Реферати українською » Зарубежная литература » Мовностілістічні Особливості німецькіх чарівніх казок


Реферат Мовностілістічні Особливості німецькіх чарівніх казок

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

>ХАРКІВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТІМЕНІ В.М.КАРАЗІНА

Факультетіноземнихмов

Кафедранімецькоїфілології йперекладу

>КУРСОВАРОБОТА

На тему: «>Мовностилістичніособливостінімецькихчарівнихказок»

>Виконавець: студенткагрупиЯН-41Тарасенко Д.В.

>Науковийкерівник: кандидатфілологічних наук, доцент

СотниковаСвітланаІванівна

>Харків 2010


>ЗМІСТ

>казканімецький жанрмовностилістичний

>ВСТУП

1.ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИВИВЧЕННЯЧАРІВНОЇКАЗКИ

2.МОВНОСТИЛІСТИЧНІОСОБЛИВОСТІНІМЕЦЬКИХЧАРІВНИХКАЗОК


>ВСТУП

 

>Актуальністьдослідження >курсової роботиполягає до того, що проблематворчихвзаємозв’язків фольклору талітератури давноприваблюєдослідників йнабуваєостаннім годиною новогонауковогоосмислення.Усечастішез’являються роботи, у якіґрунтовнодосліджені якпрямий, то йопосередкованийвпливуснопоетичноїтрадиції наокреміхудожні твори й наідіостиль того чиіншогописьменника.Фольклорнісюжети,мотиви,образи,жанрово-стильовіформизавждизбагачувалилітературнутворчість. Однакмовностилістичнийвплив фольклору наформуваннялітературнихжанрів, їхньогорозвиток йфункціонування усе ж такививченінедостатньо. У цьомузв’язку великийінтересстановитьчарівнаказка й,зокрема,німецькачарівнаказка.

 Напротязірозвиткунімецькоїлітературивідбуваласявзаємодіяміж фольклором йлітературою, щовиявилася в інших формах – відпереказів йстилізацій донаписанняоригінальнихтворів наосновіусної народної творчости.

 >Якщозіставитиспосібвідображення світу внімецькійнароднійказці іромантичнійповісті,баладі чипоемі, товиявиться, що маємосправу із багато вчомуподібнимихудожнімиявищами.Поетичнаідеалізація головного героя,фантастичнийвимисел,різноманітніпригоди йнадприродніподіїнімецькоїфольклорноїказкивідповідаютьособливостям романтичногобачення світу.

 Мета >курсової роботиполягає увизначеннімовностилістичнихособливостейнімецькоїчарівноїказки

 >Відповідно до метидослідженняформулюються йогоосновні заподіяння:

 •вивчитипоняттяказки;

 •розглянутиосновніособливостічарівноїказки;

 •проаналізуватимовностилістичніособливостінімецькихчарівнихказок.

 >Об’єктом курсовогодослідження >єнімецькічарівніказки.

 Предметдослідження –мовностилістичніособливостінімецькоїчарівноїказки.

 >Методидослідження –генетичний,порівняльний йтипологічнийметоди.

 


1.ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИВИВЧЕННЯЧАРІВНОЇКАЗКИ

 

>Поняттяказки як жанрународнопоетичної творчости. >Казкає із однимосновнихжанрівусноїнароднопоетичної творчости. Цеепічний,переважнопрозаїчнийхудожнійтвірчарівного, авантюрного чипобутового характеру ізустановкою навимисел.Казканеможлива безісторіїнародів світу,етнографії,історіїрелігії,історії форммислення тапоетичних форм,лінгвістики таісторичноїпоетики.Кожен народмає своїнаціональніказки, своїсюжети. Алііснують сюжетуіншого роду –сюжетиінтернаціональні,відомі увсьому світі.Дивовижнимє не лишешироке поширенняказки, але й то, щоказкинародів світупов’язаніміж собою. Додеякоїміри –казкає символомєдностінародів та Незважаючи намовні чи натериторіальнікордони,казкирухаються ізоднієїнації доіншої.

 Затематикою тахудожньо-образноюструктурою жанрказкидужерізноманітний.Казковатрадиціявиробила тазбереглабезлічсюжетівдавньослов’янських таміграційних, часто з текстівпоєднуютьсяелементирізнихперіодів таісторичнихепох,різнонаціональнінашарування,територіальні тарегіональнівпливи вмежах українських земель. Цеспричиняєтруднощікласифікаціїказковогоматеріалу.

>Традиційним,прийнятим усучаснійнауцієподілказок наказки протварин (>птахів,рослин,комах),чарівні (їхніінодіназиваютьгероїчні чифантастичні) тасуспільно-побутові (>реалістичні,новелістичні), ізокремимирозгалуженнями чипідвидами укожній ізназваних груп.

>Найчисленнішугрупукультово-анімістичнихказокстановлятьказки протварин, котрівідображаютьтотемічнівірування, що частопоєднуються ізанімізмом таелементамиіншихкультів.

>Вважається, щоказки протварин –це вісторичномупланінайдавніший пласт народногоказковогоепосу. Упраслов’янських племен, як й убагатьохіншихнародів, уперіодзародження тарозвиткумисливстваз’явилисяпрозовіоповіді прозвірів, що малі наметізамовлятитварин [2]. Зрозвиткомлюдськоїсвідомостізмінюється йставлення людей донавколишнього світу.З’являютьсяновімотиви воповідях.

>Середказок протварин, що вуснихпереказах чизаписахдійшли донашого години,найчисельнішугрупустановлятьказки про диких (>лісових)звірів.Єпідставивважати щогенетично смердотінайдавніші [9, 125].

>Багатоказок про дикихзвірівприсвяченітеміпомстилісовиххижаківлюдині (якзвірімстилисячоловікові). Алі й у цьомувипадку людинавиявляєтьсяспритнішою тахитрішою йотримуєперемогу надмешканцямилісу. До мотиваціюперемогидолучається мотиввигоди, якої людинаотримує,поборовшизвірів: ізвовчоїшкіришиєодяг, ізлисиціробитьбабікомір на шубу, ззайця – шапку тарукавиці тощо.

 >Казкоюназиваютьрізнівидиусноїпрози,звідсирізнобій увизначенніїїжанровихособливостей.Відіншихвидівхудожньоїепікиказкавідрізняється тім, щоказкарподаєїї, аслухачісприймаютьнасамперед якпоетичнийвимисел,груфантазії. Це,однак, непозбавляєказкузв’язку іздійсністю, щовизначаєідейнийзміст,мову, характерсюжетів,мотивів,образів. Уепохукапіталізмузбільшуєтьсяінтересказкарів до тими грошей ,торгівлі; указкахзображується контрастбагатства ібідності, усесильніше звучатимотивикласовогоантагонізму. Уцей годину саміказкипродовжуютьсвоє життя вкнизі,іншійдуть з народногопобуту чистаютьнадбаннямдітей,третіпродовжуютьцікавитидорослихслухачів. Убагатьохказкахзнайшливідбиттяпервіснісуспільнівідносини іуявлення,тотемізм,анімізм йінші. Дляказок, щосклалися прифеодалізмі,характернітакіобрази, якцар, царевич,лицар, король. Указкахнародів світу багатозагального, щопояснюєтьсяподібнимикультурно-історичнимиумовамиїхнього життя. Разом із тімказкимаютьнаціональніособливості,відбивають уклад життя того чиіншого народу, йогопрацю іпобут,природніумови.Казкаріпривносять увиконувані нимиказки своїіндивідуальніриси, томубільшістьказоквідомо вбагатьохваріантах [ 10, з. 84-88].

 >Можнавиділитинайбільшхарактернігрупиказок,кожна із якімаєособливуморфологічну структуру.Казки протваринзаймаютьвиднемісце уфольклорінародівПівночі Ро-сійськоїФедерації,Північної Америки і особливо Африки.Частина їхнівиникла,мабуть, удокласовомусуспільстві і бувпов’язана ізтотемізмом.Їх годиною смердоті губилисвійміфологічний ймагічний характер,наближаючись доповчальної байки.Деякі зчарівнихказоктакожспочатку булипов’язані ізміфами і малімагічнезначення.Багатоприхильниківмаєгіпотеза про ті, щоказки -цезвиродніліміфи, що втратилисвоєсакральнезначення. Донеїпримикаєверсія про ті, щоказки -цестилізованийопис давно далекихпервіснихритуалів.

>Трансактнийаналіззвертаєосновнуувагу нарольовівзаємодії вказках.

 >Іншими словами,кожен персонажможеописувати реальноокремулюдину,точніше -визначену роль, що людинаможеграти чинавітьбрати основою свогожиттєвогосценарію. титану,хтоприділяютьосновнезначенняемоціям,також часторозглядаютьказковихгероїв якперсоніфікованіемоції.Якими бвигаданими не булиперсонажі таїхні дії,викликані нимиемоціїзовсімреальні. При цьомунайчастішеговорять про ті, указцідитинапроживаєтакіемоційністани, якійому надзовнішнімжитті.

 >Дійові особиниказок, як вжеповідомлялось, впереважнійбільшостіподіляються напозитивних йнегативних,їпротилежністьміж нимирозкривається черезбезпосереднюдіалогічнумову, через їхні дії,вчинки,обставини, які смердотіживуть йдіють, черезставлення перед тим народу І автора (>якщоказкалітературногопоходження). Уціломутакікомпонентитворустворюють йогодинаміку,виражаютьідейнеспрямування І манеручитання тексту. Томукожнийвчинок,дія героя,кожне слово — все, щовказує аособливість його характеру, винневідбиватися увідповіднійінтонації,їївідтінках,різнихтональних,динамічних йтемпоральнихзмінах.

 >Світовепоширення здобуличарівніказки прозмієборство, промачуху іпасербицю, продобуваннячудеснихпредметів йінші.Чарівніказки всіхнародіввідрізняютьсябагатоюсловесноюорнаментикою,їмвластивівигадливіприповідки ікінцівки, повтори тощо [31, із сьомої].

 >Казка – один ізосновнихжанрів у творчостиписьменників тапоетів, укультурі всіхнародів.Казказародилася як жанрусної народної творчости, але йзгодомтрансформувалася й сталаневід’ємноючастиною творчостиавторської. Урізнихкраїнах, урізнічасипоколіннямитцівзверталися дочарівного світуказки, щоєнеобхідним длягармонійногорозвиткуособистості, не лишедитини, але й ідорослого,бо безнадії ймріїнеможливопрожити життя.

 >Побутовіказки частовідрізняютьсягостроюсоціальноюспрямованістю.Героєм їхнізвичайновиступаєбідний селянин,працівник чи солдатів у добрознайомійказкаревіобстановці.Відомітакожказки-небилиці, такзванідокучніказки йінші.Авантюрніказкивикладаютьнезвичайніпригоди героя,трактуючи їхньогозвичайно безчарівної фантастики. До нихпримикають іказки проісторичнихдіячів. [30, з. 172-178].

 >Компаративістицікавилисяголовним чиномзбігомсюжетних схем чи окремихмотивів указкахрізнихнародів йнамагалисявстановитишляхипоширенняказки.Прихильникиантропологічної школистворилитеорію проєдинупобутову іпсихологічну основусамозародженняказковихсюжетів.Народнимказкамприсвячена великадослідницькалітература.Представникиміфологічноїтеорії уфольклористицівивчаликазку як «осколокдревньогоміфу».

 >Значну роль указцівідіграєфункціямагічнихпредметів, щодаєзмогукращевідобразитиавторськуконцепціюлюдини яктакої, щоздатназмінювати світло.Опис промов, що із нихскладаєтьсясередовище, вякомуперебуває людина,становитьосновниймасив тексту ймаєвеличезнезначення самихтексту[15, з. 95].

>Великезначеннямає нова дляказкового жанрукатегорія –театральність, Якапосилюєкомічнийефект.Вонавизначаєпринципипобудовисюжетнихситуацій та характер їхньогоподачі,вибір фону,вираження героямипочуттів танамірів.Усіціаспектипідкреслюютьумовністьподій.

 >Наукові роботифілософського,культурологічного йлітературознавчогозмісту належатипредставникамміфокритики (Про.Афанасьєв, Про.Веселовський [6], Дж.Фрезер, К.-Г. Юнг [46],Є.Мелетинський [23-28] таін.),структуралістського й посадуструктуралістського напрямі (Р.Барт [1],М.Еліаде,Ю.Кристева [16],Ц.Тодоров,К.Леві-Стросс [19],Ю.Ломан [21],В.Топоров [11, з. 88-158],Б.Успенський таін.). Удеякихпрацяхвисвітленовинятковезначення фольклору якпроміжної ланкиміжміфом йлітературою длястановлення жанрулітературноїказки (>В.Пропп [36],О.Потебня [35],О.Фрейденберг).М.Бахтінзапропонувавконцепцію «>пам’яті жанру» [2, з. 107], щознайшласвоєпродовження в роботівМ.Липовецького [14, з. 21-26].Щодоприроди жанруцікавимиєвисновкидослідженьМ.Бахтіна[2],Л.Гаспарова,С.аверінцева,Ю.Тинянова таін.

>Чарівнаказка таїїмовностилістичніособливості.Особливостічарівноїказкиполягають до того, що вній усісюжетибудуються,виходячи із «>шкідництва чипотреби» чи «>початковогошкідництва» (>В.Я.Пропп).Якщовиходити із того, щочарівнаказка –це «>казка,підлегласеміперсонажнійсхемі» [36, з. 174], то воназнає «>сім»діючихосіб:антагоніст,помічник,царівна чиїї батько,дарувальник, герой,помилковий герой,відправник.

>Найбільшугрупуказкового народногоепосустановлятьчарівні (>героїчні)казки.Інколи їхньогощеназиваютьфантастичними. Алі ті, щосучасна людинасприймає якелемент фантастики “в далекомуминуломучастиною образногорозуміння світу,елементами обряду,розгорненими метафорами, щозбереглись зпраміфів” [3; 442].

>Означення “>чарівні”щодо цого видуказокможевживатисялишеумовно,оскількиелементчарівностізустрічається і уінших жанрахусної народної творчости (упланінадзвичайнихперсонажів чиподій). Алі указковомуепосі “до цоговиявляєтьсянеабиякийінтерес, а чари,чарівніречі,чарівніперсонажінабуваютьнайширшоготрактування” [5].Середчарівнихказоквиділяється велика групатворів, котріокреслюютьсятерміном “>героїчніказки”.Героїчними смердотіназиваються бо уцентрізображення вонизнаходиться образгероя-богатиря,лицаря,завдякидоблесті,мудрості тазвитязіякоговідбуваються усіописуваніподії.Героїзмобов’язковий дляказок цого типу,оскільки смердотівиникли тарозвинулись упередкняжий та князівськийперіодислов’янськоїісторії.Значначастинагероїко-чарівнихказок носитивиразнийісторичний характер.

>Вирішальною таобов’язковоюознакою всіхвищезгаданих групчарівнихказокєнезвичайністьописуваного,надприродність,таємничість,чудесністьподій,динамічність їхньогорозгортання.Центральним мотивомкожноїказки, якоїзараховують до цого жанровогорізновиду,єзображенняподорожі, дорогиїї головного персонажа [4]. якявищепізніше запоходженням, ніжтвариннийепос,чарівніказки –значноскладніші усюжетно-композиційному тахудожньо-образному планах.Вониоб’єднані поручспільнихознак.

>Важливоюособливістюцихтворівє їхньогодинамізм.Розвиток сюжетувідбувається узв’язку ізподіяминавколо центрального героя. дія, як правило,розгортається вчасі, а й упросторі,якийпостійнозмінюється.Категорії години тапростору (хронотопказки)функціонують запевними законами. Час яктакиймайже невказується – неповідомляється, стільки години минуломіжвказанимиподіями (>наприклад, стільки герой був удорозі).Часовіперіоди частоподіляють один одного. Убагатьохказкахвік героя,якийдосягнувзрілості,залишаєтьсянезмінним.

>Простір учарівнійказціплинний.Вінподіляється на світло “>своїх” й “чужих”, “>живих” й “>мертвих” (>своє царство,тридесяте царство тощо).Чуже,потойбічне царствознаходиться подземлею, уводі, нанебі, чи “затридев’ять земель”.Вонофункціонує засвоїмиособливими законами.Межеюміж царствами служитиліс, море,річка,колодязь, міст, гора,вогонь, дерево чиіншарослина, яма,печера,щілина серед стосів й т. п.,перейшовши чиперестрибнувши котрі геройопиняється употойбічні.Інколицейперехідможливий впевнийзачарований годину.Героєвіможутьдопомагатиіншіперсонажі – одуховлені чинеодухотворені.Чужесередовищезавждивиявляється ворожимо до головного героя. Наньогозвідусільчатуютьнебезпеки тавипробування, щовимагаютьфізичної тамагічноїсили.Пройшовши, геройотримуєвинагороду.

Навідміну відказок протварин,чарівніказкихарактеризуютьсязначнобагатшоюхудожньо-образноюструктурою. Але вонидієбільшакількістьобразнихтипів.Російськийдослідник У. Проппвиділивсімосновнихтипівперсонажів:

1) герой;

2)суперник (тієї,проти когобореться герой);

3)лжегерой (тієї,хтоприсвоюєрезультати героя);

4)чудо-помічник (людина,тварина, чи предмет);

5)дарувальник (тієї,хтодаруєгероєвічарівний предмет);

6)об’єкт,якогошукає герой (живаістота чи предмет);

7)відправник (тієї,хто ставитиумови,виряджає героя в дорогу; як правиловиконуєепізодичну роль) [5].

>Поряд ізголовними образамидієзначнакількістьперсонажів длязв’язку дії –скаржники,наклепники,зрадники й т. п. Л.Дунаєвськаподає трикатегорійну системуказковихперсонажів,поділяючи їхнього на злотворців, добротворців тазнедолених [3, 94].

>Усіперсонажічарівнихказокєстатичними, остаточносформованими. Уоповіді невказуютьсяфактори, незмальовуютьсяобставини, за які смердотівикристалізувались, подвпливом чогосформувався їхні характер. У діїжоден персонаж неміняєсвоєїприналежності довизначеноїкатегорії (>добротворець нестаєзлотворцем йнавпаки),морально-ціннісні характеристики незмінюються.Більшістьдослідниківвбачаютьобов’язковуумовуказки до того, щоторжествує добро тасправедливість (аотже, й їхньогоприхильники), а злопокаране [1, 83].

Утрактуванні добра й зла учарівнійказціпростежуєтьсядохристиянськийпідхід; принципкорисності ташкоди (школа чужим зазарадикористі своїм). Тому мотивперемоги добра над зломє лишеумовнотрансформованим мотивомперемоги “>своїх” над “чужими”.Тобтоголовний герой (“>свій”)виходитьпереможцем з світу “чужих” чи “>мертвих”.

>Чарівніказки якжанровийрізновидвідрізняютьсясталими законамипобудови.Їх сюжетрозгортаєтьсядинамічна та вхронологічнійпослідовності.Елементи сюжетузавждирозміщені утрадиційному порядку,якийніколи незмінюється.Поширенеявище –наявністькількохкульмінацій, частооднотипних за силою таемоційнимнапруженням.Експозиціяказкизавжди коротка йчітка, уній, як правило,повідомляється промісце чи годинуподій.Розвиток діїзавждидинамічний;основніподіїрозгортаються употойбічні;найпоширенішакульмінаціячарівноїказки –двобій героя та антигероя,який, як правило,завершуєтьсяперемогою героя;розв’язказавжди проста – злопереможене, злотворціпокарані, добротворцінагороджені за своївчинки.

 >Важливоюрисоюказкиє ті, уходіїївідбуваєтьсятрансформація.Хтось маленький йслабкий докінцяперетворюється в сильного, значимого й багато вчомувпевненого. Це можнаназватиісторією продорослішання. Юнг мовивши проподібне, колиосновним мотивомказкивважав процесіндивідуації. Це непростодорослішання -цецілком конкретна йогостадія, наякій уже оформлена івідокремленасвідомістьповертається досвоєїпідсвідомоїоснови,оновлюючи йпоглиблюючиїхнівзаємнізв'язки,розширюючи,знаходячи доступ до новихархетипічнихобразів йенергій.

 Урезультатівивченняфундаментальнихробіт,присвяченихпитаннямтеорії й практики стилю,вишикувалосярозуміння стилю якісторичносформованим,об’єднанимвизначенимфункціональнимпризначенням йзакріпленоютрадицією затієї чиінший ізнайбільшзагальних сферсоціального життясистемиязиковиходиниць всіхрівнів йспособівїхньогодобору,сполучення йвживання.

 Стильєосновним параметромказки якхудожнього тексту.

 >Виступаючи способомреалізаціїзадуму, стиль якзагальний колорит текстуіснує настикуідіолекту,жанрових ймовнимособливостейвираження.

 >Казковітексти якскладнийоб’єктдослідженнявивчаються врізних аспектах: увласнелінгвістичному (якзразкимови), якресурсистилістичнихзасобівмови; уфункціонально-стилістичному – якхудожній стильмови; улінгво-літературознавчому – яквтілення втекстіідейно-образногозмісту,авторськогозадуму, колитермін «>літературна мова»розуміється якелементформи чиматеріалу словесноготвору.Справедлива думкаД.Н.Шмельова. Коли «>матеріалом» всіхтекстівє мова, але й… лише вхудожній сферімовнізасоби сам пособіслужатьствореннютворівмистецтва [45, з п'ятьма]. Тім самим можна говорити про «>мову» указці якфактімистецтва.

 >Найважливішимтипологічним параметромхудожнього текстує жанр якісторичносформований типлітературноготвору. Жанрказкимаєвизначенийнабірестетичнихякостей,маєхарактернийобсяг,загальну структуру. Жанр, щомаєтривалуісторію свогоіснування,характеризуєтьсявідпрацьованою,стійкоюсистемоюмовних йстильовихзасобів, що йогомаркують. Длядослідниківцікавий сам процесформуваннямовностилістичнихзасобів, із одного боці, якобмежений рамками жанру йпідкорюється його установок й, ізіншого боці – як щооб’єктивновідбиваєзагальнітенденціїмови й стилю впроцесі йогоісторичногорозвитку: «>Висловлення йїхніхтипів,тобтомовніжанри, -цеприводніремені відісторіїсуспільства доісторіїмови» [2, з. 165].

>Чарівніказкинайчастішемаютьщасливийкінець й неменштрадиційнуфінальну формулу, щосвідчать проблагополуччягероїв.

Уосновічарівногоказкового сюжетулежитьчудеснийвимисел йзв’язаніособливіформиусногооповідання [39].

 Текстєстилістичнозабарвленою,типізованої в жанровійвідношеннімовноюконструкцією.Казка, у своючергу,існує умові якстилістичнозабарвлена стереотипнасхемисвоєїпобудови. Ускладістилістичногозабарвленнямовниходиницьвиявляютьсякомпоненти,обумовленіжанровимрозшаруванняммови. Таким чином, основуказковоїформискладаютьтематичнийзміст, стиль йкомпозиційнапобудова.Такатриєдністьвизнається яклітературознавцями, то ймовознавцями.

 >Характеризуючинародніказки, З. Х.Грундтвігвідносивці твори допоетичних,створених увільномустилі. У народнихказках, словавченого, немає ані рим, аніінтонацій; але йусе-таки смердотімають йяскравовираженим стиль, йдоситьвизначену форму [>Цит.За:4].

 яквідомо, учарівнийказці,глибоковивченій У. Я.Проппом,можливібудь-якіперетворення, дива, але й при цьому вній працюєтвердий канонфункцій,жанровихрозпоряджень. Так, дляказкового текстухарактерніособливідискурсивніформули, щомаркірують, як правило,сильніпозиції тексту.Дискурсивніформули вчарівнійказці –клішованіформули, щоорганізують вухо йкінецьказкового тексту.Відповідно довизначення У. І. Карасика,дискурсивніформули –це «>своєріднімовнізвороти,властивіспілкуванню увідповідномусоціальномуінституті» [13, з. 45].

 Улінгвістичнийлітературівідомі багатоспробвиявленнякомпозиційнічастин у текстахрізнихжанрів, й для шкірного із нихназваніскладові йогочастини. Так,композиціяказки,запропонована До. Бременом,складається із зачину, дії й результату [5].

 >Також вартопомітити, щоіснуютьпевні правилакомпозиційногооформленнятекстів,обумовлені не лишежанровимиособливостями, але й йкультурними, ймовнимитрадиціямитієї чиіншої країни.

 >Вартопідкреслити, щовластивостями годиничарівного світує, впершучергу, йогопостійнамінливість,нестабільність,здатність дорізного родуперетворень, що Веде допорушенняхронологічної,історичної,лінійноїстрункості години.Особливістютекстів ізчарівним годиноюєнесподіванийперехід від реального години до нереального,незвичайного. То вчарівних народнихказках уже взачинівідбуваєтьсястрімкеперенесення читача вдалекічаси.

 Зметоюрозкриттякомунікативногозадуму текстунеобхідно іактуальневичленовування тихийсемантичнихблоків, щоокреслюютьбагатомірнийпростір тексту й котріумовноназванісильнимитекстовимипозиціями.

 М. А. Ніколінарозмежовує вбагатомірномухудожньомупросторі текстузовнішнюкомпозицію (>архітектоніку) йвнутрішню. «>Якщовнутрішня (>змістовна)композиціявизначаєтьсянасампередсистемоюобразів-характерів,особливостямиконфлікту йсвоєрідністю сюжету, тозовнішнякомпозиція –цечленування тексту, щохарактеризуєтьсябезперервністю, надискретніодиниці. «Кожнакомпозиційнаодиницяхарактеризуєтьсяприйомамивисування, щозабезпечуютьвиділеннянайважливішихзмістів тексту іактивізуютьувагу його адресата» [12, з. 50].

 >Поряд з заголовком досильнихтестовихпозиційвідносятьсятакожепіграф, вушко йкінець тексту,різніцитації іоказіональнасловотворчість автора, щоскладаютьархітектонікувсьоготвору й щомаютьтакі жвластивості, як й заголовок.

>Казка якпровідний жанрнімецькихромантиків. Романтизм ставшинайвизначнішоюлітературноюподієюкінця XVIII – початку XIX ст. Унімецькийлітературі, як й влітературахіншихкраїнЗахідноїЄвропи, романтизм бувпородженнямскладнихполітичнихпроцесівзламу старого феодальногосуспільства тарозвитку нових,буржуазнихвідносин. Алі ізогляду наісторичніобставини,розвитокнімецького романтизмуускладнюєтьсятрагедієюроздробленості країни,їїфеодальноювідсталістю таслабкістю демократичного руху.

З романтизмомпов'язанезбагаченнялітературнихжанрів,руйнуванняколишніхуявлень промежі й правила творчости.Основними жанрамиромантичноїлітератури стали драма,новела, романтична поема,балада, роман увіршах, дерозмивається граньміжепосом йлірикою, атакожказкалірико-філософського чи фантастичногозмісту.Втеча віддійсності у світлофантазій йвигадок невиключалаінтересівромантиків донавколишнього світу. Алідійсність,побаченакрізь призмуромантичноїіронії, жила утворінняхнімецького романтизму.

Длянімецькихромантиків,казка –породженнячистоїфантазії,гра духу, щопретендує наглибиннерозуміннясутностібуття та насвоєобразнерозуміннярізнихподій життя.Вонасприймалася якнайбільш вільна форма длясамовираженнятворчогосуб’єкта та яксвоєріднийміф, щозакріпляю ухудожнійлітературідеякіпочатковіосновисвітосприйняття.

>Взагалі,казки, твори народноїлітератури,майжеповністюпрозаїчні, частооб’єктивноепічногозмісту,частково ізметоюдидактичною,існують у всіхнародів. Указкахміфологічніелементизмішані ізісторичними легендами про давноминувшіподії,дійсністьсвободопереплітається ізвимислом.Вонимістятьбагатийматеріал длявивчення народноїпсихології тапобуту.

>Казкадоситьпопулярний жанрусної народної творчости, жанрепічний,прозаїчний,сюжетний. Предметомрозповіді унійєнезвичні,чарівні, нерідкотаємничі тастрашніподії;дія жмаєпригодницький характер. Це взначнійміріпередбачає структуру сюжету.Вінвідрізняєтьсябагатоюепічністю,закінченістю,драматичноюнапруженістю,чіткістю тадинамічнимрозвитком дії.Позитивний герой,долаючиперешкоди,завждидосягаєсвоєї мети. Дляказкивластивийщасливийкінець. Утворах цого жанру всезосередженонавколо героя та йогодолі.Казкавідрізняєтьсяособливоюформою,обов’язковістюдеякихмоментів, атакожпостійністюкомпонентів. Уніймайжезавждивідсутнікартиниприроди тапобуту. Длянеїхарактернікомпозиційніособливості: зачин такінцівка,повторенняепізодів,чудесніперсонажі, котрідопомагають героюдосягнути мети. Указціописуютьсявигаданіподії тагерої, котріпредставляютьсятрохиреалістично, але йзізначнимивідступами.Вигадка указціможенагадуватидійсність, але йможе матір йфантастичний характер.

>Казка, недивлячись назначну роль фантастики,маєжиттєвіоснови: уній уособливійформівідображаєтьсядійсність тарозкриваютьсянароднісподівання.Казкимають трижанровірізновиди:казки протварин,чарівніказки таказкисоціально-побутові. Кожнамає своїсюжети,персонажі,поетику, стиль.

>Видатнемісце урозвиткунімецькоїлітератури тафілологічної наукизаймаютьбрати Якоб таВільгельмГрімм.Їх активнавидавницька діяльністьсупроводжувалася неменшактивноюнауковою, агуманістичні тадемократичніпрагненняхвчених таписьменників буливтілені у їхньогофольклорно-літературнійдіяльності.

Фантастикаказок часто носитичітковираженийсоціальний таетнографічний характер.Одніказки –цестрашнірозповіді прожорстокіподіїстаровини, провідьом таіншіобрази, що живи увіруваннях народу, аінші –казки, щопереплітаються ізхристиянськими легендами. Героямиказокнайчастішевиступають людисильні танезалежні,розумні такмітливі,добрі тапорядні, котріповинні статіпредставникамиусього роду. Це –хоробрийкравчина,кмітливадонька селянина, солдатів,роботящаслужниця, пастух. Алі,використовуючиепічніпорівняння,казка частоназиває їхнікоролівськимиіменами.

>Оповідачгриммівськихказок, навідміну відфольклорнихказокбагатьохіншихзбірок,рідкозвертаються впритул до слухача. У цьому йвиражаєтьсястилістичнаобробказібраногоматеріалу.

2.Мовностилістичніособливостінімецькихчарівнихказок

 

>Мовностилістичніособливості зачину. >Дослідженнямовностилістичнихособливостейнімецькихчарівнихказокздійснюються наматеріалінімецькихтекстівказокбратівГрімм 8, котріприйнятовідносити дочарівнихказок.

 Зачин, будучисильноюпозицією тексту,стрімкозанурює читача вподіїказки,називаєголовнихгероїв, ізякиминадалі будутьвідбуватисянеймовірніметаморфози. Указцітрадиційним чиномвважається зачин «>Eslebteeinmal…» (>Якось живий…), «>Eswareinmal…» (Живийякось…).

>Такийзачин-формула, щоповторюється ізказки вказку,стаєоднією ізважливихдискурсивних характеристикказкового жанру йтягне за собоювизначенуграматику. Так, першереченняміститьлише самзагальнівідомості про героя чи предмет, тому уньомузустрічаються, як правило,іменникизагальні ізневизначеним артиклем,іноді іздекількомаприкметниками-визначеннями, щодаютьчитачу першепредставлення про головного герояказки.

 Час діїказкитакожзвичайновизначається вїїзачині.Важливовідзначити, що вчарівнихказкахмайже незустрічаютьсявказівки одну годину ймісце, усєнадзвичайноневиразно. Таким чином, зачинказки подчеркиваетневизначеність,віддаленість годиниподійказки від моментуповідомлення про них,характеризуєнеквапливу манерурозповідіоповідача. У такомузачинівикористовуєтьсядискурсивніформулиневизначеності (>einmal – колися, одного разу), атакожсигнали «>розтягнутого» години,наприклад:

 >Esistschonlangeher,dalebteeinKnig,dessenWeisheitimganzenLandeberhmtwar…- Давно живийсобі на світі король, й буввінславний повсійземлісвоєюмудрістю…VorZeitenwarSchneider,derdreiSohnehatteundnureineeinzigeZiege [47].

Давно живий на світікравець.Було у трьох сині й однаєдина коза…

 >Слідзазначити іархаїчну форму початку якнімецьких, то й українськихтекстів у іншомуфрагменті, йзастарілу форму вукраїнськомутексті впершомуконтексті, невластивуіншим жанрам, й, таким чином, щомаркуєдискурсивнуформальністьчарівних народнихказок.

 >Клішована форма зачину йнатяк нанеправдоподібністьдозволяютьчитачувідразузрозуміти, щоцеказка. яквідомо,основна формазв’язкибудь-якоїказки – хвацько чи потреба вчому-небудь,причомуформиїїможуть бутинайрізноманітнішими.

 На думку У. Я.Проппа, «ізперших жслівказки… слухачвідразуохопленийособливимнастроєм,настроємепічногоспокою». Аліцейнастрій навчаньвважаєоманним: «>Цейспокій – лишехудожняоболонка, щоконтрастує ізвнутрішньоюжагучою йтрагічною, аіноді йкомічно-реалістичноюдинамікою» [37, з. 80].

 То вказці «DerMond» («>Місяць»)уночініколи не сходитимісяць й несіяєжодназірка:

 >Vorzeitengabesein Land,wodieNachtimmerdunkelundderHimmelwieeinschwarzesTuchdarbergebreitetwar,dennesgingdortniemalsderMondauf,undkeinSternblinkte inderFinsternis [47].

>Давним-давно був така земля, денічзавжди був темною й небо було бнемовчорнимпокриваломукрито, - проте від того, що тамніколи не сходившимісяць й несіялажодназірка.

>Такий зачинпередвіщаєтрагічнийрозвитокподій.

 Унаведеномунижчеконтекстітемпоральнийномінаторniemals подчеркиваеттривалість дії, але й уже внаступномуреченнівідбуваєтьсястрімкийрозвитокподій, нараптовість якіуказуєчасовийінтенсифікаторeinmal,сюжетнідієсловаgelangen йстійкийзворотaufdieWanderschaftgehen.Міняєтьсямісцеподій,героїпопадають віншу державу,простірлокалізується:

 >Aufdiesem LandgingeneinmalvierBurscheaufdieWanderschaftundgelangten ineinanderesReich,woabends,wenndieSonnehinterdenBergenverschwundenwar,aufeinemEichenbaumeineleuchtendeKugel stand,dieweitundbreiteinsanftesLichtausgoss [47].

 І вісьвідправилися одного разу ізцієїсторони четверо хлопцівмандрувати.Прийшли смердоті доіншої держави, в якому булоувечері, лишесонцесховалося забариться, сходило надубісвітове коло й лилоусюдисвоєм’якесвітло.

 Указці «DerFroschknigoderdereiserneHeinrich» («>Король-жабеня, чизалізнийГенріх»)золотийм’ячкоролевипопадає вглибокийколодязь:

 >Nuntrugessicheinmalzu,dassdiegoldeneKugelderKnigstochternicht inihrHndchenfiel,dasssie indieHhegehaltenhatte,sondernvorbeiaufdieErdeschlugundgeradezuinsWasserhereinrollte [47].

 - Алі вісь одного разу,підкинувшисвійзолотийм’яч, вонапіймати його невстигла,він впавшидодолу йпокотився просто уколодязь.

 Уданомуконтексті як предикатвикористовуєтьсясюжетнедієслово вімперфекті (estrugsichzu) ізінтенсифікаторомeinmal. яквідзначає А. Ф.Папіна, данийінтенсифікаторвідзначаєоднократність йнесподіванку того, щовідбулося, при цьомусюжетнідієсловавводятьрезультативністьподії [33, з. 20].

 >Такий зачинстрімкорозгортає сюжетказки,однакзначночастішевикористовуютьсязачиниказки із «>розтягуванням» години. Так,казкаможепочинатися ізпозначеннятривалості дії,вираженогоформоюнесюжетного години (>минулогонедоконаного),однакперіодможе бути назв.

 як правило,кількість названого рокуявляє собоюпевнемагічне число.Розповідачемказокможе бути назврікподій, щовідбулися,однаквінєвигаданим:

 >EsistwohltausendummehreJahreher,dawarenhierimLandekleineKnige… [47].

>Булоце понадтисячу років тому, й жили тут, у нашій стране,усі самі лишемаленькікоролі…

>VoreinpaarhundertJahren,alsdieLeutenochlangenichtsoklugundverschmitztwaren,alssieheutzutagesind,hatsich ineinerkleinenStadteineseltsameGeschichtezugetragen [47].

 >Років такзідвісті тому, коли людище не були такимирозумними йхитрими, як унинішнічаси,приключилася в одному маленькомумістечкунадзвичайнаісторія.

 >Аналізуючинімецькічарівніказки, можназробитивисновок, що у зачинунімецької народноїказкиспостерігаютьсяпевнізакономірності увідношеннічасових форм. Так,перевагавіддається тутпретеритуму як основному годиниоповідальнихтекстів.Казкарідкопочинається іздієслова вформідійсного години,крімстійкихдискурсивнихзачинів-формул, йогоще можназустріти в одномутипіказковихзачинів – узачині-узагальненні, йогооформлюванимгенералізуючим презентом:

 >BergundTalbegegnensichnicht,wohlaberdieMenschenkinder,zumalguteundbse [47].

Гора із горою не сходитися, а люди,буває,сходяться,інший раздобрі йзлі.

Форма презентом взачиніказкиможеоформляти слова автора, щоєщеоднієюхарактерноюрисоюнімецької народноїказки, боказкавідкриваєтьсясаме словами автора, навідміну,наприклад, відлітературноїказки, щодопускаєпрямумову взачині, що можнапроілюструватинаступним контекстом:

>Sageniemand,dasseinarmerSchneideresnichtweitbringenundnichtzuhohenEhrengelangenknne,esistweitergarnichtsntig,alsdasserandierechteSchmiedekommtund,wasdieHauptsacheist,dassesihmglckt [47].

 -Нехайніхто некаже, щобіднийкравець,мовляв, нездатнадосягти багато чого йдомогтисявисоких почестей, для цого лишетребапотрапити направильнуколію, вісьцеєнайбільшголовна справа, -щобпощастилолюдині.  

>Мовностилістичніособливості врозгортанніказкового сюжету. Длячастиниказки, дерозгортаєтьсяказковий сюжет,такожхарактерневживанняособливихфольклорнихдискурсивних формул, щоописуютьпротяжний, необмеженийпочатком йкінцем процес дії. Для формул такого родухарактерні повтори, атакожпевнісинтаксичніконструкції з союзомaber (але й), щоперериваєтривалість ймаркіруєзміни, щовідбувалися.

 >DievierversorgtendenMondmitl,putztendenDachunderhieltenwchentlichihrenTaler.AbersiewurdenalteGreise…[47].

- Четверо хлопцівпіклувалися про ті, умісяцідоситьолії, поправлялигніт йодержували зацещотижня талер. Алі, від,нарешті,зробилися смердоті ужестаримидідуганами… .

 >Взаємообумовленапослідовність йстрімкістьподій, щорозвиваються,підкреслюється задопомогоюформиплюсквамперфекта йдейктичноготемпоральногоінтенсифікатора:

 DerFrosch,alserdieZusageerhaltenhatte,tauchteseinenKopfunter,sankhinab,undberWeilchenkamerwiederheraufgerudert,hattedieKugelimMaulundwarfsieinsGras [47].

>Отримавши ізнеїобіцянку,жабеняпірнуло у воду,опустилося на траву.

 >Важливопідкреслити, що в зачин яксильнупозицію текстунайчастішевиносятьсяключові слова, що подчеркивает їхніконцептуальнутекстовузначимість. Так,зокрема, Л. М.Мурзінимвідзначаєтьсятенденціяключовихзнаків доконцентрації на початку тексту [22, з. 67].

 >Наприклад, узачинахказок «DerMond» («>Місяць») й «DerFroschknigoderdereiserneHeinrich» («>Король-жабеня, чиЗалізнийГенріх»)сконцентрованінаступніключові слова:DieNacht (>ніч),derHimmel (небо),derMond (>місяць), котріпронизуютьусютканину тексту йповторюються вінших

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація