Реферати українською » Военная кафедра » Зброя й бойові формації


Реферат Зброя й бойові формації

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 

>Реферат на задану тему

>Зброя ібойовіформації


>Охоронназброя

>Зброядавніхчасів маланазвуоружжяїї можнаподілити наоборонну ізачіпну. До Першого роду належала броня (>панцир),шолом й щит.

>Броня був дляохоронитіла, якпанцир.Назваїїперейшла відгерманців, чикельтів (>старонім. – грудях ), —слов’яни унайдавніших годинникупанцирів невживали. До нас броню занесли,мабуть, варяги, що зналирізні народизалізноїзброї.Панцирі ізкняжихчасівзнаємо ізрозкопівстаровинних могил.Така броняце щось,начекаптан, чи сорочка ізотвором на голову та короткими рукавами.Була вон более, ніж метрзавдовжки ісягала доколін.Зроблена був іздрібнихзалізнихкілець,посполучуваниходне із одним;пізніше (від XV. в.)такийпанцирзвавсякольчугою.Степовики носилитежброні, але йінші,зішкіри ізнашитоюзалізноюлускою.Відпеченігів таполовців разом зіншоюздобиччю приходили до нас йтакіпанцирі. Могли бути в насще іінші народипанцирів, що приходилизіСходу, ізВізантії чи зЗахідноїЄвропи. То вграмотіволодимирського князяВолодимира Васильковича із 1287. р.згадано проякісь »>бронідощатиє«.Згадок прочастинизброї дляохорониліктів,колін йвзагалініг у тихий годиннику немає.

Шолом,залізна покриву голови.Назва —німецькогопоходження (>готськеІііітй).Мабуть, його в наспоширили разом збронею варяги.Шоломикняжихчасів,вироблені іззалізної бляхи,мають формустіжка, щозагострюється до міські. З переду бляхаздовжувалася ввузькийвиступ, щоохоронявніс.Деколи із передушоломапричіплювализалізну маску, щозакривалацілеобличчя. Дошолома можна було бдочипити іохорону нашию. З такими заслонами нашию івухабачимо нашихвоїнів на картинах з »>Життям Бориса таГліба«.

Накняжихшоломахбувализображенісвяті, нашоломіІзяславаМстиславича 1151. р. написань бувсвятий мученик Пантелеймонзолотий«, нашоломі ЯрославаВсеволодичабл. 1200. р. —якийзберігся до відома нашихчасівє св. Михайло ізнаписом Великийархистратиже ГосподнійМихаїле,поможирабовісвойомуТеодорові«.

Незнаємо співуче, що воно татаке означало словоприлбиця, що лишедвічіподибується влітописах: чи бувцечастинашолома, що ховалаобличчя, чицілийшолом (учехів »>прилбиця«означає —шолом)'.Галицькийлітописоповідає, що коли 1241. р. каралибунтівничих бояр,пороздираноприлбиці їхнівовчі іборсукові«.

Щитслужив до заслонитіла уже вдавніхслов’ян. яккажеПрокопій —слов’янськіщити булиневеликі.Більшіщитипоширилися в нас,мабуть, заварязькихчасів.Святославовевійсько впоході наБолгарію малощитидовгі, »>великі, для безпекипороблені аж доніг. Колівоївникийшли до бою, неслиспершущити обов'язок,потім ставили їхнього перед собі. На картинахнашоговійська вЖиттї Бориса таГлібабачимоневеликіщити, щохоронять лише грудях,вгоріширші, вдолинівужчі,вгнутідосередини. З чого і яквироблюванонашіщити, проце мидокладніше незнаємо.Деколи були смердотідерев’яні, йзверхупомальовані. »Слово про полкуІгоревім«називаєщитичерленими«, —червоними. Налітописних картинахбуваютьчервоніщити.. Угалицькомувійську XIII. в.щити буливкритібляхою, насонціблищали, були як та зоря«. На щитах булирізніприкраси,може, ігербилицарів; Олег, запереказом літопису,завісивсвій щит на воротахЦаргорода,щоб таким чиномзазначити своюперемогу.Уживалитежвислову: »>взяти місто на щит«, —пограбувати його.

>Зачіпназброя

Дозачіпноїзброїналежить збираючи (>копіє) ізрізниминазвами, меч,шабля,топір й цибулюзістрілами.

>Найранішепоявилося збираючи. Знали його ужеслов’яни, малі дляньогорізнімісцевіназви: збираючи (скидатися від »>копати«,бити)",сул іця (від »>сунути«,нападати),оскепозначаєдрючок.

Аліякийвигляд малірізні народисписів,цевияснити нелегко.

>Копяце бувзвичайназброя тяжкоозброєноговійська, іпіхоти, ікінноти. Зкопями полкийдуть донаступу.Копяце івідзнакаполководця. У бою князь виненпершийсунути«копям а як князьумирав, то збираючи ставили при йогогробниці.Копя малозалізневістря, вформівидовженого листка, ізотвором,щобнасаджуватиоскепище,тобтодеревяниіідрючок. У боюцідеревця частоламалися.Копябувалирізноїдовжини; на картинахкняжогсвійська впіхоти смердотівиглядаютькороткі (якіпівтора м.)', вкіннотизначнодовші (до 2 й пів м.).

У XIII. в. вгалицькомувійську, а й уятвягів. (>литовців),бачимоякийсьіншийрідсписів —сулиці. Це,здається,короткі чилегкісписи;воївники чи тримали їхні у руках,наступаючи, чи кидали їхнього звіддалі.

>Оскептежрідсписа,згадується в нас. лише раз, 1123. р. Уиншихсловянозначаввінпримітивний,простийдерев’янийспис беззалізноговістря.

Рогатинаце збираючи, що привістрімає гак.Уживалиїїдеколи в бою. Так 1149. р. приоблозіЛуцька один зміщан-німцівнамагався,щоб князяАндрія »>просунутирогатиною«. Алірогатинивживали і на ловах: Данило вбивширогатиною тридикікабани вгрубешівськихлісах (1255. р.).Рідмалоїрогатинице —рогатиця, чирогтича. У бою із ятвягами 1256. р. »одинвоїн налагодивши праву руку, узявши з пояса своюрогатицю; кинувши далеко і скинувши з коняятвязького князя, — йзлетіввін з коня на грішну землю, і душаньоговийшла ізкров’ю до пекла«.

Меч —назвазапозичена внімців (>готськешекеів).Давнісловяни маловживалимечів. У могилах полян,кривичів,сіверян їхнізнаходиморідко.Поширили їхньогощойно варяги, а варяги перебрали їхні з заходженню відфранків. АрабІбн-Фадлан ізпоч. X. ст.оповідає, що усі русімають присобі меч, амечі їхньогофранконськоговиробу.Інший арабІбн-Дустекаже, що Русьмаємечі »>сулейманові« —східньогопоходження.Окремийрозслід одного ізархеольогів (>Анучина)виказав, щомайже усімечі, котріпознаходили в нас, урозкопах могил,походять зСкандинавії.Ціварязькімечі так на1.-мегерзавдовжки.Вістря —завдовжки поверх 80цм.,вгорімає ширину 6 й півцм.,додолу,трохизвужується. Держак буввідділена відвістряперекладиною на які 10цм.завдовжки. Сама ручка бувмасивна, неодноразовомайстернооброблена, годиноюпосріблена таприкрашена орнаментом.Мечібувалиобосічні. Процезгадує уженайдавніший нашлітопис уоповіданні пропоневолення полян хозарами. Коліполяни принеслинаїзникам вданинімечі, смердотізанепокоїлися, що »>зброя у яких зобохсторінгостра,тобто меч«,бохозари малі лишешаблі. Меч носили »прибедрі«, впіхві, — із тоговислови: »>виняти меч«, »>обнажити«. Меч був,ознакоюсудової влади князя: »князьнедаремне носити меч — напомстузлочинцям, й на хвалу тім, що добротворять«. Увеликійціні булипам’ятковімечі — так князьАндрійЮрієвичпереховував меч св. Бориса.

>Шабляприйшла до насзі одразу ж, відстеповихнародів. Літописуізгадує, щохозари малішаблі із одного боцігострені.Щабля бувдовша від меча, сягала 1.20 м., бувтрохизакривлена,, малалегку ручку, йвзагалі бувзначнолегша ізручніша від меча. Алі жмечі були тоді понадпоширені, ніжшаблі.

>Топір’єздаєтьсяіранськогопоходження (пір.перськеІаЬаг).Йоговживали якзброї донаступу лише внайдавніших годинникуголовно варяги.Ібн-Фадланкаже, що усі русі малі меч, ніж йтопір.Варяги, що були навізантійськійслужбі, булиозброєні вмечі, збираючи читопори. У описавшибоїв на Українітопориніде незгадані.. Алі що смердоті булидужепоширені, процесвідчатьчастізнаходи в могилах. якпідручноїзброївживалище і топ й рця (1071 р.)..

>Лук, якзброя, буввідомийдавнімслов’янам.Слов’янськієтежназви:тятива,стріла і ту л а — сагайдак наСтріли. Алікращеопанувалицюзброюстеповики іщойно від нихпоширився цибулю І в нашомувійську.Під 968. р. нашлітописзгадує, що. колисклали світ зпеченігами,печенізький хан давшигостинця нашомувоєводі: коня,шаблю йстріли.Пізніше, подвпливомторків таполовців,повстали іпоширилися в нас лучники, якіназивали стрільцями. Зтехнікиволодіння цибулеюзнаємовислови »>накластистрілу« йнапрягати цибулю. Увійську Данило 1251. р.появляєтьсяякийсьновийрід цибулі,рожанець: »>стрільційшли ізобохбоків,тримали у руках своїрожанці інаклали наних-стріли наворогів«.Тули вгалицьких боярбувалибоброві.

>Оружники

>Відповідно доозброєння можнаподілитивійсько нарізнібоєвікатегорії.Головнезначіння малі два народивійська —оружники тастрільці.

>Оружникаминазивалосявійсько —озброєнеповноюзброєю,оружжям.Назва »>оружники«появляється в ХІ ст., але й такозброєнівоївникиводилися в нас віднайдавнішихчасів.Оруж-никамиможемоназватитяжко-озброєнихварягів,пізнішекняжу дружину йвзагалі усівійськовіформації, що носилитяжкузброю..Повназброяскладалася ізброні,шолома, щита, меча і збираючи.

Алі в усіх і не усівоївники малі усі тих частиниозброєння. Уварязькійдобізброя бувнайповніша,цебачимо ззгадок у договорахпершихкнязів з греками, влітописі та угрецькихописахСвягославовихпоходів. УдоговоріІгоря із 945. р.згадані якзвичайназброямечі, збираючи тащити.ВоєводаПретич 968. р.даєпеченізькомухановігостинця: броню, щит та меч.Святославовевійсько вБолгарії 9'68 — 971. р.виступає вшоломах й панцирах,зі щитами і мечами, чизі щитами йкопями. Незнаємо лише, чикожнийвоївникмав збираючи і меч, чи булиокремівідділиколійників йокреміозброєні мечами.

У XI й XII ст.бронізгаданірідко. Не знаті, чи того, що смердоті булизагальнопоширені, чи — що їхнього бракувало.Рідко колилітописцізазначують, щовійсько малоброні. Так 1151 р. навоєнних кораблях князяІзяслава наДніпрі »>борці стояли убронях йстріляли«. У 1176. р. полкдружини князя Мстислававиступає — усі убронях«. Алінавіть йполовці малічастинувійська вповнімозброєнні: 1151. р. »>повсідали на коней убронях,зі щитами, ізкопями,наче до бою«. З того можназдогадуватися, щоброні булидоситьпоширені.

>Тяжко-озброєнівійська із того годинивиступають до ізкопями. Князьпочинавбій так, щопершийкидавкопям.Головнийбійвирішував усєнаступвійська,озброєногокопями. Силувійськарахували на числокопій: »впоганих (>половців) було б 900копій; й вРусі 90копій« (1169. р.). Одного разу наозначення цого родулітописуживаєназвикопійники (1180.p.).

Дляохорони від ворогакопійники маліщити. Так 1151. р. князьАндрій іде вбійзі щитом; так самезі щитамибачимо миполовців.

>Якщо збираючи внаступіполамалися, товоївникивитягалимечі і ними рубали ворога. Алі чи усікопійники малімечі, процевиразних немаєзгадок.Требарадшедумати, що лишедобірнічастини маліобидва народизброї.Частішевоївникийшли до бою із самимикопями.

У XIII. в., вГаличині, за Данило, ужезнананазваоружники.Літописецьдає нам їхньогоопис 1231. р.: намурах містаВолодимира »стоялиоружники, —блищали щитами йзброєю, насонцескидаючись«. Наіншомумісці —подібнийописДаниловоговійська: »>щити у яких були як та зоря,шоломи у яких як тісонце, що сходити, у руках тримали збираючи; як багато палички« (1251.p.)

>Стрільці. Іншийрідвійська ізіншимозброєннямце були —стрільці.Відповіднішаназва був б тут »лучники«,боцевійсько було бозброєне луками. Аліназва »лучник« у тихий годинникуозначає —ремісника, щовироблював луки.

>Лук був вжевідомийдавнімслов’янам. Та чи булизорганізованіокремівідділилучників, процевідомостей немає.Варягивживалитежлуків, але й в насцязброяширше нерозвинулася.Формаціялучників, якокремоговійська,витворилася в нас ажпідовпливомстеповиків, що всеславилисядобірними стрільцями. Нашлітопис записавшицікавухвилинуобмінузброї. У 968 р.київськийвоєводаПретичсклав світ зпеченізьким ханом й на знакприязності смердотіпомінялисязброєю:Претич, як вже було бзгадано, давши від собі броню, щит й меч, аполовчинйому — коня,шаблю йстріли. Алістеповики не лише доставляли нам цого родузброї, але й булиЙтворцями легкоговійська,озброєного луками. Вже СвятополкОкаянний уборотьбі із ЯрославомМудрим найнявшисобі бувпеченігів.Від 1070. р.різнікнязіпочинаютьнайматисобі на службу ватагиполовців;найбільшуславивсяцим Олег Святославович,якого й прозвалиГориславичем свої, що його союзники багато горя навели на Україну.Знову ж уполовині XII ст.київськікнязізорганізувалисобіпомічневійсько ізостанківпеченігів йторків подназвою »>чорнихклобуків«.Цістеповикиввійшли у нашевійсько подназвою »>стрільців« й на їхнізразокпочалиорганізувати в нас й нашихлучників. Так 1151. р. у боях надрічкоюРутом, коливорожівійськапочалиуступати, князь В'ячеслав йІзяслав »пустили по нихстрільцівсвоїх,чорнихклобуків й Русь«. У 1169 р.берендеїпросять у князяМихалка: »мипоїдемо наперед стрільцями«. У 1180 р. в бою ізполовцямизновувиступають разом »>стрільціруські ічорні клобуки«.

Упізніших годиннику, у XII ст.,-степовики уже незгадуються. Очевидно,стрільцірекрутувалися лише із місцевого населення. Доособливогорозвитку смердотідійшли вгалицько-володимирськійдержаві за Данило. Урізних походах смердотівиступають у великомучислі, якокремівідділи чи прибоціоружників йздобуваютьсобі славу доброговійська.Підчас походу наятвягів 1235. р.польськікнязі просили Данило,щоб давшиїм удопомогусвоїхстрільців.

Прозброюстрільців незнаємоближченічого;знаємолише ті, що смердоті малі луки тастріли. Увійську Данило 1251. р.стрільцімають, як було б ужезгадано,якийсьособливий цибулю —рожанець.

>Від 1232. р. вгалицькомувійськузгадуютьсятакожстрільці насоколів (»>приїхавшим соколомстрільцем«).

>Піхота

Унайдавніших годинникувійсько наше було бпіше.Слов’янськівоїнийшли до боюпішкизі щитами такопями.Варягивиступалитеж у битвах, якпіхота тяжкоозброєна впанцирі ішоломи, із мечами чикопями. Докінця XI. в.тяжко-збройнапіхота творилаголовневійсько на Україні.Тяжкі «>опанцирені полки,позахищувані щитами,понаїжуванікопями» —цеприкметнийвиглядвійська того години.

>Пізнішетяжкозбройнівоївникисіли на коней йголовнимвійськом стала тяжкакіннота.Тодіпіхотазайняладругоряднемісце — впіхоті служили лише »>прості люди«,незаможні, що було неможливопридбати для собі коня.Дуже частобувалоцеміське населення. Приоблогахрізнихгородівбачимо, що ізміськихворітвиходять »>пішці« й тутпорядкуються до бою. Так 1149. р. вЛуцьку »>пішцівийшли із міста« іпочалистріляти на ворога. Та коли ними насталикопійники, смердотічимдуж витекли до міста.ПідКиєвом 1151. р.поруч зкіннотоюберуть доля в бою »>кияни-пішці«. ЗЧернігова 1152. р. »>вийшлипішці із містастрілятиси«, але й князьАндрій наступивши ними здружиною таполовцями і — »однихповибивалиіншихувігнали до міста«.Пізніше смердоті уже невиступали на ворога, »несміливийти із міста,бо булиналякані«.

>Піхота велаборотьбунайчастіше подохороною міста.Булицезвичайнострільці, щоздалекаобстрілюваливорогів. Алі як ними прийшовнаступ, смердоті було неможливовдержатися намісці іховалися застіни міста. Удальших походахпіхотарідко брала доля.Труднощі були із тім, як йогодоставитипіхотинців намісце. Колі бувнедалечкорічка, то везли їхньогочовнами,нпр., упохід наполовців 1103. р.Дніпром.Піхотинці було неможливовстигнути закіннотою йтреба було бзалишати їхнього намісці. Цебачимо 1151. р. у боях подКиєвом.Піхоти можна було бвжити лише додругоряднихзавдань. Так 1152. р.Володимиркогалицький ставитипішцівпоруч зкіннотоюборонитибродів.Піхота годиноюкінчала битву: коликіннотарозбила ворога, топіхотинці велищеборотьбу ізостаннімивідділами,роззброювали ворога, биливтікачів, бралидобич.

До новогорозквітудійшлапіхота вгалицько-володимирськійдержаві в XIII ст. Тутбачимобільшівідділипішихвійськ. Так 1241. р. друкар Курило вВакоті наПониззімавзначнішийвідділпішців — напідмогуДаниловівінпривів 3000пішців й 300кінноти. У 1245. р. князь Ростиславзібравселянськупіхоту — »>смердимногипішці«; Данилоповів наньоготеж »>воїмноги йпішці«.Піхота брала доля в бою под Ярославом 1249. р. пообох сторони. Убій з ятвягами 1251. р.йшла тяжкоозбройнапіхота. У 1253. р. подБільськ Данилопосилаєзновупіхоту ікінноту. У 1259. р. на татар ізВолодимиравиступилиміщани — якпіхотинці.

Зцихзвістокбачимо, щопіхота вгалицькійдержавігралаважну роль, вон був подособливоюопікоюкнязів.Цяпіхотаскладалася із селян та ізміщан. Алі булице слабенькоозброєнівоїни, як упопередніхстоліттях, а сильнаформація — доброозброєна. Процесвідчать слова літопису із 1251. р., котрі ужевище наведено: »>воїпозсідали із коней йпішці із обозуозброїлися:щити їхнього були як та зоря,шоломиблищали насонці, тримали до руккопії як багато палички, астрільційшли/ ізобохбоків йтримали до рукрожанці (луки) свої іпонакладали нимистріли на ворога«. Отже догалицькоїпіхоти належали і тяжкоозбройніоружники йстрільці-лучники.Булаце нова сильнаформація, але йсеред якіобставин вонаповстала, і як бувзорганізована, проце,нажаль,ближче незнаємонічого.

Початківкінноти

Унайдавніших годиннику на Українікінноти нестрічаємо. Услов’ян лише старшинавиходила впохід на конях.Варяги, якморський народ,відбувалидальші дорогиводянимишляхами, начовнах. Українавзагалі не бувбагата на коней.ЦісарКостянтинПорфирородний (підлогу. X. в.)оповідаєнавіть, що на Україніділком коней немає, що їхньогокупують устеповихпеченігів.

Алі на самом деле в українськихстепах живий дикийкінь, тарпан. як зпізнішихописівзнаємо, буввінневеликогозросту,доходивледве до метри,маввелику голову ізкороткоюмордою,гострівуха,коротку,товсту,шию,широкі грудях,простий зад; масті бувмишастої, із темною чичорноюсмугоюздовж хребта, грива йхвістчорні.Тарпани жили великими табунами 50—60 штук.Лови ними закняжої доби належали доулюбленого спорту. Занайбільшу штукувважали —ловити їхні йв’язати руками,певно із коня;такі ловивлаштовувавВолодимир Мономах. Аліприсвоїти дикого коня було бдужеважко й, хочпізніше коней »>вибивали іздиків«, торідкоцесправдівдавалося. Тім тонайбільше конейслов’янидіставали відстеповихкочовиків.

>Першізвістки про коней ввійськулітописподає уже в годиннику Олега: впохід наВізантію 907. р. князьповівчастинувійська на конях,частинучовнами. Тісамечитаємо пропохідІгоря нагреків 944. р. Алі в тихий годиннику конейуживали,мабуть, лише до перевезеннявійська, над боях.Воєннакіннотапочаларозвиватися аж уборотьбі ізпеченігами, що від початку X ст.непокоїлинашіграниці. Дикістеповикиналіталинесподівано на укра-їнськіоселі,заскакувалибезбороннихмешканців,загарбували, що було б под рукою йшвидковідбігали тому.Щобдорівнятискорійстеповійкінноті,українцімусілиорганізуватихінневійсько.

>Потребакіннотивиявиласятакож упершихстрічах ізВізантією. Греки малі тодіславнукінноту, тяжкоозброєну:їздцівиїздили на ворогакінно, в панцирах й вшоломах, іздовгимикопями іпроти їхньогоударівпіхота бувбезборонна. Цевідчув князь Святослав усвоїх походах наБолгарію 968—970. р.Грецькакіннота так напирала вперед, щонавітьзалізнілавиварягівзі щитами ікопями було неможливовстоятися намісці. Святославбачивце й подДоростоломнамагавсяпоставитикінний полкпротигреків. Процеоповідає ЛевДіякон: »>Скити (>українці), ізкінцем дня на коняхвиїхали із міста,впершезявилисякінними,бозвичайновиступають смердоті наворогівпішки — невміютьвилазити насідла і такбитися ізворогами.Ромеї (греки)чимдужхопили зазброю,посідали на коней,схопили збираючи (смердотівживаютьдовгихкопій до бою), із запалом й напором великим нимипустилися. Алі тих невміли іповодити конейвуздами, і колиромеївдарилина"нихкопями,завернулися ізабралися доміста«. Такпершаспробавжитикінноту до бою неповелася.

>НаступникСвятославів,Володимир Великий, не кинувшизаходівтворитикінноту. Упоході наволжанських болгар 985 р.вінвисилаєстеповихторків на конях, але й йоговласневійсько було бщепіше,плилочовнами: »>ПішовВолодимир на болгар зДобринею, дядьком своїм,човнами, аторків берегомпривів на конях«. У 996. р.Вінзавівновісудовікари (т.зв.вири)' завбивство назброю й на коней.

ЗВолодимировихсинів, Святополк (1015—1019)користувавсянайманимипеченігами,своєї,видко,кінноти багато немав. Алі: ЯрославМудрий додальшихпоходівуживав вже коней. Так под 1042. р.читаємо влітописі, щопідчас походу наЯм »>вигинули коней ввоїнівВолодимира (Ярославовогосина) так, що конейщедихали,, а із нихздирали ужешкіри, —такий бувпомір на коней«. Запершихнаступників Ярославаукраїнськакіннота могла ужемірятисязостеповими ордами. У 1060. р.Ярославичі ходили »на конях йчовнами« наторків. У 1068. р. СвятославЯрославич з 3000 конейрозбив 12тисячполовців. Літописуоповідає проце так: »Святослав був уЧернигові, аполовцівоювалидовкола Чернігова. Святославзібравтрохидружини івийшов ними подСноськ. Коліполовціпобачили, щовійськойде,впорядкувалися настрічу. Святополкбачив, що їхнього велика сила й сказавши досвоєїдружини: »>Рушаймо, немає уже намкудидіватися«. Івдарили на коней, іпереміг Святославтрьоматисячами, аполовців було б 12тисяч. Одних побили, аінші потонули уСнові, йкнязі ловили їхні руками. Це було б 1. листопадові. Івернувся Святослав ізперемогою усвій місто«.

>Цяпершаперемога надполовцями даладоказ, щоукраїнськакіннота уже бувзорганізована і могламірятисянавітьзістеповиками, котрі давалиїй Першізразкиорганізації.

>Збірноїназви накінноту укняжих годиннику нестрічаємо.Можевживали тодіназви »>комонник« (віддавньогокомон т =кінь),, але й укняжихпам’яткахїї небачимо, — вонапоявляєтьсящо-но вXVI—XVIII. в.Звичайноїздцізвалися наїзники,деколище і з зв у із зв і до і — від старого слова »>сън —узникъ«,себтозв’язаний з кимось докупи, тут — з конем.

>Кіннота за своїмозброєнням йтактичнимзавданнямподілялася (так саме якпіхота) натяжку талегку. Непереливкиозбройнакіннота,цеоружники у важкихбронях, ушоломах,зі щитами ікопями чи мечами. Долегкої належалистрільці, безтяжкоїзброї, із луками.

>Коні

Нашакіннота мала конеймісцевоїгодівлі й іздобичі наполовцях.Коні вбільшійкількостізгадуютьсянайчастіше унаддніпрянських землях. У 1107. р.половецькийватажок Боняк упоходізайняв конейбіля Переяслава. Так було вПереяславщинікнязіОльговичі 1141. р. позабирали коней. УЧернігівщині вРахнах улісі 1146. р. було б 3000кобилстадних й 1000 коней. У

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація