Реферат Меріме та Росія

образу,майстернярозробка його,глибокийІнтерессписателя дослов'янськоїтемі - вісь ті, що такпривернулоПушкіна взбірникуМеріме.

>ПушкінперевівнаступнібаладиМеріме: ">Бачення короля", "ЯнкоМарновіч", "БитвабіляЗіниці-Великої", ">Федір й Олена",Влах уВенеції "" ГайдукХрізіч ","Похоронна пісня "," Марко Якубович "," Бонапарт йчорногорці ","Вурдолак ","Кінь".

>Пушкіндаєбаладвіршований переклад, тоді вМеріме усі смердоті булинаписаніпрозою.Завдяки цьомубалади абсолютноперетворюються. Вісь двауривки із ">похоронні пісня"Меріме йПушкіна,Мерімепише: "Прощавай, прощавай,добрий шлях!".

>Пушкін переводити так:

З Богом удалеку дорогу!

Шляхзнайдешти хвала Господу,

>Світитьмісяць,ніч зрозуміла;

Чашавипита до дна.

>Особливояскравим прикладомтворчої роботиПушкіна надматеріаломузятим вМеріме, служити перекладбалади ">Вурдалак" (вМеріме "Ваня").

>ПерекладПушкіна -це посуті,новийтвір,незрівнянно болееблизьке до народної творчости.

>Пушкіндодастьбаладігумористичний характер, болееблизький народноїпоезії.Всібудуватися наконтрастіміж тім, чогоочікує Ваня, й щовиявляється вдійсності.

>ОбразибаладиПушкінабачиш: смердотіживуть,рухаються,діють.Мерімерозповідав про страхВані,Пушкінпоказує його.

>Пушкінрізкозмінюєкінцівку,вносячи внеї понадреалізму йсправдігумору.

>Пушкін наосновіматеріалу, взятих уМеріме,створиввисокохудожні твори, котрі далекоперевершилиоригінал.Він проник ународний образ ізбільшою силою йглибиною, ніжцезмігзробитиМеріме.

>Знайомство ізросійськимипочинається вМеріме у 90-ті років.Серед йогоросійськихзнайомихслідвказатиА.І. йІ.С.Тургенєва,Соболевського, Герцена таінших.

Зросійськоюлітературою йнасамперед ізПушкіним,Мерімепознайомив другПушкінаСоболевський.

>Мерімебереться завивченняросійськоїмови. Докінця 40-х роківвінопануєїмнастільки, що ужеможеперекладати ізнього нафранцузькумову.

>Чим понаддізнававсяМерімеросійськумову, тім понадзахоплювався ним ">Російська мова, - писавшивін, -найбагатший,наскількиможусудити, із всіхєвропейськихмов.Вінначебтостворений длявираженнянайтоншихвідтінків. При йогонезвичайнійстислості й разом із тімясностійомудосить слова дляз'єднаннябагатьох думок, котрі наіншихмовахзажадали бцілих фраз". ">Російська мовабезперечнокращеєвропейських, - говорити, уіншомумісці, - невиключаючигрецького.Віннезмірноперевершуєнімецькийсвоєюясністю.По-німецьки можна знаті усі словафрази,безуспішнодобираючись доїїзмісту. Зросійською мовоюнічогоподібноготрапитися неможе".

>Першимхудожнім перекладомМеріме ізросійської був ">Пікова дама", апізнішеїм переведено ">Цигани" й ">Гусар"Пушкіна, рядуривків із Гоголя йоповіданьТургенєва.

У 50-х й 60-хрокахМерімевипускає ряд робот проросійськихписьменників - "Микола Гоголь" (1851),Передмова дофранцузькогоперекладу ">Батьків йдітей" (1863), "ОлександрПушкін" таІванТургенєв (1869).

>ВеликезахопленняМерімевикликали ">Цигани"Пушкіна. Процюпоемівінвідгукувався як: "Не одноговірша, одного слова не можна було бзабрати,кожна насвоємумісці, у шкірногосвоєпризначення. А тім годиною позовнішностіце вседуже просто, природно, ймистецтвовиявляє собі лишеповноювідсутністюбудь-якихзайвих прикрас".

>ПушкінаМерімецінував впершучергу свої, щовінзумів усвоїхтворахдатипозитивний образ.ПорівнюючиПушкіна із ГоголемвінвіддаєперевагуПушкінусаме боПушкін усвоїй творчостизумівзнайтицей образ.Меріме писавши проПушкіна: ">Після того яквінтривалий годинузнаходив влюдськомусерці усі пороки, усіницості,щоб їхнібичувати йвисміювати,вінраптомпомітив, щопоряд ізцимганебнимзлиденністюєпіднесеніриси.Він ставши поетом великого й прекрасного, як лишевін йоговідкрив".Мерімезавждидужецікавивсяісторією,вінзалишив рядісторичнийпраць, вчислі які роботи ізросійської та українськоїісторії. У 1951роцівіннамагаєтьсястворити драму просамозванця. Це драма (">Першікроки авантюриста") задумана,безперечно, подвпливом "Бориса Годунова", але й самозванцем внійвиступає козакЮрій,Отреп'єв ж - лише агент цогосамозванця. Ухудожньомуставлення драма невитримуєпорівняння ізкращимитворамиМеріме.Воназалишилася незакінченою.

>Меріме був одним ізнайбільшихреалістівфранцузькоїлітератури XIXстоліття.Відзначаючи йогозначення,треба особливовказати навеличезну роль, якоїзігравМеріме якпершийзахопленийцінитель й пропагандистросійськоїлітератури уФранції.

"Ваша поєзія, - мовившиМерімеТургенєву, -шукаєперш на правду, а красаєпотім сама собою".

Унекролозі до стратиМерімеТургенєв писавши пронього: "Ми,росіяни,зобов'язанівшанувати вньомулюдину, котракатувавщиру йсердечнуприхильність донашого народу, донашоїмови, донашогопобуті, - долюдиниякий позитивнобоявсь передПушкіним йглибоко йвірнорозумів йцінувавкраси йогопоезії".Доводячице, Гете виходив із такихміркувань, склад словаGazul тієї ж, що йGuzla.

ПросперМерімепише з статтею проросійськулітературу йросійськоїісторії XVIIстоліття,вивчаєповстання СтепанаРазіна йПугачова.

>Ця діяльністьМерімевідігралавизначну рольрозвиткуросійсько-французькихкультурнихзв'язків. (С.Р.Брахман)

>Познайомившись ізМерімеІ.С.Тургенєввідзначав: "Схожий на свої твори:холодний, тонкий,витончений, із сильнорозвиненимпочуттямкраси йміри іздосконалимвідсутністю не лишеякий-небудьвіри, але йнавітьентузіазму. І в останній моментсамеросійськалітератураставати дляМерімерятівнимзасобом у йогорозладі із собою,бо вонпройнятатієюособливоюгармонією,моральноювисотою йреалізмом, якіжадав й незнаходивнавколо собі письменник.Мерімеперевів нафранцузькумовуповісті О.С.Пушкіна ">Пікова дама" (1849), ">Постріл" (1856), написавшизахопленустаттю проПушкіна (1868),публікуєстаттю ">Література вРосії: М. Гоголь (1851) й переклад ">Ревізора" (1853, подназвою ">Генеральнийінспектор"),пишепередмову доперекладу романуІ.С.Тургенєва "бацьки йдіти" (1863),редагує переклад роману ">Дим" (1867), переводитиповісті ">Привиди" (1866), ">Дивнаісторія" (1870),випускає разом ізТургенєвимзбіркаперекладів йоготворів ">Московськіновели" (1869),пише проньогорозгорнуті з статтею ">Література й рабство вРосії. ЗапискиросійськогомисливцяІванаТургенєва " (1854),"ІванТургенєв " (1868),залишаєзауваження пробагатьохросійськихпоетів йписьменників. Не усіМеріме,вірно,сприйняв вросійськійлітературі. Так,він абсолютно неоцінив Перші твори Льва Толстого, а Гоголяпобачив лише сатирика, багато щозапозичили уСтерна, Скотта,Шаміссо й Гофмана.Проте воно тасуті, не знавши уЄвропірізних заглибиною йгрунтовностірозумінняросійськоїлітератури таісторичноїроліросійської таіншихслов'янськихнародів (>Меріме був авторомісторичнихпраць проепоху Бориса Годунова, про Б.Хмельницького, проРазіна, проісторіюкозаків, про Петра I, в 1853 р.він написавшиісторичну драму ">Першікрокиавантюристів", девиклав своюгіпотезупояви наРусіфігуриЛжедмитра,він увеличезніймірісприяв початкусвітовоговизнанняросійськоїлітератури.

О.С.Пушкін давшивільний перекладвіршами 11 пісень ">Гюзли",включивши їхні у ">Піснізахідних слав'ян".Вінповністюзмінилапослідовність упорівнянні ізрозташуванням пісень вМеріме, що було б продиктованозадачеюПушкіназбагатитифольклорнимиелементамиросійськупоезію,датичитачеві назбірник народних пісень, апродуманийхудожній цикл.ЗавданняМеріме булиіншими. Уподаній ниммозаїцівиявляєтьсяпрагнення до ">жанровоїгри",іронія надромантичноїфрагментарністю. Аліє вкомпозиції ">Гюзли" йприхованаспрямованість: відвільноїфантазії ввідкриває книжкуісторії життяніколи неіснувалоспівака доблизькоїфольклорномупершоджерела пісня ">КіньФоми II" (уПушкіна ">Кінь", "Колитиіржеш, мойкіньзапопадливий" й т.д.) йвключенихпізнішедійсним перекладомсербських пісень,тобто відмістифікації,ігри черезіроніюстосовно романтикам котрішукають уфольклорі чи ">невигадливості", чицитати провампірів й т.д., досправжнімнароднимджерелом. І тодістаєочевидноющирістьінтересуМеріме додикуватоюманерівиконанняіллірійських пісень (">Замітка про І.Маглановіче"), таісторії слав'ян (СмертьФоми II, короляБоснії "), їхньогозвичаєм йповір'ями ("Похоронна пісня ","Красуня Олена "), їхньоговолелюбності (">Чорногорці") письменникхотівпроникнути внаціональнусвідомість тапсихологію, успосіб життяіншого народу йнаблизити йогосвоєрідний йзовсім непримітивну культуру до читача.

>МЕРІМЕ УРОСІЇ. УРосіїпоява новогофранцузькогописьменника було бвідміченовідразу ж, як бувопублікований "Театр КларіГасуль", але й вельмисвоєрідно: книга бувзабороненацензурою.Зате колиМерімевидав другу книжку - ">Гюзла",відгук уРосіїз'явився черезкількамісяців: ужурналі "Сін по-батькові"спочаткуз'явиласязамітка ">Новіфранцузькі книжки" (1828,4.118. № 5), апотімвідкликання іздодаткомперекладутрьохбалад (1828, 4.120, № 14).Авторівнотаток йперекладу ми незнаємо, як,втім, й смердоті було невідомо, що ">Гюзла" -твірМерімевстановлено, що до того ж 1828р.А.С.Пушкін,полонений книгою,почавстворювати свої ">Піснізахідних слав'ян".Питання про ті,якоюміроюПушкінвірив у справжність пісень ">Гюзлі"залишаєтьсянеясним, але йправий був В. Г.Бєлінський,який писавши у з статтею ">Вірші О.С.Пушкіна.Частиначетверта " (1836): "Пушкінвмівнадатицимпісням колоритслов'янський, так щоякщо б йогопомилка не буввідкрита,ніхто не подумавши бі, щоці пісняпідроблені". СамПушкін упередмові до ">Піснямзап. сл." (1835) назвавшиМерімегострим йоригінальнимписьменником, авторомтворів"надзвичайночудових углибокому йжалюгідномузанепадінинішньоїфранцузькоїлітератури".

>Вплив книга ">Гюзла" наросійськійлітературі необмежилосяпушкінськими ">перекладами"шістнадцяти пісень.З'являєтьсязбіркавіршів Н.А. Маркевича "Українськімелодії" (1831), О.М. Сомоввикористовуємотиви книжки наповісті ">Гайдамаків" (1830), темавампіризму, щоотрималашироке поширення послевиходу книжкиМеріме,знайшлавідображення воповіданнях О.К. Толстого ">Упир" (1841), ">Сім'явурдалака" (написаньфранцузькою мовою,першапублікаціяперекладу - 1884).

За життяМеріме наросійськумову було б переведено (>повністю чичастково)вісімнадцять йоготворів, щоскладають основутворчої спадщиниписьменника,причомудеякі із нихпереводилисякількаразів. Так,новела ">МатеоФальноне"публікувалася втрьохперекладах (1829,1832,1835) й увіршованомуперекладенні В.А.Жуковського ізперекладу А.Шаліссо (1843),якийотримаввисокуоцінку Гоголя.Мабуть, у тому ж1843р читрохираніше Гоголь написавшизалишиласянезавершеноюстаттю проМеріме у зв'язку ізвизначеноїпублікацієюперекладуновели ">Душі чистилища". Уційневеликій з статтею, що сталавідомоюлише в1892р, Гогольвідзначає "багато знань йдосвіду"поряд ізуміннямвразити ">живим,швидким,захоплюючоюрозповіддю", "тонкимиспостереженнями,гострими йсміливимизауваженнями", як й ">схоплювативірномісцевіфарби,відчуватинародність йпередатиїї".Цізауваження Гоголядужеістотні длявизначенняхудожнього методуМеріме.

>ЯкщоПушкін й Гогольвловилинайістотніше в творчостиМеріме, тоякіймірівінвірнорозумієїхнютворчість. Це запитанняобговорювалося вросійськійпресі у зв'язку ізпублікацієюперекладу ">Піковоїдами",здійсненогоМеріме в1849р, й у зв'язкузістаттею "Микола Гоголь", якоїМерімеопублікував в1851г. Так, "З -Петербурзьківідомості" (1849, 14вересня)відгукнулися ізпохвалою проперекладацькумистецтвіМеріме, у тому годину як ">Північначола" (1849, 27вересня) йПогодінській ">Москвитянин" (1849,ч5 № 18) -різко негативно, щопов'язано ізнедостатнімрозуміннямперекладацьких установокфранцузькогописьменника.Навпаки,Ф.В.БулгарінвсілякопідтримавстаттюМеріме про Гоголя,зробивши ізньоговигідний для собівисновок, що,подібний донього,Мерімебачить у Гоголя лишеприємногооповідача,якийумівзмінити йзабавлятисвоїми карикатурами (>Північнабджола - 1852-19 апреля). ХочаМеріменіде всвоїй з статтею недоходив до такогоспрощеногопогляду на Гоголя, але йсприймав його дійсновузько, як лишесатиричногописьменника, щоволодієлише однимзброєю -іронією.Проживши,такоїоцінки Гоголя ізусієюстаранністювиступилиІ.І. Гана в "Современннике" (1851, № 12) й АполлонГригор'єв воновленому "московитами" (1851ч6, № 24, авторствоімовірно). А.В.Дружинін, послерозколуредакції "Современника" прийшов у ">бібліотеку длячитання"доситьрізковідповів "московитами" (1852,тIII, 2,2,отд7). ">Вітчизняні записки" (1852, № 6,отд6) негативнооцінилипереклади ">Ревізора тауривків ізмертвих душ",здійснені. Увсійційполеміціприхованоїточкою,навколоякої всеоберталося, бувборотьба загоголівську ">натуральну школу" чипротинеї. Вочевидь,саме вцеймоментів й винна бувз'явиться робота, вякій був б даназагальнаоцінкатворчістьМеріме.Такустаттю ("ПросперМеріме")почавпублікувати в "московитами" (1854, № 11) АполлонГригор'єв. Алі так самезакономірно й ті, щостаттязалишиласянезавершеною:творчістьМеріме уже не давалотакоїїжі длядискусій, якце було б, в1846г. Колі у зв'язку ізпублікацією в ">Літературній газеті"перекладуновели "АрсенаГійо"Розгоріласяполемікаміж ">Москвитянин",засудивновелу зааморальністьзіслов'янофільськихпозицій, ">Сучасників", котріпідтрималиреалістичніустремлінняМеріме.

Однаквпливфранцузькогописьменника наросійськійлітературіпомітнопротягомбагатьохдесятиліть.ПерекладтворівМеріме бувпрекрасноюшколою стилю.КрімПушкіна йЖириновськогоМеріме перекладали І.Панаєв (">етруська ваза" 1835), АполлонГригор'єв (>уривок із ">Каретисвятихдарів" 1854), У.Гаршин (">Коломбо" 1883), Д. Григорович (">етруська ваза" 1883), Про.Плещеєв (АрсенаГійо "1884), Д.Аверніев ("Жакерія "1891), а после ВеликогоЖовтня - У.Ходасевич ("Незадоволені "1922, Театр КларіГазуль", 1923), Мандельштам (">Коломбо" 1926), М.Лозинський (">АббаОбен", "АрсенаГійо", "Кармен" 1927), М. Любимов ("Небо йПекло", "БатьківщинаКарвахаля", ">Випадковість" 1934, ">Хронікацарювання Карла IV, 1963" йінші.

>Встановленовплив ">Жакерии" на ">сцени ізлицарськихчасів" О.С.Пушкіна й на "Вадима"М.Ю. Лермонтова.І.С.Тургенєввизнавав, що подвпливомновели ">Федеріго" написавши сценку ">Щось чиваліза", ап'єсах вушко40-вихроках. ">Необережність"спокуси св.АнтоніяДвісестри,відбилосячитання "Театру КларіГасуль". Образ Кармен ізоднойменноїновелиМеріме йопери ЖоржаБізе (1875)надихавросійськихпоетів Про. Блоку (цикл "Кармен" 1914), М.Цвєтаєва (">Сплятьтріскачки й псісоседови." 1915,опобл. 1965; "любовістаровиннітумани", 1923), А.Білого (">Першепобачення" 1921). ">Ведмежа весілля" А.В.Луначарського (1923) - мелодрама на сюжет ">Локіса".

Однак лишеписьмовіджерела неможутьповноюміроюрозкритизв'язківМеріме ізросійськоюкультурою. Не маловажливі йогоособистіконтакти із С.А.Соболевським,А.І.Тургенєвим,Е.А.Баратинській,І.С.Тургенєв йбагатьмаіншимиросійськими людьми.

Усприйнятті творчостиМерімевиявляютьсясвоєрідні ">хвилі".ЯкщоПушкіна і Гоголя ">Мерімебезперечно,чудовий письменникХIX вфр.__, то тут длянаступногопоколіннявін не більше, ніждругорядний,хоча іблискучиймайстер. По-новомусприймають М. Горький,який улисті до О.К. Виноградову (7.03.1928) ставити М порядзі Стендалем,Бальзаком, й Флобером й А.В.Луначарський, у 1930 р. написавшистаттю про ПросперМеріме подназвою ">Генійлихоліття".З'являються роботи О.К. Виноградова, А.А. Смирнова,М.Є.Єлізарової,Б.Г.Реізова,Ю.Б.Віппера, А.Д. Михайлова таіншідослідників.

>Інтерес доМерімепомітнопосилюється востанні рокта.Ці ">хвилі" якособливостямилітературноїборотьби нарізнихетапахрозвиткусуспільства, то йлітературознавчимиконцепціямисвітовоголітературногопроцесу.Ще Гогользазначив, щоМеріме ">Ішовякосьзовсімосторонь.Навітьпредметиобирав не тих, яківимагало модною потребачитачів. "Тому йоготворчість злевписувалося вжорсткі рамкитеоретичнихконцепцій. Зрозвиткомдослідженьперехіднихявищ наосновігнучкогопідходу, щорозвинувся в80-ті й,творчістьМеріместають особливопривабливимоб'єктом длявивчення. (В.А.Луків)

Улітературно -критичнихстаттях,присвячених творчостиПушкіна йТургенєва,Мерімеоцінюваввсьогоглибокувнутрішню правдуросійськогореалізму. Ззахопленнямрозмірковуючи про красу,гнучкості йбагатстворосійськоїмови,Мерімебачитьсаме уПушкіні йоготворця.Звернувшись усвоїйпоезії до живогоросійськіймові,Пушкін показавши йогоперевагу надцерковнослов'янською,створив ">живеджерело" длямайбутнього.Особливийінтересвикликала уМерімеестетикаПушкіна, вякійвін як художниквідчув багатоблизькійому самомуреалістичнітенденції.ЗахоплюючисьлаконізмомПушкіна, йоговмінням ізвинятковим тактомвибратипотрібну деталь,Меріместверджував, щосамевідбірнайважливішого, головного, а чи неточнекопіюванняприродиєосновним законномумистецтва. Проблемавідборужиттєвогоматеріалу йнаступного йогоперевтілення вмистецтвірозглядаласяМеріме встаттях,присвячених Гоголю,Тургенєва, в аркушах. У з статтею "І.Тургенєва ">вінпише проглибинуреалізмумистецтваросійськогописьменника, особливояскравопроявилося устворенні образу народу," цогопокірного, але й ужеусвідомлює чинністьбогатиря " (Н.В. Малік -Саркісова)

>Серпня 22 (>вересня 3)1859р. ПросперМеріме,який читавши уоригіналі книжкиросійськихписьменників,пишеЖанніДакен, що ізнетерпіннямчекає, колиодержитьмалоросійськіоповідання Марка Вовчка вперекладіТургенєва, шедевр,який словаостаннього,перевершив романамериканськоїписьменниці Р.Бічер -Стоц ">Хатина дядько Тома"

>Травня 31 (>червня 12)1860р.МерімепишеТургенєв: ">Оповідання Марка Вовчкадужесумні. Доти ж смердоті, гадаю,повиннізмуситикріпаківвипустити кишки своїм панам. В Україні їхньогосприйняли б якпроповідьсоціалізму, й добродіі, котріволіють небачитикривавих ран,жахнулися б. […]Зарадирозваги явзявся за переклад "Козаки". Ос-кільки віпереклалицеоповідання,виходить, воно тавірогідне, але й ж тодіСтелькаРозін,Пугачов тіншівизначнідіячі малірацію, колипрагнуливикорінитизловживанняякнайшвидшими інайрішучимидіями".

>Травня 25 (>червня 6)1868р. Уфранцузькій газеті ">Moniteur Universal"вміщеностаттюМеріме ">ІванТургенєв".Спокійний тонантикріпосницькоготворівТургенєва Мерімепротиставляєгостровикривальнійспрямованостіоповідань Марка Вовчка: ">ПісляТургенєва однадуже талановитажінкаопублікувала подпсевдонімом Вовчок (>вовченя)кількаоповідань російською мовою нацю саму тему.Їїоповіданнявідомі Мені ізросійськихперекладів панаТургенєва.Барвитакіпохмурі, що вся картинавідштовхує читача.Вона,можливо, і правдива, але йхочетьсядумати, щовигадана; доти ж вонвикладаєзначно понаджаху, ніжжалощів"

>Червня 28 (июля 10)1869р.Меріме влисті доТургенєвапише, щопереклавфранцузькою мовоюдоситьшвидко, та незовсімдокладно, ">Козачку" Марка Вовчка, Яказахопилаїхніх дам.Пише, що давно вже неперечитував цогооповідання дезнаходятьвиправданняРазін йПугачов.

"Ябажав біпоговорити ізМеріме", - говоритиПушкін в мемуарахсучасниці. Іхочамемуариці, таквважає, -літературнапідробка,Пушкінміг таксказати. Широковідомависокаоцінка, якоївін давшиМеріме упередмові ">Песн.зап.славян": автором ">Хронікачасів Карла IX", ">Подвійнийпомилки", "Театру КларіГазун"російський співає назвавшитворцем ">Творівнадзвичайночудових".Уявлення проМеріме як пропершовідкривачагенія О.С.Пушкіна уФранції не безпідставипобутує улітературі вісь вжепівторастоліття. Для широкогофранцузького читачазнайомство із ">Піковоїпані", ">Цигани", ">Пострілом" й тепервідбуваєтьсязавдякиМеріме.

>Меріме бувусього начотири роктамолодшийПушкіна.Постріл, щопролунав у1877р наЧорнійрічціобірвавможливістьбезпосередньогоспілкування двохписьменників.Вони незустрілися, анірозмовляли, не писали один одномулистів, не послали книжок ізприсвятами. Тім понадхвилює теперсхожістьїхніххудожніхпринципів, котріздатнівисвітитилише годину.Вдивляючись уїхніпортрети,малюнки з поліврукописів, щолетить почерк, ми,звичайно,дізнаємося тудалекуепоху,продиктовану йсхожізачіски, й сюртуки, й тискгусячого пера, йнавітьвиразчарівнихжіночихоблич,якими смердоті булиоточені. Алі жоднаепоха, в 1830 рокта, "винна" до того, що йПушкін йМеріме оббирали С.А.Соболевськогосередовищанайближчихдрузів, неодноразовозверталися до одних й тихий ж сюжетом й,всупереч бо писали нарізнихмовах, давалидослідникампідставувідзначатисхожість стилю.

Уційкнизі тригерої:П.М., О.С.Пушкін, Епоха.Кожен із них -цілий світло дляісторикалітератури, вмежах з статтею - колопитань. ПроблемаМеріме -Пушкінаєчастиною болееширокоїпроблеми ставленняфранцузькогописьменника доросійської культури,їїнаціональнихвитоків йнеповторномусвоєрідності. У своючергузрозумілийдавній йревнивийінтерес,який вРосіївиявляється доосмислення французами творчости О.С.Пушкіна.

>ВитокиінтересуМеріме доРосіїфранцузькібіографишукають удитинствописьменника - впильнійувазі його батька, художника ЛеонораМеріме, дослов'янської церковногоживопису, а й увласнихвраженняхМеріме, вподіях 1812-1814 рр., колиневдалийросійськийпохід Наполеонапоклав вушко крахунаполеонівськоїімперії.

>Відомоопис, якпаризькийхлопчина ізбоязкимцікавістюрозглядавкозаківОлександра I, котрірозташувалися табором безпосередньо вЄлисейських полях.Літературним сталовисловлення критика Поля деСен-Віктора:Меріме ">літературноемігрував доРосії йпоселився вній надобрічвертьстоліття". Уцихтвердженняхдостовірнолишеодне:ранній йприродний дляпершоїтретини XIX ст.інтересМеріме вРосії.

>Йогознайомство йдружнізв'язки ізросійськимиінтелігентами давно сталооб'єктомпильноїувагифранцузів йвітчизнянийдослідників. Ми маємо всвоємурозпорядженнісьогодні хоч й неостаточною, але йдостатньоповноюкартиноюросійськогооточенняМеріме. Донього входилиодноліткиМеріме Н.А.Мельгунов й С.А.Соболевський,значно старше завікомА.І.Тургенєв, В.А.Жуковський,Е.А.Баратинський, М.А.Єрмолов,колишняфрейліна ВарвараІванівнаДубенська, що сталадружиноюфранцузького дипломатаТеодозя деЛагрене, АврораШернваль, щовийшлазаміж засинаКарамзіна;ОлександраЙосипівна Россет - Смирнова, всалоніякої, задеякимивідомостями,Мерімезустрічався Гоголем. БратПушкіна, ЛевСергійович, короткоспілкувався ізМеріме, знавши його й князь ПетроАндрійовичВ'яземський.

>Зізбіркоюслов'янських пісень ">Гюзла" (1827)такожпов'язанііменаросійськихдрузівМеріме.Існуєвагомеприпущення, щодорученнявідвезтизбірка Гетевиконав Н.А.Мельгунов. До О.С.Пушкіну ">Гюзла"потрапила через С.А.Соболевського.Ерудит,бібліофіл, великийділок, то й задля собісправжньогозаняття вцарськійРосії,він бувзнайомий ізО.С.Пушкін йвсієї йогосімей іздитинства.Під годинувторинногоперебуванняСоболевського в 1837 р. вПарижісамевінпринісМерімезвістку протрагічну зазагибельПушкіна.Сьогодні,мабуть, можнастверджувати, щоМеріме невідразуусвідомивсправжнєзначення великогоросійськогопоета. УлистіМеріме доРекьену від 30.03.1837 р.він говорити про смертьПушкіна було б,лише у зв'язку ізочікуванимїм автографомвірша ">Гусар".

АлінадаліМеріме усє болееусвідомлюючи рольПушкіна вросійській йєвропейськійлітературах, а із 1849 р. повиразуМонго, ставши ">Chevalierservant dePouching" -вірнимвасаломПушкін. Усічні 1868 р. в газеті ">МонітерЮніверсель"з'явиласястаттяМеріме "А.Пушкін", вякійвін давшиоглядтвірпоета.Статтяця вільна відупередженихсуджень йфактичних неточностей.Середнайбільшістотних -помилковесудженняМеріме про роль царя Миколи I,який не лише не був ">доброзичливим цензором!Пушкін, але й разом ізБенкендорф ставши його жандармом,неодноразовоперешкоджавпублікації йоготворів.ПеребільшуєМеріме йвплив наПушкіназахіднихавторів - Байрона,Аріосто, Вольтера, аінодіповідомляєприблизні чинеправдивівідомості.ВінназиваєпершимлітературнимдосвідомПушкіна ">Гавриилиадой" (1921), на самом делестворену послепоеми "Руслан й Людмила".Поема "Полтава" названаМеріме ">Мазепою".Поетична картинаепохиІвана Грозного, котра немаєназви ("Яканіч! Морозтріскучий"),позначена як ">Опричник (>кромешників)".Неточнопереказано ">ЄвгенійОнєгін".Протеважливіше у з статтею -загальнавірнаоцінкатворчість О.С.Пушкіна,якогоМеріме ставитивище всіхєвропейськихписьменників.

>Оцінкацявисловлюється й до того,, щопротягомчотирьохдесятилітьМерімепостійнозвертався до творчостиПушкіна.

>Перше запитання якувиникає у читача: якволодівМерімеросійською мовою? Уроки давалийомуросійський консул уПарижіК.К.Лабенської таВ.І.Дубенська-Лагрене.Найбільшінтенсивнізаняттяприпадають на49-і рокта.Постійніконтакти ізросіянами,зокрема ізСоболевським,читання книжок й робота надперекладамиповинні були б підгримуватидоситьвисокийрівеньволодінняросійською мовою. Однак,судячи ізокремими фразами в аркушахМеріме, йогоросійськумову далекий віддосконалості йряснієчисленнимиграматичнимипомилками. Зіншого боці, несліднедооцінювати і того факту, щоМеріме читавши поросійськи, аголовне,дужесерйозноставився доперекладацькоїдіяльності. Цезмушувало йогошукатипостійнихконсультантів йпорадників, в які як мизнаємо,він невідчував шлюбу.Баладу ">Гусар",наприклад,йомуспочаткуперекладавСоболевський. Напомилки вперекладі ">Піковоїдами"йомувказав О.С.Пушкін, а ізІ.С.Тургенєвим смердотізаймалисяперекладамиспільно. ІхочаМерімевизнававросійськумову ">найважчим ізєвропейськихприслівників"вінприсвятивйомучималоапологетичнихрядків. Слова про красу, ">стислостібагатство"мови,який "неможе незбентежитинавіть самоговправногоперекладача",включені до статей проІ.С.Тургенєва й М. В. Гоголя.Вониповторюються й влистуванніМеріме аж до 60-х років.

Уційкнизізібрані усіперекладиМеріме ізПушкіна ">Пікова дама" й ">Постріл", ">Цигани", ">Гусар", ">Бадьорі й його сині", ">Анчар", "Пророк" ">Опричник",включені до з статтею "А.Пушкін ">фрагменти із" Бориса Годунова "й"ЄвгеніяОнєгіна",дані там-таки вперекладенні.Їмприйнятий под годинуМеріме принцип ">перекладу".Жоден ізперекладів неідентичнийповністюоригіналу,хочаМеріме й недопускаєвідношенню дооригіналусвавілля,спотворюєавторськийзадум.

>Меріме був непершим,хтопривернувувагуфранцузів допоемиО.С.Пушкіна ">Цигани". У 1825роціЯківТолстов в "ревюансиклопедіі"помістив пронеїкратнустаттюЗ'явилися йіншізгадка йпереклади. до тогочислі у ">Вибранихтворах" О.С.Пушкіна,виданих в1846г вПарижіфранцузькою мовою.Мерімепереклавпоемупрозою й в1852г включившиїїзбірка ">Новели". За дві рокта у ">Рею та ДеМонд", у з статтею ">Література вРосії,даючиоцінку" Запискимисливця ">І.С.Тургенєва,Меріме пояснивши причину свогоінтересу допоемиПушкіна: "Тільки уПушкіна язнаходжуцюсправжню широту й простотудивовижнуточністьсмаку, щодозволяєвідшукатисередтисячі деталейсаме ту, Яказдатнавразити читача. На початкупоеми ">Цигани"п'яти-шестирядківйомудосить,щобпоказати намциганськийтабір йосвітленувогнищемгрупу ізприрученихведмедем.Кожне слово цого короткогоописувисвічує думка йзалишаєнезабутнєвраження.

>Примітно, що такомусуворому й годиноюприскіпливому судьефранцузькихписьменників, якЛ.М. Толстой, слова йогобіографа,читанняпрозовоговикладу ">Циган"зробленогоМеріме,". ізособливою силою показано [.] усієї силипоетичногогеніяПушкіна."НайбільшепрацювавМеріме над ">Піковоїпані",опублікованійспочатку в 1849році в ">Рівне де ДеМонд". Передвиданням 1852Мерімевдругевідредагував переклад й, завдалимвисловом одного іздослідників, "як бі узявши у собіподвійну відповідальність зацесвоєдітище". Іхочаперекладицієїповісті О.С.Пушкінробилися й послеМеріме, до тогочислі такимвизнанимстилістом, як

Схожі реферати:

Навігація