Реферати українською » Зарубежная литература » Творчість пісьменніків "Празької школи"


Реферат Творчість пісьменніків "Празької школи"

>Зміст

 

>Вступ. 2

1. “>Празька школа” українськихписьменників,стисла характеристика творчостиїїучасників. 4

2.Творчістьпоетів «>Празької школи». 6

>Висновки. 11

Списоквикористанихджерел. 12

 


>Вступ

>Назва «>Празька школа», Якаоб'єдналасамобутніх йблизьких засвітоглядомпоетів, асаме — Юрія Дарагана,Євгена Маланюка,ЛеонідаМосендза, Юрія Клена, Олега Ольжича,НаталюЛівицьку-Холодну, ЮріяЛипу, Олексу Стефановича, ОксануЛятуринську, Галю Мазуренко, ОленуТелігу,АндріяГарасевича таінших,уперше буввжитапрофесоромВолодимиромДержавиним уроботі «Три рокталітературного життя наеміграції (1945—-1947)»,отже,зваживши одну годину й датуїїнаписання, несла,певноюмірою,репрезентативний таосмислений характер.Цяназвавідображаланезаперечнелітературно-мистецькеявище йконституювала йогоідейно-естетичнусамобутність.Попри ті, щонавколопоняття «>Празька школа» точилисярізнісуперечки,— закидали, що яклітературний гурт чи осередок «>Празька школа» неіснувала,оскільки невиробила жаднихманіфестів,програм таіншихдокументів, котріпідтверджували бїїсоціо-літературнефункціонування,— тім не менше, невикликаєжодногосумніву, що «>пражани» булисвоєрідним «>творчим клубом», вякомуциркулювалася низькахудожніх,філософських,політичних,ідеологічних тощоідей, якіподілялисяспіврозмовниками. Тому маємосправу із «>нестандартним»колективнимявищем вісторії українськоїлітератури, яку,поприокресленістьоднієюназвою тапевноюспівзвучністю тихий чиіншихідей,образів,мотивів у творчостипоетів,передбачаєрозмову продоволінасичені,різнобарвні,глибокосамобутні йсамостійніхудожні практики «пражан»,об'єднанілишепевнимизагальнимирисами.

>Ще однимсуттєвим аргументом накористьназви «>Празька школа»єгеографічнийчинник. Неслідзабувати, щостановленняпоетів якіндивідуальнихтворчихособистостейвідбулося вПразі 20-х років, дебільшість з нихнавчалися,відвідувалилекції чивикладали умісцевих вузах таіншихнавчальнихустановах:Карловийуніверситет (Про.Стефанович, Про.Лятуринська, Про. Ольжич, М.Лівицька-Холодна, А.Гарасевич),УкраїнськийВільнийУніверситет (Про.Стефанович, Про. Ольжич, А.Гарасевич), Українськагосподарськаакадемія (>Є. Маланюк, Л. Мосендз),Українськийвисокийпедагогічнийінститут ім. Михайла Драгоманова (Ю. Дараган, Про.Теліга, Р. Мазуренко), Українськістудії практичногомистецтва (Про.Лятуринська, Р. Мазуренко).Міжвоєнна Прага, посуті,перетворилася однією знайбільшихмегаполісівукраїнськогонаукового,літературного таполітичного життя наеміграції.


1. “>Празька школа” українськихписьменників,стисла характеристика творчостиїїучасників

«>Празька школа»поетів вукраїнськійлітературі — феномен,який немаєаналогів усвітовійлітературі XXстоліття,оскількибезпосередньопов'язаний ізпроцесаминаціональногостановлення йтими катастрофами, щовипали частку українськоїполітичноїнації.Будь-якурозмову про феномен творчости «пражан»годіпочинати безґрунтовногоаналізутієїсуспільно-політичноїситуації, вякійопиниласяміжвоєннаЄвропа.Насамперед,цезумовлюється тім, щоідейно-естетична платформапоетів «>Празької школи»,певноюмірою, бувдотичною доідеологічного характерумислення, аїхнятворча практикадосить активно вбиралапровідніполітичні,культурологічні,філософські ідеї, котріпороджувавєвропейськийінтелект.

>Першасвітовавійна — якпроявнебувалоїдосі «>системної»цивілізаційноїкризи — вхудожньому таінтелектуальномумисленнівикликаласвоєріднуагонію,пов'язану ззагибеллю Старого світу,загибеллю «>фаустівської»цивілізації (Шпенглер), якої переживалифілософи, художники,письменники.Рільке, Мандельштам,Тракль, Бенн,Мунк, Шестов —яскравіприклади цьому.Виникаєособливий типісторіософськогосвітогляду —катастрофізм.Отеспустошення,якимвиявиласядійсність —дійсність початку XXстоліття,котра буввраженамасовими психозами,логоцентристськими,раціоналістськими «>експериментами» у всіх сферах життя, ікотру ТомасСтернзЕліот правдивовиразитьметафорою «>безплідноїземлі»,— для «>Празької школи» було бсфокусоване нанаціональнійтрагедіїукраїнства, через призму чогосприймалисяєвропейські «>сутінки» [2, з. 352].

>Назва «>Празька школа», котраоб'єдналасамобутніх йблизьких засвітоглядомпоетів, асаме — Юрія Дарагана,Євгена Маланюка,ЛеонідаМосендза, Юрія Клена, Олега Ольжича,НаталюЛівицьку-Холодну, ЮріяЛипу, Олексу Стефановича, ОксануЛятуринську, Галю Мазуренко, ОленуТелігу,АндріяГарасевича таінших,уперше буввжитапрофесоромВолодимиромДержавиним уроботі «Три рокталітературного життя наеміграції (1945—-1947)»,отже,зваживши одну годину й датуїїнаписання, несла,певноюмірою,репрезентативний таосмислений характер.Цяназвавідображаланезаперечнелітературно-мистецькеявище йконституювала йогоідейно-естетичнусамобутність.Попри ті, щонавколопоняття «>Празька школа» точилисярізнісуперечки,— закидали, що яклітературний гурт чи осередок «>Празька школа» неіснувала,оскільки невиробила жаднихманіфестів,програм таіншихдокументів, котріпідтверджували бїїсоціо-літературнефункціонування,— тім не менше, невикликаєжодногосумніву, що «>пражани» булисвоєрідним «>творчим клубом», вякомуциркулювалася низькахудожніх,філософських,політичних,ідеологічних тощоідей, якіподілялисяспіврозмовниками. Тому маємосправу із «>нестандартним»колективнимявищем вісторії українськоїлітератури, яку,поприокресленістьоднієюназвою тапевноюспівзвучністю тихий чиіншихідей,образів,мотивів у творчостипоетів,передбачаєрозмову продоволінасичені,різнобарвні,глибокосамобутні йсамостійніхудожні практики «пражан»,об'єднанілишепевнимизагальнимирисами.

>Ще однимсуттєвим аргументом накористьназви «>Празька школа»єгеографічнийчинник. Неслідзабувати, щостановленняпоетів якіндивідуальнихтворчихособистостейвідбулося вПразі 20-х років, дебільшість з нихнавчалися,відвідувалилекції чивикладали умісцевих вузах таіншихнавчальнихустановах:Карловийуніверситет (Про.Стефанович, Про.Лятуринська, Про. Ольжич, М.Лівицька-Холодна, А.Гарасевич),УкраїнськийВільнийУніверситет (Про.Стефанович, Про. Ольжич, А.Гарасевич), Українськагосподарськаакадемія (>Є. Маланюк, Л. Мосендз),Українськийвисокийпедагогічнийінститут ім. Михайла Драгоманова (Ю. Дараган, Про.Теліга, Р. Мазуренко), Українськістудії практичногомистецтва (Про.Лятуринська, Р. Мазуренко).Міжвоєнна Прага, посуті,перетворилася однією знайбільшихмегаполісівукраїнськогонаукового,літературного таполітичного життя наеміграції [5, з. 70].

>Проте, влітературознавчійнауцііснуютьпевнірозбіжностіщодочіткогоокреслення «>Празької школи» якколективного феномена.

 

2.Творчістьпоетів «>Празької школи»

>Ще Першіінтерпретатори творчостипоетів «>Празької школи»відзначалипосиленуувагу доісторичного, як не дуже доминулихепох, але й іконтинуальної,цілісноїкартининаціональногобуття.

Історія впоезії пражаннабуваєобрисівглибокогопереосмислення і, власне,перестає бутиісторією якоб'єктивноюреальністю,минулим зчіткимипросторово-часовимиобрисами.Подібнеставлення доісторіїпозначають якісторіософізм, чи ж,метаісторія.Історіософізм якособливий типфілософського,культурологічного,художньогомисленнямаєдавнєпоходження, й в цьомусенсіпоети «>Празької школи»єпродовжувачамиунікальноїінтелектуальноїтрадиції.Першіспробиісторіософськогоосмисленняреальності булипомітніще вантичності (>ТітЛукреційКар, Тацит). «Другадихання»історіософізмнабуває за доби романтизму танімецькогоідеалізму. Уфілософськихрозробках Гердера,Фіхте, Гегелязначенняісторичногонабуває концептуальногозначення.Ще до рукромантиків, якпишеісторикфілософіїВіндельбанд, «>історичнедослідження перестало бутизібраннямкурйозів, йсаме через ті, що смердотіпідвели подньогофілософський масштабзагальногорозвитку».

>Будь-яке жосмисленняісторії якуніверсальноїсхемипоступу чистановлення тихий чиіншихсоціокультурних,етнонаціональних тощофеноменівпередбачає, впершучергу,визначенняїїсуб'єкта.Історіософська чиметаісторичнапоетика творчости пражануреальнює тихціннісно-смислові засади, котріпов'язані ізгероїзмом,патріотизмом танаціональноютрадицією. Ос-кількинація, запражанами,проголошуєтьсяосновною «>персоною»історії,зрозуміло, щоостанняпрочитується чихудожньореконструюється нимиплощинінаціональногобуття якєдиного реальногопросторуіснування [3, з. 138].

>З'ясуванняінтелектуальнихідеалів тапереконань пражанважливехоча б зтієї заподій, щодостатньоповнокровновідображує тутворчу,ідейну чинавітьідеологічну атмосферу, вякійпрацювалипоети.Національнебуттяпражаниуявляли яктяжкість, накотрувпродовжісторіївпливалирізноманітнічинники:візантійськийвплив настановлення культури,варязькийвплив назародженняадміністративної тавійськовоїтрадиції, Діке полі (степ) —кочівники, котріхвилеподібновривалися натерени України, послезанепадукиївськоїкняжої держави такоролівства Данило Галицького —небезпекаіноземноїінтервенції із боціполяків,угорців, а послеПереяславської догоди 1654 року — вушкомосковськоговолодарювання.

>Якщоврахувати і ті, щопоети-пражани за життя сталисвідками крахудержавнихінститутів (>Центральна Рада,Гетьманат,Директорія) йпоневолення Українирадянським режимом,стаєцілкомзрозуміло,чому впоетиціїхньої творчостизагострюєтьсяпочуттятрагічного,котренабуваєподекудигіперболізованих форм йперетворюється внадзвичайнонапруженуметаісторичну «>матрицю».Трагічнеєнаслідкомконфлікту реального таідеального йвиникає нафоні конкретногоісторичного чинника. Уосновітрагічного —суперечність, котрапороджуєстраждання чи жвідчуттякатастрофи.Крім того,трагічнепов'язане ізактивнимидіямилюдини, крахнамірівякоїувиразнює ізагострюєколізіютрагічного, особливо тоді, колизвершуються «>великі справ».Відтактрагічнецілкомсонорне ізпіднесеним, буцайутому, що воно таневід'ємне ізідеєювеличі тадостоїнствалюдини. Коли ж було бпіднесеним для «>Празької школи»?Насамперед —боротьба завласну «землюобітовану» — державу,болишецяідея мала їмсенс йвирішальнезначення.Ще Гегельназивав державу «>дійсністюморальної ідеї»,моральним духом,стверджувальною волею, Яка «>мислить йзнає собі,виконує ті, що воназнає».Недарма жЄвген Маланюк водній зпоезійзізнається: «Я волю покохавшидержавну». Томутрагічне для пражанєознакоюзагальноісторичного,універсальногорозвою,оскількипоразкизазналаспоконвічнаборотьба, іепохальноюколізієютрагічногоєвтратадержавності, авідтак —втратасенсубуття [1, з. 243].

Тут вартоторкнутисьіщеоднієїплощини, Якаєключовою для творчости «>Празької школи»,—цепсихологеми степу. Уісторичнійдолі Українивирішальну рольвідігравалидвіосновнікультурно-цивілізаційні,антропологічнідомінанти:осілість йпереміщення.Першазнаменує собоюнаявністьхліборобсько-земельноїтрадиції (й уєвропейської спільноти), друга —рухливо-кочівницької (>показова дляазіатського світу).Якщо жтакісуперечностіохарактеризувати ментально, тоце якщоконфліктіндивідуального світу ізколективістським. Уросійського культуролога У.Топороваєслушнезауваження, щоосновноюознакою степує «>безмежність (векстенсивномуплані) і особливо (вінтенсивномуплані) —коливальнірухи, котрі,фіксовані івізуально, іакустично,індуціюютьвідповідний ритм».Такепервинне,архетипневизначенняприроди степузбігається й ізрозуміннямбагатьохпредставників «>Празької школи». Протягомбагатьохстолітьсхідні племена натериторію Українивторгалисяхвилеподібно (>скіфи —сармати —алани —готи — вугри —авари— тюрки—печеніги—половці—монголо-татари).Недарма у з статтею «>Начерк культурногопроцесу»Євген Маланюкпише: «>фатальний коридорстеповоїполоси (курсивавторів— А.Д., Про. А.)...творив як бі постійнатопографічний «>протяг», що як бі «>втягав» собоюперіодичніазійські хмари табурі,періодичнірасово-чужі навали ізАзії, що їхнього тяжко йдовготреба було бвідпирати чиперетравлятитубільномунаселенню».

Алі не лишепесимізм, якможездатися напершийпогляд, бувпритаманнийісторіософськійпоетиці «>Празької школи».Нібибінарноюопозицією,антитезою дотрагічного убагатьохпоетів-пражанвиступаєідеявозвеличеннявсьогогероїчного,мілітарного (військового),переможного, що зналаукраїнськаісторія.Героїчне, посуті,постає «>ідеальним годиною» упоетичнихвізіяхЄ. Маланюка, Ю. Клена, Про. Ольжича, а творчости Про.Лятуринськоїнабуваєчастковоромантичних ноток.Цим ймотивуєтьсяпомітнаідеалістичнаромантизаціяісторичнихперсоналій,зафіксована чиприсвятами, чизгадкамиімен упоезії пражан (ОлександрМакедонський,Ганнібал, СвятославЗавойовник, ДанилоГалицький, БогданХмельницький,Іван Мазепа, Карл XII, Симон Петлюра,БенітоМуссоліні таінші). Бо лишеекспансивно-пасіонарнийідеал вождя,лідера дляпоетів,якийздатнийнадихнутимільйони на подвиги вім'ястановлення національної спільноти.Скажімо,глибокосимволічною для «>Празької школи»єпостать гетьманиІванаМазепи. Мазепа ставши непросто символомхоробрості імудрості, аперш нафундатором національної ідеї, тімнеобхідним «кодом»,котрийпоєднав два великих «материки» українськоїісторії: «>давньоукраїнський» (Русь,Галицько-Волинська держава,козаччина) й «>модерний» (>символиякого — Шевченка, Франко, УНР,процесистановленняполітичноїнації у XXстолітті). Код «Мазепа», запражанами, абиздійснив,якщо говоритисучасною мовою,своєрідну «>дефрагментацію» національноїісторії —подолав «>розрив»міждержавнимиепохами. Джерело сепаратизму,самосвідомості таетнічноїпам'яті прозолотий годину (>давні укра-їнські держави)бачив Дмитро Донцов ужитті йдіяльностіМазепи.Євген Маланюкназивав великого гетьмани «>людиноюепілогуКозацькоїДоби» [10, з. 98].

>Поезія «>Празької школи» мала широкого резонансу наеміграції, а ізпочаткомдемократичнихвіянь в Україні —отрималачисленнихшанувальників на Батьківщини. Позасумнівом,представники цоголітературного феноменугіднопоповнили ряд українськоїлітературноїкласики, й нелише якпослідовники національноїтрадиції —традиціїукраїнськогогероїчногоепосу,козацького фольклору, творчостиШевченка, Франка,ЛесіУкраїнки,мілітарних пісеньУкраїнськихСічовихСтрільців, а і якостанніпоети-воїни —прадавня,особлива каста людей, для якіборотьба бувпоетичнимнатхненням, а поєзія —митямисправжності наполічесті.Такожпоети-пражани заклалиособливий типхудожньоїмови в XXстолітті (>історична,археологічна,релігійна,міфологічна,мілітарна лексика), щозалишилаглибокийслід вукраїнськійпоезії йсвоїмиможливостямизбагачувала ізбагачуєнаступнілітературніпокоління. Уконтекстіідейно-естетичних,філософських,стильовихшукань українськоїлітератури XXстоліття,пражанизалишилисясамобутніми іорганічними вріднійкультурі та передсприйманням тихий чиіншихінновацій, а тихексперименти, які булиїмвластиві,лишепоповнилиневичерпальніможливостіукраїнськогохудожнього слова.


>Висновки

Улітературознавчійнауцііснуютьпевнірозбіжностіщодочіткогоокреслення «>Празької школи» якколективного феномена.Скажімо,дослідник МиколаНервлий усвоїйрозвідці «>Празька поетична школа» доцієїгрупилітераторівзараховуєІванаІрлявського,ІринуНаріжну,ІванаКолоса, МаксимаГриву,натомістьвідсторонює віднеї ЮріяЛипу таНаталюЛівицьку-Холодну (>вочевидь, за «>розкольницьку»лінію —створенняваршавськоїлітературноїгрупи «Танк»). На нашу думку,творчийдоробокІриниНаріжної та МаксимаГриви то й невизрів злітературногопочатківництва дооригінальної творчости яксамобутньоїхудожньоїмоделі, апоезіїІванаКолосавзагаліблизькі дографоманії, некажучи уже і про ті, щоцей авторукраймляво бравши доля влітературно-мистецькомужиттіеміграції, аповоєнні роктасвідомо порвавшибудь-якіконтактизісвоїми приятелями таукраїнськимилітераторами, й, як багатоіншихпочатківців,виявивсявипадковоюпостаттю удіяльності «>Празької школи».

>З'ясуванняінтелектуальнихідеалів тапереконань пражанважливехоча б зтієї заподій, щодостатньоповнокровновідображує тутворчу,ідейну чинавітьідеологічну атмосферу, вякійпрацювалипоети.Національнебуттяпражаниуявляли яктяжкість, накотрувпродовжісторіївпливалирізноманітнічинники:візантійськийвплив настановлення культури,варязькийвплив назародженняадміністративної тавійськовоїтрадиції, Діке полі (степ) —кочівники, котріхвилеподібновривалися натерени України, послезанепадукиївськоїкняжої держави такоролівства Данило Галицького —небезпекаіноземноїінтервенції із боціполяків,угорців, а послеПереяславської догоди 1654 року — вухомосковськоговолодарювання.


Списоквикористанихджерел

1.Агеєва У. П., Бойко Л. З., Брюховецький У. З.,Бурбела У. А., Громова У. У. Історія українськоїлітератури ХХстоліття:Кн. 1:Перша половина ХХстоліття. — До.: Ли-бідь, 1998. — 464 з.

2. Грабович Р. Доісторії українськоїлітератури. — До.: Критика, 2003. —631с.

3.Ільницький М.М.Від ">МолодоїМузи" до ">Празької школи" / НАН України;Інститутукраїнознавства ім.І.Крип'якевича. — Львів, 1995. —318с.

4.Климентова О.В.ТворчістьОлениТеліги йлітературно-культурологічнаситуація ">Празької школи":Автореф.дис...канд.філол. наук: 10.01.01 /Національнийпедагогічний ун-т ім.М.П.Драгоманова. — До., 2001. —19с.

5.КовалівЮ.І. ">Празька школа": накрутосхилах ">філософії чину". — До. :Бібліотекаукраїнця, 2001. —120с.

6.Кривчикова О.В. ">Національнийміф" та йоготрансформація вукраїнськійеміграційнійпоезії (наприкладі ">празької школи"): Діс...канд.філол. наук: 10.01.01 /Інститутлітератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. — До., 2002. —195арк.

7.Оліфіренко У. У.Підручник із українськоїлітератури:історія йтеорія. —Донецьк:Східнийвидавничийдім, 2003. — 324 з.

8.Прохоренко О.Х.ТворчістьЄвгена Маланюка й ">Празька школа" українськихпоетів:Автореф.дис...канд.філол. наук: 10.01.01 /Національнийпедагогічний ун-т ім.М.П.Драгоманова. — До., 1999. —19с.

9.СиневичБ.М.Теоретичніпроблемилітературознавства впрацяхписьменників ">празької школи":Автореф.дис...канд.філол. наук: 10.01.06 /Донецькийнаціональний ун- т. —Донецьк, 2001. —20с.

10.Українець С.Я.Національне якекзистенційний проект й рухекзистенції у предметногополіПразькоїпоетичної школи: Діс...канд.філос. наук: 09.00.04 /Рівненськийдерж.технічний ун-т. —Рівне, 2002. —190арк.

11.Чижевський Д. І. Історія українськоїлітератури. — До.:Академія, 2003. — 568 з.


Схожі реферати:

Навігація