Реферати українською » Зарубежная литература » Афористика Бернарда Шоу на прікладі п'єси "Пігмаліон"


Реферат Афористика Бернарда Шоу на прікладі п'єси "Пігмаліон"

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>Дипломна робота

ізанглійськоїмови

>Афористика Бернарда Шоу наприкладіп’єси „>Пігмаліон”


>Зміст

>Вступ

>Розділ 1.Основніположеннятеоріїафористики

1.1 Афоризм яксвоєрідниймікро жанрфразеології

1.2 Історіярозвитку афоризму

>Розділ 2. Бернард Шоу –майстервлучного слова

2.1Афоризми Б.Шоу пера –визначна рису творчостиписьменника

2.2Аналізафоризмівп’єси „>Пігмаліон”

2.3Психологічніосновивживанняафоризмів умовленніписьменника

>Висновки

Списоклітератури


>Вступ

Уумовахсучасногорозвиткулітературознавства талінгвістики усє понадзростаєінтерес доафористичного жанру якджереламудрості.З’являютьсяокремізбірникиафоризмів,розвивається наука проафоризми –афористика, котразаймаєтьсявивченнямтеорії таісторії афоризму яклітературного жанру. Афоризм бувпершою, а чи неосновноюстадієюрозвиткуфілософської думи ізпрадавніхчасів, уякійзакладеніосновимудрості. Тому багатописьменниківрізнихлітературнихродів,починаючи відпрадавніхчасів й досьогодення,розвивали усвоїй творчостицейсвоєрідний жанрлітератури.Дослідженняафоризмів окремихписьменників –широке полідіяльностіщододослідженнясвітоглядуписьменника, йогоставлення дореалійдійсності, людям. Убагатьох афоризмахмістятьсядидактичнінастанови, котрі невтрачаютьсвоєїактуальності ізроками, алишенабувають нового континенту вумовахсучасного контексту.

>Творчість Б.Шоу пера –цікавеявище ізпоглядуафористики.Йогоп’єси –своєріднаенциклопедіямудрихвиразів.Афоризми Б.Шоу пера,сповненіяскравимипереконливими образами,живимемоційнимсприйняттямдійсності, невтрачаютьсвоєїактуальності інині ймаютьчітковираженийповчальний характер.Дослідженняафористики Б.Шоу перастановитьзначнийінтерес через ті, щоавторський афоризм, зсвоєїструктурноїособливості,лаконічності,виступаючисвоєріднимкаталізатором думи, приводити читача доособистогороздуму,вчитьмислити й разом з тім говорити. Силаафоризмів удосконалостімовноговтілення.Водночас з тім,афоризми Б.Шоу пера нелишезмушують читачарозмірковувати, а ідопомагаютьуявитиавторську картину світу драматурга, атакожокреслити ставленняписьменника до Сучасноїйомудійсності. Томудослідженняафоризмів Б.Шоу перазалишаєтьсяактуальноюпроблемою насьогоднішній день, тім понад, щосамеафоризми Б.Шоу перадосліджені неповноюмірою. Удеякихзбіркахафоризмівподаютьсяокреміафоризми драматурга, але й смердотіподаютьсявідірвано від контексту, неаналізуються, щозменшуєемоційнийвплив афоризму на читача. Б.Шоу перавкладаєвлучнівирази у вустасвоїхгероїв невипадково, а ізметоюзображенняпевної ідеї,проблемисуспільства, тому,сприйняттяафоризмів уконтекстіцілоїп’єсинесебільшуемоційнунастанову,сприяєкращомузапам’ятовуваннювлучних фраз.

>Метоюданогодослідженняєаналізафоризмів Б.Шоу пера,визначенняїхньоїролі вканві драматичного текступисьменника тазначення упланівпливу на читача чиглядача.Розв’язанняпоставленої метипередбачаєвирішенняцілого рядузавдань:

-визначититеоретичніосновиафористики;

-визначитиознаки,характерні для афоризму як жанрулітератури;

-проаналізуватиафоризми вп’єсі „>Пігмаліон” Б.Шоу пера;

-виділититипиафоризмів Б.Шоу пера затематикою, способомвираження тазмістовимнаповненням;

-обґрунтуванняпсихологічноїобумовленостівживанняафоризмів.

Упроцесінаписання роботи микористувалися такими методамидослідження:

-описовий метод (>вичленовуванняафоризмів дляаналізу, їхнікласифікація,функціонування всистемідраматичної творчостиписьменника);

- методдистрибутивногоаналізу (>аналізафоризмів узалежності від контекстногооточення).

>Матеріалом длядослідженняобраної тими послужилап’єса Б.Шоу пера „>Пігмаліон”.

>Об’єктомдослідження сталасукупністьафоризмів насучасномуетапірозвиткулітературознавства. Предметомдослідження сталабезпосередньоафористика Б.Шоу пера,зокрема,афоризми, щозустрічаються уп’єсі „>Пігмаліон”, як прикладмайстерногодидактичногопослання Б.Шоу пера своїмсучасникам танащадкам. Предметдослідження –складна проблема,адже завданнядослідженняполягає непросто увиокремленні окремихафоризмів зп’єси „>Пігмаліон”, ааналізвиділенихафоризмів в контекстномуоточенні та характеристикавиділенихафоризмівщодовпливу нарозум йпочуття читача чиглядача.

>Роботаскладаєтьсязівступу, двохрозділів, з висновками, спискувикористаноїлітератури ізобраної тими тадодатків.

Увступівизначаєтьсяоб’єкт, предметдослідження, позначка та заподіяння, зазначенаактуальність роботи.

Упершомурозділі „>Основніположеннятеоріїафористики”розглядаютьсятеоретичні запитання афоризму якокремоїодиниціфразеології ізпоглядулінгвістики, атакож яксвоєрідного жанрулітератури ізпоглядулітературознавчої науки.Визначаютьсяхарактерніриси афоризму, їхньогозначення.Розглядаєтьсяісторіярозвитку афоризму якфілософської думи.

У іншомурозділі „Бернард Шоу –майстервлучного слова”дається коротка характеристика творчости Б.Шоу пера,загальнийогляд йоговидатнихп’єс.Більш детальнохарактеризуєтьсяп’єса „>Пігмаліон”,робитьсяаналіз такласифікаціяафоризмів, щозустрічаються насторінкахп’єси.Афоризмикласифікуються за способомвираження, зазмістовимнаповненням та затематикою.Такожрозглядаютьсяпсихологічніосновивживанняафоризмів умовленніписьменника.

Удодаткахподанінайбільшвідоміафоризми Б.Шоу пера.

Дана роботамаєпрактичнезначення. Ос-кільки предметомдослідження сталасукупністьафоризмів Б.Шоу пера уп’єсі „>Пігмаліон”,результатидослідженняможуть бутивикористані під час уроківзарубіжноїлітератури под годинувивчення творчостивідомогоанглійського драматурга,теоретичначастинадослідженняможе бутивикористана под годинурозглядулітературознавчих зрозуміти та зрозумітилінгвістики (афоризм як типфразеологічноїодиниці, афоризм як жанрлітератури тощо).Обрана темазаслуговує наподальшурозробку. Так, можнарозширитимежі тими ідосліджуватиафористичненадбання Б.Шоу пера наоснові неокремоїп’єси, аусьоголітературногонадбання драматурга.


>Розділ 1.Основніположеннятеоріїафористики

 

1.1  Афоризм яксвоєрідниймікрожанрфразеології

Афоризм (грецьк., «>визначення») –оригінальна завершено думка,висловлена чи записана влаконічнійтекстовійформі,легкій длязапам’ятовування, Яка частоцитуєтьсяіншими людьми впроцесіспілкування. Уафоризмідосягаєтьсязначнаконцентраціябезпосередньогоспілкування і того контексту, уякому думкасприймаєтьсяоточуючимислухачами чичитачами.

>Теорію афоризму ізпоглядуприналежності його долінгвістикислідвивчати внероздільнійєдності ізтеорієюфразеології,оскільки афоризм –окремий типфразеологічнихсполучень.

>Фразеологія (грн. >phrasis –вислів + >logos –учення) – наука, щовивчаєскладні за своїм складоммовніодиницістійкого характеру.Фразеологієютакожназиваютьусюсукупністьмовниходиниць, котрімаютьстійкий характер –фразеологізми – умовнійсистемі вцілому чи вмовленні того чиіншогописьменника, умові конкретноготвору.

>Фразеологізми, навідміну відлексичниходиниць,мають рядособливостей, котрітакожпритаманні і афоризму:

1.Характерноюєскладна структура.Фразеологізмиутворюютьсяпоєднаннямдекількохкомпонентів, щомають, як правило,окремийнаголос, але й незберігають при цьомузначеннясамостійнихслів: tobedog-tired (>втомитися, як собака), to lovesmthas thehorseloves thewhip (>любитищо-небудь як собака палицю).

2.Фразеологізмихарактеризуютьсясемантичноюєдністю,маютьєдине,нероздільнезначення, яку можнавиразити одне слово: toput aspoke in asmb’swheel –заважати,fifthwheel –зайвий. Однак,цяособливістьстосується не всіхфразеологізмів.Єтакі, щодорівнюютьсяціломуописовомувисловлюванню.Такіфразеологізмивиникають урезультаті образногопереосмисленнявільнихсполук.

3.Фразеологізми навідміну відвільнихсловосполученьхарактеризуютьсяпостійним складом. Тієї чиінший компонентфразеологізму не можназамінитиблизьким по слову, в тієї годину яквільнісловосполученнядопускаютьтакузаміну.

Однак,деякістійкізворотиможуть матірваріанти:whole-heartedly =from thebottom ofone’sheart. Алііснуванняваріантів неозначає, що уподібнихстійкихзворотах можнадовільнозмінювати слова.

4.Фразеологізмивідрізняютьсявідтворюваністю. Навідміну відвільнихсловосполучень, щобезпосередньостворюються впроцесімовлення,фразеологізмивикористовуються у готовомувигляді, такими,якими смердотізакріпилися вмовленні,якими їхнізберігає нашапам’ять.

5.Більшістьфразеологізмівхарактеризуютьсястійкоюструктурою: у склад не можнадовільновключатибудь-якіелементи.

>Структурноюособливістю окремихфразеологізмівєнаявність вониусіченоїформипоряд ізповною: todrink thecup ofwoe (todrink to thedregs).Усічення складуфразеологізмів уподібнихвипадкахсвідчить пропрагненняекономіїмовнихзасобів.

6.Фразеологізмампритаманнастійкістьграматичних форм їхньогокомпонентів:кожен членфразеологічногосполученнявідтворюється впевнійграматичнійформі, якої не можназмінити: Theblindleading theblind; аdrop in thebucket.

7. Длябільшостіфразеологізмівхарактерноюєчітказакріпленість порядкуслів. Не можнапомінятимісцямикомпонентифразеологізмів: Thecamel and theneedle’seye.

>Неоднорідністьструктури рядуфразеологізмівпояснюється тім, щофразеологіяоб’єднуєдоволірізноманітниймовнийматеріал,причомумежідеякихфразеологічниходиницьокресленінедостатньовизначено.

яквідомо,фразеологізмивиникають звільногосполученняслів, якувикористовується в переносномузначенні.Поступовопереносністьзабувається,стирається, йсполученняслівстаєстійким.В.В.Виноградоврозробивкласифікаціюфразеологізмів ізпозиціїсемантичногозлиттякомпонентів. Узалежності від того,наскількистираютьсяномінативнізначеннякомпонентівфразеологізму,наскількисильнимєпереноснезначення,дослідникподіляєфразеологізми втричітипи:фразеологічнізрощення,фразеологічнієдності тафразеологічнісполуки [5, 89].

>Якщорозглядатиці тритипифразеологізмів, котрівиділивВ.В.Виноградов,стосовноанглійськоїмови, тофразеологічнізрощення, чиідіомислідрозглядати як абсолютнонеподільністійкісполучення,загальнезначення які незалежить від:

-значенняскладовихслів:kick thebucket (>розм.) –загнутися,померти,простягти ноги;sendsmb. toCoventry –бойкотуватикого-небудь,припинитиспілкування ізким-небудь;atbay –загнаний, убезвихідномустановищі;beatsmb.’sbeck andcall – бутизавжди готуємо допослуг, бути напобігеньках; toraincats anddogs – літта як ізвідра (продощ);be allthumbs – бутинеповоротким;Kilkennycats –смертельні вороги.

>Фразеологічнізрощеннявиникли набазіпереноснихзначень їхньогокомпонентів, але йзгодомціпереноснізначення стализрозумілими із точкизору Сучасноїмови. „>Образністьфразеологічнихзрощеньрозкриваютьсялишеісторично” [27, 35]. Так,наприклад, слова „>bay” – „>глухий кут” , та „>beck” – „>змах руки” –архаїзми, котрінідеокрімзгаданоговищефразеологізму невживаються.Або,наприклад,фразеологізм tobe allthumbsісторичносклався звисловлюванняone’sfingersare allthumbs.

Таким чином, уфразеологічнихзрощенняхвтрачаєтьсязв’язокміжпрямим тапереноснимзначенням,переноснезначення сталоосновним.Саме томуфразеологічнізрощення складноперекладатиіншою мовою [13, 36].

>Фразеологічнізрощеннямають рядхарактернихознак:

1) у складможутьвходити такзванінекротизми – слова, котрініде,крімданогозрощення, невикористовуються, тому незрозумілі із точкизору Сучасноїмови;

2) у складзрощеньможутьвходитиархаїзми;

3)зрощеннясинтаксичнонеподільні;

4) недопускають у складдодатковихслів.

>Втрачаючисвоєсамостійнелексичнезначення, „слова, щовходять доструктурифразеологічногозрощення,перетворюються накомпонентискладноїлексичноїодиниці, що зазначеннямнаближаються дозначенняокремого слова” [42, 73]. Томудеякіфразеологічнізрощеннясинонімічні словами:kick thebucket – todie;sendsmb. toCoventry – toignore тощо.

>Інший типфразеологізмів ванглійськіймові –фразеологічнієдності. Цестійкісполученняслів, у які занаявностізагального переносногозначеннячіткозберігаютьсяознакисемантичноїроздільностікомпонентів: tospill thebeans –видатитаємницю, toburnbridges –спалювати мости; tohaveotherfish tofry – матір болееважливі справ; tothrowdustintosmb.’seyes –заговорюватизуби; toburnone’sfingers –обпектися начомусь; tothrowmudatsmb. –поливатибрудом; tobenarrow in theshoulders – нерозумітижартів; topaint thedevilblackerthanheis –перебільшувати; toput aspoke insmb.’swheel –вставляти палиці в колеса; to holdone’scardsclose toone’schest –тримати втаємниці, нерозголошуватищо-небудь =триматиязик за зубами; togildrefinedgold –прикрасити щось й такгарне = topaint thelily.

>Фразеологічнієдностідещосхожі ізфразеологічнимизрощеннямисвоєюобразністю,метафоричністю [34, 50]. Алі навідміну відфразеологічнихзрощень, деобразнийзмістрозкриваєтьсялишедіахронічно, уфразеологічнихєдностяхобразність,переноснезначенняосмислюється із точкизору Сучасноїмови.Саме тому, на думкуакадеміка В.Виноградова,образністьєхарактерноюознакоюсамефразеологічнихєдностей. „>Зв’язокміж компонентамифразеологічнихєдностеймотивований,чітковідчуваєтьсяметафоризація” [34, 51]. Длярозумінняфразеологічноїєдностіїїкомпонентислідсприймати в переносномузначенні.Наприклад,зміствисловлюванняmake amountain out of amolehill –робити із мухи слона (>дослівно –робити гору ізпагорбків норки крота)розкриваєтьсялише у томувипадку,якщо словоmolehillрозглядати узначення “щосьнезначне,маленьке”, а словоmountain – “щосьдужевелике”. Ускладіфразеологічнихєдностей немаєслів, незрозумілих із точкизору Сучасноїмови.

>Характерніознакифразеологічноїєдності:

1)яскраваобразність й як результатможливістьзбігу із паралельноіснуючимисловосполученнями (>порівняймо: tothrowdustintosmb.’seyes, tobenarrow in theshoulders, toburnone’sfingers, toburnbridges);

2)збереження семантики окремих лексем (toput aspoke insmb.’swheel);

3)неможливістьзаміни однихкомпонентівіншими (to holdone’scardsclose toone’schest);

4)емоційно-експресивнезабарвленнявідіграєпровідну роль (tothrowdustintosmb.’seyes, topaint thedevilblackerthanheis);

5)здатністьвступати всинонімічнізв’язки ізокремими словами чиіншимифразеологізмами (togildrefinedgold = topaint thelily).

>Інший типфразеологізмів –фразеологічнісполучення –стійкіобороти, у склад яківходять слова як звільним, то йфразеологічнозв’язанимзначенням.Наприклад: abosomfriend –щирий друг, apitchedbattle –жорстока сутичка, (tohave) anarrowescape – дивомврятуватися, tofrownone’seyebrows –насупити брови,Adam’sapple –адамовеяблуко, aSisyfean labor –сізіфовапраця,rackone’sbrains –ламати голову, topayattention tosmb. –звертатиувагу накогось тощо.

Навідміну відфразеологічнихзрощень тафразеологічнихєдностей, котрімаютьцілісне,нероздільнезначення, „>фразеологічнісполученняхарактеризуються тім, що їхнього можнарозкласти зазмістом” [42, 75]. У цьомуплані смердотізближуються ізвільнимисловосполученнями.

>Характерніознакифразеологічнихсполучень:

1) вонидопускаєтьсяваріативність одного ізкомпонентів (abosomfriend / abosombuddy );

2)можливасинонімічназаміна основного слова (apitchedbattle – afiercebattle);

3)можливевключенняозначень у складфразеологічнихсполук (>hefrowned his >thick >eyebrows);

4)допускається перестановкакомпонентів (aSisyfean labor – a labor ofSisyphus);

5)обов’язковимєвільневживання одного ізкомпонентів йзв’язневживанняіншого (abosomfriend –butnotenemy orsmbelse).

>Відтворюваність уякостіосновноїознакифразеологізмів дозволилипрофесоруН.М.ШанськомурозвинутикласифікаціюакадемікаВ.Виноградова йвиділитичетвертий типфразеологічниходиниць – такзвані „>фразеологічнівирази” [42, 76].

Дофразеологічнихвиразіввідносятьсятакістійкі за своїм складом йвживаннямфразеологічніобороти, котріповністюскладаютьсязісів „звільнимномінативнимзначенням йсемантичноподільні” [42, 76].Їхняєдинаособливість –відтворюваність: смердотівикористовуються якготовімовніодиниці ізпостійнимлексичним складом йсемантикою.

>Фразеологічнівирази –целишеобороти ізбуквальнимзначеннямкомпонентів. До складуфразеологічнихвиразіввходятьанглійськіприслів’я таприказки, котрівживаються в прямомузначенні, немають образного,алегоричногозмісту:live andlearn;betteruntaughtthanilltaught;manymen,manymind;easiersaidthendone;nothingisimpossible to awillingheart.

>Цякласифікаціяфразеологічниходиницьзаснована нарізномурівніідеоматичності (>немотивованості)компонентів, котрівходять у складфразеологізму.

>Цікавоюєтипологіяфразеологізмів запоходженням.Якщорозглядати афоризм якпевний видфразеологізму, з дохідними статтямидоцільнозгадати пропоходженняпевногофразеологізму.Деякіфразеологізмивиникли якнаслідокзапозиченняпевнихкрилатихслів,влучнихвиразів зшедеврівсвітовоїлітератури, ізантичноїлітератури, ізбіблії.Таківлучнівиразистаютьзагальновживаними,уживаються впевномуконтексті,набуваючипевногоемоційно-експресивногозабарвлення.Таківлучнівирази вартозараховувати до такого типуфразеологічниходиниць, якфразеологічнівирази (заН.М.Шанським).

Афоризм (>сентенція, апофегма) – короткій нозівлучнесудження,висловлене вобразній,інодіпарадоксальній йнезвичайнійформі. [18, 34] Ос-кільки афоризммаєвигляд довершеногоумовиводу,вінеквівалентнийреченню засвоєюструктурою.Деякідослідникиототожнюютьафоризми ікрилатівислови. Однакслідрозмежовуватиці двапоняття.Відмінністьафоризмів відкрилатихслівполягає до того, щокрилаті слова –цезазвичайпростіпоняття й, таким чином, смердотівиступаютьеквівалентами словами.Крилаті слова частомаютьметафоричний характер,афоризми жмаютьпрямезначення. Узв’язку зцим можна говорити проафоризми непросто як прорізновидфразеологізму, а як пронезалежнийлітературно-філософський жанр.

Афоризмналежить доти жанру,навіть можнасказати,мікрожанру, уякомустислість доведено до максимуму.Частіше навінскладається зоднієїфрази. Цеорієнтує читача нароздуми,асоціації.

Афоризм –глибока, завершено думка, щопрагне істиниузагальнення. Це думкапевного автора в максимальностислій,високохудожнійформі [39, 215].

Афоризм яклітературний жанрхарактеризуєтьсяпевнимиознаками.

>Першаознака афоризму –глибина думи, щопрагне істини. Автор,торкаючисьсерйозноїпроблеми,намагаєтьсяпередати свої думи, свої подивисястосовноцієїпроблеми.

Другаознака –узагальнення. Афоризм з прававважаєтьсяузагальненням, якусприяєпередачіглибини таістинності думи.

>Третяознака афоризму –стислість. Цесуттєваознака афоризму.Максимальнастислість афоризмупоглиблює йогозміст й,крім того,сприяє йогокращомузапам’ятовуванню.

>Четвертаознака –чіткість,точність тавиразність думи.

>П’ятаознака –завершеність думи. Афоризммає бутизавершеним зазмістом йзрозумілим бездодатковихпояснень.

>Шостаознака –художність афоризму. Афоризммаєпередавати нелишемудрийзміст, але й і бутивдалооформленим ізпоглядустилістики,уживанняпевної лексики. Уафоризмівдалопоєднуютьсядотепність,глибина думи,її краса, котрадосягаєтьсявикористаннямцієї думи таїїоформленням.

На думкуЛ.С Сухорукова, афоризм –це роман в одному рядку [33, 47].

Отже, Незважаючи навеликукількістьдослідницькихробіт ізафористики,теоретичніуявлення пронеїдоситьнечіткі. Донашого годинитриваєспірміжвченими про ті, чиє афоризмрізновидомкрилатихслів чицекрилаті словаєрізновидом афоризму. „Афоризм (відгрецьк.aphoridzo –відокремлюю,визначаю) – короткій нозі,лаконічнесудження, яку встислій,зручній длязапам’ятовуванняформіміститьглибоку думку” [19, 42].Вінмістить усобізавжди більше, ніжвисловлено,вінніколи неаргументує, але йвпливає насвідомістьвиразноюнеординарністюсудження. Тому частоафоризминазивають „>крилатими словами”.Особливість афоризмуполягає до того, щоце граничностисле йводночасвичерпневизначення предмета чиситуації, якуконденсуєнабутийдосвідсуспільного життя,реальності, щооточуєлюдину. Афоризм „>передаєузагальненузакінчену думкуповчального чипізнавальногозмісту влаконічнійувиразненійформі” [36, 48].

>Джереламиафористикиє фольклор,художнялітература,наукові твори,висловлюваннявидатних людей. Уфольклорі доафористичнихзасобів належатиприслів’я, улітературних танаукових,зокремафілософських,творах –лаконічніхудожні талогічніузагальнення, котрісвоєрідновиражаютьважливийзміст, авідтакнабуваютьсамостійногозначення.

>Афоризмиподіляються навставні (>наявні утворахрізнихжанрів) тавідокремлені (>власнеафористичнийлітературний жанр); завикладомзмістурозрізняютьафоризмилогічні іпоетичні.Найбільшповнокласифікаціюлітературнихафоризмів давшиАнатолій Ткаченко умонографії „Мистецтво слова” [35, 290].Літературніафоризмивінподіляє за >походженням наанонімні таавторські; за способомвисловлення –дефінітивні талозунгові; за >змістовимнаповненням –повчально-однозначні тапарадоксально-багатозначні,практичної йтеоретичноїспрямованості.

У наш годинуінтерес доафористичного жанру якджереламудростізростає.З’являютьсяокремізбірникиафоризмів,виникла йрозвивається наука проафоризми –афористика, Якавивчаєтеорію таісторію афоризму яклітературного жанру [39].

>Основоюнашогодослідження послужилиафоризми ізтворчої спадщини Бернарда Шоу,зокрема,афоризми зп’єси „>Пігмаліон”.

За однимсловником афоризм – „короткій нозілаконічнесудження, яку встислій,зручній длязапам’ятовуванняформіміститьглибоку думку” [19, 3], заіншим – „короткийвлучнийоригінальнийвислів,узагальнена,глибока думка,виражена влаконічнійформі,подеколинесподіванопарадоксальній (>Поспішайповільно –Октавіан Август)”. Афоризмзавждимістить всобі більше, ніжмовлено,вінніколи неаргументує, але йвпливає насвідомістьвиразноюнеординарністюсудження [20, 71]. Афоризм, зсвоєїструктурноїособливості,лаконічності,виступаючисвоєріднимкаталізатором думи, приводити читача доособистогороздуму,вчитьмислити й разом із тім говорити. Силаафоризмів удосконалостімовноговтілення. “>Афоризми дійсножиттєвамудрість тасільлітератури”, – писавши Г.С. Сковорода [30, 114].Економіяслів,глибина семантики,яскраваобразністьроблятьафоризмистилістичними шедеврами, котрізбагачуютьмистецтво риторики,стаютьдієвимзасобом уборотьбі ізодноманітністю йсірістюлюдської думи.

То влаконічнійформі афоризмупостає мудрацілісністьнашого світу. У усічасиафористикаосягає “>вічні запитання”,важливі длялюдини.

1.2  Історіярозвитку афоризму

Історіясвітової культури –це нелишепарова машина таатомний реактор, законАрхімеда,першиймікроскоп такосмічнікораблі. Історіясвітової культури – нелишевеличністьіндійського храму Тадж-Махал, фрескиРубльова, полотна Рембрандта,музикаЧайковського. Цетакожглиняніклинописні таблички,єгипетськіпапіруси,пергаментні сувої, записи накамені табересті й,звичайно, книжки, у якінавікизакарбувалися думи людей, що їхністворили,філософів,учених,письменників.Людинапостійновдосконалювала собі і свої думи на шляхутехнічногопрогресу.

Не усі ціностідуховної культури, котрістворилолюдство,збереглися до відома нашихднів.Багатоцінних думок недійшли до нас черезпереслідування їхньогоавторів, черезпевнізаборони.Починаючи іздавніхчасів творибагатьохвидатнихпрогресивнихмислителів частознищувалися разом зїхніми авторами.Лише учасиСередньовіччя десяткитисяч такзваних „>єритиків” (йзвичайноїхні твори) булиспалені на вогнищах „>святої”інквізиції.

Не чудово, бо із всіхтворіввидатногодавньогрецькогоматеріаліста-діалектикаГеракліта до насдійшлилишедекількадесятківфрагментів, а провидатногомислителяГреції, вчителя Демокрита –Левкіппі наммайженічого невідомо,крім йогоімені.Безлічбезцінних думок буливтраченілюдством через рядінших причин.Близько 700тисячсвитківзберігалося,наприклад, увідомійОлександрійськійбібліотеці, дезберігалися нелишеусі твориантичноїлітератури і науки, але й і багатотворівсхіднихлітератур,перекладенігрецькою мовою. У 47році дон.е.цяунікальнабібліотеказазналазбитків відпожежі, апізніше усіїїфондивзагалізагинули. Вісьчомутакувеликуцінністьявляють собою думивидатнихдіячів культуриминулихепох,афоризми, котрізбереглися донашого години.

>Афоризми, щодійшли до нас зпрадавніхчасів –енциклопедія народноїмудрості, детісно словами, але йдостатньомісця для думи.Більшість зафоризмів, вузагальненійформівиражаючисутністьскладнихявищ,настількизначимі, щосприймаютьсянаступнимипоколіннями уже не як думкаякоїськонкретної особини, а яквираження настроюцілоїепохи.Лаконічність,змістовність,глибинабагатьохафоризмів, котрізбереглися до відома нашихднів, є собою нелишевеликупізнавальнуцінність, але й інабуваютьсучасногозвучання [37, 68]. Так, ми неможемо непогодитися із афоризмомПіфагора,висловлениммайжедві із половиноютисячі років тому: „>Статуюприкрашаєзовнішнійвигляд, алюдину –їїдіяння”.

>Упершетермін „афоризм” буввинесений у заголовокмедичного трактатуГіппократа. Зрозвиткомписемності такнигодрукуванняафоризмиоформлюються втематичні таавторськізбірники.Їхвипускстаєтрадиційним,починаючи ізвиходузбірника „>Адажиї”ЕразмаРоттердамського.Переважноафористамиставалигострослови та люди,гострі нарозум, зфілософськимипоглядами на життя.Композиційна тазмістовадовершеність укращих афоризмахдосягається шляхомстворенняхудожнього образу, уякому заявленаінтелектуальна завдання чиробитьсянатяк наїївирішення [39, 65].Майстрамиафористики були пророки Старогозавіту,антики,учені тапоетисередньовічногоСходу,полководці,видатнідіячіЄвропиепохиПросвітництва,мислителі тароманісти ХХ ст. На думкудеякихдослідників,сучасний афоризмзазнаввпливу із боцінауковихдосягнень у сферікібернетики,математичноїлінгвістики тощо.

>Здатність афоризму вяскравійформілаконічновиражатиглибокі доступеняузагальнення думи усвій годину породиланавітьокремийлітературний жанр –афористичнулітературу. Ос-кільки твори цого жанру буличимосьпроміжнимміжфілософськими тахудожнімитворами, цьому жанрувіддавалиналежне якфілософи (>Б.Паскаль,М.Монтень), то йлітератори-моралісти (Ф.Ларошфуко,Ж.Лабрюйер), атакожписьменники (Г.Гейне,О.Уайльд).Подібналітератураіснує ідосі.Вартозгадатиім’явидатногочеськогописьменника Карела Чапека,російськогоісторикаВ.Ключевського,сучасного польськогофілософі іписьменника ТадеушаКотарбинського, авторачисленних „>поведзонок”. Уафористичномустилівитримані „>Логіко-філософський трактат” й „>Філософськідослідження”австрійськогофілософа-позитивістаЛюдвігаВітгенштейна.

Алі вже в ХІХ ст.література цого жанрунабуває понадяскравовираженогосатиричного характеру.Своєрідним йнайбільшяскравимтвором цого плану (йпевноюміроюпародією на самлітературний жанрафористики)євідомі „>Афоризми”Козьми Пруткова (>літературнийпсевдонім,творцямиякого булиО.К.Толстой табратиЖемчужникови).АфоризмиКозьми Пруткова яквиразникобмеженогорозуму, але йсамозадоволеноїглибокої думинерідко ізіронієюцитується внашідні.

>Розвитокафористикитіснопов’язаний ізрозвиткомфілософії [39, 34].Усіформилюдської творчостипоступоводиференціювалися відпервісногорелігійно-магічногоставленнялюдини до світу – мова, культура, політика, право,економіка, наука іфілософія.

>Задаткилітературних форм, у якіпроявляєтьсяфілософськавинахідливість,слідшукати увиразах,прислів’ях таприказках, дезбережено ті, що можнаназватифілософським фольклором.Цікавимє тієї факт, що Гегель,видатниймислитель,ставився до народноїмудростідещовисокомірно.Він писавши, що „напокійномуложі здоровоголюдськогосмислуприроднефілософствування укращомуразідає риторикутривіальнихістин”.

>Зовсімінші подивися Платона наце запитання. Усвоїхтворахвін частовикористовувавприслів’я,цінуючигостроту ідотепністьбагатьох з них. У йоготворахзгадуютьсяприслів’я, щостосуютьсярелігії,історії,географії,домашнього і культурного життя,ігор, ремесел,філософії, театру татварин. У курсахісторіїдавньоїфілософіїобмежуютьсяпереважновказівкою нависловлювання „семимудреців”, щопізнішепоєдналися всемивірші.

>Між тімнародніприслів’я та загадкивзагаліявляє собоюінтерес, але й не як форма „природногофілософствування”, а якґрунт, наякомузародиласянайпростіша формафілософськоговинаходу – афоризм. Центртяжіння в народнихприслів’яхлежить втеоретичному,пізнавальномузмісті, а їхньоговідношеннях допрактичнихінтересів життя.Перетворенняприслів’я нафілософський афоризмздійснюєтьсялише тоді, коли центртяжіннядуховнихінтересівпереміщується ізобластіпрактичної дообластітеоретичної.

Афоризм –найбільш проста формавираженняфілософської думи, котрає особливохарактерною дляїїпершихкроків.Ця формапереважає в досократівськійфілософіїгреків, але й іпізніше вонзустрічаєтьсяпротягомусієїісторіїфілософії. Паскаль, Ларошфуко,Ліхтенберг,Ніцше –зразкицієїформи. Углибиніпочатковоїфілософської думи, як йпоетичному сюжету,передує образ, метафора, уякійвідділенопроступаєфілософськаідея. Так,давнявивіска, щозображувала ваги врівновазі,натякала наідеюскептичноїізостенії,тобторівновагидоводів „за” й „>проти”однієї ітієї ж думи. Доцієї ідеїскептиківпримикаєідеяпарі Паскаля.Ідеїпарі Паскаля, у своючергувідповідаєідеячетвертоїантиномії Канта.

Друга формафілософськоговинаходу, якоїзапочаткував Сократ, й Яказнайшлаідейневираження у творчости Платона, –діалог. Удіалозіфілософськаідеяподається вформітези, вантитетичномувигляді.

Ітретя,остання, формафілософськоговинаходу – система, де проблема поставлена,внутрішніпротиріччязнято, йїйзнайденочіткерішення.Творцем такого типуфілософії був Аристотель, Демокріт.

Отже, якбачимо, афоризм бувпершою, а чи неосновноюстадієюрозвиткуфілософської думи, уякійзакладеніосновимудрості. Тому багатописьменниківпізнішерозвивалицей жанр усвоїй творчости чи івзагаліпрацюваливиключно ужанрі афоризму.


>Розділ 2. Бернард Шоу –майстервлучного слова

 

2.1Художнясвоєрідністьп’єс Бернарда Шоу.Афоризми –визначнатворча рисуписьменника

>Творчість Бернарда Шоу –видатногоанглійського драматурга, одного ззасновниківреалістичноїдрами ХХ ст.,талановитого сатирика,гумориста,майстра парадоксу – й досьогоднішніхдніввикликаєзагальнийінтерес. Б.Шоу перавивіванглійську драмукінця ХІХ ст. з глухогокута, щостворивсякомерційними театрами чисентиментальнимип’єсами,вінвідкрив перед нею широкий шляхсоціальної тапроблемноїдраматургії.Ще до початкупершоїсвітовоївійнианглійськабуржуазна інтелі-генція пересталаідеалізуватисвій світло та йогодуховні ціності йвтратила тієїоптимізм, зяким вон колисявиступала у ХІХ ст. Вже першедесятиліття ХХ ст.ознаменувалосяпоявою вАнглії рядудраматургів, котріпрагнули говорити правду просоціальне життя країни, пробезправністьробочого класу, пронерівністьжінок, проненормальніродиннівідносини тощо.Усі смердоті, так чиінакше,пов’язані ізтворчістю Бернарда Шоу,натхненні його прикладом.

Бернард Шоународився вІрландії.Дитинствомайбутньогописьменника не можнаназватищасливим. Незакінчивши школу, ізп’ятнадцяти роківпочавпрацювати клерком. Черезскрутнематеріальне становище Б.Шоу пера немавможливостіотриматиподальшуосвіту.П’ять років Шоупрацював клерком уземельнійконторі.Вінненавидів свою службу.Любивлишемистецтво йпрагнувприсвятитийомусвоє життя,хоча не знавшидостеменноякий видмистецтвацемає бути –живопис,література чимузика.Майбутній письменникпочував собі самотнім,разючісоціальніконтрасти великогомістакидалисяйому вочі ізмушувалистраждати.Цейжиттєвийдосвідпокладений автором у йогоп’єси.

У 1876році Б.Шоу пераемігрував доАнглії й із тихийпір небачивсвоєїбатьківщинимайже 30 років.

>Наприкінці 70-х років Шоу остаточнообрав нелегкий шляхписьменника.Перші йогоавторськіспробивиявилисяневдалими іпройшлинепоміченими.

У 80-хроках перед Б.Шоу перавідкрився шляхпубліциста. У 1885роцівін ставшилітературним рецензентом „>ПеллМелл газет”, анаприкінці 80-х років –музичним критиком у газеті „стар”.Блискучі,оригінальні засвоєюдумкою йпарадоксальними засвоєюформою з статтеюкористувалисяпопитом.Ще із тихийпір Б.Шоу

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація