Реферати українською » Зарубежная литература » Проблема Чорнобиля в творчості поетів-шістдесятників


Реферат Проблема Чорнобиля в творчості поетів-шістдесятників

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Тема: ПроблемаЧорнобиля в творчостипоетів-шістдесятників


>Зміст

>чорнобиль жанртворчість письменник

>Вступ

>Розділ 1. Чорнобиль, якнаслідокісторичноїдолі України

1.1Питанняіснуваннячорнобильського жанру вукраїнськійлітературі

1.2Увічненняпам’ятітрагедіїЧорнобиля вукраїнськійлітературі ХХ

>Розділ 2. ТемаЧорнобиля в творчостипоетів-шістдесятників

2.1ХудожнєосмисленняЧорнобильськоїтрагедії впоеміІвана Драча «>Чорнобильська Мадонна

2.2 Чорнобиль у творчостиЛіні Костенко

2.3МасштабнеосмисленняЧорнобильськоїкатастрофи впоемі БорисаОлійника «>Сім

>Розділ 3.Методичнірекомендаціївивчення тимиЧорнобиля ушколі

3.1Вивчення творчостиписьменників-шістдесятників ушколі

3.2 Урок українськоїлітератури в партії 11класі: «Чорнобильб’є на сполох (>І.Драч. “>Чорнобильська мадонна”)»

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

Минуло понад 14 років відЧорнобильськоїкатастрофи.Поетивідгукнулисяпершими,бо увіршах можнавкласти багатослів йпочуття, а меншефактів.

>Творчістьпоетів -шістдесятників необділенаувагоюлітературної критики, понад того,цепоколіннянеординарнихмитцівперебувало подпильнимприскіпливим окомпоціновувачівлітератури,науковців.Імена Б.Олійника, Л. Костенко, І. Драча,об'єднує ">прагнення довияву здоровогоособистого початку,енергійністьхудожньогопошуку,неприйняття шаблоном тахудожньоїнівеляції"Кожен співає, митецьєнеповторним усвоємутворчомузлеті.Першочерговимзавданнямнаразієоб'єктивний,аргументованийаналізїхньоїлітературної спадщини,осмисленняїїзмісту іролі вконтекстірозвиткусвітовоїлітератури.

Метадипломної роботи –дослідити проблемуЧорнобиля у творчостипоетів-шістдесятників,зокрема Б.Олійника, Л. Костенко, І. Драча.

>Актуальністьдослідження. Проблемаосмисленнятворчогонабутку Б.Олійника, Л. Костенко, І. Драча вгалузічорнобильського жанрубачиться нами як насущнанеобхідність таобов'язковаумоваповноцінностісучасногоісторико-літературногопроцесу,оскількитворчістьмитцярозвивається вруслімагістральнихшляхівусієїсвітовоїлітератури. Цевиявляється й вглибиніфілософічності тапсихологізму, й впошуках нових формвираженняправдибуття, й впроблематиці.

>Вагомийвнесок удослідження творчостипоетів-шестидесятниківзробилитакілітературознавці йлітературні критики: А. Ткаченко, У.Моренець, Л.Онишкевич, Ю. Щербак, Р.Черін, М.Жулинський, М.Ільницький, Р.Клочек таін.

ТемаЧорнобиля (як й самаподія, щоїї породила)засвідчила й силу, йслабкістьпоетичної думи.Збагатилась вон нарішучості,сміливостіаналізугострихпитань,глибині їхньогоінтелектуально-емоційногоосмислення,з'явилися творицікаві ізнаменні, до якіпередовсімналежить поема Б.Олійника «>Сім», І. Драча «>Чорнобильська мадонна», твориЛіни Костенко.Водночасувиразнилися ігальмівнітрадиції,ідейно-естетичнамарність говорити в інших формах, утакійманері, із такимтворчимзавданням, малоплідність якідаласявзнакивчорашньомулітературномупроцесові, очевиднасьогодні йбезумовна завтра.


>Розділ 1. Чорнобиль, якнаслідокісторичноїдолі України

1.1Питанняіснуваннячорнобильського жанру вукраїнськійлітературі

Усучасному,лінгвістичнопоінформованомулітературознавстві,категорія жанругнучка не обмеженатрадиційнимипоняттями про три народи (>епічний,ліричний йдраматичний) таїхні под- йпідпідкатегорії. Жанрстановитьбудь-яка групатекстів чиактівмовлення, що, напоглядякоїсьгромадисприймачів,поділяютьпевнівизначальніриси.Рішеннясприйматицітексти яксукупністьстворює жанр йрівночаснопокликає до життяпевніжанровіприпущення йсподівання, котрімаютьвплив й на тихий,хтопродукуєтексти, й на тихий,хто їхньогосприймає. Жанр яккатегоріяпізнання,отже,єтворомякоїсьісторично й культурноконкретноїгрупи людей.Існування жанру вполісоціальних силє одним зпринципів, наякомубазується одна ізнайбільштрадиційних процедурінтерпретації, асаме:встановленняпояснювальнихзв’язківміж текстом й контекстом.

>Аварія 26 апреля 1986 р.викликала низкулітературнихвідгуків. З українськихдосінайбільшдискутувались укритиці твори Л.Горлача, З. Йовенко, Ю. Щербака, У.Яворівського, Б.Олійника й І. Драча, котрівийшли в названому порядку від января 1987 р. до января 1988 р.Їхоб'єднує, очевидно,спільна тематика. Заформою смердотірізні, йця формальнарізнорідність корпусучорнобильськихтворів даламожливість критикамкласифікувати його затрадиційнимижанровимиознаками.

>Такіознакивизначаються втрьох моментахнапруги. перший момент —стилістичний (>між «простою мовою» та «>високим стилем»),другий —моральний йсинхронний (>міжкритикою іапологетикою),третій —моральний йдіахронний (>міжсьогоднішньою йвчорашньоюоцінкою тихий самихявищ).

>Стилістичнанапругамає свою основа бо Чорнобиль — із одного боці,об'єктивнаподія, пережитабагатьма, із іншого —подія увнутрішньомужиттіданого автора.Відразувиникає запитання такту: чиличитьпоказуватитакуглобальнуподіюкрізь призму лишевласної,обмеженоїсвідомості?Дехтовідповів наце запитаннярішучим «ані» йвибрав максимальнооб'єктивнізображальнізасоби.Юрій Щербаксклавдокументальний роман завтентичних інтерв'ю.ВолодимирЯворівський,опублікувавши роман,виступив якупорядникзбірникадокументів тафотографій. Такихтворахавторськапозиціявизначенариторичноючеснотою «>humilitas» (>скромності):мовляв, я - неформуюхудожній текст ізчорнобильськогоматеріалу, а й просто дозволяю фактамзаговоритивласним голосом. Алі —скромністьскромністю — втворах ми частонатрапляймо наствердження типу «>невдовзі послеаварії Менівипалонеодноразовопобувати «взоні» —своєріднийновий топосавторської самеавторизації,який,однак,несенебезпекусуворогопорушення такту,переступивши між.

Однак — й тутпроявляєтьсяжанрованапруга —документальні творипрагнутьтакож не бутижурналістикою. «Чорнобильмусив статі фактом українськоїлітератури», — подчеркивает Щербак.Рама,якоювіноточуєсвіймонтаж-інтерв'ю,маєознакипрофесійно-письменницького «>високого стилю».Більше того:майбутнєзнаменняЧорнобиляпредставляєтьсясутолітературними,навітьжанровими (втрадиційномузначенні цого слова)категоріями. «>Чорнобильськаепопея»постане маємо увсійїї «>трагічнійповноті», й дляїїосмислення будутьпотрібні «>новілітературніформи».

>Є й другаможливавідповідь на запитання, «чиличить відвласногоіменіписати про Чорнобиль?»Література відїїпочатківзаймається «>високою»тематикою йволодіє для цогознаряддямвисокого стилю йвисоких форм. В частности,поетивідчули, що,епоснесе авторитетспівмірний ізвимогами тими. БорисОлійник безособливихвибачень передчитачем упоемі «>Сім»бере у собітрадиційні заподіянняепосу:міфотворчість (>подаванняпоясненьключових проблем життя,використовуючи для цогосимволи) татвореннягероїв. Зусієї українськоїчорнобильськоїбібліотеки поемаОлійникаотрималадосінайвищіоцінкикритиків — заїїсатиричнугостроту,проблемну (>навітьфілософську)всеохопність й «>громадянськумасштабність». Однаквраженняпоетичноїсуверенності вОлійника купленодещовисокоюціною. Проблемалежитьнавітьглибше, ніж у йогопохвалі леніна якджерелавсієїправдивоїсоціальноїтеорії й практики. Проблема полягає в бо Чорнобиль неналежить до тихий тим, що їхні можналітературноосмислювати, незамислившись над характеромстосункуміж автором йтемою:це був бзухвалість,прогріхпроти жанрового такту.Олійникнатомістьвдалоюстратегією поставившице запитання поза рамкитвору.Вибравши формудіалогуміжкруком,екстремнимпредставником культурногопесимізму, та недужеефективнимдиспутантом,який говорити упоемі відпершої особини,Олійникзвільнився відобов'язкувизначити своювласнупозицію,ширяючи таким, нагетівськихвисотах понадсвоїминовітнімиМефістофелем й Фаустом.Піднесення надтемою, яку б воно тамісцями не було бсатиричновдале,досягнено безрозв'язаннязакодованих уній проблем й томунедостатнімпоетичнимзусиллям.

Альтернатива такихрізноріднихгріхів вчорнобильськомужанрі —цепостійневказування наспецифіку йпроблематичністьавторськоїпозиціїстосовно тими.Саме як затрактованоавторськупозицію в «>ЧорнобильськійМадонні»Івана Драча. Довгий зачин допоеминакопичуєтопосискромності («Чи нелячнотобівиходити зетюдником нацюкосмічну дорогу...?»),топосизаклинанняМузи («>Вона приходити йробить із тобі перо») йтопосиневимовності («>Немає в менеслів»).Гротескна йфрагментована манерапоеми бувсприйнятабагатьма якпродовженнявідомихстилістичнихнахилівпоета. Алісаме вона більше, ніжспробигармонійних й мудрозамкненихсвітоглядних чисюжетнихкомпозицій,спроможна намімезиснеосяжностічорнобильськоїситуації.

Іншимвизначальним моментомчорнобильського жанру було б названо йогоморальнунапругу на синхронномуплані.Мається наувазінапругміждвомаодночасними, але йпротилежнимиаргументацій нимистремліннями:універсальної критики із одного боці, апологетики із іншого. катастрофуЧорнобилязахіднівченірозглядали як продуктнашаруваннякомплекснихвад.Державнерішеннякористуватисьатомноюенергією;рішення будувати АЕСнеподалік від Києва;деформації уплануванні ібудові реактора;безвідповідальність укеруванні ним;бюрократичнийпараліч йзлочиннанегласність якпершаофіційнареакція на катастрофу — перевернулосявидимим як результат досягнуто не одноразовогозбігуобставин, адокорінноїпорочностівсієїсистеми вїїекономічному,політичному,суспільному іідеологічному аспектах.Натомість утворахчорнобильського жанруще сильнодієтенденціяобмежувати обрій критики домікрокосму —окремогоколгоспу, фабрики, сектора фронту. Зацієюформулоюмікрокосмзнаходиться вобіймах макрокосму, вякому всегаразд:існує мудрапартія інепомильнітеоретичніорієнтири,спроможні навести лад йповернутимікрокосм до нормального,гармонійного стану. Одне слово, принципзображення макрокосму —макрокосметика.

Утворахчорнобильського жанру ужемайже немаєбезпосередньої апологетики.Затеще немаєсистемної критики, немає тогозведеннялінійбіди до центру, впритул до персонального ядрасистеми, щонадавалорадикальноїгостроти сатирам.

У Б.Олійникаформується картинапорочностівсьогосуспільногоорганізму, але йцяуніверсальна критика усе ж таки таки, обрамленаблаготворним макрокосмосомленінізму. У «>ЧорнобильськійМадонні» самафрагментарністьформинеспівмірна ізметоюсистемної критики.Єкартини,сюрреалістичні зазадумом йапокаліпсичні зазмістом, як вісьчерепиХмельницького іСірка, щоплавають «>середзеленої вопз»Кременчуцького моря. Аліцесимволисимптомів зла, а чи не йогогенези.

>Третьоюжанровоюознакоючорнобильського жанру було бвизначенонапругуміжсьогоднішнім йвчорашнімпоглядом на тих самречі.Цяознака —частинаширшогоявища, асаме —напругиміжлітературою вроліречникаідеалівгласності іперебудови йлітератури вролі более чименшвідвертоїрежимноїпропаганди.Вонапов'язана ізнапругоюміжписьменником-громадянином йписьменником-урядником, котра неможе неіснувати впсихіці чисвідомостіавторів, котрі нарізнихетапахїхньоїбіографіївиступали тооднійролі, тоіншій. Усвоїйзагальнійформіцянапругаєхарактерною для творчости всіх тихий,хторанішейшов набільший чименшийкомпроміс звладою.Вона —напруга —настількицентральна, що втворах, де наповерхніїї аби немає, самаїїнеприсутністьє знакомїїприсутності.Авторський голос у «>ЧорнобильськійМадонні»визнає собівинним упопередньомуоспівуванні такихекологічнокатастрофічнихоб'єктів, якКременчуцьке море.Цясповідьприєднується дотопосівскромності, які Драчуживає у тому,щобвиборотилегітимність для свогопоетичного слова на задану тему. Такогопочуття такту неподіляєавторський голос упоемі «>Сім»Олійника: «>Чому ж мимусимопокутуватичужігріхи?», на що критиказреагувала ізпіднесенимибровами.

>Проблемичорнобильського жанру —цепроблемитієїчастинилітератури, котрапрагневідкинутиобмеження ідеформації,накладенітрадицієютоталітаризму, але й Якащедосі незнайшлаформули для такого самевідродження.

1.2Увічненняпам’ятітрагедіїЧорнобиля вукраїнськійлітературі ХХ ст.

>Відноснонедавнячорнобильська катастрофа, тосколихнула завісься світло,дужешвидкознайшласвоєвідображення урізнихлітературних жанрах:повістях йвіршах,поемах йпісняхрізнимимовами світу.

>Мабуть,найбільшзагальновідомий у світілітературнийтвір про Чорнобиль та і чи неєдинадосіп'єса на задану тему —це «>Саркофаґ»російськогожурналіста йписьменникаВолодимираГубарєва.П'єса ужейшла у150-ох театрах й лише раз на Україні (постановкаросійського театру із Тамбова).

>Побувавши у «>зоні»,кореспонденти і дітераторипомалупочатійзображуватитрагедію в репортажах йнарисах.Вони маліфакти до рук йдозвіл продещописати. Двакінофільми про Чорнобильзосереджувалисяголовно напізніших заходахборотьби ізнаслідкамикатастрофи, особливо ж набудуванні «саркофагу» й новогоатомовогоміста Славутича.

Одна ізпершихросійських співаємо про Чорнобиль — "Тишакаштанів"ОлександраТкаченка.Зупиняючись накількох картинах,віндобираєконтрастинавіть вописісамоїтиші:бачитьїї "силою смерті й силою життя вній".Вказуючи наобіекстреми, щолюдськийрозумможе принести, співаєкаже, що усіболі світувливаються до одного океан, дерозчинилися й містоСонця й Атлантида. Алівін небачить тамҐерніки,себто,вінрозділяє ті, щоспричиняє природа, й ті, що людина. Інемов навервицівичислює марева на картинах Босха, Брейгеля,Далі йПікассо. Учорнобильськійкатастрофі його недужецікавить,хтозавинив й Яка карамає бути, інші ж, якнащадкиоцінять Чорнобиль. Авторзвертаєувагу налюдство узагальному, незаймаючиспеціяльноролі аніспостерігача, аніспівучасникацієїподії.

>Моженайбільшподібнийпідхід вукраїнськійлітературімаєЮрій Щербак, автордокументальноїповісти "Чорнобиль".Він, яклікар-дослідник,подає своїспостереження,аналізує їхнього,підсумовує,шукає причин йвинних таописуєїхню кару. Івиннимиєнемовусі,хочавказанотакож на окремихосіб.Звертаючиувагу наспецифічнізагрози відчисленнихатомнихстанцій в Україні іБілорусії, авторузагальнююче говорити прозагрозу дляцілоголюдства, якумаєостаннєпопередження: "...>прийшли — доЧорнобиля.Прийшли докризивіри.Прийшли до краюпрірви...".

У одному ізпершихвіршів про ЧорнобильЛеонідГорлач прямозазначує увступі, що самбачив, "до чогопризвелонедбальство танадмірнабезпечність окремихбезвідповідальних людей, щозвикли всемірятизастарілимимірками й зачиїгріхинародові нашому доводитисярозплачуватися йздоров'ям людей йвеличезнимиматеріяльнимизбитками".

>Взагаліцейпідхідтакождоситьподібний допідходуҐубарєва,ценавітьмайжеопоетизованаверсія «>Саркофага». Та Л.Горлачсправдіхоче ">викричатиболі, за зонуцю...", йхочаще молити "Проквітнюзлий,рокований мойквітню, від України горівідведи!", унього ужевідчуваєтьсянавітьдоситьузагальнюючепочуттязбірного послечорнобильськогогріха чи звинувачуй. Вінізі страхом, щолелека нампідпалить хату свої, що пив нашлелечатскубе! ...Про частці, не давай нам жити вславі, коли невмієм правдузахистить!

>Горлач переходити доконцепції ">правди йгріхів",турбуючись,щоб ">ніколиомертвілізонинащадкам не облишити своїм...".

>Світлана Йовенко упоемі ">Вибух" подчеркивает ">біль ймужність" тихий,хтоборовся ізаварією. (>Мабуть,самеціїї словавикористано якназвуантологіїлітератури на задану темуЧорнобиля, щопоявиласянаприкінці1988р.).Поетказвертаєвеликуувагу надітей — не лишерятуваннядітей, але йвиховування,щоб не були смердотінацієютрутнів, "народубаласт,фарисеївфатальних".Рівночасновідчувається страх замайбутнє,навіянийкартиною проліто 1988 року: ">Літотривоги імужності —Київ бездітлахів".

>Повік носити намкарб тихийднів, коли Герасимчука УКиєвідітей,дітеймалих.

Картина Йовенко провідсутністьдітей —емоційнонедоговорена, але йнайбільшдалекосяжна утурботі пробіологічнемайбутнє. Томупоеткаповторює, щоїї поема без героя,бо герой —це народ; вонатакожобурена на академікам, щовиправдувалисястереотипноюфразою "наукавимагає жертв".Якіневидиміжертви давши народ , — проценагадуєІрина Мироненка, колизакидає, що ">стаємодуховнимизозулями", й таврувати одномурівніефектрозщеплення атома йпристрасті ізостаточним результатом: ">Отаксвоїйземлі у душуплюнути!".Підкинення чужого,підсуненого, щовідсуваєсолов'їв,щоб було бмісцезозулям,вкінцімуситьпоставити запитаннялюдині: ">Кудитизібрався йзвідкиприйшов?"Питання передушкодженими, за годину, коли ">кінцястоліття ужесяга дорога, всерцях —зоря-полин,полин-трава".

Жертвами стали не лишевідомігерої тадіти, але й і природа, земля: "грунтпручається, голосити...". Тому Йовенкокаженауковцямтворити ">цивілізації портрет, щозбереженезайману природу".

>Мабуть,найбільшекстремний, а притомудомінуючийкількомасвоїмипоетичними образами,вірш НаталкиБілоцерківець ">Травень". Унеї природанабираєпозалюдськогообмеження години,немовпозаісторичниймаштаб й перспектива:

Так, й миперейшлицютривожну весну,

>повнусонцяпекучого йпроменистого аркушу —

всіхпустельних щедротмеханічно-плодючого світу,

що уцвітзаховавпершопоштовхи новихмутацій —

>може ілюдствонове із нихпостане колися —

после нас—

як сам мипостали колися наруїнахклітин

>вимерлихящурів

Тут ймеґачасовийпідхід, йнемоввідсепаровання собі якучасникаданої доби дороліпозачасовогоспостерігача,якийбачить світло укосмічномумаштабі.Такийпідхіддопомагаєпоетцівиявити не лишедалекосяжнішкідливіефектитехнологічної доби, але й йїїпритягаючийелемент длялюдини. Ігероїніздається, що:

>бачишящуріввільних, як коней; йщонайгарніший

>повертає до тобінезрушнеосмислене око —

>темне окоприроди,пульсуючий,ваблячий клич...

>Цейсюрреалістичний образ не лишеповертаємегаісторичнийпідхід до тими, але й інадаєцікавіприкмети тімящурам-саламандрам (родичамдинозаврів), щоперейшлимутацію послеЧорнобиля. Та ящур показань не лише яквільний, але й інемовдумаючий йтакожприваблюючий. При тому усе ж таки таки унього ">темне окоприроди". Природаушкоджена,зранена. Та увіршієнедоговореніприкметияшура якдещооптимістичні,бонатякають наможливістьмайбутності. У народномуповір'ї ящурмаємітичну силу йподолативогонь, йнавітьвижити вньому. Та тутдвосічнепредвіщування,бо ящуртакожможезатруїти все, що лишезаторкне — чи воду ізкриниці, чи імайбутнійовоч надереві. Цескомплікований ящурЧорнобиля.

І коливертольотилетять понад "сномзеленіючих ланів.Підземеллядалекіозиваютьсяїмсмертоноснимдиханням". Це — саркофаг. І лишенатяками, а чи невиразними картинами,немов упідтексті,поетка говорити про Чорнобиль,хоча передочимаєкартини ізДругоїсвітовоївійни,картини жертв, жертвмолоді, від чужих рук, віднацистськихекспериментів — уцентрі Європи.

«Аліхтомає декларація проексперименти із людьми?

чиділки від науки,

чибезпечніслужбовці в чинах,комірцях, орденах,

>чужоземні йвласнінегідники тасуєслови —

>повстаєзновуюністьотруєна наша,

тихийвітерворушитьволоссядітей й старих

йзасміченісонніліси —

>попелястеволосся

>батьківщини на грудЄвропи».

>Турбота замайбутнєстаєключовою длябагатьох українськихавторів.Вонопов'язане й ізуживаннямелементу годинитепер — якдругоїможливості щосьщезробити.Світлана Йовенко дивуватисяменшскомпліковано, ізблизькоїперспективи,сповняючиролю тихий,хтомаєзаохочувати,закликати до дії.

«>Трагічний,жорстокий,нещадний,прекрасний,

Наш годину дії».

Таце незвичайнаагітаторська поза чироля. Тутрівночасно Йовенкодаєще другуфункціютеперішньомучасові, щомаєтакож бутивипробуванням, - "Чи, Час, щоглибокимпроміннямпросвічує нашесумління". І вцімостаннім рядкупоеми вжедоситьвиразновиходить на Майдані сценуще одна річчорнобильськоїкатастрофи:увага назагальне,колективнесумління народу.Білоцерківецьтакожнатякала наце, але й понад якзвітуючийспостерігач, тоді як Йовенконемовстоїтьпосередаварії.

>Вірш "Зона"ВікторКордунприсвятивсвоїйполіськійземлі.Вникаючи допередхристиянських йхристиянськихзвичаїв,вінзгадуєрізніритуали, априйшовши досьогодення,запитує "чи незрадили ми свій край? —ще і у горізалишилипотім... Чипростиш нам, земліпречиста, що тобіприрекли на засуд?". Тут вже видноідентифікаціюоповідача чи і автора ізгрупою, щонесеколективну провину. Та притому туттакож трансцендентно передано Обіцянкамайбутнього:

>Покизновця землязцілиться,проминуть йвіки, йнароди.Мушуждати.

Увступі доповісті "Запахполину" авторАнатолій Михайленкозазначує, що "Це неповість...це —згустокмогоособистогоболю — батька йдіда,письменника йжурналіста, простолюдини —болю,якийятриться насерцінезагоєноюраною".Зрозумівши йогопідхід, можна бутидещоздивованим,читаючи його подалітвердження: "Наша вина передзанепащеноюземлеюнепростима,їй немаєвиправдання — в цьому хочу васпереконати".

>Середкількохповістей начорнобильську темунайсильнішоює ">Марія із поліном прикінцістоліття'"ВолодимираЯворівського. як тлокатастрофи авторобираєспільноту, щомаєнизькіморальністандарти. А Чорнобиль — результат того. Та авторйде накрок далі, як лише говорити прозагальнийрадянськийпідхід довідповідальности, колихтосьіншиймаєдумати йвирішувати, авторльокалізуєїї,вказуючи пальцем безпосередньо вПрип'ять.Навітьбудовуатомноїстанції утворізроблено запляном місцевогоінженера,українця,якийзапропонувавновийпідхід ізнаміромзаощадитигроші прибудові. Приособистій,родинній,професійній тагромадськійдетеріорації Чорнобильстаєнемов карою засучаснігріхимісцевих людей.

Узгаданихтворах було б сказанопереважно про провину Чорнобиль. А. Михайленковисловивїї так: "Ми усівинні...". Алівін недужевиразно говорити,чому йчим.Вінзакликає ">Схаменімось! НедаймозгубитисяЧорнобилю в нашійнепам'яті чи в нашомусловоблудді — тихомулихові нашихднів".Вінзгадуєтакож про ті, що колиевакуювали людей, токрімсадиб ймеблівзалишали ">пам'ятьпредків". І колипочалисякрадіжкиікон,виросласвідомість, що смердотіпредставляють йкультурніскарби, йпам'ять. І томупочализбиратипам'яткище ізХVІ-ХVІІстоліть длямайбутнього музею ">Мужність" уСлавутичі.Ікони —цечастинаісторії.

>Іншіавтори более чименшвиразнонатякають наісторичнінещастя.Зовсімвиразнепоєднання всіхвиключно українськихбід — йминулих йсучасних —замітноудяряє словамипоета Богдана Стельмаха у пісня "Історія", вякійвичислено, йполовців, йяничарів, йкріпацтво, йсталінізм, що стояли шляхуукраїнського народу. Чорнобиль лишеболючішедоповнюєланцюг тихийнещасть:

>Димом-порохами

>Поміжреп'яхами

>Дихає Чорнобиль

Нашимигріхами.

титанузреклисямови,

титанузреклися роду...

>ОтакаісторіяРідного народу.

Коліпоетиможутьмалюватиспецифічнікартинивинних, критики незаперечують, лишеузагальнюють проблему. ВісьІван Дзюбакаже: ">Чорнобильська катастрофа сталанайочевиднішим йнайболючішим симптомомнеблагополуччя всуспільстві...Вона ж разом ізіншимитривожнимичинниками поставила наше сус-пільство переднеобхідністю знаті правду про самого собі й будувати усі ланки життя на засідкахлюдськоїморальності".

Тісамекаже й один ізнауковців уповісті Ю. Щербака, і томувінбачитьтехнічнийнеуспіх череззниження духовного. Так можналогічнозробитипідсумок. Тапоетичнийвисліввказує негаразд на духовний, як наморальнийрівеньукраїнського народу, його системуцінностей, а томуспіввідповідальність чи іколективну провину катастрофу.

>Підхід українськихавторіввражаємайжепевнимпсихологічним синдромомісторичноїколективної звинувачуй за усі своївласнінещастя. Іцікавопорівняти тих самнещастя наісторичному шляху, що Б. Стельмахвичислює, ізтими самими, щоросійський автор У.Губарєвбачитьінакше.Віннавітьпідходить досамоїчорнобильськоїподії як довеликоїпослуги для світу.Вінбачитьїї як одну знайбільшихтрьохподій ">нашого народу" (незрозуміло, коговінмає надумці), ізякої світлокористає;подібно, дваіншінещастя — навалумонголів та Другасвітовавійна — булиситуаціями,якими "миврятували" Європу.

Упорівнянні доавторів в Україні, укра-їнськіавтори наЗаході малідоситьвідміннийвідгук начорнобильськіподії. Щоправда, Валентина Юрченко (>згадуючипокуту)навіть маладещоподібнуреакцію: "0, землірідна!Може, запокуту Тобі незнятодосі зхреста". Амайже у всіхінших буввиявгіркогоболю йобурення тих, як людинесвідомоставали жертвами уженавітькількаднів послевибуху, як,наприклад, увірші ">Першетравня" МартіТарнавської. Не лишеобурення, але й ізлість як результат великогоболюпронизуєкожний рядсеріївіршів ЮріяТарнавського про Чорнобиль й прорадіоактивнийКиїв. Іцікаво, що і уньоготягнетьсяпевнаісторична нитка відКатерини допострадіяційногоспорожнілогоміста. Упоеталють йбіль засучасні укра-їнськіжертви.

>Знову аспекткари, але й тутнезаслуженоїкари. Тут кара без заподій й безпочуття звинувачуй (>незаслуженої). Тутінакшийпідхідавторів,інакшетрактування такого самогоболю.

>ПорівнюючипідхідГубарєва ("якої жертву мизробилизадля світу"),наприклад, ізпідхідом українськихписьменників до "звинувачуй"власного народу, приходити на думку "рефлекс Павлова", колипошкоджені,навіть тоді, коли смердотіневинні, парадоксальнопочуваютьсявинними,бо нимизавжди перед тімспихали провину, й таквиглядає убагатьохписьменників із України.

Та при цьомусамокартанні українськихавторів можназнайтище іпозитивний аспект:дивлячись зважується на власну провину вісторичномуаспекті, можна собіпобачититакож вісторичномуаспекті. Отже, можнашукати ізнаходити своюісторичнуідентичність йтяглістьнавіть черезнегативнийдосвід (>тимчасово) для собіпідхід унещастях.Колись ізпочуття звинувачуй за своїгріхи люди мастили голову чичолопопелом. Напопелітакожвідроджувалисямітичніптиці;хтозна, що начорнобильськомупопеліможезійти?


>Розділ 2. ТемаЧорнобиля в творчостипоетів-шістдесятників

2.1ХудожнєосмисленняЧорнобильськоїтрагедії впоеміІвана Драча «>Чорнобильська Мадонна»

>ПоезіяІвана Драчатематичнобагатолика,мінлива йскладна.Здається, внійстисло увиглядіформули, передано суть шляху "всвідомість" самого автора йбагатьохінших, тихий, про когопише співає. Ісамезвідсибагатство проблематики,перехрещеннярізнихстильовихпотоків,жанрів. Ода,етюд, сонет,балада -кожен зжанрівпозначенийцікавиминововведеннями, для шкірного із нихпритаманнапевнасвоєрідність.

Цикл «>Подихатомної» бувпродиктованийвірою вможливість мирного «>загнуздання»ядерноїенергії, хоч вже там звучали іпевнітривожні нотки.Писано тієї цикл, колище лишезварювалась арматура длямайбутніхреакторів, й авторзі своїммалимсиномходив на дні котловану,слухаючибудівельників,учених,схиляючись передпрацеюзварників,дефектоскопістів,мулярів,відіграваючигнану «>вітрамисучасності» та «>городніми»критичнимибаталіями душусередпростих людей, якіробив героямисвоєїнової книжки «>Корінь й крона», щозгодомздобудеШевченківськупремію. АЕС тоді був «>підшефноюновобудовою» спілкиписьменників України, й коли дітераторидопитувалисявчених тадирекціюбудови, на стількицебезпечно, тих заявляли, щогарантія —стопроцентна. «>Навіть уМоскві, наКраснійПлощі, можнатакіреакториставити»,-заявляв нашого земляка зТаращіакадемік Александров. Алізлочинно визнали загустозаселеному,екологічнозбалансованомурайоні намежиріччіводянихартерій, подсерцем у Києва йвсієї України... Іще, показували -це якщо такбезпечно, щорадіація непроникненавіть уставок-охолоджувач.

>Під годинунайгарячіших поаварійнихднів сінпоета Максим, не тієї годинувипускникмедінституту, бравши доля вевакуаціїпотерпілих, їхньогообстеженні інаданніпершоїдопомоги й самзазнавопромінення (>хочайомузгодомзробилипереливаннякрові і усє абибільш-меншобійшлося).Цей фактважливий длярозуміннятієїсилибатьківськоїрозпуки йкаяття, щовідіграли неостанню роль устворенніпоеми «>Чорнобильська мадонна».

>Цяпоема-мозаїікапостала якспокута йпрозріннядорогоюціною:

Забезладубезмір, закар'єри йпремії,

Нємов навійні,зновувихід один:

Замудрістьвсесвітнюдурнихакадемій

Платимобезсмертям —життяммолодим...]

>заключна строфа фрагментапоеми,озаглавленогогірко-іронічно: «Одамолодості».Взагалі на заголовки упоеміприпадаєдоситьвагомехудожнєнавантаження: «>Материнська пісня ізчоловічоїдуші» — образмадонни,матеріБожої, Яказнаємайбутню часткусина, й усе ж таки невідвертає його із дороги дорозп'яття,жертвує нимзадляпорятункулюдства.Цей образзавдяки заголовкувідповідного фрагментапоемизнаходить йтаке «>чоловіче»переосмислення, особливо жнакладаючись нареальнуситуацію ізсиномпоета:

Тієїогненний хрест, але вньому й внім

>Палає мой сін укільцівогнянім.

Боатомніцвяхизасаджено до рук,

Бо губигорять одпекельної борошна…

>Заключний ряд фрагмента

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація