Реферати українською » Зарубежная литература » Жанр пікарескі в літературі


Реферат Жанр пікарескі в літературі

Цицерона,згадуєОлександра Великого,Овідія,історіюПенелопи таін. Характер критичногозображеннядухівництва вроманідозволяєвіднести автора догрупиіспанських «>еразмістів» [17,с.73].

яквстановленодослідниками, вромані «>ЖиттяЛасарільйо ізТормеса»використанікнижні йфольклорніджерела. Так,розповідь пропродавцяпапських грамотмайжеповністюзбігається із сюжетомоднієї ізновеліталійськогописьменникаМазуччо, аобразіЛасарільйовиразнопроступаютьриси фольклорного персонажа –кмітливого іхитруватогоповодиряпрофесійнихжебраків-сліпих (>ellazarillo) із народниханекдотів йоповідок. Алі усізапозиченнявідповідноперероблені автором йпідкорені йоговласномузадуму [20, з. 201].

Заформоютвір «>ЖиттяЛасарільйо ізТормеса» -цеавтобіографіяпікаро, якоївінрозповів вже у годинудовгоочікуваного статку.Складаєтьсяцярозповідь із низькіепізодів,кожний із яківідіграв своєї ролі увихованніЛасарільйо й уформуванні йогосвідомості.

Здитячих роківЛасарільйо,котрий «>народився нарічціТормес» [11, з. 16],зазнавзлиднів й живий ватмосферішахрайства.Його батько,Томе Гонсалес «>завідував помелом на водяникумлині» [11, з. 16] і «>пускав притулокмішком» [11, з. 17],тобтокрав зерно умлині, за що йогосхопили.Після смерти батька, матір Антона Пересзв’язалась із мавромСеїдом,якийподарувавїйсина.Ласарільйо покохавшивітчима,адже тієї «>завждиприносив із собоюхліб,м’ясо, а зимою і дрова» [11, з. 17],дававматерігроші,протеневдовзіз’ясувалось щоСеїдкравовець йшахраював будучи ветеринаром у стайнях командора.Сеїдавикрили, «спустили шкуру» [11, з. 18], йніхто понад неприносивїмїжу. Маті, «>найнялась вслужниці доприїжджих вготель» [11, з. 18], де у тому годину «>зупинився одинсліпий»,котрий «>вирішив, що ягоджусьйому вповодирі, йвінвипросив мене уматері» [11, з. 19]. І матірвіддалаЛасарільйо уповодиріпрофесійномужебраку-сліпому [17,с.9]. З цого іпочинаютьсяпригодиЛасарільйо.

>Сліпий був великимпройдисвітом йнадзвичайнохитрим,йому були «>відомітисячізасобів йприйоміввиманюватигроші» [11, з. 23],він був «>майстром на усі руки». З самого початкуслужбивіннавчавЛасаро «>багатьомкорисним промов» [11, з.24],асаме, що «слугасліпого винен бутихитрішим від самогочорта». Будучи «>найскупішою йнайжадібнішоюлюдиною на світі» [11, з. 27],жебракморивЛасарільйо голодом йзнущався ізнього йякби не «>хитрість таспритність» [11, з. 27]Ласаро, товін бі давно «помер із голоду» [11, з. 28].Проте ізцієїпершої школиЛасаровиніс науку, що безхитрощів йшахрайствайому невижити: «>Треба бутинасторожі й негавити,бо я сирота й виненумітипостояти за собі» [17, з. 64].Післяісторії ізглечиком вина,Ласаровирішивпокинутисліпого, йобдуривши його,втік доТорріхоса, про щопотімдужежалкував,аджещоразуйомузустрічавсяще болеежорстокіший господар.

Отже,покинувшисліпця,Ласарільйо вступивши на службу до попа ізМакеди, йзгодом,пожалкував проце, бо «>сліпий, упорівнянні із ним, бувсправжнімОлександромВеликим»[11, з. 31].Піп бувлюдиноюнеймовірноскупою,жорстокою таще ілицемірною. Наслужбі уньогоЛасаро «не живий, апомирав із голоду» [11, з. 31],боодержував «>втричі меншеїжі» [11, з. 32], ніжйому було бпотрібно. КоліЛасарокрав у попахліб, тієї нещадно бивши його,всілякознущався з нього,хвалячись при цьомусвоєюстриманістю вїжі, хочЛасаро самбачив, що «на поминкахвінжер начужийрахунок, яквовк» [17, з. 69].

>Життя у попазмушувалоЛасароудосконалюватимистецтвошахраювання. «>Бідність – великийвчитель. Язазнававїїпостійно, а тому усунь йвночіобдумувавзасоби дляпідтримкимоїх сил й гадаю, що впошукахцихпроклятихзасобів, голодосвітлював мой шлях…» [17,с.70]

І усе ж такипіпвиявивсяхитрішим йспіймавЛасарільйо накрадіжціхліба.Розлютившись,вінледве не забивши голодного слугу до смерти, а колизгодом тієїзвівся на ноги,вигнав його, сказавши при цьому: «>Ласаро, відсьогодніти уже не мой, асвійвласний. Іди, прилучися із Богом йшукайсобііншого господаря, а Мені непотрібентакийревнивий слуга.Тобі лишеповодиремсліпого й бути» [11, з. 43].ТретьоюшколоюЛасарільйо був служба у дворянина в Толедо. Дворянин не бивши його, але й іїсти недававзовсім,бо бувнадзвичайнобідним й сампостійноголодував.Ласарільйо бувдобрим до свого пана,жебрачив йгодував йогооб’їдками, котрі подавалижалісливі люди. Щоправда,йому неподобалася пихатість дворянина, але й іцевінпрощав,думаючи, що «>напевне, у дворянтакийзвичай –задиратиніс, коли вкишенівітерсвистить» [17, з. 49].

Дворянин бувнероба,працюватийому не дозволяла честь, про якоївіндужепереймався: «>ніхто не винен знаті, щотиживеш у мене,боцеможезачепити мою честь».Вінмріяв про службу узнатноїперсони,вважаючи, щопозбутисябідності можна лишевлаштувавшись на службу дознатних людей.Ласаро жпроявлявготовність бутиулесливим, увсьомудогоджатисвоєму покровителю,адже «>відчувавжалість донього»,брехати, колипотрібно,тобторобити всі ті, щосуперечитьпоняттямчесті.Слухаючи свого пана йроздумуючи над йогожиттям,Ласарільйо доходитивисновку, що честь приносити лише шкоду: « …як багато таких, яквін,розсіяно по світу, й черезцюгидоту, Яканазиваєтьсячестю» [17, з. 147]. Цевідкриття уженазавждизвільнилоЛасарільйо відобов’язкучесті.

>Наступним господаремЛасарільйо ставши «чернець Орденимилості»,лютий ворогмонастирськоїслужби ймонастирськоїїжі, вякого,однак,віндовго не прослуживши.Наступноюшколою, стала служба у «>продавцяпапських грамот»,безсоромного йспритноготоргівця ілицеміра, великогомайстраобдурювати народ,вигадуючинайбезчеснішізасобизбуватисвій товар. «На котрі лишехитрощі не пускалисяціплути,аби лишезбуватисвій товар» - думавшиЛасаро.Проте,цей господар «непоганогодував» [11, з. 54] його ідоситьнепогано доньогоставився.

З такимбагажем знаньЛасарільйо ставшицілкомдосвідченимпікаро,здатнимпротидіятизлигодням, йпоступоводосягматеріальногоблагополуччя.Вінзнайшовспосібназбирати грошей наслужбі укапелана собору,розвозячи помісту йпродаючи воду. «Це бувпершасходинка,тієїдрабини,котра винна був привести мене дощасливого й ситногожиття»[11, з. 67] - думавшивін.Одягнувшись, якналежитьпоряднійлюдині,Ласарільйо ізмилостізнатнихпанівзрештоюдосягпостійноїслужбиміського глашатая в Толедо.

>Йогозовсім небентежило, що службаміського глашатаявважаласяганебною:важливо, що вона приносила статок,якийзростав.Згодом настоятель храмуодружив його ізсвоєюкоханкою –служницею.Цей ж «настоятель храму Спасителя» [11, з. 70]обдаровувавЛасарільйо зерном йм’ясом,пригощавобідами. Умісті ж показували, що дружинаЛасаро, бувкоханкою настоятеля,протеЛасаро «>припинивзвертатиувагу нарозмови пролегковажністьдружини»[11, з. 72], апереймався лишевласноюкористю.Ця «мудра» мораль несуперечилапоняттямЛасарільйо, й «усітроє жили, вмирі йзлагоді» [11, з. 75], аЛасарільйо, якпізнішевихвалявся, «>процвітав й був навершинідобробуту» [7, з. 47]. Хоча ідосягвін йогоціноювтратиособистоїчесті йгідності.

Узмалюванні образупікаропроявилисядемократичніпозиціїанонімного автора.Протягомусієїрозповіді йогоставлення до героязмінюється.Спочатку хлопчикЛасаро,якийтерпить скількизлигоднів,зображуєтьсязіспівчуття,відчувається, що авторсхвалює йогокмітливість йсимпатизуєшахрайськимдіям,якимиЛасарорятується від лиха. АлізрілийпікароЛасарільйоподаний ізявноюіронією, вобразі йоговідчутнавикривальнатенденція, акорисливість й практицизм,аморальність йпідлепристосовництво герояогидні автору.

Автор Першогошахрайського роману несприймаєідею «>вижитибудь-якоюціною,створитисвійдомашній статокганебним,аморальним шляхом».Вже впершомушахрайськомуроманіпомітніпротиріччяміжнаміром авторавизначитинегативнірисисуспільства, котрі йпризводять до «>виникнення»героївподібнихЛасаро йпоступовимнеприйняттям автором свого героя. Героя,якийспочатку буввимушенийрізнимизасобами й методами боротися засвоєвиживання, й на цьомуетапі авторйомусимпатизує, апотім геройстає «>достойним» тогосуспільства, яку йогостворило й «>виховало».

Укритичномупланізмальовані вроманірізністоронисоціального життя. Люди,яким служитиЛасарільйо, -цехарактернітипифеодально-абсолютистськоїІспанії.Наприклад,занепаддрібного дворянства й йогопсихологіяяскравовідбиті вобразібідногоідальго ізКастилії,котрийузявЛасаро на службу.Ідальгощебідніше зажебрака, й честь його уженічого неварта, але йвінзберігаєдворянську пихатість,певністьсвоєїзверхності з людей,свідомість свого права наіснування зарахунокінших.

>Шахрайський романпоказує, що людиподібніідальго,стверджуютьжиттєвий принцип, щоможливо жити й непрацювати, жити зарахунокінших, котрімаютьстворюватисуспільні блага для таких, якідальго.Вонирахували собівищими відпростих людей йвважали, що їхніпоходження тасоціальний статусвизначають їхньогоособливеположення всуспільстві. Алітакі «ціності»суспільства йзумовиливиникненняшахраїв,призвели довтратизагальнолюдськихцінностей.

>Інші люди, котрі іншогопоходженняповиннізабезпечувати дляцих «людейвисокогопоходження» усі блага. Романпоказує, щотакісуспільнінастроїєоднією ізголовних сил, котріпризводять додеградаціїсуспільства, доти, що людивтрачаютьвмотивованістьчеснопрацювати.Вонимайжевимушенійти шляхом обману,крадіжок,презирства доближніх,бажаннявижитибудь-якоюціною.

>Яскравими іпереконливимиєобразисвященнослужителів.Усі смердотізображенігостро і критично, щонадаєтворуантицерковноїспрямованості. Тому роман бувзасудженийінквізицією й в 1559році внесення до спискузаборонених книжок.

>Загалом романвідзначаєтьсявільнодумством та великоюдотепністю. Стиль його «>низький» , мова проста,розмовна,розповідь відпершої особини вносити тонбезпосередності іневимушеності. Авторсвідомопротиставивцей «>низький» стильскладній,риторичніймовілицарськихроманів.

Уповісті проЛасарільйо вконцентрованомувиглядіпредставленіістотнірисишахрайського жанру.Визначиласяпереважно «>автобіографічна» формапікарескного роману: шахрайскладаєвласнийжиттєпис, после того якдосягблагополуччя.Подібна формавизначає як біроздвоєння образу героя: із одного боці,цепікаро, що проходитисувору школу життя; ізіншої -оповідач,навченийжиттєвимдосвідом, щоздобуває з цогодосвідуповчання. Націдві точкизорунакладається, незбігаючись зжодною із них,авторськапозиція, щознаходитьвираження в «>ЖиттіЛасарільйо ізТормеса»головним чином віронічномувисвітленніподій йперсонажів.

>Починаючи із «>Ласарільйо»,шахрайський романбудується яксвоєрідний «романвиховання» героя, де «>школою»виступаєсаме життя, ізяким геройзіштовхується врізнихпроявах,переходячи відхазяїна дохазяїна чи відпригоди допригоди.Звідсидоситьелементарнаконструкціяоповідання, уякомуокреміепізодизв'язаніміж собою чином центрального героя,єдиного персонажа, що проходити крізь усе книжку. Разом із тімсаме «>відкритість»композиціїдозволяєрозгорнути панорамудійсності,створити галереюсоціальнихтипів. Показсуспільногосередовищастає одним ізістотнихелементівідейногозмісту роману,підкреслюючисоціальнуобумовленість образупікаро й йогоеволюції.Зображеннясередовищаздобуваєпереважносатиричнуспрямованість, аоскільки авторшахрайського романузображуєголовним чиномзворотну бік життя, тоційсатирівластивийнерідкогрубий, «>фізіологічний» характер. Часто сатирапофарбована впохмурі ібезвихіднопесимістичні тони.

>Шахрайський романце «>виховний роман»навиворіт, бо в залишковомупідсумкувідбувається примирення героя ізжахливою,мерзенноюдійсністю чи «>піднесення»її задопомогоюрелігійногоповчання [27, з. 229]. Книжка проЛасарільйо -гірке,іронічне «>введення в життя»,показоваавтобіографія,посібник ізмистецтва життясеред «>негод йхалеп». ОбразЛасарільйо -це один ізтипівпікаро,якого можнаназвати «>шахраємнесамохіть», лишенаприкінцівінстаєзакоренілимшахраєм.

>Іншийшахрайський романякийяскравохарактеризуєцейлітературнийнапрямок,є романМатеоАлемана «Гусман деАльфараче»,першачастинаякоговийшла в світло в 1599році (доНімеччинишахрайський роман проникзавдякиперекладусаме цого роману). Друговічастинутвору письменникнадрукував у 1604році подназвою «>ЖиттяГусмана деАльфараче,спостерігача життялюдського». РоманАлеманатакожпобудований уформіавтобіографії шахрая, але й у цьомуроманіспостерігаютьсязміни як відейнійконцепції роману, то й в йогоструктурі.Саме в цьомуромані, тип «>пікаро»,такийхарактерний дляіспанськоїлітератури,знайшовсвоєнайвиразнішевтілення.

РоманАлемана,цепродовженняеволюціїшахрайського роману,який як бівідкриваєперіод йогорозквіту,якийприпадає накінець XVIIстоліття, наепохубароко.Особливість цого роману, Якавирізняє його ізпоміжінших,полягає до того, щоАлеманвперше представивши свогопікаро, якгірько-комічнепородженняіспанського життя, іодночасно як прокурора тасуддю цогосуспільства. РоманАлемана, упорівнянні із романом «>ЖиттяЛасарільйо ізТормеса» –це ужезрілийпікарескний роман, вякомупікаровиступає якнаціональнийобраз.ГеройАлеманаоповідає просвоє життя уже насхилівіку (характерна межашахрайського роману), коливін послежиттєвихпригод йперенесенихстражданьрозкаюється йвизнаєзагальнолюдські ціності. Роман, із одного боці,розповідає провитівкипікаро, а, ізіншого боці,вінповнийфілософсько-етичнихміркувань.

>Розповідьпочинається ізпоходженняГусмана, ізв’їдливогоопису «малого світу» [2, з. 71] -середовища,котревиховало шахрая.Потім, напротивагуЛасаро, геройтікає ізбатьківського дому, йвступає у «великий світло» [2, з. 73]. Кімвін лише не буввпродовж свого життя: йжебраком, йносильником, й кухарем, апотімзновуносильником й т.д. Навідміну відЛасаро, Гусман не лише шахрай, але й й людина, котраосмислює життя, іробитьвідповіднівисновки.Роздумувати про життявінможеглибоко,оскількибачив все його: від низу до вершин. Навідміну відЛасаро,який ставшишахраєм із заподійжиттєвихобставин, Гусманє непростошахраєм завдачею, авін –цетиповепородженнясоціальних умівІспанії того години: «>Цей солдатів,Гусманільйо, схожий на тобі й на твоюІспанію,котра всебере силою йнахабством» [2, з. 293].

>Гроші, яквідомо, проникли тоді у усісфериіспанськогосуспільства йшахрайство малозагальний характер,оскількишахраювали усі: судье,ділки,шинкарі,впливові люди. Усуспільствірозгорталасяжорстокаборотьба всіхпроти всіх,оскільки одиннамагавсяобдурити йзгубитиіншого.

Нема за титульногоаркушісвоєї книжкиАлеманпомістивемблемупавука, щожаливзмію.Такі булисуспільнівідносини того години. Отже, авторзображує вроманізанепадІспанії, якої читачбачить яккраїнушахрайства й обману. У морально -дидактичнійчастині роману письменникнамагаєтьсявказатишляхипорятунку длясвоєївітчизни.

>Глибока кризуідейгуманізмупідвелаАлемана довченняримськогостоїка Сенеки, щопроповідуєактивне ставлення до життя, іодночасно «>незворушність»мудреця,зневагу доматеріальних благ.Учення Сенеки вІспанії частоперепліталося ізхристиянством.Зображаючи життяГусмана, авторпредставляє його якборотьбуміждобрими йзлиминамірами. При цьому письменниквиходить ізуявлення про свободулюдськоїволі увиборіміж добром й злом. Ті, що герой романушахраює,здійснюючи при цьомуаморальнівчинки, авторпояснюєсуспільнимивідносинами, щосклалися, втодішнійІспанії.

Зіншого боці,вадиГусмана, то йінших людей,зображених вромані,єнаслідкомпорочностілюдськоїприроди,тобтонаслідок «первородногогріха».Життяпікарозамальовується якнаочневтіленнязіпсованостілюдськоїприроди.Проте длянього, як й дляінших,можливийпорятунок черезпокаяння йзвернення додобродійного життя.

Розум, що обдаруваньлюдині Богом, - вісь щопротиставляєАлеманлюдськимпристрастям йгріховнійприроді.Алеманівськийпікаро –є характеромвинятковим й у тій годинууніверсальним,вінводночас йвиняток із правил йсаме правило. Гусман –нероба, йсамецеє причиною всіх йогонещасть, але й вІспанії «ані я, ані ві, ані тасеньйора –ніхто небажаєпрацювати; михочемоаби всеробилось саме пособі, як пощучомувелінню». Усі життяГусмана –це обман йшахрайство, але й ізіншого боці,навіщойому бутичесним?Адже, у тому годину крали йобманювалиусі, томувіннічим невирізнявся ізпоміжінших,лише закон був не так на йогобоці. «>Всі крали – й сам якрав». «>Дивлячись нацесвавілля, сам ставши таким, якусі» [2, з. 306, з.314].ВобразіГусмана миначебачимоІспанію вмініатюрі,тобтоісторія про шахраяначестаєісторієювсієї країни,її портретом. УобразіГусманавідбився не лише процес моральногозанепаду, але й ізростаннясвідомостіособистоїгідності, щопов’язано ізпоявою новогосуспільства. Усіце,даєпідставистверджувати, що хоч йголовніриси іособливостішахрайського романузалишаються,проте усе ж таки романеволюціонує.Алеман непростооповідає про життяпікаро,який ізоднієїпригодипотрапляє віншу, чи ізоднієїжиттєвоїситуації доіншої, анаділяєсвій романглибокимфілософськимзмістом,даючи вобразіГусмана образусієїІспанії,показуючи що вцейісторичнийперіодусіверствисуспільства булиоднаковими.

>Відзначимотакож , що «Гусман деАльфараче» бувнайпопулярнішимшахрайським романомІспанії, так щоім’я його героя сталозагальновідомим.Шахрайський романпродовжуєрозвиватись й внаступномуперіоді.Визначнийзразокшахрайського романуперіодупізнього Відродженнястворив ФранцискоКеведо (1580-1645).Значнийуспіх мала його книга «Історія життяпройдисвітаПаблоса» (1626), Якаєзразком барочного роману.КеведоперевершуєМатеоАлемана усвоємузображенніпідлості йпродажності, щопанували вІспанії XVIIстоліття. Навідміну від роману йогопопередника, романКеведоповністюпройнятийпесимізмом,характерним длямайстрів барочногошахрайського роману.

Жанршахрайського романувніс багато нового йплідного влітературу. Уньому було бствореноновий тип сюжету,побудованого наматеріаліреальної,неприкрашеноїдійсності,впершезмальованострокатусоціальну картину,зображенолюдину вїїповсякденномужитті,наміченонові тими імотиви,зокрема,розбещеннямолодоїлюдинивласницькимсуспільством.Саме в романах пропригодипікаровиробляласятрадиціяреалістичногозображенняіспанськоїдійсності.Кращі твори цого жанру малі великийвплив нарозвиток роману врізнихєвропейськихкраїнах у XVII – XVIIIстоліття [18, з. 95].Окремі йоготенденції йприйоминерідкооживають й вромані XXстоліття.

Отже, взявши упродовж трьохпікарескнихромани, мипростежилиеволюцію жанру як такого.Починаючи ізЛасарільйо,пікарескний романскладався із низькіоповідей про життяхлопчини,який не ізвласноїволі ставшишахраєм.Цей романвідбивавнастроїсвоєїепохи,реалістичнозображував сус-пільство й людей.Вже далі,розвиваючись,шахрайський романтяжів до жанруфілософського роману.Наприклад, романАлемана, хоч ймав тих жриси, що й «>ЖиттяЛасарільйо ізТормеса»,протемав болееглибшийзміст.Алеман,спостерігаючи наджиттямоднієїлюдини,зробиввисновок пролюдську природу й натуру вцілому.Усісоціально-політичнівисновки, всяфілософія роману, якоїподає автор, прямопов’язанізізмінами вособистомужиттіпікаро.Проте на цьомуеволюціяшахрайського роману незавершується.Далі,цей жанр романунабуваєпесимістичного характеру,адже геройповолівтрачаєсвійгероїзм, й характер самогопікаростаєменшзначимим.

Наосновіаналізуданихтворів,хочетьсявідзначити, щохарактернимирисамишахрайського романує йогоавтобіографічна форма,осмисленнягероємсвоєїбіографії насхилівіку, служба урізниххазяїв, щодозволяєйомупомітитинедолікипредставниківрізнихпрошарківсуспільства йпрофесій.Композиційно романбудується якавантюрний, будучиланцюгомсамостійнихепізодівоб’єднанихособою головного героя.Важливотакож, щошахрайський романєантитезоюрицарського роману,оскільки уньомупредставлені люди,позбавленічесті, предки якіславилисяшахрайствами йкрадіжками.

Урізнихкраїнахіснували болееменшсприятливіумови длязасвоєнняіспанськоїтрадиції, так,наприклад,Тридцятирічнавійна уНімеччині сталачудовимматеріалом длясприйняття романуподібного жанру.Відомийнімецькийшахрайський романГріммельсгаузена «>Сипліциссимус»зародивсявнаслідокзнайомства автора ізіспанськимишахрайськими романами.Шахрайський романзалишився одним ізосновнихтрадиційнихжанрівіспанськоїлітератури.

Отже, послезавершенняепохиіспанськогопікарескного роману, багатоавторськихприйомівстанутьпопулярними улітературахіншихкраїн, асюжетно-композиційна структура такого роману, якнаприкладоповідання відпершої особини, якщовикористовуватись віншихрізновидах роману.

М.Томашевськийзауважує, щохронологічнімежі жанру годиноюрозсовувалисязовсімнеправомірно.Вінпише: «…>Шахрайський роман жанрісторично завершень,тобтомаєпевнітимчасовімежі…Шахрайський роман прожившимайжестолітнє життя, остаточновичерпавши собі досередини XVIIсторіччя.Усе, щопішлопотім у цьомужанрі, було бпорожнімепігонством»[7, з. 187]. На думку Томашевського,вірнаознаказавершенняісторичного життя жанру -роз'єднанняформи тазмісту, що івідбулося зшахрайським романом [25, з. 127].

>Значенняшахрайського роману длярозвиткусвітовоїлітературивеличезне.Вмерши якконкретно-історичний жанр,вінвплинув настановлення ірозвитокбільшостіоповідальнихжанрів нового години.


>ВИСНОВКИ

>Виникненняпікарескного роману не було бсинтетичнимявищем, воно та було б обумовленезмінами втогочасномусуспільстві.Зародивсяпікарескний роман вІспанії,наприкінціранньогоперіоду Відродження, йце неєвипадковістю,адже вІспанії тогоперіодусклалисьтакісуспільніумови, котрі сампороджували людей, які не малііншоговиходуокрім якшахраювати.Появапікаро, буввикликана переходом до новогосуспільного ладу країни, Яка доньогозовсім неготовим.Відображенням цогоєпершийшахрайський роман «>ЖиттяЛасарільйо ізТормеса», деголовний герой подвпливомсуспільнихзмінзмушенийпокинутиматір ййтишахраювати. Авторреалістичнозмальовує сус-пільство, людей й характер самогопікаро,який не ізвласноїволі ставши таким,якого життязмусиложебракувати ішахраювати. УобразіЛасарільйо,розкривається частка йжиттєвафілософія людей, якіпереслідує голод йзлидні, й котріабивижити вцихумовахвдаються дохитрощів таспритності, йзгодомпристосовуються доцихумов.Еволюціонувавши, жанрпікарескного романузнаходитьсвоєвираження й утворіМатеоАлемана «Гусман деАльфараче». У цьомуромані,історіяпікаро показано уже не якзбігобставин, щозмушуютьлюдинушахраювати, а яквибірсамоїлюдини, Яка нехочепрацювати, алишеживе зарахунокінших. Іце не чудово,аджепікаро, ізмалечкувбираєцюжиттєвуфілософію, якої авторвдалозображує. УобразіГусманазнаходитьсвоєвираження картинатогочасногосуспільства,звичаї тапобут людей, їхні мораль йжиттєвафілософія.Хоч напершийпогляд,це роман вякомузображуютьсяпригодипікаро,проте зазмістомвінєнабагатоглибшим того жЛасарільйо, тому можнасказати що впевномусенсіцефілософський роман,адже вобразі одногопікарозображується всяІспанія.

Однак, на цьомуеволюція роману незавершується,хоча і болеепізнізразкипікарескного роману, уже малосхожі насвійпочатковийваріант. Уподальшомусвоємупрояві, романпоступовопозбавляєтьсясвоїхосновних рис, азгодом й самогопікаро.Проте усе ж такизалишаєпевніриси, котрізгодомпереходять уновіжанрироману.Уважневивченняпікарескного романудаєзмогусказати, що засвоєюсутністювінєсатирико-критичним,тобтовінє продуктомідеологічноїопозиції повідношенню додійсності. Таким чином,пікарескний герой неєвідображеннямпікарескноїморалі, алишеєвідображеннямнужди, доякої йогоспонукає стансуспільства, йнаміру бути таким,якийвінввібрав в притулокще іздитинства.Слідтакожзазначити, щохоча іпікарескніроманинаповненіфілософічністю,проте у яких ми незнаходимовиправданнядійсності, боавторизвертають своюувагу на тихсторонисуспільного життя, якіпризвели до цого.

>Кращі твори цого жанру малі великийвплив нарозвиток роману врізнихєвропейськихкраїнах у XVII – XVIIIстоліттях.Окремі йоготенденції йприйоминерідкооживають й вромані XXстоліття.


СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ

1. Аверинцев З. Жанр як абстракція іжанреальность. М.:Наука,1989. - З. 3-41.

2.Алеман М. Гусман деАльфараче. М., 1963. – 567 з.

3.Аникст А.А. Ренесанс,маньеризм та музичне бароко у літературі і театрі Західної Європи. – У кн.: Ренесанс. Бароко. Класицизм. М., 1966. – 368 з.

4. Балашов Н.І. Загальноєвропейське значення іспанської драми та «третє» направлення у літературі й мистецтві XVII в. – У кн.:Iberica: Культура народів Піренейського півострова. Л., 1983. З. 77- 81.

5. Бахтін М. Народна культура середньовіччя якщо й Ренесансу. – 2-ге вид. –М.:Худож. літ., 1990. – 543 з.

6.Гиршман М. Літературний твір. Теорія і практика аналізу. – М., 1991. – 269 з.

7. Гуревич А. Історія життя та сага. – М., 1992. – 396 з.

8. Європейська новела Відродження /Вступ. ст.П.Балашова, А. Михайлова, Р.Хлодовского. М.: «Просвітництво», 1994. 362 з.

9.Есин А. Принципи і прийоми аналізу літературного твори. – М.:Флинта, Наука, 2010 р. –248с.

10. Історія зарубіжної літератури. Середньовіччі та "Відродження / Алексєєв М.П.,Жирмунский В.М.,МокульскийС.С., Смирнов А.А. М.:Висш. школа, 1978.

11. ЖиттяЛасарильо зТормеса, його негаразди і лихі пригоди //Плутовской роман. М., 1967. – 77 з.

12.Літературнийсловник-довідник. – До., 1997. – 586 з.

13.Миленко У. Д.Пикареска у російській прозі 20-30-х років ХХ століття: генезис, проблематика, поетика //Авторферат….канд. філолог. наук. – Сімферополь, 2007.

14. Миролюбова А. Іспанська новела: народження та розквіт / Іспанська новела Золотого століття. - Л., 1989. - З. 5-20.

15.Папушева О.Н. Криза іспанського суспільства кінця XVI – у першій половині XVII в. крізь призмуполидисциплинарного

Схожі реферати:

Навігація