Реферати українською » Журналистика » Роль засобів масової комунікації у формуванні свідомості


Реферат Роль засобів масової комунікації у формуванні свідомості

Страница 1 из 4 | Следующая страница

План

 

>Вступ

>Розділ 1.Основнітеоретичні засадирозуміннясвідомості

1.1Поняттясвідомості,основна характеристика, структура

1.2 Характеристикасуспільної,масової таіндивідуальноїсвідомості та їхнівзаємодія

>Розділ 2.ЗМІ як один ізголовнихфакторівформуваннясвідомості

2.1Поняття, структура йсутністьзасобівмасовоїкомунікації

2.2Впливзасобівмасовоїкомунікації волювибору ісамовизначеннялюдини

>Розділ 3.Значеннязасобівмасовоїкомунікації впроцесіформуваннясвідомості яксоціальногоявища

3.1Дослідженняприродигромадської думи як станумасовоїсвідомості –джерела йспецифікаїїформування

3.2Самовизначенняособистості вінформаційномусуспільстві

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

>Постіндустріальнуцивілізацію, що донедавнадомінувала,швидкими темпамивитісняєцивілізаціяінформаційна. Зкінця ХХстоліття революція ваудіовізуальнихЗМКобумовилаглобалізаціюінформаційнихпроцесів.Ниніспостерігаєтьсястановленняцілісностіміжнародної спільноти,поглибленняінтеграційнихпроцесів, котрістосуютьсясвітовоїекономіки та політики,соціальноїсфери, науки й культури,інтелектуальнихпотенціалів держав.Завдякиновітнімтехнічнимзасобаммасовоїкомунікаціїстаєможливимшвидкепереміщенняінформації упросторі.Безперечно,засобимасовоїкомунікаціїзміниликультурний ландшафт світу.Вінпочавнабувати рис того, що Р.Маклюен назвавши „>глобальнимселищем” .

УпостіндустріальномусуспільствіЗМКнабуваютьвизначальноїролі вуправліннісуспільством:саме смердотієбезпосередніминосіями тарозповсюджувачамизнання йзначимоїінформації.Масовікомунікації сталиневід’ємноюскладовоюсучасногосуспільства, якувикористовуєспеціальнізасобиінформаційногообміну длявстановлення тапідтримкипостійнихзв’язків як нарівнііндивідів, то йсуспільства вцілому.

Уумовахтотальноїінформатизації людинаперестаєсамостійнодумати. сучасний світло,тобтоуявлення пронього, якузначноюміроюформуютьзасобимасовоїкомунікації увідвертоманіпулятивнійформі, показано увикривлених, часто вже невідповідаючихдійсності, образах. Задопомогоюінструментівкомунікаціїрізніфакти,політичніподії,взагалісоціальнареальністьінтерпретуються увигідному дляавторівповідомленнясвітлі,нав’язуючизагалупотрібнерозуміння й дії, що із нихвипливають.Впливє тімсильніший,чим понадця позначкаприхована відреципієнтів.ЗМКздійснюютьсуттєвийвплив на сус-пільство, його стан тамасовусвідомість. Цемедіаторміжтими,хтоуправляє, йтими,хтоєоб’єктомуправління. АсвоєюприродоюЗМКздатнішвидкоформувати тазмінюватигромадську думку танароднінастрої, щоробить їхньогонеоціненним скарбом до руксильних світу цого.

Отже, процесформуваннямасовоїсвідомості вумовах владиінформаційнихтехнологій тазасобівмасовоїкомунікаціїстаєцентральною уповсякденномубутті шкірного. Цетвердження, щоповністюхарактеризуєсучасний стан промов того світу, вякому миживемо,показує,наскількиактуальноює потреба детальногодослідженняпроблемиідентифікаціїгромадської думи.Адже,якщонаправити діяльністьсистемиЗМК в правильному,корисному длякожноїлюдини,руслі, то можнапобудуватисправдівисокорозвинуте,демократичне, національносвідоме сус-пільство.

Рівень розробкипроблеми.Проблемімісця таролізасобівмасовоїкомунікації впроцесіформуваннясвідомості всвітовійнауціприділено немалоуваги. В частности,дослідженнямвпливуЗМК наформуваннягромадської думизаймаютьсятаківизначнізарубіжні тавітчизнянівчені як Денніс Є.,Меррил Д.,Городенко Л.,Приходченко Л. ПрохоровЕ.П., ГрінбергТ.Е. тощо. Проблемамисвідомості тасамоідентифікаціїособистостіпереймаютьсяЖ.Дельоз,Ю.Хабермас,В.Хесле,Р.Баумайстер,А.Гідденс,М.Серто та багатоіншихвідомихдіячів науки.

Уцілому,дослідженнюінформаційноїдіяльностіЗМКприсвяченобезлічробіт урізних сферах науки:філософії,соціології,політології,історії,психології таін. Заостанні роктанакопиченовеликукількістьемпіричногоматеріалу. У тієї ж годинуслідзазначити, щопублікації поданійтеміносятьпереважнозагальнотеоретичний характер. У роботівбагатьохавторів,опублікованих до 90-х років,проблемихоча йрозглядаються втіснійприв'язці дореалійнашої країни,однакціреалії восновісвоїйпішли в минуле йкеруватисятеоретичними і особливопрактичнимивисновкамитребадуже йдужеобережно.

>Об’єктдослідження:масовасвідомість таіндивідуальнасвідомість яккатегоріявідображеннядійсностілюдиною.

Предметдослідження:місце та рользасобівмасовоїкомунікації впроцесіформуваннясвідомості.

Мета.ДослідитизначенняЗМК впроцесіформуванняіндивідуальної тамасовоїсвідомості.

>Завдання:

>визначитипоняттясвідомості,її структуру тарівні;

>охарактеризуватисуспільну,масову таіндивідуальнусвідомість та їхнівзаємодіюміж собою;

>дативизначенняпоняттюЗМК;

>з`ясуватисутність та структурузасобівмасовоїкомунікації;

>визначитивпливзасобівмасовоїкомунікації волювибору та ісамовизначеннялюдини;

>дослідитиджерела йспецифікуформуванняприродимасовоїсвідомості;

>ознайомитися ізпроцесомсамовизначенняособистості вінформаційномусуспільстві.

>Основніметодидослідження.Під годинунаписання роботи було бвикористанодекільканауковихметодів, що даломожливістькращедослідитиобрану тему. Асаме:

- методаналізудокументів;

- метод системногоаналізу;

-методиіндукції тадедукції;

>Теоретична й практичназначимість роботи.Матеріалданої роботинесетеоретичну тапрактичнузначимість дляфахівців, котріпрацюють у сферіPR-технологій.Теоретичнийзмісткурсовоїдаєможливістьознайомитися зфілософськимтрактуваннямпоняття „>свідомості”,загальноюструктуроюзасобівмасовоїкомунікації,докладновизначити,якийвпливздійснюєЗМК напроцесиформуваннямасовоїсвідомості тасамосвідомостіособистості.

>Практичназначимістьполягає до того, що вданійроботі доведеновагомістьзасобівмасовоїкомунікації як дійовогоінструментуформуваннягромадської думистосовно того чиіншого факту,події,явищасуспільного життя. Цеще разсвідчить пробеззаперечністьвикористанняЗМК вPR-технологіях.

>Взагалі,підняті вроботіпроблемиєнаразінасущними насучасномуетапірозвиткулюдськоїцивілізації.

 


>Розділ 1.Основні засадирозуміннясвідомості

 

1.1  >Поняттясвідомості,основна характеристика, структура,рівні

У світідовкола нас немаєнічогодивовижнішого йзагадковішого залюдськийрозум,інтелект,свідомість. Сталозвичайнимтвердження: все, щоіснує поза нами йнашоюсвідомістю,єнічиміншим, якконкретнимирізновидами й формамиматеріального.

>Ідеальні,духовніявища, котрі навідміну відматеріальнихіснують лише у головах людей якпохідні відматеріальних, як результатїхньоговідображення,становлятьзмістсвідомості.Вонизнаходятьсвійвияв умові й,головне, вдіях,діяльностілюдини.Мабуть, черезнеможливістьоб'єктивноїфіксації таописудуховні,ідеальніявища всещезалишаютьсяважкозбагненними йзагадковими.

>Довгітисячоліттялюдствошукаловідповідь на запитання, вчому жполягає суть феноменасвідомості, котраїї природа, как онавиникла й якуїїпризначення в світі. Уісторико-філософськомупроцесі проблемасвідомостінабуваланайрізноманітнішихтлумачень.

>Відомо, щоідеалізмвважаєсвідомістьактивним початкомматерії.Внаслідок цогосвідомістьнаділяласянадматеріальним,надприродним характером.Фактичносвідомістьвідривалась відлюдини йприроди,їйприписувалисамостійне,незалежнесубстанціальнеіснування.Такасвідомість не маланіякого ставлення домозку, дух ненароджувався, невиникав й непоставав: вона жила своїмвласнимжиттям,розвивалась,породжувалаявищаприроди таісторії.Подібнітлумачення булизвичайним продуктом фантастичного,гіпертрофованогорозуміннялюдськоїсвідомості.Ігноруючи тізагальне, що мала всобісвідомість порівняно ізіншимиявищамиприроди,ідеалізм ставши на шляхїїобожнювання. Тому,стверджувалиідеалісти,свідомістьможе бутизрозуміла лише зсамої собі.

>Згідно іздуалізмом у світізавждиіснувалидвісамостійнісубстанції —матерія йсвідомість,незалежні одна відодної.Свідомість, як йматерія,євічною, вона невиникала й ненароджувалась.Відповідновідпадала інеобхідністьвирішення запитання проїїпоходження.

Уісторико-філософськомупроцесі проблемасвідомостінабуланайрізноманітнішихтлумачень. Вісьдеякі із них.

>Свідомість -особливеутворення, щосформувалось уходісуспільно-історичногорозвитку наоснові роботи якспецифічного видулюдськоїдіяльності,специфічна формацілеспрямованогопсихічноговідображення. [24, ст.79]

>Свідомість –абсолютний,трансфеноменальнийвимірсуб’єкта усвітлі йогобуття,усвідомлюванийлюдиноюїївнутрішній духовний світло. [40]

>Свідомість -цевідображення упсихіцілюдиниідеальнихобразівдійсності,своєїдіяльності,самої собі. [24, ст. 80]

якбачимо, вонаявляє собоютакуфункціюлюдськоїпсихіки,сутністьякоїполягає в адекватному,узагальненому,цілеспрямованому активномувідображенні, щоздійснюється всимволічнійформі, ітворчомуперетвореннізовнішнього світу, у зв'язкувражень, щопостійнонадходять, зпопереднімдосвідом, увиділеннілюдиною собі ізнавколишньогосередовища йпротиставленнійому яксуб'єктоб'єкту.Свідомістьполягає вемоційнійоцінцідійсності, забезпеченнюдіяльностіцілеполягання -упопереднійпобудовідій тапередбаченніїхніхнаслідків, уконтролюванніповедінки йкеруванні нею, уздатностіособистостідаватисобі раду воточуючомуматеріальному світі, увласному духовномужитті.

Отже,свідомість - непросто образдійсності, аособлива формапсихічноїдіяльності,орієнтована навідображення йперетвореннядійсності. [34, ст. 17]

>Свідомість можнарозглядати й із точкизору системно-структурногопідходу,тобто яквнутрішній світло, світлосуб'єктивноїреальності,суб'єктивноїрефлексії,який угносеологічномупланіпротистоїтьсвітовіоб'єктивноїреальності.Самецей ">сталий"внутрішній світло ставшиоб'єктомуваги Сучасноїсвітовоїфілософії (>філософськийструктуралізм,феноменологія,екзистенціалізм, герменевтика,психоаналіз таін.), котрапрагнулаоволодітиструктуроюсуб'єктивності.

>Суб'єктивнареальністьєнічиміншим, яксвідомістю,думкою,переживанням.Вонаідеальна й заформою, й за способом свогоіснування. Думкапродовжує природу й разом із тім за способом свогоіснуванняпротистоїтьїй.

>Категоріяідеальногопозначаєспецифічне длялюдинивідображенняоб'єкта й дії увиглядісуб'єктивного образу (зрозуміти,суджень,умовиводів).Ідеальнеохоплює усіструктурніелементисуб'єктивноїреальності. Цебудь-якезнання, щоіснує уформісуб'єктивності, але йпов'язане ізматеріальнимимозковиминейродинамічнимипроцесами.

>Більшістьвизначеньпоняттяідеальногофіксуєспецифічний характер,спосібіснуваннясвідомості. Іцеголовне.

>Ідеальне засвоєюсуттюхарактеризуєтьсяконструктивністю,здатністювтілюватись удійсність шляхомоб'єктивації,опредметнення у формах культури. Зрізноманітногозмістусвідомостівідбирається тієї типчуттєвих йпонятійнихобразів, котрінайбільшеспіввідносяться ізмайбутнім результатомїїдіяльності, із тім, щомає бутидосягнуте йздійсненелюдиною.Йдеться протакіпсихічніобрази, які несуть усобі ідеї,задуми,знання,реалізація яківідповідаєлюдськимпотребам. На думкуЕ.В.Ільєнкова[1], людинанабуваєідеальноговиключно входіприлучення доісторичнорозвинутих формсуспільноїжиттєдіяльності разом зсоціальним планом свогоіснування,культурою. Вісьчому ">ідеальність"є аспектом культури,їївиміром,властивістю.

>Свідомість незводиться допсихікилюдини.Поняттясвідомості болеевузьке порівняно ізпоняттям ">психікалюдини".Психікаскладається з такихдуховнихутворень, яксвідоме йнесвідоме, щоєбагатомірними йперебувають упостійнійвзаємодії.

>Свідомість —ценасампередзнання. Беззнаннясвідомості неіснує. Вісьчому всучаснійфілософськійлітературібільшістьдослідниківвказують наважливу рольпізнавальної (>когнітивної),емоційної тамотиваційно-вольової формдіяльностісвідомості.Логічна структуракогнітивноїдіяльностілюдинискладається зчуттєво-сенситивногоабстрактно-мисленного таінтуїтивногорівнів. Нацихрівняхвиникаютьчуттєві іпонятійніобрази, котрістановлятьпредметно-змістовну основумислення. Асамемисленняєпроцесомоперуваннячуттєвимзмістом йлогічними формами, щомає наметі синтезчуттєвого йраціональногонадбанняновоїпізнавальноїінформації. Допізнавальнихздатностейлюдининалежитьтакожувага йпам'ять. Алі укогнітивній сферісвідомостіпровідна роль,безперечно,належитьпонятійномумисленню.Саме воно тазабезпечуєвсійпізнавальнійдіяльностіпредметний,усвідомлений характер.

>Емоційна сферасвідомості —складне, малодослідженеявище.Спробавиділитиїїструктури йтипологізувати їхні не удалася.Емоції —цевідображенняоб'єкта уформіпсихічногопереживання, душевногохвилювання,безпосередньогопереживанняжиттєвогосмислуявищ йситуацій таоцінювальногоставлення доти, ізчим людинамаєсправу.Емоційну сферустановлятьпочуття (>радість, горі,любов, ненависть таін.),афекти (>лють,жах,відчай),пристрасті тасамопочуття. Уемоціяхпредметивідображаються над образах, аїхньомуставленні долюдини,суспільства,їхніх потреб,інтересів.

>Мотиваційно-вольова сфера представлена мотивами,інтересами,потребамисуб'єкта вєдності зздібностями удосягненніцілей.

>Поряд зсвідомістю у ">внутрішньому світі"людиниіснуєрівеньнесвідомого.Сьогодніцевизналабільшістьвчених.Вважають, щонесвідоме —цесукупністьпсихічнихявищ,станів йдій, котрі лежати позасфероюрозуму.

Донесвідомого належатисновидіння,гіпнотичністани,явищасомнамбулізму,станинеосудності, атакожінстинкти тазапороговіпочуття.Інстинкти йзапороговіпочуття —цетакіструктурніелементинесвідомого, котріможутьзароджуватись нарівніпідсвідомого,залежати віднього, а із годиноюпереходити нарівеньсвідомості.

Доструктуринесвідомогозараховуютьсятакожавтоматизми іінтуїція, котріможутьзароджуватись нарівнісвідомості, а із годиноюпоринати у сферунесвідомого.Підавтоматизмамирозуміютьскладні діїлюдини.Первинноутворюючись под контролемсвідомості, врезультатідовгоготренування табагаторазовогоповторювання, смердотінабуваютьнесвідомого характеру. [29, ст. 178]

>Завдякивключеннюнесвідомого допсихічноїдіяльності, на думкувчених,навантаження насвідомістьзменшується, а своючергурозширює політворчихможливостейлюдини.Сучасна наукаоперує йпоняттямпідсвідомого. Цеособливий пласт чирівеньнесвідомого. Доньоговключаютьсяпсихічніявища,пов'язані із переходомопераційдіяльності ізрівнясвідомості нарівень автоматизму.

Одним зперших вісторії наукирозв'язати проблемуспіввідношення свідомішого інесвідомогонамагавсяавстрійський психолог йпсихіатрЗ.Фрейд[2] (1856-1939).Віндійшоввисновку просуттєвоважливу, а годиною йвирішальну рольнесвідомого (особливощодопсихічнихзахворювань). На нашпогляд,концепція Фрейдалежить уруслітієїфілософськоїтрадиції, котраробить акцент нанесвідомому (>А.Шопенгауер[3],Е.Гартман[4],А.Бергсон[5] таін.).

разом із тім багатофілософськихнапрямків,орієнтуючись наданіпсихології,фізіології,медицини таінших наук, напротивагу Фрейду,дійшливисновку, що уповедінцілюдини,їїпрактичній йпізнавальнійдіяльностіпровідну рольвідіграє усе ж таки такисвідомість.

>Якщозвернутись до генезисулюдськоїпсихіки, тонесвідомевиступаєпершиметапомїїрозвитку, асвідоме — іншим. У зв'язку ізцим можнаприпустити, щонесвідоме йсвідомеєдвомавідносносамостійними сторонамипсихікилюдини, смердотівзаємодіютьміж собою, активновпливаючиодне однієї. Доти жнесвідомемістить усобібагатіможливості, котрістимулюютьраціональніаспектилюдськоїжиттєдіяльності татворчихдійсуб'єкта.

Структурапсихічноїдіяльностііндивіда невичерпуєтьсясвідомістю йнесвідомим. Усуб'єктивнійреальностілюдинимаємісце і такапідструктура, яксамосвідомість.Вонаорієнтована нааналіз,усвідомлення,ціліснуоцінкулюдиноювласних знань, думок,інтересів,ідеалів,мотивівповедінки,дій,моральнихвластивостей таін.; задопомогоюсамосвідомості людинареалізуєставлення досамої собі,здійснюєвласнусамооцінку якмислячоїістоти,здатноївідчувати. У цьомуразіоб'єктомпізнаннясуб'єктробить самого собі й своюсвідомість. Отже, людина —самооцінюючаістота, Яка безцієїхарактеристичної дії незмогла бвизначити собі йзнайтимісце вжитті.

>Зверненняфілософів досамосвідомості якособливоїсферисуб'єктивного світупочинаєтьсяще із Сократа, із йогомаксими: ">Пізнай самого собі". Зстановленнямфілософії якспецифічногознання про світло йлюдинусклавсяпогляд надіяльний,неспокійний характердуші,діалогічність йкритичністьрозумущодо самого собі. ЗаПлатоном[6], діяльністьдуші —цевнутрішняпраця, Якамає характербесіди із самим собою.Міркуючи, душапостійнорозмовляє із собою,запитує собі,відповідає, утверждает йзаперечує.

Таким чином,самосвідомість —важливаумовапостійногосамовдосконаленнялюдини.Вонатіснопов'язана ізрефлексією.Поняттясамосвідомості йрефлексіїперебувають упевномуспіввідношенні, якуструктурується за принципомдоповнюваності.Самосвідомістьконкретизується черезрефлексію, Якарозкриваєзмістсвідомості,їїмісце та роль усуб'єктивнійреальностісамосвідомості.

Уфілософськійлітературірефлексіювизначають як принципмислення, задопомогоюякого воно таздійснюєаналіз йусвідомленнявласних форм (>категоріймислення)діяльності.Цей принципполягаєтакож у предметного йкритичномуосмисленнілюдиноюнауковогознання, йогозмісту йметодівздобування. як формапізнання,рефлексіяє не лишекритичним, а іевристичним принципом. Ос-кільки своїм предметомрефлексіяобираєзнання просамезнання, то вонперетворюється наджерело нових знань. Вісьчому, на нашпогляд,рефлексію можнарозглядати як діяльністьсамосвідомості, Якарозкриваєвнутрішнюбудову йспецифіку духовного світулюдини.

>Розглядаючицейрівень (под структуру)суб'єктивності,необхіднододати, щосамосвідомість йрефлексія неє результатомлишевнутрішніх потребізольованоїсвідомості, смердотізароджуються впроцесіколективноїпрактичноїдіяльності таміжлюдськихвзаємин. Аце означати, що людина невідкриваєтьсясобі входііндивідуальноїрефлексії, авиявляє через своїстосунки ізіншими людьми,поведінку, дії тасоціальнезначущівчинки. Упроцесізалученнялюдини досистемиміжлюдськихвідносинсамосвідомість тарефлексіяпостійноперевіряються,коригуються тарозвиваються. [17,ст.98]

Отже,підкреслимо, щоелементи йрівніструктурисуб'єктивноїреальностіформуються подвпливомсоціального способу життялюдини,якийвимагає віднеї самоконтролюсвоїхвчинків йдій,прийняття у собіповноївідповідальності них.

Усісказанесвідчитьлише про Першіпідступи дорозкриттяструктуривнутрішньогосуб'єктивного світулюдини, томупроблемісвідомостіще далеко до своговирішення. Ми багато чогоще незнаємо промеханізми,функції, стан, структуру йвластивостісвідомості.Нез'ясованимизалишаються і запитаннявзаємозв'язкусвідомості іздіяльністю таіндивідом,буттям тощо.Мабуть,останнє словомає бути занаукою.Сподіваємось, щомолекулярнабіологія, генетика,інформатика таінші вмайбутньомузмінятьнашіуявлення просвідомість.

>Подібно догегелівськогомислячого духу,якийпродовжує природу,завершуючи циклрозвиткувідображення й таким чиномвиступаючи йогонайвищиметапом,сучаснаінформаційнатехнологіяможе бутипочатком нового циклурозвитку природного йсоціального. [7, ст. 105]

Отже, мидійшливисновку, щоспосіббуттялюдини у світізавждипередбачаєнаявністьсвідомості, Яка буквально ">пронизує"людську діяльність,бо вонєнеобхідноюумовоюїїорганізації івідтворення.Свідомість яксуб'єктивнареальністьвиступаєнічиміншим, яктрансформованою відеальний пландіяльністю,узагальненимдосвідомматеріально-предметногоперетворення світулюдиною, моментомтеоретичної йпрактичноївзаємодії,ставленням до світу,формоюдіяльностілюдства.

1.2  Характеристикасуспільної,масової таіндивідуальноїсвідомості та їхньоговзаємодія

 

>Суспільноюсвідомістюєсукупністьідей,теорій,поглядів,відчуттів,вірувань,емоцій людей,настроїв, в яківідбивається природа,матеріальне життясуспільства й всю системусуспільнихстосунків.Суспільнасвідомістьформується йрозвивається разом ізвиникненнямсуспільногобуття,оскількисвідомістьможливалише як продуктсоціальнихстосунків. Алі й сус-пільствоможе бутиназванесуспільствомлише тоді, колисклалися йогоосновніелементи, у томучислі йсуспільнасвідомість.

>Суспільствоєматеріально-ідеальнареальність.Сукупністьузагальненихідей,теорій,відчуттів,традицій,тобтовсього того, щоскладаєвмістсуспільноїсвідомості,утворюєдуховнуреальність,виступаєскладовоючастиноюсуспільногобуття. Аліхочаматеріалізм йзатверджуєпевну рольсуспільногобуття повідношенню досуспільноїсвідомості,проте не можнаспрощено говорити пропервинність Першого йвторинністьіншої.Суспільнасвідомістьвиникла не за годину послевиникненнясуспільногобуття, аодночасно й вєдності із ним. Безсуспільноїсвідомості сус-пільство просто більше не могло бвиникнути йрозвиватися, бо воно таіснує як бі в двохпроявах:відбивному йактивно-творчому. Сутьсвідомостіякраз до того йполягає, що вонможевідображатисуспільнебуттялише заумовиодночасногоактивно-творчогоперетворення його. [11, ст. 153]

Алі,підкреслюючиєдністьсуспільногобуття йсуспільноїсвідомості, не можназабувати й про їхньоговідмінність,специфічнуроз'єднаність,відноснусамостійність.

>Особливістюсуспільноїсвідомостіє ті, усвоємувпливі набуттяможе як біоцінювати його,розкривати йогопотаєнийсенс,прогнозувати, черезпрактичну діяльність людейперетворювати його. А томусуспільнасвідомістьепохиможе нелишевідображатибуття, але й й активносприяти йогоперетворенню. У цьомуполягає тафункціясуспільноїсвідомості, щоісторичносклалася, котраробить йогонеобхідним й реальноіснуючимелементомбудь-якогосуспільного прилаштую.Жодніреформи,якщо смердоті непідкріплюютьсясуспільнимусвідомленням їхнісенсу йнеобхідності, недадутьочікуванихрезультатів, алише повиснути вповітрі.

>Зв'язокміжсуспільнимбуттям йсуспільноюсвідомістюбагатогранний йрізнобічний. [14,ст.55]

Так, промовами,створенимилюдиною,єопредметненнявідповіднихідей,органічномістять, ним усобіелементисуспільноїсвідомості.Відображаючисуспільнебуття,суспільнасвідомістьздатна активновпливати нанього черезперетворюючу діяльність людей.

>Відноснасамостійністьсуспільноїсвідомостівиявляється до того, що вонаволодієспадкоємністю.Нові ідеївиникають не так напорожньомумісці, а якзакономірний результат духовноговиробництва, наосновідуховної культуриминулихпоколінь.

Будучивідносносамостійною,суспільнасвідомістьможевипереджатисуспільнебуття чивідставати віднього.Наприклад, ідеївикористанняфотоефекту[7]виникли за 125 років доти, як було бвинайденоДагерром[8]фотографування.Ідеї практичноговикористаннярадіохвиль[9]здійснювалисямайже через 35 років после їхнівідкриття й так далі.

>Суспільноюсвідомістюєособливийсоціальний феномен, щовідрізняєтьсявласними,властивимилишеїй характеристиками,специфічнимизакономірностямифункціонування йрозвитку.

>Суспільнасвідомість,відображаючи всюскладність йсуперечністьсуспільногобуття,єтежсуперечливою,маєскладну структуру. Зпоявоюкласовихсуспільств вонпридбалокласову структуру.Відмінності всоціально-економічнихумовах життя людей, природно,знаходятьсвоєвираження всуспільнійсвідомості. [18, ст. 200]

У державахбагатонаціональнихіснуєнаціональнасвідомістьрізнихнародів.Взаєминиміжрізниминаціямивідбиваються всвідомості людей. У тихийсуспільствах, денаціональнасвідомістьпревалює надзагальнолюдською, гору горунаціоналізм йшовінізм.

Порівню,глибині ймірівіддзеркаленнясуспільногобуття всуспільнійсвідомостірозрізняютьсвідомістьбуденну йтеоретичну. З точкизоруїїматеріальнихносіївслід говорити просуспільну,групову йіндивідуальнусвідомість, аісторіко-генетичномупланірозглядаютьсуспільнусвідомість вцілому чи йогоособливості врізнихсуспільно-економічнихформаціях.

>Аналізсуті йструктурисуспільноїсвідомостіпочнемо ізрозглядуіндивідуальноїсвідомості й йогодіалектичноговзаємозв'язку ізсуспільним.

>Індивідуальнасвідомість -це духовний світло особини, щовідображаєсуспільнебуття через призмуконкретних умів життя, ідіяльностіданоїлюдини. Цесукупністьідей,поглядів,відчуттів,властивихконкретнійлюдині, в яківиявляється йогоіндивідуальність,неповторність, щовідрізняє його відінших людей.

>Діалектикавзаємозв'язкуіндивідуальної йсуспільноїсвідомості -цедіалектикавзаємозв'язкуодиничного йзагального.Суспільнасвідомістьскладається наосновісвідомості окремих людей, але й неє їхні простоюсумою. Цеякісноновесуспільнеявище,органічний йперероблений синтез тихийідей,поглядів,відчуттів, котрівластивііндивідуальнійсвідомості.

>Індивідуальнасвідомістьлюдинияскравіша засуспільнусвідомість.Проте вона недосягаєтієїглибини, котравластивасуспільнійсвідомості, щоохоплює усісторони духовного життясуспільства.

На тому годинуіндивідуальнасвідомість окремих людей через їхніособливідостоїнства в західних областяхзнанняможепідніматися дорівнясуспільного. Цеможливо, колиіндивідуальнасвідомостінабуваєзагальнолюдського,науковогозначення,виражає ідеї, котріспівпадають ізсуспільнимипотребами.Д.Ватт[10] йН.Ползунов[11]майжеодночасностворилипаровімашини. Алі вАнглії ідеїВаттазажадалисясуспільством йотрималирозвиток, а й увідсталійРосії не було бсуспільноїпотреби впаровихдвигунах[12] йвикористання їхньогозагальмувалося. Зіншого боці,кажучи провзаємозв'язокіндивідуальної йсуспільноїсвідомості,слідпідкреслити, щоіндивідуальнасвідомістьнесе насобівідбитоксуспільного,оскільки воно та буде продуктомсуспільства.Будь-якийіндивідєносіємсуспільнихпоглядів,звичок,традицій, щоберутьсвій вушко ізглибинистоліть. У своючергу, усі людипевноюмірою несуть всвоїйсвідомостісучасні ідеї, подивися й томуподібнеЛюдина неможе бутиізольованою відсуспільства йсуспільнихідей.Трансформуючись черезбуття окремих людей, їхньогосуспільнусвідомістьформуєіндивідуальнасвідомість.Ньютон[13]зробив своїгеніальнівідкриття бовін, слова,стояв обов'язок такихгігантів думи, якГалілей[14],Кеплер[15] й багатоінших.Суспільство -складнаматеріальнаєдність, щоскладається ізбезлічірізнихсоціальних груп. Такимигрупамиєкласи,стани,інтегральні (>працівникирозумової йфізичної роботи, жителіміста й села),етнографічні,демографічні йпрофесійнігрупи. Кожна групаєсуб'єктомпевноїсвідомості, й в цьомусенсі можна говорити прогруповусвідомість.Груповасвідомістьдіалектичнопов'язана ізсуспільноюсвідомістю.Вонаскладається наосновііндивідуального, але й, як йсуспільнасвідомість, неявляє собоюпростоїсумиіндивідуального,хоча йвідображаєбуттясоціально-економічних йполітичних умів життякожноїгрупи людей. На тому годинугруповасвідомістьопосередкуєсуспільнусвідомість йвиступає якелемент чипідсистемасуспільноїсвідомості,входячи внеїчастиноюсвоїхелементів. [39]

>Буденнасвідомість -ценижчийрівеньсуспільноїсвідомості,їїневід'ємначастина,підсистемасуспільноїсвідомості.Вонавідображаєпрості,зримістосункиміж людьми,між людьми й промовами,людиною йприродою.Повсякденна практика людейдозволяєвстановлювати наемпіричномурівніокреміпричинно-наслідковізв'язкиміжявищами,дозволяє будуватипростівисновки,вводитиновіпоняття,відкриватипрості істини.Проте нарівнібуденноїсвідомостінеможливоглибокопроникнути в суть промов,явищ,піднятися доглибокихтеоретичнихузагальнень. Упершийперіод життя людейбуденнасвідомість бувєдиною йголовною. умірурозвиткусуспільствавиникаєнеобхідність вглибшихузагальненнях, абуденнасвідомістьстаєнедостатньою длязадоволеннязбільшених потреб.Тодівиникаєтеоретичнасвідомість.Виникаючи наосновібуденноїсвідомості, воннаправляєувагу людей навіддзеркаленнясутіявищприроди йсуспільства,спонукаючи доглибшого їхніаналізу. Черезбуденнусвідомістьтеоретичнасвідомістьпов'язана ізсуспільнимбуттям. [34, ст. 32]

>Теоретичнусвідомістьробить життя людей болееусвідомленим,сприяєглибшомурозвиткусуспільноїсвідомості,оскількирозкриваєзакономірнийзв'язок й сутьматеріальних йдуховнихпроцесів.

>Буденнасвідомістьскладається із будьонногознання йсуспільноїпсихології.Теоретичнасвідомістьнесе всобінауковізнання про природу й сус-пільство.Буденнезнання -цезнанняелементарних умівбуття людей, щодозволяєлюдиніорієнтуватися в йогобезпосередньомуоточенні. Цезнання провикористанняпростихзнарядь роботи,простихприроднихявищах, нормахстосунків один із одним.

>Суспільнапсихологія -цесукупністьвідчуттів,емоцій,несистематизованихпоглядів,настроїв,звичаїв,традицій,звичок, щоскладалися подвпливомбезпосередньогосуспільногобуття.

Надсуспільноюпсихологієюпідноситьсяідеологія.Ідеологія -цесукупністьідей,поглядів,теорій, щовідображаютьсуспільністосунки в болееменшстрункійсистемі.Ідеологіявключаєполітичні йправові подивися,теорії,філософію, мораль,мистецтво,релігію.

>Суспільнапсихологія нездатнапіднятися доглибокихнауково-теоретичнихузагальнень.Вонавідображаєсуспільнебуттяповерхнево,хоча йтіснішепов'язана із ним,чуйнореагуючи навсілякі йогозміни.Ідеологія,глибшевідображаючи сутьсуспільногобуттясприяєкардинальнішим йогозмінам наосновівикористаннянауковихданих.

>Міжсуспільноюпсихологією йідеологієюіснуєорганічна йдіалектичнаєдність.Ідеологія,аналізуючи йузагальнюючирезультатипрактичноїдіяльності людей,дозволяєвстановитиосновнітенденції врозвиткуісторичнихпроцесів.

В Українісклалосяобмежене йневірнеуявлення промасовусвідомість,трактуючи якнизькопробну,примітивнучастинубуденноїсвідомостіпевноїчастини трудящих йперш намолоді. Алімасовасвідомістьєскладнішим феномен. Запідрахункамисоціологів,кожна людинає членом якмінімум 5-6лишемалих й не менше 10-15 великих й ">середніх"формальних йнеформальних груп.Цямаса людей, будучиреальною,природноюспільністю,об'єднуєтьсяякимсьдійснимсоціальнимпроцесом,здійснюєзагальну діяльність,демонструєспільнуповедінку.Більш того, сам феноменмаси невиникає,якщоподібназагальна,спільна діяльність чиподібнаповедінкавідсутні.Масовасвідомість -цесвідомістьмаси,свідомістьрізнихтипів йвидів мас.

Змасовоюсвідомістюпов'язанагромадська думка, котрапредставляє йогоокремийвипадок. Громадська думкависловлює ставлення (>приховане чиявне)різнихсоціальних спільностей до тихий чиіншихподійдійсності.Вонавизначаєповедінку окремихосіб,соціальних груп, мас й держав. [18, ст. 178]

Громадська думкаможевідображатиістину чи бутипомилковою.Вонаможевиникатистихійно, аможеформуватися якчастинамасовоїсвідомостідержавнимиустановами,політичнимиорганізаціями,засобамиінформації.Наприклад, в30-і роктазасобамипропаганди в нашій стране було бсформованомасовусвідомістьнетерпимості доінакодумців. Ігромадська думкавимагала смерти усім,хто посвоїхпереконаннях невписувався до рамокмасовоїсвідомості. [33, ст. 58]

>Правильнеуявлення просуспільнусвідомість не можнаскласти, неаналізуючиспецифічних форм, задопомогою які реальноздійснюєтьсявіддзеркаленнясуспільногобуття йзворотнадіясуспільноїсвідомості на життясуспільства.

>Під формамисуспільноїсвідомостірозуміютьрізніформивіддзеркалення всвідомості людейоб'єктивного світу йсуспільногобуття, наосновіякого смердотівиникають впроцесіпрактичноїдіяльності.Суспільнасвідомістьіснує йвиявляється у формахполітичноїсвідомості,правовоїсвідомості,етичноїсвідомості,релігійної йатеїстичноїсвідомості,естетичноїсвідомості,природно-науковоїсвідомості.

>Існуваннярізних формсуспільноїсвідомостівизначаєтьсябагатством йрізноманіттямнайоб'єктивнішого світу -природи йсуспільства.Різніформисвідомостівідображаютьстосункиміжкласами,націями,соціальнимиспільнотами йгрупами, державами йслужатьосновоюполітичнихпрограм. Унауціпізнаютьсяконкретнізакониприроди. Мистецтвовідображає світло вхудожніх образах й так далі.Маючисвоєрідний предметвіддзеркалення,кожна формасвідомостімає своюособливу формувіддзеркалення:науковепоняття,моральну норму,релігійну догму,художній образ.

Алібагатство йскладністьоб'єктивного світустворюютьлишеможливістьпоявирізних формсуспільноїсвідомості.Реалізується жцяможливість наосновіконкретноїсуспільноїпотреби. Так, наукавиникає тоді, колипростеемпіричненакопиченнязнаннястаєнедостатнім длярозвиткусуспільноговиробництва.Політичні йправові подивися й ідеївиникли разом ізкласовимрозшаруваннямсуспільства.


>Розділ 2.Засобимасовоїкомунікації:зміст,сутність, структура,функції

 

2.1Поняття, структура йсутністьзасобівмасовоїкомунікації

>Суспільне життя, якуфункціонує вполітичній,економічній тадуховній сферах,потребуєопосередкованих формспілкування таспеціальнихзасобівкомунікаціїміжрізниминосіями влади, Державою тагромадянами,суб'єктамиполітичної,економічної тадуховноїдіяльності.

У демократичному, правовомусуспільстві владаподіляється назаконодавчу,виконавчу ісудову. Це,безумовно, правильно. Однак глобальнаінформатизаціясуспільства,широкевпровадження новихінформаційнихтехнологій (>телебачення,комп'ютернихмереж,аудіо- тавідеосистем)зробилиактуальнимирозмови проінформаційну уладові.

>Підінформаційноювладоюрозумітимемоздатністьвласниківінформації шляхомотримання,селекції,тлумачення,компонування тапоширенняінформаціївпливати наформуваннясуспільноїсвідомості,спонукатисуб'єктів політики,економіки та культури додій узаданому напрямку.

>Інформаційна владаможереалізовуватися черезспеціалізованізасобипередаванняінформації, котрізабезпечуютьєдністьволі,цілісність, йцілеспрямованістьдійвеликоїкількості людей. [8, ст. 18]

>ЦізасобиназиваютьЗМК, чизасобамимасовоїкомунікації (>ЗМК).

>ЗМКєспеціалізованимиустановами длявідкритого,публічногопередаваннябудь-якоїінформаціїбудь-якимизасобами задопомогоюспеціальноготехнічногоінструментарію. ДоЗМК належатидрукована,аудіовізуальна,електроннапреса,масовідовідники,кіно-,відео-,аудіоносіїінформації,супутникові,кабельні,комп'ютернімережі — усе, щоможенагромаджувати іпередавативажливу длясуспільного життяінформацію.

Історіястановлення тафункціонуванняЗМКвиокремилатакіосновніконцепціїдіяльності:

1.Авторитарнаконцепція.Сформувалася уXVI—XVII ст. йвизначалаосновнепокликанняпреси —підтримку ісприянняполітиці уряду таслужіннядержаві.

2. ">Правдиваконцепція".Зародиласьнаприкінці XVII ст. (Д.Мільтон[16], ДжЛокк[17], Д.Мілль[18]) йґрунтувалася насвободіволі тадекларувалатакіціліпреси:інформування, продажів,сприяннядозвіллю та контролю наддіями уряду.

3.Тоталітарнаконцепція.Виникланаприкінці XIX ст. (У.Ленін[19]),зміцнилася упершійполовині XX ст. (>Й.Сталін[20], АГітлер[21],Й.Геббельс[22], МаоЦзедун[23]) йпередбачаланеобхідністьведенняідеологічноїборотьби ізкласовим ворогом.

4. Концепціюсоціальноївідповідальностіпреси.Утвердилася всередині XX ст.,виходила із такихцілейЗМК:інформування, продажів,сприяннядозвіллю тапереведенняконфліктів у пландискусії. [15 ст. 53]

Ос-кількийдеться провладнийпотенціалЗМК,неможливообійтися що такоїключовогопоняття, як свободапреси.

Зпоявоюперших газетвиникла проблемавільноїпреси, Якастає предметомполеміки, азгодом йзагострюється уXVIH ст. у роктаФранцузькоїбуржуазноїреволюції.

Уцічаси бувсформульована демократичнабуржуазнаконцепціясвободипреси, Якаґрунтувалася натрьохосновнихтезах:

•відокремленняновин відкоментарів;

•відкритістьурядовоїінформації;

•відсутністьцензури. [20, ст.133]

Свободупреси всучаснихумовах, співуче, варторозглядати як свободудіяльностіЗМК,позаякпоняттяпреси у XX ст. радикальнозмінилося.

Отже, свободаЗМКєжиттєвонеобхідноюумовою задляволевиявлення людьмисвоїх думок йпрагнень. Безїїреалізаціїгоді і говорити пропобудовугромадянськогосуспільства,гарантуванняконституційності демократичного ладу.

>ІснуютьдвіосновнідоктринисвободиЗМК:західноєвропейська (набазіфранцузькоїДекларації правлюдини й громадянина) йпівнічноамериканська (набазіамериканського ">Білля про права").Цідоктринидужеосучаснилися,пройшовши шлях відліберальногомаксималізму досоціальноївідповідальності.Протецей процесще ідосі незавершився.Свідченням цогоєпроблеми "папарацці" та ">орал-гейт", що активнодискутувалисягромадськістю послезагибелібританськоїпринцесиДіани[24] та скандальногопроцесу Б.Клінтон[25] — М.Левінські[26].

>Більш того, за умів глобалізацію, колипровідніінформаційніагенції тателерадіокомпаніїмонополізовані до рукнебагатьох ТНК,насампередамериканських,поняттясвободиЗМКнабуває формального характеру.Свідчення того —висвітленняагресії НАТО начолізі США вЮгославії,Афганістані,Іраці тощо. [3, ст. 359]

>Щоправда,існуєще доктрина ">свободипреси" — авторитарна, колиЗМКможуть говорити про ті, щодозволяє влада (>комунізм,націонал-соціалізм,радикал-конфесіоналізм).Протеце уже,певнаріч, малопоєднуєтьсязі словом "свобода"взагалі

>ЗМКєневід'ємноюскладовоюмеханізмуфункціонуваннядемократії,їїціннісних йнормативних засідок.СамеЗМКможутьдопомогтиіндивідувийти замежі йогобезпосередньогожиттєвогодосвіду йприєднатися дополітичної,економічної тадуховноїдіяльності.

Ащобгарантуватиможливістьвільногоотриманняінформації,потрібнообмежитивплив влади наЗМК, забезпечити контроль над їхнідіяльністю із боцісуспільства.

Це можназробитилише наосновірозумінняфункційЗМК:

•інформуваннягромадян пронайважливіші їм й владиподіїосвіти (>доповнює діяльністьспеціальнихнавчальнихзакладів —шкіл,коледжів,технікумів,університетів,академій);

• критики і контролю,реалізаціяякоїспирається нагромадську думку та закон;

•артикуляції таінтеграції, щосприяєоб'єднанню тазгуртуваннюсуспільнихінтересів,єумовою дляформуваннявпливовоїопозиції;

•мобілізації,котраспонукає людей допевнихполітичнихдій (чисвідомоїбездіяльності);

•інновації, щовиявляється вініціюванніполітичнихзмін шляхом постановкиважливих проблем передвладою ігромадськістю;

•формуваннягромадської думи ізключовихпитаньсуспільного життя;

•оперативну, Якаполягає вобслуговуванніЗМК політикипевнихпартій,громадськихрухів,соціальних груп.

якспостережено,основнимиетапамиінформаційногопроцесує:отримання,добір,тлумачення,коментування йпоширенняінформації.

Одним ізнайважливішихзасобівполітичноговпливуЗМКєдобірінформації.

>Звичайно, тутспрацьовують якполітичнісимпатіївласників йкерівниківЗМК, то йринковікритеріїінформаційної політикиЗМК. [22, ст. 189]

>Сформулюємопринципивиборупублікацій й передач:

1.Важливість (>справжня чиуявна) длягромадян —загроза світу,тероризм,екологічна безпека,катастрофи.

2.Неординарність.Екстремальніподії —війна, голод,злочини —домінують надявищами будьонного життя.Звідси ісхильністьЗМК донегативізму тасенсацій.

3. Новизнафактів.Повідомлення пронайновішіфакти —досягнення векономіці,рівеньбезробіття,космічніпроекти,новіполітичні партії таініціативи —завждипривертаютьувагу.

4.Політичнийуспіх.Йдеться проуспіхикраїн,партій,лідерів,результативиборів, рейтингипопулярності, культзірок — уполітиці,спорті,культурі.

5.Високийсуспільний статус. Коливищий статусджерелаінформації, тоньогошансівпрозвучати вефірі чи бутинадрукованим нашпальтах газети.Відповідно люди ізеліти (особливоправлячої)мають понадшансівщодо доступу доЗМК

>Масовакомунікаціяпов'язана із видамидіяльності наосновівикористаннязнаків йсимволів. [21, ст. 162]

>Ідеологами,державна таполітичнасимволіка, правилаетикету, моважестів,дорожні знаки тощомістятьнеобхідну длясоціалізаціїіндивідаінформацію.

Усучасному світі рользасобівмасовоїкомунікаціїпостійнозростає.Нині уженікого нездивуєш, назвавшиЗМКчетвертоювладою (>поряд ззаконодавчою,виконавчою тасудовою).

Отже,ЗМКможуть бути не лишеважливимзасобомінформування населення.Досвідпоказує, щоЗМК активновикористовуютьсявладою дляполітичногоманіпулювання.

Азадля цого не лишепідтасовуютьсяфакти,замовчується правдиваінформація,поширюється брехня, а ізастосовуютьсяприйоминапівправди,фрагментації впотрібномуконтекстіінформації,навішуютьсяярлики.

Ісправді,скажімо,якщо людина Ведезбройнуборотьбу заствореннясамостійної національної держави,її,залежно відполітичнихсимпатій, можнаназвати йтерористом та сепаратистом, й партизаном таборцем за свободу.Якщоце "наш", то ">розвідник",якщо ">ненапі", то ">шпигун" тощо.

>Трапляються йпарадокси.Скажімо,комуністична пропаганда в СРСРназивалаЦентральну РадуУкраїнськоїНародноїРеспубліки ">буржуазною",хочабільшість

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація