Реферати українською » Журналистика » Публіцистика в фейлетоні


Реферат Публіцистика в фейлетоні

Страница 1 из 3 | Следующая страница

(курсова робота)

Владивосток, 2000

План

Введение……………………………………………………………………2

Глава 1. З виникнення фельетона……………………..5

Глава 2. Стилістичні особливості й модульна побудова фельетона…9

Глава 3. Публицистическое початок в фельетоне…………………..14

Заключение………………………………………………………………..18

Список литературы………………………………………………………20


Запровадження

Інтерес автора даної курсової роботи до обраної темі далеко ще не випадковий. Фейлетон – мабуть, найцікавіший із газетних жанрів.

По-перше, дуже приваблива його стилістика, особливо у тлі помітної останнім часом тенденції до «інформатизації» газетних публікацій. Суперечки про функції журналістики (чи є автор право висловлювати власну думку або його завдання тільки у зборі і надання читачеві інформації, з якої той сам зробить потрібні висновки), судячи з розвитку видань типу «Коммерсант», поступово призводять до висновку про «непотрібності» емоцій і мораліте. Зрозуміло, що у суто інформаційних нотатках – і зумовлено традиціями самого жанру! – читач навряд чи знайде завлекательный заголовок чи яскраву метафору. Тим цікавіше виявляється прочитати якісно написаний фейлетон із його ознаками художнього жанру. Поразиться незвичному погляду автора на звичні, банальні події; посушити голови над незвичним заголовком; замислитися над актуальністю порушеної теми…

По-друге, синкретичность цього жанру підкреслюють майже всі дослідники. Найбільш наочним, мабуть, є визначення фейлетону як нащадка критичної статті (невтомно «утюжащей» непривабливі факти) і чепуристого гумористичного оповідання. Публицистичность фейлетону через її жанрової відособленості представляється ще більше яскравою, ніж у будь-якій іншій журналістському жанрі.

По-третє, - на жаль, певне, тому, що створити справжній фейлетон значно складніше, ніж над матеріалом відповідну рубрику, - якісні зразки цього газетного жанру зустрічаються сьогодні дедалі рідше і рідше. Навіть під час сторінках центральних видань. Що допіру говорити про місцеву пресу!

Чому? Невже ми такі малі явищ і фактів, здатних «переродитися» в фейлетон? Проблема, певне, у цьому, що «самоиграющих» фактів, саме опис яких буде фейлетоном, значно менше. А, щоб у якомусь безнадійно побутовому разі побачити багаті асоціацію та сатиричне початок, підійти щодо нього неизбитой доріжкою, - потрібно багато що знати й уміти. Адже тільки тут, по улучному утвердженню Євгенії Журбиной, «центр тяжкості сюжету переноситься з безпосереднього зображення подій не їх осмысление»[1]. І недаремно ще Михайло Кольцов поставив вірний «діагноз» як які хочуть працювати у цьому жанрі, а й самій фельетону: його «слід плекати і культивувати, як і раніше, що … жанр фейлетону як синтетичний жанр – жанр надзвичайно важкий, вимагає безперервної роботи з себе, безперервної роботи у різних галузях, жанр, мабуть, єдиний, у якому неможливо обійдешся техминимумом, чи постійно потрібен техмаксимум»[2].

Усе вищевикладене (і навіть ще безліч різноманітних тонкощів) робить фейлетон вкрай цікавим об'єктом вивчення.

Мета цієї курсової роботи – привести докази, що фейлетон, попри солідний вік, не зжив себе, немов жанр і є дуже перспективним залучення на читацьку увагу. Досягнення поставленої мети автор ставить собі такі:

- розглянути історію виникнення і еволюції жанру у Росії;

- проаналізувати досвід створення фейлетонів визнаними майстрами жанру;

- вивчити прийоми та художні засоби, використовувані авторами в фейлетонах;

- уточнити жанрові особливості фейлетону тоді як іншими газетними матеріалами;

- виявити публіцистичні із особливостями зазначеного жанру, ставлять його «окремо»

Зрозуміло, навіть найпалкіші шанувальники фейлетонів віддають собі звіту у цьому, що кожен справжній фейлетон є «штучним товаром». Саме силу трудомісткості творчого процесу найвищих вимог до здібностям авторів навряд чи місцевий ринок ЗМІ доживе до благословенних часів, коли щотижня кожна велика (хоча б) газета зможе побалувати вимогливого читача суботнім фейлетоном. Але яка будемо сподіватися те що, що ці світлі часи настануть! Маленьким «кирпичиком», покладеним у житлове будівництво цієї мрії, і працювати хочеться бачити все нижчевикладене…


Глава 1.

З виникнення фейлетону

Взагалі фейлетон він був об'єктом для пожвавлених обговорень і земельних спорів. Дискусії викликало багато, починаючи з питання, що прийнято вважати родоначальником жанру, й закінчуючи питанням про його приналежності – художній він, публіцистичний, ні те ні інше або щось середнє?

Жанр з'явився як це з читачем. Є. Журбіна звертається до нього «явищем демократизації печати»[3] і «явищем революційним зі своєї історичної природе».[4] По традиційної версії, термін «фейлетон» народився мови у Франції, де у газеті «Journal des Debats»[5] читачі побачили спочатку листок-вкладыш, заповнений усякими «дрібницями», та був і «підвал» з тією ж тематикою. І ця нижня частина сторінки лінією відриву легко відокремлювалася від самого газети. Одне слово, почалося ні з власне жанру, і з місця розташування матеріалів.

Щоправда, в цій теорії виникнення фейлетону є договір критики. Зокрема, Є. Журбіна дуже скептично належить до статті Б. У. Томашевського, що розглядав згаданий вкладка в «Journal des Debats» як зразка жанру: «Автор як піднімає питання про розчленування історії газетної рубрики й історію народження нового літературного жанру, а, навпаки, з перших рядків статті прагне зв'язати цих питань у один узел…»[6] На думку дослідника, змішання термінів та підміна понять сприяли неминучою плутанини.

Проте, стрижневу ідею прибічників французького походження фейлетону має й певні підстави. На погляд автора даної курсової роботи, досліджуючи зародження фейлетону у Росії, побачимо багато з теорією Томашевського. Адже основний відмінністю змісту цього листка (французькою feuilleton) були неофіційність і аполітичність, тобто газетна площа заповнювалася чимось на кшталт анекдотів нейтрально-развлекательного характеру. У вітчизняних виданнях – тієї ж «Північної бджолі» - такий розділ іменувався «Суміш». Згодом, помалу, цей розділ починає еволюціонувати, поступово набираючи рис знайомого нам фейлетону. По-перше, матеріали починають зливатися і завдяки цього - збільшуватися. З'являються публікації, пов'язані однією темою. Дуже важливий факт появи підписи: це, що кримінальну відповідальність за написане перебирає певну особу (нехай вона що і приховується під псевдонімом). Починають прослизати дидактичні інтонації.

Чимало дискусій свого часу викликала і жанрова приналежність фейлетону. З. Морозов, приміром, повністю заперечував художнє початок фейлетону: «Фейлетон, який перейшов кордон художності, перестає бути фейлетоном. Творча завдання фейлетоніста – з допомогою комбінації взятих в художників готових поєднань затягти читача і вмілим перевыключением малої теми у велику, суспільного ладу – отримати суто газетний ефект. Швидко та сильно спричинити масового читателя»[7]. Д. Заславський вважає «політичне осмысливание факту, теми, идеи»[8] основою, якої підпорядковані «розфарбування» фейлетону дотепністю й художніми образами. На явне протиріччя дослідника себе вказує його чудове і більш справедливий зауваження про мову фейлетону: «Стаття, написана важким чи прісним мовою, - це все-таки стаття, хоч і погана. Фейлетон, написаний корявим мовою чи сірим мовою – це взагалі фельетон»[9].

З Заславским солідарний і О.В. Циганов, однозначно відносить фейлетон до публіцистиці (заради справедливості слід відзначити, що дослідник не відмовляє жанру у праві певну художність): «Належачи публіцистичному жанру, фейлетон межує з литературой»[10]. Однак далі Циганов, з справедливих передумов, дійшов дуже спірного висновку: «Історія життя та практика радянського фейлетону показують, що легкість і образність в публіцистиці, дотепність, прийоми аналогії, форма діалогу може бути успішно використані й в статтях, котрі тлумачать про позитивних явищах у радянській життя, образу нашого будівництва, в популяризації технічних здобутків і традицій т.п. …Статті що така мають право називатися фельетонами»[11] [Саме там, стор. 71]

В наявності плутанина в причинно-наслідкових зв'язках. Зрозуміло, будь-який газетний жанр може використовувати художні прийоми і добрий стиль – нікому не забороняється наситити критичну статтю гіперболами чи метафорами, - матеріал що від цього, зазвичай, лише виграє. Але Циганов робить помилковий висновок – усе написане яскраво та цікаво, на його думку, це і є фейлетон. Це зовсім негаразд!

На думку автора даної курсової роботи, найпліднішою і в об'єктивній представляється позиція Є. Журбиной, выделяющей об'єкт суперечок як особливий, синкретичний жанр, у якому «в злитому, не розчленованому стані елементи різних жанрових форм»[12].

Ця думка підтверджено і Михайлом Кольцовым, котрі вважають фейлетон жанром синтезуючим: «…Але з тим я - не йду ані за з цих жанрів, а віддаю перевагу залишатися на основному жанрі – фейлетоні, у тому жанрі, що з'єднує у собі всі види красного письменства з газети. …Потрібно цей жанр берегти, й культивувати, як і раніше, що жанр фейлетону як синтетичний жанр – жанр надзвичайно важкий, вимагає безперервної роботи з себе, безперервної роботи у різних галузях, жанр, мабуть, єдиний, у якому неможливо обійдешся техминимумом, чи постійно потрібен техмаксимум. І це техмаксимум потрібно выполнять»[13].

У процесі вивчення і політичного аналізу позицій, і доказів різних дослідників автор цих рядків народилася, можливо, несподівана, але, здається, досить наочна аналогія, яка допомагає визначити особливу увагу фейлетону на разів, і завжди певних «поличках» стилів і жанрів.

Уявімо собі дві великих відрізу тканини – скажімо, один жовтий, інший синій. Сяк-так підшити їхні краї, щоб нитки не обсипалися, зможе, мабуть, будь-який. (Один швидко зробить рівну машинну рядок, другий буде за кілька днів колупатися з голкою, третій, можливо, підрубає край вишуканим і трудомістким швом «козлик» - не важливо). Головне, що кожен людині в необхідності зможе його зробити від цього шматка тканини щось на кшталт накидки, скажімо, для дивана.

Функциональные обов'язки – оберігати оббивку – цей шматок виконуватиме у разі. Можна його навіть підшивати, якщо його хазяїн диван нічого очікувати зважати на нерівні краю і сыплющиеся нитки. Накидка або синьої, або жовтої (це надзвичайно важливе уточнення).

Приблизно так само формується і газетний матеріал – з одному й тому ж фактури можна створити, й незабутню статтю, прикрашену вишивкою метафор і бісером афоризмів, а можна й прохідній «цегла» з безліччю штампів. У принципі так, своє функціональне призначення (інформувати читача про події подію) реалізують вони обидва.

Однак справжній майстер може порізати обидва шматка тканини на квадратики і, акуратно з'єднавши в шаховому порядку, створити щось! Колір готового вироби також не можна влаштувати однозначно – сині квадрати будуть чергуватися з жовтими. Якщо вони самі досить маленькі, то здалеку загальне полотно виглядатиме зеленим (пригадаємо принципи складання кольору). Поблизу побачимо різнобарвні квадрати…

Який вийшла накидка – жовтої чи синьої? І називатися ця техніка здадуть вже іншим терміном – «печворк» (гаптування з клаптиків). 

З так само яскравих, незабутніх, творчо опрацьованих «клаптиків» полягає і фейлетон. Ось квадратик, явно запозичений у публіцистики. Поруч – шматочок белетристики…

Можна відійти подалі: тканину здаватиметься однотонним.

Наблизившись, ми зрозуміємо – шматочки різні, але де вони пошито у єдиний, неподільне полотно. І оцінювати його, порівнюючи із вихідною тканиною, некоректно. Воно – інше...


Глава 2

Стилістичні особливості
й модульна побудова фейлетону

Діяльність над фейлетоном складності чекають потенційного фейлетоніста першою ж кроку – у доборі і виборі фактичного матеріалу. «Часто буває, який тримає журналіста виявляється занадто багато фактів, - каже з цього приводу О.В. Циганов. – Щоб не потонути у яких, треба вміти відібрати головне. …Фейлетон будується фактом. Це її тверде підставу, але у ньому ж таїться і небезпека. Факти можуть задушити фейлетон, перетворити їх у кореспонденцію, в репортаж»[14]. 

Помилково думка журналістів, які відбирають майбутньої фейлетону факти за принципом їх курйозності.

По-перше, традиції жанру який завжди означають, що опублікований під рубрикою «фейлетон» матеріал має щось висміювати та між справою веселити читача. Фейлетон може бути написано на задану тему сумну і навіть трагічну, де сатира цілком недоречна.

По-друге, справжнє майстерність фейлетоніста полягає далеко в тому, щоб весело, «з жартами і примовками» розповісти читачеві, який комічний конфлікт стався у місті N. Істинний фейлетон, навпаки, розкриває читачеві очі тих події та факти, яких той давно звик вже не помічає, вважаючи чимось собою зрозумілим. Отже, у пошуках про «фейлетонних» фактів автор заздалегідь обмежує себе жорсткими рамками примітивності і цурається різноманіття самої дійсності, і що може не позначитися якості його роботи.

Безумовно, жанрові особливості фейлетону визначають та її стилістику. Це саме той самий випадок, коли випадає переводити «жодного заради тисячі тонн словесної руди». Повторимося: кострубато написана стаття, то, можливо, захоплення в читача не викликає, але завдання виконає і статтею, нехай навіть вельми поганий (нехай редактор зарплату відпрацьовує!) Фейлетон не можна побудувати на штампів, не вийде діяти за шаблоном, вся специфіка жанру у цьому, що це штучний «товар».

Які ж «інструментами» користуються істинні фейлетоністи, витворами що їх продовжуємо насолоджуватися і десятки років після публікації їх шедеврів?

У основі фейлетону лежить конфлікт. Не обов'язково комічний: «Сатирический конфлікт неспроможна вичерпати своєрідності фейлетонного жанру. Як бути з фейлетоном позитивним, фейлетоном сумним, фейлетоном на трагічну тему, які не містять сатиричного конфликта?»[15].

Основне відмінність конфлікту фейлетоні – це її публіцистична насиченість (докладніше це запитання розглянемо у наступному главі). Така спрямованість завжди надає конфлікту характер внутрішніх суперечностей, невідповідності тієї чи іншої факту, явища, з ідеалом.

Фейлетон, як заявив представник малого (за обсягом, зрозуміло!) жанру, вимагає філігранної відточеності стилю, і чіткості сюжетно-композиционного побудови. Мало просто закарбувати конфлікт: потрібно хіба що відбити подія чи героя у системі дзеркал, які відіб'ють його читачеві на абсолютно несподіваному і незвичному вигляді. 

Ще один обов'язкова складова фейлетону – «наявність стійкого

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація