Реферати українською » Зарубежная литература » Тематика и проблематика циклу "боріславські оповідання" І. Франка


Реферат Тематика и проблематика циклу "боріславські оповідання" І. Франка

Тематика й проблематика циклу «>бориславськіоповідання» І. Франка

>Багатограннатворчість І. Франка за своїмтематичнимспрямуванням.Темітрагічноїдоліпідгірського селянинаІван Яковичприсвятив в основномупрозові твори, котрілітературні критикиназиваютьенциклопедією життяукраїнського народу.

>Величцієїенциклопедії народного життя станіщепомітнішою, колипрочитаємонайчисленнішітоми-книги проробітничийкласГаличини, котрі замісцем діїприйнятоназивати «>бориславським циклом». Авторпересунув вони галереюпостатей, щовнаслідоксвоєїтемноти,безвідраднихекономічних умів,безрадісностістають предметомнаживи тавизискуваннярізнимиГольдкремерами.

Уоповіданнях циклупостаєкриваваісторіяпервісногокапіталістичногонагромадження, яку вело за собою, із одного боці,перетвореннявчорашньогоселянина-господаря впролетаря, «>ріпника», із іншого –викликалопояву новогохазяїназемлі –капіталіста-промисловця. Уоповіданнях «>Ріпник», «Нароботі» мовайде про селянина,якийпрагнезаробити грошей йповернутися насвоєгосподарство; воповіданнях «>Наверненийгрішник» й «>ЯцьЗелепуга» вцентрі – тієїсамий селянин,якийбезуспішнозмагається ізкапіталістом увидобуваннінафти,розкладається морально йфізично,гине впазурах сильного. Уоповіданнях «>Задляпразника» й «>Полуйка» – мова прокадровихробітників,цілкомвідірваних відземлі.

Часткалюдини за умівпервісногонагромадженнякапіталу –наскрізна темабориславськихоповідань І. Франка.Зображенняпроцесівзародження таформування протеступротиусякоговизиску таексплуатаціїпромисловцями-чужинцямиучорашніххліборобів – темаоповідання «Нароботі» (1877).Головний герой –зубожілий селянинГринь, щоприйшов до Борислава назаробітки.Самеце івизначає йогопогляд наподії,явища,навколишній світлозагалом,спонукаєдумати,зіставляти,аналізувати,робитивисновки.Внутрішній монолог,якийстановитьпершучастинутвору,постійнезіставленнябажаного й реального,конфліктний характервідносинміжпромисловцями йробітниками –художнійприйоми,завдякияким І.Франковівдалосястворитицілісний характерсильної,вольової, критичномислячоїнатури,такої, що «хоч дочорта взуби» [10, 292]піде,абидосягти свого.

>Його нелякаютьнелюдськіумови роботи уштольні, тасаме смердотівикликаютьприроднепочуття протесту, непокори,ще неусвідомленебажанняпомсти. «Під! –роздумуєГринь. –Жидовасобітеперпроходжується.Біс бі вам головипоскручував! Руки,песі, сині,позакладали начерева,повбиралися та і сіпоходжуютьпомежи ямами,дивляться, як ся світхристиянських мучити тамордує, нимироблячи!Ех,правдо,правдо, дети насвіточкудіваєшся? Ціти нападом таки в тихийнехристів укишенісидиш?.» [10, 292].Вінрізкий усудженнях, колийдеться проплатню за роботу («позгоді»), несприймаєнапівдикогозвичаюпосвячення вріпники тощо.

>Вдаючись дохудожніхзасобівфантастичноїказки, І. Франкокрізь призмуГриневогосвітосприйняттястворює образЗадухи таїї царства. Один з них –дивний сон, уякому герой переноситися удосінезнаниййому світло, дедихати легко йвільно, деказковізелені луки,співптахів,дзижчанняпрацюючихбджіл,пахощіквітів тавеселесонечкосередпогідного неба. Та тівсьоголише намить.Ріпникпочуває насобіякусьскованість.Подивився – аж то замазана воском йкип’ячкою заткало йоголинва, й як бівін несилкувався – неможескинутиїї із собі.Раптомз’являєтьсяякась здорова,розкішна та невеселажінка, Якапояснюєріпникові, що то ми нелинва, а руки йхитрістьпідприємцівоповили йдушать його. Зглибоченноїтемноїямигустимчорнимстовпомбовдуритьсясопух й «>чутно було бтакий крик, плач тазавід,немов у мукахконаютьтисячі людей» [10, 301].

>Темнаглибінь,задушливівипарисопуху,невідома дорога,якою Ведеріпникажінка,проймаютьтіло морозом,позбавляютьвідчуттяреальності.Загадковасупутниця вжесприймається не якжінка, а якмістичналюдиноподібнаістота – символтемних силвизиску нового години.

Вісь вон крикнула й ізусієїсилипхнула у ямуріпника. Рукиїїхолодні, як сама смерть.Смертельний їхньогодотик геройвідчуває у собі нашиї йдерев’яніє, голос йогозавмирає вгорлі, а груд щось тиснути, аби тяжкийкамінь. «Ті мой!», –владно говоритиЗадуха й Веде його усвоє царство. «Я, –розповідає герой, –очутився,треба вам знаті, утакійякійсьстрашеннійзападні, що чи,аби-мзроду колибачив, але й і усніподібної невидав.Зразунічо,лиштьма-тьменнадовкола.Лиш крикиякісь, й писк, йвиск, аж мороз потіліпробирає.Даліпровиджуютроха.Призираюся… Коли такого?Нібито штольня така, темна,тісна, а далека, – аби щось такого. А людейповно, – авсьоріпники. І усі вонитакічорні налицях, йтакінужденні, йтакі ажстрашні із виду. Тієї ізрискалем блудити, тієї ізмотиков, там тієї ізоскарбом.Усіснуються,повзають – абичогосьшукають» [10, 301].

>Скаліченийріпникволаєповернутийомуздоров’я;малесеньке дитя,повзаючи поземлі, кличі маму й проситихліба. І таких туттисячі. А вісь, стільки окомсягнеш, лежати «парубки,молоді,статні,мовяворірозкішні, лежати запокотом, густо, – коло нихоскарби тарискалі.Лицясині, кулакизціплені,очі широкоотворені» [10, 302].

>Розв’язкаоповіданнявідкрита у перспективу.Гриневі дивомвдалосявирватися з царстваЗадухи, Яка доти ж нагадалайому про триспособи «>стрясти із собітоту недолютяжку, –тотіжидівські пута!» [10, 307].Якісаме триспособи – воповіданні не сказано, йцесприймається нелише якосуджорсткоїдійсності, нелише яквисновок ізусьогопобаченого ним наземлі та упідземеллі, а і якспонука досамостійногопошуку тихийтрьохспособів, доформування нерабської, аактивноїжиттєвоїпозиції.

Уоповіданні «>Ріпник»змальованотяжке життяробітників нанафтовихпромислах йжорстокуексплуатацію їхніпідприємцями.

Так,Іван,головний геройоповідання «>Ріпник»,втративбудь-якіознакисвоєїлюдності.Важка робота йвикликані неюпиятика тахворобиперетворили його наоглушенузвірину,зомбі,робочого вола безпам'яті,почуттів, думи.ІванзрікаєтьсяФрузі, котра утекла із дому,щоб урятуватикоханого від смерти.Його нетурбуємайбутнєбатьківство,відсутністьФрузі. Душа цогоріпника,отруєна вшинку чи вшахті, уже давносконала йпохована убориславськійбагнюці, назгадку пронеїлишиласялишеподобалюдини, щорухається,їсть, спіти й працює. Аліспогади проколишнірадощі,вервечка сцен ізсільського життя оживилилюдину, сталитієюниткоюАріадни, котравивелаІвана ізлабіринту забуття.Молодий парубок постановившисобіпочатинове життя, немарнувати грошей йвідкупити у жидазапроданубатьківщину.Проте,одуренийпідступнимжидом-касиром,Іванзнаходить свою смерть вшахті.

>Трагічнийкінець головного герояоповідання письменникподає нафоніжахливоїкартинипобутуробітників, котріживуть в «>цюпці» –конурі:

«>Тісна,брудна ідушнацюпканаповненаробітницями.Стіниголі…Аніпечі,анікухонної поміркуй,аніпостелі,аніскрині. Натопчані не було бнікого, та заті напомості набито,мовоселедців убочці,якихосьлюдськихістот, щоголосно,важкодихають…» [10, 307].

>Реалістичнозмалював Франкопортретиробітників: «>Їхлицяпожовкли ізнужди, їхнього рукинемов оброслиглиною йземним воском, їхньогоодіж – торозшиванелахміття, щоледве-ледведержиться натілі.Старі, недугами тагризотоюпооранілиця лежатиобікмолодих, щоще нестратилислідівкрасоти,хоча і їхнього вжезв'ялилапередчасна тяжкапраця й потреба…» [10, 307].

Автор негараздтрагічно йжорстоковбиваємрію прощасливе Повернення ізбориславського пекла. ОбразІванауособлюєтрагедіюцілогопоколінняпростих галичан,одурених йзамордованихбагатіями таурядовцями.Цянесправедливістьнайбільшехвилювала Франка, й вбільшій чи вменшіймірі вонприсутня убагатьох йоготворах.

>Однією ізхарактернихознакбориславського циклує ті, що Франко чи неодноразовопереробляв вженаписане, чи наподібний сюжет писавшиновийтвір,досягаючи таким шляхомвтіленнянеобхідної ідеї. Так було б,зокрема, ізоповіданням «>ЯцьЗелепуга»,близьким до «>Наверненогогрішника».

У «>Наверненомугрішникові»розповідьведеться відпершої особини.Письменник не скількидбає пророзкриттяхарактерів людей (образ старогоПівторака, як йіншихперсонажівоповідання –Мордка,Шміла, попа, тутнакреслено взагальнихрисах), стільки про ті,щоброзчулити читачаописамиразючих умів «>наверненнягрішника»,тобто Поверненняземлі селян, котріберуться не було за своюсправу –добуваннянафти.

А,щобпробитистінувідчуження,відстороненості увзаєминах ізчитачем, Франкозастосовує «>вибуховусуміш» –поєднанняелементівнатуралізму іекспресіонізму. У «>Наверненомугрішнику»подібним чиномвінзображає усіжахи пекла, котріпостали передголовнимгероєм – ВасилемПівтораком: «І відйомубачиться, щовін вже впавши на самспід пекла, що тутприскакують доньогострашні,гидкімаровища,шарпають його,рвуть йторочать зньоговнутреності, клеїтизалізнимидовбнями на думку,видовбуютьрозпеченими долотамиочі.Йомубачиться, що його руки і ногиколесуютьзубчастими колесами, що йогопоятьрозтопленовсмолов.Йомутепер встрашенних образахпривиджувалися усітотікари, які неодноразовочув ізказальницьприобіцюваніпиякам» [10, 359].

У ВасиляПівторака «галасуголовізаглушувавусі бридкі,переливався увсілякінайвідразливіші,найстрашніші голоси, котріколи-небудьчув на своїмвіці. Тут був й скрипкорби,котроввитягавпослідній разсина ізями, йглухий звукпадучоготіла, йтяжкебовтнення углибоку прірву, йроздираючий душу верескмліючоїматері, й все, все, щомов тараном,розвалило йогощастя,мов громом,роздрухотало його життя» [10, 359].

>Очищення через крик приходити до Василя у моментнайвищогоемоційногонапруження, коли із всіхбоківнасуваються наньогожертвибориславськоїнафтової лихоманки: «З всіхкутів смердотітиснуться донього,стогнуть,плачуть, зазирнути,регочуться йтісніше йогообступають,наступають на його ноги, на грудях,давлять,тлумлять, їхньогодотикхолодний,мовкрига,проймає його до кісток,ваготить нанім,мовнавалені міські. Духйомузапирає,смертельнийпітзаливаєочі, йнараз ізглибинизболілоїдушівириваєтьсястрашний крик: «>Змилуйтеся требамнов. Коли я вамвинен?Хіба яхотів лиха вам?Хіба ящасливіший від вас?» [10, 359–360].

>Детальні описупекельних мук,жорстокіфантазії на задану темупокарання загріхи, котрі усередньовіччівикористовувалися ізметоюповчання,наверненнягрішників направедний шлях,проявлялися й в барочному гротеску, й вмістичномуромантизмі, й всучасномуФранковінатуралізмі, й,зрештою, векспресіонізмі.

>Натомість воповіданні «>ЯцьЗелепуга»увагаписьменниказосередженасаме на героїв. Тутпомітне йнайближчеоточення селянина (>швагри),виступаютьактивнішеодносельці,кращеокреслений йгешефтмахер Мендель,якийобдурюєЗелепугу,даючийомузамістьмільйонагульденівмільйонкрейцерів.Подіїцікавлятьписьменника не сам пособі, а лише взв’язку із тім,наскільки смердотідопомагаютьрозкриватиобрази людей. Через показдещонаївногоселянського опорущеяскравішевиступаємерзенність,ницістьспритного йпідступного Менделя,який длядосягненнясвоєї метиспалюєЗелепугу разом із йогохатою.

>Посиленнямуваги дохудожньоївірогідностіпозначене йоповідання «>Задляпразника», восновіякоголежитьлише одинепізод з життягалицькоїКаліфорнії.Особливовиразновиступає воповіданні рольреалістичноїдеталі: фабрикантГаммершлягнаказуєвирахувати ізробітників засвятковийодяг длязустрічіцісаря уже после того, якзустрічвідбулася йвін здобувши титул барона «по заслугах на добро краю».

>Заключнимоповіданням циклує «>Вівчар». Уньому письменник досягативисновку пронеминучістьрозвиткукапіталізму як болеепрогресивної порівняно ізфеодалізмомсуспільноїформації.Чергуючи описутяжкоїпідземної роботи зспогадамивівчаря прозеленіполонини йвільне життя серед стосів, авторазауважує: «>Киненийдолею вглибокупідземну штольню,вінчує сам пособі, що тихдавні дня минули без повороту, що його шляхзвернув уінший бік, щовін здавнього,патріархального життяперейшов унове,незвісне йогодідам йпрадідам, зразустрашне йдивоглядне, та над одномуліпше.Вільніше.Ширше від старого» [10, 28].

Проблемавідчуження роботивідтворенаписьменником унерозв’язномуконфліктігероїв йсередовища,зумовленогонародженням нових формкапіталістичногосуспільного улаштую й віднього (героя)незалежного.Трагедіюроздвоєння тасамовідчуженняособистості, Яказнайшланайсильнішехудожнєвтілення в образахІвана («>Ріпник») та ВасиляПівторака («>Наверненийгрішник»), І. Франковбачає увиникненні новогосуспільно-перехідного типу – «>селянин-робітник». НаобразіГанки ізоповідання «>Ріпник» доведенохудожнєвтілення І. Франкомпроцесівсамовідчуження, моральногоспотворення таспустошенняособистості,насамперед уїїставленні доіншого,зокремажінки.Водночасзосереджуєтьсяувага назмалюванні І. Франкомпроцесівзародження уробітничомусередовищісліпого протесту,прагнення досамореалізації,утвердження собі яклюдини,здатної до роботи. Черезрозкриттяобразів ВасиляПівторака («>Наверненийгрішник») таВівчара («>Вівчар»)виділено одну ізнайяскравішихприкметвідчуження роботи – втрачузацікавленості доїї предмета.

Проблемувідчуження роботи І. Франкорозглядає на двохрівнях:родинному йсоціальному. Нарівніродинномуспостерігаєтьсяповнийрозпадсім’ї тапатріархальнихсільськихустоїв.Натомістьпревалюєактивізаціячинниківбіологічногозадоволення,фундаментальноїозлобленості,прагненняперекинути наіншогонеіснуючупровину.

Нарівнісоціальномуконстатуєтьсяпосиленняпроцесіввідчуження роботи, що приводитигероїв дофізичноїзагибелі. У цьому жконтекстівідбуваєтьсяпереосмисленнягероями-селянамисвятостіземлі, щоповертається перед тим ізматері-годувальниці насмертельнумогильнупастку.

>Переживаннягероївбориславського циклупростежуємо й вхудожньомувідображенніпочуттівпровини,совісті тавибору.З’ясовано, що,власне,кожен з них приходити доусвідомленнясвоєї звинувачуй, йтакепочуттяпов’язане із їхніглибинноюсовістю йглибинноювідповідальністю перед родом,землею й Богом.Моральніперетворення,спричиненівнутрішньоюдеформованоюсовістю,простежуємо вкінцевійповедінціперсонажів, щовияскравлює їхньогосправжнюлюдськуглибинну суть. ТакзмінюєтьсяІван («>Ріпник»),який упершійредакціїоповіданняспокутує своєї вини передФрузею – разом із маленькимсиномвінповертається до роботи наземлі, а й удругійредакціїпрагнеповернутисобілюдськеобличчя.Свійгріх передсмертюспокутує й Ганка («>Ріпник», другаредакція).

>Цікавухудожнюреалізацію утворахбориславського циклузнаходятьтанатологічнімотиви.Письменникокреслюєкількаконцепцій смерти – віднегативних дооптимістичних,життєствердних. Утворах І. Франка смертьвиступаєметафорою залишковогорозриву ізминулим, символомоновлення життя,початком нового духовногоіснування (смертьІвана таФрузі «>Ріпник»).Позитивноїконотаціїцей концептнабуває вновелі «>Полуйка», деїї можнарозглядати якреалізаціюсимволічноївіригероїв усвоємайбутнє.

Убориславськомуциклітворіввизначенотакутипологіюкінечностібуття:смерть-вмирання вім’янародження нового (духовного) життя тавічногоз’єднання (>безсмертя) («>Ріпник»);смерть-переродження,трансформаціялюдини («Нароботі»,частково «>Boaconstrictor»), смерть –відсутністьможливостітерпітиземністраждання («>Наверненийгрішник»); смерть – символнадії намайбутнє («>Полуйка»).

Таким чином, воповіданняхбориславського циклу передано процесвключеннявчорашнього селянина у вир новогокапіталістичноговиробництва, яку не лишестворює дляньогоновізасобипрожитку, але й ідокоріннозмінює йогопсихологію,уявлення про світло, подивися навзаєминиміжкапіталістом йріпником.

Проза І. Франка, як йзагаломуся йоготворчість,позначенаважливимимистецько-естетичнимишуканнями,появоюнової проблематики й нового героя,багатствомвиражальнихзасобів, щовідобразилоцілийетап ухудожньомутрактуванні тавідтвореннідійсності.

>Намічаючивпродовж свого життярізнітипи іхарактери, автор давши усвоїхоповіданнях йповістяхцікаві,вірніобрази, впершучергу із життя тихий,хто «впотічола» працює на життя.Побутсільського іміськогопролетаріату йвизиск його роботирізнимигалапасами,експлуататорамизнайшливідгомін уцикліоповіданьвеликоїстійкості,писаних уреалістичномутоні.


>Висновок

франко селянинпролетаризаціяексплуатація

>Прозовийдоробок І. Франка запроблематикою,життєвоюпереконливістюстворенихобразів, зарізноманітністюжанрів,оригінальністюстворенихобразів, зарізноманітністюжанрів,оригінальністю стилю,художньоюдовершеністюзагаломє одним ізнайбільшихдосягнень українськоїпрози ХІХ – ХХ ст.

>Письменникперший вукраїнськійлітературіреалістичнозобразив життя робочого класу й йогоборотьбупротигнобителів, показавши нового героя –людину роботи, котра сталаголовним персонажем йогопоетичних,прозових йдраматичнихтворів.

Франкохудожньовідтворив процеспервісногокапіталістичногонагромадження,зародженняреволюційноїсвідомості робочого класу й Першіорганізованівиступиробітниківнафтовихпромислів уГаличині, показавшисильні йслабкісторони робочого руху вГаличині.

>Темоютворівбориславського циклу послужилисоціальніконфлікти нанафтовихпромислах уБориславі.Показати їхні увсійдинаміці йрізносторонності було бзавданням художника.

У йогозображенні життяєбезперервною,жорстокоюборотьбоюміждвоманепримиреннимитаборами, із одного боці, нещадноексплуатованоюмасою трудящих й, із іншого, –згуртованою йєдиною вкоординуваннізасобівексплуатації, хочвзаємноконкуруючою,групоюхижаків –промисловців.Суспільнівідносини йдержавнийустрійсприяютьостаннім, що івикликаєспочатку назадоволення,обурення, далі самооборону йвкінці –активнийнаступ людей роботи накапітал.

Увідповідності доетапів робочого руху Франковідтворюєступенірозвиткукласовоїсвідомості. першийетап –цепролетаризаціяселянськоїбідноти йбезповоротнийперехідїї із стану селянства влавиробітників.Ційстадіївідповідаєщеселянськаіндивідуалістичнасвідомість. Іншиметапомє організаціяробітничоїмаси доактивнихвиступів. Наційстадіїсвідомістьробітників ізіндивідуалістичноїпереростає вже уробітничусолідарність. Коліоповідання «>Наверненийгрішник», «Нароботі», «>Ріпник»,повість «>Boaconstrictor»зображуютьпершийетап робочого руху, топовість «Бориславсміється»зображуєдругий.

>Показуючи вцихтворах процесрозвиткукапіталізму,становлення йріст робочого руху вГаличині, письменникбарвистозмальовуєсоціальніхарактери,психологіюгероїв.Багатством йяскравістювідзначається унього колекціябездушнихексплуататорів:крок закрокомвінпростежує їхніекономічнийріст,аналізує заподій, щосприяють цьому.

>Симпатії авторацілком насторонізнедолених, трудящих. Перед намивикористовується галерея людей,переважно ізвисокимиморальнимиякостями:ініціаторів йорганізмвеличезної спадщиниІвана Франканайбільшоюцінністює йогохудожнятворчість, котра вяскравих,барвистих картинахвідбила ідеї,прагнення йпочуттяцілогопоколінняукраїнського народу.

Цикл «Борислав.Картини із життяпідгірського народу»єсвоєрідним триптихом. У «>Ріпнику»героїстають жертвамиобставин набориславськихпромислах, воповіданні «Нароботі» вжепорушується проблеманеобхідностіпротидіяти тімобставинам, боротися із ними, у «>Наверненомугрішнику»діявідбувається не так нанафтовихпромислах уБориславі, аселі. Таким чином, І. Франко показавшинавальнийнаступ новихекономічнихвідносин та їхньогозгубнінаслідкище водній сферігалицькогосуспільства,створивши трияскравікартини ізпідгірського життя, іпобутусередини ХІХ ст.

>Ідейно-естетичноюосновоюцілісності та національноїсвоєрідності циклуєдіалектика новогосвітосприйняття йсвіторозуміння, установленні яківажливу рольвідіграютьтрадиції народноїморалі,етики,психології тафілософії, наоснові яківідбуваєтьсяоновленнятрадиційних йформування нових форммислення йнаціональногобуттязагалом,народжуєтьсяновий типлюдини –соціально й національно свідомішогоробітника.

Списоклітератури

1.Гундорова Т.Іван Франко // Історія українськоїлітератури ХІХ ст.: У 3 кн. – До., 1997. –Кн. 3.

2. Історія українськоїлітератури ХІХ ст. (70 –90-ті рокта): У 2 кн.:Підручник />О.Д.Гнідан,Л.С.Дем’янівська,С.С.Кіраль таін.; За ред.О.Д.Гнідан. – До.:Вища шк., 2003. –Кн. 2. – 439 з.

3. Історія українськоїлітератури. /І.І. Басс, М.Д. Бернштейн,Г.Д.Вервес таін.: У 8 т. – До.: «>Наукова думка», 1969. – Т. 4. – 436 з.

4.Коцюбинський М.Твори втрьох томах. – До.: Дніпро, 1979. – Т. 3. – З. 252 – 268.

5.Міфологеманадії воповіданняхбориславського циклу І. Франка //Література. Фольклор.Проблемипоетики: Зб. наук.праць. – Ч. 2 /Редкол.: А.В. Козлов (>відп. ред.) таін. – До.: Акцент, 2006. –Вип. 24. – З. 462–469.

6. Проблема ремесла у творчости І. Франка // Мова й культура. (>Науковийщорічний журнал). – До.:ВидавничийДім ДмитраБурого, 2004. –Вип. 7. – Т. VII. – Ч. 2.Художнялітература вконтексті культури. – З. 24–28.

7. Символ «>безодні» воповіданні І. Франка «>Наверненийгрішник» // Наука йсучасність: Зб. наук.працьНаціональногопедагогічногоуніверситетуімені М.П. Драгоманова. – До.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. – Т. 55. – З. 170–176.

8.Символічний образями убориславськомуцикліоповідань І. Франка //Історико-літературний журнал. – ОНУ ім.І.І. Мечникова. – 2007. – №13. – З. 21–29.

9. Ткачук М.П.Жанрова структурапрозиІвана Франка (>Бориславський цикл та роман із життяінтелігенції) / наук. ред. Р.Гром’як. – Тернополі, 2003. – 382 з.


Схожі реферати:

Навігація