Реферати українською » Военная кафедра » Місце і роль збройних сил в ізраїльському суспільстві


Реферат Місце і роль збройних сил в ізраїльському суспільстві

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>Реферат

Місце й ролі Збройних Сил в ізраїльському суспільстві


Населення Держави Ізраїль під час власної долі усвідомило той незаперечний факт, що потужної, боєздатною армії неможливо забезпечити як безпеку країни, а й сам її існування. З роками це переконання переріс у тривалий стереотип національної самосвідомості, національну ідею, що зумовило буквально "сімейне", родинне ставлення народу зі своєю армії до єдиної захисниці, не властиве багатьох інших країн світу, зробило реальним гасло "народ і армія єдині".

Служба у збройних силах справді вважається священним боргом кожного громадянина Ізраїлю, престижним виглядом суспільної діяльності, попри реальну щоденну небезпеку обману життя. Особи, не служили до армій, мають обмеженіші можливості кар'єрного росту, ніж їхні колеги, минулі армійську школу. Відповідно, до них інше, менш шанобливе ставлення.

Слід зазначити, що у такому невеликій державі, як Ізраїль, політичні та військові еліти досить компактні і тісно пов'язані між собою. На відміну від інших країн, завдяки особливо прихильному відношенню населення до збройних силах, армійська кар'єру на Ізраїлі у часто служить трампліном для доступу на верхні поверхи влади, як політичної, і адміністративної. У цьому число колишніх військових парламенті та урядові цієї країни пропорційно незгірш від, ніж у керівних органах держав, де з влади стояли чи стоять військові хунти.

Спершу в Ізраїлі рівень представництва колишніх військових в адміністративних та ділових колах дуже високий, особливо у вищих ешелонах влади, серед керівників держави, відомих політичних і суспільних діячів. Багато прем'єр-міністри Ізраїлю, крім Голди Меїр, були бойовими генералами ізраїльської армії, мають солідний військового досвіду, чи пізно це чи інакше пов'язані з військової службою.

Наприклад, протягом останніх 10 років із п'яти прем'єр-міністрів Ізраїлю троє (>И.Рабин,Э.Барак, А.Шарон) були що вийшли за рахунок пенсій генералами. За ж період п'ятеро з семи міністрів оборони були вищими армійськими офіцерами, причому, деякі хіба що було звільнено з військової служби. Зокрема, нинішнього міністра оборониШ.Мофаз був призначений цю посаду через чотири місяці після звільнення з армії, яке колишній заступник директора з службі генералМ.Яалон змінив його за посаді начальника Генштабу ЦАХАЛ.

З погляду "армійських коренів" нинішній склад уряду Ізраїлю виглядає так.

Урядовці у званні капітана і від:

МеїрШитрит – міністр без портфеля, капітан медичної служби.

Беньямін Нетаніяху – міністр фінансів, капітан спецназу Генштабу ЦАХАЛ.

Ісраель Кац – міністр сільського господарства, капітан мотострілкових військ.

Іцхак Леві – заступника міністра міністерстві глава уряду, майор танкових військ.

>ЗеевБойм – заступник міністра оборони, майор танкових військ.

Узі Ландау – міністр без портфеля, майор десантних військ.

>ЭфиЭйтам – міністр будівництва, бригадний генерал; остання посада – командуючий німецькими військами ЦАХАЛ під Одесою Лівані. Доти служба в підрозділікоммандос ВМС ЦАХАЛ, соціальній та посади командира спецназу бригади ">Голани".

Шауль Мофаз – міністр оборони, генерал-лейтенант. Остання посаду – начальник Генштабу ЦАХАЛ.

Вихідці з спецслужб:

МіхаельРацон – заступник міністра в промисловості й торгівлі, спецназ ">Эгоз".

>Ципи Лавні – міністр алії і абсорбції. Співробітник МОССАД в 1980–1984 рр.

Гідеон Езра – міністр без портфеля. На службіШАБАК в 1962–1995 рр. Остання посаду – заступник начальникаШАБАК.

Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) є невід'ємною частиною ізраїльського суспільства. Тож не дивно, що, як у дзеркалі, відбиваються ті політичні та соціально-економічних процесів, що нині мають місце у Ізраїлі. Інтифада значно збільшила і так складну економічну ситуації у країні, викликану значною мірою загальним кризою світової економіки та економіки США, зокрема, що ні могло б не зашкодити фінансуванні Збройних Сил і оборонно-промислового комплексу. Внутрішньополітична боротьба між представниками різних партій та рухів щодо подолання цієї кризової ситуації та заходів боротьби з палестинським тероризмом, і навіть пошуку шляхів остаточного мирного дозволу ізраїльсько-палестинського конфлікту викликала суперечності у суспільстві, породила соціальне напруження. Відповідні настрої проявилися й в ізраїльської армії.

Останніми роками істотно змінилося ставлення ізраїльського суспільства до питань безпекою держави та населення і, до збройних силах та його ролі та місцю у суспільних стосунках. Раніше армія несла практично всю повноту відповідальності за безпеку країни у протистоянні зовнішню загрозу із боку армій арабських країн. Зараз із ослабленням ролі чинника і зростанням значення внутрішньої погрози на вигляді терористичну діяльність палестинців боротьби з палестинським тероризмом стає провідною функцією Збройних Сил Ізраїлю. Зміна професійних завдань і державних функцій ізраїльської армії і натомість зміненій зовні- і внутрішньополітичної обстановки викликає і відповідну зміну ставлення до неї в ізраїльському суспільстві.

>Военно-стратегическая обстановка на Близькому Сході упродовж свого інтифади "Аль-Акса" помітно змінилася. У зв'язку з поваленням режиму С.Хусейна З. Хусейна проти Іраку внаслідок кампанії коаліційних військ, що триває вже більше року, зникла колишня цілком реальної загроза ракетного удару, зокрема і з допомогою неконвенціональних боєголовок, Ізраїлем із боку Іраку.Прекратилась також підтримка Іраком палестинського тероризму відношенні Ізраїлю.

Зникла ще й явна зовнішня погроза сторони Лівії, яка (за скасування економічних санкцій ООН проти нього на підтримку міжнародного тероризму) відмовилася від подальшої розробки програм створення ЗМУ, демонтувала відповідні науково-дослідні й виробничі потужності і навіть знищила частина устаткування під наглядом міжнародних експертів. Зобов'язання проводити мирну зовнішній політиці на Близькому Сході було підтверджено керівником Лівії полковником М.Каддафі під час відвідин прем'єра ВеликобританіїТ.Блера у Тріполі наприкінці 2004 р.

Єгипет, хоч і залишається потенційної зовнішньої загрозою для Ізраїлю, у зв'язку з зміненій внаслідок іракську кампанію ситуацією на Близькому і Середньому сході з'явилися й зміцнілими тут військово-стратегічними позиціями США нині проводить дуже стриману військову політику щодо Ізраїлю. Сирія теж представляє явною воєнної загрози для Ізраїлю, хоча її керівництво і підтримує палестинських терористів, особливо екстремістів організації "Хезболла", які базуються Півдні Лівану. У зв'язку з дипломатичним і власне економічним тиском з боку і слабкістю свого оборонного потенціалу Сирія лише войовничої антиізраїльській риторикою, але реальним збройним акціям не вдається навіть у у відповідь бомбардування 5 жовтня 2003 р. ізраїльськими ВПС навчально-тренувальної базиАйнСахаб бойовиків палестинської терористичної угруповання "Ісламський Джихад" в 15 км північніше Дамаска.

Основним чинника зовнішньої загрози національній безпеці Ізраїлю першому плані висувається Іран. Для нейтралізації цього чинника ізраїльським керівництвом розроблено кілька сценаріїв. Вони передбачають комплекс заходів – від прямого знищення з повітря іранських атомних реакторів, які виробляють збройовий плутоній, і потужностей з виготовлення створення ядерної зброї (за аналогією із відповідною акцією проти Іраку в 1981 р.) до розміщення оснащених ядерними ракетами підводних човнів класу "Дельфін" поблизу узбережжя Оману в радіусі досяжності цілей у Ірані.

Отже, перспектива воєнного зіткнення до регулярних збройних сил сусідніх країн межах Ізраїлю дуже малоймовірна. У зв'язку з зміною співвідношення загроз та його роль забезпечення безпеки Ізраїлю його Збройні сили переважно орієнтуються боротьбу з внутрішньої загрозою – палестинським тероризмом.

Порівняння Збройних Сил Ізраїлю з арміями інших західних країн дає змоги виявити відому унікальність ЦАХАЛ. Вона у цьому, що ізраїльська армія є, сутнісно, єдиній у світі, які вже десятиліттями яка перебуває на зайнятих нею територіях, що належать сусідньому народові і контролюючою тамтешнє населення у протягом усього цього часу. Така ситуація не викликана будь-яким сваволею чи агресією із боку Збройних Сил Ізраїлю, а нав'язана постійно чинним чинником внутрішньої погрози та може бути подолана без його усунення.

Унікальність становища ізраїльської армії також у тому, що вона є частиною демократичного суспільства, практично єдиного на Близькому Сході. Проте внаслідок зовнішніх, які залежать від нього обставин доки буде подолано існуюче протиріччя між її демократичним характером і необхідністю тривалого збройного присутності своїх нею палестинських територіях як інструмент постійного контролю місцевого населення.

У той самий час війська навіть інших країнах антисаддамівської коаліції, перебувають у Іраку, не заперечують окупаційного характеру своєї місії, та заодно вказують тимчасовість. Перспектива ж догляду ізраїльських військ з які утримує ними територій у майбутньому поки що реально що немає. Річ у тім, що внаслідок нинішнього зміни ролі й характеру загрозам міжнародній безпеці Ізраїлю внутрішня загроза – ісламський тероризм, вихідний головним чином із палестинських територій, є основною причиною присутності ЦАХАЛ у тих районах.

Специфікою ролі Збройних Сил в ізраїльському суспільстві також і те, що попри відомі успіхи у боротьби з палестинським тероризмом, допоки вони що неспроможні підібрати необхідну ефективну тактику контртерористичної боротьби, у зв'язку з ніж питання забезпечення безпеки значною мірою стають безпосередньої практикою повсякденні самого ізраїльського населення.

Через це різноманітні громадські рухи дедалі активніше підключаються до проблем, що були виняткової прерогативою Збройних Сил, надають цим певний вплив бути прийнятим командуванням ЦАХАЛ рішень, що стосуються дислокації військових підрозділів, їх структури і чисельності, порядку призову резервістів тощо.

У ізраїльському суспільстві склалося неоднозначне ставлення до оборонної політиці уряду. Воно варіюється від повного пацифізму і апелювання до відступу до кордонів 1967 р. за світ образу і до продовження рішучих дій щодо палестинців до повномасштабної війни із нею до кінця з наступним відновленням мирних переговорів за умов переможця.

Доволі суттєва частка з задоволенням сприйняла опублікованій у січні 2004 р. інформацію у тому, що збройні акції ізраїльської армії у 2003 р. сприяли деякого зниження числа терористичних актів із боку палестинців: тоді як 2002 р. їх було 5300, то 2003 р. – 38001. Багато ізраїльтян підтримують практику фізичного знищення ізраїльської армією, і спецслужбами керівників палестинських терористичних організацій. Усього за 2003 р., за наявними даними, було знищено понад 20 відомих ватажків екстремістських угруповань, особливо як-от ХАМАС, "Ісламський Джихад", "Бригади мучеників Аль-Акси". Однією з останніх прикладів успішної, на думку значної частини громадянам Ізраїлю, антитерористичної діяльності ізраїльської армії є ліквідація 22 березня 2004 р. у секторі Газа ведучого ідеолога організації ХАМАС і непримиренного ворога Ізраїлю шейхаА.Ясина, натхненника і організатора багатьох кривавих терактів проти Ізраїлю, автора ідеїшахидизма – самопідривусмертников-шахидов. За цю акцію, викликала гнів обурення палестинців, і навіть осуд із боку певній його частині світової спільноти (зокрема й у рамках ООН), прем'єр Ізраїлю А.Шарон висловив теплу подяку ізраїльським спецслужбам, що було схваленням сприйнято значною частиною ізраїльського суспільства.

Інша його частину звинувачує Збройні сили у зайвій жорстокості стосовно палестинцям, неправомірному у низці випадків застосуванні зброї, руйнуванні жител, в невиправдано високому числі жертв серед мирного населення палестинських територій. У пресі нерідко публікуються матеріали, стверджуючи, що ізраїльська армія перетворилася на знаряддя насильства, й агресії, виконуючи нині у основному каральні функції.

Засобами масової інформації з'явилася відкрита критика Збройних Сил,упрекающая в неефективності боротьби з міжнародним тероризмом, непродуманої організації, яке виражається в дублювання цілого ряду посад та зняття функцій інших відомств. Так, що у структурі ЦАХАЛ Відділ захисту, у штаті якого понад тисячу людина, багато в чому дублює спецслужби типуМОСАД,ШАБАК, і навіть поліції. Як приклад нераціональне використання коштів, зокрема, вказується випадок, коли армійське командування економить кошти на закупівлі бронежилетів для пересічного складу, але шукає 460 тис. шекелів на організацію концерту дляофицеров-резервистов.

Більше половини армійського бюджету витрачається виплату зарплати кадровим військовою і створення їм поліпшених соціальних умов і оплачуваних державою пільг. У зв'язку з їх щодо раннім відходом у відставку склалася ситуація, коли він присохраняющемся порядку грошового забезпечення до 2008 р. ЦАХАЛ фінансуватиме зі свого бюджету більше відставників, ніж що є на дійсною службі кадрових військових2.

Армію критикують також тяжке фінансове становище рядових військовослужбовців. Дедалі більше солдатів звертається до армійському командуванню з жаданням наданні їм фінансову допомогу у зв'язку з важким економічним становищем. Лише у 1-ї квартал 2003 р. про таку допомоги запросили 478 військовослужбовців, тоді за попередній рік подібних звернень було 163. З іншого боку, ще 500 солдатів попросили дати їм позачергової відпустку, щоб матимуть можливість заробити додаткових грошей. З метою дозволити цю ситуацію командування ЦАХАЛ прийняв рішення збільшити посібник длясолдат-одиночек з 600 до 2,4 шекелів.

Як один з важливих недоліків армійського життя останніми роками громадськість зазначає зниження військової дисципліни, що виявляється, зокрема, в ослабленні охорони військових об'єктів. Наприклад, військова поліція повідомила у тому, що кількість крадіжок зброї та боєприпасів боєприпасів з військових баз ЦАХАЛ 2002 р. виросло на 50% проти попереднім роком. У 2002 р. вкрали 161 одиниця стрілецької зброї і 400 гранат. Нерідко військова поліція підозрює в розкраданнях солдатів ЦАХАЛ із бідних сімей, які під час звільнень нібито торгують краденим зброєю на чорному ринку, витрачаючи зароблені гроші на додаткове харчування й економічну допомогу сім'ям. Армійське керівництво не визнає наявності крадіжок зброї військовослужбовцями. Як заявив на одному зі своїх інтерв'ю міністр оборониШ.Мофаз, "ми допомагаємо нужденним солдатам, але водночас робимо всі - від нас залежне, аби запобігти будь-яких кримінальних актів".

Критики Збройних Сил звинувачують армію й у тому, що в багатьох випадках вона зловживала своїм становище у структурах державної влади необгрунтовано брала він функції відповідних урядових органів. Так, одна з таких обвинувачень стверджувало, що "вищі офіцери ЦАХАЛ стали безпосередньо встановлювати контакти із громадянськими політичними діячами зарубіжних і навіть у деяких випадках очолювати дипломатичні місії Ізраїлю, узурпуючи цим

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація