнув знайти нові зв'язку – соціальні, які заміняють йому ті, що їх втратив. Від, наскільки вдається, залежить її душевний здоров'я. Навіть якби повне задоволення фізіологічних потреб людина сприймав б свій стан самотності й відокремленості як в'язницю, з якою має вирватися, щоб зберегти душевне здоров'я. І на насправді, індивід, потерпілий невдачу у спробі прилучитися хоч до чогось навчають, тобто. хіба що який перебуває у висновку, навіть перебуваючи за гратами, - психічно нездоровий.Приобщенность виступає як підпорядкування, коли людина долає ізольованість свого індивідуального існування, становлячись частиною когось чи щось більшого, ніж вона сама, й випробовує почуття тотожності завдяки прилученню застосування сили, якій він підпорядкував себе. Чи у вигляді панування, перетворюючи на інших у частина себе. Реалізація прагнення до підкорення та панування будь-коли дає задоволення, оскільки будь-яка ступінь підпорядкування й панування завжди виявляється недостатньою, щоб дати людині почуття тотожності і єднання. Тільки одне почуття, за Фроммом, задовольняє людську потреба у єдність із світом – любов. «Любов – воно з кимось чи чимось поза себе за умови збереження відособленості цілісності свою власну «Я». Отже, умовою психічно здорового життя є досягнення будь-якої форми прилученості, але продуктивна форма – любов – дозволяє людині віднайти єдність із ближнім й те водночас зберегти свою цілісність.

У спосіб залучення служить соціалізація. У широкому значенні соціалізація – це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних і цінностей, необхідні його функціонування суспільстві. Від соціалізації слід відрізняти виховання, що було цілеспрямоване вплив на людини з його соціалізації у напрямі, і навіть освіту – «формальний процес, з урахуванням якого є товариство передає цінності, навички та знання однієї людини групи іншим»

Як відбувається соціалізація? Одне з основоположників соціальної психології Р. Тард (1843-1904) вважав, що називається три механізму соціалізації, і назвав їх законом.

1. Закон наслідування (чи повторення): діти наслідують дорослим, підлеглі – керівникам, звичайні люди – знаменитостям тощо. буд.

>Моди, традиції, і ритуали грунтуються на наслідування. А на цьому принципі грунтується долучення до новаціям. Одні виступають генераторів ідей (творче меншість), інші

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація