Реферати українською » Военная кафедра » Профілактика виробничого травматизму, як сукупність технологічних, організаційних та соціально - культурних заходів


Реферат Профілактика виробничого травматизму, як сукупність технологічних, організаційних та соціально - культурних заходів

Карпук Ігор Сергійович  (Відділ Охраны Праці і Техніки Безпеки ЗАТ «НКМЗ» р. Краматорськ, Україна).

 

         Нещасні випадки з виробництва є непросто потребує вирішенні проблему безпеки праці, а є як і хорошою можливістю вивчення взаємодії суспільства (і окремого індивідуума) і технологічного середовища, ослаблення чи посилення їх взаємозв'язки внаслідок непередбачених подій [10]. Якщо ми необхідно створити оптимальне розв'язання проблеми профілактики виробничого травматизму, слід вдосконалити наше розуміння природи нещасних випадків з виробництва.

         На жаль, досі нещасні випадки з виробництва прийнято розуміти, як «раптове ушкодження організму людини» [3]. Проте травмоопасность виникає не раптово й не відразу, а розвивається поступово.

         Широке поширення нещасні випадки з виробництва отримали після індустріальної революції. До 1800 року в усьому світі вони були рідкість й розрізнені. Здебільшого відбувалися при переробці й транспортуванні сировини й товарів. Відповідно те й сформувало традиційної політики профілактики – вдосконалення технологій та поліпшення умов праці [6]. Найбільше значення набуло створення систем, у яких можливість виникнення від нещасного випадку внаслідок помилки працівника було б зведена до мінімуму. Це спричинило з того що ймовірність події нещасних випадків з виробництва приймається величиною, що у зворотної залежність від рівня технологічної оснащённости виробництва.

         Але нові дослідження ясно показують, що проблему виникнення виробничого травматизму лежить насамперед у області «людського». На думку більшості фахівців, виробничий травматизм насамперед залежить від організаційної, соціальної та напрямів культурної складових процесу виробництва [9].

         Загальновідомо, що справжній рівень виробничого травматизму змінюється залежно від фінансового і охорони культурної рівня добробуту суспільства. Україна має травматизм удесятеро вище, ніж у економічно розвинених країн, щороку Україні травмується близько 220 тисяч жителів [1]. Усе це робить вивчення соціально-культурних і організаційних складових виробничого травматизму щонайменше важливим, гострішого за впровадження у виробництві передових технологій і досягнень науково – технічного прогресу.

         Метою згаданої роботи стало вивчення явища виробничого травматизму не як «лінійного» процесу, бо як комплексного явища, що містить технологічну, організаційну та соціально – культурну складові.

         Поняття «виробнича небезпека» здавалося б здається очевидним і цілком очевидним. У традиційному значенні, виробнича небезпека – це загрози життю і здоров'я людей, які від масового промислового виробництва. Вони зустрічаються кожному етапі виробничого процесу, від переробки, до утилізації котрий відслужив свій термін вироби. Отже, у вузькому значенні виробнича небезпека – це неполадки, збої і неприйнятні побічні ефекти функціонування технологічних систем. Однак у ширшому значенні – виробнича небезпека складається з кількох чинників, будучи результатом взаємодії промислових систем, працівників та довкілля у різних комбінаціях і з різними результатом.

         Людство у своїй історії було спроможність до пошуку шляхів запобігання, попередження й профілактики виробничого травматизму, а як і мінімізації його наслідки. Так, у період зародження промисловості, основну масу нещасних випадків виробничого характеру становили вибухи парових котлів і судин, працюючих під тиском, що часто зумовлювало катастрофічним результатам [8]. Першим людиною, які у США внаслідок від нещасного випадку на залізниці, був кочегар паровоза, смертельно травмований у вибуху парового казана в 1831 року [9]. Потім то цієї проблеми було вирішено завдяки наступним заходам: вдосконалення конструкції, технології експлуатації й пожвавлення нагляду над експлуатацією парових котлів і судин, працюючих під тиском. Нині України цю проблему знову на чільне місце. Через відсутність нагляду і низької кваліфікації працівників підприємств допускаються грубі порушення правил охорони праці при експлуатації судин, працюючих під тиском. Це спричинило двом груповим нещасних випадків із летальним кінцем на малих авторемонтних підприємствах р. Краматорська 2003 року.

         Отже, промислові небезпеки є ніж - то постійних і незмінним. Поєднання небезпек завжди переменно. Нові небезпеки виникають і результат розвитку технологій, старі – поступаються їм місце. Але з тим, з – за погіршення соціально – культурних і організаційних чинників, складових промислову небезпека давні листи й, начебто, які відійшли другого план - набувають нову гостроту.

         У слаборозвинених країнах теоретично можлива адаптація виробничих процесів й виконання вимог безпеки до місцевих умов, але практично соціально – культурні особливості цих країн призводять до вищому рівню виробничого травматизму проти високорозвиненими країнами [9].

         У своїй сукупності, нещасні випадки є соціальним злом, коли из–за власної чи чужій халатності травмується чи гинуть люди. За статистикою, неминучі нещасні випадки припадає лише 4% від загальної кількості, 96% нещасних випадків можливо запобігти. 62% нещасних випадків виникає через недооцінки або нерозуміння працівниками небезпеки [1].

         На жаль, найчастіше нещасні випадки з виробництва сприймаються та працівниками, та його керівниками як чистого випадку, а постраждалі сприймаються, мов жертви. Але як було зазначено вище, травмування виникає не раптово, не відразу, а розвивається поступово. У першій стадії відбувається накопичення протиріч, які у систематичне порушення правил безпеки під час виробництва робіт, поспіху тощо. буд. У другий (конфліктної) стадії відбувається травмування людини за порівняно стислий період часу. Травмирование характеризується не раптовістю, а простий несподіванкою і тому предотвращаемо на першої стадії.

         Наблюдениями лікарів встановлено, що надмірний темп роботи (поспіх) викликає в працівника концентрацію на що ж – то одному, цебто в виконуваної роботі, заступаючи сприйняття назрівання небезпеки. Тому треба всіляко боротися з ситуаціями авральною роботи з виробництві, недопущення поспіху.

         Чим раніше працівник усвідомить і розпізнає назрілу виробничу небезпека – тим паче безпечними стануть умови його і це є ключовим чинником профілактики травматизму на робочих місць. Боротьбу з травматизмом слід з організаційних заходів. При постановці цілі й видачі завдання виробництва робіт звернути особливу увагу до можливість виникнення небезпечних ситуацій. У цьому особливо актуальними стають якісніше проведення адміністрацією трёхступенчатого контролю стану охорони праці, а як і виняток формалізму при инструктировании працівників. Вироблення досвіду в працівників виявляти до початку і під час роботи наявні небезпечні ситуації – одна з найголовніших умов профілактики виробничого травматизму.

         Для які працюють сутності небезпеки робочому місці, необхідно складання в кожному робочому місцю і технологічного операції переліків можливих небезпек, включення під час перегляду в інструкції з охорони праці та ознайомлення із нею працюючих. Наявність можливість виникнення небезпечних ситуацій визначають напрям і нові методи збору інформації службою охорони праці підприємства: обстеження робочих місць, опитування працюючих про наявні недоліках у роботі, розслідування нещасних випадків з виробництва і порушень правил безпеки під час виробництва робіт.

         зважаючи на викладене, службою охорони праці виділено пріоритетні напрямки діяльності з профілактиці виробничого травматизму:

1.Выявление можливостей виникнення небезпечних ситуацій з виробництва, їх профілактика, ознайомлення які працюють із методами їх запобігання і усунення.

         2. Проведення агітаційної і роз'яснювальної роботи з усвідомлення які працюють сутності, умов і причин виникнення небезпечних ситуацій з виробництва, застосування заходів адміністративного і матеріального впливу порушникам правил безпечного проведення робіт.

         3. Постійне навчання робітників і керівників всіх рівнів правилам безпечного проведення робіт, вмінню чітко й вчасно розпізнати можливість виникнення небезпечної ситуації.

         4. Розслідування нещасних випадків, профзахворювань і з виробництва, розробка і впровадження заходів запобігання їх повторення.

         5. Впровадження у виробництві передових методів профілактики травматизму, й профзахворювань.

         Завдяки комплексу проведених заходів, кількість смертельних нещасних випадків на АТ «НКМЗ» снижено 2003 року вчетверо проти 1992 роком, коефіцієнт частоти – в 2,3 разу.

         З вищевикладеного можна дійти невтішного висновку, що за умови розвитку сучасної промисловості існує три варіанта профілактики виробничого травматизму:

         1. Зберегти все «є», не робити жодних знахідок.

         2. Сприяти проведенню наукових досліджень про, впровадженням нових технологій, зводять до мінімуму можливість виникнення небезпечної ситуації у процесі виробництва.

         3. Розвивати адаптацію працівників до нових умов праці, розуміння й усвідомлення ними виробничої небезпеки, самопрофилактику виробничого травматизму.

         Зберегти все «є» - є неприйнятним рішенням, оскільки нещасний випадок – це буде непросто подія, що спричинило стійку чи тимчасову втрату працівником працездатності, а результат складного процесу взаємодії кількох компонентів (технологічних, організаційних, соціально-культурних, економічних пріоритетів і ін.), постійно змінюються з недостатнім розвитком суспільства. І тут збитки підприємства перевищать прибуток з – за штрафів, зупинок устаткування й ін.

         Важливе значення має проведення науково – технічних досліджень вкладених у вдосконалення технологічних процесів, впровадження сучасного технологічного устаткування. Цього постійно изменяющиеся процеси виробництва, необхідність підвищення якості і продуктивність праці, зниження трудоёмкости. Вкладені до цього кошти принесуть свої плоди, багаторазово окупившись з часом. Але найголовнішою недолік цього методу профілактики виробничого травматизму – повільна вироблення рішень. Так результати наукових досліджень про про згубний вплив для здоров'я людини ДДТ чи азбесту з'явилися набагато пізніше повсюдного їх використання їх у сільському господарстві промисловості. Удосконалення технологічних процесів виробництва та технічне переозброєння повинні мінімізувати можливість появи ситуації ймовірного травмування працівника чи погіршення стану здоров'я.

         На чільне місце у сучасних умовах виходить розвиток адаптації працівників до нових умов праці, зміненим соціальним відносинам у суспільстві. Ознайомлення які працюють із можливістю виникнення небезпечних ситуацій робочому місці, агітаційна і роз'яснювальна робота, навчання всіх співробітників безпечним методам роботи, самопрофилактика виробничого травматизму дозволяють багаторазово знизити рівень травматизму для підприємства

         Суспільству необхідні промислові технології, вона може існувати без плодів цивілізації подібно утопічному міфу про суспільство без ризику. Отже, проблема виробничого травматизму існуватиме завжди, та її дозвіл вимагає дедалі більше глибокого розуміння причин її виникнення, отже, і більше скоєних методів його профілактики.

Список літератури:

         1. Амоша А.І., Шило Л., Шкиргун В.А. Система знань для профілактики нещасних випадків чи як убезпечитися від нещасних випадків. Донецьк, 2001.

         2. А.Водяник, О.Амоша, О.Мартякова та ін. Посібник із оцінки економічної ефективності заходів щодо поліпшення умів й охорони роботи. TACIS DG IA, Європейська Комісія, Київ, 2000.

         3. Толстой Л.Г., Демидів Л.Д. Техніка безпеки і протипожежні заходи будівництві. Підручник. М., Вищу школу, 1972.

         4. Beck, Ulrich. 1995. Ecological Enlightenment: Essays on the Politics of the Risk Society. Atlantic Highlands, New Jersey: Humanities Press.

         5. Brooks H. 1986. “The typology of surprises in technology. Institutions and development”. In: W.C. Clark and R.E. Mann, eds. Sustainable Development of the Biosphere. Cambridge: Cambridge University Press, pp. 325-347.

         6. Chelius, James Robert. 1977. Workplace Safety and Health: The Role of Workers' Compensation. Washington DC: American Enterprise Institute for Public Policy Research.

         7. Covello, Vincent T., and Miley W. Merkhofer. 1993. Risk Assessment Methods: Approaches for Assessing Health and Environmental Risks. New York: Plenum Press. 

         8. Hamilton, David. 1973. Technology, Man and the Environment. London: Faber and Faber, p. 296.

9. Mitchell, James K. 1996. The long road to recovery: Community responses to industrial disaster. Tokyo - New York – Paris. United Nations University Press. 10. Roush, Wade. 1993. "Learning from technological disasters." Technology Review 96(6): 50-57.

11. Slovic, Paul. 1987. "Perception of risk." Science 236 (4799): 280-285.

Схожі реферати:

Навігація