Реферати українською » Зарубежная литература » Проблема модернізму в сучасному Українському літературознавстві


Реферат Проблема модернізму в сучасному Українському літературознавстві

понад іводноразпростіше заструктурно-смисловізламивиключнонашого години".

Отже, домодернізмувідносятьтакож неоромантизм,імпресіонізм,символізм, футуризм,декадентизм,дадаїзм,імажизм,кубізм,експресіонізм,сюрреалізм,конструктивізм тощо.

У.Агеєва укнизі "Українськаімпресіоністична проза"намагаєтьсязнайти, "якспіввідноситьсятермінмодернізм зшироковживаними й вкритицікінця ХІХ – початку ХХстоліття, йпізнішетермінами: неоромантизм,імпресіонізм,експресіонізм,символізм,передсимволізм".Вонавважає, що "ясно, що не усістилі, котріпобутували вукраїнськійлітературі вїїмодерністськийперіод, належаливласне домодернізму.Прикметно, що врізнихнаціональнихлітературах умодерністськийперіодїхньогорозвиткурізністилі булинайбільшпредставницькими. (Так було вросійськійлітературіце був, очевидно,символізм, вукраїнській – неоромантизм й,частково,імпресіонізм.)"Дослідницяпояснює проблемурозрізненнястилів умодерністськийперіод українськоїлітературиненормальнимиумовами мистецькогорозвитку.

Українськалітературнаенциклопедіяподаєтаке: ">Найболючішимвиявомкризи ">класичного"розуміннялюдини,життєвої проблематики та способу їхньогохудожньоговідтворення стало занепад. Уруслі йогонастроїв й пафосуперебувалапевначастинамитцівостанньоїчверті ХІХ – початку ХХстоліття (З.Маларме, Ж. До.Гюїсманс, Р.Д’Аннуціо, Про. Уайльд, М.Мінський, До. Бальмонт, З.Гіппіус). як удекадентстві, то й вмистецтві,вільному від йоговпливу, зкінця ХІХ – у Першідесятиліття ХХстоліттявідбуваєтьсякардинальнапереорієнтація наінші,некласичніпринципихудожньоговідображеннядійсності,культивуванняінших форм йавторськихпідходів.Виявляєтьсятупиковість,безперспективність декадентства із його культом смерти,занепаду,прямолінійноюфаталістичністю іестетськимсамозамилуванням.

>Оновлюванийреалізм, неоромантизм тамодернізм, щонароджувався,існуючипоряд іздекадентством, а даліпереживаючи його вчасі,дедалі понадвиступають йогоантитезою якновеактивне івольове ">відродження" врозумінні іхудожньомуосягненнілюдини. При цьомуспостерігається процесдегероїзаціїособистості,поглибленевираження іутвердженняіндивідуального. разом ізосвоєнням арсеналухудожніх формпопередніхстолітьвідбуваєтьсяїхнєрішучепереосмислення ірозширення. Упоетицісимптоматичними сталипосиленасуб’єктивізаціявикладу,розмиванняструктуритвору,звернення доскладніших укомпозиційному,стильовому, жанровій,семіотичному планах формхудожньоїумовності (>міф, притча, парабола тощо)".

Ос-кількилітературознавчийсловник-довідник яктечіюмодернізмувиділяєсимволізм,звернемось додефініціїавторівсловника: ">символізм – одназістильовихтечіймодернізму.Виник уФранції 70-хроках ХІХстоліття, вукраїнськійлітературіз’явився на початку ХХстоліття (Олександр Олесь, М.Вороний, Р.Чупринка, П.Карманський, У.Пачовський, З.Твердохліб таінші).Поставшипротиобмеженихпозитивістськихтенденцій умистецтві,дистанціюваннядовколишнього світу йлюдськоїдуші,конфліктнонепереборногопротистоянняідеалу тадійсності,символізмбазувався насформульованому Ш.Бодлеромзаконі ">відповідностей",розімкнутих убезкінечний,постійнооновлюваний світло, девідбувається ">активнесамоперетвореннявнутрішнього назовнішнє", їхнього синтез,спостерігається ">самтожнавідмінністьвнутрішнього йзовнішнього".Йдеться просутність (>єство), непізнаванну задопомогоюраціоналістичнихзасобів, алишедоступнуінтуїції, наірраціональнійоснові, щорозкривається черезнатяк,осяяння,тобто черезмузику йпоезію".Авторисловниказазначають, що, "на шкода,історичніумови не далиможливостіукраїнськимсимволістамрозкритисвійпотенціал, й все-таки смердотізважилися нарішучікрокионовленнявітчизняногописьменства,пробудження національноїсвідомості, сталиоднією ізпершихланокперманентнихвідроджень в Україні ХХстоліття".

МиколаІльницький укнизі ">Від ">МолодоїМузи" до ">Празької школи""наголошує натезі, Яка ">утвердилася вєвропейськомулітературознавстві, – пронерозчленованістьявищсимволістичного йнеоромантичного характеру".Аджеціявища "вдеякихкраїнах (>Франція,Росія)називалисимволізмом, вінших (>Німеччина,Австрія) –неоромантизмом.Посилаючись на книжку Д.Наливайка "Мистецтво:напрями,течії,стилі", М.Ільницькийзвертаєувагу однієюобставину.Середтрьохтенденційсимволізму, що їхньогозапропонувала М.Подраза-Квятковська (1)здатністьвиражати іутверджуватиідеальний бікбуття; 2)інтерес допідсвідомого; 3) >зосередженість настворенніновоїсутності іпоетики,покликанихвиразитибачення йпереживаннясутності реального світу), Д. Наливайконайбільшзначною длясимволізмукінця ХІХ – початку ХХстоліттявбачаєтретютенденцію. ">Самецятенденціясимволізму бувнайбільшхарактерною для українськоїпоезії початку ХХстоліття й,здається,здатнапомирити ізсимволізмом такогонеоромантика, як П.Карманський та ізнеоромантизмом такогосимволіста, як М.Яцків".

"При такомупідході не можна говорити про "чистоту"символізму чинеоромантизму,бо неоромантизмзбагачувавсядеякимирисами,властивимисимволістичномусвітосприйняттю".

>Авторилітературознавчогословника-довідника неоромантизмтрактують так: ">стильовахвилямодернізму, щовиникла вукраїнськійлітературі на початку ХХстоліття,пойменованаЛесеюУкраїнкою "нове романтизмом".Визначальноюрисоюнеоромантизму, напротивагу романтизму із йогоконцептуальнимрозривомміжідеалом йдійсністю,виявилася конструктивнаспробаподолатипротистоянняцихконфліктнонепереборнихопозицій,завдякимогутнійсиліволізробитисподіване,можливедійсним, неопускаючи цогоможливого дорівняінертногоживотіння.Найповніше неоромантизмокреслився уліриці та вдраматичнихтворахЛесіУкраїнки".

Уукраїнськійлітературнійенциклопедії поданотакудефініціюнеоромантизму: ">об’єднуючаназварізнихромантичнихтечій йтенденцій уєвропейських таамериканськійлітературахкінця ХІХ – початку ХХстоліття.Неоромантизмпов’язаний ізромантичнимитрадиціямикінцяХVІІІ –першоїтретини ХІХстоліття,характеризується якпізнямодифікація романтичного типу творчости, що проходити черезлітературу імистецтвоупродовж ХІХстоліття.Йомувластивінеприйняття ">прози життя"суспільства,створення світупригод йекзотики ізромантичнимгероєм, щовиступаєносіємгуманістичнихцінностей.Неоромантизмрозвивався утіснихвзаємозв’язках як зреалізмом, то й ізмодернізмом.Особливоюстрокатістю неоромантизмвідзначався унімецькій таавстрійськійлітературах, денайвагомішимскладником його бувсимволізм, хоч самцейтермін унімецькомовнихлітературахувійшов увжиток после 2Світовоївійни. Дляфранцузькоїлітературихарактернечіткішерозмежуваннясимволізму інеоромантизму".

Отже, черезсинхронністьвиникнення йпобутування годиноюможевідбутисясплутуваннясимволізму інеоромантизму.Власне,цепояснюєтьсядифузієюжанрів йстилів улітературі, тім понадсприятливимчинником для цогоявищаєнаближеністьперебування вчасіоб’єктів, щонадаються додифузії.

>Літературознавчийсловник-довідник такпояснюєпоняття футуризм: "один знапрямів авангардизму ХХстоліття.Виник вІталії як альтернативакубізмові. яквідгалуженнямодернізму,вінпротиставивсяйомунеприйняттям вічнихцінностей,захоплювавсяакцентуванням ">грубих" промов,екстраполюваннямсучасного вмайбутнє,позбавлене ">вантажу"будь-якихтрадицій,нібитозайвих при розбудові ані на що несхожої культури по слову науки йтехніки. Уестетиці футуризмувідбувався процесдеестетизації тадегуманізаціїмистецтва,поєднувався принциппозитивізму іінтуїтивізму.Головнимиелементамипоезії, затвердженням Т.Марінетті – Першого теоретика футуризму,проголошувалисяхоробрість,сміливість та бунт, "тиск,лихоманнебезсоння,гімнастичнийкрок,ляпас та удар кулака".Цянастановазумовлюваласяепатаційною ">етикою" авангардизму,асоційованою ізпозамистецькоюсферою –військовою,трактувалася якпідрозділ для штурму, атаки.Водночас футуризмприваблювавкострубатою ">красою",охопленоюстрімким рухомоновлення,суголоссямміського темпоритму,розширювавзображально-виражальніможливостіпоетичногомовлення,вводячи вньогоелементипрозаїзації, пафосстенографуванняліричнихпереживань,словотворчості тощо".

>Вартозазначити, щоготується додрукумонографія ОлегаІльницького ">Український футуризм", котра непотрапила на полінашогоаналізу через ті, щоще невийшла у світло.

У своючергу варторозглянутитрактування авангардизмуавторів цого жсловника. ">Авангардизм –термін наозначення такзваних ">лівихтечій" умистецтві.Авангардизмвиникає укризовіперіодиісторіїмистецтва, колипевнийнапрям чи стильпереживаєвичерпаністьсвоїхзображально-виражальнихможливостей,існує зарахунокінерції,тиражуючи своївчорашнітворчіздобутки,перетворені наодноманітні ">кліше",замикаючись насвоїхканонічнихзразках. Тому роль авангардизму урозкриттіхворобливихявищ умистецтві, котрівінподає угіпертрофованоабсурднійформі,безперечно,виправдана й вконкретнийкризовий моментеволюціїестетичноїсвідомості – бажана".

Українськалітературнаенциклопедія тактрактуєпоняття авангардизм: ">умовнийтермін,якимпозначають ряднереалістичнихтечійєвропейськогомистецтва йлітератури ізрізнимифілософськими,політичними йестетичнимипрограмами.Цейтермінвикористовують ізкінця ХІХстоліття присумарномурозгляді тихийхудожньо-мистецькихтенденцій, котріспрямовані надокоріннуперебудову йоновленняхудожньої практикисуспільства. Усвоїхзагальнихрисах авангардизмхарактеризуєтьсятенденцією дорадикальноїзміникомунікативнихфункційлітератури імистецтва, дорішучогорозриву ізтрадицією, доексперименту ізформою.Застосовуючикритерій ставленнямистецтва додійсності,літературознавстворозмежовуєкрайнівиявимодерністського "авангарду" йлівітечії авангардизму, котрі у70-і роктахарактеризувалисянереалістичноюформою, але йздебільшогопрогресивнимзмістом. першийперіод авангардизму (так званьісторичний авангардизм)охоплює 1905 – 38 рокта (футуризм,кубізм,експресіонізм,дадаїзм,сюрреалізм,конструктивізм таінші). Іншийперіод – после2-їСвітовоївійни (так званьнеоавангардизм: "конкретна поєзія", "антироман", ">література абсурду",гепенінг, ">комп’ютерналірика" тощо.Прагненнябезпосередньовпливати напубліку,знищитистінуміжмистецтвом дляеліти ймасовоюкультурою,зруйнуватимежіміжрізними видамимистецтва (">вірші-малюнки",колажі тощо),досягтинауковоїточностімислення (>інтерес доприродознавства,техніки,психології),фрагментарневідображеннядійсності –цітенденціїтією чиіншоюміроюзнайшлиідейно-художнєвтіленнявсерединірізноманітнихтечій авангардизму".

>Також вартозвернутиувагу назгаданийвищенапрям умистецтві,якомупротистояв футуризм, –кубізм.Літературознавчийсловник-довідниктрактує так: ">авангардистськатечія узахідноєвропейському (>французькому)малярстві.Їїпредставники (П.Пікассо, Ж. Шлюб таінші) упошуках "четвертоговиміру" тарозмиванняберегівживописунамагалися усвоїхкомпозиційнихконструкціяхрозкластиоманливийвидимий світло нагеометричніскладники".Такожавторисловниказазначають, "вукраїнськомупоетичномуавангардизмікубізм немавособливогопоширення, хоч творидеякихпоетіввиповнювалисякубічнимиелементами". Колицікаво,українськалітературнаенциклопедіятермінукубізм не наводити, але йподаєтермін кубофутуризм,роблячипосилання настаттю футуризм,тобто абсолютноототожнюєці двапоняття.

>Також домодерністськихтечійдослідникисхильнізараховуватиімпресіонізм. Українськалітературнаенциклопедія тактрактуєцейтермін: ">напрям умистецтві ілітературідругоїполовини ХІХ – початку ХХстоліття,представникиякогопрагнуливідтворитиреальний світло у йогорухливості ймінливості,передати своївраження.Розглядаючи світло якоб’єктивнуданність,імпресіоністи невідокремлювалидійсність відсприйняття йвважали, щопереданізасобамимистецтвавраженняздатнівиражати істинибуття".Згідно ізвизначеннямлітературознавчогословника-довідника,це ">напрям умистецтві,якийосновнимзавданнямвважавушляхетнене,витонченевідтворенняособистіснихвражень таспостережень,мінливихмиттєвихвідчуттів тапереживань.Ставилося за міткупередати ті,якимвидався світло у даний момент через призмусуб’єктивногосприйняття. Цезумовилофункціональні такомпозиційнізміниопису:опис ставшиепізодичним,фрагментарним,суб’єктивним.Імпресіоністичнітенденціївикликалитакожзміни вхарактеріоповідіепічнихжанрів: вонпевноюміроюліризувалася, щоспричинилопіднесенняролі ірозширенняфункціївнутрішнього монологу".Імпресіоністичнітенденції вукраїнськійлітературіавторисловникаспостерігають у творчости М.Коцюбинського, Р.Михайличенка, М.Хвильового, М.Ірчана, П.Тичини, У. Чумака, М. Йоґансена, З.Черкасенка, М.Рильського.

У.Агеєва удослідженні "Українськаімпресіоністична проза"висловлює думку, що ">імпресіонізм був багато вчомупорубіжнимявищем,з’єднувальноюланкоюміжкласичнимреалізмомдругоїполовини ХІХстоліття, із йоговірою уможливістьраціональногопізнання іпояснення світу, – йперіодом активногоутвердження напереломістолітьсуб’єктивнихстилів йнапрямів,добоюмодернізму.Імпресіоністивірили, що світлоявляється нам увідчуттях, авідтак передачаконкретнихвражень від того чиіншого конкретногоявища, образу,сприйнятогозором художника, дозволитидосягтинічим неспотвореноїправдидійсності". У.Агеєваназиваєімпресіонізмявищемпереломнимміжнародницькимреалізмом ймодернізмом, вонпов’язуєцюпорубіжність "ізрішучимфілософським переломом, переходом відпануванняпозитивістськогосвітогляду досуб’єктивно-ідеалістичних,інтуїтивістськихтечій початку ХХстоліття… Аліімпресіонізм,декларуючи своїмзавданнямлишефіксаціюконкретних,нічим неопосередкованихчуттєвихвражень, які максимальнонаближали доправдидійсності как онадаєтьсялюдині, усе ж такимавдвоїстий характер,представлявзначнобільшийпростір дляпроявусуб’єктивного початку, ніжреалізм йнатуралізм".

>Поданотакож у словникутлумаченняще одногонапряму вмодернізмі: ">імажизм –модерністськатечія усвітовійлітературі,наріжнимкаменемякоїєпоняття образу яксамодостатньоїодиниціпоетикихудожньоготвору.Основні засадиімажизмузводилися доусвідомленнязначимості образу впоетичніймові якінтелектуальногоемоційного комплексу.Одночасно образвважався неоздобленням, аорганічноюцілісністюпоетичноїестетики.Імажистивпроваджували ікультивуваливерлібр, атакожяпонськухоку.Вважається, що после 1930 рокуімажизмприпинивсвоєіснування влітературі якнапрям. УукраїнськійлітературітворчістьБ.-І. Антонича малапевніознакиімажизму".

Українськалітературнаенциклопедіятрактуєімажизм якмодерністськутечію, щовиникла в 10-хроках ХХстоліття.Імажистивиступалипротиштампів,риторичності,багатослів’я упоезії,проголошували доктрину максимально конкретного, "чистого образу",стислістьвираження,відхід відтрадиційноїпісенноїформипоезії,заміну метристильовим ритмом,нестрофічну форму,вільнийвірш.

>Розглянуто улітературознавчомусловнику-довідникутакождадаїзм. Це ">авангардистськалітературно-мистецькатечія,виникла 1916 року.Дадаїзмсхилявся доабсолютизаціїавангардистськихпринципів, достворенняхудожньоїформипозахудожнімизасобами (>колажі ізклаптівшпалери чифрагментівдрукованоїпродукції,предметнікомбінації,елементистихійноїсловотворчості упоезії,посиленнякакофонії умузиці тощо),мав своїрізновиди,зокрема ">мерцизм".Епатацію (>відхід відзагальноприйнятих норм)традиційнихсмаківдадаїсти доводили докрайніх між,свідомоорганізовувалискандальнілітературнівечори ">хімічної", ">гімнастичної" чи ">сатиричної"поезії,прагнучирозширитиїїзображально-виражальніможливостіявищами та предметамипозамистецькоїсфери.Відгоміндадаїзмуспостерігався вукраїнськомуавангардизмі".

Українськалітературнаенциклопедіятакожназиваєдадаїзмавангардистськимнапрямом улітературі іобразотворчомумистецтві;дадаїсти, якподаєенциклопедія,повністювідкидалихудожнітрадиціїєвропейської культури,ідейність йобразністьлітератури,морально-етичнінорми,літературніавторитети.

якподаєлітературознавчийсловник-довідник,експресіонізм – ">літературно-мистецькастильоватенденція авангардизму, щооформилася вНімеччині на початку ХХстоліття,передовсім умалярськомусередовищі,проіснувавши до початку 30-х.Джерелаекспресіонізмунаявні вромантизмі, у ">філософії життя", йогоестетикапостала назапереченні не лишеміметичнихрізновидівмистецтва, а іімпресіонізму,якийспирався навираженнямиттєвихвраженьмитця.Основнийтворчий принципекспресіонізму –відображеннязагостреногосуб’єктивногосвітобачення черезгіпертрофованеавторське "Я",напругу йогопереживань таемоцій,бурхливуреакцію надегуманізаціюсуспільства,знеосіблення вньомулюдини, нарозпаддуховності,засвідченийкатаклізмамисвітового масштабу початку ХХстоліття,зокремаПершоюсвітовоювійною тареволюціями. Дляекспресіонізмухарактерні ">нервова"емоційність таірраціональність, символ,гіпербола, ґротеск,фрагментарність таплакатність листи,позбавленого прикрас,схильного чи допідкресленогоконтрастуваннябарв,мотивів тощо. Тому часто утворахекспресіоністівпоєднувалисяпротилежніявища –примітивізмбуденщини ізкосмічнимбезміром,побутовемовлення ізвишуканимипоетизмами,вульгарність звисоким пафосом,пацифістськіінтонації ізактивнимреволюціонізмом,екзистенціональнімотиви,зумовленіжахомбуття, ізпрокомуністичними.Найяскравішеекспресіонізмпроявився уліриці,зокрема впоетичномузображеннісновидінь,гротескнихпоемах чи ">пролетарських"піснях, у театральномумистецтві".

Українськалітературнаенциклопедіятрактуєекспресіонізм яксоціальнийнапрям улітературі ймистецтві. "Дляньогохарактернізагостренаемоційність таірраціональність,схильність доконтрастностізображення,гіперболізаціяхудожніх деталей,фрагментарність,плакатність листи.Головнийтворчий принципекспресіонізму –вираженнясуб’єктивногобачення світу черезавторське "я" таузагальненіобрази, щовитісняють ізтворівекспресіонізмуживіхарактери й сюжет".

>Сюрреалізм – ">авангардистськатечія,котравиникласпочатку влітературі,потімпоширилася намалярство, скульптуру таіншімистецтва.Сюрреалізм якіманентнеявищеформувався наосновідадаїзму,жививсяфілософськимиджереламиінтуїтивізму,фантазійногомислення тафройдизму,особливу рольвідводячи утворчійдіяльностіпідсвідомому танесвідомому,реалізованому черезприйомиавтоматичного листи, правилавипадковості,сновидіння тощо".

>Конструктивізм – "один знапрямів авангардизму, щовиник на початку ХХстоліття,виявивтенденціїраціоналізаціїмистецтва закритеріямидоцільності,економності,лаконічностіформотвірнихзасобів,призводячи доопрощення тасхематизаціїестетичнихчинників подкутомзоруутилітарних (>виробничих)інтересів".

>Згідно із російськоюлітературноюенциклопедією,конструктивізм – ">авангардистськийстильовийнапрям уросійській таукраїнськійлітературах 10 – 30роках ХХстоліття.Виникнення йогопов’язане ізконструктивізмом увітчизняному тазарубіжномумистецтві іархітектурі, ізрозвиткоміндустріальної культури.Прагнучи дозближенняхудожньої творчости ізвиробництвом,конструктивістизаперечувалиобразністьмистецтва,ігнорували йогопізнавально-виховну суть.Конструктивізмспрощувавлюдину,ставивмашини йпродукти націннісновищемісце.Нехтуючиіндивідуальними танаціональнимиособливостямилюдини,конструктивізмнамагавсярозкритиїїсоціальніякості через ">біографіюречі". Невипадковопрогресивні ідеї іпозитивнірезультатиконструктивізмувиявилисянасамперед вархітектурі таінших видахтехнізованогомистецтва (дизайн, плакат,книжковаграфіка, реклама)".

>Прототипоммодернізмувважаємо декаданс,якийвиник удругійполовині ХІХстоліття й буввтіленнямкризиакадемізму,раціоналізму,позитивізму.

Отже, говорити пропевніканонимодернізму,чіткі йогориси йпостійніознаки не доводитися. Ос-кількимодернізмєсукупністюбагатьохтечій, із які чи некожнавиникає якзапереченняіншої, томожемотвердити, щокожен іздослідниківмаєрацію,вбачаючи вмодернізміриси, які невідзначаютьіншіколеги. Вісь щоподає із цого приводуукраїнськалітературнаенциклопедія: ">Здебільшого домодернізмувідносятьнезвичні назагальномумистецькомутліяскравіявища,винятковооригінальні заформою,викличні усвоїхфілософських йестетичних засідках.Модернізм немає єдиноїсвітоглядноїоснови, дляньогохарактерний широкий, спектрсвіторозумінь йсвітовідчуттів: відбаченнялюдинитрагічною,самотньоюістотою в чужомуїй й абсурдним світі – доуявлень простверднийсмисллюдськогоіснування іісторії (Б.Брехт, Л. Арагон, П.Елюар, П.Неруда, У.Незвал, У.Маяковський таінші, що врізніперіоди булиблизькими домодернізму). При цьомузагальнофілософський фундаментмодернізмустановлять усе жірраціоналізм, ">філософія життя",інтуїтивізм,неореалізм (З.Кіркегор, Ф.Ніцше, У.Дільтей, Р.Зіммель, Х.Ортега-і-Гассет, З. Фройд, А. Бергсон, Л.Клагес, До. Р. Юнг, Дж. Є. Мур),пізнішеекзистенціалізм –філософськінапрями йтечії,окремі ідеї яківиявилисьприйнятними дляхудожньої практикимодернізму (>розрив ізінтелектуально-раціоналістськоютрадицією,панлогізмом йсистематизмом ухудожньому йфілософськомумисленні,смисловизначальністьконечностілюдськогоіснування;акцентуація наскладностісприйняття івідчуття, надинаміці ібезперервнійзмінюваностіпсихологічнихстанів, наутрудненості, бо інеможливостіподоланнядуалізмусуб’єкта йоб’єкта,відособленостііндивідів;елітарна природа творчости тощо).Стимульований ними, умодернізміздійснюєтьсярішучий поворот досуб’єктивізаціїхудожньоговідображення. Намісцеоб’єктивноїданості,авторського ">всевідання",відноснонезалежних уструктуріхудожньоготворухарактерів переноситисуб’єктивнесприйняття,переживання,вираження.Паралельно ізурізноманітненням формавторськоїсвідомості болеевизначених міжнабуває автономна сфера думи іпереживання персонажа,принципово чимимовільностверджуєтьсяпозиціяагностицизмущододійсності,інколихудожнійтвірпостає як світлооднієїсуб’єктивноїсвідомості.Людинарозкривається туп наїїрізноманітних,примхливих,несподіваних,позірнодріб’язкових, частонеусвідомлюваних неюпереживаннях, заформою, як правило,фрагментарних, – що несуперечитьцілісностіхудожньоїконцепціїтвору. Удеякихрізновидахмодернізму кардинальнопереосмислюєтьсякатегоріягероїчного: назміну "пророків",борцям приходитипересічна,іноді простонікчемна людина, безпретензії наморальні чиякісьіншіідеали, антигерой.Модернізмзафіксувавнародження ">масової"людини,людини ізнатовпу,середньостатистичногооб’єктарізноманітнихполітичних,ідеологічних,культурнихманіпуляцій.Модернізмрозкриваєтрагізміснуванняпередусімзвичайноїлюдини;вияв його – векзистенційнійплощині, а чи не лише всоціальній чипсихологічнійдетермінованості.Виразніше, ніжіншінапрямимистецтва,модернізм усвоїхсвітоглядних йестетичних засідкахвідбиваєсуспільно-політичннуреальність ХХстоліття –епохимасовихрухів,тоталітарнихрежимів йсвітовихвоєн.Загальнийгуманістичнийзмістмодернізму – упошукутривкогожиттєвого, духовне начало віндивіді.

>Першімодерністичніспробиз’являються урічищінатуралізму,пізньогосимволізму,імпресіонізму,іноді напограниччі іздекадентськиминастроями,сигналізуючи про собізмінами вструктуріхудожнього образу,фрагментарністювикладу,посиленням ">побічних" тим йдеталізацій,непрямих характеристик,навмисноюстилістичноюутрудненістю (А.Жід, З.Маларме, З.Георге, А.Шніцлер, До. Гамсун, А.Стріндберг, Я.Каспрович, До.Тетмайєр,Й. З. Махар, Є. Верхарн, М.Метерлінк, Про. Блок). Урядікраїнмодернізмоформляєтьсяорганізаційно.Виразномодерністськогозабарвленнянабуваютьтакінапрями ітечіїлітератури ХХстоліття, як футуризм,дадаїзм,сюрреалізм,імажинізм,неокласицизм,експресіонізм (>останньому, як йтворамдеякихтечій, нечужасоціально-політичнаконцептуальність). Назагальномутлісвітовогомодернізму,якийрішучепориває ізтрадицією йпозначенийпевнимекстремізмом угалузіхудожньоїформи,визнаніметримодернізму (Дж. Джойс, М. Пруст, Ф. Кафка)займають болеепоміркованіпозиції, щопередбачає якзначне новаторство, то й синтезминулихздобутківлітератури. Поетиказрілогомодернізмухарактеризуєрозуміннятвору якзамкнутоїхудожньоїсистеми, щовибудовуєновудійсність йпринциповопротиставленазвичним формамсприйняттяреальності.Головніриси його –граускладненого (У. Вулф) чи,навпаки, ізхудожньоюдоцільністюспрощеного (Р. Стайн) стилю, щовловлюєнайрізноманітнішіпливківраження,стани,настрої, який бувзв’язаним при цьому ані сюжетно, анінеобхідністюхарактеротворення;намагання вдокладнихописахнайдрібнішихпорухівемоційного життяконструювати йогорозпорошену вчасіцілісність (М. Пруст);побудовауніверсальноїкартинисучасного світу – відкультурно-інтелектуального допозасвідомогорівня, віднатуралістичнихописів докультурно-історичнихремінісценцій йцитацій (Дж. Джойс);підкресленнязасобамиреалістичного воснові листифантасмагоричноїабсурдностілюдськогобуття (Ф. Кафка,експресіоністи). Умодерністськійпрозівдосконалюєтьсяоповідний принцип "потокусвідомості" (>відповідникиє й впоезії),випробовуютьсякомпозиційніприйомипаралельноговикладурівновіддалених учасі іпросторіподій тощо. І поєзіямодернізмуприкметнапередусімяскравою,невідомою для ХІХстоліттяметафорою,побудовою тими завіддаленими,переважнозовнінемотивованимипредметними чикультурнимиасоціаціями,умисним,художньообґрунтованималогізмомзв’язку думок таописів, ">словоноваціями",синтаксичнимизміщеннями,фонічноюобразністю.Визначальніпозиції уверсифікаціїзавойовуютьверлібр,тонічнийвірш. У твори всіхродівлітературипроникаютьмісткий символ,міф.

У 30-хроках ХХстоліттямодернізм усвітовійлітературі переходити устадію авангардизму, далі –неоавангардизму.Поряд ізрозвиткоммодернізмузазнаєоновлення йреалістичнетиповехудожнємислення. У окремихвипадкахмежіміжреалізмом ймодернізмомдоситьумовні,хисткі:реалізмзбагачуєтьсяпоетикоюмодерністського плану,зокрема увідтвореннібагатоликості характеру, вбагатоаспектностізображенняситуації,події.

Уукраїнськійлітературімодернізм непроявився уповному і концептуальноговигляді,однакзасвідчив собі поручформальнихособливостейпоетики тазразкаминетрадиційногосуб’єктивно-індивідуалістськогорозуміннялюдини йдійсності.Художня думка в Україні вціломузбереглавіру всуспільно-політичні,національні,моральні,гуманістичніідеалиХVІІІ – ХХстоліття,коригуючи іоновлюючи їхнівідповідно довласнихобставиністоричного й духовногорозвитку.Модернізм вукраїнськійлітературізовніпостає вполеміці ізнародництвом у йоготривіальномузначенні (">просвітянство",утилітарнепризначеннямистецтва), але йвін ж івиступає одним зспадкоємцівнародницької (в широкомурозумінні цого слова)літератури ХХстоліття.Переважаєбаченнялюдини врозкритостіїївнутрішнього світу доінших, узв’язках із народом якдуховноюсоборністю".

Отже,з’ясовуючихронологічні рамки йфактографіюмодернізму,доходимо таких з висновками.Згідно ізтвердженням М.Ільницького,модернізм вукраїнськійлітературіпочався 1896 року (>ценайраніша дата ззапропонованихдослідниками). Т.Гундорова якмодерністівназиває Ю. Андруховича й ">Новудегенерацію",отжемодернізмтриваєдонині. Доявищ, що так чиінакше належати домодернізму,відносимо декаданс,імпресіонізм, неоромантизм,експресіонізм,символізм, футуризм,кубізм,дадаїзм,імажизм, авангардизм,неокласицизм тощо.Усіцітрансформаціїмодернізмуполягають в абсолютномузапереченніпопередників,неприйнятті жадноїестетики,кимсьзапровадженоїраніше.Кожен зцихнапрямівробить акцент наякійсьоднійдеталіхудожньоїформи, напевнійсистемівираженнявласногосвітосприйняття, що,зрештою, незаперечує на стовідсотківпопереднізнахідки.Протекожен зцихнапрямівєвпертоюдитиноюпопереднього, Якапродовжуєвійнуміжбатьками ідітьми,задекларовану багатосотень років тому.

>Розділ ІІІ. ">Авторськіверсії"модернізму

Чи ненайпершимдослідженням, якуоприлюднилоіснуваннямодернізму вукраїнськійлітературі,є книгаВіриАгеєвої "Українськаімпресіоністична проза". Увступідослідницяз’ясовуєпоняттямодернізму, яку немаєканонічноготрактування,лишерізніавторськіінтерпретації. У.Агеєвамодернізмомназиваєсукупністьстилів, котрірозвинулись вукраїнськійлітературі на початку ХХстоліття.Вонавиокремлюєтакітечії, якімпресіонізм,експресіонізм,символізм, неоромантизм.Даючи характеристику шкірного із них,дослідницянаголошує навідсутності "чистого" стилю вісторіїлітератури,кожентвірмаєознаки,характернікільком стилям,це свого родуколаж.Такождослідницянаголошує на бомодернізм –це нелишесукупністьстилів йтечій, а іепоха влітературі,естетичний перелом намежістоліть. Усвоїй роботи У.Агеєвахарактеризуєімпресіоністичну прозу якпевнуцілість.Під годинуаналізуавторкавиділяє трирівніструктуритвору:ідеологічно-ціннісний,просторово-часовий і, власнемовний (>фразеологічний).Отож,розглядаючипершийрівень,дослідницяз’ясовуєспіввідношенняпозицій автора і героя якносіївоцінки наприкладахтворів шкірного автораокремо: М.Коцюбинського, Р.Косинки, А. Голівка, М.Івченка. Прирозгляді іншогорівня У.Агеєва стверджувати, що "годинуімпресіоністичноїновели –цеепізодвтечі ізсуспільства,зісвоєїепохи, ізузвичаєного колагромадських,побутовихобов’язків".Характернимирисамицієїпрозиавторканазиваєтакождискретну,уривчасту, ">моментну"організаціюхудожнього години йпростору. Уостанньомурозділі У.Агеєваробитьмовнийаналізімпресіоністичноїпрози.Вонавиділяєтаку рису, якперевагафразеологічноїпозиції героя, постійнавплив слова героя наавторське, щопов’язано ізвідтвореннямвражень конкретногосприймаючогосуб’єкта,орієнтацією націнніснупозицію героя.

1995 рокувийшладрукомпраця МиколиІльницького ">Від ">МолодоїМузи" до ">Празької школи"", вякій авторрозглядаєтворчістьпоетів-модерністів, які по одній було бвилучено ізісторії українськоїлітератури черезпорушеннявимогсоцреалізму,відхід від політикиколоніалізму,неможливістьзробитиїхнютворчістьінструментомполітичноїборотьби. М.Ільницькийподаєбіографічнівідомості пропоетів, котрі недогодилирадянському стереотипуписаннявіршів,робитьоглядїхньої творчости.Вінпідходить доаналізупоезіїхронологічно,залежно від години життяпоета. Томуоглядпочинаєтьсятворчістю ПетраКарманського, азавершуєтьсястаттею про ЮріяЛипу (>між тім ВасильПачовський, БогданЛепкий, МиколаЄвшан, Олесь Бабин, БогданКравців,Богдан-Ігор Антонич,ІванКрушельницький,Євген Маланюк, ОксанаЛятуринська, Олег Ольжич). М.Ільницький неробитьгеографічногорозмежуванняпоетів, ">аджевиразновиявляєтьсяспорідненістьсвітовідчування йстильовихознакпоетівГаличини і українськоїеміграції ізпоетамиНаддніпрянщиниперіодунаціональноговідродження, що стало ">розстрілянимвідродженням".Їхоб’єднують ідеїактивності героя, конструктивного чину".Дослідникробитьаналізпоезій шкірного автора,виявляючихарактернітенденції українськоїмодерністськоїпоезії. Хоча вартозазначити, що М.Ільницький незловживаєтерміном ">модернізм",вінлише короткоз’ясовує впершомурозділізначення цоготерміна, а далі проводитианалізісторичноїситуації й,відповідно донеї, творчостипоетів-модерністів.

1997 рокувийшла у світломонографіяТамариГундорової ">Про-Явлення Слова.Дискурсіяранньогоукраїнськогомодернізму.Постмодернаінтерпретація".Дослідниця ">прагнулапроаналізуватимово-мислення,характерне дляранньогоукраїнськогомодернізму, ">дискурсію як формурозгортання думи й якавтономізаціюбуття слова"". Длядослідницімодернізм як стиль ">постаєявищемколонізаційним, щовідчужуєокремілітературнітрадиції,продукуєситуаціїрозриву,стимулюєопозиційністьвсередині національної культури", доти жце ">своєріднийкультурнийінтертекст, щооб’єднує автора йчитачів вєдиномукомунікативномупросторі,окреслюваномузакодовуванням йрозкодовуваннямпевнихзначень". Т.Гундорова доходитивисновку, що минуле усе ж таки такивдалося.Дослідницязастосовуєрізноманітнісучаснітеорії,підходячи доаналізумодернізму:постструктуралістськудеконструкцію,постмодерний синтезпсихоаналізу,феноменології йсеміотики тексту.Монографіяскладається ізчотирьохчастин, котрі написанийкультурологічному,естетичному,семіотичному іриторичному "ключах". У з статтею ">Модернізм поза каноном" Т.Гундорованаголошує напереході від ">модернізму" до ">модернізмів", назнятті ">проголошеноїукраїнськиммодернізмомопозиції".Створюючи канонмодерністів,авторказараховує доньоготакожІвана Франка,який частовиступавпроти декадентства ймодернізму як такого. яквважаєКостянтинМоскалець, ">загаломсинтетизм,сповідуванийдослідницею яктворчий принцип, неможе невикликатиспротиву,оскількивінстворює просто-такипервісно-магічну атмосферувзаємопов’язаності, денайрізнородніші засвоїмиінтенціямиавтори (часто один автор, як,скажімо, Гнат Хоткевич,діаметральнопротилежний усвоїхранніх йпізніхтворах,настановах тощо),тексти,теоріїоб’єднуються вмогутньомухорі,суголосийспівякого поддиригуваннямдослідниці виненслужитиодній-єдинійметі:підтверджуватитезу, щоінтерпретаціяукраїнськогомодернізму початку ХХстоліття ">даєзмогупобачитиостанній вконтекстієвропейської культури необділеним,неповним, адиференційованим,динамічним йзначущимпроцесом".Цютезу До.Москалецьназиваєсумнівною.Аналізуючи Українськиймодернізм, Т.Гундоровазгадує Юрія Андруховича й ">Новудегенерацію",тобтоїїхронологіямодернізмусягає 90-х років ХХстоліття. Ос-кількидослідницяінтерпретуємодернізм постмодерно, тоназвирозділівєхарактерними: ">Замістьвступу", ">Замість з висновками", ">Замістьдослідження".

>МонографіяСоломіїПавличко "Дискурсмодернізму вукраїнськійлітературі"впершевийшладруком 1997 року, бувперевидана 1999 року здоповненнями. Книжка не втратиланепоміченою.Вонаодразувикликала шквалобурення із одного боці йшаленезахоплення – ізіншого.Самецеєпоказникомїїактуальності йпотрібності в нашомупострадянському,постколоніальному,постшаблонномусуспільстві. Нема зачисленнізакидищодопсевдонауковості, мирозглядаємодослідження З.Павличко як грунтовнулітературознавчупрацю.Припускаючи насамім початку книжки, щомодернізм в Українііснував,авторкаробитьдіахроннийоглядлітературногопроцесукінця ХІХ – початку ХХстоліття в Україні. ">Вонаприйшла іпобачила шлях українськоїлітератури подіншим ракурсом, ніж було бприйнятодонині.Бодай боспробувалаїї,історіюлітератури,перепрочитати,маючидосвідвивченняангломовниххудожніхтекстів".Власне, З.Павличковідкидаєбудь-якіджерела,писанірадянськимивимогами.Вонаопирається нанезаангажованулітературу:текстиписьменників йпоетів, атакождослідження чидореволюційні, чидіаспорні, котрі неперебували подвпливомрадянськогозапереченнямодернізму.

З.Павличкоробитьхронологічнуперіодизаціюукраїнськогомодернізму,виділяючиокремомодернізм рубежу ХІХ – ХХстоліть,модернізм 10-х років,модернізм 40-х років,нью-йоркськугрупу.Причомукожен зцихмодернізмівмає свої заподіяння йформи,заперечуєсвоїхпопередників.Адже домодернізмуслідпідходити "не дуже до наборустильових,формальних чижанровихпринципів, а як допевноїмистецькоїфілософії,певноїмоделілітературногорозвитку в нашомустолітті".

">Особливуувагуприділяє З.Павличкорозглядовіфункційлітературної критики внародницькомудискурсі". Ос-кільки домодернізму вукраїнськійлітературі З.Павличкопідходитьхронологічно, тонасамперед вонз’ясовуєпередумовивиникненнямодернізму наукраїнськомуґрунті.Відповідно,дослідницязвертаєувагу нанародницькулітературу,запереченнямякої й поставмодернізм. ">Проводячи думку, щоутвердженнянародництвамайже точнозбіглося із йогокризою – якхудожньою, то йтеоретичною, –авторкапростежуєпоявуантинародницькихнастроїв у творчостиЛесіУкраїнки, ОльгиКобилянської (>чим,власне, доводити, щопершимимодерністами вукраїнськійлітературі булижінки-письменниці)".

>Роблячиогляд творчости Миколи Вороного,Олександра Олеся, ">молодомузівців", Гната Хоткевича, МихайлаЯцківа, З.Павличкопростежуєформування новогоестетичногопростору в Україні рубежу ХІХ – ХХстоліть.Аналізуючиконцепцію творчости МиколиЄвшана й ">Українськоїхати",дослідниця доходитивисновку, щоцеймодернізм можнарозглядати якніцшеанство.

>Пізнішиймодернізм, 20-х років,позбавленийєвропейськихвпливів,стає дискурсомпролетарськогомистецтва.Відповідно З.Павличкорозглядає в цьомуконтексті проблемуєвропеїзму іантиєвропеїзму.

>Модернізм 40-х років –діаспорний – бувсплеском,оскільки бувпозбавленийканоніврадянськості,мавбезпосередніконтакти ззахіднимилітературами. Аліцеймодернізмзнищив сама собі черезвнутрішнійконфліктміжпатріотизмом йкосмополітизмом.

>Натомістьмодернізм 60 – 70 років (>нью-йоркська група)відмовився віднародництва,національнихмотивів. ">Поетинью-йоркськоїгрупинаклалисерйознеобмеження наможливу тематику:жодногопатріотизму, жадної політики, жаднихсліз забідноюУкраїною".

Нема за усіспробизламатитрадиційний канон українськоїлітератури, ">жодного разумодернізмові невдалосяповністюздолатистереотипи імовутрадиційної культури,відтакневдоволенаіманентна потребамодернізаціїуспадковуваласянаступнимпоколінням".

">Модернізм вукраїнськійлітературіпочинався із дискурсу промодернізм, із постановки заподіяння, ізінтимнихзаписів йцілкомвідкритихманіфестів,закликів, критики. Однак самцей дискурс частовиявлявсякволим,неясним" –робитьвисновок З.Павличко.

>КостянтинМоскалець у з статтею "Роман із дискурсом"наголошує на болегкість листи З.Павличкозумовленазагальноюфеміністичноюспрямованістюдослідниці. Цеїїперевага надздебільшогопонурими йзацикленими, частонечитабельнимимакабрескамипредставниківмаскулінного табору.

Умонографії ">Міфологічний обрійукраїнськогомодернізму",виданій 2002 року, ЯрославПоліщук, послуговуючисьметодологієюміфологічної (>архетипної) критики,робитьміфологічнуінтерпретаціюранньогоукраїнськогомодернізму,акцентуючи на творчостиЛесіУкраїнки.Дослідник назвавшиприсутністьміфологічногочинника влітературі системно,осмисливши його нарізнихрівнях:архетипно-ініціаційному (>кшталтування героя),аналогічному (>виробленнясимволічного культурного коду) та дискретному (>твореннявізійнихсвітів зпереосмисленим,естетичносамодостатнімміфом,якийнерідконазиваютьавторським).Власне,цейостаннійрівень йвимагаєрозглядуавторськогоміфу,яскравим прикладомякогоєтворчістьЛесіУкраїнки. Автордосліджуєлише тривізійнихсвіти драматурга:античний,середньовічний тапоганський.

Я.Поліщукпідходить домодернізму як донезавершеного,незреалізованого проекту,проте такого, щосклався, й йогоіснування не переносити подсумнів. Цефілософськаконцепція,світоглядна модель, йдослідниканалізуєїї,дотримуючисьміфологічноїметодології.

Упершійчастинідослідження авторз’ясовуєзагальні засадимодерної культури,їїфілософськепідґрунтя ймісцеміфу всистемімодерністськоїестетики. Удругійчастині Я.Поліщукробитьоглядархетипних моделей,виявляє характер модерного героя.Вартозазначити, що автороперуєтерміном ">модерний" наокреслення зрозуміти, що належати домодернізму, а чи непослуговуєтьсятерміном ">модерністський". Утретійчастинідослідникзвертається до творчостиЛесіУкраїнки,аналізуючиїїдрами "Кассандра", "Дон-Жуан", "Лісову пісню". Отже,зводячи Українськиймодернізмлише додраматургіїЛесіУкраїнки, Я.Поліщукзастосовуєдедуктивний методаналізу,ведучисвоєдослідження відзагальних засідокмодернізму до творчостиокремого автора.Дослідник доходитивисновку, що ">народження новогоестетичного кодувідбувається коштомревізії вжевиробленихкультурнихкодівминулихепох".

Умонографії ">Національнішляхипоетичного модернупершоїполовини ХХ ст.: Україна йПольща",виданій 2002 року,ВолодимирМоренецьробитьспробуприблизногоокресленнявласнихнаціональнихшляхіврозвитку двохпоезій упросторіостанньогосторіччя череззіставленняконвенцій,іманентнихспонук йвластивихфілософсько-стильовихздобутківкожної ізнаціональнихлітератур.Дослідник,застосовуючи методкомпаративістики, ваналізіконкретнихявищвиходить із українськоїперспективи, при цьомужодну ізпорівнюванихсторін нетрактуючикомпліментарно. як

Схожі реферати:

Навігація