Реферати українською » Зарубежная литература » Образ Дон Хуана у творчості Рамона дель Вальє Інклана


Реферат Образ Дон Хуана у творчості Рамона дель Вальє Інклана

>Маркіз деБрадомін

>Перш на вартосказатикількаслів про автора,щобзрозуміти, як його життявплинуло натворчість,хто ізписьменниківмав наньоговплив й щопосприялонаписанню «>Сонат»зокрема.

РамонМарія дельВальє–Інкланнародився 28жовтня 1866 року умістіВільянуева деАроса, що вПонтеведрі.Вінвважаєтьсяключовим автором XXстоліттяіспанськоїлітератури.

Батькописьменникаліберальний письменник Рамон дельВальє –Бермудез й матір Долорес дела Пенья – й –Монтенегро скидалися ізродівідальго, щоволоділивисокими титулами.Письменникаохрестилиім’ям Рамон ХосеСімонВальє й Пенья, але йвін узявшитворчийпсевдонім від предка побатьківськійлініїФрансіско дельВальє–Інклана.

Здитинства у йогорозпорядженні був великабатьківськабібліотека. До 1885 рокунавчався уІнститутіПонтеведри. Уцей годинувеличезнийвпливмав нанього його друг,журналістХесусМуруайс, будучивизначальним уформуванніВальє–Інклана якписьменника.

Звересня 1885 року запорадою батькапочаввивчати право вуніверситеті Сантьяго деКомпостела ізсередньоюуспішністю,адже Рамончастішез’являвся до кав'ярні, ніж ваудиторіях. Уці роктарозпочалася дружбаписьменника ізтими,хтопізніше ставшивизначнимифігурамигалісійської культури й політики. Уцей годинупублікується в газетах «>Cafcongotas» та вбарселонській «LaIlustracinIbrica». Разом із братом Карлосомберутьактивну доля вжурналістськомужиттіміста.

У 1890роцізісмертю батькапокидаєнавчання праву йповертається уПонтеведру.

>Протягом 1890–1893 рр.подорожуєспочатку доМадриду,потім до Мексики й Кубі й в 1893роціповертається вІспанію йзупиняється вПонтеведрі.Протягомперебування там, щотривало до 1896 рокувидає мою книжку на задану тему «>Femeninas» (1894).

У 1896роцізновуоселяється вМадриді. Тамвідвідує багатовечірок, дезнайомиться із великоюкількістювизначнихпостатейепохи, такими якРікардо Гомес,Піо йРікардоБароха,Асорін,Бенавенте таіншими.

У 1900роцібере доля вконкурсіоповідань,організованомугазетою «Elliberal». ХочаВальє неперемагає, але й йогооповідання «>Stanas»помічає Хуан Валера.

>ПротягомПершоїСвітовоїВійни бувзапрошенийфранцузькоювладоювідвідативоєнний фронт. УПарижізав’язавстосунки ізіспанськими авторами, такими як ПедроСалінас,МануельСігесАпарісіо й Корпус Барка.

У 1916роціотримавнауковезвання накафедріестетики мистецтв ушколі Сан Фернандо.Цього самого рокупублікує «>Чудову лампу»,медитацію пролітературніфакти, на якоїдужевплинувокультизмжурналіста,письменника йтеософаМаріоРоса де Місяць йзасновниці «>Теософічноїобщини»ХелениБравацької.

У 1921зновуподорожує до Мексики, заперсональнимзапрошенням самого президентаРеспубліки, АльвароОбрегона. У 1925роціосідає уМадриді.Приймає доля вроботіекспериментального театру «>Чорнийдрізд».

З 1924 рокуВальє –Інкландемонструє своюнезгоду іздиктатуроюПрімо деРівери. У 1929потрапляє дов’язниціМодело де Мадрид, черезвідмовузаплатитиподаток.

Уостаннійперіод життя письменникпоказуєявнусимпатію докомунізму. За йогоініціативи, у 1933році проходитизібранняПершогоКонгресуАсоціаціїписьменників ймитців –революціонерів уМадриді.

Уберезні 1935 рокупереїхав до Сантьяго деКомпостели, тампотрапив долікарні, вякій помер від раку 5 января 1936 року.

>Сонатипублікуються в книжках у 1902році – «>Осіння соната», 1903 – «>Літня соната», 1904 – «>Весняна соната» й 1905 – «>Зимова соната».Цірозповідіявляють собоювигадані авторомспогадиМаркіза деБрадоміна йстановлятьнайвизначніший прикладмодерністичноїпрози віспанськійлітературі. У «>Сонатах» авторвиявляєчуттєвуностальгію, Якаєтиповою дляучнів батькамодернізму, РубенаДаріо.Модернізм –цесукупністьхудожніхтенденцій, щозатвердилися удругійполовині 19століття увигляді нових форм творчости, деперевагу мало негаразднаслідування духуприроди йтрадиції, яквільнийпоглядмайстра,здатногозмінювати світло насвій смак, засвоїмивраженнями.

За свого години, «>Сонати»досяглинебаченогоуспіху й принесли їхнього авторунеабияку славу.Поміж всіхтворівВальє–Інклана, «>Сонати»найбільшеперевидавалися. Критики одностайновизначилинеперевершену красупрозитвору.Окрімнеї, автормаєще багато заслуг.Однією із них сталостворенняатмосферикожної пори року. Ітакож,безсумнівно, нею сталостворенняще одногопредставникагалереї ДонХуанів,Маркіза деБрадоміна.Переходячи до характеристикиМаркіза деБрадоміна, вартопочати ізопису його автором упередмові дотвору: «Це бувдивовижний Дон Хуан.Мабуть,найдивовижніший із всіх! Католик,огидний йсентиментальний.» Отже, уже ізпершихсліврозуміємо, що маємо незвичний длялітературикрасень –спокусник, що даний персонаж поводитисьпевниморигінальним чином.

>НаявнедужечіткероздвоєнняміжБрадоміномголовнимгероєм,пристраснимшанувальникомтілеснихнасолод, йБрадоміномоповідачем,який ізностальгієюспоглядає давноминуліподії. У його словахчитається туга заминулим. Авторпіддається подвпливемоцій.

>Проте, віншихситуаціяхмаркіз поводитись болеевідсторонено.Віннавітьможе сміятисязісвоєїстарості йслабкості. КритикВілановавказує, щовибіравтобіографічноїформидаєхорошуможливістьпереглянути своїгріхи, йцеможе бутиосновноюметою «>Сонат». Спогадівєфрагментарними й непоступовими.Багато щозалишається втіні,деякіречі легко йнізвідкивиникають, так як йоголюбов дозагадковоїЛілі, через якоїБрадомінїде до Мексики.

>Головний геройєнеймовірним, у йогоповедінці немаєлогічності, щопритаманналюдині;вінз’являється як «позолочена, гарновдягнена лялька, добровихований, іздотиком Відродження ймузикою (годиноюможемочутиїї вповітрі)менуету» [3:632]. Алі яклітературний персонажвін насзадовольняє.

>Окрімпостійноїприсутностімаркіза,єдності сонатамнадає й тієї факт, щодеякіперсонажіпереходять із одноготвору вінший, смердоті ужеєзнайомічитачу ізминулого.Минулеоб’єднує усе втворі,теперішнє неточне йшвидкоплинне, амайбутнєнавіть незгадується.

>Галантність йеротизмзаймаютьчільнемісце у «>Сонатах».Брадомін –ценовевтіленняміфу про Дон Хуана,аджевінволодіє всіма йогоякостями, котріє такими дорогими длямодерністів йдекадентів. Сама собіБрадомінназиваєсентиментальним,протедеякіавтори так і невважають.Наприклад, у «>Підручникуіспанськоїлітератури» сказано: «Ми невіримо, щовін бувсентиментальним, так яквін сама собіхарактеризує. Усіякразнавпаки. Намвінздаєтьсяцинічним,егоїстом йнеспроможнимспівчуватизавойованим нимжінкам.Вониєлише способомще разпідтвердити йогоеротизм» [3:632]. Хороший прикладцихслів мибачимо в «>Осіннійсонаті». Конча невселяєйомуніякогомилосердя чилюбові, алишевикликаєбажання.

УжінкахБрадомінаприваблюєлише ті, що можнавідчути: «секс, риторика й забуття.Перш на забуття.Складаєтьсятакевраження, абивінпоспішаєвідправитижінок, якікохає у музейсвоїхспогадів» [3:633]. До коханнямаркізвідноситься скептично,вінобожнюєжінок, але й невіритьїм.

>Йогопригодизавждимаютьдотикрозпусти.Йогоспокушаєгріх. А,щобпереконатися у цьому вартолишеглянути на список його «>коханих»:незайманадівчина, щоготується статічерницею,жорстока креолка,помираюча відтуберкульозу й,врешті –решт,власнадонька.Маркізвихваляється тім, щовчинив усівидигріхів,хочаскаржиться, що «лишетрояндиВенеривиросли в йогодуші».Йому бхотілосяспробувати кохання ізюнаками, але й, на шкода, ужепізно.

>Часом, нашого героязадовольняєтьсяпоказуючи собіпереможенимякимисьмістичнимиподіями.Віннавітьпорівнює собі ізСвятим Хуаном дела Круз [3:633]. З всіхдекадентськихякостей, котрімножаться утворі,безсумнівнонайбільшвизначноюєпостійнавзаємодія, щовиникає ізнепоясненнихнасолод, кохання й смерти. «ДляБрадоміна запахладану чи воску уприміщенні, дезнаходитьсяпокійний, запахпохороннихквітів, щопочинаютьв’янути,навіть сам звукцерковнихдзвоніввиступаютьафродизіаками» [3:637].

Такимєсередовище,поряд ізпокійнимГаетані, денароджується коханняБрадоміна доМаріїРосаріо. З всіх рисКончібезперечнонайбільше йогоспокушаєїїтрупнаблідість,вихудалеобличчя,коротшекажучи,цетінь смерти.Дівчинапомирає, у тому годину як смердоті ізмаркізомпристрасноцілуються: «>їїхолодні йблідівуставикрутилажорстока гримаса».Даліслідує сцена, що абсолютно непідпорядковується здоровомуглузду.Покитіло йогокоханоїще невстиглоохолонути,Брадомінлягає вліжко ізїїплемінницеюІсабель. Саммаркізнавітьвідчуває великийпереляк відтакоїсвоєїсміливості.

>Навіть в «>Літнійсонаті», де все, якздавалося, служитижиттю йповнотілюдськогоіснування,наявнівипадковінатяки до страти.Вражаючоює сцена, вякійчорний морякгине упащі акул передзадоволенимпоглядомжорстокої креолки, котрасаме в останній моментздаєтьсямаркізунайбільшчуттєвою йпрекрасною.

У «>Зимовійсонаті»кривавіподіїкарлістськоївійниставлять смерть наперший план.

>СантосСільваспостерігає, що протягомчотирьохновелповторюютьсямоменти,пов’язані ізтемоюеротизму.Брадомінзаявляє, щовін духовний сінКазанови,чиї «Спогадів»є йогоулюбленою книгою.ТакожвінвизнаєвченняримськогописьменникаОвідія,який в «ArsAmandi»навчивмаркіза неоднієїлюбовноїстратегії.Такожзнаходимо багатосимволічнихнатяків наміф проЕроса.

Темарелігіїтакожз’являєтьсянеодноразово утворі. яквказуєЛавауд, вонскладаєчастинусімейноїтрадиціїголовнихгероїв. Направду, їмрелігія –целише «хороший тон».Брадомінтежбере доля вцій сфері життя.Проте дляньогоцікавимилишеєпомпезніобряди,загадковістьлітургії,лишеестетична сторона.

Разом із тіммаркізодразупостає передчитачем,оточений ореоломдиявола.Вінпостійно говорити про нечистого,йомуподобаєтьсязнаходити щось схоже, чинавітьідентифікувати собі іздияволом. То в «>Веснянійсонаті» в очахМаріїРосаріоБрадомінперетворюється біляСатану. Кончазнаходиться при смерти у тому годину, колимаркізвідчуваєзадоволення відзалякуваннядівчининечестивими словами.Помираючавідчуваєпаніку: «Тілякаєш мене, колиговоришцінечестиві слова… Так,лякаєш, боце нетиговориш… Це Сатана…Навітьтвій голосздаєтьсяіншим… Це Сатана!» («>Осіння соната»).Лаваудзазначає, щоця тематикамаєтенденцію дозростанняпротягом всіхчотирьох «>Сонат».

>Увесь годину утворізмішуєтьсясвяте змирським,містицизм ізчуттєвістю. якзазначаєЛітвак,героїзнаходять «>інстинктивнуеротичнудвозначність усвятихмісцях». Так, для приклада, умонастирі черниць –августинок, уякомугероїховаються,вдаючи із собіодружених,Брадомін йНіньяЧолепроводять свою «>першушлюбнуніч».

>Проте,окрім сюжету,повногонеймовірнихлюбовнихпригод, «>Сонати»єсправжнімвитвороммистецтва. Цестосуєтьсябагатоїмови.Вонаєповноючудовихописів, котрівражаютьсвоєючуттєвістю йкрасою.Передусім,цепомітно у «>Веснянійсонаті», деМаріяРосаріопорівнюється ізтвороммистецтва: «>МаріяРосаріо плакала втишині, йсвітиласякрасою йчистотою, аби Мадонна…Тоді Менізгадалисястаровиннікартини,бачені мноювеликукількістьразів удавньомумонастирі вУмбрії,прерафаелівськікартини, котрінамалював усвоїйусамітненійкеліїневідомий чернець,закоханий убезхитрісні діва, із якіпостає легенда про королевуТуринхії.»

>Далізвернемося до характеристикиМаркізалітературознавцями. В частности Про.Пронкевичем й Х.Ортегою йГасетом.Пронкевичназиває його «>фемінізованим» Дон Хуаном [1:144].Передусім авторрозглядає «>Літню сонату»,оскільки слова внійнайпослідовніше йдосить проблемно представленочоловіка –переможця,чоловіка –завойовника. Тутначебто маємосправу із Дон Хуаном,якийперебуває,принаймнізовні, внайвищійфазі свогоегоїзму.

«>Місцеподій «>Літньоїсонати» Мексика,колишняколоніяІспанії.Новий континентзмальованиймайже якекзотичний локус зруїнамидавніхцивілізацій йдикоюприродою деіснуютьлишебандити,нерозвиненііндіанці йстворені для коханняжінки, якібіліавантюристиберуть у сповнений.Маркіз деБрадомінприбуваєтуди ізметоюзабутисвоєнещасливе кохання й, напершийпогляд, поводитись там яксправжнійколонізатор,якому далекий краймуситьпідкорятися, якслухнянажінка, натійпідставі, щовінбілийпредставникрозвиненішоїцивілізації. Усвоїйісторії простосунки ізНіньяЧолеБрадомін –наратор проводитипаралельміжвласнимилюбовнимипригодами йзавоюваннями Америки.Вона –ацтекськапринцеса, якоївінбере силою, амаркіз деБрадомін – один зконкістадорів, котріраніше накількастолітьприбули до НовогоСвіту,абиприєднати його доІспанськоїкорони. Час від годинийомуподобаєтьсяпригадувати своюіспанськість йназиватисялицарем.Вінуявляє собішукачемпригод ізЕстремадури,якийпідпалює своїкораблі.

>Проте не можна непомітити, щолицарсько–конкістадорська риторика незавждипідтверджуєтьсявчинками персонажа.Взагаліповедінкумаркіза деБрадоміна із «>Літньоїсонати»важконазвати прикладомлицарства чигероїзму,аджевін небездоганнийвзірецьтакоїриситрадиційногочоловічого комплексу чеснот, якхоробрість. Уепізоді ізіндіанцем,якийкидається нанього ізножем,маркіз деБрадомінвідвертоназиває собібоягузом.Під годинубійкивінзахищає собіякось хаотично, апотімвзагалінепритомніє, що, очевидно, ірятуєйому життя. Усцені ізіншим персонажем ХуаномГусманоммаркіз деБрадомінсправдівиявляєхоробрість, але йголовнубійку ізосновним йогосуперникомДієгоБермудесомвін просто проспавши, аНіньяЧоле самаповернулася домаркіза. У одному ізкоментаріввінзізнаєтьсяще воднійантигероїчнійрисі –слабкодухості, котра понадпасує романтичноналаштованійдівчині, ніж Дон Хуана.Вінкритикує собі заслабкодухість, на якоїприрік собі своїмрозніженимжиттям й котрапротягомусього життя лагодитийомуприкрість.Далівін собіпорівнюєзі святимо,який впавши із вівтаря і ходити поземлі ізрозбитою головою.» [1:145]

>Також Про.Пронкевичвказує назанадтовеликучуттєвістьмаркіза. Це авторпов’язує із тім, щовихованийвін бувжінками й томунасолода сталасмислом його життя.Його позначка – незавоювання земель чирозбудова держави, авідкриття все нових й новихплотськихрадощів.Якщомаркіза деБрадоміна й можнаназватилицарем, толишелицаремчуттєвості.Ще на початкутворуфантазує,якогоуспіхуміг бідосягти,якби бувжінкою.

>Відомийіспанськийдіяч культури Хосе Ортега йГассетпише усвоїй з статтею «>Літня соната Рамона дельВальє–Інклана», щотілесне кохання й ненавистьнерозлучнозлиті у героївтвору. Утворієсторінки, щонапевнекоштували авторутижнів роботи над словом й йогорозташуванням,тижнівнескінченних перестановок йзмін.Він, безсумніву, багатопопрацював,щобнавчитися правильнорозташовувати слова,щобприкметники набралиособливоїсили йпружності.

>ПротестаттяОртеги йГассета вбільшостіприсвячена автору «>Сонати» й йоготворчому таланту, томуповернемося до тимикурсової, до образумаркіза деБрадоміна.

«>Весняна соната»показує нам вушколюбовних авантюрмаркіза, тутвінзустрічаєсвоєєдинесправжнє кохання, як самБрадомінзізнається. ЦеМаріяРосаріо,дівчина, щоготується статічерницею.Цядівчинасправді чистадушею,навіть неможедопустити думи проземне кохання дочоловіка.Маркізбачить внійсправжньогоянгола.Проте, на мою думку, йогоповедінка незмогла бпричаруватижоднудівчину.Спочатку наш Дон Хуанкидається нанещасну,вбиту горем после смерти батькаМаріюРосаріо ззізнаннями вобожнюванні,згодомпочинаєїїпереслідувати й дотивсьогозастрибує донеї у спальню черезвікно, через щодівчинавтрачаєсвідомість. Апотімбезсоромно поводити собі ізїїматір’ю,вдаючи, абинічого несталося.

>Водночас ізцим,маркіз деБрадомінназиває своїмдуховним наставником Казанову. Усвоїйрозмові іздівчиноювін говорити, щотежмав однудуже добру подругучерницю й що їхністосунки булидужеблизькими. Алібіднадівчина нерозуміє про щойдеться йсприймаєцей фактдосить позитивно.Крім того,протягомвсьоготвору геройзгадує про своїпригоди ізжінками,отже,можемостверджувати, щовін буввпевнений всобі йкрім тоговолодівякимись секретамизвабленняжінок.Адже уже із початкутвору читачдізнається, щовін бувнекрасивим. УповедінціМаріїРосаріопомітнівідтінкилегкоїзакоханості вБрадоміна,адже вончервонієкожен раз якбачить його йуникає йогоспеціально,щоб непіддатисяспокусі.Можливо,їїпривабиласентиментальністьмаркіза.

Дон Хуанаприваблюєхворобливість йнечестивість цогозабороненого кохання, щонароджується унайбільшнепідходящий момент. якзазначаєСамораВісенте,особистість Дон Хуанапроявляється тут понадвсього.Аджевін невідчуваєніякихсумнівівперш ніжпочатизалицятися дочистоїнезайманоїдівчини.

>Події «>Літньоїсонати»розвиваються намексиканських землях упершійполовині XIXстоліття. Унійпереважаєтропічна атмосфера,світло,колір ймузика.

>Брадомінвідвідує Мексику у тому,щобзабутисвоєнещасливе кохання. Алі,щойноприїхавши,вінзустрічаєжінку, щонагадуєйому ту, Яка його такрозчарувала. У цьомувипадку уже немаркізвідіграє рольспокусника,їїпереймає у собіНіньяЧоле.Вальє–Інкланще раззображаєзбочене кохання,додаючи довсьогоінцест,адже креолкавиявляєтьсядочкоюБрадоміна.

УекзотиціГарячої землі читачможеспостерігатидекількажорстоких сцен.Касальдуерозазначає, що «>людськасутністьідентифікується ізприродою: діїлюдиниподібні чи до урагану, чи добурі,лінивийперіод».

«>Осіння соната» переносити читача довологоїгалісійськоїосені, що описана автором ізвинятковоюкрасою. У цьомутворі, як й вінших,бачимо, щоВальє–Інкланшукає усвоїйріднійГалісії «>старовинних чеснотраси,їїминулихідей йвірувань» (>Віланова).

діявідбувається впалаціБрандесо,кудиХав’єрприбуває,щоб провести ізКончоюїїостаннідні. Авторстворює «>хворобливу» атмосферу. Зпершихмоментів читачзнає, (>аджеБрадомінповідомляє нам проце) щодівчина померла.Коханецьвідчуваєякесьнездоровезадоволення,спостерігаючи за тім, як нажіночомуобличчіпроявляютьсясліди смерти.Слабкість,блідістьКончіпритягують його до собі якмагніт.Своїостаннігодинидівчина проводити увогні кохання,хоча йвідчуває, щоцегріх йїїбере сміттям призгадці проїїблагочестиву матір.Вальє–Інкланвдається додетальнихописівтіладівчини, душаякоїнезабаром йогопокине.

НапротивагуБрадоміну утворіз’являється пажФлорісель,якийнавчав свиступтахівКончі йприносивїй квіти. Даманасолоджуєтьсякомпанією цого персонажа,вінздаєтьсяїйгероєм,зійшовшизісторінокказок про фей йчарівників.Між нимидвомаіснуєцілийвсесвіт,відкритийлишеїм.

«>Осіння соната»вважаєтьсянайкращою ізчотирьох.Видавництво Планетанадрукувалаїї усвоїйзбірці «>Найкращісучасніромани».

>Події «>Зимовоїсонати»маютьмісце у странеБасків под годинуостанньоїкарлістськоївійни.

>Брадомін, далеко уже немолодий,приїхав доЕстрельї, де перебувавдвір Карлоса VII. Тутвінз’являєтьсяповажним паном,якийкористуєтьсякоролівськоюдовірою. Такого престижувіннабув,героїчноборючись наполівійни.

У цьомувипадку ми уже небачимоєдиного кохання. Дон Хуанвідчуває потяг до двохжінок. Це графиняАнтоніета йМаксіміна,жінки, щодужевідрізняються одна відодної.Поруч ізрозбещеноюповедінкоюмаркіза,жінкинавпакипрагнуть доочищення. Графиняжертвує своїмщастям у тому,щобприсвятити собіпокійномучоловіку,котрогозавждиненавиділа. Це одна ізвальє –інкланівськихжінок, котріпоєднують всобігріх йблагочестя.СкромницяМаксімінапокінчує життясамогубством после Першогопоцілунку.Вонахочезабрати із собоюстрашнутаємницю:дівчинакохаєБрадоміна,який на самом делеєїїбатьком.

>Цікавимепізодомєвізитмаркіза докоролеви.Його душузахоплюють «>одночаснорелігійні йлюбовніемоції». Уньомупрокидаєтьсярицарський дух йбажанняпомерти «зацюжінку, рукиякої були яклілії, аіменіїївідчувався ароматлегенди пробліду,святу йдалекупринцесу» [3:107].

>Відомимєепізод, вякому геройвтрачаєліву руку.ВорожівистрілидосягаютьБрадоміна в останній момент, коливінхочевтікати. Отже,цю сцену, не можнаназватигероїчною. Іпершоюдумкою, що приходитийому на думкує яквикористати своюбезрукість,щоб матірбільшийуспіх ужінок.Водночасмаркізвідчуваєзаздрість до Сервантеса,адже йоговтрата руки бувнабагатославетнішою. Отже,він малодумає проінших, позначка його життя –зробити добрособі йотриматипобільшенасолоди.


>Висновки

Уходінаписаннякурсової роботи було бдосліджено образ головного героя «>Сонат» Рамона дельВальє –Інкланамаркіза деБрадоміна.Йогоповедінка і, власнеставлення до собі ізвпевненістюдодаютьмаркіза догалереї ДонХуанів усвітовійлітературі.Адже маємопостаєвідважнийкоханець,спокусникжінок,який незупиняється ані передчим длядосягненнясвоєї мети.

Жінками, яківінобираєєнадзвичайнорізними.Крім того, нашого героядовго незатримується ані ізоднією із них. Тому, можнасказати, що кохання якчистепочуття його ненадтоцікавить.Брадомінацікавитьлише сам процесзавоювання йпершийінтимнийдосвід ізжінкою, даліінтерес донеїзникає. У цьомувіннагадує Першого вісторіїлітератури Дон Хуана ізтворуТірсо деМоліни.

Аліще однимінтересом, на мою думку, недужездоровимєінтересмаркіза до смерти. Смертьсупроводжує його у всіхлюбовнихпригодах.Можливо,цепомстадолі за йогорозбещений йгріховнийспосіб життя.Аджесеред йогокоханок,окрімзаміжніхжінок,чистоїдівчини, щоготується статічерницею,навітьє йоговласнадонька.

УБрадомінаприсутня великавпевненість всобі йсвоїхможливостях.Адже ані разувін несумнівається, чипідходитьвінобраній нимдівчині й чипотрібна йогоприсутність вїїдолі. Дон Хуандіє наперекірусьому,переступаючи через усізаконилюдського життя, через усіморальні ціності. Длянього усізасобихороші,якщо смердотіприводять додосягнення мети. Аметою герояєспокуситиякомога понадрізноманітнихжінок,віннавітьподумував про королеву.Складаєтьсявраження, щосаме у цьомуполягаєзміст життямаркіза.

Те що ж моглопривабитистількохжінок у цьому «сентиментальномунепривабливому католику»?Скоріше на,ця авто характеристикаБрадомінадещоперебільшена.Адже якмігсентиментальний католикпосягнути на честьнезайманоїдівчини, щоготувалася статічерницею?

У йогообразідивним чиномзмішаласярелігійність,таємничість ймістика.Вінвмієпроводитисвітськібесіди, але й нерозкриваєповністю своїкарти.Можливо,цязагадковість йприваблювалажінок.Здається, щовін добро знавшипсихологіюслабкоїчастинилюдства,бо докожної із них Дон Хуанобиравсвійпідхід,який убільшостівипадківприносивйомубажаний результат.


Списоклітератури

1.Пронкевич, Олександр.Нація –нарація віспанськійлітературі добимодернізму. – До.:Вид-во «>Педагогічнапреса», 2007.

2.Ortega yGasset,Jos.Obrascompletas.Tomo VI. –Madrid:Alianzaeditorialrevista deoccidente, 1997. – 518p.

3.PedrazaJimnez,Felipe B.,MilagrosRodrguez.Manual deliteraturaespaola VIII.Generacin defin desiglo:Introduccin,lricos ydramaturgos. –Pamplona-Iruea:CnlitEdiciones, 2001.


Схожі реферати:

Навігація