Реферати українською » Зарубежная литература » Вплив характеру суспільно-політічної и естетичної думки в Україні на Формування Концепції Нової особістості у демократічній літературі 60-70-х РОКІВ ХІХ ст.


Реферат Вплив характеру суспільно-політічної и естетичної думки в Україні на Формування Концепції Нової особістості у демократічній літературі 60-70-х РОКІВ ХІХ ст.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>ЗМІСТ

>ВСТУП

>РОЗДІЛ 1.Формуванняконцепціїновоїособистості удемократичній

>літературі 60-70-х р. ХІХ

1.1Ознакиінтелектуальноїпрози

1.2Суспільнівитоки таідейно-естетичназумовленістьпояви в 60-70-хроках ХІХ ст.інтелігентів-ідеологів вукраїнськійлітературі

1.3Історичний контекст роману І.Нечуй-Левицького ,,>Хмари“

>Висновки дорозділу 1

>РОЗДІЛ 2.Зображенняінтелігенціїрізнихнапрямівстаршого (>Дашкович-Воздвиженський) ймолодшогопокоління (>Радюк)

2.1Двірізнідолі: З.Воздвиженський й У. Дашкович

2.2 ПавлоРадюк -представник новогопокоління українськоїінтелігенції 60-70-х років XIX ст. вповісті ,,>Хмари“

>Висновки дорозділу 2

>ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ


>ВСТУП

 

>Актуальністьдослідження. >Характерноюособливістюукраїнськоголітературного життяостанніхдесятиліть ХІХ ст. стало, подчеркивает П.Хропко,порушенняпекучих проблем,пов’язаних зсоціальним йнаціональнимпригніченням народу. Українська прозанамагається за годинуусебічноз’ясувативзаєминиінтелігенції ізіншимисуспільнимиверствами,художньодослідитимісце й рольінтелігенції увизвольномурусі [32; 3].Поряд із ПанасомМирним, Про.Кониським, І. Франком, Б.Грінченком,ОленоюПчілкоюцю темуосвоюєтакож І.Нечуй-Левицький.

>Спираючись нанаціональнітрадиції, І.Нечуй-Левицькийвідкривавсвоєютворчістюновісторінки українськоїпрози. Українська інтелі-генціязображена убагатьохтворахписьменника: ,,>Хмари“ (1874), ,,>Чорним морем“ (1890), ,,>Навіжена“ (1891), ,,>Гастролі“ (1905), ,,>Неоднаковими стібками“ (1911), ,,На гастролях уМикитянах“ (1912), ,,>Дивовижний похорону“ (1914) таін. І.Нечуй-Левицький,ідучи відреальнихфактівсуспільно-політичного життя України,зображувавосвіченіверствиукраїнськогосуспільства –професорів,студентів,учителів,акторів,лікарів,службовців,чиновників, їхніпошуки,інтереси,побут [12; 182].Слідвизнатиісторичноюзаслугоюписьменника ті, що романом ,,>Хмари“вінсміливопідійшов донової,оригінальної тими,розширюючизмістові іжанровімежі українськоїпрози.

>Протепоцінуваннятворів про життяінтелігенції, такзванихідеологічнихтворів, І.Нечуй-Левицькогозавждиопинялося навістрітієї чиіншоїідеологічноїзаангажованості. Урадянський годинунаціональний пафосідеологічнихтворів І.Нечуй-Левицькогонерідкоставав приводом длязвинуваченьписьменника в буржуазномунаціоналізмі [9; 29].Цим посутіперекрес-лювалисяідейно-художняцінністьцихтворівписьменника,їхнємісце вісторії українськоїлітератури.

Томуниніособливоїактуальностінабула потреба новогопрочитання таґрунтовногокваліфікованогоаналізухудожньогодоробкуписьменників, котрі творили вперіод 70-90-х років XIXстоліття, щостосуєтьсясаметворів на задану темуінтелігенції, котріпотребуютьпереосмислення тадокладноговивчення.Потребує цого ібагатограннатворчість І.Нечуя-Левицького.Самецезумовиловибір тиминашогодослідження ,,Роман І.Нечуя-Левицького ,,>Хмари“ якзразокідеологічно-інтелектуальноїпрози“.

>Йоготворчістьдосліджуваласяпротягомбагатьох років. Це,насамперед, роботи І. Франка, А.Шамрая,Є. Кирилюка, Про.Грушевського, Про.Білецького, роботидругоїполовини XXстоліття - М.Крутікової, Р.Міщука, І.Непорожнього, М.Мандрики, М. Тараненко, У. Власенко таін.

>Найбільшоїуваги вдослідженнях було бзвернено населянську тематику в творчостиІванаНечуя-Левицького, йоговизначні твори ,,>Кайдашевасім'я“, цикл „>Баба Параска та баба Палажка“, „МиколаДжеря“.Значно меншеакцентуваласяувага натворах із життяінтелігенції.Досімалодослідженимилишаються твори „>Хмари“, „НадЧорним морем“ таінші.

>Етапом удослідженні творчости І.Нечуя-Левицького сталапередмова Про.Білецького дочотиритомникаписьменника (1965) [4].Поділяючи думкупопередніхдослідниківстосовно того,нібито творимитця із життяінтелігенціїдещослабші, ніж твориселянської тематики,вченийвідзначив, що завсієїабстрактності іпевноїнаївностіпрограмаРадюка для початку 70-х років малапрогресивний характер.

Новаторствописьменника вхудожньомумоделюваннідійсностіпереконливо доводити П.Хропко [32],дослідниквважає роман ,,>Хмари“ ,,>відповіддюписьменника наболючіпроблемибуттяукраїнського народу“ [32; 4], тому і головного героя ПавлаРадюкахарактеризує яктиповий образ народника 60-х років.

>Зазначимо, щополеміканавколоідеологічнихтворівНечуя-Левицького,зрештою,засвідчувала, що письменниквлучив усерцевинуболючихпитань, котрі стояли перед російськоюінтелігенцієюдругоїполовини ХІХ ст.

>Об'єктдослідження – роман ,,>Хмари“ І.Нечуя-Левицького якспробасинтетичногозображеннярізнихсуспільнихверств натриваломувідрізку години.

Предметдослідження –вплив характерусуспільно-політичної йестетичної думи в Україні наформуванняконцепціїновоїособистості удемо-кратичнійлітературі 60-70-х років ХІХ ст.

>Метою >нашогодослідженняєвисвітлити роль українськоїінтелігенції всуспільномужитті черезперипетїінаціонально-визвольнихзмагань, котрінастійновисувалисяпореформеноюепохою 60-70-х років ХІХ ст.

Длядосягнення метипотрібне було бвисунення йвирішення впроцесідослідженняконкретних >завдань,головнимисеред якіє:

>з’ясуватисуспільнівитоки таідейно-естетичнузумовленістьпояви в 60-70-хроках ХІХ ст.інтелігентів-ідеологів вукраїнськійлітературі;

>ознайомитися ізісторичним контекстом роману І.Нечуй-Левицького ,,>Хмари“ ;

>проаналізувати системуобразів роману І.Нечуя-Левицького ,,>Хмари“.

>Наукове тапрактичнезастосування.Результатидослідженняможутьсприятиосмисленнюсучаснихпроцесів вукраїнськійлітературі,можуть бутивикористані прививченні українськоїлітератури таісторіїукраїн-ськоїлітератури.

Структура роботи. >Курсова роботаскладаєтьсязівступу, двохрозділів, з висновками дорозділів,загальних з висновками табібліографії, котранараховує 34найменування.


>РОЗДІЛ 1. >Формуванняконцепціїновоїособистості удемократичній >літературі 60-70-х р. ХІХ

 

1.1Ознакиінтелектуальноїпрози

Українськаінтелектуальна прозамає своюісторію. Початківінтелектуалізмунаявні в творчости Р.Сковороди, Т.Шевченка, І. Франка,ЛесіУкраїнки.Проте вїхніхтворах невідбилися усіхарактерніриси,властивієвропейськомуінтелектуальному роману,бо, на думку З.Павличко, ,,укра-їнськіавторивимушені булиховатися за масками,автокоментарями,спрямовуватикритиків вінший бік,заховуватифілософіюсвоїхтворів заяскравоюінтригою йлюбовним сюжетом“ [22; 230].

>Литовськийлітературознавець У.Бікульчюсвважає, що ,,>інтелектуальний роман“втілює тірозумовеспоглядання, тихрозміркування,якимизаповненофілософський роман.Міжфілософським таінтелектуальним романом немаєнездоланноїграні, щодає нам правовважатиці дватермінидостатньоспорідненими“ [3; 9].Цієї думидотримуються і Р.Фрідлендер [31], М.Бенькович [2],вважаючисинонімічнимитермінифілософський (>найбільшуживаний) таідеологічний,інтелектуальний роман,вказуючитакож, що ,,структурафілософського романувизначаєтьсявідстороненоюідеєю,котраможе бутивтіленою впритчі,алегорії,міфологемі, вхарактерігероїв, їхньогосуперечках,роздумах, частках“ [2; 95].

М.Синицькавиділяєтакіхарактерніжанровіознакиінтелектуальноїпрози [26; 77-80]:

-концептуальність чи концептуальнаідея –різноманітніфілософські,наукові,міфологічнісистемистаютьосновоюконцепції світу,втіленої втворі. якзазначає А. Бочаров, ,,авторзосереджений на одномугероєві, щовибираєавторськуконцепцію чи наоднійморально-філософській ідеї, щоспрямовує іорганізовуєоповідь“ [6; 339].

-головний герой –інтелігент чиінтелектуал,вихоплений ізплину життя, і перенесень у духовнонасичену атмосферу, -носійфілософськоїконцепції; типповедінки такого героязумовлюється типомфілософськогообґрунтування,вінутілюєфілософськебачення автора йєосновноюідеєю,основноютезоютвору. Зависловом У.Бікульчюса, ,,>кожен персонаж,захищаючи своюістину, всутностієлишетеоретичнимваріантом ідеї,бо,керуючись неюжитті,віннайчастішезазнаєпоразки, щонеодноразовопідтверджується вінтелектуальнійпрозі“ [3; 12].

>Герой-інтелектуалінколизмальовується вролісамітника - ,,зазарадивирішення того чиіншого заподіяння про ставленняособистості і години:звичайніопорніморальні ціностіпротинетривалихміражів, щоприкидаютьсясправжніми“ [6; 335]:

-зображуються чимоделюються частоумовніситуації,відсторонені,звільнені віджиттєвоїповноти, котрілогічнопідтверджуютьавторську думку,допомагаютьрозкрити проблему,породжуючисучасніасоціації;

-наявністьпараболічної думи,тобтопритчі,історії, що, напершийпогляд, ,,>відходить відсучасності, а на самом делевідхід відсучасностівідбувається запрямій, а, покривій, попараболі,котраначезновуповертає думку, щовідійшлавбік, досучасності“ [5; 105];

-зростанняроліінтелектуального початку порівняно іземоційним,переважанняабстрактних,інтелектуально-раціональнихелементів образногомисленнямитця, щопроявляється вподаннісутоділових,наукових,інтелектуальних вставок;

-використання прийому ,,потокусвідомості“, щовідбиває рухсвідомості персонажа, частобеззв'язні,хаотичні,суб'єктивні,ірраціональні, „>сирі“,породженіпідсвідомістю іінстинктамипочуття,асоціації,фантазії,тяжіння, медітації —наслідки „>самозаглиблення“, „>втратидійсності“, „>відходу у собі“, „>відходу усередину“;

-конструктивністьпрози чиідеясередини,поміркованості - письменниквідмовляєтьсястверджуватищо-небудь ізусієюкатегоричністю:кожнутезу автороговорює,розподіляючи своївисновкиміж ,,так“ й „ані“, -аджеінтелект усєрозщеплює,аналізує, частовідшукуєістину всуперечці, словесномупоєдинку, щотакожєознакоюфілософічності. Зцимпов'язуєтьсявідкритийфіналбагатьохінтелектуальнихтворів, - ізрозрахунку надомисленнячитачем,якому абидаєтьсяможливість бутиспівавтором роману;

-поєднання реального таірреального, особливо тоді, колицедопомагає вестидіалоглюдини ,,вролі“ ілюдини ,,надролі“;

-фрагментарність,різкість,гранульованість, пропускисюжетнихелементів,перебиваннячасовихвідтинків,спеціальнезміщенняпластівоповіді -тобтохудожній монтаж чиколаж,інколи прибажанніхудожньовиявитирозгубленість героя переднавколишнімсвітом,своєрідність йнекерованістьісторичногопроцесу;

- тільки ввипадкахвживаєтьсяінтенсивний година заінших -ідея зв'язкурізнихчасовихпроміжків,взаємопроникненняконкретно-історичного ізагальнолюдського, чи -зіставлення годинизагального із годиноюіндивідуальним (>тобтооб'єктивноїшвидкості йогопротікання таїїсуб'єктивноговідчуття),щоб ,,>підійти допізнання законівісторії,зрозумітизв'язокміж нею таокремиміндивідом“ [8; 102];

-застосуваннярізновиду парадоксу -спрощення зазарадиінтелектуалізації - потяг допершооснов як доджереласкладності,намаганнярозкластискладне напросте, ,,>побачитиосновнікольорирізнобарвного спектру“; „>персонажіінтелектуальноїпрози „>випадають“ ззвичайногосуєтногобуття йсприймають його черезопорніприродні істини, смердотіроблять ті, що ізпозиції „>нормальних“ людейсприймається якдивовижне,чудне,безглузде“ [6; 330];

-різнівидиінтертекстуальності (>цитування,самоцитування,алюзії,ремінісценції,пародіювання,інтерпретації тощо).

Отже, маємопідставистверджувати, щодостатньо представленій уукраїнськійлітературі ХІХ - XX ст.інтелектуальна прозамає низкуяскравовиявленихознак. Цедозволяєвиділятиїїсередіншихрізновидівпрози -притчевої,філософської,міфологічної таінших - усамостійнийжанровийпідвид.Зрозуміло,специфікарозвиткунаціональноголітературногопроцесунаклалапомітнийвідбиток навластивостіінтелектуального роману,який вукраїнськійпрозінезрідкавиходить насусідніжанрові ,,територї“ (>фольклорно-міфологічної,химерної таіншоїпрози),протепорівняння ізподібнимиявищами влітературахіншихнародівпереконує, щовирізнення такого жанровогорізновидуроманістикицілкомвиправдане.

1.2Суспільнівитоки таідейно-естетичназумовленістьпояви в 60-70-хроках ХІХ ст.інтелігентів-ідеологів вукраїнськійлітературі

>Ситуацію, котрасклалася вРосії послереформи 1861 р., Л. Толстой в ,,>АнніКареніній“визначив яктаку, коли все перевернулося й лишеукладається.Скасуваннякріпосного права й не моглоусунути йогопережитків,боротьба ізякимивизначала характерсуспільноїатмосфери аж до 1905 р.Література, що бувосновноюформоювиявусуспільної думи в60-70хpp. XIX ст.,порівнюючитогочасне життя, яку вступило на шляхкапіталістичногогосподарювання, ізминулим,дедалі понаднамагаєтьсязаглянути вмайбутнєполітичного іекономічногорозвиткуРосії тавизначити на свій роль [9; 29].Самелітература поставила запитання ,,Колиробити?“,щобздійснитипрогресивнізміни всуспільномужитті. Усередині XIX ст.література приходити довисновку, що „людина -це продукт свогооточення,розвиткусвоїхпредків,природи тасуспільства,серед які вонживе, що ізусімацимичинниками воназв'язанатисячаминерозривних ниток“ [30; 115].

>Реалістичналітература, представленаголовним чиномписьменника-ми-різночинцями, котрівийшли із народу,перетвореннясуспільного життябачила надемократичних засідках, вінтересахтрудових мас.Основоюкардинальнихзмін усоціальному і духовномужитті 60-х років було б, наїхнєпереконання,розбудженнясвідомості народних мас й впершучергу селянства. Передлітературоюпостало заподіяння не лишевикривативадисуспільного життя, а іпробуджувативіру утворчіможливостілюдини, вперемогу новихідеалів,виступати на захистосвіти,європейських форм життя,шукати вжитті тихийгероїв, які бвтілюваликращіриси людей нового,справедли-вогосуспільства.

Упошукахвідповіді на запитання: щоробити? - не було б, і, очевидно, були бутиоднозначної думи.Існувалопереконання, щонесправедливісуспільні порядкиможуть бутизмінені силоюрозуму, безреволюційнихзаходів.Значначастинапередовоїінтелігенції 60-70-х роківперебувала подвпливомтеорії П. Лаврова, ,,>людини великих знань йшироти думи“ (М. Бердяєв),який,підтримуючипросвітительські ідеї,підносив роль ,,критичномислячоїособистості“, Якаможеідейновпливати намаси. У70-ті рокта, особливо вперіод 1874 - 1875pp.,набувпоширеннямасовий рухнародницькоїінтелігенції,відомий як „>ходіння межи простих людей“.

У Українінародницький рухнабуваєспецифічних рис,зумовленихборотьбою занаціональне Визволення. За словами М. Драгоманова,саменародництвопроголосило ідеї „української національної справ“. Широкийпросвітительський рух був тім центром,якийоб'єднувавпредставниківпрогресивноїінтелігенціїрізнихполітичнихтечій наґрунтіпрактичноїкультурно-освітньої роботи.Ідеаломпросвітителя-шістдесятника ставши ,,>новий герой“,близький до народу, морально чиста людина,здатна повісті за собоюмаси.

>Середпершихтворівросійськоїреалістичноїлітератури про „нових людей“ були „>Напередодні“ (1852), „бацьки йдіти“ (1852)І.С. Тургенєва, „>Міщанськещастя“ й „Молотов“ (1861) М.Помяловського, „Колиробити?“ (1863) М.Чернишевського, „>Важкий годину“ (1865) У.Слєпцова таін.

>Ці твори (особливо „бацьки йдіти“ I. Тургенєва і „Колиробити?“ М.Чернишевського) стали одним з тихийімпульсів, щоспонукалиписьменниківзвернутися до тимиінтелігенції, достворення новиххарактерівсуспільнеактивноїособистості.

Разом з тім, подчеркивает М.Зінченко,російськуреалістичнулітературу 60-70-х років неслідрозглядати якякийсьзразок, модельрозв'язанняпроблемиінтелігенції та народу вукраїнськійлітературі [9; 30].

Привсійспільностіімперськогополітичного іекономічного життя в Українііснували своїумовисуспільного,національного та культурногорозвитку, авідтак й своїпроблемилітературного життя.Сказане,однак, неозначає, що можнаоминути тієїідейно-естетичнийдосвід,якогонабуларосійськареалістичналітература в 60-70-хроках.Він не лише буввідомийукраїнськимписьменникам, а і ставши тімтипологічнимявищем, яку смердотіприймали чи відякоговідштовхувалися (йзаперечували) прирозв'язанніпроблемиінтелігенції й народу.

>Художнійдосвідстворенняідеологічного роману іповісті,образівсоціальноактивноїособистості як новоголітературного характеру, самаідеярозкріпаченнялюдини відобставин,настанова на їхньогоперетворення,поява новогоконфлікту та багатоіншихздобутківросійськоїреалістичноїлітературиоб'єктивно сталипомітнимкроком на шляхухудожньогопрогресу ібільшою чименшоюміроюувійшли до арсеналулітературної критики.

>Цікритеріїпозначилися і наоцінцітворів І.Нечуя-Левицького проінтелігенцію. Наформуванняконцепціїновоїособистості вдемократичнійлітературі 60-70-х років XIX ст.безпосереднійвплив мала самадійсність, характерсуспільно-політичної таестетичної думи в Україні.Особливої ваги удругійполовині XIX ст.набула проблеманаціональногосамоутвердження,відстоювання праврідноїмови, національної культури ілітератури. Заце активновиступалидіячіКирило-Мефодіївського братства; рядскладних йсуперечливихпитаньсамоутвердження українськоїлітератури,їївільногорозвиткузумілапідняти ,,Основа“ (1861-1862) -перший Українськийлітературно-критичний журнал.Провідною в „>Основі“ був проблеманаціональних правукраїнського народу,котриймає своютериторію,історію, культуру,літературу,мову і виненодержатиширокіможливості для своговільногорозвитку.

>Винятковезначення вполітичномужитті України маліГромади, котрінамагалисявідродитинаціональнусвідомість народу,зберегти його віднасильницькоїденаціоналізації,русифікації таполонізації.Нечуй-Левицький, будучиактивним членомкиївськоїГромади, усвоїйтворчійдіяльностіпрагнеякнайповнішеохопити усісторониукраїнськогосуспільногобуття. Наформуваннялітературно-естетичнихпоглядів І.Нечуя-Левицькогозначнийвплив мала діяльністькирило-мефодіївців йоснов'ян (упершучергу П.Куліша та М. Костомарова).

>Загострилисянаціональніпроблеми ізпосиленнямурядовихзаходівпротиукраїнського руху.Крімособистогопереслідування українськихдіячів,цевиявилося увинятковожорсткомуцензурномурежимі,якийобмежувавуживання українськоїмови вдруковінайвужчими рамками, вутисках українськоїдраматургії тасцени, вгонінні українськоїмови вшколі, взагальномуворожомуставленні добудь-якихпроявів української національноїсвідомості. Танавітьнайжорстокішарепресивна бюрократична машинанеспроможна бувпридушитивиявидуховноїсили народу.

>Надії насоціальне інаціональне Визволення І.Нечуй-Левицькийпокладаєсаме нагероя-інтелігента,який, на його думку, винен статіідеологом цого руху.

Допоявиідеологічної роману ,,>Хмари“ темаінтелігенції вукраїнськійлітературі нерозроблялася,хочаспробипорушитиїї були.

>Першимисеред такихтворів сталаповість „Майор“ (1859) йнезакінченийтвір „Українські незабудки“ П.Куліша.Письменникнамагаєтьсязмалювати образ ,,>новоїлюдини“ -інтелігента,якийвідзначається демократизмом тавідданістюнаціональній ідеї.

До тимиінтелігенції в 60-хрокахзвернувся й Про.Кониський (,,>Пропащі люди“ - 1862, „Передсвітом“ - 1866). „>Новігерої“ йоготворівперебувають упроцесістановлення. Незовсімвиразними (>можливо, ізцензурнихміркувань)поставалиінтелігенти йзісторінокросійськихтворів Марка Вовчка,зокрема вромані „Живе душа“ (1868).

Отже, хочвиведеніобразиінтелігентів й перешкоджалиповногоуявлення проукраїнськогоінтелігента як нового героя, уже самаспробасвідчила проназрілу потребуосмисленняролі національноїінтелігенції всуспільномужитті.Перші твори із життяінтелігенції вукраїнськійлітературі булислабкими вхудожньомувідношенні,характери -схематичні,невиразні, діяльністьгероїв-інтелігентів обмежена. Та усе ж такиважливою був самаідеяпояви ,,нового героя“ -інтелігента-демократа.

1.2Історичний контекст роману І.Нечуй-Левицького ,,>Хмари“

>Використавшидосвідсвоїхпопередників (як вукраїнськійлітературі, то й вросійській), І.Нечуй-Левицькийутверджуєнеобхідністьрозвитку тими нового героя вукраїнськійлітературі.Письменникпрагнувреалізувати вхудожнійформісвоєрозумінняроліінтелігенції внаціонально-визвольномурусі.

>Майбутній автор ,,>Хмар“ невипадковозвернувся до жанруідеологічного роману. Уромані под пером І.Нечуя-Левицького ожила атмосферакиївського ,,>шістдесятництва“ XIX ст.

У 1861-1865pp.майбутній письменникнавчався вКиївськійдуховнійакадемії. Те бувособлива час дожиттіпрогресивноїінтелігенції Ро-сійськоїІмперії. Назламі1850-1860-хpp.Росія переживаласвоєрідну ,,>відлигу“.Післязадухимиколаївської добипочиналася час реформ -земельної,судової...

>Певналібералізаціясуспільствавідчувалася ітими,хто живий устінахдуховноїакадемії.Пізніше письменникзгадував: „>Тоді бувгарячий година заруськійлітературі.Вийшов „Базаров“ Тургенєва й критика наньогоПисарєва. „Основа“розворушилаукраїнське запитання.Студенти булидужецим всімзаінтересовані, йзмаганням не було бкінця.Українціпережовували своїнаціональні талітературні запитання, але йстріли ввеликоруських студентіввеликуопозицію.Всі смердоті,окрімтрьох, стоялипроти права українськоїнаціональності талітератури. У менез'явилась думкаписатиоповіданняукраїнськимязиком для „Основи“. Алі воншвидкопотім пересталавидаватись [18; 264].

Уцентрідискусій, що їхнього вели усвоїх номерах „>казеннокоштні“студентиакадемії,найчастішевиявлялисядвіпроблеми: „>нові люди“ йукраїнське запитання.Інтерес перед тимпробуджували вмолоді „>лучніжурнали“ – „Сучасник“, „Російське слово“, „Час“, „Російський вісник“, атакожпершийукраїномовнийчасопис „Основа“,якийвидавав уПетербурзі П.Куліш.

>Статті Д.Писарєва із їхнірадикалізмомзмушувализадумуватися над тім, як через „>доцільнуорганізацію роботи“ прийти до „>щастялюдства“.Тургенєвський Базароввикликавсуперечки простосунки „>батьків“ й „>дітей“. А.М. Костомаров,чиястаття „>Двіруськінародності“з'явилася насторінках „Основи“,зачіпавболючі запитання українськоїсамобутності танаціональних перспектив... [23; 10].

>Пишучи в 1871 р. роман „>Хмари“, вчительсідлецькоїгімназїіІванЛевицькиймовбивоскрешавчасткусвоєїмолодості, що минула вКиєві.Київєголовниммісцем дії утворі. Коли ж до години дії, топочинаєтьсяповість зпояви у „святомумісті"тульськихсемінаристів ,,вмісяцілипні 183... року“ [1; 151].Завершується ж годинами ,,Основи“ іпояви українськихнедільнихшкіл (>поч. 1860-х).Йдеться,отже,щонайменше прочвертьстоліття!

>Головнаідеяроману-хроніки І.Нечуя-Левицького „>Хмари“ - протестпротинасильницькоїрусифікації,соціального інаціональногогніту із боці царськогосамодержавства, символом чоговиступають „>чорні хмари“ (>звідси іпершаназватвору – „>Чорні хмари“). Це „символнаціональногогноблення, символ всіхтемних сил, котрінамагаютьсяденаціоналізуватиукраїнську молодь,відірватиїї відрідного народу,перетворити наприслужниківросійського царизму,душителів української національної культури“ [4; 354].

Вжеекспозиція сюжетузасвідчила, що вголосі авторазмагаютьсядвіемоційністихії.Розкішну (,,>невимовночудова“) панораму Києва із його ,,>золотоверхими церквами“ [1; 152], схожими на „букетзолотихквіток“,вінмалює ззамилуванням,любов'ю довеличі „>давньоїневмираючої українськоїісторії“ [1; 152].

>Протекрізьзахопленняпробивається і туга:колишня славаминулася; уКиївськійдуховнійакадемії (>раніше -Могилянській)запанувавчужинецький дух.Великоруський синодзаходивсявтілювати в життя ,,>ідеюрусифікації“,присилаючи вКиївсемінаристів ізрізнихгубернійРосії („>Великоруський Синодщепопереду, ніж уряд,спостерігідеюрусифікації, й у томувінвелів вакадеміяхмішатиукраїнців ізруськими студентами“ [1; 154]), анатомістьвідправляючиукраїнців у Москву і Петербург, ,,які немаютьохотитудиїхати“ [1; 154].Академіяперетворилась узнаряддявеликоросійськоїцентралізації. Ті, щовідбувається вїїстінах, автор ,,>Хмар“змальовує з сарказмом,змішаним ізжалем йболем.

І.Нечуй-Левицький, посуті,зауважує У. Панченко,підхопивінтонацію й духШевченкових ,,Великого льоху“ та ,,>Розритоїмогили“: вобохписьменниківідеться про драмунаціональногозанепаду України вобставинахмиколаївськоїдеспотії ізїїрусифікаторськоюполітикою й провідродженські потуги, щопробиваютьсявсуперечусьому ізнадрзанапащеноїнації [23; 10].

>Відпершихвідгуків на роман й досучаснихлітературознавчихпраць процейтвірвисловлювалисьрізнісудження.Шовіністична йклерикальнапресазустрілавихід ,,>Хмар“ І.Нечуя-Левицькогоукрай ворожко [33; 31].Редакціякиївської газети ,,Друг народу“висміювалаписьменника застворені нимобрази, за ,,>штучність“мови роману, та івзагалівважалатвір ,,такоюрозумовоюрозбещеністю,якої не можна анівиправдати, аніпробачити...“ [10; 46]. Журнал ,,Київські єпархіальні відомості“намагався довести, щотвір невідповідаєдійсності й немаєніякогопізнавальногозначення [10; 46]. Вочевидь, щонавіть вурізаномуцензуроювиглядіцей роман бувявищемнезвичайним.

>Іншуоцінку давши М. Драгоманов.Визнаючи ,,>Хмари“ яктвірзагаломреалістичний йцінний, критик,однак,уважавневдалимзмалюванняРадюка,передусім за йогонібитонаївнуборотьбу й протестпроти ,,>чорниххмар“,бокращі люди того годинизаймалися,мовляв,конкретнимисерйознимисправами [10; 46].

>Критичнеставлення до романувиявив й Про.Кониський.Нeзаперечуючиреальності образуРадюка,Кониський усе ж таки удусіутилітарно-прикладногопідходу долітературивважає, щоІ.Нечую-Левицькому невдалосязобразитигероїв, котрі б „>вивели нас ізхмар“ чихоча б вказали, „коли ж воно тавиясниться?“Говорячи проРадюка вцілому позитивно,Кониськийзазначає, щотодішніінтелігенти такого типу понад „говорили, кричали, гукали“, ніждіяли [15; 773-779].

>Цінною намє думка одного ізпредставниківакадемічноголітературознавства Про.Пипіна.Відводячи І.Нечую-Левицькомупочеснемісце надукраїнськійлітературі, а й узагальноросійськомулітературномупроцесі,Пипінвідзначив новаторствописьменника,котрий ,,>зробивспробумалювати не лишенароднийпобут, але й йзвичаї тогоосвіченого класу,якого до цого години неторкались укра-їнськіоповідачі; усвоїйголовнійповісті ,,>Хмари“вінзображавсамевиявленняукраїнського народногопочуття в новихосвіченихпоколіннях йзіткнення його ізворожимиелементамисуспільності“ [24; 383].

Широковиступає на захистлітературнихпозицій І.Нечуя-ЛевицькогоІ.Я. Франка в з статтею ,,>Ювілей І.Левицького (Нечуя)“: ,,Критикидорікалийому, ... в ,,>Хмарах уфігурі старогоЛемішки величнийміщанське самодурство, афігуріРадюка давши карикатуру ,,новогочоловіка“.Уявляюсобі, як мусілидивуватиІвана Семеновичатакідокори... ,,язмалювавполяків,лемішок,радюків таких, якібачив, безніякоїтенденції, а уже ві, панове критики,судіть їхнього йміряйте, якзнаєте...“ [29; 375].

Упожовтневий годину,поряд зґрунтовнимиспробамирозглянути роман натлісуспільно-політичного йлітературного життя 40-60-х років (>Є. Кирилюк, А. Шамрай), були івиступи ізяскравовираженихвульгарно-соціологічнихпозицій (У. Коряк, М. Мироненка).

>Висновки дорозділу 1

>Література, що бувосновноюформоювиявусуспільної думи в60-70хpp. XIX ст., малапомітнийвплив натворчість І.Нечуй-Левицького.Письменникпереживавзагальнепіднесення узв’язку іздеякимпожвавленням вукраїнськомугромадсько-культурному життя (>громади,недільні школи, журнал ,,Основа“).

>Ідейно-естетичнийдосвід,якогонабуларосійськареалістичналітература в 60-70-хроках, не лише буввідомийукраїнськимписьменникам, а і ставши тімтипологічнимявищем, яку смердотіприймали чи відякоговідштовхувалися (йзаперечували) прирозв'язанніпроблемиінтелігенції й народу.

>Художнійдосвідстворенняідеологічного роману іповісті,образівсоціальноактивноїособистості як новоголітературного характеру, самаідеярозкріпаченнялюдини відобставин,настанова на їхньогоперетворення,поява новогоконфлікту та багатоіншихздобутківросійськоїреалістичноїлітературиоб'єктивно сталипомітнимкроком на шляхухудожньогопрогресу.Специфікарозвиткунаціональноголітературногопроцесунаклалапомітнийвідбиток навластивостіінтелектуального роману.

Допояви роману І.Нечуя-Левицького ,,>Хмари“ вукраїнськійлітературі темаінтелігенціїмайже нерозроблялась.Зразком,відштовхнувшись відякого, письменникстворивцейоригінальнийтвір, сталатворчістьросійськогороманіста І.Тургенєва.

>Протетрактування ,,>новоїлюдини“ у І.Нечуя-Левицькогосвоєрідне, воно тасуттєвовідмінне відпоглядівТургенєва,оскільки уроманідаєтьсявитлумачення такого типуінтелігента, якінтелігент-просвітянин,якийобмежуєтьсяпрограмоюмалихділ,дбаючипередусім пронаціональні справ, незаглиблюючисьпо-справжньому внайголовніші –соціальні – заподійбідування свого народу.Саме томуцей роман ставшиновимявищем вукраїнськійлітературі, щовикликалогострісуперечки влітературнійкритиці.

>Ставленняписьменників до свого героясуперечливе. Цепояснюється тім, щовін,усвідомлюючинеобхідністьборотьбипротидеспотиму йнаціональнихутисків,побачивможливогоборцялише вособіукраїнофіла-народолюбця,методиякого були далеко вусьомуприйнятними іефективними.

>демократичний прозаінтелігентособистість


>РОЗДІЛ 2.Зображенняінтелігенціїрізнихнапрямівстаршого (>Дашкович-Воздвиженський) ймолодшогопокоління (>Радюк)

 

2.1Двірізнідолі: З.Воздвиженський й У. Дашкович

Зпершихсторінок своготвору авторзвертаєувагу тих, щозмінилисячаси,змінилися ізвичаї ,,...вдавнійславнійакадеміїпанувавчужийвеликоруський дух,чужа наука,чужийязик,навітьчужі люді... Усідавнєукраїнське лежалодесьглибоко подземлею, поруч ізмогилою Сагайдачного, а надземлеюроємвилисяпопід деревомчужі люди ізчужоїдалекоїсторони, ізчужою мовою, із чужим духом,нагнані Богзназвідкіль,щобзагнатищеглибше у землю нашустаровину йновину йпоховатиїїнавіки...“ [1; 155].

Надушігероївопускаютьсячорні хмари – символ Ро-сійськоїімперії, котразаперечуєбудь-якуіндивідуальність: чи тоособистісну, чи тонаціональну [33; 31].

>Значнучастину романузаймаютьдвіповчальніісторії, котріберуть вухо із саме його ,,>місяця июля 183... року“ ййдуть паралельно, годиноюпереплітаючись.Нечуй-Левицький абизіставляє-протиставляє двохсвоїхгероїв, ,,>охмарених“дійсністю.Вони ісправдідуженесхожі, просто-таки контрастновідмінні один від одного -туляк СтепанВоздвиженський йчеркасець Василь Дашкович. Колиє в одного, тогозовсімпозбавленийінший.Деспот,пияк,нечупара, ,,груба і дика натура“, авантюрист,зарозумілий,байдужий до книжкивеликорос,який одного разуспалюєзбірник українських пісень, -цеВоздвиженський.Вінбезцеремонна, груба натура, прагматик,позбавленийвисокихідеалів, бездуховна людина, котраскрізьпереслідує лишевласніматеріальніінтереси.Політичнісимпатіїпристосуванця З.Воздвиженськогоцілкомзбігаються ізнастановамиколоніальної політики царськогосамодержавства. У йогообразі Про.Білецькийбачив ,,прямогопопередника тихийчорносотеннихкиївськихпрофесорів, котрі особливорозповсюдились накінець XIX й вушко XXстоліття“ [4; 356].

Дашкович ж -навпаки: тихий,охайний,охочий до знань,цілеспрямований.Малюючи портрет Василя Дашковича,українця,якомудовелося жити воднійкімнаті ізВоздвиженським, письменник подчеркивает його ,,>черкаську“козацьку породу: „>високий,рівний, іздужимиплечима, ізкозацькимигрудьми, ізрозкішнимтемнимволоссям наголові...Йогопогляд ,виявляючирозум йтяму, бувтвердий,спокійний.Рідкотраплялосьбачитьтаке особі, деодразу можна було б бпримітитидуми, ірозум, й завзятість“ [1; 158].

Уукраїнськомулітературознавстві від годинипояви роману і, власне, досіпобутуєпогляд на Дашковича як налюдинупропащу,кабінетноговченого-схоласта, що,закохавшись умертву науку,розірвав своїзв'язки із народом йжиттям та непринісніякоїкористібатьківщині.

Одним зперших,хтозвернувувагу особу Дашковича, був Про.Кониський. У з статтею „Колі ж віясниться? (За дротом роману „>Хмари“)“він наводячивідірваність Дашковича від Сучасноїйомуфілософії. На думку критика, Дашковичєякоюсьчудноюлюдиною,бо нерозуміє, щолюбов до „науки науці“нічого

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація