Реферати українською » Социология » Комунікаційний етикет дистанційної допомоги в діяльності працівника соціальної сфери


Реферат Комунікаційний етикет дистанційної допомоги в діяльності працівника соціальної сфери

Страница 1 из 3 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВОНАКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

>Реферат по деонтології

на задану тему:

«>Коммуникационний етикет дистанційної допомоги у діяльності працівника соціальної сфери»

Запоріжжі – 2007


План

Запровадження.

>1.Понятие комунікації, спілкування, його види й функції

1.1 Визначення спілкування, підходи до розуміння терміна "спілкування".

1.2 Процес спілкування: комунікативна,перцептивная і інтерактивна боку спілкування

1.3 Функції рівні спілкування

2. Соціальна робота як комунікативна професія

3. Компетентність зі спілкуванням як професійно важливе якість соціального працівника

3.1 Особливості ділового спілкування соціального працівника

3.2 Спілкування у процесі консультування

4. Теоретичні основи спілкування у соціальній роботі

5. Література


Запровадження

У разі сучасної дійсності дедалі більше людей потребують допомоги спеціально навченого професіонала у сфері Школі соціальної роботи. Досягнення максимальній ефективності соціальний працівник повинен добре знати закономірності процесу комунікації, оскільки спілкування є специфічної рисою Школі соціальної роботи як професійної діяльності. Тому метою даної роботи ставиться визначити роль й захопити основні особливості і характеристики спілкування у професіональній діяльності фахівця з соціальної роботі.

Професійна соціальна робота - одна з головних способів реагування суспільства до у світі. Це діяльність із гармонізації людські стосунки через допомогу окремим людям, групам людей у вигляді їх зашиті, підтримки та для реабілітації. Найчастіше під "соціальної роботою" розуміється комплекс конкретних практичних дій правової, економічної, психологічної допомоги немічним, соціально незахищеним, соціальнодезадаптированним людям (інвалідам та їхнім родинам, мігрантам, біженцям, людей ізотклоняющимся поведінкою, жертвам насильства, безробітним, бездомним, жінкам, дітям, молоді, літнім та ін.) У своїй практиці соціальних працівників вбираються різними сферами життя людини і суспільства - сферою здоров'я (фізичного психічного, соціального), прав, освіти, планування родини, економічними програмами, з вадами зайнятість населення та інших. Вони проводять індивідуальне і групове консультування, працюють із важкими життєвими ситуаціями, їх профілактикою.Организуют професійну соціальну роботу, здійснюють адміністративні функції. Соціальні працівники розглядають себе як провідників соціальних змін.

Спілкування грає величезну роль життя суспільства. Без нього немислимі процес виховання, формування, розвитку особистості, міжособистісні контакти, і навіть управління, обслуговування, наукові праці й інша діяльність в усіх галузях, де необхідні передача, засвоєння інформації та обмін нею. Спілкування відіграє в оволодінні людиною культурними і загальнолюдськими цінностями, громадськими досвідом. "У процесі спілкування, цієї специфічної форми взаємодії людини коїться з іншими людьми, здійснюється обопільний обмін уявленнями, ідеями, інтересами, настроями, настановами й т.п. У спілкуванні конкретний індивідуум оволодіває "фондом духовного багатства", створеним на інших людей, завдяки чому долається обмеженість його індивідуального досвіду; водночас через спілкування він вносить у цей "фонд" те, що створив сам. Саме цим визначається значення спілкування у житті індивідуума".

Л. А. Петровська виділяє такі складові "комунікаційного вибуху", під яких вона розуміє збільшення частоти, різноманітності й внутрішньої насиченості міжособистісних контактів:

1. Постійно діюча історична закономірність безперервного поглиблення спеціалізації і через посилення кооперації у всіх галузях людської діяльності;

2. Вплив науково-технічного прогресу на матеріальні, речові кошти комунікації, реалізації міжособистісних контактів (пошта, телефон, факс, Internet тощо. буд.)

3. Розширення кола людей, втягнутих у професійну діяльність, органічно пов'язану зі спілкуванням. До до їх числа належать різних рівнів керівники, викладачі, лікарі, психологи, і як хтось - соціальних працівників.

4. Зростання динамічності сучасного життя із постійною ламкою різноманітних стереотипів, включаючи стереотипи, безпосередньо які заторкують область спілкування.

Усі ці фактори роблять проблему спілкування особливо актуальною для сучасного нашого суспільства та для Школі соціальної роботи.

Підвищення значимості спілкування в світі вимагає вміння спілкуватися. Отже, спілкування потрібно вчити, спілкуванню потрібно вчитися, що передбачає необхідність глибокого знання цього явища, його закономірностей і особливості, які з діяльності людей.

Кому як і соціальному працівнику доводиться постійно спілкуватися із людьми у процесі професійної діяльності, вислуховувати їх ж проблеми і переживання й допомагати хоча на словах, розв'язати їх. До того ж соціальний працівник найчастіше служить посередником між людиною й державними установами, владою. Тому соціальному працівнику у процесі навчання обов'язково повинні даватися навички правильного, "професійного", компетентного спілкування, що буде необхідне й для психологічного чи юридичного консультування й у рішення будь-яких проблем клієнта, що з спілкування з офіційними особами, чиновниками тощо. п.

Тому завданнями даної роботи є підставою вивчення ролі спілкування у професіональній діяльності соціального працівника, його компонентів, видів, різних аспектів та її специфіки, і навіть розгляд практичних рекомендацій щодо застосування цих знань.


>1.Понятие комунікації, спілкування, його види й функції

 

1.1 Визначення спілкування, підходи до розуміння терміна "спілкування"

 

Попри велику кількість досліджень, присвячених спілкуванню, нині немає єдиного підхід до визначення і характеристиці цього феномена. Серед дослідників існують різноманітні погляду на сутність, функцію та інші стану спілкування. Одні автори визначають спілкування як комунікацію, комунікативний процес (>Р.А. Максимова,Б.А.Родимов, М. Віннер та інших.) чи обміну інформацією (>Осгуда).

Інші дослідники (А.А. Леонтьєв та інших.) вважають спілкування однією з видів діяльності. Щодо її вони відшукують все компоненти, властиві діяльності взагалі.

Треті вважають, що спілкування може існувати в різний формах: у своїй вихідної формі, у вигляді спільної прикладної діяльності, у вигляді спілкування мовного чи уявної (О.Н. Леонтьєв,Г.М. Андрєєва та інших.).

>Ломов, Ананьєв вважають спілкування як специфічної людської активністю поруч із банківською діяльністю та пізнанням.

Всі ці підходи відбивають багатоплановість, складність такого феномена як спілкування. У соціальній роботі спілкування є одним із професійних характеристик фахівця представлене це й як окрема діяльність, як і комунікативний процес.

Можна дати найбільш загальне визначення спілкування, що у найбільшою мірою відбиває усі його сторони, і компоненти: спілкування - складного процесу взаємодії для людей, що полягає в обмін інформацією, соціальній та сприйнятті і розумінні партнерами одне одного. Цю ухвалу повною мірою підходить й у визначення спілкування у межах Школі соціальної роботи. Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди. У принципі так спілкування притаманно будь-яких живих істот, але рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, пов'язаним вербальними іневербальними актами. Людина, передавальний інформацію, називається комунікатором, який одержує її - реципієнтом. Соціального працівникові припадати у процесі консультування постійно виконувати то першою роллю, то другу, і часто роль реципієнта є поважною бізнес-вумен у професійної діяльності.

У вітчизняному психологічному підході до розуміння спілкування виділяють ряд аспектів: зміст, мета і засоби. Розглянемо їх докладніше.

Зміст спілкування - інформація, що умежиндивидуальних контактах передається від однієї живої істоти іншому. Це може бути інформацію про внутрішньому (емоційному тощо.) стані суб'єкта, про обстановку у зовнішній середовищі. Найбільш різноманітно зміст інформацією тому випадку, якщо суб'єктами спілкування є люди. Ще є, ніж у повсякденному спілкуванні, цей компонент для Школі соціальної роботи, позаяк у завдання соціального працівника входить як уважно і активна слухати, а й уміти спрямувати розмову з клієнтом у потрібний русло, т. е. коригувати зміст спілкування.

Мета спілкування - те, відповідає питанням "навіщо істота входить у акт спілкування?". У тварин мети спілкування не виходять зазвичай далеко за межі актуальних їм біологічних потреб. Людина ці мети можуть бути і дуже різними і являєшся собою кошти задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб. У соціальній роботі зазвичай метою спілкування розв'язання проблеми (психологічних, правових, матеріальних й ін.) проблем клієнта.

Кошти спілкування - способи кодування, передачі, переробки нафти та розшифровки інформації, яка передається у процесі спілкування від однієї істоти до іншого. Кодування інформації - це спосіб її передачі. Інформація для людей може передаватися з допомогою органів почуттів, мови і інших знакових систем, писемності, технічних засобів запису і зберігання інформації.

1.2 Процес спілкування: комунікативна,перцептивная і інтерактивна боку спілкування

До структурі спілкування можна підійти по-різному, у разі буде охарактеризована структура шляхом виділення зі спілкуванням трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивною іперцептивной.

Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому значенні слова) полягає у обмін інформацією між спілкуються індивідами.

Інтерактивна сторона залежить від організації взаємодії між спілкуються індивідами (обмін діями).

>Перцептивная сторона спілкування означає процес сприйняття й пізнання одне одного партнерами зі спілкування і запровадження цій основі порозуміння.

Вживання цих термінів умовно, іноді у аналогічному сенсі вживають та інші: зі спілкуванням виділяють три функції -информационно-коммуникативная,регуляционно-коммуникативная,аффективно-коммуникативная.

Розглянемо ці три боку спілкування докладніше.

а) Комунікативна сторона спілкування.

Під час акта спілкування має місце непросто рух інформації, а взаємна передача закодованих відомостей між двома індивідами - суб'єктами спілкування. Отже, має місце обміну інформацією. Та у своїй непросто обмінюються значеннями, намагаються у своїй виробити загальний сенс. І це можливе лише тому випадку, що інформація як прийнята, а й осмислено.

>Коммуникативное взаємодія можна тільки у разі, коли людина, спрямовує інформацію (комунікатор) і творча людина, приймає її (реципієнт) мають схожою системою кодифікації ідекодификации інформації. Тобто. "усі мають розмовляти однією мовою".

У разі людської комунікації можуть бути комунікативні бар'єри. Вони мають соціальний чи психологічний характер.

Сама собою що йде від комунікатора інформація то, можливо спонукальною (наказ, рада, прохання - розрахована те що, щоб стимулювати якесь дію) і констатуючій (повідомлення - має місце у різних освітніх системах).

Кошти комунікації.

Для передача будь-яка інформація мусить бути відповідним чином закодована, тобто. вона можлива лише за допомогою використання знакових систем. Найпростіший поділ комунікації - на вербальну і невербальну, використовують різні знакові системи.

Модель комунікативного процесуЛассуелла включає п'ять елементів:

ХТО? (передає повідомлення) -Коммуникатор

ЩО? (передається) - Повідомлення (текст)

ЯК? (здійснюється передача) - Канал

КОМУ? (спрямоване повідомлення) - Аудиторія

З ЯКИМ ЕФЕКТОМ? - Ефективність.

Можна виділити три позиції комунікатора під час комунікативного процесу: відкрита (відкрито оголошує себе прибічником котра викладається погляду), відсторонена (тримається підкреслено нейтрально, зіставляє суперечливі погляду) Й затулений (мовчить про своє точки зору, приховує її).

б) Інтерактивна сторона спілкування.

Це характеристика тих компонентів спілкування, пов'язані з взаємодією людей безпосередньої організацією їхньої спільної діяльності. Є дві типу взаємодій - кооперація й рівна конкуренція. Кооперативний взаємодія означає координацію сил учасників. Кооперація є необхідною елементом спільної прикладної діяльності, породжується її природою. Конкуренція - однією з найбільш яскравих її форм є конфлікт.

в)Перцептивная сторона спілкування - це процес сприйняття і розуміння людьми одне одного.

Усі три боку спілкування тісно переплітаються між собою, органічно доповнюють одне одного й становлять процес спілкування загалом. Соціальний працівник зобов'язаний знати структуру спілкування в здобуття права ефективніше працювати з клієнтами.

1.3 Функції рівні спілкування

 

Спілкування виконує низку функцій у житті:

1. Соціальні функції спілкування:

- Організація спільної прикладної діяльності;

- Управління поведінкою і діяльністю;

- Контроль;

>2.Психологические функції спілкування:

- Функція забезпечення психологічного комфорту особистості;

- Задоволення потреби у спілкуванні;

- Функція самоствердження;

Функції спілкування виконуються різних рівнях спілкування:

>Манипулятивний рівень, у тому, що з співрозмовників через певну соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера.

Примітивний рівень, коли один партнерів придушує іншого (один постійний комунікатор, а інший постійний реципієнт).

Вищий рівень - що це соціальний рівень, коли незалежно від соціального ролі, статусу партнери ставляться друг до друга як до рівної особистості. Спілкування соціального працівника (особливо спілкування з клієнтом) має здійснюватися у більшою мірою в таких межах, хоча необхідне й використання у перших двох рівнів.


2. Соціальна робота як комунікативна професія

У 1991 р. Україна приєдналася до Спільноти країн, у яких існує професійна соціальна робота.Происшедшие у пострадянській Росії глибокі соціальні зміни, нестабільність політичної та економічної ситуації сприяли збільшення чисельності та розширенню спектра соціально незахищених і уразливих контингентів (малозабезпечені і безробітні, учнівська молодь, неповні і члени багатодітних сімей, сім'ї із хронічними хворими й інвалідами, мігранти і біженці та інших.), і навіть соціальнодевиантних контингентів і "груп ризику" (алкоголіки і наркомани, неповнолітні правопорушники і повії, бомжі, професійні злидарі й ін.). Професійна соціальна робота - одна з головних способів реагування суспільства до у світі. Це діяльність із гармонізації людські стосунки через допомогу окремим людям, групам людей у вигляді їх зашиті, підтримки та для реабілітації. Найчастіше під "соціальної роботою" розуміється комплекс конкретних практичних дій правової, економічної, психологічної допомоги немічним, соціально незахищеним, соціальнодезадаптированним людям (інвалідам та їхнім родинам, мігрантам, біженцям, людей ізотклоняющимся поведінкою, жертвам насильства, безробітним, бездомним, жінкам, дітям, молоді, літнім та ін.) У своїй практиці соціальних працівників вбираються різними сферами життя людини і суспільства - сферою здоров'я (фізичного психічного, соціального), прав, освіти, планування родини, економічними програмами, з проблемам зайнятість населення та інших.

Вони проводять індивідуальне і групове консультування, працюють із важкими життєвими ситуаціями, їх профілактикою.Организуют професійну соціальну роботу, здійснюють адміністративні функції.

Останній редакції (1994 р.)тарифно-квалификационной характеристики посади "фахівець із соціальної роботі" вирізняються такі його функції:

-аналитико-гностическая (виявлення обліку біля обслуговування сімей і окремих особистостей, зокрема неповнолітніх дітей, що потребують різні види і формах соціальної підтримки, і здійснення патронажу з них);

- діагностична (встановлення причин які в громадян труднощів);

-системно-моделирующая (визначення характеру, обсягу, форм і методів соціальної допомоги);

- активаційний (сприяння активізації потенціалу власних можливостей окремої людини, сім'ї та соціальної групи);

-действенно-практическая (допомогу

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація