Реферати українською » Зарубежная литература » Система образів роману Томаса Мелорі Смерть Артура


Реферат Система образів роману Томаса Мелорі Смерть Артура

Vinaver'e three-volume 'Works of Sir Thomas Malory ... puts all previous work on this subject out of date. It is a very great work and a work which hardly any other man in England was qualified to perform."[7]

Концепція Б.Винавера знайшла в в деяких філологів серед яких била М.Брэдбрук (M.Bradbrook) яка виступила з гаком, але серйозним дослідженням "Сер Томас Мелорі"

("Sir Thomas Malory".London, 1953). Однак концепцію Е.Винавера, на сьогодні пересматриваемая нею самою, майже відразу зустрілася і на опозицію від імені низки американських учених, які почали полеміку з видавцем "Творів сера Томаса мэлори" у пресі.

Б 1951 р. Р.Уилсон опубліковує статтю, назва якої вопрошало: "Cколько книжок написав Мелорі?" (How many books Did Malory Write? - University of Tulane Studies in English. XXX.I95I).

У 1952 р. статтею форма "Смерті Артура"" Д.Брюер постає право на захист раніше бытовавшего ставлення до романі Мелорі як "про цельном творі, його думка полягає в вдумливому текстологічному аналізі твори, що дозволяє йому упевнено сказати:

"...what does justify him (Кэкстона - Д.Б- and us – in emphasizing the unity оf the work, is its own construction and its own words."[8]

У 1966 р. у суперечку з Е.Винавером вступає Р.М.Лумянский /R.M.Lumiansky/ із статтею "Питання єдності "Смерті Артура" Мелорі" ("The Question of Unity in Malory's "Morte Darthur" - Tulan Studies in English.V.I955. У перебігу наступного десятиліття Лумянский стає лідером значної групи вчених, що працюють у найрізноманітніших університетах і коледжах США, але об'єднаних однаковими поглядами, принципово протилежних поглядам Винавера. У неї, крім Р.М.Лумянского, ввійшли Т.Л.Райт, М.Є. Дікман, У.Л.Гверин, Т.В.Рамбл і Ч.Мурмэн, неодноразово вже протягом 50-х рр. виступаючи з концепції Е.Винавера і відстоювали єдність роману Томаса Мелорі.

Критичний осмислення про діяльність цієї значної групи вчених дасть в 1965 р. Ч.Мурмэн в пролозі зі своєю "Книзі про короля Артура", де він проводить погляд на роман Мелорі як у твір цільна єдине за своїм характером і структурі. Различая за Р.М.Лум'янским "єдність критическое"/"critical unity"/, під яким розуміється єдність твори, яке склалося незалежно від думки письменника, "єдність історичне" / "historical unity"/, тобто. критичне єдність"" свідомо надане письменником твору

Ч.Мурмэн визначив трикрапку зору роман Томаса Мелорі, перша їх належала Е.Винаверу" не различавшему у романі "Смерть Артура" ні "критичного", ні "історичного"

єдності. Другу із можливих точок зору, саме, що pоман Мелорі має лише "критичним" єдністю, поділяли

такі вчені, як Р.Уилсон, Х.Ньюстед, Р.Акерман і Д.Брюер. Прихильники третьої погляду, серед яких були Р.М.Лумянский, Т.Рамбл і саме Ч.Мурмэн, відстоювали як "критичне", і "історичне єдність роману Мелорі "Смерть Артура", втім, невеличкий нюанс в підході до вивчення роману не завадив ученым-филологам, рассматривавшим роман Мелорі як єдине твір, об'єднатися та направити власну діяльність із загальному руслу.

Результатом спільної прикладної діяльності цієї групи з'явився що вийшов 1964 р. під редакцією Р.М.Лумянского цікавий колективну працю, під назвою "Самобытность Мелорі" ("Malory's Originality", Baltimore, 1964)

Інтерес цього спільного дослідження визначається першу чергу постановкою і завдання центру, у якої - вирішення питання єдності твори Томаса Мелорі, і методом вирішення цього завдання. "Як виявиться у книзі",- пише у вступі Р.М.Лумянский,- "автори справжнього дослідження переконані, Мелорі написав одну єдину книжку ("single unified book"), а чи не вісім окремих "оповідань" ("Tales"). Ця книга була вчені називають як і, як і Кэкстон - "Смерть Артура"

Дослідження складається з восьми глав, назви яких повторюють назви восьми "романів" у солідному виданні Е.Винавера, але в глав є що й підзаголовки, які виражають цілком нову ставлення літературознавців цієї групи до досліджуваного ними твору. "...першочергове завдання кожної з наступних глав показати функцію даного "Рассказа" як частини цілого",- пише Р.М. Лумянский, "...a primary purpose in each of the chapters which

follow is to show the function of the given "Tale" "e a part of 'Le Morte Darthur' as a whole"[9]  

"Це дослідження "Смерті Артура", продовжує Р.М.Лумянский,- "як здається, робить безперечно очевидним його загальне несумісність на темі, структурі та окресленню характерів" ("this examination of 'Le Morte Darthur, we feel, makes indispably apparent its general unity in theme , structure and characterization. "[10].

Для проведення такої роду дослідження, найвищою мірою докладного й скрупульозного, знадобився і особливий метод. Його частково використовував P.Уилсон ще 40-ві рр., але тепер завдяки гостроті що стоїть ж проблеми і необхідності її переконливого рішення його отримував особливе значення, потрібно було пильна вивчення всього нового художнього матеріалу, який з'явився романі Мелорі. Тому провідним методом дослідження стало детальне зіставлення і порівняння окремих частин роману зі своїми можливими джерелами і з'ясування цій основі тих часто дрібних змін, скорочень і доповнень, які вносить письменник на свій твір. Конче важливо, що у цьому сенсі вчені стоять, і на зовсім інших позиціях у сенсі Мелорі як письменника, у сенсі його творчості.

"...Мелорі цілком свідомо поводився з джерелами. Він розпоряджався джерелом, а чи не джерело їм, оскільки він у бажанню міг трактувати його незліченним кількістю способів. /"...Malory was consciously aware of his handling of the source. He controlled his source, it did not control him, for he could have handle it in infinite number of ways had desired." [11]/ І це становище трактується авторами лише як "припущення" це припущення "основне. Воно означає зовсім нове підхід до дослідження творчості Мелорі, різко протилежний Е.Винаверу з його розумінням Мелорі як "середньовічного письменника". Вчені групи Р.М. Лумянского бачать у Мелорі письменника сучасного, вірніше - письменника, у сучасне значення цього терміну. Їх він - людина, свідомо належить до своєї творчості, свідомо працював над текстом, тому будь-яке дрібне зміна має їм глибокий внутрішній сенс, відбитка нових художніх позицій письменника. Тому твір Мелорі, а чи не його джерела опиняються у центрі увагу дослідників.

Проте ця концепція, загалом така приваблива, не позбавлена цілого ряду недоліків. Головний із них - внеисторичность дослідження. Дуже цікава і дуже важлива робота проведена, по суті, заради розв'язання важливого питання - докази самобутності, самостійності Мелорі. Але що продиктовані нових рис його твору? Чому у Мелорі традиційна тема французьких і англійських лицарських романів змогла набути нову народження? Літературознавці групи Р.М.Лумянского за всієї важливості піднятого ними питання залишилися лише прибічниками формально-текстологического аналізу. Аналізуючи текст, вони змогли вирватися межі його оболонки; вони змогли зрозуміти якісно нового звучання роману, виниклого з урахуванням тих дрібних детальних змін, що у центрі ЇХ уваги; де вони вловили головного - нової ідейній сповненості роману, що й

робить її справді самостійним і вони справді оригінальним витвором Мелорі. Поняття самобутності і оригінальності Мелорі залишилися їм значною мірою поняттями абстрактними.

Останніми роками намітився іще одна метод критичного підходи до роману Мелорі. Ним зацікавилася американська "нова критика". Саме з позицій цієї школи наближається до аналізу "Смерті Артура" американський літературознавець, професор Пенсільванського університету Едмунд Рейсс. У своїй великий, докладній книжці "Сер Томас Мэлори"("Sir Thomas Malory" New York,1966). Дослідження цього вченого грунтуються насамперед одному з основних принципів нового критицизму - теорії "безособового творчості" Наскільки легко застосувати Україні цього принципу у разі! - адже особистість Мелорі виявляється прихованої ми за перепоною століть, а відомі /або ймовірні/ факти його "бурхливої кар'єри" здаються літературознавцям настільки несумісними особою художника, яким постає зі сторінок свого роману, яким він вимальовується загалом звучанні його - ідейному і мо-ральном1/ , що з дослідження до дослідження дедалі більше про созывалась тенденція до розгляду роману "Смерть Артура" окремо від особи його творця, до аналізу його як твори, говорить за себе. Саме завдання такого дослідження та формулює в передмові зі своєю книзі Э.Рейсс:

"In the present work I have tried ... to provide a commentary on Malory's work that is primarily concerned with how it functions as a work of literary art. I could have proceeded by analyzing according to subject; for example, one chapter on Malory’s idea про chivalry, another on his concept of love, and sо forth. Such a method is valuable, and many recent studies have approached the "Morte Arthur" in this way. Instead I have preferred to discuss the work as it stands and to show Malory's concepts as they arise and function in his developing narrative."[12]/

З п'яти частин, складових цієї книжки" зупинімося лише на першої, ввідна, названій "Людина й произве-дение", що є основної, у цій главі Едмунд Рейсс формулює свою концепцію роману і свій метод дослідження його. Також, як та інші які називались у цьому огляді літературознавці, він приділяє багато уваги формі твори. Цікаво, що, визнаючи факт існування (як це випливає з уинчестерского манускрипту) як окремих оповідань / tales /, кожен із яких має "своє собственнное початок, середину і поклала край ("each with a beginning, a middle, and an end of its own)' Э.Рейсс себе вважає, що цим все сказано щодо форми, наводячи думка Д.Брюера у тому, що форму для "Смерті Артура" своєрідна, що вона можна назвати ні зборами окремих коротких романів /romances/, ні романом в сучасному буквальному розумінні /novel/, що цій формі має щось спільне і про те, і з іншим, і навіть з колишніми циклічними романами, Э.Рейсс йде далі і називає роман Мелорі сагою про Артуре (An Arthur-saga) Артуровским циклом (Arthur-cycle), у якому частини й ціле грають однаково значної ролі. У цьому вся становищі й в аналізі роману Э.Рейсс змикається у своїй концепції з міфологічної школою американського літературознавства, з теорії якої міф, чарівна казка, сказання проголошуються типами художнього мислення. Чарльз Мурмэн у роботі "Артуровский триптих" визначає зміст міфу, сказання про чарівну казку з погляду прибічників міфологічної школи, нас цікавити у ньому визначення міфу і сказання, оскільки саме з цих позицій розглядають роман Мелорі і Ч.Мурмэн, і Э.Рейсс з його поданням щодо Романа Мелорі "Смерть Артура" як "про саги.

"Myth is a primitive philosophy, the simplest presentational ... form of thought, a series of attempts to understand the world, to explain life and death, fate and nature, gods and cults. Legend is primitive history, naively formulated in terms of love and hate, unconsciously transformed and simplified."[13]

На цьому становища виростає і трактування Ч.Мурмэном роману "Смерть Артура" або як сказання, або як міфу, він пише:

"The story may be classified either as legend or as a myth on the poimt of view of observer. On one level the story can be considered as legend; its major purpose is the mere historical description of the rise and fall of kingdom. On another level, however, the story may be legitimately considered as myth; its major purpose is not historical description, but metaphisical speculation on the meaning of history, its character relationships indicative not merely of the temporal clash of purely human emotions, but of human conflicts as they exist in relation to the whole universe in which they function."[14]

Концепція Э.Рейсса будується на розумінні роману як сказання, тобто. як розповіді, що містить історичне осмислення подій (виникнення, зростання, розквіт і падіння держави короля Артура)при цьому ідейний зміст роману, від початку не на інших романів артурівського циклу, розглядається над зв'язки Польщі з внутрішніми особливостям англійської історії держави та культури, хоча Э.Рейсс і визнає це можливо, а більш абстрактному, більш філософському плані - проблема людського життя взагалі, долі чоловіки й суспільства загалом тощо.

"Although it is possible to note in the 'Morte Arthur’ references to contemporary times, it is more pertinent to see how Malory1a work acts as a commentary on the problems and difficulties of human life and on the fortunes of man and society in this world, problems and difficulties that, although expressed in the terms of his particular age, go beyond that age."[15]/

Розвитку цієї ідеї є й все побудова роботи, що є, щодо справи, структурним аналізом роману. Однак це аналіз позначається не позбавленим протиріч, автор, слідуючи думці д.Брюера, висловлену ним ще 1952 р., у цьому, що твору Мелорі більше, ніж до якогось іншому твору літератури застосуємо принцип літературної критики /literary criticism /на відміну принципу літературознавства, /as different from literary scholarship/ і у цьому випадку твір має розглядатись саме собою, незалежно від автори і джерел постачання та заявляючи, було б несправедливо розглядати роман лише у з його джерелами /"lt is possible for our reading of an author to become what we may call "source-ridden", so that we no longer see his book as it is in itself, but only as it contrasts with its sources. This is clearly an

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Социодинамика культури
    Московський Державний Технічний Університет імені Н.Э. Баумана факультет Фундаментальні науки.
  • Реферат на тему: Стилістична функція наскрізних повторів у творах Селінджера
    План роботи: 1. Розгляд проблеми повтору загалом. Вивчення інших явищ, безпосередньо що з повтором.
  • Реферат на тему: Таємниця Шекспіра
    РАЗГАДАНА? ХАЙ ЖИВЕ ТАЄМНИЦЯ! Про Шекспірі правди не знає, є лише легенди, думки, деякі документи
  • Реферат на тему: Творчість Гете
    Лише у небагатьох поетів складаються свої, цілком особисті стосунки Поезією. До таких поетам
  • Реферат на тему: Творчість Моравиа
    СОДЕРЖАНИЕ: Запровадження Твори Альберто Моравиа Укладання Список літератури Запровадження

Навігація