Реферати українською » Зарубежная литература » Найвідатніші постаті української літератури


Реферат Найвідатніші постаті української літератури

>Найвидатнішіособистості українськоїлітератури


План

>АндрійСамійловичМалишко

ВасильАндрійович Симоненка

>ГригорійКвітка-Основ’яненко

>ГригорійСавич Сковорода

ДмитроВасильовичПавличко

>Іван Антонович Кочерга

>Іван Федорович Драч

>ІванНечуй-Левицький

>Іван ПавловичЛозов’яга


>АндрійСамійловичМалишко

1912-1970 - рокта життя.

>АндрійСамійловичМалишконародився 2 (15) листопаду 1912 року вселіОбуховіКиївськоїобласті вбагатодітнійродинішевця (11дітей). Маті -ЇвгаБазилиха (>чудовоспівала), батько -Самійло.Закінчивсемирічку,медичнийтехнікум, 1932 рокузакінчив Київськийінститут народноїосвіти.Деякий годинувчителював,працював у газетах ">Комсомолець України", ">Літературній газеті",журналі ">Молодийбільшовик".Друкуватисьпочав із 1930 року. Удругійполовині 30-х років на початку 40-х роківвийшлидрукомзбірки "Батьківщина" (1936), ">Лірика" (1938), "З книжки життя" (1938), ">Народженнясинів" (1939), ">Жайворонки" (1940), ">Листичервоноармійця ОпанасаБайди" (1940).Пізніше ним булиствореніпоеми "Ярина" (1938), "Кармелюк" (1940), "Дума про козаки Данило" (1940).Під годинувійниМалишко бувкореспондентом газет "Червона Армія", "ЗаРадянську Україну", "За честь Батьківщини". У 1944-1947роках -відповідальний редактор журналу "Дніпро".Окрімнаписів,репортажів,відозв упресі, співаєвидавзбірку "До бою уставайте" (1941), ">Україно моя!" (1942), ">Понадпожари" (1942), "Слово про полку" (1943), "Битва" (1943), ">Полонянка" (1944), "Ярославна" (1946). Запоему "Прометей" (1946) тазбірку ">Лірика" (1947)Малишко бувудостоєнийСталінськоїпремії (1947).

>Наступнийетаплітературної творчостиМалишка -цепівтораповоєннихдесятиліття, коливийшлизбірка ">Весняна книга" (1949), "Засинім морем" (1950;Сталінськапремія, 1951), ">Дарунки вождю" (1952), "Книжкабратів" (1954), "Коли записано мною" (1956), ">Серцемоєїматері" (1959).Їхняхудожньо-естетичнавартістьнерівнозначна.Мажорно-радіснатональністьбагатьохвіршівпоета (особливо узбірці ">Весняна книга"), романтичнапіднесеність стилю невідповідалиреальнійатмосферіповоєнноїдійсності -важкогоперіоду вхитті народу, особливо селянства,якому співаєприсвятивчималопоезій.

У60-ті роктапоетичний талантМалишкареалізувався болееповно.Вінопублікував книжки ">Полуденьвіку" (1960), ">Листи насвітанні" (1961), ">Прозорість" (1962), ">Далекіорбіти" (1962;Державнапремія України ім. Т.Г.Шевченка, 1964), "Дорога под яворами" (1964;Державнапремія СРСР, 1969), "рута" (1966), ">Серпеньдушімоєї" (1970).ПомерМалишко 17 лютого 1970 року вмістіКиєві.Похований на Байковогоцвинтарі.АндрійМалишко -поет-лірик від Бога. Героямитворівєхлібороби,простіробочі люди.

 

ВасильАндрійович Симоненка

1935-1963 рр.

ВасильАндрійович Симоненканародився 8 января 1935 року вселянськійсім’їколгоспників вселіБіївцяхЛюбенського району наПолтавщині.Дитинство, що припало на роктавійни, було бтрудним йголодним. Батько кинувшисім’ю, й Василявиростила матір ГаннаФедорівна Щербань.Писативіршівінпочавще ушкільні рокта.Навчався всереднійшколі. 1952 року Василь Симоненка вступивши на факультетжурналістикиКиївськогоуніверситетуімені ТарасаШевченка.Під годинунавчаннямайбутній співає активнопрацював увузівськійлітературнійстудії.Післязакінченняуніверситету У. Симоненкапрацював із 1957 року у газеті ">Черкаська щоправда",потім - у газеті ">МолодьЧеркащини",власнимкореспондентом ">Робітничої газета". Уцей годинувінпочинаєдрукувати свої твори.

>Активний члензаснованогонапровесні 1960 року вКиєві Клубутворчоїмолоді. За доля в цьомутоваристві Симоненкапереслідували спецслужби.Першазбірка ">Тиша йгрім"побачила світло 1962 року.Подією вжитті У. Симоненка сталообговорення йогопоезій натворчомувечорі вреспубліканськомубудинкулітераторів, де пролунализокрема тих творипоета, котрі було неможливо того годину бутинадрукованими. Другазбіркапоезій У. Симоненка ">Земнетяжіння"вийшла 1964року.14грудня 1963 року, на29-муроці життя, У. Симоненка помер послезвірячого табезкарногопобиття йогоміліцією.Похований уЧеркасах.

Не усі творипоета могли бутинадрукованими затодішніх умів, томучастина із нихдовгий годину позбавляласьневідомою широкомузагалові.Після смерти У. Симоненка його творикількаразівперевидавалися: "Вино ізтроянд" (1965), "Поезії" (1966), "Обрана лірика" (1968), ">Лебеді материнства" (1981), "Томвибранихпоезій" (1985), "Народ мойзавжди якщо" (1990), "Зматір’ю насамоті" (1990), тапоеми йказки длядітей (">Подорож українуНавпаки", ">ЦарПлаксій таЛоскотон", ">Казка проДурила" - написана 5вересня 1963 року й сталалебединоюпіснею Симоненка).

>Мріютькрилами із туманулебедірожеві,

>Сиплють ночі улиманізорісургачеві.

>Заглядає вшибкуказкасивимиочима,

>Материнська добра ласка внеї заплечима.

Ойбіжи,біжи,досадо, невертай дохати.

Не пущу тобіколискусиновігойдати.

>Припливайте доколиски,лебеді, якмрії,

>Опустіться,тихізорі,синові подвії.

>Крикамитривожили криками півні,

>Танцювалилебеді вхаті настіні.

>Лопотіликрилами йрожевимпір’ям,

>Лоскотали маревозолотимсузір’ям.

>Виростешти,сину,вирушиш в дорогу,

>Виростуть із тобоюприспанітривоги.

Ухмільнісмеркання мавкичорноброві,

>Ждатимутьтвоєїніжності ілюбові.

>Будуть тобі кликати у садизелені

>Хлопцівчорночубихдиво-наречені.

>Можешвибиратидрузів й дружину,

>Вибрати не можна лишеБатьківщину.

>Можешвибрать друга й за духом брата,

Та не можнаріднуматірвибирати.

За тобоюзавжди будутьмандрувати

>Очіматеринські йбілява хата.

Іякщовпадешти на чужомуполі,

>Прийдуть із Україниверби йтополі,

>Стануть над тобою,листямзатріпочуть,

>Тугоюпрощання душузалоскочуть.

>Можна усі світівибирати,сину,

>Вибрати не можна лишеБатьківщину.

 

>ГригорійКвітка-Основ’яненко

1778-1843 рр.

>Григорій ФедоровичКвітканародився 18 листопаду 1778 року услободі Основа (подХарковом).Походив іздворянськоїсім’ї, Яка маладавнєкозацькекоріння.Навчався уприватних учителів та вкурязькіймонастирськійшколі. У 1793році в 15 років бувзарахований навійськову службу,звідти в 1797році 19 роківвиходить увідставку вчинікапітана. У 1802році в 26 роківйде послушником умонастир,перебував тут 4 рокта ізпереривами.Залишившимонастир,працював нарізнихдержавних тавиборних посадах.Служивкомісаром у народномуополченні (1806 - 1807), директоромХарківського театру (1812), бувповітовим ватажком дворянства (1817 - 1828),совіснимсуддею, головоюхарківськоїпалатикарного суду.Кількаразівобиравсяватажком дворянХарківськогоповіту.ВиступивініціаторомзаснуванняХарківськогоінститутушляхетних панн.Виконувавобов’язки директораХарківського театру,входив у складредакції журналу "Український вісник". Написавшиблизько 80прозових йдраматичнихтворів російською таросійськоюмовами.Першілітературніспроби припали на 1816рік.Українською мовоюпочавписати на початку 30-х років, вженемолодоюлюдиною.1832р. -повість "Маруся" російською мовою, ">Козир-дівка" (1836), ">Сердешна Оксана" (1838), ">Щиралюбов" (1839),1835р. -соціально-побутовакомедія ">Сватання наГончарівці",1838р. -соціально-побутовакомедія ">Шельменко-денщик".Творипідписувавпсевдонімом ГрицькоОснов’яненко.Першапублікація українськоїпрозиписьменниказ’явилась насторінкаххарківського альманаху "Ранкова зірка" (1834 книга 2).Помер 8серпня 1843 року на65-муроці життя,похований уХаркові.

 

>ГригорійСавич Сковорода

1722-1794 рр.

>Народився 3грудня 1722 року вселі Чорнухи наПолтавщині. Маті - Палажка, батько -Сава.Навчався вдяка-скрипаля,якийвиявив вхлопцякрасивий голос,навчивнотноїграмоти. У 15 років прийшов уКиїв й вступивши уКиєво-Могилянськуакадемію, якоїзакінчив в 1753році. НадвадцятомуроцівідряджаютьГригорія до Петербурга впридворнукапелу, дерозвиває талантмузиканта.Повернувшись до Києвамандрує по світу.Побував вУгорщині,Словаччині,Польщі.Набув нових знань.Повернувшись в Україну працює вПереяславськомуколегіумі.Викладавпредмети "по-новому" й йогозвільнили.Працює 6 роківдомашнімвчителемсинапоміщикаТомари вселі Коврай наПереяславщині. Уцей годину, наприроді,починаютьрозвиватисьфілософські ідеї та подивися.Після цогостає уХарківськомуколегіумівикладачем синтаксису,грецькоїмови таетики. Алі через цькування та доносьпокидаєколегіум. З 1769 року Ведемандрівне життя.Саме одну годинуприпадаєнайбільшакількістьтворчої спадщиниписьменника,філософа,поета.Помер 9 листопаду 1794 року.

>українськалітература співає письменник

"Садбожественних пісень"складає за 30 я пісень. Кожна із них, частовзаємопов’язаних,єваріацією набіблейські тими.Бароковімотиви.Ліричний геройзбірки - весь впошукахправди, добра,щастя.

Байки.Григорій Сковородавидатнийбайкар. Циклбайок подназвою "БайкиХарківські"Надавбайціжанровоїсамостійності.Створив 30прозовихбайок. ">Жайворонки", "Голова й Тулуб", "Чиж йЩиглик", "Зозуля таДрізд", ">Бджола йШершень".

>Притчі. Сковородає автором рядупритч-оповідейалегорично-повчального характеру.Вінвисловлював вони своїфілософські,естетичні іпедагогічні подивися. ">ВдячнийЕродій", ">ВбогийЖайворонок", ">Розмова, кликанаАлфавіт, чи Буквар світу".

>ОсобливістьтворівСковородиполягає до того, що вліричнихпоезіяхвін -філософ, афілософськихпрацях -лірик.

>Працював у напрямібароко.

>Відкритомеморіальнімузеїписьменника;йомуспорудженооригінальніпам‘ятники уКиєві,Лохвиці таСковородинівці,гранітній монумент уБабаївськомулісі і уСковороднівському парку.

 

ДмитроВасильовичПавличко

>Нар. 1929 р.

ДмитроВасильовичПавличконародився 28вересня 1929 року вселіСтопчаковіЯблунівського району наІвано-Франківщині вбагатодітнійселянськійродині, батько -лісоруб.Початковуосвітуздобув упольськійшколі селаЯблунів.Вчився уКоломийськійгімназії тарадянськійдесятирічці.Відосені 1945 року політо 1946Павличкаув’язнюють зазвинуваченням уприналежності до УПА. 1948 року вступивши доЛьвівськогоуніверситетуіменіІвана Франка навідділення українськоїфілології. СтудентомвіночолювавлітературнучастинуЛьвівського театру юногоглядача. 1953 рокуПавличко вступивши доаспірантури,досліджувавсонети І. Франка, але йневдовзізалишивнаукову роботу. Про те ж рокувийшла йогопершазбіркапоезій ">Любов й ненависть". З 1954 рокуПавличко - член спілкиписьменників СРСР. У 1958 - 1959рокахзавідуваввідділомпоезії журналу "Жовтень".Тоді жвийшлидрукомпоетичнізбірки "Моя земля" (1955) й "Чорна нитка" (1958), "Бістріна" (1959), ">Днина" (1960), "На чатах" (1961), "Пальмовавіть", "Жест Нерона" (1962), ">Спіраль" (1984), ">Ялівець" (1989).Збірка "Щоправда кличі" (1958) буввизнана ">ідеологічноворожою", а весьїї тираж бувповністюзнищений.

1964 рокуПавличкопереїхав до Києва йочоливсценарнумайстернюкіностудіїіменіДовженка. Ним булинаписанісценаріїкінофільмів "Сон" (1965) й "Захар Беркут" (1970). 1964рік -вибраніпоезії ">Пелюстки йлеза". З 1966 по 1968Павличкопрацював усекретаріаті спілкиписьменників України.Етапною дляпоета сталазбірка "Гранослов" (1968).Протягом 1971 - 1978 роківредагував журнал ">Всесвіт".Середбагатьохпоетичнихкнижок, щовиходили у 1970 - 1980 - тих рокта, можнавиділитизбірки ">Сонетиподільськоїосені" (1973) й ">Таємницятвогообличчя" (1974, 1979).Його з статтею,есе,виступи ізпитаньлітературисклали три млой - ">Магістралями слова" (1977), "Надглибинами" (1983), та ">Білямужньогосвітла" (1988).

ДмитроПавличко - лауреатДержавноїпремії Україниім.Т.Шевченка 1977 року, авторбагатьохлітературно-критичних статей, один ззасновників Народного руху України,Демократичної партії України, 1990-го - 1994роках - депутатВерховної Заради,певний годину був послом України вКанаді. Усвоїйзбірці ">Покаянніпсалми" (1994) співаєпрагнепереосмислитивласне життя,розмірковує надісторією тамайбутнім України. 1995-гороці -збірка "За нас".

Прорідне слово,хто без тобі я?

>Осміяний людьмикретин-стиляга,

>Мертвяк,оброслийплаттям саркофага,

Прах, купажалюгідногорам’я.

Мояти - пісня, сила йвідвага,

>Моєти -людськеленінськеім’я.

Душа тобоюповниться,сія,

Без тобісохне іхилиться, як ага.

Тобі успадоквіддали Мені

>Мої батьки й людиневідомі,

Колигинули за тобі навогні.

Так не засни взапиленомутомі,

Унеткнутійколенкоровійтруні -

>Дзвени вмоїм йправнуковім домі!

Колі мийшлиудвох із тобою

>Вузькоюстежкою полем,

Ягладив золотіколосся,

як гладити миломуволосся

>Щасливаніжнанаречена…

Атиішла поперед мене,

як лань,хитаючисьмузично.

І япомітив, яктизвично

>Топтала колоссяпшениці,

щонахелились доземлиці.

Нємов травубезплідну,дику

>Топтала й нечула крику

>Тихколосочків.

Без огляду

>Ішлати вдалину, а мене -згадки

Про тобі й маєш чужомуполі

Давно колися,ще уневолі,

>Збирав янишком колосочки

Уподілдитячої сорочки.

Про, яхотівтобісказати,

Коли тіколоссячковусате -

Теневсипущий працюмозільний,

Темолодим калачвелільний,

Те длядітейпахуча булка,

Техліб, щоматінка гуцулка

Здолівкивчилапіднімати,

як батька в руку,цілувати;

Та язмовчав. Яйшовпокірно,

Бо я люблю тобінадмірно,

Алі Мені тодіздалося,

Коли то ми не золотіколосся,

Коли то-любов моюбезмежну

>Стоптали такнеобережно.

 

>Іван Антонович Кочерга

1881-1952 рокта життя.

>Народився 6жовтня 1881 року вмістечкуНосівці наЧергівщині вродинізалізничника. Великийвплив наформуваннясвітогляду малі батьки. Світ театрувабивще іздитинства. У 1899роцізакінчивчернігівськугімназію, далінавчався вКиївськомууніверситеті наюридичномуфакультеті,закінчивякий в 1903році.Вертається вЧернігів, працює уКонтрольнійпалаті. З 1904 рокупробує собі яктеатральний критик,виступає ізстаттями проподії театрального життяЧернігова.Першап’єсаросійською мовою "Пісня про келиху" (1910рік). 1914 рокупереїздить до Житомира, депишекількап’єс. У 20-хрокахпише російською мовою: ">Викуп" (1924рік), "Феягіркогомигдалю" (1925рік), ">Алмазнежорно" (1927рік), "Марко впеклі" (1928рік). З 1928 року працює вредакціїжитомирських газет ">РадянськаВолинь" й ">Робітник". ">Свіччине весілля" (1930рік), ">Лізачекає постривай" (1934рік), ">Майстри години", ">Підеш - не повернешся" (1935рік). З 1934 рокуповертається до Києва,плідно працює, раз в разприсвячуєлітературнійроботі. У роктавійни живий вУфі,потім вМоскві, дередагував журнал "Театр" й газету ">Література ймистецтво". У 1944роціповертається до Києва,пише "ЯрославМудрий" (1944рік), "Пророк" (1948рік,присвяченоШевченкові).29грудня 1952 року помер,похований уКиєві на Байковогокладовищі.

>ІванВишенський

1545 - 1550, - 20 - тих рокта XVII ст.

>Народився І.Вишенськийдесьміж 1545 - 1550pp. умістечкуСудова Вишня вГаличині (>теперішня Львівска область) уміщанськійродині. Незнаєми, чиВишенський -справжнєпрізвищеписьменника, чилітературнийпсевдонім. ">Іоанмніх ізВишні", - такпідписуваввін свої твори. Зтворівписьменника видно, щовін умолоді роктадеякий годину живий уЛуцьку й,можливо, вОстрозі.Правдоподібно, що тут йздобувосвіту. І. Франковисловлювавздогад, що восвітіВишенськомудопомагав князьОстрозький,якийзвернувувагу наздібностіюнака йзалишив його придворі.

>Згодом І.Вишенський постригся вченці й живийдеякий одну годину наУневськомумонастирі.Десь у 80-хроках XVI ст. І.Вишенськийзалишивбатьківщину йвідправився на Афон -найбільший тоді наСході центр православногочернецтва. Тутвінпевний годинумандрує по ">святих обителях", апотімстаєченцемЗагребськогомонастиря.Підкінець життяполемістзамкнувся впечері. Тут, наАфоні,Вишенськийпочав своюлітературну діяльність -одночасно ізпершимпоколінням українськихполемістівГ.Д.Смотрицьким, СтефаномКуколем (>Зизанієм) таін.Перші твориІванаВишенського "Писання до всіх загальне твердження в Лядської землі які живуть", "Оповіщення стисле про латинських принади",написані наАфоні у 80-х та на початку 90-х років,здобуливеликупопулярність.Підкінець XVI ст.Вишенський вжепідготовляв додрукузбіркусвоїхтворів подназвою "Книжка".

>Письменника неодноразовоумовлялиповернутись набатьківщину. Алі лише в1604р.вінприбув на Україну.СпершуВишенськийзупинився накількамісяців вУгорниках, де живий йогоафонський друг І.Княгиницький, апотім, очевидно,подався до Львова, де його віддавначекали.Побувши уЛьвові недовго й незійшовшись упоглядах ізкерівниками братства, І.Вишенськийпереїхавспершу вУневськиймонастир, де прожившибіляпівтора року, акінці1606р.зновуповернувся на Афон ">спасатися в пустельних місцях".

Уцей годинувінпише "Послання достарицhДомникии",послання до І.Княгиницького (>1610р.), рядтворів: ">Зачапкамудраголатинника із дурним русином", ">Позорище мисленне", "Послання Львівському братерства" таін.

>Помервін наАфоні, очевидним, що 20-хроках XVII ст.Письменницька діяльністьВишенськоговзагалітривала понад 25 років. З 16відомихнинітворівполемісталишеоднепослання "Від святеАфонское горискитствующих" було бопубліковане в такзваній "Острозької книжечці" (1598).Окремимвиданням твориВишенського зрізнихобставиндовгий годину невиходили.Тільки в1955р. буввидана уМоскві книга: Іван Вишенський, Твори, а1959р.ця книгаз'явилася й на Україні.

>Усіполемічні твориІванаВишенськоговражають силою духу,енергією слова таемоційноюнапругою.Їх стильобразний йяскравий,позначенийвиразноюпечаткоюавторськоїіндивідуальності.

 

>Іван Федорович Драч

>Нар. 1936 р.

>Народився 17жовтня 1936 року вселіТеліжинцяхТетіївського району наКиївщині.НайпершийвіршсемикласникаІвана Драча було бнадруковано врайонній газеті ">Зміна" 8травня 1951 року.Післязакінченнясередньої школи вТетієвівикладавросійськумові талітературусемирічцісусіднього селаДзвінячого,працювавінструктором райкому комсомолу.Відбувтрирічну службу вармії (1955-1958) й ставши студентомфілологічного факультетуКиївськогоуніверситету (1957-1962),якиййому,вільнодумномустудентові, не дализакінчити. Павло Загребельний, що був тоді редактором ">Літературної газета" (>тодішняназва ">Літературної України"), узявши його на роботу увідділпоезії.Великоїпопулярностінабувпоемою ">Ніж усонце" (1961), Яка бувнадрукована у ">Літературній газеті" 18серпня ізпередмовою І.Дзюби.Першузбіркупоезійвидавництво "Український письменник"відхилило.Вонавийшла 1962 року уДержлітвидаві подназвою "Соняшнику".Пізнішевиходилизбірки ">Протуберанцісерця" (1965), ">Баладибуднів" (1967), "Доджерел" (1972), ">Корінь й крона" (1974) (>Державнапремія УкраїниіменіШевченка1976року), ">Київське небо" (1976), "Дума провчителя" (1977), ">Сонячнийфенікс" (1978), ">Сонце й слово" (1979), ">Американський зошит" (1980), ">Шабля йхустина" (1981), ">Драматичніпоеми" (1982), "Київськийоберіг" (1983), ">Теліжинці" (1985), "Храмсонця" (1988). Уостанніймістилась поема ">Чорнобильська мадонна". ">Вогоньсонця" (1985), ">Сізіфів меч.Віршідев’яностих" (1999).Іван Драч в 1964роцізакінчивВищісценарнікурси вМоскві,працював усценарніймайстернііменіДовженка, у газеті "Літературній Україні",журналі "Вітчизна".Вінє авторомкіносценаріїв "Криниця для спраглих" (1976) (>прем’єравідбуласялише в 1986році)"Камінний хрест" (1968) (за мотивамитворів Стефаника), ">Іду до тобі" (1970) (про часткуЛесіУкраїнки) тощо. За мотивамитворів Гоголя Драч написавши двакіносценарії - "Зник грамота" (1971) та ">Вечори нахуторібіля Диканьки" (1984). Зсередини 1980-х років Драчобирається доправлінняКиївськоїорганізації спілкиписьменників України,пізніше - його головою. З 1989 року - голова Народного руху України, із 1990 - депутатВерховної Заради, із 1992 - голова товариства "Україна",очолювавСвітовийконгресукраїнців таКонгрес українськоїінтелігенції, був головоюДержавногокомітетуінформаційної політики,телебачення йрадіомовлення України.НиніІван Драч -такожпарламентарій.

>Йоготворчість можнаподілити втричіперіоди:

1)ранній (1961 - 1972),

2)мистецькоїсамореалізації (1973-1986),

3)зрілий (1986рік й до відома нашихднів).


>ІванНечуй-Левицький

1838-1918 рр.

>Іван СеменовичЛевицький (>Нечуй -Левицький -псевдонім)народився 13 (25) листопаду 1838 року вмістіСтеблеві наКиївщині (>теперКорсунь-Шевченівський район наЧеркащині) усім’їсвященика.Першізнанняграмоти давши батько. З 1847 рокунавчався вБогуславському духовномуучилищі, после йогозакінчення із 1853 по 1859 рокта вКиївськійдуховнійсемінарії.Потім уКиївськійдуховнійакадемії (1861 - 1865).Учителював уПолтавськійсемінарії,викладавросійськусловесність,літературу,історію,географію,логіку (1865 - 1866), угімназіях містКаліша (1866),Седлеця (1867 - 1872), Кишинева (1873 - 1885). У 1868-1869рокахдрукує ульвівськомужурналі "Щоправда"оповідання ">Гориславськаніч, чиРибалка ПанасКруть",повісті ">Двімосковки", ">Причепа".Публікаціїтворівсприяв ПантелеймонКуліш.Змушенийвийти увідставку, в 1885роціоселився вКиєві, де іпровіврешту життя. Укиївськийперіод написавши понадтридцятьтворів (">Невинна", ">Афонськийпройдисвіт" (1890), ">Поміжворогами (1893), “>Київськіпрохачі" (1901,надрукована1905р.),казка ">Скривдженні та нескривдженні", “>Старігультяї" (1897), “>Чортячаспокуса" (1885), “Не тієї ставши” (1896), “>Сільська старшинабенкетує”,надруковано1911р). Протягом 1899 - 1914 роківздійсниввосьмитомневиданнясвоїхтворів.Початоклітературноїдіяльності припавши на60-ті рокта. У 70-х - 80-хроках булинаписанінайбільш твориписьменника - роман ">Хмари" (1874), “НадЧорним морем" (1890), “>Навіжена”, “>Неоднаковими стібками”, “>Гастролі”, “На гастролях вМикитянах”, “>Дивовижний похорону”),повість "МиколаДжеря" (1878),повість ">Кайдашевасім’я" (1879),повість ">Бурлачка" (1880),повість ">Старосвітські батюшки та матінки" (1884 - 1885 рокта,надрукована в “Київської давнини" вросійськомуперекладі, в1888р. - ужурналі “>Зоря" мовоюоригіналу).Казка “>Запорожці” (1873),повісті йнауково-популярнінариси (“ГетьманІванВиговський”, “>Першікиївськікнязі”, “>Татари й Литва на Україні”, “>Унія й Петро Могила”, “>Українськийгетьман БогданХмельницький йкозаччина" таін.).Середісторичниххудожніхтворівписьменника першемісцезаймає роман “КнязьЄреміяВишневецький” (1897,впершенадруковано1932р.).Образиминулого УкраїниНечуй-Левицькийвідтворював й вдраматичнихтворах (“Маруся Богуславка” (1875), “У дмитрика таполум'ї" (1911)).Основна тема йоготворів -селянська.Увагу авторапривертаєсоціальна проблема.Вінрозкриваєвпливкріпатства надолі і мораль селян.Життяобірвалось 15 апреля 1918 року.Похований наБайковськомукладовищі вКиєві.

 

>Іван ПавловичЛозов’яга

1906-1963 рокта життя.

>НародивсяІван ПавловичЛозов’яга 2жовтня (19вересня) 1906 року вселіКуземин наПолтавщині (>ниніСумська область) всім’їмуляра, ПавлаЛозов’яги.Навчався із 6 років вцерковнопарафіяльнійшколімістаОхтирки.Потім увищійпочатковійшколі,потім вКраснопільськійхудожньо-керамічнійшколі, якоїзакінчив в 1922році. З 1922 по 1926 роктапрацював нарізних посадах: ставши комсомольцем, був секретаремзаводськогоосередкуцукровогокомбінату,шукав собі: те вробітничихпрофесіях, товчителював,подорожувавКримом,побував наКубані, вКам’янець -Подільськомуредагував газету. У 1924році вступивши до ">Плугу". У 1926 - 1930рокахнавчався вКиївськомухудожньомуінституті.Бере доля ворганізації ">МАРС". 1925-гороці подпсевдонімом ">ІванПолярний"видавзбіркуновел ">Чорнісилуети". У 1926році -першийтвірпідписаний ">ІванБагряний"надрукований вжурналі "Глобус". 1927рік -вийшлапершазбіркапоезій "До міжзаказаних". ">AveMaria" (1930рік). 1930 - ">Скелька", за що у 1932році 16 апреля бувзаарештований тазасланий п'ять рокта на Далекий схід.Звільнившисьповернувся доОхтарки,одружився,діти - Борис таНаталя.16червня 1938 рокузновузаарештували,слідство велося до 1940 року.Під годинувійниредагує газету "ГолосОхтарщини". У 1943роцівиїжджає доЛбвова. ">Звіролови" (1944рік) (">Тигролови" 1946). У 1944роціемігрує до НовогоУльма (>Німеччина). У 1945роцізасновує газету "Українські Вістей",бере доля встворенніМУРу. "Буря" вморі" (1947рік),збіркапоезій ">Золотий бумеранг" (1946рік), ">Морітурі" (1947рік) тарозгром. "Генерал" (1948рік), "СадГедсиманський" (1950рік), ">Огненне коло" (1953рік), ">Буйнийвітер" (1957рік), ">Людинабіжить надпрірвою" (>опубліковано после смертиписьменника в 1965році). У 40 - xрокаходруживсявдруге вНімеччині ізГалиною,діти - Нестор й Роксолана.Ще под годинузасланняотримавтуберкульоз,потімдолучивсядіабет,потімсерцева зернятко.Помер взахіднонімецькомусанаторії Сент -Блазієн 25серпня 1963 року.Похований в НовомуУльмі. З 1990 року творидрукувались набатькіівщині, в 1922рокінагородженийДержавноюпремією Україниіменем Т.Г.Шевченка (посмертно).


Схожі реферати:

Навігація