Реферати українською » Военная кафедра » Безпека життєдіяльності (Безпека життєдіяльності)


Реферат Безпека життєдіяльності (Безпека життєдіяльності)

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Міністерство освіти та науки України

Запорізький Національний Технічний Університет


З/к №7071696


Контрольна робота

По курсу: Безпека життєдіяльності

Студентки V курсу заочного факультету грн. №747

Спеціальність: Менеджмент у виробничій сфері

Єрошенко Оксани Миколаївни.

м. Запоріжжя,

2001 рік


ПЛАН:

1. (4) Суспільні екологічні проблеми. Атмосфера та здоров'я людини.

2. (21) Психологічні властивості людини. Мислення.

3. (27) Вплив електричного струму на організм людини.

4. (44) Дії населення й правила поведінки при аваріях на АЕС.

5. (50) Перша допомога при пораненнях та кровотечах.

Література


1. Суспільні екологічні проблеми. Атмосфера та здоров'я людини.

Розвиток людської цивілізації неможливий без раціональної взаємодії із природою. Людина отримує усе задля життя: енергію, продукти харчування, матеріали, бере від природи емоційну та естетичну наснагу. Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не лише позитивний вплив, а і призводить й до негативних наслідків. Тому сьогодні вкрай необхідна стратегія охорони довкілля, широке екологічне виховання населення.

Екологія — це наука про відносини між рослинними й тваринними організмами та навколишнім середовищем.

Атмосфера — це зовнішня газоподібна оболонка планети, котра безпосередньо прилягає до космічного вакууму й захищає усі землі від згубного впливу космічного випромінювання. Хімічний склад атмосфери: 78,1 відсотка — азот, 20 — кисень, 0,9 — аргон, решта — вуглекислий газ, водяна пара, водень, гелій, неон. Кожний компонент по-своєму важливий для життя.

Азот (N2) — газ без кольору й запаху, є обов'язковим компонентом отримання білкових сполук. Складні білкові сполуки започаткували життя на землі. Азот входити у склад всіх видів білків в організмі людини. Вісь чому високий вміст азоту в атмосфері є необхідною умовою життя. Кисень (Про2) — активний окислювач в всіх життєвих процесів, обов'язковий учасник будь-якого горіння. Зниження кількості кисню в атмосфері (нижче 15 відсотків) становить небезпеку для життя. Кисень забезпечує фізіологічні процеси організму людини.

Газ без кольору й запаху, густина — 1,23 г/л, хімічно найактивніший (после фтору) неметал, взаємодіє із більшістю інших елементів (процес окислення). При підвищенні температури окислення може перейти в горіння.

Люди, тварини, рослини отримують необхідну для життя енергію за рахунок біологічного окислення різних речовин киснем, який надходить в організм різними шляхами (легені, шкіра).

Кисень — найрозповсюдженіший на землі елемент. У вигляді складових він становить 1/2 маси Земної кору, входити у склад води. живих організмів. У вільному стані — 21%. Завдяки фотосинтезу рослини продукують кисень.

Формула фотосинтезу:

При цьому близько 80% кисню надходить у повітря при фотосинтезі океанського планктонові й 20% — від земних рослин.

Аргон (А2) — інертний газ із густиною 1,73 г/л. Використовується в промисловості (аргонове зварювання) при хімічних процесів, для наповнення електричних ламп й газорозрядних трубок.

Озон (Про3) — модифікація кисню. Газ синього кольору із різким запахом. Утворюється з Про2 при електричних розрядах в атмосфері на висотах 20 — 25 км. Озон охороняє усі землі від шкідливого впливу короткохвильової СФ — радіації Сонця. У техніці використовується як озонатори для знезараження води та збагачення повітря.

Вуглекислий газ (ЗІ2) — основний газовий компонент у процесі фотосинтезу зелених рослин. Важливість цого процесу до того, що рослини виділяють у повітря кисень. Вісь чому нестача вуглекислого газу становить небезпеку. Підвищений вміст газу в атмосфері призводить до іншої глобальної небезпеки для таких людей — парникового ефекту. Вуглекислий газ як парникове скло пропускає сонячні промені, але й затримує тепло нагрітої поверхні землі. У результаті цого підвищується середня температура повітря, погіршується мікроклімат, що впливає на здоров'я людини.

Щорічно в результаті фотосинтезу поглинається 300 млрд. т ЗІ2, виділяється 200 млрд. тонн Про2, утворюється 150 млрд. тонн органічних речовин.

Атмосфера землі включає:

тропосферу (до 15 км)

стратосферу (15—100 км)

іоносферу (100 — 500 км).

Між тропосферою й стратосферою розміщується перехідний кулю — тропопауза. У глибинах стратосфери под впливом сонячного світла створюється озоновий екран, який захищає живі організми від космічного випромінювання. Вище — мезо-, термо- і екзосфери. Значного впливу науково-технічного прогресу зазнає атмосфера землі. Близько 300 млн. автомобілів щорічно викидають у повітря 400 млн. т оксидів вуглецю, понад 100 млн. т вуглеводів, сотні тисяч тонн свинцю. Найпотужніші виробники викидів у повітря: ТЕС, металургійна, хімічна, нафтохімічна, целюлозна та інші галузі промисловості, автотранспорт.

Систематичне вдихання забрудненого повітря помітно погіршує здоров'я людей. Газоподібні й пилові домішки можуть надавати повітрю неприємного запаху, подразнювати слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів й тім самим знижувати їхні захисні функції, бути причиною хронічних бронхітів та захворювань легенів. Численні дослідження показали, що на фоні патологічних відхилень в організмі (захворювання легенів, серця, печінки, нирок та інших органів) шкідлива дія атмосферного забруднення проявляється сильніше. Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотних дощів. Щорічно при спалюванні палива у повітря надходить до 15 млн. т двоокису сірки, який, сполучаючись із водою, утворює слабкий розчин сірчаної кислоти, що разом із дощем випадає на грішну землю. Кислотні дощі негативно впливають на людей, врожай, споруди й т. ін.

Забруднення атмосферного повітря може також опосередковано впливати на здоров'я й санітарні умови життя людей.

Накопичення в атмосфері вуглекислого газу може викликати потепління клімату в результаті парникового ефекту. Суть його полягає до того, що кулю двоокису вуглекислого газу, який вільно пропускає сонячну радіацію до землі, якщо затримувати Повернення у верхні шари атмосфери теплового забруднення. У зв'язку із цим у нижніх кулях атмосфери підвищуватиметься температура, що, у свою чергу, призведе до танення льодовиків, снігів, підйому рівня океанів й морів, затоплення значної частини суші.

2. Психологічні властивості людини. Мислення.

Мислення - це процес пізнання. Наслідком мислення є думка. Здатність мислити - властивість людини.

Мислення - процес відтворення загальних властивостей предметів й явищ, знаходження закономірних зв'язків й відносин між ними.

Мислення дає змогу пізнавати ті, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних дій, прогнозувати розвиток процесу й результати майбутніх дій; це здатність людини правильно й швидко виносити судження й приймати рішення.

Мислительні дії та операції. Мислення (розумові операції) складається із таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, котрі взаємозв'язані та існують як система операцій, у якій дія кожної із них є зворотною операцією.

Порівняння визначає подібні й відмінні ознаки, властивості певних об'єктів. Усе світі пізнається не інакше, як через порівняння.

Аналіз - мислене розчленування об'єктів свідомості, виділення окремих їхнього частин, елементів, ознак й властивостей.

Синтез - мислене об'єднання окремих частин, ознак й властивостей об'єктів у єдине ціле. Аналіз й синтез є протилежними й водночас нерозривно пов'язаними між собою процесами.

Аналіз й синтез - протилежні й водночас нерозривно пов'язані між собою, постійно чергуються й переплітаються. Це основні операції мислення.

Абстрагування - мислене відокремлення одних ознак й властивостей від інших й від предметів, яким смердоті притаманні. Абстрактним є наукове мислення, бо абстракція відіграє провідну роль утворенні тихий зрозуміти, у які воно та виявляється й якими оперує; абстракція готує основу для широких й ґрунтовних узагальнень.

Пізнання являє собою рух думи від конкретного до абстрактного й знову до конкретного.

Конкретизація - це перехід від абстрактного до конкретного.

Узагальнення - розкриття загальних властивостей й відношень, що існують в реальній дійсності. Від глибини узагальнень залежить й коло передбачень, котрі може зробити людина.

Форми мислення. Розрізняють три форми мислення: судження, умовиводи, поняття.

Судження - це рух нашого мислення, ототожнення й розрізнення його об'єктів, переходь від поодинокого до загального, від конкретного до абстрактного й навпаки, від заподій до наслідку, від частини до цілого.

Судження - форма мисленого відображення об'єктивної дійсності. У судженні ми завжди стверджуємо чи заперечуємо наявність у певному об'єкті якихось ознак, властивостей, зв'язків із іншими об'єктами.

Судження є істинним, якщо воно та адекватно відображає зв'язки та взаємовідносини, що існують в об'єктивній дійсності, й що перевіряється практично.

Міркування являє собою низку зв'язаних між собою суджень, спрямованих тих, щоб з'ясувати істинність якої-небудь думи, довести її чи заперечити, відстояти її в суперечці.

Умовиводом називають таку розумову дію, чи форму мислення, в якій із одного чи декількох певним способом зв'язаних суджень, що відображають зв'язані ставлення предметів чи явищ об'єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні та аналогічні.

Індуктивний умовивід - умовивід, в якому ми ідемо від фактів до узагальнень, від менш загальних до более загальних суджень.

Дедуктивний умовивід - умовивід, в якому ми ідемо від загальних суджень до часткових й поодиноких.

Індукція й дедукція нерозривно пов'язані між собою в людському мисленні. За допомогою індукції робляться загальні висновки. Шляхом дедукції застосовуємо їхнього до нових ситуацій.

Аналогія - умовивід, що ґрунтується на подібності деяких ознак об'єктів.

Мислення є логічним, якщо хід думок правильно відображає зв'язок предметів, явищ об'єктивної дійсності.

Поняття формуються у процесі мислення, в судженнях й умовиводах про предмети й явища об'єктивної дійсності.

Кожне поняття характеризується певним обсягом й змістом. Обсяг поняття - це відображене в ньому коло об'єктів, а зміст - відображена в ньому сукупність їхнього істотних ознак.

Загальні поняття - поняття, в яких відображаються істотні властивості класів предметів.

Конкретні поняття - поняття, в яких відображаються певні предмети, явища чи їхнього класи із їхнього істотними ознаками, зв'язками й відношеннями.

Абстрактні поняття відображають тих чи інші властивості об'єктів відокремлено від них самих (хоробрість, добро, вартісність), котрі є завжди загальними.

Різновиди мислення. Мислення відбувається за загальними ознаками, спільними для таких людей, водночас набуває відмінних особливостей залежно від змісту завдань. Відповідно до цого мислення буває технічним, науковим, художнім тощо.

Технічне мислення спрямоване на розв'язання різних технічних завдань.

Наукове мислення спрямоване на розв'язання теоретичних, наукових завдань.

Художнє мислення виявляється у виконанні завдань художнього зображення особливостей дійсності, зокрема людей, їхні життя, суспільних й виробничих відносин.

Індивідуальні відмінності в мисленні людей. Мислення за тихий чи інших умів характеризується глибиною, послідовністю, самостійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.

Глибина мислення характеризується вмінням людини проникнути в суть пізнаваних явищ, розкривати їхні заподій, дошукуватися їхні основ, всебічно з'ясовувати їхнього зв'язки із іншими явищами об'єктивної реальності, передбачати хід подій.

Поверховість мислення протилежна глибині мислення. Це вдоволення частковим з'ясуванням зв'язків тихий чи інших явищ, недостатня диференціація зрозумілого й незрозумілого, доведеного й недоведеного.

Послідовність мислення полягає в умінні людини дотримуватися його логічних правил, не суперечити самій собі в своїх міркуваннях, доводити й обґрунтовувати свої висновки, стежити за тим, щоб думи випливали одна із одної, не відхилялися від тими міркування; дотримуватися певного плану у викладі думок, контролювати їхнього хід. Послідовність - істотна властивість правильного мислення.

Самостійність мислення - вміння людини ставити нові проблеми, знаходити нові підходи до їхнього розв'язання, виявляти ініціативу в розв'язанні тихий завдань, які постають у повсякденному житті. Це необхідна передумова новаторства в науці й техніці.

Критичність мислення полягає у здатності переглядати подивися, теорії, що уже склалися, змінювати їхнього, якщо смердоті вступають у суперечність із новими даними науки й практики.

Гнучкість мислення - вміння змінювати спосіб розв'язання проблеми, знаходити нові шляхи її розв'язання, бути вільним від шаблоном в з'ясуванні питань, беручи при цьому до уваги конкретні обставини, за які відбуваються тих чи інші явища, події.

Інертність мислення вимірюється годиною, протягом котрого різні люди впорюються із одними й тими ж пізнавальними завданнями, правильно й обґрунтовано їхні розв'язуючи.

Розрізняють три види мислення: наочне, діюче, пов'язане із практичною діяльністю; образне, при якому предмети безпосередньо не сприймаються, а уявляються в пам'яті (уявлення деяких технологічних операцій); абстрактне, коли вивчаються загальні поняття й закономірності.

Особливий тип мислення, характерний оператору - оперативне мислення, яку здійснюється в ході практичної діяльності та спрямоване на розв'язання практичних завдань й характеризується швидкістю.

Властивості мислення, такі як швидкість, винахідливість, кмітливість, точність дії при раптовій зміні ситуації вимагають спеціального тренування як в реальних умовах, то й шляхом моделювання складних ситуацій чи окремих їхнього елементів за допомогою тренажерів й спецметодів.

3. Вплив електричного струму на організм людини.

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму спричиняє опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури органів, які знаходяться на шляху струму, викликаючи у яких суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія супроводжується розкладом органічної рідини, до того числі й крові, порушенням її фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму супроводжується розшаруванням, розривом тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвим вибухоподібним утворенням парі від перегрітої тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а ще через розлад внутрішніх біоелектричних процесів.

Наведені вище дії електричного струму на організм людини нерідко спричиняють різні електротравми, які умовно поділяють на місцеві та загальні.

До загальних електротравм відноситься електричний удар при котрому відбувається збудження різних шарів м'язів тіла людини, що може викликати судоми, зупинку дихання й серця. Останнє пов'язане із фібриляцією - хаотичним скороченням окремих волокон серцевого м'яза (фібрил).

До місцевих електротравм відносяться опіки, металізація шкіри, електричні знаки, механічні пошкодження та електрофтальмія.

Опіки виникають внаслідок термічного ефекту при проходженні електричного струму через тіло людини, а також при зовнішньому впливі на нього електричної дуги. Зовнішній вигляд опіків може бути різним - від почервоніння шкіри

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація