Реферати українською » Зарубежная литература » Вплив характеру суспільно-політічної и естетичної думки в Україні на Формування Концепції Нової особістості у демократічній літературі 60-70-х РОКІВ ХІХ ст.


Реферат Вплив характеру суспільно-політічної и естетичної думки в Україні на Формування Концепції Нової особістості у демократічній літературі 60-70-х РОКІВ ХІХ ст.

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
неварта. Дашкович,вважавКониський, натурамізерна, без характеру,нікчемна [15; 767].Всупереч Про.Кониському, Про.Огоновськийвважав, що Дашкович -відданасвоїйсправі людина: „се бувсобіфілософ, щовідчахнувся відсвоєїнародності понадзадлясвоєї науки“ [21; 353].

як правило, усвоїхсудженнях критики ілітературознавціспираються наприсуд самого автора, що Дашкович ,,>втопив всіхсвоїх,відбив їхні від народу“ таначебтомарно проживши життя: „Язаблудився вдорозі ідітейсвоїхзавів вякісьнетрі тагущі,одбив їхнього од свого народу, не передавшиїмнавітьрідноїмови,.,симпатій дорідного краю, до народу“ [1; 337]. ,,>Ця думка, -зазначає П.Хропко,проступає надавторськихоцінках персонажа, а іподається черезсприймання його ПавломРадюком,якийзрозумів, щомарнозагинув талант йпросвіта ,,>вченогочоловіка“ [32; 5].

>Таке ,,>спрямлення“ характеру Дашковича, на форумі нашу думку, невідбиваєсправжньогоавторськогопогляду на героя уже всамійвихідній йогонастанові як антиподаВоздвиженському. Ужиттіце натурацілісна,шукаюча, поетична,здатна доглибокихроздумів йпереживань (>можливо, лишезанадтоделікатна йвнаслідок цогопоступлива).

яквчений, Дашковичдопитливий йерудований,невтомнийшукач істини,своєрідниймаксималіст унауці,який,перш ніжзайнятисябезпосереднімвивченням свого народу,прагнезбагнутизакономірностісвітовогорозвитку,історіюслов'янства. Дашкович, навідміну відВоздвиженського, людина непрактична,філософського складурозуму. Доти ж, справедливозазначає сам автор,стоячи натвердихісторичних позиції, не було б тоді (в30-40-ві рокта XIX ст.) анінавкруги його, ані в його самогоматеріалу дляправдивоїширокої думи та широкогопогляду“ [9; 32].

>Об'єктивно письменникпоказує Дашковича як національносвідомулюдину,залюблену вісторію України, вїїмову, народ, вїїпоетичну природу.Життяпростолюду,сільськікраєвиди,рідна мовапробуджують уньомубажанняпослужити народу, йвінбереться зазбирання пісень,мріє про ті, що народна поєзія ,,>можерозвиваться всамостійнулітературу,книжнупоезію...“.ЯкщоВоздвиженськийцілкомбайдужий досвоєїТули, то Дашкевичупритаманніпатріотичніпочуття.

Прощирістьнамірів вченого, котрі черезсуспільніобставини того і не були практичновтілені,свідчать й йогодушевнігризоти відусвідомленнявідсутностісамепрактичноїдіяльності. Однак без ,,батька“ Дашковича не було б б й ПавлаРадюка якпредставника новогопокоління „>дітей“ -народолюбців іукраїнофілів, про що,наприклад,свідчитьтакеавторськетвердження: „Не голову запалукрапля світу і думок од йоголекцій, жодна голова сталасвітліша іясніша“ [1; 199].

>Схоластика і мертвечина,імітування ,,науки“ -цеякраз справаВоздвиженського,який читавши (у буквальномурозумінні цого слова)лекції студентам застаримипожовклими шпаргалками,виготовленимище встінахдуховноїакадемії.

Уцілому образ Дашковичазмальованийписьменником з великоюсимпатією яклюдини,близькоїйомущироюлюбов'ю в Україну.

>Першісімрозділів романувідданосамецим персонажам. Степан й Васильодружуються на сестер -Марті іСтепаниді,донькахкупцяСухобруса.Воздвиженський,який колисяпихатозаявляв, щожінка колонього „якщо ходитинавшпиньках“,доситьшвидкопотрапив „под Мартінчеревик“.Розвіюються іілюзії Дашковича.Йогомрії про „>тиху, добру, як горлиця, йспівучужінку“розбиваютьсявдрузки.Сестривиявилися „>дужевпертими“ йласими нагроші.

>Письменникмалюєпечальну картинулюдського ярмароксуєти ймарнославства, заякою в одному ізепізодівсумноспостерігає „>праотець Ной ізсинами ізкартини“. Отже, вромані „>Хмари“з'являється одна із центральних дляписьменника тим - темазанепадудуші, щопотрапляє в сповненийжадібності іегоїзму.

СтепанаВоздвиженськогозмальованопереважно всатиричномуключі.Завдякисвоємубезмежномунахабству йпронирливостівінстає ...професором (чирадше -гope-професором!)академії. як персонажВоздвиженськийдоситьшвидковичерпує собі йзрештою сходитизісторінок роману.

>Значноцікавішийавторові Василь Дашкович, йогоеволюція,метаморфози, ганьбинавіть й вельмиприкрі.Талановитий навчань, людина,якійзовсім нечужіпатріотичніпочування,професор Дашковичпоступовостає „>пропащою силою“.Йогоприваблюютьслов'янофільські ідеї - йвіндедалі понадвідходить від свого природногоукраїнства,перетворюється вкабінетноговченого,якогосхіднафілософіяцікавить більше, ніж Україна. Україназгасає вньому, так саме івінзгасає для України.

>Цюсумнуісторію автор романузавершуємоторошноюкартиною, щопостає усні Дашковича,якийприїздить дорідного села йзастаєзамістьбатьківського домупорослубур'янамируїну. У тому страшномусні вседовколапочинаєраптомпровалюватися в землю -батьківська хата,церква, гора, люди, садки... Ставкирозливаються ізатоплюють село, а із ним - й самого Дашковича...

Засвідченнямсучасниківписьменника, прототипом цогоНечуєвого героя бувпрофесорКиївськоїдуховноїакадеміїПамфіл Юркевич (1826-1874) -філософ,чиїлекції ззахопленнямслухав свого години й студентІванЛевицький,досадуючизгодом, що тієї у 1861 р.переїхав доМоскви, де ставшивикладати вуніверситеті... Історія Юркевичадоситьтипова,отожжалкування І.Нечуя-Левицького із приводувимушеного „донорства“українців, котрівіддавалисвій талантіншійкультурі, малоісторичнімотивації...

2.2 ПавлоРадюк -представник новогопокоління українськоїінтелігенції 60-70-х років XIX ст. вромані ,,>Хмари“

ПавлоРадюк – сіннебагатогодідича ізПолтавщини, студентКиївськогоуніверситету. Здитинства Павлоперебував увирі народного життя - ,,аж сама матірпобачила, щомає вестивійну завихованнясина із найманцями, пастухами імужицькимихлопцями“ [1; 282].Вінпризвичаївся до народноїмови, знавшисільське життя, пісня таобряди. І хочнавчання вкиївськійгімназіїначебто івивітрило ізнього ,,>слід українськоїнаціональності імови“, усецевідродилося вдушіРадюка вуніверситеті подвпливом новихєвропейськихідей: „>Європейськапросвіта,європейські ідеї - всі тізаразомнаплило на думку,зачепило усі його думи.Він разомхотів усє тіприкласти в Україну“ [1; 285].

>Європейськаосвітавиробила вРадюка широтупоглядів на життя,аналітичнийпідхід додійсності.Вінбачить, що усісфери життяукраїнського народу (>національні права,соціальний уклад, культура, мораль)пригнічені важкимпресом державного деспотизму. Усуспільствіпанує груба, темна сила, проте добро іслабетерпить: ,,миглухі,сліпі інімі“ [1; 291].Простий народбідує, селомає багато темного,ботудище „неприйшов світло науки. Не народ, а „>якусьздавлену низкуписарів таханськихлакеївготуєтепер школа на Україні“ [1; 422]. Уобшарпаній,занедбанійсільськійшколі „>учителює“ ,,захожий солдатів“, „>який ізпрезирством переносити дохохлів“.

>Неосвіченість,деморалізація,винародовлення іденаціоналізаціяспотворюють душу доброго іпоетичного народу, всередовищіякогоз'являютьсятакідекласованітипи, як Терешко Бубка,котрий не лишеуникаєбудь-якої роботи,пиячить, а ізрікається свого народу,своїхбатьків йрідноїмови. І хочРадюкове „>ходіння межи простих людей“пов'язанеще не ізреальноюдопомогою, а ізпізнанням народу, воно таспростовуєпоширену влітературознавстві думку, згідно ізякою герой І.Нечуя-Левицького незнає життя народних мас, з кола яківін невиключає йміський люд.Радюкбачить, що народ усвоїйтемноті ізабобонностіполишений на самого собі, а „>просвіченіверстви“байдужі до йогобід й потреб.Йоговражає іобмеженість,затурканістьпровінційного панства,середякоговінсподівавсяширити своїпрогресивні ідеї.

>Виступаючипроти деспотизму в всіх йогопроявах,проти „>солдатчини“, „кадила і кропила“,всілякихзабобонів (>віри увідьом, знахарок, котрілікують „>виливанням налопаті“),,породженихвідсутністюосвіти,Радюкпроголошує: „Нам нетребабалакання; нетребаслів, атребаділа!“ [1; 293].Радюк - натурадопитлива,товариська,енергійна,котравідчуває всобівелику силу і завзятість, така, що „>перетрушує“ завісься уклад життя,переглядає подивисясвоїхбатьків йдідів.

Навідміну відкабінетноговивченняабстрактної „>слов'янськоїдуші“українофіломДашковичем,Радюкнамагається свої ідеї „>прикласти до практичного життя“ [1; 285].Виходячи ізвласноїкультурницькоїпрограми,Радюкорганізовуєчитаннялекцій для народу,пропагуєзабороненулітературу (>Ренана, Бюхнера, Прудона, Фейєрбаха),популяризує „Кобзар“ Т.Шевченка,записує укра-їнськінародні пісня,пропонуєзаснувати вКиєвінедільні тавечірні школи.Радюкщировболіває запоневолену Україну,бажаєбачитиїївільною тащасливою: „>Овіяний духомпоезії й пісень, неба, тепла,квіток,вінненачебачивдушею свою Україну, свій шлях Українумайбутнього години.Вона вся підводилася проти нього,гарна, як рай,чудова, якдівчинапершої порисвоєїкраси, всязасадженасадками, виноградом йлісами, вся облитаріками і каналами, ізбагатими містами й селами“ [1; 304].Такі жмрії прокращемайбутнє,думається,мігвисловити і сам письменник.Думки просвітлемайбутнє Україниз'явились уЛевицького подвпливомпоезійШевченка (>зокрема „>Ісаії.Глави 35“, котрадрукувалася вжурналі „Основа“ й якої,певно, читавшиЛевицький,ще як студентКиївськоїдуховноїакадемії). Доречі,самецейуривок, де геройтворупроголошуєсвоєбаченняідилічної України,вилучавсяцензурою яктенденційний, а весьідейнийзміст романувважавсяукраїнофільським.

„>Новий герой“іноді явновиявляє своюбезпосередність,обмеженість („І од чогопочати? І за що взятися?“), але й усвоїхпориваннях герой вірнасвоємународові: ,,У йогодуші був позначка, зрозуміла і проста - народ і Україна“ [1; 304].

>НаївнавіраРадюка у ті, щозвільнення віднаціонального тасоціальногогнітупринесепоширення знань й просвіти („Це одне йєдинеджерело,звідкільполлється світло на Україну:просвітність й наука“),почастипояснюється характеромсуспільноїдіяльностіписьменника,адже, як справедливовказував Про.Білецький, ,,>нові люди“І.Нечуя-Левицькогопевноюміроює рупориідей самого автора“ [4; 359].

ПрограмуРадюка,відзначав Про.Білецький, ,,привсійсвоїйабстрактності, бувпрогресивна (>навіть батько його, живучі ватмосферізастійногопровінційногопобуту,відчув, що ,,всинових словахє щосьнове іправдиве“ [1; 295]). Однакпокоління „>батьків“ (>товариство ПлатонаДуніна-Левченка), яку колисяцікавилосяновимиідеями,виявилосясьогодні простонездатнимпідтриматипросвітительськупрограмуРадюка („>Було знати, щоцінові запитання“ нецікавили їхньогоанітрошечки.Ці пані булиякісьпасивні ібайдужі до тихийтогочаснихсправ“ [1; 325], ареакційні кола (від духівництва,казеннихпрофесорів типуВоздвиженського, мадам Турман деПурверсе докар'єристаКованька ікиївськихчиновників)відчулипрямунебезпекупоявиРадюка,окресливши його „драконом“ й „>революціонером“.

„>Після 1863 р. – писавши Про.Білецький, -реальнимРадюкамдоведеться нелегко – їхнівисилатимуть із України“ [4; 358]

Отже,змальовуючи життяінтелігенції, І.Нечуй-Левицькийпереконливо доводити, що тих,хто винен нестипросвіту межи простих людей,відірвані від життя.Письменник-реалістпомічаврозбіжностіміжгаслами іділомінтелігенції,суперечностіміжтеорією йпрактикою життя.Усеце сталооб'єктомосудження вромані „>Хмари“.

>СимпатизуючиукраїнофілуРадюку, митецьбачитьбезрезультатність йогозусиль, у цьомупроявляєтьсяреалізмписьменника. Не можнаосуджуватиРадюка свої, щовін непідноситься до ідеїборотьби засуспільніідеали, тім понадвважати йоготворчоюневдачеюписьменника устворенніідеалу „>новоїлюдини“.

>Висновки дорозділу 2.

Уромані ,,>Хмари“ письменникпоказуєкількапоколіньмісцевоїінтелігенції: Дашкович йВоздвиженський,Радюк й Кованько,Дунін-Левченко.

>Змалювання вроманірутини йміщанськоїобмеженостістаршогопокоління,поверховості йнавітьлегковажностімолодіпередаєскладність й такнесприятливої обстановки на Україні у40-50-ті рокта, коливажко було бздійснюватинавітьобмеженукультурницькупрограму.

У образахДашковйча йВоздвиженськогопростежуєтьсяформуванняінтелігенціїстаршогопокоління.Вонинібитопротилежні, а на самом делеподібні,судячи ізрезультативностіїхньоїгромадської тавиховноїдіяльності.Аджеобмежений допримітивності,прямолінійний,грубий,відвертийреакціонер йрутинерВоздвиженський навряд чимавістотний йдійовийвплив на молодь, а Дашкович,захопившисьдавньоюфілософією йфактичновідійшовши від потребсучасногогромадського життя,також незмігзгуртуватинавколо собіпередовуслов'янську йзокремаукраїнську молодь, Якапротягомпевного годинитягнулася донього як дообдарованого демократичнонастроєногопрофесора.

>Картиниекзамену й ,,>п'ятниць“ у Дашковича, особливослов'янськоговечора,єнайпоказовішимищодопозиціїписьменника взображенністаршогопокоління.Відповідна характеристикадається йКиївськійакадемії того години, котра ,,стояладуженизько й не даваланічого длямислі“. Ніакадемія, аніуніверситет у40-50-ті рокта нестворювалиналежноїатмосфери вгромадсько-культурномужитті України.

>Молодепокоління вромані,представлене образамиРадюка,КирилаКованька таДуніна-Левченка,теж незалишаєнадій йсподівань:Кованцібракуєміцнихпереконань,принциповості,вінскорішеділок, торгаш, аДунін-Левченко, нащадок заможногодідича,недостатньоініціативний.

>ЗображуючиРадюка устосунках ізпредставникамирізнихсоціальнихверств – із селянами,дрібним панством,старимукраїнським дворянством,професурою, студентами – письменникдосягаєбагатосторонності йогорозкриття.

Автор роману показавшитакожідейнерозмежування усередовищі українськоїінтелігенції, количастинаїїставалаопороюбуржуазно-поміщицького ладу (>Воздвиженський, Кованько),хоча й недосягналежноїглибини у йогозображенні.

як правило, подивисяголовнихгероїв романувиявляються удискусіях, уїхніхпросторихсамороздумах –практичної жреалізаціїзадумів,наприклад,Радюка утворі не показано.Більш того,ентузіастичний герой,злякавшисьосудумісцевихпанів,негайновід’їжджає на Кавказ.

І.Нечуй-Левицькийзвернувсятакож дозмалюванняпредставниківрізнихсуспільнихверств йпрошарківукраїнськогосуспільства.Більшістьобразівтворупостають якіндивідуалізованіхарактери. Романмаєісторико-пізнавальну йхудожнюцінність йстановитьпевнийетап великіепічнихтворів вукраїнськійпрозі.


 

>ВИСНОВКИ

За результатамидослідження мидійшливисновку:

Темаінтелігенції в творчости І.Нечуя-Левицькоговпершез’явилася вповісті ,,>Хмари“. Уписьменникаскладаєтьсяціліснапрограмадіяльності ,,нових людей“,відмінна відконцепціїподібного героя вросійськійлітературі, дляякого неіснувалопроблеми національної.Успіх ,,нових людей“, заНечуєм-Левицьким,можливий восвіченні народу, вборотьбі за йогонаціональнесамоутвердження.Звідси й саманазва Першогоідеологічноготвору Нечуя: хмари - символнаціональногогноблення, символтемних сил, котрінамагаютьсяденаціоналізуватиукраїнську молодь,відірватиїї відрідного народу,перетворити наприбічниківросійського царизму.

>Твірмаєдоситьширокутематичну основу:патріархальне життяукраїнськогокупецтва,київськогоміщанства, духівництва,міськоїбуржуазії, такзванихосвіченихкілсуспільства (>викладачівдуховноїакадемії іуніверситету), система народної йвищоїосвіти в Україні таін. На цьомутлі і урізнихвзаєминах зпредставникамиіншихсуспільнихверств йкілсоціальневирізняється діяльністьінтелігентів-українофілів.

>Ідеологічназапрограмованістьповістіпомітна вкомпонуваннізображуванихсторіндійсності. І.Нечуй-Левицькийбудуєтвір на контрастномузіставленніжиттєвих картин йситуацій, напротиставленніпоглядів йпереконаньпредставниківпротилежних груп,різнихпоколінь, напоказісуперечностейміж ,,>батьками“ й ,,>дітьми“.

Уповісті ,,>Хмари“художньозмальованоісторію двохпоколіньінтелігенції: 30-40-х й 50-60-х років натліхарактернихявищкризифеодально-кріпосницькихвідносин,початковогорозвиткубуржуазної доби, коли активноформуютьсянації,гостропостають запитання національної культури.

>Кожен герой І.Нечуя-Левицькогомаєреальну основу.Керуючись принципом ,,чого немає вжитті, того і неможе бути й влітературі“, письменник,однак, непросто „>списував ізнатури“, ашукавявища іпостаті, котріпредставляютьпевний типособистості,сформованийконкретнимисуспільнимиобставинами.

Вже ізпершихсторіноктвору письменник наприкладідуховноїакадеміїпоказує, як ужитті Українизапанувалогрубе,експансивневеликоруськедержавне початок, яку нерозуміє і невизнає чужихзвичаїв йтрадицій.Висунувшипровідноюідеєю вповістіпротистояння іопірнаціональномугнобленню,державнійполітиці ,,>обрусєнія“ в всіхжиттєвих сферах йвиявах, авторшукає дійових йможливих у тихийумовахзасобівборотьби таздоровихнаціональних сил.

УтворенніхарактерівсвоїхгероївІ.Нечуй-Левицькийголовним чиномспирається наособливостіросійської та українськоїментальності,уявлення про котрізбігалися ізживимижиттєвимивраженнямиписьменника,винесенимизістінКиївськоїдуховноїакадемії.


>ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ:

 

1.Нечуй-Левицький І.Кайдашевасім’я;Хмари. – До.:Наукова думка, 2001. – 504 з.

2.Бенькович М. З російського філософського роману. – Кишинів:Штиица, 1991. – 106 з.

3.Бикульчюс У. Поетика філософського роману. – Вільнюс, 1988. – 71 з.

4.БілецькийО.І.Іван СеменовичЛевицький (>Нечуй) //БілецькийО.І.Віддавнини досучасності. – До.:Держлітвидав УРСР, 1960. Т. 1. – З. 321-358.

5.Борев Ю.Интеллектуализм у літературі // Словник літературознавчих термінів /Ред.-сост. А. Тимофєєв, З.Тураев. – М.: Просвітництво, 1974. – 510 з.

6. Бочаров А. Безкраїсть пошуку: Художні пошуки сучасної радянської прози. – М.: Радянський письменник, 1982. – 423 з.

7. Власенко В.О.ХудожнямайстерністьІ.С.Нечуй-Левицького. – До.: Радий. школа, 1969. – 183 з.

8.Затонський Д. Упошукахсенсубуття:Погляд налітературусучасногоЗаходу. – До., 1967.

9.ЗінченкоН.І.Повість ,,>Хмари“ І.Нечуя-Левицького під час уроківпозаклас-ногочитання // Українськалітература взагальноосвітнійшколі. – 2003. - № 4. – З. 29-33.

10.ЗінченкоН.І. ,,Мета зрозуміла й проста – народ і Україна“ (>Інтелігент-демо-крат утворах І.Нечуя-Левицького) // Слово й годину. – 1991. - № 8. – З. 42-47.

11.ІванченкоР.Г.ІванНечуй-Левицький.Нарис життя, і творчости. – До.: Дніпро, 1980. – 147 з.

12. Історія українськоїлітературидругоїполовини ХІХ ст. / За ред. проф. В.М.Поважної. – До.:Вища школа, 1979. – 462 з.

13. Історія українськоїлітератури:Літературадругоїполовини ХІХ ст.:Підручник. – До., 1966. – 763 з.

14. Історія українськоїлітератури ХІХстоліття: У 2 кн.Кн. 2:Підручник / За ред.акад. М.Г.Жулинського. – До.: Ли-бідь, 2006. – 712 з.

15.Кошовий Про. (>Кониський Про.) Колі жвиясниться? (За дротомповісті ,,>Хмари“Нечуя-Левицького). – Щоправда. – 1875. - № 19, № 20. – З. 767.

16.Кравець Р. А.Питання культури йосвіти вромані ,,>Хмари“І.С.Нечуя-Левицького //Культурно-освітня робота. – Х., 1967.Вип. 4. – З. 100-113.

17.КрутіковаН.Є.ТворчістьІ.С.Нечуя-Левицького.Статті таматеріали. – До.:Вид-воАкад. наук УСРР, 1961. – 248 з.

18. Ліст І.Нечуя-Левицького до Про.Кониського від 1травня 1876 р.//Нечуй-Левицький І.Зібраннятворів: У 10 т. – До., Т. 10. – З. 264.

19.МандрикаМ.Л. Дотворчоїісторіїповісті ,,>ХмариІ.С.Нечуй-Левиць-кого //Питаннятекстології. – До.:Наукова думка, 1968.Вип. 1. – З. 122-170.

20.МіщукР.С.Співецьдуші народної: До150-річчя від днянародженняІ.С.Нечуй-Левицького. – До.:Тв-во ,,Знання“ УСРР, 1987. – 48 з.

21.Огоновський Про. Історіялітературируської //Зоря. – 1890. –Річн. ІІ. – З. 353.

22.Павличко З. Дискурсмодернізму вукраїнськійлітературі:Монографія. -2-ге вид., перероб. йдоп. - До.: Ли-бідь, 1999. - 447 з.

23. Панченко У.ДвіповістіІванаНечуя-Левицького ,,>Хмари“, ,,>Кайдашевасім’я“ //Дивослово. – 2003. - № 8. – З. 10-15.

24.Пипин О.Н.,Спасович В.Д. Історія слов'янських літератур. – СПб, 1879. – Т. 1. – З. 383.

25.ПоходзілоМ.У.ІванНечуй-Левицький.Літературний портрет. - До.: Дніпро, 1966. - 128 з.

26.Синицька М.Характерніознакиінтелектуальноїпрози // Слово й годину. – 2003. - № 11. – З. 75-80.

27.СтрукД.І.Реабілітація ,,>Хмар“ІванаНечуй-Левицького //Літературо-знавство. – До., 1996. – З. 389-398.

28. Тараненко М.П.,І.С.Нечуй-Левицький. – До.:Вища школа, 1984. – 183 з.

29. ФранкоІ.Я.Зібраннятворів: У 50 т. – До., 1976. Т. 35 //Ювілей І.Левицького (Нечуя) – З. 375.

30. ФранкоІ.Я.Зібраннятворів: У 50 т. – До., 1976. Т. 43. – З. 115.

31. Фрідлендер Р. Реалізм Достоєвського. – М.- Л.: Наука, 1964. – 404 з.

32.Хропко П.Романи І.Нечуя-Левицького із життяінтелігенції // Українська мова йлітература вшколі. – 1988. – № 11. – З. 3-10.

33.Шкуть Л.Трактуванняпитань національноїісторії та культури в романах ,,Чорна рада“ П.Куліша та ,,>Хмари“ І.Нечуй-Левицького // Українська мова талітература вшколі. – 1999. - № 4. – З. 28-33.

>Дудінова Н.А. Роман ,,>Хмари“І.С.Нечуя-Левицького улітературномуконтексті доби (70-90 рокта ХХстоліття) //rusnauka.com/NPM _>2006/Philologia/8_dudinova.doc.htm


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація