Реферати українською » Зарубежная литература » Жанр пікарескі в літературі


Реферат Жанр пікарескі в літературі

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>ЗМІСТ

 

>ВСТУП

>Розділ І.ВІДРОДЖЕННЯЯКЄДИНИЙЄВРОПЕЙСЬКИЙКУЛЬТУРНИЙ РУХ

1.1 Проза доби Відродження

1.2Пікарескний роман якраннійетапрозвиткуєвропейського роману

>РОЗДІЛ ІІ.ЦІЛІСНЕОСМИСЛЕННЯФУНКЦІОНУВАННЯЖАНРУПІКАРЕСКИ УЛІТЕРАТУРІ

2.1Теоретичні іісторико-літературніаспекти жанрупікарескного роману

2.2Особливостііспанськоїпікарескноїлітератури

>ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ


>ВСТУП

>Пікарескний романз’явився улітературіІспанії вХVІ-ХVІІ ст.Свій вуховінбере в народних романах.Пікарескний романзвичайнозображував людей,вибитих ізнезалежних від нихобставин ізїхньоїсоціальноїніші ізмушенихшукатиновізасоби доіснуваннязамістьзвичних, асамемахлювати ішахраювати.Пікарескний роман вІспаніївичерпав собі уже досередини XVIIстоліття, але йзгодомвідродився віншихкраїнах.Багатожанровихновацій йприйомівавторів «>пікаресок» утім жстоліттіставалинадбанняміншихнаціональнихлітературнихтрадицій, булиуспадкованіроманістами XVIII йнаступнихстоліть (>Лесажем, Маріво, Прево,Дідро, Дефо,Філдингом,Смолеттом,Теккереем, Діккенсом,ін.).

Уросійськійпрозі жанрпікарески заявивши про собі у20-30-і рокта ХХстоліття та намежі ХХ-ХХІ ст [13,c.7]. Жанрпікарескного романувніс багато нового йплідного влітературу.Перш на,цестворення нового типу сюжету,побудованого наматеріаліреальної,неприкрашеноїдійсності,впершезмальованострокатусоціальну картину,зображенолюдину вїїповсякденномужитті,наміченонові тими імотиви,зокрема,розбещеннямолодоїлюдинивласницькимсуспільством та влада грошей.

>Дослідженняпікарески ізїївластивостями “>пам'яті” (М.Бахтін) та “>жанровоїінерції” (З.Аверінцев)відкриває доступ допоетикитворів,допомагаєпроникнути усвітовідчуттяписьменника й, таким чином,сприяєосмисленнюспецифікихудожньоїсвідомостіепохи.Трагікомічний пафоспікарески як характернаознакалітературної творчоститакожпотребує детальногоаналізу [4, з 14-ма; 1, з. 3].

>Увагавчених допікарескного жанру (У.Кожинова, Ю. Манна, П. Орлова, У.Переверзєва, Л.Пінського, Ю.Стенника таін.) бувспрямована навивченнялітературнихфактівХVІІІ-ХІХстоліть.Їхміркуваннящодопікарескноїпрози маліпереважнокритичний чискептичний характер.

>Cистемневивченняпікарескноїпрози ізурахуваннямрізнихрівнів:генетичного,змістового,поетологічного,компаративістського,вирішенняпроблемитрадицій та новаторства,простеженняеволюції цого жанру –лишепочинається. Так як жанрпікерески, атакожеволюція цого спекуєдоситьцікавимявищем, аспеціальнихробіт,присвяченихдослідженнюпікарескноїпрози улітературознавстві мало, тоцим йобумовлюєтьсяактуальність тимикурсової роботи.

Мета роботи -простежитиеволюцію,виявитиспецифіку жанровогозмісту інайважливішікомпонентижанровоїструктурипікарески.

Длядосягненняпоставленої метинеобхідновирішититакі заподіяння:

·проаналізуватинаявнулітературу ізпроблемидослідження;

·дативизначенняпоняттюпікарескний роман ,визначити йогохарактерніриси;

·простежити процесрозвитку жанру влітературі;

·розкритиособливості проблематикипікарескноїпрози;

·проаналізуватитрансформацію герояпікарески,відзначити йоговідмітніриси,особливостіхарактерології.

>Об'єктомдослідженняє твори,написані упікарескномужанрі (>МатеоАлеман «Гусман деАльфараче», «>ЖиттяЛасарильйо ізТормеса», Франсіско деКеведо «»Історія життяпройдисвіта наім’я донПаблос»).

Предметомдослідженняє генезис, проблематика,поетикапікарески впрозі добиРенесансу.

>Методидослідження:історико-культурний,порівняльно-історичний,типологічний тагенетичний.

>Теоретико-методологічною базоюдослідженняєнаукові роботивітчизняних тазарубіжнихдослідників,присвяченізагальним проблемамжанрології, - М.Бахтіна, Р.Косикова, І.Кузьмічова, Р.Поспєлова,Н.Тамарченка, Ю.Тинянова, У.Тюпи, Л.Чернець, атакож проблемам жанрупікарески – Д.Затонського, Л.Пінського, З.Плавскіна, У.Шкловського,А.Блекберна, У.Вікса, Ф.Чендлера таін.

>Наукова новизна. Уроботізапропонованоціліснеосмисленняпроцесуфункціонування жанрупікарески.

>Теоретичназначущість роботивбачається вуточненніпоняття “>пікареска”;визначеннімісцяпікарескного роману вжанровійсистемілітератури, врозкриттіосновних рисжанровоїпоетикидосліджуванихтворів.

>Практичнезначеннядослідженняполягає вформуваннісуспільної думи, котразаперечує принцип «>багатстволюбоюціною»,підвищеннюсуспільноїморалі,духовності.

Структурадослідження.Роботаскладається звступу, двохрозділів,висновку та спискувикористаноїлітератури.


>Розділ І.ВІДРОДЖЕННЯЯКЄДИНИЙЄВРОПЕЙСЬКИЙКУЛЬТУРНИЙ РУХ

 

1.1 Проза доби Відродження

>Доба Відродження –цеперехіднадоба врозвиткуєвропейської культури, відСередньовіччя до Нового години.Їйвластивітакіознаки, якпробудженнянаукового духу іісторичної точкизору,добірпам’яток античного світу,розвитокіндивідуалізму,емансипаціяособистості,піднесення науки,світський характермислення тощо. А проза доби Відродження,характеризуєтьсяміцноюстійкістюсередньовічнимлітературнимтрадиціям йсвітогляду.Своєнайбільшяскравевираження воназнаходить всеріїчисленнихрицарськихроманів,розквіт якіякраз й доводитися на вушко XVI ст. У цьому жстолітті,формується один ізосновнихжанрівіспанськоїлітератури доби Відродження -шахрайський роман (роман пропригодишахраїв йпройдисвітів),появаякогопов'язана ізрозпадом старихпатріархальнихзв'язків,розкладаннямстановихстосунків,розвиткомторгівлі йсупутніхїйшахрайства й обману [12, з. 145].

>Занепадлітературних форм укінці XVII й початку XVIII ст. було бприскоренополітичнимиподіями.Післязакінченнявійни заіспанськийспадок,Іспаніяцілкомпідпадає подвпливФранції.Література,створена подегідоюіспанськогокоролівського двору XVII ст.,автоматичновитісняєтьсялітературою,вирощеноюфранцузьким абсолютизмом [5, з. 56].

Докінця XVI - початку XVII ст. ужезакінчувалисвоєіснуваннярицарський йпасторальнийромани. Часутопійпройшла,почаласяера національноїдрами йреалістичного посвоїхосновнихтенденціях роману.

>Видатнимписьменником,якийпевним чиномвідбивскладнощівступуІспанії вцюепоху, бувФрансіско Гомес деКеведо-і-Вільегас (1580-1645).Вінпоходив зстаровинного роду,представникиякого неуникнули національноїіспанськоїхвороби -пристрасті догербів. На пологовомугербіКеведокрасувалосяпретензійне: "Тієї,хтозупинив",тобто "Тієї,хтозупинивнашестямаврів" [5, з. 61].

Франсісковчився вуніверситетіАлкала деЕнарес, деотримавширокуосвіту (>цивільне йцерковне право, математика, медицина, політика,мовидревні йнові).

>ІстотнавідмінністьКеведо відтитанів Відродження -відсутність уньогооптимістичноїконцепціїприроди,суспільства йлюдини.Великівідродженці булигармонійні як таідеальна людина, якої смердоті самстворили йобожнили.Кеведо жвитканий ізпротиріч.Вінреаліст у бо йогопритягаєбагатогранністьбуття.Віннамагаєтьсявідтворитидійсність в всіхїїпротиріччях йскладнощах, але й унього немаєузагальнювальноїконструктивної думи.

>Вінзахоплювавсяфілософією,протеце незробило йогофілософом:він невирізняєтьсясуворістюмислення, неволодієчіткоюнауковоюметодологією. Завідсутностіміцноїметодологічноїоснови скептицизмобертаєтьсяпесимізмом.Речі нетакі,якими смердотіздаються. світ -ніщо, бовіннічого й некоштує.Єдинареальність -ценебуття.Розповсюдившицюконцепцію галузьпочуттів йемоцій,Кеведодійшоввисновку, що неіснує йморальнихцінностей,заслуговуючихпозитивноїоцінки.Звідси – скептицизм тапохмурістьбільшості йоготворів [16, з. 69].

Узапереченні земного,Кеведоблизький домістиків йаскетів, аотже,він особапідозріла ізортодоксальної точкизору,боортодоксія недопускаєрозривуміжрозумом йвірою.Кеведо ж,заперечуючи силурозуму,підриває тім самимвіру. Щоправда,вінпереконаний, що,оперуючиматематичними методами,розумміг бі привести довідкриттів, але й вційпереконаності понадпроявилася йогоначитаність,чимсерйознийнамірпропагуватипозитивнізнання.

>ПротеКеведовдалося вякійсьміріперекласти мовоюмистецтва ті, уіншихкраїнахзробили наука йфілософія.

>Запереченняіспанськоїдійсностіепохинебаченогодосіполітичного йекономічногозанепадувизначаютьобраніКеведохудожнізасоби, асаме сатира й сарказм.Розпочавши ізсатириустоїв йпобуту, депереважаєсатирико-юмористичний тон (>наприклад,памфлети ">Родовіддурнів", 1597, ">Походження йпоясненняДурості", 1598),він переходити догнівноїсоціально-політичноїсатири,зразкомякоїє йоговсесвітньовідомий шедевр ">Сновидіння", написань вперіод із 1607 по 1623 р. йупершеопублікований в 1627р.(повний заголовок - ">Сновидіння йміркування про істини, щовикриваютьлиходіїв,вади й одури всіхпрофесій йстанів на світі").

Отже, усвоїхтворахФрансіскоКеведонамагався неслідувати записьменниками доби Відродження, котрінамагалисьстворити іпередатиідеальнулюдину.Навпаки,вінпередававдійсність, такоюякою вон й був. Адивовижнебагатствовиразнихобразів,целишеспосіб болееточнішепередатицюдійсність.

>Повертаючись до жанрушахрайського роману,слідзазначити, щосвоїмикоренямивінйде всхіднуновелу.Проте,самеетапиіспанської ">novelapicaresca"викреслюютьтраєкторіюрозвитку цого жанру від народнихфольклорнихджерел,автобіографічногооповіданняархипресвитера ізІти ХуанаРуіса (1283-1353) в ">Книзі про благулюбов", віданонімноїповістісередини XVI ст. ">ЖиттяЛасарильйо ізТормеса" досеріїкрутійськихповістей йроманів XVII ст. [18, з. 125]

>Першимшахрайським романом, бувтвір ">ЖиттяЛасарильйо ізТормеса", щоє ">натуральною"розповіддю героя (чи антигероя), слугибагатьохпанів, про своїпоневіряння йпригоди.Здається, що романнавіть непретендує навигадку й посвоємуідейному настрою,стильовійтональності, мотивівспівчуття, поприкладахмалихблагороднихвчинків та болееменшблагополучнійкінцівціналежитьгуманістичному XVI ст.

>Протесатиричнаспрямованістьповісті,елементивитіюватоїдотепності, простодушногоцинізму, аголовне -відбіржиттєвогоматеріалу (>він сам пособідаєпривід дляпесимістичногопогляду на життя), сталитієюосновою, наякійгіпертрофічнорозвиненіпікарескніприкмети жанру убарочнійлітературі XVII ст.

>Пікарескний роман йповість початку XVIIстоліття вкращихсвоїхзразках (">Ринконете йКортадильо" Сервантеса, "Гусман деАльфараче"МатеоАлемана, ">Повість про життязброєносця МаркосаОбрегон"ВісентеМартинесаЕспінеля)займаютьпроміжнеположенняміж ">класичною"повістю проЛасарильйо й явнобарочними засвоїмистилістичнимиприкметамимодифікаціями цого жанру уКеведо й йогоучняЛуісаВелеса деГевари [10,с.11].

УтворахМатеоАлемана йВісентеМартинесаЕспінеля ми ужепомічаємо йвідмову відстислості, йнагнітанняхаотичності, йпристрасть до моралей, йпесимістичнірисисвітогляду,хоча у яких немає анінавмисноїдвозначності, анітерзаючий слух й душунеможливихпоєднаньслів йреалій, анізашифрованості стилю.

>ІншимвидатнимпрозаїкомІспанії з прававважається БальтасарГрасін йМоралес.Серед йоготворів,слідвиділититакі: «>Політик», «>Ввічливий», «Хваларозуму йдотепності», «>Кишеньковий оракул, чи Наукарозсудливості», «>Критикон». Убільшостісвоїхтворів,Грасіндосліджуваввластивостілюдськогорозуму й природудотепності.Серед всіхякостей «>ввічливоїлюдини»,найважливішимвінвизначаєгострийрозум.Згодом,цедіалектичнерозкриттявластивостейрозуму переноситися до сферимистецтва. У йоготворах,такожрозкриваються заподійінтересу долюдськогорозуму,серед які йогоздатність дозасвоєннябезлічірізноманітних нових знань,прагненняпізнати щосьнове,властивістьрозвиватися,умінняабстрагуватися відчастковостей.

>Неважкопомітити, щоперерахованівластивостірозуму йпов'язані ізцимпроблемигромадського життясхожі ізтимикатегоріями,явищами йособливостями духовного життялюдини, котрізаймаютьучених ймислителів XVII ст.УсіміркуванняГрасіананосять характерморалізації, щовзагалівластивелітературі XVII ст. йвідрізняєїї відренесансної.ПовчальністьтворівГрасіанаґрунтується наглибокомузнанні нимлюдськогоматеріалу, надосвідідухівника-сповідника, наспостереженняхневтомногомандрівника [15,с.56].

Уциклітворів пророзум йдотепністьміститься рядідей,важливих длярозуміннявідмінностейміжнауковим йестетичнимосвоєннямдійсності.Теоріятворчоїінтуїції,упершевисуненаГрасіаном,покладена ним саме в основу йогобарочноїестетики.Зразкианалізувластивостей ">швидкогорозуму",здатногопроникати в сутьпредметів йявищ,перетворюються уГрасіана врекомендації для критичногоосмисленнявитворумистецтва -іншими словами,лягають основоюлітературної критики.

Характерно, щотеоретичніконцепціїГрасіана як бі прямо йбезпосередньовідбивалися вмові йстилі йоготворів: проскладне говорити складно, аоскількипростих промов немає, то складно говоритися про усе.Прагненнярозкрити ">гостримрозумом" суть промов,уловитизв'язки, що не лежати наповерхні,відбилося впристрасті дометафоричності (>взагалітропеїчності) йполісемії, вспецифіцівзаємовідносинсинонімії йантонімії, вдосягненніефектуз'єднання нез’єднуючих.

>БагатотворівГрасіанавідміченівпливомКеведо, у томучислі й встильовомувідношенні.Кеведо,проте, був,якщо можна таксказати, ">стихійнимконсептистом", тоді якГрасіан - теоретикконсептизма.Практикованіформальніприйоминабувають в йогоінтерпретаціїзначенняважливих й необходимихінструментівестетичногоосвоєння світу.

Угалузіісторичноїпрози (не скількинаукового, стількидидактичного характеру)найбільш великоюфігурою после Хуана деМаріані (1536-1624), автора "ІсторіїІспанії",являєтьсяАнтоніо деСолис йРиваденейра (1610-1686), що написавши ">Історіюзавоювання Мексики" (1683-1684).

>Йоготвір -цероманізованаповість проконкісту, але й безжорстокихподробиць й безнегативнихоцінок.Офіційна владаще на початку XVII ст.різковиступалипроти ">очорнення"іспанськоїколоніальної політики й сильнообмежувала свободувисловлювання думок з цого приводу.

Отже,розглядаючидобу Відродження вконтекстііспанськоїлітературислідзазначити, щорозквіт Відродження наставши вІспаніїпізніше, ніж віншихкраїнахзахідноїЄвропи,—наприкінці XVI — початку XVIIстоліття, йподілявся на дваетапи,перший бувознаменованийрозквітомліричної таепічноїпоезії, атакож пасторального роману (уцей годину упоезії тапрозі образлюдинивиступає у романтичномусвітлі іпротиставляєтьсяіспанськійдійсності), адругийетапвідзначавсярозквітомжанрівреалістичноїдрами та роману (>йому було бвластивеглибше йскладнішерозуміннялюдськоїприроди).

УЄвропі вXIV—XVII ст. активнорозвиваласьгуманістична культура, в тієї годину якіспанськалітератураформувалась набазі складного синтезунаціонального народногомистецтва ізєвропейськоюідеологієюгуманізму.Характернимирисамиіспанськоїлітератури доби Відродженняє демократизм,багатство форм,пристрасність,органічнезасвоєння йзбереження народнихпоетичних форм.Іспанськалітератураепохи Відродженняспиралась як надосвідантичної тагуманістичноїлітературиєвропейськихкраїн, то й нанаціональнулітературнутрадицію й народнутворчість.Однією ізголовнихособливостей Відродження вІспанії було б ті, що не було б такогорізкогорозриву ізфеодально-католицькоюідеологією,який бувхарактерний длягуманістівНімеччини,Франції таАнглії.

1.2Пікарескний роман якраннійетапрозвиткуєвропейського роману

>Пікарескний роман (>ісп.novelapicaresca)виникнаприкінціранньогоперіоду Відродження, йпротягомнаступних роківзалишався одним зпровіднихжанрів віспанськійлітературі [2, з. 57]. Усвоїйкласичнійформівінпроіснував докінця XVIIIстоліття.Змістпікарески –цепригоди ">пікаро",тобто шахрая, авантюриста. як правило,пікаро буввихідцем ізнизів, але йіноді в йогоролівиступали йзбіднілі,декласованідворяни [8, з. 69].

Вісь щопише Про. Про.Смірнов: «Досередини XVIстоліття вІспанії …утворилисяцілізграїосібдекласованих, безпевних зайняти,дрібнихаферистів,шулерів,шахраївусілякого роду» [9, з. 89] . Цевідбулосявнаслідокзубожіння широкихверств населення, атакожпоширенійсхильності до авантюризму іпристрасті долегкоїнаживи.Широкімаси населення країни вумовах застоюекономіки не малізмогизайматисяпродуктивноюпрацею і булиприречені навбогість йбродяжництво. Томашевськийзауважує: «>Величезнідворянськімаєткизанепадали, бопрацювали таммайжевинятково рабі імориски, а ізостаточнимвиселеннямостанніх (1609 – 1614 р.) бувзнищенийпрацьовитийпрошароктодішньогоіспанськогосуспільства.Працювати сталофактично немає кому» [24,c.180].Бурлакипоповнювалися і зарахунокідальгії, щозазнала насобізгубнінаслідки «>революціїцін» [9, з. 56].Королі,хоча івидавализаконипротибродяжництва, посуті, ввикорінюванні зла, бо вжебраках йбурлаках Бачилирезервнуармію, що могласлужитиінтересам абсолютизму і за океаном, й внескінченнихвійнах у СтаромуСвіті.Формуваннюверствипікаросприяла політикапограбуванняколоній, щопороджувалаілюзорнувіру вможливістьшвидкогозбагачення іпрезирство до роботи [14, з. 11].

>Зубожіннярізнихверств населення,засліпленняжадобоюлегкоїнаживи за океаном,презирство доповсякденної роботи, моральнадеградація йпочуттябезнадійності, щопосилювалися віспанськомусуспільстві,призвели довиникненнядекласованогоелемента –масиавантюристів, волоцюг,нероб,жебраків,злодіїв.Вони йстановилиособливийпрошарок населення –пікаро.Ці людивикликалидоситьнеоднозначнуреакціюнайбільшпередових, критичнодумаючихписьменників.Вонизрозуміли, щопоява таких людейобумовленаіснуючимисуспільнимиумовами.Суспільнізмінипризводять дозмінисоціального,економічного, аотже й морального стануцілихпрошарків людей.Саме життязмушує людейпристосовуватися до умів реального життя,забувати,ігноруватипринципиморалі,духовності,допомогиіншим.

Часткацих людей не могла непривернутиувагиписьменників йнезабаром стала предметомзображення вшахрайськомуромані.Звичайно втворах такого типурозповідаєтьсяісторія життялюдини, іздитинствапозбавленогозасобів життя. Геройісторіївдається дорізних зайняти,буваєсередрізних людей,зазнає багатопригод йзлигоднівнавчаєтьсявсілякихшахрайств йхитрощів йзрештоюдосягаєпевногоматеріальногоблагополуччя.

>Пікареска,ледвевиникнувши,виявиласяпотрібною лише урізних сферах, азгодом сталаосновоюособливого жанру,який,видозмінюючись, доживши вєвропейскійлітературі до XIX ст. [13, з. 12].Проте твори,цілкомприсвяченіоповідям прошахрайство,злочини табіографіямзлодіїв йшахраїв нарубежі XVI й XVII ст.,набулипопулярності надІспанії.Ця тематикапереживаєпідйом практично в всіхкраїнахЗахідноїЄвропи.

>Якщозвернутись доісторії, тознаменитіантичніроманитежмістили зернапікарескного роману,наприклад: ">Сатирикон"Петронія й ">Золотий осів"Апулея.Окремірисипікарески можнавідшукати убагатьохтворах середьновічноїлітератури,створених як вЄвропі ("Декамерон"), то й наСході (">Веталапанчавиншати", ">Подорож назахід") [10, с. 3].

Усвоїйкласичнійформіпікарескний романвиник якпротилежність романурицарському [16, з. 24].Пригодипікаро -цепониженевідображеннямандрівлицарівсередньовіччя, щоідеалізуються.Пікаро -целицар безморалі йпринципів, перенесень ізказковоїатмосфери вповсякденнийпобут.Вінтаємнозневажаєприйняті у Правилаповедінки йсоціальніритуали.Висміюючиусі пережиткисередньовіччя, усєманірне йштучне, таким чиномпікарескаготувала грунт дляреалістичноїпрози [18, з. 15].

яквідомо,пікарескний роман бувпопулярний надІспанії, а і далеко заїї межами, вФранції,Англії,Нідерландах,Німеччині стализ'являтисячисленніпереклади, азгодом - йнаслідування цого жанру, таким чиномЄвропатежзнайомилась із ним [22, з. 323].

>Побудовапікарескного романуєдоситьцікавою,вінбудується якхронологічнийвиклад окремихепізодів із життяпікаро, безвиразногокомпозиційногомалюнка.Оповідання, як правило, Веде сампікаро,завдякичому читач переноситися намісце шахрая ймимоволіпереймається доньогосимпатією.Пікаро частеньковиправдовує своїнечеснівчинкинеобхідністювиживати ужорстокому йбайдужому світі. Жертвами йоговитівокстаютьдоброчесніобивателі, чиновники,кримінальніелементи, атакожтакі жшахраї, як йвін сам.

>Зазвичайісторіярозгортається нафоні реальногоповсякденного життя. Усюжетішахрайського роману немаєромантичноїлюбовноїінтриги.Розповідь уньомуведеться відпершої особини,оповідачемвиступає сам герой.Ставленняавторівшахрайськихроманів досвоїхгероїв, як правилозмінюється впроцесірозвитку роману тазміні умів йцілей життя йогоголовнихгероїв.

Запершийбезперечнийзразок жанруприймаютьіспанськуповість ">ЖиттяЛасарильйо ізТормеса", котравийшла у світло уБургосі в 1554році. Унійописується службахлопченяти-бідняка у семипанів, залицемірними масками шкірного із якікриютьсярізноманітнівади. Широкапопулярність ">Ласарильйо" породилаінші твори цого ж жанру:

">Життєпис шахраяГусмана деАльфараче"МатеоАлемана (1599) –твірєеталоном жанру, щозгодом породивши моду навідтвореннялітературоюнеприкрашеноїдійсності (>прото-реалізм);

">ХитраХустина", романдомініканськогоченця Андреса Переса де Леона (1605), деописшахрайськихвитівокгероїні (>значноюміроюнавіянеГусманом)сполучений ізморалями від автора;

">Життя великого скупердяя" Франсіско деКеведо (1627);

"Маркос ізОбрегона"ВісентеЕспінеля (1618);

">Кульгавийбіс"ЛуісаВелеса деГевари (1641) [15, з. 36].

>Щодовиникненняшахрайського роману віншихкраїнах, топершимпікарескним романоманглійською мовою – був ">Злощасниймандрівник" Томаса Неша,якийвийшов у світло в 1594році. Французам смак допікарескиприщепив Шарль Сорель, автор роману ">ПравдивийкомічнийжиттєписФрансиона" (1623). У 1668роціз'явивсянайзнаменитіший ізнімецькихпікарескнихроманів - ">Симпліціссімус".

>Російською мовою до жанрупікарескного романуможуть бутивіднесені ">Пригожа кухарка, чиПригодирозпусноїжінки" М. Д.Чулкова, ">РосійськийЖилбаз" У. Т. Нарежного, ">ІванВижигін" Ф. У.Булгаріна, а ізтворівдопетровського години допікарескноїтрадиції – ">Повість про ФролаСкобєєва" [10,с.5].

>Пізнізразки жанру, завинятком роману ">ШахрайБласа" французаЛесажа (1715-35),заснованого напереробцііспанськихзразків,рідкодосягаютьхудожніхвисот ">Гусмана ізАльфараче" й "Великого скупердяя".

У XVIIIстоліттіпікарескна фабула якзасібутриманнячитацькогоінтересувикористовувалася в романах самогорізного жанровогозабарвлення [5, з. 45].Наприклад, вромані ">Фані Хілл" (1748)пікарескнийелементсхрещений ізеротичним, в ">Кандиді" Вольтера (1758) - із жанромфілософсько-повчальноїповісті.

>Пікарескнісюжети широковикористалианглійськікласики,такі як Д. Дефо ("МоллФландерс"), Р.Філдінг ("Том Джонс"), Т.Смолетт, Ч.Діккенс таін.

У ХІХстоліттіпікарескний роман переходити в романпригодницький.

>Авторикращихпікарескнихроманів широкими,соковитими мазками накидалиповнуживих деталей картину життя XVI - XVIII ст. Посторінках їхнього книжокпроходятьпредставники самихрізнихсоціальнихшарів йпрофесій.Своїмивитівкамипройдисвітависміюютьзастигліритуали ймісцевізвичаї.Сатиричний зарядпікарескного роману,властивайомуздатністьрозкриватигромадськівади йсвятенництвоприваблювалиписьменниківнавіть вперіодмодернізму [10,с.6].

якдослідиіронічногопереосмислення жанрупікарески,літературознавцірозцінюють твори: ">ПригодиГекльберріФінна" Марка Твена, ">Визнання авантюристаФеліксаКруля" Томаса Манна, ">Пригоди бравого солдата Швейка" Я. Гашека, "Дванадцятистільців"Ільфа й Петрова.Впливпікарескивідчутно і далеко за межами жанру, -наприклад, втворах, як "ДонКіхот" й ">ПригодиЧічікова". Отже, жанршахрайського романумаввеликезначення длярозвиткуєвропейськоїлітератури,аджевінвніс багато нового йплідного вїїрозвиток, аокремі йоготенденції йприйоминерідкооживають й в романах XXстоліття.


>РОЗДІЛ ІІ.ЦІЛІСНЕОСМИСЛЕННЯФУНКЦІОНУВАННЯЖАНРУПІКАРЕСКИ УЛІТЕРАТУРІ

 

2.1Теоретичні іісторико-літературніаспекти жанрупікарескного роману

>Теоретичні іісторико-літературніаспектипікарескинеможливорозглядати, незвертаючись допроблеми жанру. На думку Ю.Тинянова: «>датистатичневизначення жанру, якупокривало бусіявища жанру,неможливо: жанрзміщується», «жанр – непостійна, ненерухома система», «>власніознаки жанруеволюціонують» [21, з. 115]. Уційроботі микеруємосясамецимитвердженнямивченого, атакожспираємося нагіпотезу М.Бахтіна про ті, що “>жанровийкістяк романуще далеко ще незатверділий”; роман, завизначеннямлітературознавця, –це “Єдинийдинамічний жанрсеред давноусталених йчастково ужемертвихжанрів” [4, з. 56].

>Походження самого словапікаро, досіпірзалишаєтьсяспірним.Найбільшвірогідноюгіпотезою,єпоходження цого слова відфранцузькоїпровінції –Пікардія,звідки приходили доІспаніїжебраки,абинайнятись на роботу.Такожіснуєгіпотеза, щоце слово скидатися відіспанськогоbigardo –нероба,ледар; чи ж відіспанськогоpicar –клювати,щипати (від цого іпікаро: «тієїхтогодуєтьсявідходами»). Однак,кожна ізцихгіпотезспирається нариси,характерні дляіспанськогосуспільства того години.

>Іспанськийтермін «>пікареска» (>generopicaresco)вживається увітчизняномулітературознавствіпоряд знаціональним субститутом –шахрайськаповість ташахрайський роман – ймає наувазі «>прозовий жанрсатиричноїбелетристики, щозображує вреалістичній, частогумористичнійформіпригодигероя-шахрая, –вихідця зсоціальнихнизів,якийвиживаєзавдякивласнійдотепності вжорстокомусуспільстві» [15, з. 114].

>Шахрайський роман (>пікареска):оповідає прошахраїв,щипачів йіншихспритних людей.Поява цого типу романупов'язана ззубожінням народу,тобтошахрайствовимушене. Це синтез роману йдрами [23, з. 568].

>Характернірисипікарескного роману: 1)пікареска - >цеоповідання, щоведеться відпершої особини, відімені самого героя,тобтофіктивнаавтобіографія; 2) при цьому,хочаавтори «>пікаресок» йдовіряютьгерою-пікаро право бутисуддеюнавколишньої йогодійсності, уструктуріоповіданняпікаро-оповідач,пікаро-дійова особа, атакож автортворумаютьвідносносамостійні крапки над гру які йбудуєтьсяхудожнєціле “>шахрайського роману”; 3) сюжет “>пікарески”розгортається яксеріядовільнонастромлюваних одного одногоепізодів-пригод героя,укладених,проте, утвердурамковуконструкцію:це - чи листпікаро, щомаєякогось адресата, чи йогомовлення-сповідь, ащечастіше -проповідь, адресованапевномуслухачеві, чи ж - й ті, йінше; таким чином,композиція “>пікарески”заснована на парадоксальногосполученні “>закритості” і “>відкритості”:пікаро Ведеоповідь просвоє життя із моменту свогонародження і до години, доякогоприсвяченеоповідання, щоприпускаєможливість йогопродовження; 4)більшу роль ушахрайських романахграють “прологи”, щовключають текстпікарески вситуаціюексплікованогоспілкування автора ігероя-оповідача зчитачем (чичитачами); томушахрайський дискурс всамий годинумонологічний йдіалогічний:пікаро-оповідачпретендує на право бутиносіємостанньоїправди про світло, але йавторськаіронія іактивність читачарозмиваютьмонологічний ладшахрайськоїпроповіді [15, з. 117].

>Пікаро -оповідачпретендує на право бутиносіємостанньоїправди про світло, але йавторськаіронія йактивність читачарозмиваютьмонологічний ладкрутійськоїпроповіді.

>Здатністьмінятисвійвнутрішнійвигляд - характерна рисупікаро:упродовжоповіданнявінвиступає врізних ролях (самарозповсюджена - "слугабагатьохпанів"); йогооцінкидвояться,оскількигерой-оповідачнерідкосповідує (чидумає, щосповідує)іншуморальність, ніж геройрозповіді (>нерідко геройрозповідає просвоє минулегріховне життя,переживширелігійнепросвітлення) [23, з. 568].

Жанр активновзаємодіє із самимирізнимижанровимитрадиціями: ізжиттєйськоюлітературою (>шахрайський роман, на думку А. Гуревич, - свого роду ">антижитття"), зсповіддю (увитокахпікарески -сповідь, щоспародіювала), ізпроповіддю,новелою,сатирою, й т. буд. [6, з. 245]

Томунавколоумовного жанрового "ядра", щоутворюєтьсякласикою жанру, - ">ЖиттяЛасарильйо ізТормеса", "Гусман деАльфараче" (1599-1604)МатеоАлемана й "Історія життяпройдисвіта наім'я донПаблос" (">Бусконом", 1604-1609,опублікована 1626) Франсіско деКеведорозташовуютьсятексти, втій чиіншійпослідовності, щоперетворюютьпікарескнеоповідання наінший жанр.

>Саме слово ">пікаро"з'являєтьсявперше вроманіМатеоАлемана.Існує думка, щоісторія жанрупочинаєтьсясаме із ">Гусмана деАльфараче".Лишеуспіх його роману пробудившиінтерес видавців йчитачів до цого жанру [28, з. 89].

>Першіавторишахрайськихроманів (>Грегоріо Гонсалес в ">ПобірушціОнофре" (1604), Франсіско Лопес деУбеда в ">ШахрайціХустині", 1605,Кеведо в ">Бусконе")пародіюють романАлемана чиполемізують із йоготворцем,залишаючись,протеусередині жанру, щоскладається.

>Особливусерію ">пікаресок"представляютьоповідання,героїнями яківиступаютьжінки - ">пікареси" (>романи Лопе де Переконай, А. дель КастільоСолорсано, "ДочкаСелестини чивинахідлива Олена", 1612, АлонсоХеронимо деСаласаБарбадильо).

Досередини XVII ст.історіяіспанської ">пікарески"завершується [29, з. 78]. Алі багатожанровихновацій йприйомівїїавторів до того жстоліттістаютьнадбанняміншихнаціональнихлітературнихтрадицій йзгодом будутьуспадкованіроманістами XVIII йподальшихстоліть (>Лесажем, Маріво, Прево,Дідро, Дефо,Філдінгом,Смоллеттом,Теккереем,Діккенсом, Гоголем таін.) [15, із 25-ма]. При цьомусюжетно-композиційна схемашахрайського роману, особливооповідання відпершої особини, якщовикористатися і удуже далеких відпікарескирізновидах роману.

Жанрпікарескного романурозгортається нафоні реальногоповсякденного життя. Усюжетіпікарескного роману немаєромантичноїлюбовноїінтриги.Розповідь уньомуведеться відпершої особини,оповідачемвиступає сам герой.Ставленняавторівшахрайськихроманів досвоїхгероїв, як правило,змінюється впроцесірозвитку роману тазміні умів йцілей життя йогоголовнихгероїв.

>Пікаро –це нежанровавигадка, асоціальний тип, щоприйшов влітературу із життя. Принципреалістичноїзаданості,обумовленості героясередовищем йобставинами,припускаєзмінутипових риспікаро,залежно від новогосередовища та новихобставин.

М.Томашевськийзауважує, щохронологічнімежі жанру годиноюрозсовувалисязовсімнеправомірно.Вінпише: «…>Пікарескний роман жанрісторично завершень,тобтомаєпевнітимчасовімежі…пікарескний роман прожившимайжестолітнє життя, остаточновичерпавши собі досередини XVIIсторіччя.Усе, щопішлопотім у цьомужанрі, було бпорожнімепігонством»[19, з. 156]. На думкуТомашевського,вірнаознаказавершенняісторичного життя жанру -роз'єднанняформи тазмісту, що івідбулося зшахрайським романом.

>Значенняпікарескного роману длярозвиткусвітовоїлітературивеличезне.Вмерши якконкретно-історичний жанр,вінвплинув настановлення ірозвитокбільшостіоповідальнихжанрів нового години.

2.2Особливостііспанськоїпікарескноїлітератури

>пікарескишахрайський романвідродження

>Першимшахрайським романом,якийоповідував прожиттєвінегаразди, бувтвір «>ЖиттяЛасарільйо ізТормеса»,опублікований у 1554році,хоча і був написаньзначнораніше,ще в20-ті рокта.Імені авторавстановити невдалось,однак, із текстутвору мибачимо, що автор бувлюдиноюосвіченою,ознайомленою ізантичноюлітературою. Упролозі дотвору авторпосилається наПлінія «>Пліній із цого приводузауважує: немаєтакої книжки,наскільки бпоганою вон не був, вкотрій незнайшлося бчогосьхорошого…»,Тулія

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація